Пектораль из кургана Толстая могила

Зміст «жанрових» сцен, представлених на верхньому ярусі цієї знаменитої знахідки, можна зрозуміти, розглянувши антропоморфні й зооморфні мотиви. Почнемо з перших, тобто з образів чоловіків, які, мабуть, є учасниками якихось релігійних церемоній. Насамперед це засвідчують дві центральні фігури: напівоголені скіфи. Можливо, це царі-жерці, які шиють ритуальний одяг зі смушку (рис. 8).

С. Бессонова та інші дослідники трактують сюжет як приготування до одного з головних свят давніх скіфів - Нового року, який відбувався навесні (в день весняного сонцестояння). Художник підкреслив це, змалювавши свійських тварин з дитинчатами (весняний приплід). У «сценарії» свята важливе місце посідають перше доїння овець, церемонії при споживанні молочних продуктів Картини «мирного життя скіфів» виконано надзвичайно реалістично, а це дозволяє зарахувати пектораль до виробів так званої етнографічної серії.

Превалювання теми народження у верхньому фризі спонукає до вирішення питання про те, з народженням якого персонажа потрібно зв'язувати репрезентовані на пекторалі сцени. Ключ до розгадки можна знайти у зазначеній багатьма дослідниками яскраво вираженій календарній, перш за все, новорічній, символіці пекторалі, що вказує на безсумнівний стосунок її сюжетів до головної календарної події скіфів -- т. зв., «скіфського релігійного свята». Цей ритуал, безпосередньо пов'язаний з освяченням царської влади, був кульмінаційним пунктом річного циклу солярного календаря, що відтворював біографію міфічного царя Колаксая [№7, с. 110-118; 11, с. 22]. Головним учасником цього свята був цар-«заступник», що повторював протягом річного циклу головні події біографії першого царя. Не доводиться сумніватися, що ритуал обрання «справжнього» царя багато в чому відповідав процедурі цього щорічного свята, у тому числі і його календарному ритму. Д.С. Раєвський виділив три календарні віхи біографії Колаксая, співвідносні з річним циклом -- народження, вінчання і смерть, зв'язавши скіфський свято з другою подією, під час якої відбувалося оволодіння священними золотими предметами через сакральний сон, який символізував шлюб з утіленої в дарах богинею вогню Табіті, і який припадав, на думку дослідника, на 22 березня або 22 червня. [№7,с. 110-118] Помітну відсутність у річному біографічному циклі четвертої віхи Д. С. Раєвський не без сумніву заповнив передбачуваним народженням нащадка Колаксая. Однак більш плідним вважається запропоноване В.Я. Петрухіним доповнення солярного циклу «відсутньої» віхою, пов'язаної з військової ініціацією претендента, що передувала його воцарінню та шлюбу і припадала саме на початок скотарського року 22 березня. Ініціація будь-якого рівня, вікового чи соціального, є реалізацією обряду переходу, який має дуже чітку тричленну структуру виділення індивіда із суспільства, порубіжного періоду і повернення, реінкорпорації в новому статусі. При цьому ініціація осмислювалася як смерть і нове народження, пов'язане з переходом в новий статус. Саме смислова структура ритуалу переходу закладена, на думку В. Ю. Михайлина,в основу композиції пекторалі, яка є оповідним текстом про долю і статус свого власника. На нижньому фризі пекторалі розгорнута історія послідовного набуття її власником трьох військових статусів після проходження «балців» (собаче-заячого, левово-оленячого та пардо-кабанячого), а триразовий ініціаційний перехід з одного військового статусу в інший виражений за допомогою сцен терзання коня як символічної смерті воїна, якому надано черговий військовий статус шляхом ритуально значущого «занурення» в смерть у ході «балця». Вертикальну структуру пекторалі організовують дві семантичні зони, пов'язані з основними модусами існування скіфського вождя -- маргінально-військової (нижній фриз) і шлюбно-господарсько-родової (верхній фриз), а розділяє зони рослинний фриз, що втілює неодмінність жертви переходу при перетині кордону між ними. [№6]

Згідно скіфської концепції царської влади цар був фігурою священною, прямим нащадком богів, наділеним космологічними функціями, діяння якої складали сакральне дійство. Одночасно цар усвідомлювався як особистісне втілення всього колективу, з його добробутом і могутністю пов'язувалося благополуччя і могутність соціального організму. Найважливішим діянням космологічного характеру було обрання царя, покликане остаточно відновити світопорядок, порушений смертю його попередника. Найбільш виразно мотив обрання царя відтворений в обох генеалогічних легендах, де проведення ритуального випробування, вузлової частини сюжету ініціаційного акту, практично нерозривно від інвеститурного мотиву, в якому отримання лука та пояса або володіння золотими дарами втілює акт царської інвеститури, тобто проходження випробування еквівалентне врученню символів царської влади. Тісний зв'язок ініціаційного і інвеститурного актів демонструють і образотворчі сюжети на предметах торевтики, перш за все, кубки генеалогічної серії, а також обкладки горитів «чортомлицької» серії, трактовані Д. С. Раєвським саме як сцени ініціаційно-інвеститурного змісту.

Сцени «доїння» овець.

Із різних варіантів трактувань більш вдалим здається тлумачення сцени не як «синоніма годування» ,а саме як «приготування напоїв для ритуального свята». Чи було це підготовкою молока для змішування з соком соми/хаоми, «вбранню у білий одяг» після очищення через цідилку з овечої вовни, достеменно невідомо, хоча вживання молока у рецептурі амріти, що надавало соку більш м'який, медовий смак, неодноразово згадується в гімнах Рігведи (але молока коров'ячого!), як і використання для вмістилища соми двох чаш, що уособлюють космічну пару Небо-Земля, а також наявність яскраво вираженої царської іпостасі Соми. Однак можна вважати встановленим напевно, що «необхідним елементом отримання царської влади у скіфів вважалося пиття священного напою…» [№12, с. 127], про що свідчать не тільки численні аплікації «інвеституційного» змісту, що зображують чоловічого персонажа, який п'є з ритона або тримає в руках посудину, але і наявний «зворотній» зв'язок -- широке поширення кубків, чаш, ритонів, тобто посудин для пиття, також прикрашених інвеституційними сценами.

Пояс.

Необхідно також торкнутися ще однієї малопримітної деталі центральної сцени, а саме, особливості оформлення нижнього краю сорочки, визначеного Б.М. Мозолевським як оздоблення «вертикальними рубчиками» [№1, с. 86]. Переконливим видається думка А.П. Манцевич про трактування цієї деталі як пояса який є вдалим доповненням двом горитам, доводячи комплект ініціаційних і інвеститурних атрибутів з другої генеалогічної легенди до абсолютної повноти, адже саме «вміння натягнути лук і підперезатися поясом становило сутність випробування, покликаного виявити з трьох братів того, хто гідний стати царем».

Що означають фігурки на Золотої пекторалі?

Всього є три основні версії пояснення структури пекторалі: Календар, Карта володінь скіфів і Модель Всесвіту.

По 1-ій версії Золота пектораль показує будову нашого Всесвіту, в тому вигляді в якому його бачили стародавні скіфи.

По 2-ій версії пектораль могла бути своєрідною картою скіфських володінь, яку могли зрозуміти тільки обрані: воєначальники, жерці, царі.

По 3-їй версії пектораль - це древній скіфський календар. Відомо що скіфи були язичниками, саме тому кожен день, місяць, рік, і т.д. мали свої божества у вигляді домашніх тварин, розташованих на пекторалі по колу. Є думка що, Золота пектораль - це стародавній сонячний годинник. Таємницю цього календаря знали лише жерці і царі, а також еліта скіфського суспільства, і завдяки своїм знанням вони управляли своїм народом. Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль -- це календар. Щоправда, щоб вирахувати природні цикли за нею, потрібнi неабиякі здібності провидця, адже видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена. Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому -- квіти, на верхньому -- люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ -- світ смерті, людський -- світ життя, а між ними -- дерево життя, що сполучає й пов'язує два світи. Словом, пектораль представляє уявлення скіфів про світобудову. Кожна деталь тут -- символ. Так, у куточках верхнього ярусу зображені птахи у польоті: Мозолевський це розглядав як втілення безмежності простору. А от по боках нижнього ярусу знаходяться коники-стрибунці: «це символи одвічної тиші степу», тобто смерті, писав Мозолевський. Тут також можна згадати й про календарні ознаки прикраси -- на верхньому ярусі зображені самки з приплодом. «Тому верхній ярус також трактують як приготування до святкування нового року, який у скіфів приходив навесні, адже зображення потомства вказує саме на цей період», -- додає Любов Клочко.

За пектораллю можна вивчати багато граней життя скіфів: їхні вірування, символіку, побут, господарство, одяг. Дивує, наскільки досконало тут представлені зображення звірів та людей -- вирізьблено кожен м'яз, кожну складку одягу. Тому відразу виникло питання: хто і де зробив цей витвір мистецтва? Найбільш поширена теорія, що золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії. «Пектораль виготовлена під безпосереднім впливом Парфенона самобутнім митцем, який, користуючись зовсім іншим матеріалом, зміг піднятися до найвищих ідей мистецтва», -- пише він у книзі «Скіфський степ». Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль -- справа рук аборигенних майстрів. «Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині місто Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів», -- вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк. Але це все не остаточні висновки. Вивчення пекторалі продовжується дотепер. [№8]

Висновки

Золота пектораль є шедевром стародавніх майстрів. Складність сплетення фігур, їх ракурси говорять про високий рівень їхньої майстерності. Пектораль являє собою культову річ, що відображає світогляд скіфів, їхні космогонічні уявлення. Поле її поділене на три яруси: в нижньому -- тварини, в середньому -- рослинний світ, а верхній ярус зображає життя людей. Вражає високохудожня робота давніх майстрів, фігурки людей, тварин, птахів об'ємні, виконані надзвичайно реалістично. У стародавньому світі пектораль була досить поширеним атрибутом і виконувала різні функції: від захисних («пектус» з латинської перекладається як груди, тому її носили воїни) i до ритуальних (була символом влади). Зважаючи на матеріальну та художню цінність Скіфської пекторалі, вона виконувала останню функцію.

Про пектораль та історію її появи написано дуже багато. Сам академік Б.М. Мозолевський присвятив їй безліч наукових робіт, у тому числі монографію «Товста могила» - за назвою кургану, який, без перебільшення подарував йому світову славу.

Список використаних джерел

1. Мозолевський Б.М. Товста Могила. - К.: Наукова думка, 1979.

2. Борис Мозолевський - «Скіфський степ» Мачинский А.Д. Пектораль из Толстой Могилы и великие женские божества Скифии//Культура Востока: Древность и ранене средневековье. Л. - 1978.

3. Мачинский А.Д. Пектораль из Толстой Могилы и великие женские божества Скифии//Культура Востока: Древность и ранене средневековье. Л. - 1978.

4. Мозолевський Б.М. Синтез скіфо - античної думки: До інтерпретації пекторалі з Товстої Могили//Всесвіт -1978 -№2

5.http://artsvit.at.ua/load/zolota_etnografija_skifiji_verkhnij_friz_pektorali_z_kurganu_tovsta_mogila/1-1-0-16 http://artsvit.at.ua/

6. журнал «Древности» 2013 cтатьи Л.І. Бабенко. До семантики центральної сцени пекторалі

7. Раевский Д. С. Очерки идеологии скифо-сакских племен. -- М., 1977

8. http://spadok.org.ua/index.php?catid=37:oldsacral&id=67:2014-01-04-20-00-19&Itemid=106&option=com_content&view=article Спадщина предків

9. Раевский Д.С. Модель мира скифской культуры. -- М., 1985

10. Кузьмина Е.Е. Скифское искусство как отражение мировоззрения одной из групп индоиранцев // Скифо-сибирский звериный стиль в искусстве народов Евразии. -- М., 1976.

11. Раевский Д.С. Из области скифской космологии (Опыт семантической интерпретации пекторали из Толстой Могилы) // ВДИ. -- 1978. -- № 3.

12. Шауб И.Ю. Миф, культ, ритуал в Северном Причерноморье (VII--IV вв. до н. э.) --СПб., 2007.

Додатки

Рис. 1

Рис.2

Рис.3

Рис.4

Рис.5

Рис.6

Рис.7

Рис.8

Рис.9

Рис.10

Рис.11

Размещено на Allbest.ru