Естонські шведи на півдні Російської імперії: міграція, адаптація та акультурація переселенців-колоністів (1781-1871 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

УДК 94:314.7(47) «1781/1871»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ЕСТОНСЬКІ ШВЕДИ НА ПІВДНІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ:

МІГРАЦІЯ, АДАПТАЦІЯ ТА АКУЛЬТУРАЦІЯ

ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ-КОЛОНІСТІВ (1781-1871 рр.)

07.00.02 - всесвітня історія

Маліцька Юлія Геннадіївна

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара.

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Бобилєва Світлана Йосипівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, професор кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Калашников Віктор Михайлович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства

кандидат історичних наук, Задерейчук Іван Панасович, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться «9» червня 2010 р. о 13:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8.

Автореферат розіслано «4» травня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Кривий І. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми міграції, адаптації та акультурації мають глобальний характер і залишаються одними з пріоритетних напрямів науки, оскільки завжди були суттєвою складовою історичного процесу.

Міграційні процеси в нашій державі мають давню історію, результатом чого стали активні міжнаціональні й міжконфесійні контакти, зростання кількості зон етнокультурного прикордоння. Етнічна палітра сучасної України формувалася довготривалий час. У другій половині XVІІІ - на початку ХІХ ст. на Південь Російської імперії мігрували болгари, німці, поляки, греки, шведи тощо. В українській історичній науці поступово відбувається зміна методологічних орієнтирів наукових досліджень. Активно досліджуються напрями, що стосуються соціальних аспектів життя суспільства, етнічних спільнот та індивідів. Шведські колоністи хоча і зберегли свої етнічні, культурні та конфесійні особливості, однак стали громадянами іншої держави, а їхня історія, як спільноти, нерозривно пов'язана з історією Російської імперії та з історією України.

Наукова актуальність дослідження визначається важливістю вивчення міграційних процесів, які є потужним фактором, що обумовлює перебіг глобальних подій і визначає соціокультурну складову розвитку людства; апробацією міждисциплінарного синтезу гуманітарного знання в дослідженні нелінійної (багатовимірної) історії шведської етнічної спільноти; потребою вписати історію естонських шведів у етнічну історію України.

Суспільно-політична актуальність проблематики дослідження обумовлена особливостями сучасного українського суспільства, мультикультурну та поліконфесійну специфіку якого слід розглядати крізь призму історичного минулого держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідницької теми «Національні меншини в соціокультурних процесах південно-східної України у XVIII - XIX ст.» кафедри всесвітньої історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (державний реєстраційний номер 0109U000133) та міжнародного дослідницького проекту «Шведські колонії в Україні» (2005-2010 рр.) («Swedish Colonies in Ukraine». Sцdertцrns hцgskola, Sweden).

Мета дослідження полягає в реконструкції процесів міграції, адаптації та акультурації естонських шведів на Півдні Російської імперії (1781-1871 рр.). Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

* окреслити методологічні засади дослідження, систематизувати джерельну базу, з'ясувати стан наукової розробки проблеми дисертаційної роботи;

* розкрити особливості іноземної колонізації та переселенських заходів російського уряду в контексті імперської політики Росії протягом XVIII ст.;

* з'ясувати та висвітлити передумови, причини та хід міграції естонських шведів острова Дагьо на Південь Російської імперії;

* визначити об'єктивні та суб'єктивні чинники процесу адаптації та приживаності шведських переселенців на Півдні Російської імперії;

* простежити міжетнічні взаємини шведських переселенців із сусіднім населенням регіону;

* дослідити соціально-економічну інтеграцію шведських колоністів у контексті розвитку південноросійського регіону;

* вивчити матеріальну та духовну культуру шведських колоністів з огляду на їхні етнічні та ментальні особливості;

* розкрити особливості етнічного самоусвідомлення шведських колоністів та механізму збереження ними власної ідентичності в нових умовах життя.

Об'єктом дослідження є моноетнічна спільнота естонських шведів.

Предметом дослідження є сутність і особливості міграції, адаптації та акультурації естонських шведів на Півдні Російської імперії. Виконання завдань стало можливим завдяки теоретичному осмисленню таких понять, як міграція, адаптація, акультурація та естонські шведи. Естонські шведи (Estonian Swedes) або остров'яни (Сoastal Swedes) являють собою спільноту етнічних шведів, що мешкають у прибережних територіях або на островах тих територій, які зараз входять до складу західної та північної Естонії.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1781-1871 рр. Нижня межа обумовлена прийняттям естонськими шведами рішення про переселення внаслідок загострення суперечностей у районі виходу та початком їх міграції на Південь Російської імперії.

Верхня межа обумовлена вступом Росії в якісно нову фазу суспільно-економічного розвитку, впровадженням буржуазних реформ і змінами у державній політиці імперії стосовно іноземних колоністів. З метою комплексного вивчення передумов і причин міграції естонських шведів автором було зроблено історичний екскурс у період їх життєдіяльності на острові Дагьо, а саме, з початку XVII ст. до кінця 70-х рр. XVIII ст., завдяки цьому може бути розширена нижня межа дослідження.

Територіальні межі дослідження охоплюють острів Дагьо Ревельської губернії (Естляндія) та Старошведську колонію, яка була частиною Шведської округи Херсонського повіту Херсонської губернії Півдня Російської імперії.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є універсальні принципи історичного дослідження: історизму, наукової об'єктивності, системності, критичного підходу до джерел, які передбачають цілісне та всебічне вивчення проблематики. Автором були застосовані поліетнічний, цивілізаційний та мікроісторичний підходи; історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, статистичний методи дослідження, методи класифікації, бібліографічної та архівної евристики. міграційний ідентичність етнокультурний шведський

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: презентовано історію нової колонізаційної групи Півдня Російської імперії; уперше до наукового обігу уведено сукупність джерел вітчизняного та іноземного походження; завдяки міждисциплінарному синтезу гуманітарного знання здійснено реконструкцію процесів міграції, адаптації та акультурації естонських шведів; уперше в історичній науці з'ясовані та висвітлені передумови та причини міграції естонських шведів на Південь Російської імперії, а також спростована теза про їх адміністративно-примусове переселення; простежені міжетнічні взаємини шведських переселенців із сусіднім населенням регіону та дихотомія шведсько-німецьких стосунків; досліджена соціально-економічна інтеграція шведських колоністів і зміна їхньої сільськогосподарської спеціалізації у контексті розвитку південноросійського регіону, спростовано твердження про ворожість імперської влади відносно шведських колоністів; вивчена матеріальна та духовна культура шведських колоністів з огляду на їхні етнічні та ментальні особливості; комплексно розкриті особливості етнічного самоусвідомлення шведських колоністів та відтворений механізм збереження ними власної ідентичності в умовах іноетнічного оточення.

Інноваційний характер дисертаційної роботи полягає у комплексному розгляді сукупності процесів міграції, адаптації та акультурації, пов'язаних з історією естонських шведів у локалізованому часі та просторі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, теоретично-концептуальний і фактичний матеріали й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у працях з етнічної історії Російської імперії, для написання робіт з історії колонізації, національних меншин України та Східної Європи, заселення України та Півдня Російської імперії, історії естонських шведів і шведських діаспор у світі. Матеріали дисертації можуть бути застосовані для підготовки загальноісторичних та спеціальних курсів з української та всесвітньої історії, етнопсихології, етнографії та краєзнавства Півдня України.

Особистий внесок здобувача полягає у постановці проблеми дисертації, комплексній розробці її складових, формуванні концепції та науковому обґрунтуванні висновків; апробації нових теоретичних підходів у дослідженні нової соціальної історії етнічних спільнот; уведенні до наукового обігу значного масиву джерел вітчизняного та іноземного походження; започаткуванні наукового дослідження історії шведської меншини України; вивченні невідомих сторінок історії шведської меншини Півдня Російської імперії та України.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації та її результати були представлені на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та семінарах: «Центральная и Восточная Европа: история, современное состояние и перспективы развития» (м. Санкт-Петербург (Росія), 18-19 квітня 2007 р.); «Німці України та Росії в конфліктах і компромісах I - ст.» (м. Дніпропетровськ, 24-27 вересня 2007 р.); «Російська імперія в історичній ретроспективі» (м. Чернігів, 13-14 травня 2008 р.); «Четверті Гуржіївські історичні читання» (м. Черкаси, 21-22 вересня 2009 р.); «Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України» (м. Запоріжжя, 1-3 жовтня 2009 р.); «Questions of Identity: Swedish Colonists of Ukraine in the Age of Extremes» (Kyiv, January 27-29, 2010).

Публікації. За матеріалами дослідження автором одноосібно опубліковано сім наукових статей, із них шість - у виданнях, внесених ВАК до переліку наукових фахових видань України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями наукового дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які мають 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (213 позицій джерел та 267 позицій літератури). У кінці роботи уміщено 19 додатків, які доповнюють її зміст. Повний обсяг дисертації складає 246 сторінок, з них основного тексту - 165 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, окреслено хронологічні та територіальні межі, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, підкреслено особистий внесок здобувача, вказано на апробацію результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

Перший розділ «Методологія, джерельна база дослідження та стан історіографічної розробки проблеми» структурно поділяється на три підрозділи. У першому підрозділі - «Методологія дослідження» - визначено методологічне та теоретично-концептуальне підґрунтя дослідження. Принцип багатовимірності, як характеристика нелінійного образу історії, мав значення при вивченні передумов та причин виникнення міграційної активності естонських шведів, з'ясуванні об'єктивних і суб'єктивних чинників повільного процесу адаптації та запізнілої приживаності шведських переселенців на Півдні Російської імперії. Реалізовуючи мету та завдання роботи, автор звернувся до аналізу історії естонських шведів острова Дагьо, колонізаційної політики та переселенської практики імперського уряду, зовнішньої політики Росії та Швеції у XVIII ст., деяких подій і явищ в історії Естонії та Фінляндії.

Поліетнічний підхід полягає в тому, що шведська спільнота розглядається як невід'ємна складова колонізаційного людського капіталу південного регіону імперії та його гетерогенного суспільства. Історія даної меншини є складовою частиною етнічної історії Півдня Російської імперії та України. Цивілізаційний підхід дозволив осягнути ґенезу та специфіку шведської етнічної групи Південної Росії, її історичний образ і особливості культури. Група естонських шведів, у результаті переселення на Південь Росії та потрапляння в іншу історико-культурну реальність, пішла іншим шляхом розвитку, ніж їх «співвітчизники».

Дослідження здійснене в межах парадигми нової соціальної історії, специфікою якої є перенесення акценту з абстрактних моделей розвитку суспільства на людський фактор в історії, актуалізація повсякденного життя, історії ментальності, культури у її антропологічному вимірі тощо. Згадані аспекти історії шведських колоністів були вивчені в контексті реконструкції процесу їх акультурації на Півдні імперії. Мікроісторичний підхід обумовлений як кількісно нечисленною групою шведів, так і хронологічними межами дослідження, які, фактично, відповідають тривалості життя індивіда.

Реконструкція процесів міграції, адаптації та акультурації естонських шведів, їх закономірностей, є науково обґрунтованою завдяки залученню теоретичних надбань соціології, етнопсихології тощо.

Концептуальне підґрунтя дослідження сформували концепція тристадійності міграційного процесу, розроблена російськими дослідниками А. У. Хомрою, Л. Л. Рибаковським, Ж. А. Зайончковською, В. І. Переведенцевим, та теорія акультураційних стратегій канадського соціолога Дж. Беррі (J. Berry) Зайончковская Ж. А. Демографическая ситуация и расселение / Ж. А. Зайончковская. - М., 1991; Зайончковская Ж. А. Новоселы в городах (методы изучения приживаемости) / Ж. А. Зайончковская. - М., 1972; Рыбаковский Л. Л. Миграция населения: прогнозы, факторы, политика / Л. Л. Рыбаковский. - М., 1987. - С. 57-69; Рыбаковский Л. Л. Миграция населения. Три стадии миграционного процесса [Електронний ресурс] / Л. Л. Рыбаковский. - М., 2001. - Режим доступу: http://www.i-u.ru/biblio/archive/migracia/4.aspx; Берри Д.-У. Аккультурация и психологическая адаптация: обзор проблемы [Електронний ресурс] / Д.-У. Берри // Развитие личности. - 2001. - № 3-4. - С. 183-193. - Режим доступу: http://rl-online.ru/articles/3_4-01/198.html; Берри Д.-У. Аккультурация и психологическая адаптация: обзор проблемы [Електронний ресурс] / Д.-У. Берри // Развитие личности. - 2002. - № 1.- С. 291-296. - Режим доступу: http://rl-online.ru/articles/1-02.html.. Відповідно до першої концепції, міграційний процес - це безліч просторово локалізованих подій, єдиний ряд фактів прибуття, вибуття або переселення.

Завершений міграційний процес складається з трьох стадій: початкова або підготовча стадія, яка охоплює формування територіальної рухливості населення, певного соціально-психологічного стану, готовності до міграції; основна стадія, власне переселення міграційних потоків; заключна стадія, що полягає у приживаності мігрантів на новому місці. Згідно з теорією Дж. Беррі існує чотири акультураційні стратегії (асиміляція, інтеграція, сепарація, маргіналізація). Для даного дослідження правомірною є акультураційна стратегія, в результаті якої відбувається інтеграція групи у домінуюче суспільство. За твердженням Дж. Беррі, міжетнічна інтеграція передбачає як збереження певної культурної цілісності групи, так і прагнення стати невід'ємною частиною більшого суспільства.

У другому підрозділі - «Джерельна база дисертації» - уперше в історіографії здійснена характеристика джерельної бази українського та закордонного походження з ранньої історії шведських колоністів Півдня Російської імперії.

Дослідження ґрунтується на письмових архівних та опублікованих джерелах. Архівна база дисертації складається з таких видів джерел: актові документи (контракти, кондиції); діловодна документація (доручення, інструкції, клопотання, повідомлення, приписи, рапорти, розпорядження, ордери, регістри, циркуляри); обліково-звітна документація (матеріали фіскального, господарського, адміністративного обліку та соціально-економічного огляду колоній, - рапорти, доповідні записки, відомості); демографічна статистика (ревізькі сказки, відомості).

Опубліковані джерела поділяються на два роди: документальні та наративні (оповідні). Наративні джерела представлені епістолярною спадщиною та подорожніми нотатками. Документальні опубліковані джерела складаються з таких видів:

1) законодавчі акти (укази, маніфести, устави, інструкції);

2) діловодна документація (резолюції, меморії, прохання, рескрипти, доповіді Сенату та міністрів);

2) церковні книги (як вид обліково-звітної документації);

3) статистичні описи (списки населених місць, воєнно-статистичні огляди Росії); 4) періодичні видання (газети).

Основу джерельної бази дослідження складають неопубліковані матеріали архівних фондів України та Швеції: фонд № 134 Контори опікунства новоросійських іноземних поселенців та Катеринославської контори іноземних поселенців Державного архіву Дніпропетровської області; фонд № 1 Канцелярії Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора, фонд № 6 Піклувального комітету іноземних поселенців Південного краю Росії, фонд № 252 Одеської контори іноземних поселенців Південного краю Росії Державного архіву Одеської області; фонд № 14 Херсонської губернської канцелярії Державного архіву Херсонської області; комітет Гаммальсвенскбю (Gammalsvenskbykommitten) Центрального державного архіву м. Стокгольм (Riksarkivet, Sverige) та Церковний архів Гаммальсвенскбю (Gammalsvenskbys kyrkoarkiv) Державного архіву м. Вісбю (Landsarkivet i Visby, Sverige).

Документи архівних фондів України висвітлюють господарську та соціально-економічну складову ранньої історії шведських колоністів Півдня імперії. У шведських архівах міститься масив матеріалів, що репрезентують буденне та релігійне життя колоністів. Проаналізовані архівні документи відзначаються інформативністю та видовою різноманітністю. Поєднання інформаційного потенціалу архівних фондів України та Швеції дозволило у повному обсязі реконструювати історичну картину предмета дослідження.

Опубліковані джерела представлені збірником документів з антифеодальної боротьби шведських селян у Естляндії протягом XVIII - XIX ст., документальною спадщиною С. Х. Контеніуса, церковними книгами (1783-1873 рр.) Антифеодальная борьба вольных шведских крестьян в Эстляндии XVIII - XIX вв.: сборник документов / под ред. Ю. Мадиссона.- - Таллинн, 1978. - С. 31-34, 39-40, 52-53,129-135,141-142, 198-206, 325-333, 350; Самуил Христианович Контениус об иностранной колонизации Южной России: сборник документов 1801-1829 гг. / [под ред. О. В. Айсфельд]. - Одесса, 2003. - С. 131-139, 147-148, 150-158, 174-178, 188-189, 250-251, 253-264; Gammalsvenskbydokument / [utgivna av A. Loit och N. Tiberg]. - Uppsala, 1958.. До статистичних джерел належать воєнно-статистичні огляди Російської імперії; матеріали з історії і статистики іноземної колонізації в Росії, статистичні описи Новоросійського краю, списки населених місць Херсонської губернії тощо Военно-статистическое обозрение Российской империи. - СПб., 1849. - Т. 11. - Ч. 1. Херсонская губерния. - С. 95; Клаус А. Наши колонии. - СПб., 1869. - Вып. 1. - Прил. II, VII; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального Штаба. Херсонская губерния / [сост. А. Шмидт]. - СПб., 1863. - Ч. 1. - С. 463-465, 549-550; Материалы для оценки земель Херсонской губернии / [cост. Статист. отделением при Херсон. губерн. зем. управе]. - Херсон, 1890. - Т. 6. Херсонский уезд. - С. 152; Россия. Полное географическое описание нашего отечества / [под ред. П. П. Семенов-Тянь-Шаньский]. - СПб., 1910. - Т. XIV. Новороссия и Крым; Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края / А. Скальковский. - Одесса, 1850. - Ч. 1; Список населенных мест по сведениям 1859 года / [ред. Л. Майков]. - СПб., 1868. - С. 63, 69-70; Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении. - Херсон, 1896. - С. 469; Статистика. Описание колоний Южной России // Северный архив. Журнал истории, статистики и путешествий. - СПб. - 1824. - № 9. - С. 125-137; Статистика. Описание колоний Южной России. Херсонская губерния. Шведская колония // Северный архив. Журнал истории, статистики и путешествий. - СПб. - 1824. - № 8. - С. 64-67; Статистическое обозрение Российской империи / [cост. В. де Ливрон]. - СПб., 1874. . Ці матеріали репрезентують шведську спільноту в широкій колоністській і соціально-економічній перспективі південного регіону імперії.

До наративних джерел відносяться оповідні записки А. Афанасьєва-Чужбинського про його подорож Півднем Російської імперії, епістолярна спадщина А. Е. де Рішельє та дослідження А. Кальгрена Афанасьєв-Чужбинський О. Подорож у Південну Росію / О. Афанасьєв-Чужбинский. - Д., 2004. - С. 257-262; Письма герцога Армана Эммануила де Ришелье Самуилу Христиановичу Контениусу 1803-1814 гг. / [под ред. О. В. Коноваловой]. - Одесса, 1999. - С. 41-43, 91-95, 99-100; Karlgren A. Gammalsvenskby : land ock folk / A. Karlgren. - Stockholm, 1929. - S. 2-27, 49-65. .

Періодика фінського походження представлена замітками шведськомовних фінів (А. Німана, В. Лагуса ) про Старошведське поселення і листом шведських колоністів до К. Руссвурма, опублікованими у «Helsingfors Tidningar» («Гельсінська газета») та «Finlands Allmдnna Tidning» («Загальна фінська газета») Lagus W. Utflygt till Dniepern i April 1852 / W. Lagus // Finlands Allmдnna Tidning. - 1852. - № 129. - S. 536-537; Lagus W. Utflygt till Dniepern i April 1852 / W. Lagus // Finlands Allmдnna Tidning. - 1852. - № 131. - S. 544-545; Lagus W. Utflygt till Dniepern i April 1852 / W. Lagus // Finlands Allmдnna Tidning. - 1852. - № 132. - S. 549; Russwurm K. Om svensk koloni wid Dniepern / K. Russwurm // Helsingfors Tidningar. - 1850. - № 31. - S. 404-405; Utdrag ur ett bref till Redactionen, dateradt fraden Cherson d. 3 / 15 dec. 1836 // Helsingfors Tidningar. - 1837. - № 9. - S. 2-3..

Аналіз і систематизація наявної джерельної бази продемонстрували її репрезентативність та інформаційний потенціал для вивчення проблематики дослідження.

Третій підрозділ - «Стан історіографічної розробки проблеми» - містить аналіз наукової літератури, дотичної до проблеми дисертації. Міграція, адаптація та акультурація естонських шведів на Півдні Російської імперії у 1781-1871 рр. уперше в історичній науці є предметом вивчення. Метою історіографічного аналізу є з'ясування ступеня наукової розробки ранньої історії шведських колоністів Півдня Російської імперії, який разом із аналізом джерельної бази надає можливість реконструювати досліджувані процеси у повному обсязі.

Світову історіографічну традицію з ранньої історії шведських колоністів Півдня імперії розділено на кілька національних історіографій: 1) естонську (К. Руссвурм, Я. Бліз, Х. Фішер) Russwurm C. Eibofolke oder die Schweden an den Kьsten Ehstlands und auf Runц: eine historisch-ethnographische ... untersuchung / C. Russwurm. - Reval, 1855; Russwurm C. Utvandrarne Svenskarnes utvandring frеn Dagц еr 1781 / C. Russwurm // En svensk folkspillra Gammal-Svenskbyborna / [цversatt J. Nyman, J. Jung]. - Stockholm, 1925. - S. 7-58; Blees J. Gammal-Svenskby / J. Blees // En svensk folkspillra Gammal-Svenskbyborna / [цversatt J. Nyman, J. Jung]. - Stockholm, 1925. - S. 61-81; Fischer H. Om svenskarna frеn Kцrgessaare och deras oden 1779-1782 / H. Fischer // Svio-Estonica. - Tartu, 1940. - S. 90-117.; 2) шведську (А. Сольман, Я. Утас, А. Кальгрен, В. Сарве, А. Лойт, Н. Тібері, Х. Хіреніус, К. Хоас, С. Аппельгрен, Ю. Хєдман, Л. Оляндер) Sohlman A. Om lemningarne af svensk nationalitet uti Estland och Liffland / A. Sohlman. - Stockholm, 1852; Utas J. Svenskbyborna. Historia och цde frеn trettonhundra till nu / J. Utas. - Visby, 1982. - S. 13-93, 284-298; Karlgren A. Gammalsvenskby: land ock folk / A. Karlgren. - Stockholm, 1929; Karlgren A. Gammalsvenskby / A. Karlgren // Nordisk familjebok. - Stockholm, 1908. - Vol. IX. - S. 705-708; Sarwe W. Blands Rysslands folk: i missionens och R?da Korsets tjдnst 1882-1922. Del 3. Gammalsvenskby / W. Sarwe. - Stockholm, 1929; Лойт А. Переселение шведов из Эстонии на Украину в конце XVIII в. / А. Лойт // Скандинавский сборник. - Таллинн, 1988. - Вып. 32. - С. 104-116; Tiberg N. En sдgen frеn Gammalsvenskby i historisk belysning / N. Tiberg. - Gцteborg, 1932. - S. 16-22; Hyrenius H. Estlands svenskbarna: demografiska studier / H. Hyrenius. - Lund, 1942. - S. 256-262; Riksarkivet, Stockholm. Gammalsvenskbykommitten (1924-1956). Avd:P, Grupp: 96, Mеl: S III / 13. Vol. 2. Hoas K. Gammalsvenskby / K. Hoas. - S. 1-30; Appelgren S. Estlands svenskar och svenskbygd: bibliografi / S. Appelgren. - Uppsala, 1997; Hedman J. Gammalsvenskby - Zmijivka: den svenska i Ukraina / J. Hedman // Цster om Цstersjцn: Svenska sдllskapet fцr antropologi och geographi.- Stockholm, 2000. - S. 41-62; Hedman J. Nдr och varifrеn kom den svenska befolkningen till Dagц/ J. Hedman // Svenskbyborna 60 еr i Sverige 1929-1989. - Visby, 1989. - S. 20-34; Hedman J., Еhlander L. Historien om Gammalsvenskby och svenskarna i Ukraina: [dialogos] / J. Hedman , L. Еhlander. - Stockholm, 2003. - S. 11-93.; 3) російську (Г. Писарєвський) Писаревский Г. Переселение шведов с острова Даго в Новороссийский край / Г. Писаревский // Русский вестник. - М., 1899. - Кн. III. - C. 246-252.; 4) українську (І. Кулинич, Г. Чумаченко) Кулинич І. М. Як і коли з'явилися шведські колонії в Південній Україні / І. М. Кулинич // Український історичний журнал. - 1995. - № 1. - C. 118-121; Чумаченко Г. Шведське поселення на півдні України / Г. Чумаченко // Народна творчість та етнографія. - 1997. - № 2-3. - C. 101-110.. В основу подібного розподілу покладений хронологічний принцип. Ступінь вивченості ранньої історії шведських колоністів у кожній історіографії обумовлювався пануючою методологічною концепцією, тематичним напрямом досліджень і суспільно-історичним вектором розвитку кожної з країн. У працях дореволюційних і радянських учених шведські колоністи віднесені до німецьких та згадувалися або в контексті представників германської народності, або на фоні загальноросійських колонізаційних процесів Клаус А. Наши колонии. - СПб., 1869. - Вып. 1. - C. 15, 75-76; Скальковский А. Опыт статистического описания Новороссийского края / А. Скальковский. - Одесса, 1850. - Ч. 1. - C. 264 -265; Багалей Д. Колонизация Новороссийского края и его первые шаги по пути культуры / Д. Багалей. - К., 1889. - C. 90-91; Велицин А. Немцы в России. Очерки немецкой колонизации на Юге и Востоке России / А. Велицин. - СПб., 1893. - C. 46-47, 51, 92; Штах Я. Очерки из истории и современной жизни южнорусских колонистов / Я. Штах. - М., 1916. - C. 112, 170-171; Дружинина Е. И. Северное Причерноморье в 1775-1800 гг. / Е. И. Дружинина. - М.,1959. - C. 68, 154-155, 159; Иванова Ю. В. Чижикова Л. Н. Из истории заселения Южной Украины / Ю. В. Иванова, Л. Н. Чижикова // Культурно-бытовые процессы на юге Украины / [отв. ред. Ю. В. Иванова]. - М., 1979. - С. 7; Кабузан В. М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губернии) в XVIII - первой половине ХIX в. (1719-1858 гг.) / В. М. Кабузан. - М., 1976. - C. 187, 247; Кабузан В. М. Народы России в XVIII в. Численность и этнический состав / В. М. Кабузан. - М., 1990. - C. 247. .

Дослідження К. Руссвурма, Я. Бліза та Х. Фішера започаткували науковий інтерес у естонській науці до вивчення історії та етнографії шведів естонських островів. Шведи Півдня Російської імперії згадувалися епізодично.

У шведській науці увагу дослідників привертала літописна історія Старошведського поселення. Такі аспекти історії поселення як міграція, адаптація та акультурація його мешканців не були предметом вивчення. Для виявлення та характеристики стану висвітлення ранньої історії шведських колоністів Півдня Російської імперії у шведській науці автором була розроблена тематично-хронологічна класифікація:

1) 50-ті рр. XIX ст. - 50-ті рр. XX ст. - праці з історії Старошведського поселення мали наративний і описовий характер. Авторами розвідок були лінгвісти, місіонери або зацікавлені особи (А. Кальгрен, В. Сарве, Н. Тібері, К. Хоас).

2) 1950-ті рр. - 1980-ті рр. - початкове залучення та публікація доступних архівних документів з історії шведського поселення (Я. Утас, А. Лойт). Архівні ж джерела з ранньої історії Старошведського поселення, що знаходилися в Україні, Естонії та Росії, залишалися недоступними для дослідників.

3) 1980-ті рр. - початок XXI ст. - вибіркове залучення архівних джерел, спроба комплексного підходу до вивчення фактичної історії поселення (А. Лойт, С. Аппельгрен, Ю. Хєдман, Л. Оляндер).

4) 2005-2010 рр. - міжнародний проект, що об'єднав учених Швеції, України та Росії з метою всебічного вивчення історії, мови, культури Старошведської колонії в контексті збереження її мешканцями ідентичності упродовж століть.

Опублікована у 1852 р. праця журналіста А. Сольмана, присвячена історії шведських спільнот Естляндії та Ліфляндії, вперше у шведській науці містить згадку про тих шведів, які відправилися на Південь Росії. Родоначальником наукової зацікавленості Старошведським поселенням є А. Кальгрен. Результатом його візиту до поселення в грудні 1905 р. - січні 1906 р. стала дисертація, присвячена старошведам та їх мові Sohlman A. Om lemningarne af svensk nationalitet uti Estland och Liffland / A. Sohlman. - Stockholm, 1852; Karlgren A. Gammalsvenskby: land ock folk / A. Karlgren. - Stockholm, 1929. .

Дослідження Г. Писарєвського не втратило своєї цінності й дотепер. Вчений використав матеріали Російського державного історичного архіву, епізодично висвітлив причини та умови переселення шведів у Новоросійський край.

З моменту отримання Україною незалежності у періодичній пресі опублікована значна кількість науково-популярних заміток про українських громадян шведського походження села Зміївки. Присутність шведів на південних теренах Російської імперії поверхнево згадувалася у працях вітчизняних учених, присвячених заселенню південних регіонів України Наулко В. И. Развитие межэтнических связей на Украине (историко-этнографический очерк) / В. И. Наулко. - К., 1975. - C. 46; Шушлянникова Н. Розповіді з історії Херсонського краю / Н. Шушлянникова. - Херсон, 2003. - C. 10-11.. У статтях І. Кулинича та Г. Чумаченко шведи України є предметом вивчення.

Міжнародний проект «Шведські колонії в Україні» викликав інтерес до вивчення історії шведської меншини в наукових колах Дніпропетровського національного університету. На сучасному етапі дослідженням історії та культури шведів України з 1781 р. до нинішнього часу займається плеяда шведських (Д. Гонт, А. Котлярчук, П. Вавженюк), російських (Т. Шрадер, О. Маньков) та українських (С. Бобилєва, О. Безносов, О. Безносова, Ю. Маліцька) вчених Gaunt D. Swedes of Ukraina as “Volksdeutsche” - the Experience of World War II / D. Gaunt // Вопросы германской истории: [сб. науч. трудов / отв. ред. С. И. Бобылева]. - Д., 2007. - С. 239-250; Котлярчук А. Немцы Украины в судьбе шведской колонии на Днепре, 1805-2007 / А. Котлярчук // Вопросы германской истории: [сб. науч. трудов / отв. ред. С. И. Бобылева]. - Д., 2007. - С. 27-35; Wawrzeniuk P. Tradition and Past: The Swedes of Alt-Schwedendorf 1782-1852 / P. Wawrzeniuk // Вопросы германской истории: [сб. науч. трудов / отв. ред.С. И. Бобылева]. - Д., 2007. - С. 12-19; Шрадер Т. А. Методы сопоставления традиционной и современной культуры шведов Украины / Т. А. Шрадер // Полевая этнография - 2006. - СПб., 2007. - С. 24-26; Шрадер Т. А. О шведах-колонистах в России / Т. А. Шрадер // ЧV конференция по изучению истории, экономики, языка и литературы Скандинавских стран и Финляндии: [тезисы докладов]. - М., 2004. - Ч. 1. - С. 134-136; Шрадер Т. А. Шведские и норвежские колонисты в России (XIX - начало XX веков) / Т. А. Шрадер // Язык и культура - основа общественной связности: материалы междунар. науч.- практ. конф. [«Центральная и Восточная Европа: история, современное состояние и перспективы развития региона»]. - СПб., 2007. - С. 64-67; Шрадер Т. А. Шведы в Украине (борьба за сохранение этничности) / Т. А. Шрадер // Радловский сборник: научные исследования и музейные проекты МАЭ РАН в 2007 г. / отв. ред. Ю. К. Чистов, М. А. Рубцова. - СПб., 2008. - С. 104-108; Шрадер Т. А. Очерки жизни шведских колонистов в России (XIX в.) / Т. А. Шрадер // Скандинавские чтения 2006 года: этнографические и культурно-исторические аспекты. - СПб., 2008. - С. 229-253; Маньков А. Е. Село Старошведское (Gammalsvenskby) и его диалект / А. Е. Маньков // Шведы. Сущность и метаморфозы идентичности / [отв. ред. Т. А. Тоштендаль-Салычева]. - М., 2008. - С. 294-314; Бобылева С. И. Шведы Украины и государственная власть / С. И. Бобылева // Вопросы германской истории: [cб. науч. трудов / отв. ред. С. И. Бобылева]. - Д., 2008. - С. 247-268; Безносова О. В. Особенности обустройства церковной жизни в многонациональных и поликонфессиональных регионах Юга Российской империи (на примере села Старошведского Херсонского уезда Херсонской губернии) / О. В. Безносова // Юг России и Украина в прошлом и настоящем: история, экономика, культура: сб. науч. трудов V междунар. науч. конф./ [отв. ред. И. Т. Шатохин]. - Белгород, 2009. - С. 293-298..

Аналіз літератури з ранньої історії шведських колоністів Півдня Російської імперії засвідчив незадовільний ступінь вивченості проблеми дослідження. Вивчення рівня репрезентативності, вірогідності, автентичності джерельної бази та огляд літератури продемонстрували наскільки актуальною стала необхідність систематизації фрагментарних матеріалів, уведення до наукового обігу та аналізу наявних джерел, проведення на цій основі дослідження, присвяченого реконструкції процесів міграції, адаптації та акультурації естонських шведів.

Другий розділ - «Естонські шведи та іноземна колонізація в імперській політиці Російської держави» - складається з двох підрозділів, у яких розкриті особливості імперської колонізаційної політики на Півдні Росії у XVIII ст.; з'ясовані та комплексно висвітлені передумови, причини та хід міграції естонських шведів острова Дагьо на Південь Російської імперії.

У першому підрозділі - «Особливості імперської колонізаційної політики на Півдні Росії у XVIII ст.» - наголошено на тому, що Росія у XVIII ст. реалізувала поставлені зовнішньополітичні завдання: були здобуті виходи до берегів Балтійського та Чорного морів, суттєво розширені кордони держави. Системою міжнародних договорів із Швецією та Туреччиною Росія остаточно закріпила домінуюче положення як у Прибалтиці, так і в Приазов'ї та Причорномор'ї, стала потужною військово-морською державою. Імперський уряд розгорнув масштабну політику колонізації та господарського освоєння здобутих земель шляхом залучення як внутрішнього, так й іноземного людського капіталу. У цілому, колонізаційна політика і практика Росії, що увібрали міжнародний досвід, була досить результативною. На південних теренах імперії створювалися численні колонії державних селян, у минулому іноземних підданих, які почали розбудову соціально-економічної інфраструктури регіону.

За клопотанням Г. Потьомкіна 8 березня 1781 р. Катерина II видала указ про переселення приблизно тисячі шведських селян обох статей, які мешкали на мизі Гогенгольм естонського острова Дагьо (Хійумаа) у Херсонський повіт неподалік м. Берислава. Підкреслено, що естонські шведи, на відміну від інших іноземних колоністів, несподівано та нецілеспрямовано потрапили в колонізаційну орбіту російської влади, що обумовило їх роль і місце у соціокультурному розвитку Південного краю Росії. Саме особиста ініціатива Г. Потьомкіна з переселення шведів у південний регіон імперії певною мірою обумовила їх подальшу долю, отримання ними статусу іноземних колоністів.

У другому підрозділі - «Передумови, причини та хід міграції естонських шведів острова Дагьо на Південь Російської імперії» - для об'єктивного з'ясування передумов і причин міграції естонських шведів проаналізовані основні етапи їх історії на острові Дагьо. Після переходу острова в 1620 р. у власність графа Якоба Де ля Гарді (Jakob De la Gardie) в якості подарованого лену, там почалося запровадження панських повинностей. Причиною боротьби шведських селян острова з феодалом протягом XVII - XVIII ст. було обмеження особистої свободи, нехтування привілеями, гарантованими феодальним правом, та бажання прикріпити їх до землі. З підписанням Ништадтського миру в 1721 р., згідно з яким острів Дагьо відійшов до Росії, економічне та юридичне становище естонських шведів значно погіршилося.

Випадковий збіг обставин і неочікуване запрошення Г. Потьомкіна, стомленість від затяжної безрезультатної судової тяганини із землевласниками родини Де ля Гарді-Стенбок сприяли тому, що частина естонських шведів погодилася на переселення. Готовність естонських шведів до здійснення міграційного акту була обумовлена потужністю протиріч між їх потребами та реальними умовами життя на Дагьо.

У Новоросійському краї шведам було обіцяно надати землю, початкове матеріальне забезпечення, спеціальний юридичний статус тощо. Таким чином, вони отримали б навіть більше благ, ніж прагнули досягти на острові. Міграцію представників шведського етносу за типом можна вважати колонізаційною.

Випадково ставши суб'єктом колонізаційних процесів на Півдні Російської імперії, естонські шведи отримали можливість вирішити судову тяганину, що тривала десятиліттями. Соціально-економічний і юридичний стан шведів на острові Дагьо був несприятливим, тому вони охоче погодилися на переселення.

Спростовано тезу про адміністративно-територіальне виселення шведів з естонського острова, яка донедавна панувала в історичній науці. Територіальна рухливість естонських шведів як певний соціально-психологічний стан - готовність до міграції, була сформована не завдяки внутрішнім настановам, а під тиском зовнішніх факторів. Міграція мала вимушений, а не природний характер.

Третій розділ - «Адаптація шведських переселенців на Півдні Російської імперії» - складається з двох підрозділів. Перший підрозділ - «Приживаність шведських переселенців» - присвячений дослідженню процесу адаптації шведів на Півдні імперії, який сприяв їх приживаності. Автор виходив із тези, що найважливішим завданням для мігрантів у районі вселення є проходження заключної стадії міграції - адаптації та облаштування, вдалим результатом якої є приживаність. Вивчаючи процес адаптації та приживаність шведів на Півдні Російської імперії, зроблено акцент на церковному облаштуванні, вирішенні житлової проблеми, господарському обзаведенні, утворенні Шведської округи та надання шведам статусу колоністів, акліматизації переселенців та демографічному стані їх поселення.

Обіцянка влади щодо задоволення релігійних потреб шведських переселенців на новому місці була оперативно реалізована: в 1787-1788 рр. побудовано лютеранську церкву, для задоволення релігійних потреб спільноти запрошено з Фінляндії священика Ю. Європеуса (J. Europaeus). Житлова проблема, як і господарське обзаведення шведських переселенців, безпосередньо, залежали від підтримки влади та казенного забезпечення. За відсутності адміністративного механізму організації побуту першопоселенців, шведи не отримали належної державної підтримки у процесі свого облаштування.

Упродовж перших років обіцянка влади щодо забезпечення шведських переселенців будівельними матеріалами не була реалізована через нестачу останніх. Шведи тривалий час мешкали в землянках. Місцева адміністрація орієнтувала поселенців на зведення постійних будинків, використовуючи наявні місцеві природні ресурси.

Часткове забезпечення деревними матеріалами, фінансовими ресурсами та сприяння влади у вирішенні житлової проблеми здійснювалося лише з початку XIX ст. Це було пов'язано з візитом С. Х. Контеніуса до колоній Півдня Росії. Певною віхою державної підтримки шведських переселенців стало утворення Контори опікунства та подальша структуризація системи управління колоніями. Доведено, що в результаті непродуманості практичних аспектів переселенської політики та непідготовленості владної вертикалі, матеріальне становище шведів було незадовільним.

У 1800 р. шведи Південної Росії, хоча й були підданими імперії з 1721 р., та через надзвичайну різницю природно-кліматичних умов острова Дагьо й Новоросії, мовну та релігійну відмінність від місцевого населення, отримали статус іноземних колоністів. У 1804-1805 рр. було засновано Шведську округу з центром у Старошведській колонії, до якої увійшли німецькі колонії Клостендорф, Мюльгаузендорф, Шлангендорф і невеликий наділ окружної землі. Шведська колоністська округа стала частиною Херсонської губернії, а справами шведських колоністів займалося Одеське відділення Контори опікунства.

Аналіз демографічного стану шведських переселенців здійснений у контексті їх акліматизації в новому середовищі. Простежено динаміку народжуваності, смертності та вступу в шлюб шведських переселенців Півдня імперії у період 1782-1804 рр., а також демографічні коливання кількості мешканців поселення. Демографічні процеси упродовж перших років перебування шведів у новому середовищі значною мірою вплинули на подальше формування статевовікової структури населення колонії. Труднощі облаштування та адаптації переселенців, їх незадовільний фізичний стан, відсутність постійного житла, психологічний відчай суттєво позначилися на прирості населення колонії. Катастрофічне зменшення чисельності населення зупинилося в 1783 р. У подальшому спостерігалося його повільне зростання, незважаючи на хвороби колоністів і епідемії, які час від часу спалахували у поселенні.

У другому підрозділі - «Міжетнічні взаємини шведських переселенців із сусіднім населенням регіону» - зроблено акцент на особливостях взаємин шведів із запорізькими козаками, кочівниками; іспанцями, греками та корсиканцями; слов'янами та православним Бізюковим монастирем; німецькими колоністами. Основними критеріями послідовності аналізу є хронологія виникнення контактів, їх глибина, тривалість, ступінь впливу на шведів, географічна близькість мешкання згаданих груп населення до шведських переселенців.

Воєнно-політичні здобутки імперської політики Росії в останній третині XVIII ст. значною мірою визначили перші міжетнічні контакти шведських переселенців. Незважаючи на неоднозначність взаємин, запорізькі козаки відіграли значну роль у сільськогосподарській та побутовій адаптації шведів, на відміну від кочівників, які ускладнювали їх становище. Контакти шведів з іспанцями, греками та корсиканцями були нетривалими, але мирними. Взаємини шведів зі слов'янами визначалися владною, торговельною й побутово-господарською сферами. Шведсько-німецькі стосунки проаналізовані у таких площинах: земельне протистояння; релігійне питання; конкуренція та змагання за владне домінування і вплив у окрузі; побутова та господарська взаємодопомога. Незважаючи на сприятливий взаємовплив та іноді співпрацю, шведсько-німецькі стосунки були далекими від добросусідських. У цілому, шведські переселенці втратили зв'язки із районом виходу, встановили контакти з новим етнічним оточенням.

Зведення лютеранської церкви, постійних будинків, отримання статусу колоністів, перші успіхи на сільськогосподарській ниві знаменували умовне закінчення процесу адаптації та свідчили про приживаність шведських переселенців на Півдні Російської імперії.

Четвертий розділ - «Акультурація шведських колоністів на Півдні Російської імперії» - складається з двох підрозділів, у яких простежені акультураційні зміни у шведській колоністській спільноті, що, зрештою, призвели до її інтеграції у Південну Росію.

У першому підрозділі - «Соціально-економічна інтеграція шведських колоністів» - з'ясовано, що природно-географічний чинник, попередня господарська спеціалізація та досвід шведів, відносини із колоністською владою суттєво вплинули на соціально-економічне становище спільноти. Наведено показові факти, які свідчать про не аргументованість твердження про ворожість державної політики відносно шведів.

Підкреслено безвідповідальність, неналежну координацію дій між центральною та місцевою владами, але ставлення російської влади до шведів було неупередженим. Простежена діяльність шведських колоністів у землеробстві, степовому лісорозведенні та садівництві, шовківництві, скотарстві, ремісництві. Шведи значною мірою поступалися за рівнем розвитку та успіхами у сільському господарстві багатьом групам іноземних колоністів регіону, особливо німцям та менонітам. Вони відзначилися особливими успіхами в рибальському промислі, ткацтві й розведенні великої рогатої худоби, що було обумовлено специфікою їх діяльності на Дагьо й результативною адаптацією наявних навичок до нових умов існування.

Незважаючи на скромні досягнення у сільському господарстві, що було, переважно, спрямовано на забезпечення внутрішніх потреб колоністського середовища, економічна акультурація та інтеграція шведських колоністів відбулася. До 1871 р. у їх господарській діяльності сталися суттєві зрушення. У землеробстві шведи використовували німецький буккер, відмовившись від українського плугу. Усвідомивши безперспективність заняття вівчарством через скорочення пасовищ, колоністи зосередилися на розведенні великої рогатої худоби, раціонально використовуючи плавневі масиви. Вони вдосконалили систему рибного відкупу.

У другому підрозділі - «Етнічні та ментальні особливості культури шведських колоністів» - проаналізовано особливості матеріальної, духовної культури шведів та їх етнічного самоусвідомлення.

Висвітлені особливості культури топосу та повсякденності, інтер'єру та оздоблення будинку, традиційної кухні та народного одягу шведських колоністів. Архітектура та забудова Старошведської колонії були певним синтезом традиційних елементів, характерних для південноукраїнських і шведських поселень островів північно-західної Естонії та Прибалтики. В цілому, культура шведського топосу зазнавала певних змін, пов'язаних з адаптацією та інтеграцією його мешканців у степовий ландшафт. Після пожежі 1835 р. типовий для прибережних шведів тип безсистемної забудови був замінений геометрично й просторово організованим розташуванням будинків, притаманним для південноукраїнських поселень. Ззовні шведські будинки виглядали як типові південноукраїнські хати. Суттєво специфічним був колоністський дім зсередини.

Традиційна кухня шведських колоністів була досить нетиповою та оригінальною. Рецепти більшості страв германського та шведського походження були привезені переселенцями з острова Дагьо. Одним із прикладів міжкультурної взаємодії було те, що шведи готували вареники й використовували самовар. Костюм шведських колоністів наочно віддзеркалював особливості, обумовлені їх історичною долею та тривалим проживанням на естонському острові. Після пожежі 1835 р. шведи відмовилися від своєрідної манери одягатися та запозичили елементи костюму в німців і слов'ян.

Досліджуючи духовну культуру колоністів, зроблено акцент на їх релігійну, народну та педагогічну культуру. Прикладом приналежності мешканців колонії до скандинавсько-германської культури було тривале використання ними рунного календаря. Найпопулярнішими святами колоністів були Різдво, Мідсомар (Mіdsommar, зі швед. - середина літа) та день Святого Мартіна. Мідсомар і день Святого Мартіна мали давньогерманське походження, їх святкування супроводжувалося приготуванням традиційних страв. Немало повір'їв, забобонів, казок естонських шведів збереглося в народній пам'яті колоністів до Першої світової війни. Збереження старих традицій і беззастережне слідування догматам лютеранської релігії було обумовлено тим, що населення колонії являло собою малоосвічену традиційну спільноту. Люди похилого віку виконували континуїтетну роль між балтійським острівним минулим і степовим колоністським сьогоденням. Характерною особливістю навчальної діяльності в колонії було те, що праця органіста, священика та вчителя успадковувалася в межах родини Котц (Kotst). Навчання здійснювалося виключно старошведською мовою. Рівень писемності шведів був низьким.

Соціокультурне обличчя шведської спільноти в процесі її інтеграції у південноімперський простір зазнало істотних змін, причиною яких були міжетнічні контакти і міжкультурна адаптація. У першій половині XIX ст. збереження ідентичності здійснювалося завдяки патріархальності, замкненості шведської громади та її сталій етнокультурній дистанції з іншими етнічними групами. З другої половини XIX ст. до вищезазначених факторів додався зовнішній чинник - налагодження контактів з фінською шведськомовною меншиною, що значною мірою вплинуло на самосвідомість шведських колоністів.

Шведи відокремлювали себе від росіян, українців, німців, але й не ототожнювали себе із шведами самої Швеції. Своєю батьківщиною майбутні покоління «старих шведів» вважали Старошведське поселення. Доцільно визнати шведів Старошведського поселення особливою етнічною групою, яка не була абсолютно тотожною ані «шведським» шведам, ані слов'янському чи німецькому елементу. Продуктом територіальної ідентичності, елементом виняткової своєрідності шведських колоністів був старошведський діалект, який сформувався на основі східношведських діалектів, запозичень із слов'янських та німецької мов і побутував виключно в межах громади. У відносинах із владою та сусідами шведи використовували німецьку та російську мови. Естонські шведи як протягом їх життєдіяльності на Дагьо, так і на Півдні імперії відзначалися законослухняністю та високою правовою культурою. Автором реконструйовано специфічний характер і образ шведських колоністів імперії.