Естонські шведи на півдні Російської імперії: міграція, адаптація та акультурація переселенців-колоністів (1781-1871 рр.)

ВИСНОВКИ

Основні результати дослідження та обґрунтовано положення, які виносяться на захист:

· Аналіз наукової літератури вітчизняного та закордонного походження з ранньої історії шведських колоністів засвідчив, що в історичній науці не існує дослідження, присвяченого вивченню та реконструкції процесів міграції, адаптації та акультурації естонських шведів на Півдні Російської імперії у 1781-1871 рр. Констатована відсутність сталої історіографічної традиції з обраної проблематики і необхідність її комплексного дослідження. Використана джерельна база дослідження характеризується видовою різноманітністю, достатньою автентичністю, достовірністю та репрезентативністю для вирішення завдань, реконструкції і висвітлення визначених процесів.

· У результаті тривалої експансії, воєнно-політичних здобутків була сформована Російська поліетнічна імперія. Внаслідок територіального розширення кордонів держави розгорнута масштабна колонізаційна політика з метою якнайшвидшої інтеграції та уніфікації малозаселених приєднаних земель у загальноімперський простір. Переможні результати вирішення «турецької проблеми» визначили напрямок колонізаційного вектора на Південь Росії - в Новоросійський край. Для реалізації колонізаційних планів імперського уряду залучався етнічно та конфесійно різноманітний «людський капітал», що було прогнозованим і стратегічно обумовленим кроком уряду. Поява ж деяких груп колоністів, як-от естонських шведів, була викликана випадковим збігом обставин. Це значною мірою обумовило їх місце та роль у соціокультурному та економічному розвитку Півдня імперії.

· Причинами міграції шведів на Південь імперії були стомленість від затяжної безрезультатної судової тяганини у відстоюванні дарованого привілейованого становища та особистої свободи, випадковий збіг обставин і неочікуване запрошення Г. Потьомкіна. Територіальна рухливість естонських шведів острова Дагьо та готовність до міграції була штучно сформована під тиском зовнішніх факторів і мала вимушений, не природний характер. Незважаючи на те, що естонські шведи несподівано та нецілеспрямовано потрапили в орбіту колонізаційної політики й переселенської практики уряду Російської імперії у 80-х рр. XVIII ст., їх міграцію за типом можна вважати колонізаційною. За участі російських чиновників, провідників колонізаційної політики уряду, в естонських шведів сформувався інформаційний образ про сприятливий район уселення - Новоросійський край Південної Росії. Конфлікт очікувань разом із сукупністю природно-кліматичних і побутових факторів вплинули на демографічний стан шведів упродовж тривалого переселення та у перші роки життєдіяльності в степу. Лише близько 50% переселенців із острова Дагьо дісталися пункту свого призначення. Існує декілька причин, які призвели до різкого зниження чисельності шведських переселенців протягом переїзду: по-перше, оскільки переїзд був доволі несподіваним рішенням, була обрана несприятлива для такої тривалої подорожі пора року, по-друге, зменшенню чисельності переїжджих шведів сприяли незвичні кліматичні умови та хвороби під час подорожі, по-третє, висока смертність дорогою обумовлена віковим складом переселенців.

· Процес адаптації шведських переселенців тривав протягом перших 20-25 років, охопивши період з 1782 р. до 1805-1807 рр. Упродовж цього часу вони акліматизувалися, облаштувалися та, в цілому, адаптувалися до нових умов існування, подолавши демографічну кризу. Незважаючи на досить високий показник народжуваності та репродуктивності населення, чисельність мешканців шведського поселення зростала повільно через високу смертність. У 1795-1796 рр. розпочався поступовий приріст населення. Зведення лютеранської церкви та постійних будинків, отримання статусу колоністів, перші успіхи на сільськогосподарській ниві знаменували умовне закінчення процесу адаптації та приживаність переселенців у районі оселення. Старошведська колонія стала центром окружного приказу та повноцінною адміністративно-територіальною одиницею Російської імперії. Повільний і болісний процес адаптації та запізніла приживаність шведських переселенців на Півдні Російської імперії обумовлені наступними об'єктивними та суб'єктивними чинниками: 1) відсутністю розробленої системи колонізації і ефективного механізму допомоги, реалізації та гарантій задекларованих умов запрошення естонських шведів; 2) спонтанністю рішення про переселення естонських шведів, їх необізнаністю про особливості району вселення та моральна неготовність зіткнутися з комплексом труднощів, характерних для нового регіону; 3) віддаленістю регіону виселення естонських шведів і регіону вселення та, як наслідок, істотною відмінністю природно-кліматичних умов двох регіонів; 4) фізичним виснаженням переселенців, їх катастрофічною смертністю впродовж 1782-1783 рр. і руйнацією значної кількості родин, що вплинуло на подальше відтворення населення, ефективність облаштування на новому місці; 5) незлагодженими діями центральної влади та запізнілим утворенням колоністської адміністрації, що призвело до невчасного вирішення житлової, продовольчої та інших побутових проблем колоністів; 6) специфікою вікового складу шведської спільноти, що значно гальмувало господарське облаштування та робило її більш уразливою й залежною від зовнішніх факторів.

· Шведські переселенці інтегрувалися в нове соціодемографічне середовище регіону вселення, встановивши контакти із сусіднім населенням у різних сферах. Нелегко складалися стосунки першопоселенців із запорізькими козаками. Шведи мали ситуативні та доброзичливі контакти з іспанцями, греками, корсиканцями. Довгострокові відносини культурного взаємопроникнення у колоністів виникли із двома найбільшими сусідніми групами регіону - слов'янами та німцями. Взаємини шведів із слов'янами визначалися владною, торговельною та господарською сферами. Міжетнічні стосунки шведських колоністів з німцями характеризувалися дихотомічними особливостями. У відносинах із оточуючим населенням шведи трималися певної дистанції, що обумовлювалося особливостями етнічного характеру, ментальністю та їх історичним минулим. Вони не мали конфліктів з колоністською та місцевою владою.

· У шведській колоністській спільноті відбулася сукупність акультураційних змін, які привели до її інтеграції у південноросійський простір. Будучи морськими рибалками, професійно займаючись виготовленням дьогтю та смоли, на нових теренах естонські шведи засвоїли основи екстенсивного й ризикованого сільського господарства і перетворилися на селян-аграріїв. Шведські колоністи пристосували до природно-географічних умов степу наявні навички рибальства, скотарства, опанували нові, нетипові для них види господарської діяльності (шовківництво, тютюнництво, виноробство, лісництво) та до 1871 р. інтегрувалися в аграрну інфраструктуру південного регіону імперії. Попри властиву їм працьовитість і наполегливість, активну участь у «сільськогосподарських проектах» влади, шведські колоністи не відзначилися особливими успіхами та досягненнями у соціально-економічному розвитку регіону.

· Матеріальна культура шведських колоністів віддзеркалювала їх етнічну самобутність, специфіку історичної долі, міжкультурну взаємодію з сусіднім слов'янським і німецьким населенням регіону та акультураційні трансформації, які зазнавала спільнота. Зберігши оригінальні особливості матеріальної та народної культури, а саме традиційної кухні, звичаїв тощо, шведи запозичили певні знаряддя праці, манеру одягу й елементи інтер'єра у своїх сусідів, що свідчило про вдалу соціокультурну адаптацію й встановлення позитивних зв'язків з новим середовищем. Духовна культура шведських колоністів залишилася автентичною. Вони стали лояльними підданими російського монарха та зберегли власну культурну самобутність і етнічну своєрідність.

· Шведські колоністи являли собою традиційну спільноту з властивою їй ментальністю. Наявність виняткового статусу естонських шведів відповідно до шведського права на острові Дагьо, старовинних привілеїв, дарованих Магістром Лівонського Ордену, та, згодом, статусу іноземних колоністів Російської імперії сформувала основу механізму збереження ідентичності спільноти як в Естонії, так і в Росії. Географічна компактність шведських районів у Естонії і оселення естонських шведів окремим поселенням відіграли не менш вирішальну роль у цьому процесі. Для етнічного самоусвідомлення шведських колоністів характерним є синтез етнічної, релігійної та територіальної ідентичностей.

Тривимірна інтеграція шведів була детермінована комплексом нетотожних і різнорідних зв'язків як із місцевим населенням, так і з владною вертикаллю. Місцеве населення, інші колоністи регіону, органи влади та колоністська адміністрація були ключовими суб'єктами, що якісно визначили специфіку й масштаб інтеграції шведів у південноімперський простір. Шведські колоністи зберегли культурну та ментальну цілісність і самобутність, стали невід'ємною частиною поліетнічного суспільства Півдня Російської імперії.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Малицкая Ю. Г. История шведских колонистов Юга Российской империи конца XVIII - XIX ст. в архивах Украины / Ю. Г. Малицкая // Вопросы германской истории: [cб. науч. тр. / отв. ред. С. И. Бобылева]. - Д.: Пороги, 2007. - С. 19-27.

2. Маліцька Ю. Г. Шведський етнос на Півдні Російської імперії (кінець XVIII - 1861р.): Історіографічний аспект / Ю. Г. Маліцька // Вісник Дніпр. університету. «Історія та археологія». - 2007. - № 6. - С. 138-144.

3. Маліцька Ю. Г. Шведське населення на Півдні Російської імперії: передумови, причини та хід міграції / Ю. Г. Маліцька // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. Серія: Історичні науки. - Чернігів: ЧДПУ, 2008. - Вип. 52. - С. 21-26.

4. Маліцька Ю. Г. Особливості геостратегічної політики Російської держави у XVIII ст. / Ю. Г. Маліцька // Вопросы германской истории: [cб. науч. тр. / отв. ред. С. И. Бобылева]. - Д.: ДНУ, 2008. - С. 213-222.

5. Маліцька Ю. Міграція, адаптація та акультурація естонських шведів на Півдні Російської імперії (1781 р. - перша половина XIX ст.): аналіз шведської історіографії / Ю. Г. Маліцька // Гуржіївські історичні читання: [зб. наук. праць / ред. кол.: В. А. Смолій, А. І. Кузьмінський, С. Ю. Наумов]. - Черкаси: ЧНУ, 2009. - С. 111-115.

6. Маліцька Ю. Особливості релігійної культури шведських колоністів Півдня Російської імперії у XVIII - XIX ст. / Ю. Маліцька // Борисфен. - 2009. - № 12. - С. 17-18.

7. Маліцька Ю. Г. Акліматизація шведських мігрантів на Півдні Російської імперії / Ю. Г. Маліцька // Грані. - 2010. - № 1. - С. 12-14.

АНОТАЦІЯ

Маліцька Ю. Г. Естонські шведи на Півдні Російської імперії: міграція, адаптація та акультурація переселенців-колоністів (1781-1871 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара. - Дніпропетровск, 2010.

Дисертація присвячена реконструкції процесів міграції, адаптації та акультурації естонських шведів на Півдні Російської імперії у 1781-1871 рр. Розкриті особливості іноземної колонізації та переселенських заходів російського уряду в контексті імперської політики Росії протягом XVIII ст. Комплексно з'ясовані та висвітлені передумови, причини та хід міграції естонських шведів на Південь Російської імперії. Визначені об'єктивні та суб'єктивні чинники процесу адаптації та приживаності шведських переселенців на Півдні Російської імперії. Простежені міжетнічні взаємини шведських переселенців із сусіднім населенням регіону та дихотомія шведсько-німецьких стосунків. Досліджена соціально-економічна інтеграція шведських колоністів у контексті детермінованого вектору розвитку південноросійського регіону. Вивчена матеріальна та духовна культура шведських колоністів з огляду на їхні етнічні й ментальні особливості. Розкриті особливості етнічного самоусвідомлення шведських колоністів і механізму збереження ними власної ідентичності в нових умовах життя.

Ключові слова: естонські шведи, шведські колоністи, Старошведська колонія, міграція, адаптація, акультурація, Дагьо (Хійумаа), Південь Російської імперії, іноземна колонізація.

АННОТАЦИЯ

Малицкая Ю. Г. Эстонские шведы на Юге Российской империи: миграция, адаптация и аккультурация переселенцев-колонистов (1781-1871 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара. - Днепропетровск, 2010.

Диссертация посвящена реконструкции процессов миграции, адаптации и аккультурации эстонских шведов на Юге Российской империи в 1781-1871 гг. Раскрыты особенности иностранной колонизации и переселенческих мероприятий российского правительства в контексте имперской политики России на протяжении XVІІІ ст. Комплексно выяснены и освещены предпосылки, причины и ход миграции эстонских шведов на Юг Российской империи. Определены объективные и субъективные факторы процесса адаптации и приживаемости шведских переселенцев на Юге Российской империи. Прослежены межэтнические взаимоотношения шведских переселенцев с соседним населением региона и дихотомия шведско-немецких контактов. Исследована социально-экономическая интеграция шведских колонистов в контексте детерминированного вектора развития южнороссийского региона. Изучена материальная и духовная культура шведских колонистов с учетом их этнических и ментальных особенностей. Раскрыты особенности этнического самоосознания шведских колонистов и механизма сохранения ими собственной идентичности в новых условиях жизни.

Ключевые слова: эстонские шведы, шведские колонисты, Старошведская колония, миграция, адаптация, аккультурация, Дагё (Хийумаа), Юг Российской империи, иностранная колонизация.

SUMMARY

Malitska Iu. G. Estonian Swedes in the South of Russian Empire: Migration, Adaptation and Acculturation of the Migrants-Colonists (1781-1871). - Manuscript.

Thesis submitted for obtaining the Candidate degree in History. Field of World History (07.00.02). - Dnipropetrovsk National University named after Oles Honchar. - Dnipropetrovsk, 2010.

The thesis reconstructs the processes of migration, adaptation and acculturation experienced by a group of Estonian Swedes in the South of Russian Empire during the period of 1781-1871. Following a large-scale territorial expansion in the second half of the eighteenth century, a broad state colonization policy was launched. The author studies the characteristics of the Tsarist policy and practice on foreign colonization. The main reasons for the migration of the Estonian Swedes were examined. It was found that the emigration of the group from the island of Dagц to Novorossiia (New Russia) was determined by two main factors: the violation of the old privileges and the judicial status of the Estonian Swedes by the landlord of Dagц, and the vocal promotion of a large-scale colonization of the South by the imperial government. The Estonian Swedes were identified as the main agent behind the group's migration, although the promotion of the colonization by the Tsarist authorities also contributed to the process.

The thesis identifies and analyses the long-lasting process of adaptation of the Swedish migrants in the South of the Russian Empire. The period of adaptation was exceptionally long and lasted about twenty-five years, from 1782 to 1805-1807. During this time, the group adapted to the new climatic and geographic conditions and overcame the demographic crisis that threatened its existence. Construction of a church, building of permanent dwellings, attaining of the colonist status and the first successful efforts in the sphere of agriculture marked the end of the adaptation period.

The interethnic relations between the Swedish migrants and their neighbors were also analyzed. As the Swedes lost the contact with their home province for a long time, vivid contacts with Cossacks, Slavs and German colonists that populated the new region of settlement developed over years. At the same time, the Colonist Administration played a crucial role in the Swedish colonists' integration into the new milieu of the South.

The economic activities of the Swedish colonists during the period were examined. Along with the adjustment of their traditional skills in fishing, weaving and cattle breeding to the conditions of the South, Swedish colonists gradually learned new ways of production such as sericulture, tobacco growing and forestry, due to governmental initiatives and campaigns launched by the Colonist Administration.

By employing original narrative sources, the material and spiritual culture of the Swedish colonists was studied. The study of the degree of their acculturation and integration into the new cultural and social space opened for outlining of several features of the Old Swedish mentality and identity. Although they preserved elements of material and folk culture from Dagц, among them cooking and several customs (use of ancient Rune calendar), Swedish colonists adopted way of dressing and furnishing from their German and Slavic neighbors that additionally proved the prevalence of regular everyday interethnic contacts in the new area. However, the psychological integration of the Swedes was limited. Although they were considered to be loyal subjects of the Russian Tsar, the group identified itself as a part of the Swedish nation. The Swedish colonists also preserved the main features of their version of the Lutheran religion, such as church services in Swedish.

The exclusive status of the group enjoyed on Dagц (the so-called Swedish Law and a number of privileges), along with the status of foreign imperial colonists in the South of Russia, functioned as a way of maintaining a sense of distinctiveness and preserving of Swedish identity. The relative geographical compactness of the Swedish regions in Estonia and the founding of a separate Old-Swedish colony in the South played a great role in this process. The synthesis of ethnic, religious and territorial identities was one of the main characteristics of the Swedish colonists.

The aboriginal population, other foreign colonists, the Colonist Administration were the key actors, that not only influenced but predestined the specifics and scale of the Swedish colonists' integration into the South of Russian Empire. The thesis concludes that the Swedish colonists integrated successfully into the new socio-cultural and geographic space. While becoming an integrated part of the society of Southern Russia, the Swedes preserved their cultural and ethnic distinctiveness.

Key words: Estonian Swedes, Swedish colonists, Old Swedish colony, migration, adaptation, acculturation, Dagц (Hiiumaa), South of Russian Empire, foreign colonization.

Размещено на Allbest.ru