Давньоруські старожитності Чернігівщини в історико-культурному просторі та науковому житті регіону

П'яту групу джерел складають матеріали наукової та громадсько-політичної періодики. У процесі підготовки дисертації було опрацьовано місцеві часописи "Черниговские губернские ведомости" та "Черниговские епархиальные известия", "Черниговское слово", "Красное знамя", "Більшовик", "Червоний стяг", "Просвещение", а також наукові періодичні видання кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. - "Труды Черниговской губернской ученой архивной комиссии", "Древности. Труды Императорского Московского археологического общества", "Чтения в Историческом обществе Нестора-летописца", "Киевская старина", "Археологическая летопись Южной России", "Сборник Нежинского историко-филологического общества", "Известия Императорской археологической комиссии", "Записки історико-філологічного відділу Всеукраїнської Академії наук", "Україна", "Короткі звідомлення Всеукраїнського археологічного комітету", "Український музей", "Записки Чернігівського наукового товариства". Вони містять інформацію про історико-археологічні дослідження давньоруських старожитностей Чернігівщини, які проводили П.М. Добровольський, Д.Я. Самоквасов, Т.В. Кибальчич, І.С. Абрамов, С.А. Гатцук, М.О. Константинович, М.О. Макаренко, І.В. Моргилевський, П.І. Смолічев, Ю.С. Виноградський, В.Д. Юркевич.

Шосту групу джерел складають документи особового походження з фондів науковців і діячів культури М.М. Білозерського (Ф. 127) та М.І. Лілеєва (Ф. 204) Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського; С.Г. Баран-Бутовича (Ф. Р-3011) та В.А. Шугаєвського (Ф. Р-5042) ДАЧО; С.С. Гамченка (Ф. 3), П.І. Смолічева (Ф. 6) та Ю.С. Виноградського (Ф. 12) НА ІА НАНУ; Д.Я. Самоквасова (Ф. 104), І.Є. Забеліна (Ф. 440), Д.М. Анучина (Ф. 448), Уварових (Ф. 545) ВПД ДІМ. Вони дозволяють з'ясувати генезу численних наукових проектів (у тому числі нездійснених), а також роль "людського фактора" у вивченні давньоруських старожитностей регіону. Так, листування Д.Я. Самоквасова з В.Б. Антоновичем, А.О. Спіциним та І.Є. Забеліним, П.М. Добровольського з П.С. Уваровою, С.Г. Барана-Бутовича і П.І. Смолічева з С.С. Гамченком містять унікальні відомості про організацію історико-археологічних досліджень на Чернігівщині. У спогадах М.І. Петрова й А.В. Верзилова наведено цікаві спостереження щодо людської вдачі та взаємин дослідників давньоруських пам'яток регіону Верзилів А.В. Мої спогади про чернігівських археологів / А.В. Верзилів // Український історик. - 1991. - № 7 - С. 150-167; Петров М. Воспоминания старого археолога / М. Петров // Скрижалі пам'яті. - К., 2004. - С. 129-131..

Таким чином, актуалізована джерельна база дисертаційного дослідження є достатньо репрезентативною для вирішення поставлених завдань.

Другий розділ "Зародження інтересу до давньоруських старожитностей Чернігівщини" складається з двох підрозділів, в яких досліджено початковий етап вивчення давньоруських старожитностей Чернігівщини.

Історики-антикварії другої половини XVII - XVIII ст. усвідомили пізнавальну цінність матеріальних об'єктів як історичного джерела, відтак їхню увагу привернули археологічні старожитності та архітектурні пам'ятки. У 70-х рр. XVII ст. представники культурно-освітнього кола чернігівського архієпископа, видатного церковного і культурного діяча Л. Барановича, І. Галятовський та Д. Туптало започаткували вивчення історії чернігівських Іллінського та Єлецького монастирів, які виникли за давньоруського часу, і спробували локалізувати деякі літописні міста регіону.

Значне пожвавлення у вивченні давньоруських старожитностей регіону припадає на другу половину XVIII ст. - час "наукових подорожей енциклопедистів". Саме тоді Ф.Й. Туманський розробив програму історико-статистичного опису Лівобережної України, реалізувати яку в повному обсязі не поталанило. Натомість Комісія під керівництвом А.С. Милорадовича протягом 1779 - 1781 рр. упорядкувала статистично-топографічні описи Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв, які містили унікальні відомості про пам'ятки історії та культури. Особливий інтерес становить "Черниговского наместничества топографическое описание" О.Ф. Шафонського, який започаткував вивчення історичної топографії міст регіону. На початку ХІХ ст. експедиція Російської Академії наук на чолі з К.М. Бороздіним оглянула пам'ятки Чернігова, Любеча, Остра, Ніжина, а чернігівський історик М.Є. Марков описав залишки давніх укріплень літописних міст - Любеча, Чернігова, Городця Остерського, Сновська, Нежатина, Листвена, Новгорода-Сіверського, Білої Вежі, Бохмача, Гюричева, Моровійська, Лутави, Беловеса. Водночас побачили світ узагальнюючі праці В.Ф. Домбровського, М.А. Маркевича, С.О. Котлярова, І.М. Сбитнєва, Г.О. Милорадовича з історії Чернігова, Новгорода-Сіверського, Любеча, а також церковно-історичні нариси Філарета Гумілевського, в яких значна увага приділена давньоруській історико-культурній спадщині.

Наукові товариства, що виникли у першій половині ХІХ ст., не мали спеціальних програм по дослідженню давньоруських пам'яток Чернігівщини. Водночас заслуговують на увагу спроба члена Тимчасового комітету для розшуку старожитностей Києва О.С. Анненкова розпочати археологічні дослідження в історичному центрі Чернігова та здійснена Т.Г. Шевченком на замовлення Київської археографічної комісії графічна фіксація пам'яток регіону. чернігівщина старожитність давньоруський археологічний

У третьому розділі "Розгортання історико-археологічних студій на Чернігівщині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.", що складається з двох підрозділів, висвітлено діяльність провідних наукових інституцій країни та місцевих наукових товариств.

Вагомий внесок у вивчення давньоруських старожитностей Чернігівщини належить представникам ІАК В.Б. Антоновичу, В.Л. Беренштаму, К.М. Якимовичу, які з'ясували історичну топографію літописних Лутави, Морівська, Любеча. Давньоруські некрополі Морівська, Липового, Любеча, Оргоща, Сновська плідно досліджували В.Л. Беренштам, М.Ю. Бранденбург, В.Б. Антонович, М.О. Константинович. Водночас ІАК опікувалася збереженням та реставрацією архітектурних пам'яток ХІ - ХІІІ ст., що збереглися у Чернігові й Острі.

Давньоруські пам'ятки краю перебували в центрі уваги членів ІМАТ Д.В. Айналова, Ф.Ф. Горностаєва, М.О. Константиновича, Т.В. Кибальчича, Г.Г. Павлуцкого, але найактивнішу діяльність у цьому напрямі розгорнув уродженець Чернігівщини Д.Я. Самоквасов, який започаткував дослідження давньоруських курганних та ґрунтових могильників. Крім того, ІМАТ зініціювало проведення Всеросійських Археологічних з'їздів, які, зокрема, проводились в історичних центрах України і сприяли розгортанню історико-археологічних студій. Значною подією у науковому житті став ХIV Всеросійський Археологічний з'їзд, який у 1908 р. відбувся в Чернігові. Під час з'їзду, в якому взяло участь близько 300 депутатів і гостей з різних наукових центрів країни, а також з Кракова і Праги, Д.Я. Самоквасов провів показові розкопки давньоруських пам'яток на Болдиній горі та в урочищі Берізки. Водночас учасники з'їзду обстежили залишки фрескового живопису в Успенському соборі.

Спираючись на літописні джерела й археологічні старожитності, учні В.Б. Антоновича Д.І. Багалій та В.П. Голубовський відтворили у своїх грунтовних працях історію Чернігово-Сіверської землі від найдавніших часів до XIV ст. Крім того, П.В. Голубовський оприлюднив "Историческую карту Черниговской губернии до 1300 г.", що являла собою підсумок багаторічних досліджень давньоруських міст регіону.

Помітну роль у вивченні давньоруських старожитностей відіграли НІФТ та ЧГВАК - провідні організаційні центри історико-краєзнавчого руху на Чернігівщині. Члени ЧГВАК продовжили започатковані Д.Я. Самоквасовим цілеспрямовані дослідження пам'яток ІХ - ХІІІ ст. Особливу увагу комісія приділяла нагляду за земляними роботами, що проводилися в історичному центрі Чернігова, опікувалася станом давньоруських архітектурних пам'яток. Була також розроблена і поширена Програма для збирання археологічних, історичних та етнографічних свідчень по Чернігівській губернії, що дозволило отримати нові дані про давньоруські старожитності краю. Завдяки зусиллям П.М. Добровольського, П.С. Кармалея, Є.О. Корноухова, М.А. Сахновського, В.А. Шугаєвського ЧГВАК стала помітним осередком вивчення давньоруських старожитностей Північного Лівобережжя.

У четвертому розділі "Дослідження давньоруських пам'яток Чернігівщини в період "національного відродження", що складається з двох підрозділів, з'ясовано особливості процесу вивчення старожитностей краю протягом 20 - 30-х рр. ХХ ст.

За доби визвольних змагань охорона та популяризація історико-культурної спадщини мали відіграти суттєву роль у пробудженні національної свідомості українського народу. Важливе значення мала діяльність Чернігівського губернського комітету охорони пам'яток мистецтва та старовини. Його співробітники виявляли, обстежували і брали на облік пам'ятки історії та культури, музейні зібрання, вивчали археологічні старожитності (Ю.С. Виноградський, І.Г. Рашевський, В.Г. Дроздов, М.А. Сахновський, Б.С. Бутник, Б.К. Пилипенко, Л.М. Могилянська).

Діяльність Чернігівського інституту краєзнавства, Тимчасової комісії для проведення археологічного і архітектурного обстеження давньоруських пам'яток Чернігова, які фінансувались з місцевого бюджету, створила важливий прецедент безпосередньої участі органів місцевої влади у вивченні історико-культурної спадщини.

Координаційним центром історико-археологічних студій і пам'яткоохоронної справи в Україні у цей час став ВУАК, який розробляв програми реєстрації та опису пам'яток, інструкції, стежив за архітектурно-археологічними роботами, видавав Відкриті листи на право проведення розкопок. Для дослідження архітектурних пам'яток доби Київської Русі залучалися архітектори, археологи та мистецтвознавці. Значного розголосу набуло проведене М.О. Макаренком та І.В. Моргилевським за участю місцевих дослідників архітектурно-археологічне обстеження Спаського (1923 р.) та Успенського (1924 - 1925 рр.) соборів ХІ - ХІІ ст. Певні підсумки вивчення давньоруських старожитностей регіону було підведено у збірнику наукових праць "Чернігів і Північне Лівобережжя" (1928 р.), виданому за редакцією акад. М.С. Грушевського.

У зв'язку з підготовкою археологічної карти України у 30-х рр. ХХ ст. на Чернігівщині розпочала роботу Деснянська археологічна експедиція Інституту історії матеріальної культури АН СРСР та Інституту археології АН УРСР (М.В. Воєводський, Б.О. Рибаков, Ф.В. Лучицький).

У цей час формується мережа місцевих музеїв та наукових товариств, які приділяли значну увагу вивченню давньоруської історико-культурної спадщини. Експедиція Чернігівського державного музею рід керівництвом П.І. Смолічева протягом 1925 - 1927 рр. досліджувала давньоруське городище та курганний могильник поблизу с. Шестовиця. Співробітники Сосницького краєзнавчого музею на чолі з Ю.С. Виноградським відкрили низку давньоруських городищ і селищ в межах сучасного Менського та Сосницького районів Чернігівської області. Під керівництвом директора Остерського краєзнавчого музею А.Г. Розанова були проведені розвідки та розкопки давньоруських старожитностей на околицях Остра. Водночас вживалися заходи щодо охорони та популяризації історико-культурної спадщини регіону. Цьому значною мірою сприяло створення у 1929 р. Чернігівського та Новгород-Сіверського державних історико-культурних заповідників. Зростання інтересу до давньоруських старожитностей засвідчує поява путівників по історичних містах краю (С.Г. Баран-Бутович, С.А. Гапеєв, А.В. Верзилов).

На жаль, внаслідок політичних репресій, значною мірою спрямованих у 30-х рр. ХХ ст. проти представників наукової та творчої інтелігенції, наукові осередки були знекровлені й фактично змушені згорнути студіювання давньоруської історико-культурної спадщини Чернігівщини.

Проведене дослідження дозволило дійти таких висновків:

Здійснений аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що розглянута в дисертації проблема досі не була предметом спеціального дослідження, хоча окремі її аспекти знайшли відображення у працях вітчизняних істориків. Водночас слід відзначити наявність достатньо репрезентативної джерельної бази для розв'язання поставлених у дисертації завдань.

Оскільки характерною рисою розвитку української культури була свідома орієнтація на давньоруські традиції, старожитності ІХ - ХІІІ ст. посіли помітне місце в історико-культурному просторі й науковому житті Чернігівщини. Враховуючи важливу роль Чернігово-Сіверської землі в історії Київської Русі й наявність на її теренах унікальних історико-культурних та археологічних пам'яток, цей процес набув у регіоні особливого значення.

Вивчення давньоруських старожитностей започаткували у другій половині ХVІІ ст. історики-антикварії, які належали до культурно-освітнього кола чернігівського архієпископа Л. Барановича. Цілий комплекс давньоруських пам'яток регіону було виявлено й зафіксовані у процесі створення в другій половині ХVІІІ ст. історико-топографічних описів Чернігівського і Новгород-Сіверського намісництв.

У першій половині ХІХ ст. в Російській імперії, до складу якої було інкорпоровано Лівобережну Україну, помітно зріс інтерес до східнослов'янської старовини, розпочалося енергійне збирання археологічного матеріалу. У цей час відбулося справжнє "відкриття" літописних міст Чернігово-Сіверщини, яке здійснювалося шляхом студіювання літописних текстів і наукових "екскурсій", з'явилися узагальнюючі праці, в яких було відтворено давньоруський період в історії Чернігівщини.

Водночас натоді було практично вичерпано інформаційні можливості літописних пам'яток. Вихід з цієї "джерельної кризи" окреслився лише у другій половині ХІХ ст., коли активну діяльність на Чернігівщині розгорнули установи провідних наукових центрів країни - Києва, Москви і Петербурга, причому на перший план натоді вийшло дослідження курганних старожитностей та пам'яток архітектури. Особливого значення набула діяльність Д.Я. Самоквасова, який розпочав систематичні розкопки на території Чернігівщини й усіляко популяризував історико-археологічні пам'ятки своєї "малої батьківщини".

Разом з провідними ученими країни на зламі ХІХ - ХХ ст. до вивчення давньоруських старожитностей активно долучилися місцеві дослідники й аматори старовини, які гуртувалися навколо НІФТ та ЧГВАК. З ініціативи місцевої громадськості на зламі ХІХ - ХХ ст. було відкрито перші загальнодоступні музеї - Історико-археологічний музей ЧГВАК і Музей українських старожитностей ім. В.В. Тарновського, в яких концентрувалися артефакти давньоруської доби.

Важливим стимулом для поглибленого вивчення давньоруської історико-культурної спадщини регіону стало проведення в Чернігові у 1908 р. XІV Всеросійського Археологічного з'їзду. До нього було приурочено святкування 1000-ліття першої згадки про Чернігів у давньоруському літописанні, яке набуло розголосу далеко за межами краю.

За нових історичних умов, у 20-х рр. ХХ ст. за участі галузевих центрів Всеукраїнської Академії наук та фінансової підтримки місцевих органів влади було продовжено історико-археологічні дослідження давньоруських пам'яток регіону. Крилатий вираз М.С. Грушевського "Чернігів - наша українська Равенна" визначив ставлення наукової громадськості до старожитностей Північного Лівобережжя.

Загалом в історії вивчення давньоруських старожитностей Чернігівщини можна виділити три етапи. Зміст першого етапу (друга половина XVII -

60-і рр. ХІХ ст.) полягає у накопиченні й систематизації відомостей про давньоруські старожитності регіону. На другому етапі (70-і рр. ХІХ - початок ХХ ст.) розгорнулося цілеспрямоване вивчення давньоруської історико-культурної спадщини, з'явилися перші серйозні узагальнюючі праці про давньоруські пам'ятки Чернігівщини. Третій етап (20 - 30-і рр. ХХ ст.) був позначений енергійними заходами академічних установ та місцевих наукових осередків по збереженню, вивченню та популяризації давньоруських старожитностей Чернігівщини.

Опрацьована протягом другої половини ХVII - 30-х рр. ХХ ст. інформація про давньоруські старожитності Чернігівщини й вироблена дослідницька традиція дозволили у післявоєнний час відновити систематичні історико-археологічні студії на більш високому науково-організаційному рівні.

Список публікацій за темою дисертації

Ясновська Л.В. Основні етапи археологічного вивчення давньоруських старожитностей Чернігівського Подесення / Л.В. Ясновська // Тези доповідей української делегації на VІ Міжнародному конгресі слов'янської археології. - К., 1996. - С. 115-117.

Ясновська Л.В. З історії археологічного вивчення Любеча / Л.В. Ясновська // Любецький з'їзд князів в історичній долі Київської Русі : Матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 900-літтю з'їзду князів Київської Русі у Любечі. - К., 1997. - С. 171-175.

Ясновська Л.В. Археологічна діяльність Ніжинського історико-філологічного товариства / Л.В. Ясновська // Література та культура Полісся: Збірник наукових праць. - Ніжин, 1997. - Вип. 8. - С. 23-25.

Ясновська Л.В. Першопочатки вивчення давньоруських пам'яток Північного Лівобережжя / Л.В. Ясновська // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії: Збірник наукових праць. - К., 1999. - С. 19-25.

Ясновська Л.В. Свідчення про давньоруські церковні старожитності Північного Лівобережжя у студіях ХVІІ - ХVІІІ ст. / Л.В. Ясновська // Християнські старожитності Лівобережної України: Збірник наукових праць. - Полтава, 1999. - С. 69-73.

Ясновська Л.В. Давньоруські старожитності Чернігівщини у дослідженнях П.М. Добровольського / Л.В. Ясновська // Археологічний літопис Лівобережної України. - 2001. - № 2. - С. 166-169.

Ясновська Л.В. Князівські поховання Чернігівського давньоруського некрополя (до історії археологічних досліджень) / Л.В. Ясновська // Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки: Джерела та результати досліджень. - К., 2002. - С. 609-618.

Ясновська Л.В. В.Б. Антонович - дослідник давньоруських старожитностей Чернігівщини / Л.В. Ясновська // Сумська старовина. - 2005. - № 15. - C. 9-15.

Ясновська Л.В. Давньоруські старожитності Новгород-Сіверського Подесення / Л.В. Ясновська // Сіверянський літопис. - 2005. - № 6. - С. 23-47

Ясновська Л.В. Неопублікована студія Юрія Виноградського про давньоруські старожитності Чернігова / Л.В. Ясновська, О.Б. Коваленко // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. - Чернігів, 2006. - Вип. 7. - С. 167-171.

Ясновська Л.В. До історії дослідження Старогородської божниці в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. / Л.В. Ясновська // Сіверянський літопис. - 2006. - № 6. - С. 46-49.

Ясновська Л.В. З історії вивчення Седнівського некрополя давньоруської доби / Л.В. Ясновська // Містечко над Сновом: Збірник статей та матеріалів. - Ніжин, 2006. - С. 85-90.

Ясновська Л.В. До історії дослідження керамічного виробництва Чернігівщини в давньоруську епоху / Л.В. Ясновська // Сіверянський літопис. - 2007. - № 2. - С. 14-23.

Ясновська Л.В. Вивчення давньоруських старожитностей Чернігівщини членами Чернігівської губернської вченої архівної комісії / Л.В. Ясновська // Сіверянський архів: Науковий щорічник. - Ніжин, 2007. - Вип. 1. - С. 28-34.

Ясновська Л.В. Д.Я. Самоквасов - дослідник чернігівського некрополя / Л.В. Ясновська // Стародавній Іскоростень і слов'янські гради: Збірка наукових праць. - Коростень, 2008. - Т. 2. - С. 240-245.

Ясновська Л.В. Етапи архітектурно-археологічних досліджень пам'яток давньоруської архітектури Чернігово-Сіверської землі / Л.В. Ясновська // Могилянські читання - 2007 : Збірник наукових праць. - К., 2008. - 456-463.

Ясновська Л.В. Старожитності ІХ - ХІІІ ст. Мезинської округи / Л.В. Ясновська // Сіверянський літопис. - 2008. - № 6. - С. 30-34.

Ясновська Л.В. Дмитро Якович Самоквасов та ХIV Археологічний з'їзд / Л.В. Ясновська // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. - Чернігів, 2009. - Вип. 11. - С. 105-111.

Размещено на Allbest.ru