Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

УДК 929.000.656 19/20 (Раєвський)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ДІЯЛЬНІСТЬ О.С. РАЄВСЬКОГО (1872-1924 рр.) В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

07.00.07 - історія науки і техніки

СОРОЧИНСЬКА Олена Леонідівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор Пилипчук Олег Ярославович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, завідувач кафедри «Екологія та безпека життєдіяльності на залізничному транспорті»

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Коновець Олександр Федорович, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, професор кафедри журналістики

кандидат технічних наук, доцент Возненко Анатолій Дмитрович, Державний економіко-технологічний університет транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України, професор кафедри «Реконструкція та експлуатація залізниць і споруд»

Захист відбудеться „21“ січня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.820.02 у Державному економіко-технологічному університеті транспорту за адресою: 03115 м. Київ, вул. Котельникова 29/18.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного економіко-технологічного університету транспорту за адресою: 03049, м. Київ, вул. Лукашевича, 19.

Автореферат розіслано „18” грудня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор фізико-математичних наук, професор О. І. Барабаш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Аналіз творчої спадщини Олександра Сергійовича РАЄВСЬКОГО (1872-1924) - визначного українського інженера-залізничника, фахівця в галузі локомотивобудування, динаміки тягового рухомого складу - має значну вагу для розуміння процесів розвитку вітчизняного залізничного транспорту. В історії науки і техніки О. С. Раєвський відомий як людина, що майже все своє життя присвятила розробці та удосконаленню локомотивів. О. С. Раєвський залишив по собі величезну наукову спадщину. Він створив графоаналітичний метод розрахунку противаг, що застосовувався при проектуванні паровозів паровозобудівними заводами; розробив спосіб розрахунку паровозних осей і створив розрахункову формулу, що увійшла до підручників з паровозобудування під назвою формули Раєвського; вивчив питання про сходження поїздів на стрілочних переводах; написав кілька пояснювальних записок з обґрунтуванням вибору типів проектованих ним паровозів. Все це дозволяє говорити про вирішальне значення ідей О. С. Раєвського для розвитку залізничного транспорту, зокрема локомотивобудування у другій половині ХІХ - початку ХХ ст.

Вивчення наукової і соціокультурної спадщини вченого дозволяє зрозуміти і відтворити процес формування і розвитку локомотивобудування в Російській імперії у другій половині XIX та першій половині ХХ століть. Тому ми прагнули провести історично-наукове дослідження різнобічної діяльності вченого з широким використанням маловідомих друкованих джерел і архівних документів; детально аналізували його найважливіші роботи, які у свій час призвели до створення наукової бази для проектування локомотивів.

Актуальність роботи зумовлена також відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження громадського життя, наукової та педагогічної діяльності О. С. Раєвського, необхідністю створення максимально об'єктивної і повної біографії вченого, аналізу його творчого доробку, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел. Результатом аналізу історично-наукової та технічної літератури став вибір теми дослідження - «Діяльність О. С. Раєвського (1872-1924 рр.) в контексті розвитку залізничного транспорту».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження співпадає з темою Центру досліджень з історії науки і техніки ім. О. П. Бородіна Державного економіко-технологічного університету транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України «Історія науки і техніки в напрямах, школах, іменах» (державний реєстраційний номер 0107U002218).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне висвітлення життєвого шляху, наукової та організаційної діяльності О. С. Раєвського, зокрема його внеску в розвиток залізничного транспорту.

Для реалізації цієї мети автором були визначені такі основні завдання:

– проаналізувати стан дослідження та джерельну базу проблеми;

– висвітлити життєвий і творчий шлях О. С. Раєвського, здійснити періодизацію його життя та діяльності;

– розкрити умови формування наукового світогляду та подальшого розвитку О. С. Раєвського як інженера-науковця та особистості;

– проаналізувати основні напрямки наукових досліджень вченого;

– з'ясувати значення наукової спадщини О. С. Раєвського в контексті розвитку вітчизняної науки і техніки залізничного транспорту.

Об'єктом дослідження є розвиток вітчизняного залізничного транспорту наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.

Предметом дослідження є діяльність О. С. Раєвського в галузі залізничного транспорту (паровозобудування та тепловозобудування).

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, наукового розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність О. С. Раєвського. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), міждисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавства та історіографії.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками життя та діяльності О. С. Раєвського (1872-1924), хоча при висвітленні багатьох аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх та наступних років. Здійснено аналіз наукової діяльності вченого з 1896 по 1924 рік.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- робота є першою в українській історіографії спробою комплексного дослідження життєвого шляху та наукової діяльності О. С. Раєвського;

- встановлено періодизацію життєвого шляху та творчої спадщини О. С. Раєвського;

- проаналізовано наукові праці вченого, що дало змогу значно поглибити знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту;

удосконалено:

- бібліографію його наукових праць;

- запроваджено у джерелознавчому плані до наукового обігу велику кількість нових матеріалів з різних архівів України та Російської Федерації, а також літературних джерел;

отримав подальший розвиток:

- напрямок наукової роботи з відтворення життєвого шляху та наукової діяльності вітчизняних вчених-інженерів залізничного транспорту;

- дисертація містить низку висновків з питань розвитку інфраструктури залізничного транспорту, зокрема локомотивобудування, динаміки тягового рухомого складу.

Практичне значення одержаних результатів.

Матеріал дисертації може бути використаний при підготовці монографій і курсів лекцій з історії залізничного транспорту. Матеріали дослідження можуть бути використані також для створення узагальнюючих праць з історії вітчизняного залізничного транспорту та його окремих напрямків (наприклад, локомотивобудування), укладання бібліографічного довідника «Олександр Сергійович Раєвський», при створенні історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника залізничних термінів, українського біографічного словника залізничного транспорту.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки, що викладені в дисертації отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися і обговорювалися на конференціях: Перші наукові читання присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна (1848-1898), 26 березня 2005 (Київ, 2005); Дванадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2007 р. (Київ, 2007); Шоста Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії науки і техніки», 11-12 жовтня 2007 р. (Полтава, 2007 р.); Тринадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 23 травня 2008 р. (Київ, 2008); Четверта конференція молодих учених та спеціалістів 29 січня 2008 р. (Київ, 2008); Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології: Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції, 26-27 лютого 2008 р. (Київ, 2008); Двадцать девятая Международная конференция Санкт-Петербургского отделения Национального комитета по истории и философии науки и техники РАН, 24-28 ноября 2008 г. (Санкт-Петербург, 2008); Сьома Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії науки і техніки», 2-3 жовтня 2008 р. (Київ, 2008); Шоста Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії техніки», 4-5 грудня 2008 р. (Київ, 2009); Чотирнадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2009 р. (Київ, 2009); Восьма Всеукраїнська наукова конференція «Актуальні питання історії науки і техніки», 17-19 вересня 2009 р. (Очаків, 2009).

Публікації. Результати дослідження викладені у 14 публікаціях автора. Усі вони одноосібні. Серед них 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту становить 161 сторінка, загальний обсяг дисертації 198 сторінки, список використаних джерел налічує 200 найменувань, 18 додатків розміщені на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі розкрито актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковою темою; визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження; встановлено хронологічні межі та методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення дослідження; наведено особистий внесок здобувача, відомості про апробацію роботи та структуру дисертації.

У першому розділі «Історіографія проблеми, джерельна база та методологічні основи дослідження» проаналізовано етапи наукової розробки теми, стан її джерельної бази. У першому підрозділі «Історіографія проблеми» проведено аналіз наукових праць про життя та діяльність видатного вченого О. С. Раєвського. За останнє десятиліття відбулися певні зрушення в справі освоєння наукового доробку О. С. Раєвського. Це проявилося в дисертаційній роботі О. І. Трофимяк «Історія становлення та функціонування ліній Донецької залізниці» (2008), в якій подано короткий аналіз та висвітлено роль О. С. Раєвського, як інженера, що вплинув на історію розвитку залізничного транспорту та в узагальнюючих працях автора даного дослідження. Нажаль, ми не зустріли в науковій літературі прикладів публікацій праць вченого в теперішній час, зовсім не висвітлена епістолярна спадщина вченого, дуже мало аналітичних публікацій про його наукові здобутки.

Ще за життя О. С. Раєвського його ім'я було широко відоме як активного члена різноманітних комісій таких як Вищий технічний комітет НКШС, Бюро винаходів і покращень техніки транспорту, номенклатурній та нормалізаціонній комісіях, секції паровозо- і вагонобудування Петроградському відділу Вищого Технічного Комітету, Петроградському відділі винаходів Вищого Технічного Комітету, Комісії рухомого складу і тяги МШС.

Ім'я О. С. Раєвського постійно фігурує на сторінках таких журнальних видань - «Журнал Комиссии подвижного состава и тяги МПС», «Техника и экономика путей сообщения» та в інших різних технічних журналах.

Окремі аспекти діяльності О. С. Раєвського висвітлені в статтях відомих енциклопедій. З великою теплотою і знанням справи оцінюється наукова і соціокультурна діяльність вченого у праці Л. О. Сосновського та М. О. Зензінова «Отечественные ученые железнодорожного транспорта» (1993) та у праці О. І. Мелуа «Инженеры Санкт-Петербурга» (1996). В цих виданнях наголошується, що О. С. Раєвський зробив неоціненний внесок у вивчення та розробку нових вітчизняних локомотивів та вказують, що ім'ям вченого названо проспект у Санкт-Петербурзі.

Слід зазначити, що на зламі ХІХ-ХХ століть економіка Російської імперії переживала своєрідний бурхливий розвиток. У великих містах і провінціальних містечках з'являлись нові підприємства, розбудовувались шляхи та залізничне сполучення, будувались мости, відкривалися нові машинобудівні заводи. Тогочасні сучасні умови ставили жорсткі правила до фахівців, де основна вимога полягала в наявності вищої освіти і технічних знань. Саме в цей період розвитку промисловості в Російській імперії і розпочалася професійна діяльність О. С. Раєвського. Характер і значення залізничної справи в Російській імперії, діяльність видатних вчених-інженерів, участь інженерів-залізничників у розвитку науково-технічного прогресу, тощо, детально висвітлені у виданнях, присвячених інженерній справі в Російській імперії таких відомих авторів, як Т. С. Хачатуров, М. О. Фуфрянський, Л. Б. Януш, В. О. Раков та інші. В цих виданнях О. С. Раєвський постає як талановита людина, що зробила вагомий внесок в розвиток залізничного транспорту і відіграла вирішальну роль в розробці наукової теорії, завдяки чому він став в один ряд з визначними вченими та інженерами-залізничниками світового рівня такими як О. П. Бородін, М. В. Гололобов, Б. С. Малаховський, М. П. Петров, М. Л. Щукін.

Нажаль про О. С. Раєвського, як про майбутнього визначного інженера наприкінці ХІХ ст. початку ХХ ст. писали дуже мало, і це дає нам підставу вважати, що історіографію вивчення життя та діяльності О. С. Раєвського важко визнати різнобічною та ґрунтовно розробленою. Найбільше відомостей про нього в першій половині ХХ ст. ми знаходимо в різних «Трудах» Дорадчих з'їздів інженерів служби колії та Дорадчих з'їздів інженерів рухомого складу й тяги. Прізвище вченого не тільки в списку учасників з'їздів, а й серед доповідачів, є він і в протоколах засідань з'їздів.

О. С. Раєвський приймав діяльну участь у створенні Науково-експериментального інституту шляхів сполучення, який був заснований в 1918 р. у Москві, і мав на меті розробку нових шляхів розвитку транспортної техніки. Цей інститут був створений на базі контори дослідів над паровозами, що на той час уже мала у своєму активі випробування ряду паровозів і була сформованою організацією. До першого складу Ради інституту увійшли такі видатні вчені й інженери, як Р. П. Гриненко, М. М. Давиденков, О. І. Долінжев, В. Ф. Єгорченко, Є. Г. Кестнер, М. В. Лебедєв, М. С. Стрілецький, О. С. Раєвський, О. Н. Шелест і інші.

О. С. Раєвський був одним з основоположників вітчизняного тепловозобудування, створивши вже у 1910 р. проект «локомотива з двигунами внутрішнього згоряння». А в 1921 р., з моменту створення Комісії з розробки і побудови тепловоза системи Я. М. Гаккеля, О. С. Раєвський стає її діяльним учасником та проектує ходову частину і кузов цього тепловоза. Про його внесок в побудову першого в світі маневрового тепловозу згадується в багатьох виданнях, які присвячені розвитку вітчизняного тепловозобудування. В цих виданнях показана роль О. С. Раєвського та інших видатних інженерів, що брали участь в роботі технічної ради з побудови першого вітчизняного тепловоза, який було побудовано на ленінградських заводах.

У статті О. В. Сломянського та М. О. Фуфрянського «Развитие исследований в области локомотивов и локомотивного хозяйства» зазначається, що ще в кінці позаминулого століття праці О. С. Раєвського в галузі динаміки та міцності локомотивів отримали світову відомість.

Роль О. С. Раєвського у розвитку теорії і практики паровозобудування, а також динаміки паровозів особлива - він першим в світі розробив наукову базу в галузі проектування паровозів. Ось чому праці вченого у цій галузі було гідно оцінено наступними поколіннями. Так доц. В. М. Панський у 1936 р. опублікував метод розрахунку противаг, який був запропонований О. С. Раєвським, але зробив зміни в уточненні обчислень. Оцінку передової ролі О. С. Раєвського в розробці методу урівноваження сил інерції машини паровоза противагами висвітлює у своїй праці П. А. Жданов. Він зазначив, що дана праця О. С. Раєвського значно випередила праці закордонних вчених, і була в свій час найбільш точною з усіх існуючих та давала можливість досліджувати урівноваження машин паровозів при будь якому куті повороту кривошипа. Значущість цієї праці О. С. Раєвського відображено в багатьох інших підручниках, які присвячені теорії і розрахунку паровоза.

Життя вченого трагічно обірвалося 23 липня 1924 р. у віці 52 роки. Раптова смерть О. С. Раєвського викликала тривожний відгук у серцях багатьох, хто знав вченого. Зразу ж на цю сумну звістку відгукнулися друзі, учні та близькі О. С. Раєвського. Вони опублікували в різних журналах і газетах некрологи та спогади, де згадували про нього, як про видатного інженера-конструктора та просто талановиту і віддану своїй справі людину: «Вестник путей сообщения», «Известия теплотехнического института», «Техника и экономика путей сообщения», «Предприятие». І хоча в останніх дуже стисло подаються факти, а ще менше характеризуються наукові погляди О. С. Раєвського, все-таки вони є надзвичайно цінними, бо створені його близькими і тими, хто брав безпосередню участь у його наукових розробках.

Дослідження в царині історіографії показують, що наукові праці, які торкаються нашої проблеми, можна поділити на дві групи: ті, що стосуються біографії О. С. Раєвського, і ті, що стосуються історії тих галузей науки і техніки, у розвиток яких учений зробив помітний внесок. Ми в дисертації прагнемо показати, що О. С. Раєвський є однією з визначних постатей у вітчизняній техніці, тому його життя заслуговує ґрунтовного дослідження.

Таким чином, можемо зробити висновок, що сьогодні не існує цілісного наукового дослідження, у якому була б висвітлена діяльність та розвиток наукових поглядів О. С. Раєвського в галузі залізничного транспорту і особливо локомотивобудування. Окремі періоди його наукової і громадської діяльності висвітлені фрагментарно. Недостатньо дослідженою залишається проблема формування й розвитку суспільно-політичних поглядів О. С. Раєвського. Короткі біографічні довідки в енциклопедичних та словникових виданнях містять низку неточностей. Такий стан наукової розробки порушеної нами проблеми є додатковим доказом актуальності даного дисертаційного дослідження.

У другому підрозділі «Джерельна база» показано, що інформаційне забезпечення склала сукупність архівних документів, друкованих та рукописних матеріалів, які містять відомості про життєвий і творчий шлях О. С. Раєвського і насамперед його наукові праці. В роботі використані документи Державного архіву Харківської області, Центрального державного архіву в Санкт-Петербурзі, Російського державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі, Центрального державного історичного архіву в Санкт-Петербурзі.

Дуже допомогло для дослідження теми те, що зберігся архів О. С. Раєвського в Державному архіві Харківської області та Центральному історичному архіві Санкт-Петербургу. Ці архіви дозволили занести до списку не тільки збережені наукові праці вченого, а й оригінали особистих документів (свідоцтво про народження і хрещення, атестат, диплом, фотодокументи, рукописи праць тощо).

Значну частину фактичного матеріалу почерпнуто з книжкових і газетних фондів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Національної Парламентської бібліотеки України та бібліотеки Петербурзького державного університету шляхів сполучення.

Для сучасного етапу дослідження життя і наукової спадщини О. С. Раєвського характерний проблемний підхід. При цьому нами враховувалися досягнення в різних галузях залізничної науки (паровозобудування, тепловозобудування, динаміки тягового рухомого складу) і, особливо, дослідження спадщини вченого.

Реалізація поставлених у дисертації завдань здійснюється на основі залучення широкого кола джерел, серед яких найбільш важливими є: а) особисті (біографічні) документи О. С. Раєвського; б) архівні матеріали про діяльність установ, в яких працював вчений; в) періодика; г) опубліковані праці О. С. Раєвського.

Виявлені джерела, їх систематизація і науковий аналіз у поєднанні з творчим критичним осмисленням певного доробку своїх попередників дозволили здійснити комплексне дослідження історії життя і діяльності О. С. Раєвського в контексті розвитку залізничного транспорту.

У другому розділі “Життєвий і творчий шлях О. С. Раєвського» представлено дослідження основних етапів формування наукового світогляду вченого. Олександр Сергійович Раєвський народився в м. Харкові 23 січня 1872 р., він походженням із дворянського роду, який відноситься до кінця ХVII століття. Цей рід Раєвських у 1831 р. був внесений у родовідну книгу Курської губернії. Батько Олександра Сергійовича, Раєвський Сергій Олександрович був кандидатом математичних наук та викладав математику і фізику в 2-ій Харківській гімназії, а згодом став попечителем Харківського навчального округу, він був відомий своєю великою громадською діяльністю далеко за межами Харькова. Мати - Раєвська Марія Дмитрівна, перша з вітчизняних жінок здала іспит при Академії мистецтв на звання вільного художника і у 1869 р. відкрила в Харкові першу в Російській імперії приватну школу малювання і живопису. Школа була розташована на вулиці Чернишевській, де батько О. С. Раєвського на свої гроші побудував будинок - для сім'ї і для школи. Класи для занять розміщувалися на першому поверсі, а родина -- на другому. Тут навчали не тільки живопису, малюванню і скульптурі, також з цих стін виходили іконописці, ретушери, театральні декоратори, архітектори, вишивальниці, креслярі, учителі малювання.

Початкову освіту О. С. Раєвський одержав дома, під керівництвом своєї матері, що підготувала його до 4-го класу Харківського реального училища, в яке він поступив в серпні 1885 року. Переходячи з класу в клас з нагородами, О. С. Раєвський закінчив шість класів реального училища 11 червня 1888 р., і в тому ж році поступив на механіко-технічне відділення додаткового сьомого класу Харківського реального училища, де він вивчав вже спеціальні дисципліни. Закінчив сьомий клас О. С. Раєвський 15 червня 1889 року.

По закінченню реального училища О. С. Раєвський поступив на перший курс механічного відділення Харківського технологічного інституту. Будучи студентом Харківського технологічного інституту Олександр Сергійович, після тимчасового захоплення електротехнікою, весь віддається вивченню швидкохідних парових машин, паровозів і двигунів внутрішнього згоряння. Завдяки талановитості і великій працездатності О. С. Раєвський швидко опановує предмет. Цьому також сприяють літні практики в залізничних майстернях, на Путіловському заводі, а головне - керівництво такого професора, як В. Л. Кірпічов. За час навчання в Інституті О. С. Раєвський зумів здійснити діяльну освітню поїздку на заводи Англії та Німеччини, де він знайомився з машинобудуванням, суднобудуванням, структурою механічних заводів, а також різними спеціальними електротехнічними установками, завдяки чому він отримав грунтовну інженерну підготовку. Серед тогочасних професорів Інституту були видатні вчені: В. Л. Кірпічов, О. М. Ляпунов, О. П. Погорелко, П. М. Мухачов, В. С. Кнаббе.

У 1895 р. О. С. Раєвський захистив дипломний проект, і йому було присвоєно звання інженера-технолога із занесенням його імені на мармурову дошку. У той же час за рекомендацією професорів О. А. Альбіцького і О. В. Гречанінова Навчальний комітет ухвалив залишити О. С. Раєвського при інституті для підготовки до професорського звання. Директор інституту професор В. Л. Кірпічов, передаючи цю постанову Олександру Сергійовичу, радив йому спочатку попрацювати на виробництві, для того щоб вивчити машинобудування на практиці. О. С. Раєвський цю пораду виконав і приступив до викладацької діяльності тільки в 1919 р., тобто після 24 річного виробничого стажу. Правда, викладати він почав вже не в Харкові, а в Першому Петроградському політехнічному інституті ім. М. І. Калініна.

Першою роботою О. С. Раєвського по закінченню інституту стала невелика посада техніка технічного відділу служби тяги Московсько-Курської залізниці, де він практикувався з 1895 р. і займався розробкою проекту електричного акумулятора для освітлення поїзда.

У 1896 р. О. С. Раєвський переходить працювати майстром пароплавного цеху, на завод М. Є. Бромлея у Москві, де йому доручають завідування побудовою корпусів для річкових пароплавів, встановлення на них парових машин та проведення дослідів над пароплавними гвинтами

Через рік О. С. Раєвський змушений був залишити цей завод внаслідок необхідності супроводжувати свою матір за кордон для лікування. Олександр Сергійович скористався тримісячним перебуванням за кордоном і змістовно ознайомився з цілим рядом великих машинобудівних заводів Німеччини, переважно паровозобудівних. Після повернення з за кордону, О. С. Раєвський влаштовується працювати на Харківський паровозобудівний завод, який незадовго перед тим відкрився. Тут він остаточно присвячує себе паровозобудуванню, яке на той час розпочало успішно розвиватися в Російській імперії. Таким чином, йому довелося прийняти саму діяльну участь у розвитку цієї справи поряд з іншими видатними інженерами.

На Харківському паровозобудівному заводі О. С. Раєвський спочатку працював конструктором із загального машинобудування, а потім і паровозобудування. Тут його першою великою роботою стає проект поворотного парового крану в 10 т з великим вильотом стріли для завантаження і вивантаження пароплавів у Таганрозькому порту. Далі ним були розроблені проекти парових молотів на 2, 6 і 12 т та фрикційний молот на 1 т.

Пропрацювавши біля 2-х років на цьому заводі, Олександр Сергійович переходить працювати на будівництво Циглеровського Цукрового Заводу.

Незабаром завод відряджає О. С. Раєвського до Варшави для спостереження за побудовою машин і різних апаратів для Цукрового заводу. Тут він здобуває багато практичних знань, головним чином в галузі механічної обробки металу.

У 1900 р. за пропозицією Харківського паровозобудівного заводу О. С. Раєвський повертається на цей завод в якості помічника начальника паровозо-технічної контори, а вже у 1907 р. його призначають начальником цієї контори. У цей період О. С. Раєвський всі свої сили та знання спрямовує на розвиток паровозобудівної галузі.

За час роботи на Харківському паровозобудівному заводі О. С. Раєвському вдавалося досить часто їздити за кордон, побувати на виставках Парижа, Льєжа і Мілана, відвідати всі паровозобудівні заводи Німеччини, Австрії та Італії. Під час цих поїздок Олександр Сергійович знайомився із найвідомішими конструкторами паровозів, особливо цікаво відзначити знайомство, а згодом і дружбу з австрійським інженером Карлом Гельсдорфом. У 1910 р. О. С. Раєвський переходить працювати на Путіловський завод у Санкт-Петербурзі на посаду начальника паровозо-технічної контори. З цим переходом поле діяльності О. С. Раєвського значно розширилося. Перехід на Путіловський завод дав можливість О. С. Раєвському виконати ряд цінних робіт щодо змін і поліпшення вже існуючих паровозів, а також щодо створення абсолютно нових типів.

Під час роботи на Путіловському заводі Олександром Сергійовичем була створена своєрідна шкала вагових підрахунків. В основу лягла «Книга типів», складена О. С. Раєвським і затверджена Комісією з нормалізації частин рухомого складу. У цій книзі була прийнята визначена номенклатура частин паровоза і тендера з розбивкою за відділами. Для ряду вітчизняних паровозів були підраховані сумарні ваги деталей за відділами і зведені в таблицю. Зібраний і систематизований у такий спосіб матеріал дозволяв конструкторові легко орієнтуватися у вагових нормах при проектуванні паровозів.

Крім виробничої діяльності, О. С. Раєвський займався науково-педагогічною діяльністю, початок якої відноситься до 1919 року. Після передчасної смерті видатного професора М. В. Гололобова, Механічне відділення Першого Петроградського політехнічного інституту імені М. І. Калініна обрало О. С. Раєвського спершу штатним викладачем, а потім, після всеросійського конкурсу в 1920 р., професором по кафедрі «Теорія і конструкція паровозів», яку він очолював до самої смерті. Незважаючи на короткий термін своєї професорської діяльності Олександр Сергійович створив цілу школу наукового проектування паровозів і виховав ряд талановитих молодих інженерів. У 1921 р. О. С. Раєвський пожертвував інституту всю свою велику технічну бібліотеку, разом з власною квартирною обстановкою, арифмометрами, фотографічними апаратами та ін. За допомогою своїх учнів Олександр Сергійович перевіз бібліотеку і меблі в нове приміщення кабінету Рухомого складу і тяги. І можна сказати, що єдиний на той час у СРСР за оснащенням кабінет Рухомого складу і тяги Першого Петроградського Політехнічного інституту ім. М. І. Калініна, заснований М. В. Гололобовим, зобов'язаний своїм існуванням головним чином, Олександрові Сергійовичу Раєвському.

О. С. Раєвський брав участь у створенні Науково-експериментального інституту шляхів сполучення, який був заснований в 1918 р. у Москві. Цей інститут розвиваючи свою лабораторну і виробничу базу, змінюючи форми організації, згодом перетворився в сучасний Всесоюзний науково-дослідний інститут залізничного транспорту, який існує і нині.

Значною була і громадська діяльність О. С. Раєвського. Глибокий критичний підхід, відсутність страху перед новим і оригінальним - усе це робило О. С. Раєвського незамінним співробітником у різних комісіях. З 1919 р. О. С. Раєвський брав діяльну участь в роботах різних комісій Вищого Технічного Комітету НКШС, у комісії Рухомого складу і тяги, у секції паровозо- і вагонобудування Петроградського відділу Вищого Технічного Комітету, у Петроградському відділі винаходів Вищого Технічного Комітету, у номенклатурній і нормалізаціонній комісіях, в бюро винаходів і покращень техніки і транспорту НКШС. З січня 1922 р. Олександр Сергійович був обраний членом ради науково-технічного комітету НКШС. На протязі своєї діяльності в різних комісіях залізничного профілю О. С. Раєвський завжди характеризувався як активний діяч.

О. С. Раєвський багато працював над питаннями впливу рухомого складу на колію. У 1923-1924 рр. він брав активну участь разом зі своїми студентами Політехнічного інституту та співробітниками по заводу у випробуваннях мостів на Жовтневій залізниці, які були розпочаті Бюром Мостових Досліджень при НТК НКШС. Але одне з випробувань закінчилось трагічно. 20-го червня 1924 р. біля 17 години 25 хв. повертаючись з Москви в напрямку до Лихоборського моста, де закінчувалися випробування, О. С. Раєвський був наздогнаний на міжколії поїздом, який йшов з Ховріно до Москви і дослідним паровозом серії «С», який йшов зі швидкістю близько 100 км/год. в протилежному напрямку до Ховріно. О. С. Раєвський одержав тяжкі поранення, протягом місяця він знаходився в інституті невідкладної допомоги імені Скліфосовського, та незважаючи на ретельний догляд лікарів, 23 липня о 9 годині 30 хвилин видатного вітчизняного вченого не стало.

О. С. Раєвського поховали в Ленінграді на Червоненькому цвинтарі. З метою увічнення пам'яті вітчизняного паровозобудівника в Санкт-Петербурзі його ім'ям був названий проспект, який проходить біля Політехнічного інституту. Він йде від Тихорецького до Светланівського проспекту.

У третьому розділі «Аналіз наукового доробку О. С. Раєвського» представлено спектр наукових уподобань вченого-інженера. Праці О. С. Раєвського в контексті розвитку вітчизняного локомотивобудування в Російській імперії, створення графоаналітичного методу розрахунку противаг, розробка основоположних принципів наукового паровозобудування, вирішення конкретних залізничних проблем допомагають зрозуміти погляди вченого на загальний хід розвитку залізничного транспорту і на ті умови, в яких відбувався цей розвиток. Погляди ці заслуговують уваги і дають уявлення як про ерудицію, так і про аналітичні здібності О. С. Раєвського. Його наукові інтереси розвивалися в руслі світової залізничної думки. В дисертації нами охарактеризовано перелічені вище наукові напрямки діяльності вченого. Загалом О. С. Раєвський здобув собі репутацію різнопланового вченого. Найважливіше те, що своїми науковими працями він постійно підтверджував ідеї розвитку залізничного транспорту.

Видатний вітчизняний інженер-конструктор О. С. Раєвський більшу частину свого життя присвятив створенню нових типів паровозів. Мало хто з конструкторів може суперничати з ним за кількістю спроектованих паровозів. Усі проекти паровозів О. С. Раєвського завжди вражали новими ідеями, які на той час мало хто зважувався запропонувати, тому у нього було чимало супротивників, які не розуміли Олександра Сергійовича. При проектуванні паровозів О. С. Раєвський дотримувався концепції, що значна частка витрат при будівництві і експлуатації залізниць вкладається у верхню будову колії. Отже, виникла потреба мати такі паровози, які здійснювали б найменший вплив на колію. О. С. Раєвський був переконаний, чим більше буде циліндрів у паровозі, коливальні зусилля яких зміщені по фазі один до одного, тим більш плавним буде його рух. Звідси виходило, що треба було переходити від двоциліндрових до - багатоциліндрових (3-4-х) машин. Такі паровози мали добре урівноважені поступально рухомі частини машини, плавний хід і значно менший динамічний вплив на колію. Ця концепція мала розповсюджене і практичне втілення у Франції та Німеччині, а в Російській імперії - на деяких приватних залізницях - Рязано-Уральській і Владикавказській.

За час своєї конструкторської діяльності в галузі паровозобудування О. С. Раєвський створив наступні серії паровозів: Щ (1905 р.), Щ^п (1906 р.), П^т (1908-1909 рр.), У^у (1910 р.), Л^п (1912-1914 рр.), «Ять» (1912-1915 рр.), Щ^ч (1915 р.), У^уу (1916 р.), «Черноморец» (1918-1923 рр.), «Декапод» (1918-1923 рр.), «Беломорец» (1918-1923 рр.), М (1923-1924 рр.). Сконструйовані О. С. Раєвським паровози пропрацювали тривалий час на вітчизняних залізницях і стали найкращим відображенням науково-технічного шляху вченого.

О. С. Раєвський був одним з основоположників науки про динаміку тягового рухомого складу. Ним була створена в 1904-1906 рр. теорія урівноваження сил інерції машини паровоза. Праця О. С. Раєвського з розрахунку противаг значно випередила роботи зарубіжних дослідників. О. С. Раєвський вперше сформулював принцип вертикального урівноваження. Виходячи з цього принципу, він запропонував оригінальний графоаналітичний метод визначення противаг, що пізніше отримав назву методу вертикально-врівноважуючої противаги. Для розрахунку урівноваження сил інерції шатуна і системи кулак-поршень, та для перевірки напруги в осях колісних пар О. С. Раєвським вперше були запропоновані формули, які надалі використовувалися у всіх підручниках з динаміки паровозів.

Цікавлячись тепловозобудуванням в застосуванні до поїзної роботи на залізницях нормальної колії, Олександр Сергійович Раєвський зробив аналіз робіт в цій галузі за 1920-й рік. Висновки він опублікував в статті «Железнодорожные локомотивы с двигателями внутреннего сгорания» (1921 р.). Зазначена праця О. С. Раєвського була особлива тим, що висвітлювала вітчизняну творчу ініціативу і відзначала пріоритет вітчизняних техніків за рядом пропозицій, які були згодом здійснені за кордоном.

О. С. Раєвський зробив великий внесок у розвиток вітчизняного тепловозобудування. Ще в період роботи на Харківському паровозобудівному заводі О. С. Раєвським був розроблений проект тепловоза з безпосередньою передачею і складена пояснювальна записка. З властивою йому скромністю Олександр Сергійович дав цій записці наступний заголовок: «Опис локомотиву з двигуном внутрішнього згоряння, складений інженерами О. С. Раєвським, О. В. Ліпко-Парафієвським, Б. І. Корчевським і З. Я. Ковальовим. Харків, 1-е червня 1910 р.». Хоча фактично в цій роботі провідну роль відіграв він сам.

У 1921 р., з моменту виникнення при Всесоюзному Теплотехнічному інституті Комісії з розробки і побудови тепловоза системи Я. М. Гаккеля, О. С. Раєвський був весь час її діяльним учасником, ним був розроблений проект візків, головної балки і кузова тепловоза Щ^эл1. Проектування ходової частини тепловоза, виявилося однією зі складних задач. У зв'язку з великою кількістю тягових двигунів, а також значною вагою розташованого на рамі тепловоза силового устаткування, була необхідна більша кількість осей. З цим завданням блискуче справився О. С. Раєвський. Він спроектував конструкцію ходових частин у вигляді трьохосних візків, тобто в зовсім новому для локомотива виді. Це був перший досвід виконання візкових ходових частин для тепловоза.

Окрім локомотивобудування О. С. Раєвський також займався вирішенням проблем, які виникали на той час на залізничному транспорті. Однією з головних проблем на залізничному транспорті є сходження рухомого складу з рейок. Над рішенням цієї проблеми вчені залізничники почали ламати голови ще на початку ХХ століття. Одним з них був О. С. Раєвський, який 19 квітня 1922 р. на засіданні Дорадчого з'їзду інженерів служби колії російських залізниць у своїй доповіді про «Про граничне зношення бандажів у зв'язку зі сходженням поїздів на стрілочних переводах» зробив висновки і запропонував методи вирішення даної проблеми на той час. У світлі своїх оригінальних поглядів він аналізував зарубіжний науковий досвід і показував його в новому і більш правильному висвітленні стосовно до вітчизняних умов. Його наукові праці, погляди та ідеї розкрили перед науковцями-інженерами широке поле для майбутніх досліджень в різних галузях залізничного транспорту.

раєвський науковий залізничний транспорт

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі вперше в історичній науці досліджено характер, особливості й результати наукової та науково-організаційної діяльності О. С. Раєвського в системі залізничної науки. Знайдені архівні та історіографічні матеріали допомогли висвітлити різні аспекти діяльності О. С. Раєвського в галузі транспорту (паровозобудування, тепловозобудування, динаміки тягового рухомого складу залізниць). Наукова бібліографія відображає спектр його досліджень, особливо в контексті будівництва паровозів.

2. Встановлено, що формування наукового світогляду О. С. Раєвського відбувалося під впливом розвитку концепцій транспортної науки кінця ХІХ століття. Вирішальний вплив на нього мали його вчителі та наставники: В. Л. Кірпічов, О. В. Гречанінов, О. А. Альбіцький, О. М. Ляпунов, О. П. Погорелко, П. М. Мухачов, В. С. Кнаббе. Все це разом узяте було для О. С. Раєвського водночас і періодом становлення наукового професіоналізму. Захоплений лекціями цих вчених, О. С. Раєвський формувався як переконаний вчений-інженер.

3. За результатами нашого дослідження життя та діяльності професора О. С. Раєвського виділено два етапи:

а) харківський період (1872-1910 рр.) - дитинство, навчання у Харківському реальному училищі, навчання у Харківському технологічному інституті, праця на Харківському паровозобудівному заводі.

б) санкт-петербурзький періоди - праця на Путіловському заводі, праця в Петроградському політехнічному інституті, діяльність в різних комісіях залізничного профілю. Кожний етап роботи О. С. Раєвського характеризується визначними науковими досягненнями.

4. Аналіз наукових здобутків О. С. Раєвського показав, що він був автором багатьох теоретичних розробок, які знайшли практичне застосування в конструкції техніки тягового рухомого складу залізниць. Серед наукового доробку вченого з різних напрямів розвитку залізничної техніки: 1) проектування паровозів; 2) проектування тепловозів; 3) розробка методу врівноваження і розрахунку противаг паровоза; 4) дослідження питання про сходження поїздів на стрілочних переводах; 5) розробка способу розрахунку паровозних осей.

Найважливішими працями вченого є: «Уравновешивание сил инерции движущего механизма машины паровоза» (1911), «О проверке размеров противовесов пассажирских паровозов типа 1-3-1 постройки Сормовского завода и определения давлений колес на рельсы от неуравновешенных сил инерций движущегося механизма» (1912), «О нормализации чертежей» (1920), «Железнодорожные локомотивы с двигателями внутреннего сгорания» (1921), «О сходах на стрелках и меры предотвращения их» (1922).

5. Як конструктор О. С. Раєвський створив наступні серії паровозів: Щ (1905 р.), Щ^п (1906 р.), П^т (1908-1909 рр.), У^у (1910 р.), Л^п (1912-1914 рр.), «Ять» (1912-1915 рр.), Щ^ч (1915 р.), У^уу (1916 р.), «Черноморец» (1918-1923 рр.), «Декапод» (1918-1923 рр.), «Беломорец» (1918-1923 рр.), М (1923-1924 рр.).

6. Показано внесок О. С. Раєвського в розвиток вітчизняного тепловозобудування. Ним розроблено проект візків, головної балки і кузова тепловоза Щ^эл1 системи Я. М. Гаккеля. Він спроектував конструкцію ходових частин у зовсім новому, ніж у паровоза, вигляді. Це був перший досвід виконання візкових ходових частин для тепловоза. Надалі ця конструкція стала застосовуватися на усіх тепловозах з електричною передачею, а відтак і на електровозах.

7. Громадська діяльність О. С. Раєвського супроводжувалася публічними виступами в Російському технічному товаристві, та інших структурах. Він всіляко сприяв розвиткові вітчизняного локомотивобудування. З 1919 р. О. С. Раєвський брав активну участь в роботі різних комісій Вищого Технічного Комітету НКШС, у Комісії Рухомого складу і тяги, у секції паровозо- і вагонобудування Петроградського відділу ВТК, у Петроградському відділі винаходів ВТК, у номенклатурній і нормалізаціонній комісіях, в бюро винаходів і покращень техніки і транспорту НКШС. З січня 1922 р. Олександр Сергійович був обраний членом ради науково-технічного комітету НКШС. Характерно, що О. С. Раєвський був завжди активним учасником усіх засідань і пропонував багато ідей стосовно покращень роботи залізничного транспорту.

8. Встановлено, що О. С. Раєвський залишив після себе велику наукову спадщину. Праці, що він не встиг опублікувати, розмножувалися в рукописах. Усі свої роботи він виклав у пояснювальних записках, які послужили основою для подальшого розвитку вітчизняної школи паровозобудування. Встановлено, що його праці - це значний внесок в залізничну справу, завдяки яким він став одним із провідних фахівців-залізничників світу. Його праці - це унікальні джерела, що дають змогу об'єктивно відтворити події історії розвитку залізничної науки.

9. Висвітлено діяльність професора О. С. Раєвського щодо підготовки наукових кадрів. Однією з найважливіших складових вирішення цієї проблеми було формування ним наукової школи. Переважна кількість виконаних під його керівництвом дослідницьких робіт стосувалося наукової тематики з конструкції паровозів та тепловозів. Він підготував ряд конструкторів залізничної техніки високого наукового рівня: С. П. Сиром`ятников, К. О. Шишкін, Л. С. Лебедянський. Наукові ідеї об'єднували його із М. Л. Щукіним, М. В. Гололобовим, Ю. В. Ломоносовим, Я. М. Гаккелем, а також із зарубіжним вченим Карлом Гельсдорфом та ін.

10. Подано повне уявлення про конструкторську діяльність О.С. Раєвського, про все, що зроблено ним у галузі локомотивобудування. Охарактеризувати цю діяльність можна найкраще словами «революціонер у паровозобудуванні». Безприкладне знайомство з усім, зробленим у галузі паровозобудування як вітчизняними, так і іноземними конструкторами, поєднане з глибоким критичним підходом до існуючих зразків; відсутність страху перед новим і оригінальним; сміливе і завжди оригінальне рішення задач, які часто здавалися нерозв'язними для навколишніх, - ось основні і найбільш характерні риси О.С. Раєвського, як конструктора. Наукові ідеї Олександра Сергійовича були завжди новими і оригінальними, а висловлені ним думки змінили уявлення, що склалися ще до нього у галузі локомотивобудування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сорочинська О. Л. До питання про розвиток вітчизняного паровозобудування / О. Л. Сорочинська // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2007. - Вип. 31. - С. 208-215.

2. Сорочинська О. Л. Санкт-Петербурзький період життя та діяльності О. С. Раєвського / О. Л. Сорочинська // Питання історії науки і техніки. - 2009. - № 2. - С. 59-64.

3. Сорочинська О. Л. Формування особистості О. С. Раєвського як спеціаліста в інженерній галузі / О. Л. Сорочинська // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2009. - Вип. 39. - С. 197-204.

4. Сорочинська О. Л. До історії побудови тепловозу системи Я. М. Гаккеля / О. Л. Сорочинська // Питання історії науки і техніки. - 2009. - № 4. - С. 10-17.

5. Сорочинська О. Л. Діяльність О. С. Раєвського (1872-1924) в галузі залізничного транспорту / О. Л. Сорочинська // Перші наукові читання присвячені діяльності О. П. Бородіна, 26 березня 2005 р. : тези доп. - К., 2005. - C. 48-55.

6. Сорочинська О. Л. Початок будівництва тепловозів у світі і Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / О. Л. Сорочинська // Дванадцята Всеукраїнська конференція молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 20 травня 2007 р. : тези доп. - К., 2007. - С. 185-190.

7. Сорочинська О. Л. Історія паровозобудування на Україні / О. Л. Сорочинська // Актуальні питання історії науки і техніки : 6-а Всеукр. наук. конф., 11-12 жовт. 2007 р. : тези доп. - Полтава, 2008. - С. 210-211.

8. Сорочинська О. Л. О .С. Раєвський - видатний теоретик і конструктор в галузі розвитку вітчизняного паровозобудування / О. Л. Сорочинська // Історія освіти, науки і техніки в Україні : четверта конференція молодих учених та спеціалістів, 29 січня 2008 р. : тези доп. - К., 2008. - С. 248-250.

9. Сорочинська О. Л. Внесок Олександра Сергійовича Раєвського у вітчизняне паровозобудування / О. Л. Сорочинська // Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем в умовах реформування залізничного транспорту: управління, економіка і технології : четверта міжнар. наук.-практ. конф., 26-27 лют. 2008 р. : тези доп. - К. : ДЕТУТ, 2008. - С. 255-257.

10. Сорочинська О. Л. Харківський період життя та діяльності О. С. Раєвського / О. Л. Сорочинська // Тринадцята Всеукр. конф. молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів, 23 травня 2008 р. : тези доп. - К., 2008. - С. 205-211.

11. Сорочинська О. Л. О. С. Раєвський про сходження поїздів на стрілках та заходи їх попередження (початок ХХ ст.) / О. Л. Сорочинська // Актуальні питання історії науки і техніки : 7-а Всеукр. наук. конф., 2-3 жовт. 2008 р. : тези доп. - К., 2008. - С. 227-228.

12. Сорочинская Е. Л. Роль А. С. Раевского в развитии отечественного тепловозостроения / Е. Л. Сорочинская // Наука и техника : вопросы истории и теории : двадцать девятая междунар. конф. Санкт-Петербургского отделения национального комитета по истории и философии науки и техники РАН, 24-28 нояб. 2008 г. : тез. докл. - СПб., 2008. - С. 366-368.

13. Сорочинська О. Л. Раєвський як паровозобудівник в Російській імперії / О. Л. Сорочинська //Актуальні питання історії техніки : 6-а Всеукр. наук. конф., 4-5 груд. 2008 р. : тези доп. - К., 2009. - С. 79-82.

14. Сорочинська О. Л. Внесок О. С. Раєвського у розробку методу врівноваження і розрахунку противаг паровозу / О. Л. Сорочинська // Актуальні питання історії науки і техніки : 8-а Всеукр. наук. конф., 17-19 верес. 2009 р. : тези доп. - Очаків, 2009. - С. 240-242.

АНОТАЦІЇ

Сорочинська О. Л. Діяльність О. С. Раєвського (1872-1924 рр.) в контексті розвитку залізничного транспорту. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний економіко-технологічний університет транспорту, Київ, 2010.

У дисертації подається аналіз наукової, інженерної, організаційної і громадської діяльності видатного вітчизняного інженера-конструктора Харківського паровозобудівного та Путіловського заводів, вченого в галузі локомотивобудування і динаміки тягового рухомого складу, професора Петроградського політехнічного інституту О. С. Раєвського, його історичного значення і заслуг у розвитку залізничної справи наприкінці ХІХ - поч. ХХ століть. Систематизувавши різноманітний джерельний матеріал, автор змальовує картину розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії і в Україні, співставляючи цей процес із зарубіжним. Доведено, що науковий і педагогічний доробок вченого став основою для розвитку нових ідей і задумів щодо подальших технічних досліджень.

Ключові слова: О. С. Раєвський, залізничний транспорт, рухомий склад, паровоз, тепловоз.

Сорочинская Е. Л. Деятельность А. С. Раевского (1872-1924 гг.) в контексте развития железнодорожного транспорта. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Государственный экономико-технологический университет транспорта, Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию жизни и научной деятельности выдающегося отечественного ученого-железнодорожника А. С. Раевского (1872-1924 гг.). Работа состоит из вступления, трех разделов, общих выводов, списка использованных источников и приложений.

Во вступлении обоснованы актуальность проблемы, определены объект, предмет, цели и задачи, исследования, раскрыта новизна и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе «Историография проблемы и источниковая база исследования» обоснована степень разработанности проблемы, выявлены проблемы, нуждающиеся в исследовании. Отмечено, что деятельность А. С. Раевского в контексте развития железнодорожного транспорта не была предметом комплексного научного исследования. Историографический обзор со всей убедительностью показывает, что избранная научная проблема предыдущими исследованиями освещалась фрагментарно. Сделан тщательный анализ источников, показана их репрезентативность.