У підрозділі 3.7. «Кримський національний рух і етнічна еліта у репресивно-каральній політиці» проаналізована репресивна політика та занепад національного руху. Встановлення радвлади в Криму обернулося масовими репресіями для значної частини населення.

Партійне керівництво привертало для розв'язання соціально-економічних і культурно-освітніх проблем представників національного руху та Міллі фірка. У міру посилення радвлади, створення Кримоблтатбюро, організації політики коренизації сфера діяльності Міллі фірка обмежується. У цей час національний рух та інтелігенція беруть участь у державному будівництві, розвитку освіти, преси і культури.

Зі зміцненням сталінізму посилюється тенденція ліквідації національного руху. З ліквідацією Міллі фірка у 1928 р. і «Справою Велі Ібраїмова» закінчується діяльність кримськотатарських партій. У результаті репресивної політики з 1928 р. по 1938 р. було репресовано державних та партійних діячів. До відповідальності притягалися майже всі делегати Курултаю, члени Татарської партії та Міллі фірка.

Національний рух прагнув адаптуватися у нових політичних умовах. У цей період рух повністю втратив організаційну систему, політичний вплив. Напередодні Другої світової війни репресивна політика заклала глибоке протистояння і суперечність між кримськотатарським соціумом і державою.

У досліджуваний період демографічні зміни були зумовлені голодом на початку 1920-х рр., розкуркуленням і політичними репресіями. Швидкі соціальні зміни, формування робітничого класу і колгоспного селянства були зумовлені модернізацією економіки. Соціокультурні процеси в кримськотатарському соціумі в Кримській АРСР відбувалися під жорстким контролем радянської держави. Державна підтримка соціокультурних процесів здійснювалася під час постійного втручання. Під ідеологічним контролем знаходилася система освіти і національна культура, що нав'язувала нові ідеологічні цінності і стандарти. В основі соціокультурних процесів лежала більшовицька доктрина рівності націй. Такі підходи зумовили негативні процеси: радянізацію суспільної свідомості, асиміляцію мови й етнокультури.

Розділ IV. «Етносоціокультурна еволюція кримськотатарського народу в 1944-1967 рр.» складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 4.1. «Територіальні межі розселення й ареали мешкання спецпереселенців» простежена депортація кримських татар у повоєнний період. У травні 1944 р. Державний Комітет оборони склав план переселення кримців у віддалені райони СРСР. Контингенти спецпереселенців були направлені в Узбецьку РСР (151529 осіб), Казахську РСР (1666 осіб), Горьківську область (2376 осіб), Молотовську (10002 осіб), Свердловську (3591 осіб), Костромську (6338 осіб). Війна і виселення зупинили демографічне зростання кримців. На обліку в спецкомендатурах НКВС на 1 січня 1954 р. числилися 165629 засланців. Відміна режиму спецпоселень змінила соціальний і правовий статус народу. У другій половині 1950-х рр. відбувається стабілізація, а потім демографічне зростання кримського народу.

У підрозділі 4.2. «Ліквідація системи освіти» проаналізовано діяльність державної політики у сфері освіти. Звернуто увагу, що у результаті насильного переселення кримські татари позбулися державних і суспільних інститутів, які визначали розвиток національної освіти. Соціокультурні процеси в середовищі депортованих були обмежені кордонами спецмістечок і спецселищ.

Зроблено висновок, що державна політика обмежень у сфері освіти значно посилила асиміляційні процеси. Ліквідація системи освіти звузила сферу вживання кримськотатарської мови.

У підрозділі 4.3. «Криза національної культури» досліджено становище культури. Кримськотатарська культура в перші післявоєнні роки переживала кризу. Процес десталінізації відобразився і на кримській культурі. З травня 1957 р. в Узбекистані почалося видання газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор»), при Уздержфілармонії створюється професійний ансамбль «Хайтарма», почалося радіомовлення рідною мовою. Створення секції письменників в 1957 р. при Спілці письменників Узбекистану сприяло відродженню літератури, журналістики і видавничої справи. В 1960-і рр. створюються фольклорні, хореографічні й естрадні ансамблі. Частково відроджується образотворче мистецтво.

Зроблено висновок, що обмеженість культурно-інформаційного дискурсу і величезний ареал розселення кримських татар в масштабах СРСР створювали умови швидких асиміляційних процесів в кримськотатарський соціум.

У підрозділі 4.4. «Відродження національного руху» розглянуто політико-правовий стан депортованих. Правове становище регулювалося підзаконними актами органів виконавчої влади. Указом ПВР СРСР 28 квітня 1956 р. кримські татари звільнялися з під адміністративного нагляду органів МВС.

У другій половині 1950-х рр. відбувається відродження національного руху. Важливим досягненням національного руху було видання ПВР СРСР у 1967 р. Указу «Про громадян татарської національності, які мешкали в Криму».

Таким чином, соціокультурні процеси були зумовлені ліквідацією національної системи освіти, культурних установ, політико-правовими і духовно-культурними обмеженнями. Досліджуваний період був найгіршим в історії кримських татар у ХХ ст. і характеризується соціокультурним регресом, унаслідок депортації з етнічної території, руйнуванням системи освіти і ліквідацією установ культури.

Розділ V. «Етносоціокультурна еволюція кримськотатарського народу в 1968-1991 рр.» включає чотири підрозділи. У підрозділі 5.1. «Територіальні межі розселення. Відновлення кількісного та зміна соціального складу» простежено демографічні зміни. Основними регіонами мешкання кримськотатарського народу були республіки Середньої Азії - Узбекистан, Таджикистан, Киргизія, Чимкентська і Алматинська області Казахстану. Анклави кримськотатарського населення були у південних областях УРСР - Кримській, Херсонській, Запорізькій, Донецькій, а також Абхазькій АРСР і Краснодарському краї РРФСР. Всесоюзний перепис 1979 р. зареєстрував в Узбецькій РСР 117559 кримських татар, з них у містах - 90093 (76,6%) і в сільській місцевості - 27466 (23,4%). Соціальна, професійна і кваліфікаційна структура кримськотатарського народу набуває нових рис. За переписом 1989 р. в Узбецькій РСР мешкало 188772 кримських татар. Рівень урбанізації кримців був одним з найвищих в СРСР.

Чисельність кримських татар, за оцінними даними у 1990 р. в СРСР дорівнювала 340 - 410 тисяч. З другої половини 1980-х рр. починається масове повернення на батьківщину і відновлення етнічної консолідації кримськотатарського народу.

Зроблено висновок, що кримські татари мешкали анклавами на величезних територіях, не маючи стабільних контактів, які багато в чому визначали етносоціокультурні процеси. Демографічний розвиток, соціальні зміни у середовищі кримськотатарського соціуму були зумовлені регіоном мешкання, економічною специфікою. Міграційні процеси виражали прагнення кримців повернутися на батьківщину.

У підрозділі 5.2. «Кримські татари у радянській системі освіти» розглянуто освітні тенденції у середовищі кримських татар. При Ташкентському педагогічному інституті ім. Нізамі в 1968 р. було відкрито відділення кримськотатарської мови і літератури, в окремих школах республіки для учнів вводилося факультативне вивчення рідної мови. Одночасно збільшилися видання літератури.

Освітні процеси, до яких була долучена кримськотатарська молодь, визначили рівень її професійної, кваліфікаційної підготовки. Упродовж усього періоду мешкання в місцях депортації кримськотатарські діти відвідували школи з російською мовою навчання. У 1960-і рр. частина кримських татар, які здобули спеціальність у системі професійно-технічного навчання, була більшою, ніж у подальший період. У досліджуваний період відбувався поступовий процес вирівнювання показників освіти кримських татар із загальнореспубліканськими та союзними.

Наприкінці 1960-х рр. починається процес формування кадрів вищої кваліфікації, які були зосереджені у технічних, сільськогосподарських, медичних і філологічних галузях науки. На освітні процеси у середовищі кримських татар впливали економічні, соціально-політичні, психологічні чинники і традиції, які визначили професійно-кваліфікаційну орієнтацію. Науковий потенціал кримських татар у 1991 р. становив 50 докторів і 300 кандидатів наук.

У підрозділі 5.3. «Національна культура в умовах депортації» досліджено пресу, художню творчість кримських татар в умовах депортації. Підкреслено, що рідною мовою видавалася газета «Ленін байрагъи», яка відігравала провідну роль у збереженні літературної мови. Важливим етапом став вихід друком літературно-художнього і суспільно-політичного часопису «Йылдыз» («Зірка»).

Показано, що новий етап у розвиток періодики поклала політика перебудови і гласності. В 1988 р. організовано випуск «Вісника національного руху кримських татар», газети «Ватан» («Батьківщина»), часопису «Ватан». У Криму почали видаватися газети «Достлукъ-Кирим» («Дружба-Крим»), «Яни дюнья» («Новий світ»), «Авдет» («Повернення»), «Арекет» («Рух»), часописи «Касевет» і «Салгир».

Упродовж усього періоду мешкання кримських татар в умовах депортації лише в Узбекистані здійснювалася радіотелевізійна трансляція рідною мовою.

Національне театральне мистецтво без професійного театру, підготовки режисерських, акторських кадрів на чужині занепало. Певного успіху було досягнуто композиторами. У цей час в СРСР функціонував єдиний кримськотатарський професійний ансамбль «Хайтарма».

Творчість кримськотатарських художників позначена новим етапом зростання професійної майстерності. Картини, графіка, скульптура кримськотатарських художників стають невід'ємним атрибутом республіканських, всесоюзних і навіть зарубіжних виставок.

Зроблено висновок, що національна культура кримських татар перебувала у стагнації. Багато жанрів, а серед них національний театр і кіно, зазнали повного занепаду.

У підрозділі 5.4. «Національне питання кримськотатарського народу і трансформація державної політики» проаналізована державна політика. Підкреслено, що метою національного руху в умовах депортації були організоване повернення на батьківщину, відновлення Кримської АРСР, освіти і культури, а також повернення конфіскованого майна. Державна політика ставила за мету на підставі розвитку окремих інститутів освіти й елементів культури, укоренити кримських татар в Узбекистані.

Структура національного руху складалася зі Всесоюзної наради, регіональних, міських, селищних та сільських ініціативних груп. Вагомий внесок у вирішення кримськотатарського питання зробили українські правозахисники. Серед них П. Григоренко. Національним рухом організовується самостійне повернення народу на батьківщину. В 1979 р. у Кримській області мешкало 10220 осіб кримськотатарської національності, з яких 3299 не були прописані. У цей час виникають «Організація кримськотатарського національного руху» і «Національний рух кримських татар». У 1991 р. було проведено Курултай кримськотатарського народу.

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що у досліджуваний період відновлюється кількісний склад кримськотатарського народу. Внаслідок соціальних тенденцій змінюється рівень урбанізації та відбувається зростання кількості індустріальних робітників. У загальній структурі зайнятого населення зменшується частка колгоспного селянства. Збільшується кількість осіб, зайнятих переважно розумовою працею. В умовах відсутності національної системи освіти й інституційної системи культурних закладів асиміляційні процеси набувають загрозливих тенденцій. Провідна роль в етносоціокультурній консолідації належала національному рухові.

Розділ VI. «Етносоціокультурна еволюція кримськотатарського народу на етапі становлення Української держави (1991 - 2001 рр.)» складається з п'яти підрозділів. У підрозділі 6.1. «Повернення і відновлення етнічної цілісності» проаналізовано процес репатріації кримських татар. На 1 січня 1992 р. на території країн СНД мешкало 364,6 тисячі кримських татар. З них в Україні - 171,7 тисяч, у тому числі у Криму - 165,7 тисячі. На 1 січня 1999 р. в АР Крим мешкало 253076 кримських татар. У загальній структурі кримськотатарського народу відбувається зменшення міського населення. В АР Крим проживають 98,1% усіх кримських татар.

Початок 1990-х рр. ознаменувався відтворенням Духовного управління мусульман Криму. Ці тенденції були зумовлені відродженням мусульманського виховання, етичних норм ісламу, відновленням стародавніх і будівництвом нових мечетей, відкриттям конфесійних навчальних закладів і періодичної преси. Сьогодні у Криму діють 124 мечеті.

Зроблено висновок, що етнічні та соціальні зміни, які відбулися в АР Крим, висувають на порядок денний розробку довготривалої державної етнічної, культурної, освітньої та мовної політики.

У підрозділі 6.2. «Соціально-економічні та політико-правові проблеми репатріантів» висвітлено процес адаптування кримських татар. У процесі повернення кримських татар на батьківщину актуальними були соціально-економічні та політико-правові проблеми. Головними чинниками проблем були відсутність чіткої програми репатріації, неузгодженість між державними структурами влади, надмірне політикування проблеми.

Визначальним чинником процесу адаптації репатріантів стало питання набуття ними українського громадянства. У кінці 1999 р. з 62000 кримських татар, які прибули з Узбекистану, 54000 (86,4%) скористалися спрощеною процедурою, ставши громадянами України. Розв'язання проблеми громадянства кримських татар оптимізувало процес їх адаптації, а також створило умови політичної та соціальної стабільності у регіоні.

Зроблено висновок, що репатріація кримськотатарського народу на батьківщину проходила неорганізовано, за фінансовою, політико-правовою допомогою Української держави. Найскладнішими проблемами залишалися соціальні та політико-правові питання, забезпечення репатріантів житлом, роботою і громадянством.

У підрозділі 6.3. «Проблеми відродження системи освіти рідною мовою» висвітлено сучасний стан освіти. На сучасному етапі система освіти рідною мовою розвивається у правовому полі, базуючись на законах України. Важливою проблемою на шляху відродження єдиної системи освіти є відкриття і забезпечення функціонування дошкільних закладів.

У процесі репатріації особливого значення надавалося відродженню шкільної освіти. У 2002 р. було відкрито 13 шкіл з рідною мовою навчання, на базі шістдесяти організовано початкові класи. Навчанням було охоплено 6 тисяч дітей, а більше 40 тисяч учнів вивчали рідну мову факультативно. Від загальної кількості учнів кримські татари становили 46968 (17,2%). На сучасному етапі стоїть гостро проблема матеріально-технічного та кадрового забезпечення шкіл.

У системі професійно-технічної освіти молодь віддавала перевагу спеціальностям, пов'язаним з промисловим виробництвом і будівництвом. Повернення кримських татар до Криму змінило професійно-кваліфікаційну структуру молоді.

У процесі репатріації гострою була проблема підготовки кадрів у ВНЗ. У 2001 - 2002 навчальному році у технікумах і ВНЗ АР Крим навчалося 4 тисячі студентів, у ВНЗ України і Туреччини - 339. У той же час формуюча система освіти рідною мовою не має чіткого визначення, і кожний щабель освітньої системи розвивається без взаємозв'язку.

Система освіти має стати вирішальним чинником у збереженні кримських татар як народу в умовах зростання глобалізації.

У підрозділі 6.4. «Національна культура у пошуках ідентичності» розглянуто культурні процеси. Репатріація кримських татар відбувається в умовах розвитку ідей полікультурності і толерантності. В 1989 р. було організовано радіомовлення і телемовлення кримськотатарською мовою. Функціонує періодична преса. При ДТРК «Крим» створюється «Головна редакція передач кримськотатарською мовою». У відродженні національної культури значна роль належала бібліотеці ім. І. Гаспринського.

Відроджується професійний театр, який пережив своє становлення, формування творчого колективу і репертуару. Початок 1990-х рр. характеризується появою професійних і творчих колективів.

Державою під охорону було взято більше 50 пам'яток архітектури, пов'язаних з історією Криму і кримських татар. У Криму функціонує етнографічний музей. Кримськотатарська культура в АР Крим представлена в 17 діючих музеях. Створено Асоціацію кримськотатарських художників і Республіканський музей мистецтв. За час своєї діяльності Асоціація на регіональному, українському і міжнародному рівнях організувала більше 100 виставок.

На сучасному етапі національна культура переживає складний період. Перед нею стоять завдання відродження, збереження і примноження найкращих традицій етнокультури, формування наступності поколінь та особливостей етнічної ідентичності. Відродження кримськотатарської культури відбувається у рамках формування системи культурних установ.

У підрозділі 6.5. «Трансформація кримськотатарського національного руху в умовах формування громадянського суспільства» простежено формування громадських і політичних організацій на сучасному етапі. Виявлено, що в національному русі відбуваються якісні структурні зміни. Було проведено вибори до місцевих органів національного самоврядування, обрано делегатів Курултаю. Міжнародна діяльність Меджлісу проводилася у рамках українського законодавства при тісній співпраці з адміністрацією Президента України, МЗС України.

Одним з важливих завдань, яке стоїть перед кримськотатарським національним рухом, є відновлення етнічної цілісності, культурно-історичної спадщини, створення комплексу заходів щодо відродження національних шкіл, літератури, задоволення культурних потреб.

Зроблено висновок, що на сучасному етапі національний рух складається з різних політичних рухів, громадських організацій.

Таким чином, етносоціокультурний розвиток кримськотатарського народу в сучасній Україні відбувається у сприятливих умовах. Це особливо помітно порівняно з попередніми періодами історії кримських татар ХХ ст. Відбувається процес консолідації на етнічній території, відновлюється система освіти, інституційна система закладів культури. В умовах глобалізації система освіти й етнокультура виступають вирішальним чинником збереження національної кримськотатарської ідентичності. Національний рух переживає перманентний процес трансформації.

У висновках дисертації зроблено та наведено узагальнення наукових положень, науково-обґрунтованих результатів дослідження.

З'ясовано, що модернізація економіки та інтенсивна урбанізація на початку ХХ ст. найменше торкнулися кримськотатарського народу. Зусилля інтелігенції були спрямовані на удосконалення системи освіти, здатної реагувати на потреби індустріального суспільства. Кримськотатарська періодична преса початку ХХ ст. сформувала етносоціокультурний інформаційний простір. Значну увагу приділено театральному мистецтву. Розвивалася музейна справа і музичне мистецтво. Кримськотатарська інтелігенція включається у наукові процеси в регіоні. Цей період характеризується генезисом і розвитком національного руху, ідейною основою якого виступав джадидизм. Ідейні устремління етнічної еліти були спрямовані на переоблаштування, модернізацію кримськотатарського соціуму.

У Кримській АРСР демографічний розвиток кримськотатарського народу відбувався у складних умовах. На демографічний і соціальний розвиток впливала радянська політика. Було створено цілісну систему національної освіти. Формувалися національні наукові кадри. Згубними наслідками в етносоціокультурному розвитку були експерименти з національною писемністю. Національний рух у 1920 рр. суттєво впливав на соціальну, освітню і культурну політику радянської держави. Згодом велику частину учасників руху було репресовано, а національний рух ліквідовано. Етносоціокультурні процеси за часів становлення тоталітарної держави і суспільства, командно-адміністративної системи мали регресивний характер.

У другій половині ХХ ст. після депортації спостерігається відновлення чисельного складу, статевовікового складу кримськотатарського народу. Освітні процеси не мали підтримки з боку держави і не завжди відповідали інтересам кримських татар. Відсутність національної системи освіти визначили швидкі асиміляційні процеси у середовищі кримськотатарського соціуму. У цей час формуються наукові кадри вищої кваліфікації. Національна культура переживала важкий і тривалий етап стагнації. Національний рух за формою і змістом зберігав демократичний характер. У вирішенні національного питання він зміг налагодити тісні контакти з демократичним правозахисним рухом, вийти на міжнародний рівень. Досліджуваний період був якнайменше сприятливим в етносоціокультурній еволюції кримськотатарського народу в ХХ ст.

На сучасному етапі починається тривалий і важкий етап відновлення етнічної цілісності. Відновлюється система освіти. Формується інституційна система культурних закладів. Національний рух, трансформуючись у політичні та суспільні організації, бере участь у вирішенні політико-правових і культурно-освітніх питань репатріантів.

Еволюція соціального складу, демографічні зміни, система освіти, етнокультура і національний рух в ХХ ст. не завжди прогресували і зростали одночасно. Етносоціокультурна еволюція кримськотатарського народу в ХХ ст. мала періоди розвитку, стагнації з перманентною трансформацією і переходом у нову якісну стадію подальшого розвитку.

Політико-правова адаптація кримських татар має здійснюватися на підставі розвитку законодавчої бази про місцеве самоврядування і наближення її до європейських стандартів. Підтримка соціально-економічної і культурно-освітньої адаптації кримських татар має бути адресною, спрямованою на конкретні органи місцевого самоврядування, освітні і культурні установи. Необхідно виробити єдину державну концепцію, що гарантує створення і розвиток цілісної системи освіти рідною мовою.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

І. Монографія

Хаяли Р. И. Очерки истории общественно-политической и культурной жизни крымских татар в ХХ веке / Монография. - Симферополь, «ДОЛЯ», 2008. - 512 с. (26,88 у. п. л.).

ІІ. Зібрання документів

Крымскотатарский народ: без права на Родину (первая половина 1940-х - начало 1990-х гг.) / Вступительная статья, составление, комментарии, именной указатель, географический указатель, перечень документов, список сокращений: Р. И. Хаяли. - Симферополь, «ДОЛЯ», 2006. - 252 с. (14,65 у. п. л.).

Ш. Статті у фахових виданнях, затверджених ВАК

Хаяли Р. И. Возвращение крымских татар в Крым во второй половине 50 - 80-х гг. ХХ столетия / Р. И. Хаяли // Сходознавство. - 2002. - № 17/18. - С. 112 - 123.

Хаяли Р. И. Динамика роста крымскотатарских школ и численности учащихся в Автономной Республике Крым / Р. И. Хаяли // Ученые записки ТНУ им. В. И. Вернадского. Т. 15 (54). 2002. - № 2. - С. 86 - 90.

Хаяли Р. И. Приобретение гражданства Украины депортированными лицами в Автономной Республике Крым / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2003. - № 37. - С. 240 - 244.

Хаяли Р. И. Крым в период Второй мировой войны: историография и опубликованные источники / Р. И. Хаяли // Наукові записки / Збірник. - К.: ІПіЕНД, 2003, - 335 с./ Сер. “Політологія і етнологія”; Вип. 23. - С. 79 - 96.

Хаяли Р. И. Етнонім “кримські татари”: генеза та еволюція національної самосвідомості в контексті державної політики СРСР (1944 - 1991 рр.) / Р. И. Хаяли /Сходознавство. - 2004. - № 27/28. - С. 129 - 139.

Хаяли Р. И. Кримськотатарська проблема і український правозахисний рух (кінець - 50-х - 80-ті роки) / Р. И. Хаяли // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта. - Випуск ХVII. - 2004. - С. 150 - 157.

Хаяли Р. И. Крым в Великой Отечественной войне 1941 - 1945 гг.: некоторые методологические аспекты исследований / Р. И. Хаяли // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Збірник статей. Випуск 26. - К.: Інститут історії України НАН України, 2004. - С. 85 - 96.

Хаяли Р. И. Крымские татары в системе образования в 60 - 80-е годы ХХ столетия в Узбекской ССР / Р. И. Хаяли // Сходознавство. - 2004. - № 23/24. - С. 174 - 182.

Хаяли Р. И. Крымские татары в этническом и социальном составе населения Автономной Республики Крым между Всесоюзной переписью 1989 г. и Всеукраинской переписью 2001 г. / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 50. Т.1. - С. 78 - 83.

Хаяли Р. И. Крымские татары в этническом составе населения Крымской АРСР в период Второй мировой войны 1939 - 1944 г. / Р. И. Хаяли // Сходознавство. - 2004. - № 25/26. - С. 177 - 186.

Хаяли Р. И. Расселение крымскотатарского народа во второй половине ХХ столетия в условиях депортации и возвращения в Крым / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 52. Т. 1. - С. 62 - 67.

Хаяли Р. И. Система высшего образования в Крыму во второй половине ХХ века / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2004. - № 49. Т. 2. - С. 23 - 26.

Хаяли Р. И. Крымские татары в этническом составе населения Крыма в начале ХХ столетия / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 66. - С. 74 - 80.

Хаяли Р. И. Крымскотатарский народ в этническом составе населения Крымской АРСР / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 65. - С. 91 - 96.

Хаяли Р. И. Деятельность Крымоблтатбюро в первой половине 1920-х годов ХХ столетия / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 73. - С. 204 - 209.

Хаяли Р. И. Научно-практические языковые конференции в Крымской АРСР в 1920 - 1930-е годы / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 79. - С. 77 - 80.

Хаяли Р. И. Хайрие джемиетлери миллетимизнинъ инкишафына буюк иссе къоштылар / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 84. - С. 45 - 49.

Хаяли Р. И. Джадидистская реформа крымскотатарского народного театра в конце ХIХ- начале ХХ столетия / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2007. - №111. - С. 149 - 152.

Хаяли Р. И. Крымские татары в репрессивно-карательной политике в Крымской АРСР / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2007. - №116. - С. 71 - 76.

Хаяли Р. И. Крымскотатарская система образования в 1917 - 1920 гг. / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2009. - №156. - С. 111 - 114.

Хаяли Р. И. Крымскотатарская культура в 1970 - 1980-е годы / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2009. - №160. - С. 79 - 82.

Хаяли Р. И. Усеин Османович Куркчи - автор первого крымскотатарского орфографического словаря / Р. И. Хаяли // Культура народов Причерноморья. - 2009. - №161. - С. 80 - 82.

IV. Статті у наукових виданнях, тези доповідей

Хаяли Р. И. Газета “AZAT KIRIM” как источник по истории Крыма // Исмаил Гаспринський - просветитель народов Востока / Р. И. Хаяли // Материалы Международной научной конференции (Ответственный редактор и составитель С. М. Червонная). М.: НИИ теории и истории изобразительных искусств Российской Академии художеств. 2001.- С. 141 - 143.

Хаяли Р. И. Роль идейного наследия И. Гаспринського на современном этапе // Исмаилбей Гаспринський - великий сын крымскотатарского народа / Р. И. Хаяли // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 150-летию со дня рождения Исмаила Гаспринського (г. Симферополь, май 2001 года). - Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2002. - С. 34 - 36.

Хаяли Р. И. Численный состав крымских татар и проблема возвращения в Украину / Р. И. Хаяли // VI Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції м. Київ 30 - 31 жовтня 2002 р. Київ 2002. - С. 243 - 245.

Хаяли Р. И. Крымскотатарская периодическая печать во второй половине ХIХ - ХХ вв. / Р. И. Хаяли // Актуальные вопросы истории крымских татар. I Научные чтения. Симферополь-Бахчисарай 10- 12 апреля 2002 г. К 120-летию типографии газеты «Терджиман». - Симферополь, 2002. - С. 64 - 65.

Хаяли Р. И. Численный и социальный состав крымскотатарского народа по результатам переписи 1979 г. в Узбекской ССР / Р. И. Хаяли // VII Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції м. Київ 4 - 5 червня 2003 р. Київ 2003. - С. 102 - 104.

Хаяли Р. И. Численный состав и социальная структура населения Крымской области по данным переписи 1970 года / Р. И. Хаяли // Тезисы докладов IХ научно-теоретической конференции профессорско-преподавательского состава, аспирантов и студентов Крымского государственного инженерно-педагогического университета. - Симферополь: НИЦ КГИПУ, 2004. - С. 286 - 288.

Хаяли Р. И. Документальные источники архивов Автономной Республики Крым и Республики Узбекистан по истории крымскотатарского народа (1944 - 1947 рр.) / Р. И. Хаяли // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. М. Київ, 13 - 14 травня 2004 р. - К., Світогляд, 2004. - С. 146 - 155.

Хаяли Р. И. Голод в Крыму 1921 - 1923 рр. Численность голодающих и людские потери в исторической литературе / Р. И. Хаяли // VIII Сходознавчі читання А. Кримського Тези доповідей міжнародної наукової конференції м. Київ 2 - 3 червня 2004 р. Київ 2004. - С. 105 - 109.

Хаяли Р. И. Национальное движение в первой половине ХХ столетия//Крымскотатарское национальное и правозащитное движение: истоки, эволюция / Р. И. Хаяли // Материалы Международной научно-практической конференции, посвященной 60-летию М. Джемилева (г. Сімферополь, 5-6 декабря 2003 года). Симферополь : Доля, 2004. -С. 248 - 258.

Hayali R. I. 1920 - 1930 senelerэ Qэrэm ASSRde yanэ Tьrkiy elifbeni oqutuv // Kalgay - 2005. - №36. - S. 20 - 22. (Туреччина).

Хаяли Р. И. Архивно-следственные дела как источник деятельности внесудебных органов в 1930-е годы в Крымской АСCР / Р. И. Хаяли // Проблемы реформирования судебной власти в Украине. Материалы межвузовской научно-практической конференции (27 апреля 2007 г.). - Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2007. - С. 26 _28.

Hayali R. I. Qэrэmda milliy tasil sistemi / R. I. Hayali // Kalgay. - 2007. - №46. - S. 18 - 20. (Туреччина).

Hayali R. I. Seiесcelil Usein Hattat'nэn sonkь kьnleri / R. I. Hayali // Kalgay. - 2008. - №47. - S. 18 _ 21. (Туреччина).

Hayali R. I. Umer Ipci'nin цmьr faciasэ / R. I. Hayali // Kalgay. - 2008. - №48. - S. 10 - 15. (Туреччина).

Хаяли Р. И. Правовое регулирование приобретения гражданства ранее депортированными лицами в Украине / Р. И. Хаяли // Правовые гарантии обеспечения прав человека в современной Украине: Материалы всеукраинской научно-практической конференции (24 апреля 2008 г.) - Симферополь: Издательство Крымучпедгиз, 2008. - С. 86 - 88.

АНОТАЦІЯ

Хаялі Р. І. Етносоціокультурна еволюція кримськотатарського народу в ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальностями 07.00.01 - історія України, 07.00.02. - всесвітня історія. Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. Львів, 2010.

Дисертація є комплексним дослідженням етносоціокультурної еволюції кримськотатарського народу в ХХ ст. На підставі широкого кола джерел розглянуто тенденції, закономірності й особливості демографічного та соціального розвитку, освітні й культурні процеси, діяльність національного руху.

Досліджена соціокультурна еволюція кримських татар на початку ХХ ст. Проаналізовано демографічні і соціальні зміни, модернізацію освіти і культури. Увага приділяється генезису національного руху. Зроблено висновок, що домінантою соціокультурних процесів у цей час виступав джадидизм.

Узагальнено етносоціокультурну еволюцію кримських татар в Кримській АССР. Увага приділяється соціальним змінам, розвитку радянської системи освіти і культури, діяльності національного руху. Зроблено висновок, що етносоціокультурні процеси у тоталітарній державі мали регресивний характер.

Розглянуто етносоціокультурну еволюцію кримських татар в другій половині ХХ ст. Показано вплив депортації, ліквідації національної системи освіти, культурних установ на соціокультурні процеси. Досліджуваний період був найгіршим в історії кримських татар ХХ ст.

Проаналізована соціокультурна еволюція в суверенній Україні. Зроблено висновок, що цей процес переживає якісний етап розвитку на підставі відновлення етнічної цілісності, відродження освіти і культури. Відбувається процес трансформації національного руху.

Виконане дослідження дозволяє зробити висновок, що демографічні зміни, система освіти, етнокультура і національний рух не завжди прогресували по зростаючій одночасно. Ці тенденції залежали від політичних процесів, соціально-економічної політики. Етносоціокультурна еволюція кримськотатарського народу в ХХ ст. мала періоди розвитку, стагнації з трансформацією в нову якісну стадію.

Ключові слова: соціокультурна еволюція, демографічні і соціальні зміни, освіта, культура, національний рух.

АННОТАЦИЯ

Хаяли Р. И. Этносоциокультурная эволюция крымскотатарского народа в ХХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальностям 07.00.01 - история Украины, 07.00.02 - всемирная история. Институт украиноведения им. И. Крипьякевича НАН Украины, Институт народоведения НАН Украины. Львов, 2010.

Диссертация является комплексным исследованием этносоциокультурной эволюции крымскотатарского народа в ХХ в. На основе широкого круга источников рассмотрены основные тенденции, закономерности и особенности демографического развития, социальных изменений, образовательные, культурные и политические процессы в среде крымских татар.

В диссертации исследована социокультурная эволюция крымскотатарского народа в начале ХХ в. в составе Российского государства. Проанализированы демографические и социальные изменения, процесс модернизации системы образования и состояние культуры. Пристальное внимание уделяется генезису национального движения. Сделан вывод, что доминантой социокультурных процессов в начале ХХ в. в крымскотатарском социуме выступал джадидизм, пронизывавший все сферы общественно-политической жизни. Усилиями этнической элиты происходит переустройство, модернизация и обновление общественно-политической жизни крымскотатарского социума.

Обобщена этносоциокультурная эволюция крымских татар в Крымской АССР. Пристальное внимание уделено социальным изменениям, развитию советской системы образования и культуры, деятельности национального движения. Сделан вывод, что этносоциокультурные процессы в Крымской АССР в период становления и развития тоталитарного государства, командно-административной системы носили регрессивный характер. Общественно-политическая обстановка в республике, социально-экономическая и образовательно-культурная политика государства создавала менее благоприятные условия социокультурной эволюции, особенно в сравнении с дореволюционным периодом.

Рассмотрена этносоциокультурная эволюция крымских татар во второй половине ХХ в., в условиях проживания за пределами этнической территории. Показано отрицательное влияние депортации, ликвидации национальной системы образования, культурных учреждений на социокультурные процессы. Рассмотрен вопрос возрождения национального движения. Исследуемый период был наименее благоприятным в этносоциокультурной эволюции крымскотатарского народа в ХХ веке. Отсутствие этнической территории, жесткая ограничительная политика государства во многом определили остроту крымскотатарского национального вопроса. От конфронтации в первой половине 1960-х гг. крымскотатарское национальное движение и советско-партийное руководство в период перестройки переходят к диалогу, результатом которого стало решение об организованном возвращении репатриантов на основе государственной помощи.

Проанализирована социокультурная эволюция в суверенной Украине. Сделан вывод, что этот процесс переживает новый качественный этап развития на основе восстановление этнической целостности крымскотатарского народа. Сделан вывод, что возрождается система образования на родном языке, этнокультура на институциональной основе. В условиях формирования правового государства и гражданского общества происходит сложный процесс трансформации национального движения.

Выполненное исследование позволяет сделать вывод, что эволюция численного и социального состава, демографические изменения, система образования, этнокультура и национальное движение не всегда прогрессировали по возрастающей одновременно. Эти тенденции зависели от политических процессов в обществе, социально-экономической политики государства. Этносоциокультурная эволюция крымскотатарского народа в ХХ в. имела периоды развития, стагнации и упадка с перманентной трансформацией и переходом в новую качественную стадию дальнейшего развития. В отдельные исторические периоды она проходила в сложных отношениях с политическими режимами и государственными образованиями.

Ключевые слова: социокультурная эволюция, демографические и социальные изменения, образование, культура, национальное движение.

THE SUMMARY

Khayali R. I. The Ethnosociocultural evolution of the Crimean Tatars in the 20th Century. - Manuscript.

Thesis submitted for the academic degree of the Doctor of Sciences in History. Specialities 07.00.01 - history of Ukraine; 07.00.02 - world history. I.Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Ethnology of the National Academy of Sciences of Ukraine. Lviv, 2010.

The dissertation provides a complex analysis of the ethnosociocultural evolution of the Crimean Tatars people in the 20th century. It explores basic tendencies, conformities to the national law, features of demographic development, social changes, educational and cultural processes in the environment of the Crimean Tatars on the basis of wide circle of sources In particular, sociocultural evolution of Crimean Tatars at the beginning of the twentieth century is analyzed. The demographic and social changes are investigated together with modernization of education and culture. Special attention is paid to the origins of national movement. It is proved that the dgadidizm became the dominant of sociocultural processes during this period.

The author examines general tendencies of the etnosociocultural evolution of Crimean Tatars in Crimean ASSR, and focuses on socialchanges, development of the Soviet system of education and culture, activity of national movement. It is concluded that etnosociocultural processes in totalitarian state had a regressive character.

The dissertation also explores etnosociocultural evolution of Crimean Tatars in the second half of the ХХ century. The consequences of deportation, liquidations of national system of education, cultural establishments and their influence on sociocultural processes are shown. The analyzed period was the most terrible in history of Crimean Tatars of the ХХ century In particular, sociocultural evolution in sovereign Ukraine is being analyzed. It is concluded that this process goes through high-quality stage of development on the basis of renewal of ethnic integrity, revival of education and culture. There is the process of transformation of national movement.

The dissertation shows that demographic changes, system of education, etnocultural and national movements were not always progressing simultaneously. These tendencies depended on political processes, social and economic policy. Etnosociocultural evolution of Crimean Tatars in the twentieth century went through the periods of both development and stagnation, and then achieved a new, higher stage.

Keywords: sociocultural evolution, demographic and social changes, education, culture, national movement.

Размещено на Allbest.ru