Історичні етапи розвитку поглядів Володимира Даля: формування, ствердження та їх втілення

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, хронологічні межі, визначено об'єкт і предмет наукового пошуку, мета і завдання роботи, сформульовано методологічні принципи, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їхнє практичне значення та апробацію.

Перший розділ - "Історіографія, джерела та методологія дослідження" - складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі "Історіографія проблеми" міститься історіографічний аналіз теми. Стверджується, що виокремленню самостійної проблеми історичних етапів розвитку поглядів Володимира Даля та їхньої трансформації у конкретних справах передували чотири періоди попереднього накопичення відповідної інформації: перший охоплює період від 20-х рр. ХІХ ст. до смерті ученого в 1872 р. З'ясовано, що у цей час поодинокі аспекти проблеми обговорення творчих ідей ученого, письменника-публіциста аналізувалися відомими критиками та письменниками його художніх творів (В. Бєлінський, О. Пушкін, М. Гоголь, М. Некрасов, М. Добролюбов, М. Чернишевський, Я. Грот, І. Тургенєв, К. Рилєєв, В. Майков та ін.). У численних різнорідних публікаціях було лише окреслено контури проблем, а потім частково зафіксовано емпіричний і бібліографічний матеріали у виданнях: "Очерки русской литературы" Полевой Н. Очерки русской литературы / Н. Полевой. - СПб., 1839., "Справочный словарь о русских писателях и ученых, умерших в XVIII и ХІХ столетиях, и список русских книг с 1725-го по 1825 гг." Геннади Г.Н. Даль Владимир Иванович / Г.Н. Геннади // Справочный словарь о русских писателях и ученых, умерших в XVIII и XIX столетиях, и список русских книг с 1725-го по 1825 гг. - Берлин, 1876. - Т.1. - С. 276-277., "Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона" Булик С. Даль В.И. / С. Булик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. - СПб., 1893. - Т.10 - С. 46-48., "Справочный энциклопедический словарь под редакцией А. Старчевского" Справочный энциклопедический словарь / под ред. А. Старчевского. - СПб., 1855. - Т.4 (Прибавление). - С. 425-427. та ін.

Другий період (1873-1917 рр.) характеризується підвищенням наукового інтересу до вивчення проблеми, обговоренням сучасниками та послідовниками В. Даля його творчої спадщини (І. Аксаков, К. Аксаков, А. Мельников-Печерський та ін.). Однак в деяких працях документи про його життя трактовані в дусі русифікаторської політики царизму Даль (Казак Луганский), Владимир Иванович // С.А. Венгеров. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых. - СПб., 1888. - Т.1. - Вып. 1/3. - С. 228..

Третій період (1917-1991 рр.) - найбільш тривалий. У цей час наукове вивчення проблеми зосереджується в першу чергу на літературній творчості В. Даля, його "Толковом словаре…" та збірках прислів'їв (В. Анікін, В. Порудоминський, Є. Баркова, В. Бєрєзєна, М. Бессараб, Ю. Єненко, А. Бровко, Д. Бронникова, М. Булатов, Н. Бурнашов, В. Буряк, Ф. Буслаєв, І. Віткевич, Є. Горбенко, А. Гулак, В. Гусарова, Н. Євстратов, І. Ємельченко, М. Канаква, Я. Коц, Ж. Ляхова, В. Ніякий, М. Павлюк, Н. Плещунов, А. Прокоф?єва, В. Прохорова, Н. Прянішніков, Т. Пузаньова, А. Скоробова, В. Смирнова, М. Соловйов, К. Тарасов, Є. Ухмилкіна, Ф. Філін, В. Чернишов, Г. Чудінова, С. Юлдашбаєв та ін.). В низці дисертацій значна частина творчої спадщини вченого тривалий час свідомо замовчувалась Канаква М.В. В.И. Даль как лексикограф: автореф. докт. дисс. / М.В. Канаква. - Тбилиси, 1952. - 19 с.; Гулак А.Н. В.И. Даль и Украина: автореф. дисс. канд. филол. наук / А.Н. Гулак. - К., 1975. - 31 с.. Радянський тоталітаризм дорікав цьому чесному і справедливому художникові слова за консерватизм, обласницький підхід до складання словника, за відстоювання у публіцистиці прадержавних поглядів на долю російського, українського та інших народів, а також на історію, літературу і журналістику Даль Владимир Иванович // Большая советская энциклопедия. - М., 1930. - Т.20. - С. 208-210, портр.; Даль Владимир Иванович // Малая советская энциклопедия. - М., 1959. - Т.3. - С. 505-505, портр.; Даль Владимир Иванович // Краткая литературная энциклопедия. - М., 1964. - Т.2. - С. 504-505, портр..

Четвертий період, сучасний - 90-ті роки ХХ - початок ХХІ ст. Дослідження проблеми "Історія розвитку ідей та поглядів В. Даля" набуває особливої популярності та актуальності в наш час у зв'язку із загальним відродженням вітчизняної історіографічної традиції, спробою інтеграції її здобутків у ширші інтелектуальні контексти, пошуком викликаного творчою діяльністю української інтелігенції резонансу поза виключно вітчизняним середовищем. Перевагою сучасного етапу далезнавства є значне розширення джерельної бази та застосування нових дослідницьких підходів, що знайшло відбиття у працях Ю. Анпілогової, Т. Вянічевої, А. Ганюшкіна, В. Глухих, Л. Дорожиної, І. Зайцевої, О. Захарової, А. Зражевського, І. Зубової, В. Ковешнікова, С. Матвєєвої, Г. Матиєвської, Т. Новікової, З. Носкової, В. Савельзона, М. Сафронової, А. Седова, В. Соколова, Ф. Фархуддінової, Н. Фатханової, Ю. Фесенка, С. Фомичова, В. Царьова, Н. Юган, В. Янченка та інших науковців. Загалом в далезнавстві за часи української незалежності опрацювання проблеми досягло свого апогею у Луганську (батьківщина В. Даля) та Києві (зростання інтересу до вивчення світогляду В. Даля). Водночас впадає у вічі диспропорція у вивченні історії розвитку поглядів В. Даля, їхньої трансформації у конкретні справи.

Отже, незважаючи на велику кількість публікацій про різноманітну творчість В. Даля, критичних оглядів, етапи розвитку, формування та втілення поглядів творця залишаються недослідженими в повному обсязі і являють собою широке поле для наукових пошуків.

У другому підрозділі "Джерельна база дослідження" дисертант, ураховуючи герменевтичні підходи, всебічно обґрунтовані науковцем В. Владимировим Владимиров В.М. Журналістика, особа, суспільство: проблеми розуміння / В.М. Владимиров. - К.: Київ. нац. ун-т, 2003. - 220 с., методику системно-структурного аналізу та чітке історіографічне спрямування проблеми, виокремлює три основні джерельні комплекси Колесник І.І. Українська історіографія (XVIII - початок ХХ століття) / І.І. Колеснік. - К.: "Генеза", 2000. - С. 37-38;

Тельвак В.В. Рецензія творчої спадщини Михайла Грушевського в історичній думці ХІХ - 30-х років ХХ століття: автореф. дис. доктора істор. наук: 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спец. дисципліни / Інститут історії України. - К., 2009. - С. 8-9.: 1) "конкретний текст", який включає наукові матеріали, а також літературно-публіцистичні праці, що висвітлюють процес осмислення творчих ідей та поглядів В. Даля як у фаховому середовищі, так і літературно-публіцистичному процесі його доби; 2) "великий текст" - це рецензії та статті відомих критиків, письменників ХІХ ст., що відбивають ставлення до різнобічної діяльності з боку його сучасників; 3) "історико-культурний контекст" - сукупність матеріалів, які характеризують епоху та обставини суспільно-політичного, літературного та інтелектуального життя в Російській імперії ХVII, XVIII і ХІХ ст. і впливали на розвиток поглядів у творах В. Даля. Такий поділ дозволяє охопити всю сукупність необхідних для дослідження джерел.

Сучасні активні архівні пошуки значно розширили джерельну базу далезнавства, зробивши можливим більш глибоке, масштабне тлумачення проблематики, пов'язаної з його поглядами, їхнім формуванням, ствердженням та втіленням у творчу спадщину. Своє дослідження ми розпочинаємо з третього комплексу джерел, тобто з історико-культурного контексту, в першу чергу публіцистики, казок та сатири В. Даля. Необхідність виділення і окремого трактування історії його публіцистики дисертант пояснює такими причинами: 1) величезним значенням її в житті суспільства, оскільки, будучи одним з потоків інформації, публіцистика функціонувала і продовжує функціонувати поза засобами масової інформації; 2) як і в інших важливих явищах духовного життя, в публіцистиці відбуваються постійні зміни думок, поглядів, додаючи їй нової якості. Досліджено, що українська і російська публіцистика своїм корінням йдуть в глиб часів Київської Русі. Публіцистичний пафос перш за все пронизував теологічні праці, різного роду проповіді. Особливо виразно це помітно в "Слове о законе и благодати" Іларіона, "Молении" Даниїла Заточника. Помітний публіцистичний настрій пронизує і світське "Слово о полку Игореве", яке залишило помітний слід в статтях і замітках В. Даля в "Толковом словаре…", а також в його публіцистичних працях. За свідченням П. Мельникова, він поглиблено досліджував літописні тексти в 1849-1859 рр. в Нижньому Новгороді, "взявся за вивчення древніх пам'ятників нашої словесності в 1833-1841 рр. в Оренбурзі" Мельников П. Воспоминания о Владимире Ивановиче Дале / П. Мельников // Русский вестник. - 1873. - Т.104. - С. 202-252.. Дисертант звертає увагу і на полемічні твори Івана Вишенського, Герасима Смотрицького, звернення XVII ст., а також пристрасне слово поетів О. Пушкіна та Т. Шевченка, виступи Г. Квітки-Основ'яненка, М. Максимовича, П. Куліша та ін. Наголошується, що на початку ХІХ ст. в літературі і публіцистиці панував дух І. Крилова, О. Грибоєдова, О. Пушкіна. Вони, на думку дослідника, поставили мистецтво викриття сміхом на міцну основу народності та реалізму, також визначили шлях сатири на ціле сторіччя. Цим шляхом йшов і В. Даль, створивший ряд сатиричних новел, наприклад, "Последний бенефис, или Скоморох раскланивается".

Проведений у дисертації аналіз наявних джерел та введених автором новітніх документів з проблеми, дозволяє стверджувати про достатню репрезентативність означеної проблеми. Наприкінці дисертант зауважив, що виявлена дослідним шляхом сукупність матеріалів історіографічного характеру, джерел розвитку поглядів В. Даля є достатньо репрезентативною і може забезпечити досягнення мети дослідження та вирішення поставлених завдань.

У третьому підрозділі "Методологія наукового пошуку" розглядається теоретичне підґрунтя проведеного історіографічного аналізу. Специфіка методологічного підходу, що застосовується в дослідженні, зумовлена вирішенням основних поставлених проблем, а також розумінням предмета та проблемного поля наукового пошуку. Обґрунтовано, що найбільш придатною для реалізації завдань дослідження є теоретична модель нової культурно-інтелектуальної історії Репина Л.П. Текст и контекст в интеллектуальной истории / Л.П. Репина // Сотворение истории. Человек-память-текст: Цикл лекций. - Казань: Мастер Лайн, 2001. - С. 309.. Сучасна наука, як й історична наука загалом, усе більше тяжіє до методологічного плюралізму, а у недавньому минулому визнавалася єдина марксистська методологія Галич В.М. Олесь Гончар - журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: монографія / В.М. Галич. - К.: Наук. думка, 2004. - С. 66.. Часи змінюються, і далеко не все, що цінувалося в історії науки ХІХ ст. радянськими науковцями, актуальне і справедливе у наш час Тищенко К. Матеріал мовознавства / К. Тищенко. - К.: Основи, 2000. - С. 37.. Звідси нова постановка питання, як складалися, наприклад, зв'язки В. Даля з так званими "реакційними" видавцями і публіцистами тієї доби: Гречем, Булгаріним, Сенковським, Смирдіним та ін. Через це ми не стали виокремлювати суто історіографічну складову творчості В. Даля, вважаючи за доцільне розглянути етапи розвитку його поглядів, керуючись теоретичною моделлю нової культурно-інтелектуальної історії. Тому, попри оцінки ідей та поглядів ученого, письменника-публіциста, що склалися, під аналіз потрапила проблема ставлення до його літературних, публіцистичних, наукових та релігєєзнавських праць як сучасників, так і наступних дослідників. Таке розширення джерельної бази спонукало дисертанта застосувати категоріальний апарат історії філософії та культури, історії і теорії літератури, журналістики, історії суспільної думки, культурології тощо.

Стверджується, що обґрунтована концептуальна модель нашого дослідження та обраний методологічний інструментарій, а також узагальнена історіографічна література й джерельний матеріал уможливлюють досягнення сформульованої у роботі мети - показати важливість поглядів В. Даля для нашого сьогодення - та розв'язати поставлені завдання. Сукупність задіяних в дослідженні методів, процедур і характер їхніх системно-первинних зв'язків обумовлені складністю наукового об'єкта, віддаленого від нас за часом більш ніж на півтораста років, а також етапами й аспектами його вивчення. погляд даль еволюція втілення

У другому розділі - "Формування поглядів Володимира Даля: загальна характеристика", поділеному на один підрозділ і три підпункти, розглядається проблема історичних етапів розвитку ранніх поглядів та ідей юного моряка від часу перебування його в Морському кадетському корпусі до судового процесу над ним за епіграми на віце-адмірала Грейга.

У першому підрозділі "Джерела виникнення поглядів і реалізація їх у ранніх творах" розглянуто проблему сприйняття праць поета-початківця, написаних у часи навчання в корпусі й пізніше в м. Миколаєві, де мешкали його батьки. Виявлено, що перші відомі нам літературні досліди були у віршах. Вірші він продовжував складати і після закінчення корпусу, наводячи їх у листах до матері й сестри Пауліни. Автор стверджує, що рання поезія не була публіцистичною у високому розумінні цього слова. Як поет, тим більше поет-трибун, В. Даль не відбувся. Дисертант додає, що йому не вистачало широти поглядів на оточуючу дійсність, хоча він виріс у читаючій родині, і це надзвичайно важливо для його майбутньої праці ученого, письменника і публіциста.

Потяг в дитячі роки до читання передався В. Далю не тільки від батька - Івана Матвійовича, знавця старовинних й нових мов, богослова і лікаря, але й від матері Уляни Христофорівни В. Даль, вже будучи невиліковно хворим, назвав в "Автобиографической записке" свою матір першим її іменем Марією Фрейтаг. У формулярі батька, Івана Матвійовича Даля, 1799 р. мати Володимира Івановича записана російським іменем Уляна Христофорівна.. Вона володіла п'ятьма мовами, чудово співала і грала на фортепіано. Її керівництво освітою сина було настільки результативним, що доречно говорити про особливу педагогічну систему. В "Автобиографической записке" незадовго до своєї кончини В. Даль визнав її особливий моральний вплив на себе й свого сина Льва Володимировича (1834-1878 рр.), академіка архітектури. На думку дослідника, завдяки батьківському вихованню народився багатогранний науковець, різнобічний письменник-публіцист.

Дисертант стверджує, що В. Даль не належав відкрито до жодного політичного руху в Росії. Ця загальна тенденція боротьби за соціальну справедливість, розбуджена гарним родинним вихованням і знайомою з дитячих років волелюбною думкою різномовних суднобудівельників м. Миколаєва, укорінилася в ньому назавжди. Навіть подальше суворе виховання в Морському корпусі не знищило морального впливу батьків. Рафінований світ найосвіченішого датського сімейства парадоксально перетнувся з вавилонським змішанням говорів Донбасу, терпким побутом майстрового люду, віршованою мовою, що змиває всі етикети й норми. Звідси родом його псевдоніми "Володимир Луганський" і "Козак Луганський"; звідси родом його генетичне вкорінення в цій, уже рідній мові й разюче вміння слухати й чути подих народної мовної стихії Суханцева В.К. В.И. Даль в контексте западноевропейской и славянской культур / В.К. Суханцева // Шестые международные Далевские чтения, посвященные 200-летию со дня рождения В.И. Даля, 20-26 ноября 2001 г. - Луганск, 2001. - С. 107..

Автор виявив, що на ранній стадії особистісного розвитку світогляду В. Даля розробку його власних поглядів на життя ніхто не забороняв, не заважав займатися збиранням інформації, тому що ще в ранні роки він усвідомив (не без допомоги батьків й своїх корпусних викладачів) початкові рядки з Біблії: "Спочатку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог". На схилі віку він, випереджаючи час, дійде висновку, що космос, жива і нежива природа пронизані інформацією, вона начебто розлита в природі. Все це стало помітним явищем тогочасної історії.

У першому підпункті першого розділу "Визначення В. Далем справжнього поняття "Батьківщина" характеризується зміст першого "Дневного журнала, веденого на бриге "Феникс..." Российская государственная библиотека. - РО. Ф. 743. Карт. 1 Ед. хр. 1 - Л.1-365.. Вже в юні роки він мав хист коротко й чітко описувати предмети, викладати події й своє ставлення до них, що було властиве й нарисовцям першої третини ХІХ ст. - майбутнім декабристам, а також О. Пушкіну. Цей хист із часом розів'ється в унікальну художню майстерність письменника-публіциста. Ця риса простоти складу, точний виклад думки, правдивість відтворення подій будь-якого змісту вже присутні в першому творі. На документальній основі тут викладено важливі історичні події флотського життя, перелічені дії, у курсі яких був автор журналу. Ми стверджуємо, що це важливо для публіцистів-початківців.

Відновляючи реальну дійсність, змальовану В. Далем у журналі, дисертант констатує, що в ньому й натяку немає на "жорстоку реальність", як повідомлялось у радянські часи (А. Бровко, З. Власова та ін.), а також на "невільництво, раболепіє перед царизмом" письменника-публіциста. Ми стверджуємо, що деякі радянські дослідники життєдіяльності В. Даля свідомо замовчували зміст його денного журналу, наполегливо прагнули "наблизити" автора-дворянина - до "народних мас", а деякі сьогоднішні "письменники" намагалися перекрутити творчість майстра слова, а то й зовсім його замовчувати, особливо того уривка із першого денного журналу, в якому йдеться про визначення датчанином В. Далем справжнього поняття "Батьківщина". Коли він ступив на землю Данії, то остаточно переконався, що вітчизна його - не ця країна, а Росія Российская государственная библиотека. - РО. Ф. 473. Карт. 1. Ед. хр. 1 - Л. 1-365: Российская государственная библиотека. - РО. Ф. 473. Карт. 1. Ед. хр. 1. - Л.89; Бессараб М.Я. Владимир Даль / М.Я. Бессараб. - М.: Моск. рабочий, 1968. - С. 33.. Під назвою "Россия" він розумів Російську імперію, і в її складі свою малу Батьківщину - Україну.

Другий підпункт першого розділу "Роздуми у мандрівці про загальнолюдські цінності" присвячений вивченню проблеми рецепції публіцистичної діяльності В. Даля після закінчення Морського корпусу 3 березня 1819 р. Він став мічманом і був випущений у Чорноморський флот. Виявлено, що п'ятдесят два предмети, які становили курс наук у корпусі, назавжди залишилися у чіпкій пам'яті Даля й допомогли осягти інші науки, схоплювати й запам'ятовувати нові відомості, тобто згодом будуть живити цю Далеву загальність, стануть складовою його праць і долі. Позначилася вона й на публіцистичному терені при створенні другого Далевого шляхового нарису "Записки, веденные идучи с эскадрою на 44-х пушечном фрегате "Флоре". На борту фрегата був і мічман "Даль 2-й", його брат Карл. Відповідно до їхніх послужних списків 1820, 1821, 1822 рр. у плаванні на "Флоре" з ескадрою по Чорному морю "для практики й еволюції" вони перебували з 1 червня по 1 вересня 1820 р.

Дисертант відзначає прогресуючу майстерність В. Даля-нарисовця. У нарисі відсутні архаїчні обороти, немає монотонних повторів, нескінченних перелічувань предметів. Текст витканий з тонких спостережень, дотепних зауважень, контрастних картин, соковитої розмовної мови з буянням усіляких паремій. Одне природно змінюється іншим, підкоряючись загальному авторському настрою. Кожен день або поворот судна, маневр ескадри або зміна погоди мають своє значення, тому що неповторна кожна мить скороминучого буття.

Доведено, що в "Записках..." чітко вималювалася й інша особливість листа В. Даля - не по роках зрілі роздуми про загальнолюдські цінності, вдалий підбір викладення фактів, що стосуються всього, пов'язаного з ім'ям Государя імператора Российский государственный архив Военно-морского флота. Ф. 33. Оп. 2Д. 213, п. 68.. Ця стриманість матиме прояв й у пізніших публіцистичних працях В. Даля, за що радянські літературознавці й історики охрестили його "поборником самодержавства" (Е. Баркова та ін.). Однак наше більш глибоке дослідження й перших, і наступних публіцистичних творів приводить до висновку, що в них В. Даль проявився людиною глибоко сумлінною, правдивою і дуже коректною при викладенні фактів і такою, що ніколи не припускає невиправданих домислів.

У третьому підпункті першого підрозділу "Історія судового процесу над Далем за епіграми на віце-адмірала Грейга" висвітлено історію створення В. Далем епіграми, яка була розклеєна в ніч із 19 на 20 квітня 1823 р. по Миколаєву і викликала бурхливе обурення ображеного віце-адмірала та його донос в аудиторський департамент морського міністерства. Після виявлення нової епіграми при обшуку квартири справа В. Даля була передана в суд, що поклало початок вражаючому і за нинішніми мірками судового спектаклю. Дисертант дослідив, що хоча друга епіграма на професора Маракі, на думку В. Даля, спростувала першу, за суттю вона загострила її. Задум В. Даля-публіциста був ясний: колючим глузуванням розголосити мерзенні комерційні операції віце-адмірала і його "любовні" пристрасті "...до той польке, что годика три назад // приехала взявши какой-то подряд…". Він виразно проступає в повному тексті першої одинадцятирядкової епіграми "С дозволения начальства". На першому плані фігурує професор російської мови А. Маракі, але за його спиною стоять Грейг і його коханка. Друга дванадцятирядкова епіграма, знайдена при обшуку у В. Даля, на наш погляд, більш композиційно витримана. "Прихований" натяк на перший її варіант хоча й завуальований, проступає чітко та ясно і повинен був, на думку їхнього автора, привести суддів до рішення про непричетність В. Даля до першої епіграми.

Однак порівняння епіграм не залишає місця для сумніву про приналежність їх різним авторам. Не прийняли доводів В. Даля й судді, хоча із цього приводу є й інші думки (Ю. Фесенко, А. Скробова та ін.). На суді В. Даль займає чітку позицію не вплутувати нікого зі своїх приятелів, що розклеювали листівки по Миколаєву. Він холоднокровно обходить каверзні пастки й неодноразово викриває несправедливий суд. Визначено, що В. Даль відповів відмовою на вимогу комісії від 13 вересня 1823 р. підтвердити неупередженість судового розгляду. Комісія не взяла до уваги його протест і підсудного розжалували з мічманів у матроси на шість місяців, і тримали при команді заарештованих, які споруджували для Грейга підземний сад¹⁹ Российский государственный архив Военно-морского флота. Ф. 33. Оп. 2Д. 213, п. 68.. Як свідчив Ф. Вигаль, через рік або півтора яму довелося зарити Российский государственный институт архивоведения. Ф. 772. Оп. 1. Ч. 6. - С. 51.. Тобто після закінчення розжалування мічмана В. Даля і його наступного від'їзду з Миколаєва риття котловану втрачає своє призначення - якнайбільше приниження вільнолюбного дворянина-матроса-арештанта, настроїти проти нього численних друзів і знайомих у флоті й Миколаєві, які дякували йому за високу громадянську позицію у боротьбі із грубим безладдям на Чорноморському флоті. Люди, які близько знали справжню ситуацію правдолюбного В. Даля, не тільки не відвернулися від нього, але навпаки, усіляко допомагали йому після арештантського строку знайти спокій і впевненість у собі, і найголовніше - у своїх художньо-публіцистичних здібностях.

Дисертант стверджує, що судове переслідування не могло не позначитися на подальшому формуванні поглядів і публіцистичній творчості В. Даля. У написаному за епіграмами, але не виданому його публіцистичному "Романе в письмах" виразно відчутні сумніви й щире збентеження. Виникають настрої, співзвучні модним в 20-х рр. ХІХ ст. віянням романтизму Гегель Георг. Феноменология духа / Георг Гегель. - М.: Мысль, 1937. - С. 177..

Третій розділ "Історичні етапи ствердження Володимиром Далем своїх поглядів" складається із шістьох підрозділів. В першому підрозділі "Історичний аспект статистичних параметрів творів Даля 30-х - 70-х рр. ХІХ ст. як фактор ствердження його поглядів" наведено статистичні параметри публіцистичних творів В. Даля. Виявлено, що разом його публіцистичний масив творчості налічує 364 одиниці текстів 20-ти жанрових форм, що свідчить про велику різноманітність цієї творчості. Аналіз показує, що у В. Даля були різнобічні інтереси та погляди, великі журналістські здібності. Все це сприяло появі його публікацій в найрізноманітніших періодичних виданнях. На жаль, життєві обставини, пов'язані із цензурою, зміною професій, пошуком себе як письменника й, нарешті, виснажливою роботою над словником, призвели до зниження кількості публіцистичних творів у наступні десятиліття. Так, у 50-ті рр. Даль опублікував лише 66 текстів, в 60-ті - 21, і в 70-ті рр. світ побачили тільки 8.

Докладний розгляд публікацій письменника-публіциста виявив, що він найбільш активно співпрацював з газетами "Северная пчела", "Санкт-Петербургские ведомости", "Литературная газета", "Литературное прибавление к "Русскому инвалиду". Серед журналів В. Даль віддавав перевагу таким: "Москвитянин", "Отечественные записки", "Современник", "Библиотека для чтения" й "Сын Отечества", а також "Морской сборник", "Чтение для солдат" і "Сельские чтения". Беручи до уваги специфічні ознаки газети - швидкість поширення, доступність широкому колу людей й особливу в Росії довіру до преси читачів, Володимир Даль, на нашу думку, розміщував свої праці різної наукової специфіки спочатку в періодичних виданнях, а потім вже брошурах.

У другому підрозділі "Суспільна думка і медична практика Володимира Даля: важкий шлях пошуку Істини" досліджується поступове осягнення В. Далем відкриття Фрідріга Християна Самюеля Ганемана нового принципу винаходження цілющих властивостей лікарських речовин - гомеопатії. Спочатку він відкидав гомеопатичну медицину, називав Ганемана шарлатаном, а потім, перевіривши неодноразово на собі дію цілющих властивостей, прийшов до зовсім протилежних стверджень, які представлені в циклі його праць на медичні теми.

Дисертант наголошує на справжній значущості найглибшого руху душі, морального пориву В. Даля, його духовного подвигу - привселюдно визнати свою професійну помилку. Такий крок могла зробити тільки неординарна людина. Джерела цього суспільного подвигу В. Даля дослідник пов'язує не із професією лікаря, а й зі щирим внутрішнім спонуканням розв'язати конфлікт не тільки між новими й старими принципами лікування хворих, як може здатися на перший погляд, але й конфлікт суспільний. У суспільстві, як і в будь-якому суспільному організмі, йде боротьба нового зі старим, діють не тільки творчі, але й негативні тенденції. Ми зважаємо на те, що в часи В. Даля в суспільстві існували дві групи історичних суперечностей. Одна група - це суперечності між підвалинами старого кріпосницького способу життя, з одного боку, і новими приватновласницькими відносинами буржуазної психології, що зароджувалась, - з іншого. Друга група - суперечності між паростками буржуазії, найбільш незрілими формами суспільних відносин, з одного боку, і тим, що було викликано колись до життя царатом, потім застаріло, перестало відповідати умовам, що змінилися, завданням, що ускладнилися, - з іншого. З'ясовано, що конфлікти в публіцистичних творах В. Даля мали не абстрактно-пізнавальний, але духовно-практичний характер; мали конструктивне надзавдання, орієнтовані на те, щоб перетворити слово - у справу, ідею - у дію, думку - у вчинок. Це чітко простежується в матеріалах на теми медицини, а також у його практичних діях як лікаря з упровадження гомеопатичного лікування хворих. Ми бачимо, що ніщо не злякало В. Даля, і він відкрито розповів про свій шлях до Істини в "Современнике" В. Даль "Об гомеопатии" / Даль В.И. // Современник. - 1838. - №12. - С. 43-73..

У третьому підрозділі "Історія суспільної діяльності В. Даля в Оренбурзькому краї: нові погляди, справи, друзі" досліджуються історія і мотиви створення публіцистом нових творів, що побачили світ за його життя, а також зближення з поетом О. Пушкіним й іншими видатними діячами ХІХ ст. У 1833 р. В. Даль прийняв рішення, що різко змінило його долю: він покинув медицину, виїхав зі столиці й оселився в Оренбурзі, прийнявши запрошення В. Перовського, призначеного військовим губернатором Оренбурзького краю після смерті свого попередника П. Сухтеліна Матвиевская Г.П. Натуралист Владимир Даль / Г.П. Матвиевская // Вопросы истории естествознания и техники. - 1999. - №4. - С. 36-42.. Служба під його керівництвом обіцяла дати відносну незалежність і можливість вільної творчості.

З'ясовано, що в Оренбурзі В. Даль дійсно опинився в центрі гуртка, який поєднував освічених цивільних і військових чиновників з оточення В. Перовського (Г. Генс, Г. Карелін, П. Демезон, брати Я. і О. Ханікови та ін.). Вони жваво цікавилися природою Оренбурзького краю, його історією, фольклором, брали участь у вивченні Південного Уралу, зауральських степів і Середньої Азії. Дружні й творчі стосунки пов'язували їх з багатьма вченими й мандрівниками (Е. Еверсман, Г. Гельмерсен, Є. Ковалевський, П. Чихачов та ін.), що нерідко відвідували Оренбург. Наукові дослідження, в яких брав участь В. Даль, всіляко підтримувалися В. Перовським.

Встановлено, що В. Даль пробув в Оренбурзі вісім років. Саме на цей період творчості, на нашу думку, припали найбільш плідні роки його життя і ствердження поглядів у художніх та публіцистичних творах. Перебування в Оренбурзькому краї дало йому величезний матеріал для багатьох повістей, розповідей і нарисів: "Осколок льда", "Бикей и Мауляна", "Майна", "Охота на волков", "Рассказ Верхолонуева о Пугачеве", "Серенькая", "Обмиранье", "Уральский казак", "Башкирская русалка", "Рассказ об осаде крепости Герат" тощо.

Відзначено, що у той самий час В. Даль визначився не тільки як письменник і публіцист, але і як лексикограф з його особистими фольклорно-етнографічними поглядами та інтересами, а також різнобічною збиральницькою діяльністю. Ім'я Володимира Даля - збирача фольклору - пов'язують, як правило, насамперед зі збірником "Пословицы русского народа". Але, як нами встановлено, він мав велике зібрання народних казок, уральських пісень. Записані в Оренбурзі казки збирач передав О. Афанасьєву, який включив їх до IV випуску "Народных русских сказок", що цілком складається із записів В. Даля. А в "Библиотеке для чтения" в 1834-1839 рр. він опублікував 16 своїх казок, у п'ятьох з яких явно відчувається наліт місцевого "оренбурзького" колориту ("О строевой дочери и коровушке-буренушке", "О бедном Кузе, Бесталанной голове", "О Георгии храбром и волке", "О волке и бурой корове", "О баранах"). Про погляди В. Даля на народні пісні росіян, башкир, казахів, про його інтерес до них можна судити з його розповідей і нарисів ("Где потеряешь, не чаешь; где найдешь, не знаешь", "Обмиранье" та ін.). Уральські козачі пісні, записані ним, увійшли до 4-го тому збірника І. Сахарова "Песни русского народа".

Фольклор Оренбуржя містить східні легенди, перекази, пісні, обряди й народні свята, тому що Оренбурзький край був населений різними народами: росіянами, українцями, башкирами, татарами, казахами та ін. До їхнього життя й побуту В. Даль виявляв щирий інтерес. Це й визначало основні мотиви публіцистики В. Даля в роки його життєдіяльності в Оренбурзькому краї. Під час служби в Оренбурзі за свої природничо-наукові праці 21 грудня 1838 р. він був обраний членом-кореспондентом Петербурзької академії наук, що також сприяло популярності його різнобічних поглядів серед читачів найрізноманітніших інтересів. Все це, на думку дисертанта, споріднювало погляди В. Даля та О. Пушкіна, який приїздив до Оренбурга і дуже тепло висловлювався щодо людей краю, дружньо зійшовся з лексикографом і був знайомий з його дружиною Юлією Андре (1816-1838 рр.). В. Даль допоміг поету в збиранні матеріалів про повстання Пугачова. Обидва вони дійшли висновку, що події Пугачовського часу надовго залишилися в народній пам'яті.

Зазначено, що вісім оренбурзьких років (1833-1840 рр.) стали для В. Даля часом набуття ним широкої популярності як ученого і письменника-публіциста, під пером якого життя й побут багатьох народностей заблищали неповторними фарбами й відбились на століття.

У четвертому підрозділі "Історія співпраці В. Даля з періодичними виданнями ХІХ ст. протилежних напрямів і світоглядів" пояснюються причини успішної співпраці В. Даля з періодичними видавництвами різних ідеологічних напрямків і світосприйняття.