Історичні етапи розвитку поглядів Володимира Даля: формування, ствердження та їх втілення

Досліджено стосунки В. Даля з так званими "реакційними" видавцями після повстання декабристів: Гречем, Булгаріним, Сенковським, творчий шлях цих та інших відомих на той час публіцистів. Ми дійшли нового висновку, що М. Греч (1787-1867 рр.) був визначним журналістом, письменником, філологом, прихильником теорії офіційної народності, до чого у певні роки тяжів і В. Даль. Звідси починаються джерела творчих зв'язків із "Сыном Отечества" та "Северной пчелой", які редагував М. Греч. Дружба з М. Гречем та співробітництво з ним В. Даля продовжувалися довгі роки й збереглися до глибокої старості. Їхні погляди співпадали в багатьох питаннях, і в тому числі на граматику російської мови, в питаннях якої М. Греч був великим спеціалістом. Він написав у свій час підручник "Грамматика русского языка". Єдність ідей та поглядів цих видатних діячів ХІХ ст. стала підґрунтям їхнього тісного співробітництва в періодичних виданнях "Сын Отечества" та "Северная пчела". Це перша причина.

З'ясовано, що досвідченим видавцем і публіцистом був Ф. Булгарін (1789-1859 рр.), з яким В. Даль підтримував виключно творчі зв'язки. Ми відмітили, що, по-перше, Ф. Булгарін був найпопулярнішим в тогочасній Росії автором першого російського "народного роману" "Иван Выжигин", яким "зачитывались и стар и млад". По-друге, існував у цій людині соціальний мислитель високого рангу, що під невибагливою особистістю Фігляріна (названого так О. Пушкіним) приховував розум державного масштабу Янов А. Загадка Фадея Булгарина: социально-исторический очерк / А. Янов // Вопросы литературы. - 1995. - Вып. 9-10. - С. 98-125.. Це друга причина.

Те ж саме ми стверджуємо і про стосунки В. Даля з Йосипом (Юліаном) Сенковським (1800-1858 рр.) - письменником, журналістом, сходознавцем. Він редагував і видавав журнал "Библиотека для чтения", в якому під псевдонімом "Барон Брамбеус" друкував "східні", світські, побутові, науково-філософські повісті, фейлетони. У критичних статтях дотримувався консервативних поглядів. Зауважимо, що він був одним із початківців російського сходознавства, яким в Оренбурзі захоплювався і В. Даль. Однак на той час він засуджував невиправдане втручання О. Сенковського в рукописи письменників та поетів, у тому числі й В. Даля.

Досліджено, що О. Сенковський спільно з крупним книготорговцем А. Смирдіним був у числі організаторів першого великого енциклопедичного щомісячного журналу "Библиотека для чтения" (1834-1865 рр.). Ім'я А. Смирдіна (давнього знайомого В. Даля) було гарантом грошової спроможності, а О. Сенковського - вченої важливості. Примітно, що офіційними редакторами незвичайного журналу були Сенковський і той же Греч. За співробітника тут був і Ф. Булгарін. Їхній журнал вирізнявся великим обсягом, акуратністю оформлення, добрим папером, оправою та іншими позитивними якостями. Тираж його швидко досягнув 7000 примірників, і це на той час було справою визначною. Він був вкрай популярним і передавався з родини до родини.

Усе це дало дисертанту підставу для висновку, що В. Даль надсилав рукописи своїх статей до часопису "Библиотека чтения" та інших так званих "реакційних" журналів і газет, тому що конкурувати з ними було доволі складно. В цьому неодноразово переконувались і Пушкін, і Дельвіг - засновники "Литературной газеты" і журналу "Современник", а також критик В. Бєлінський - постійний співробітник "демократичних" періодичних видань, і оглядач літературних процесів як в Росії, так і в Україні. Він високо цінував твори В. Даля, й вони часто друкувались в цих "демократичних" виданнях. Діяльний В. Даль чудово виступив у ролі власного кореспондента найвідоміших в ХІХ ст. періодичних видань Пітера й Москви. Кращі з них вважали за честь видавати на своїх сторінках його твори Модестов Н.Н. В.И. Даль в Оренбурге / Н.Н. Модестов // Труды Оренбургской архивной ученой комиссии. - Оренбург, 1913. - Вип. 27. - С. 101.. Це третя причина.

У п'ятому підрозділі "Історична ретроспектива поглядів в газетно-журнальній творчості Даля на тлі військових кампаній Росії в першій половині ХІХ ст." досліджені мотиви й погляди в художньо-публіцистичних творах, об'єднаних воєнною тематикою, тісно пов'язаною з його власною участю у воєнних кампаніях ХІХ ст. Розгляд його воєнної публіцистики здійснено з урахуванням досягнень сучасних історії і журналістики, представлених такими видатними вченими Росії і України, як В. Ключевський, Д. Ліхачьов, Є. Прохоров, В. Горохов, О. Тертичний, В. Пельт, А. Москаленко та ін. Характеризуються цикли щоденникових записів, статей, кореспонденцій, нарисів і замальовок, в яких відображені події воєнних кампаній ХІХ ст. на Балканах, у Польщі, за часів походу експедиційного корпусу В. Перовського до Хіви. Вироблена теоретична основа виявлення мотивів публіцистики Даля, його поглядів сприяла більш глибокому вивченню всієї його творчості.

За нашими підрахунками, В. Даль за життя опублікував 22 різножанрові матеріали на воєнну тему з діючої російської армії у 13 періодичних виданнях: "Сын Отечества" (2 матеріали), "Литературные прибавления к "Русскому инвалиду" (2), "Утренняя заря" (2), "Северная пчела" (1), "Санкт-Петербургские ведомости" (1), "Литературная газета" (1), "Московитянин" (2), "Чтения общества истории" (1), "Чтения для солдат" (6), "Современник" (1), "Морской сборник" (1), "Русский архив" (1), "Русская старина" (1). Початок воєнної публіцистичної діяльності Даля слід віднести до російсько-турецької кампанії 1829 р. на Балканах, куди він прибув 21 травня після дострокового закінчення Дерптського університету у якості лікаря-початківця, до Силистрії, яка була в облозі. За старанну службу у 1829 р. Даля нагороджено орденом Св. Анни 3-го ступеня і срібною медаллю на Георгіївській стрічці.

З листів, нарисів, повістей й оповідань В. Даля воєнного часу складається образ людини з відкритою душею, добрим серцем, яка добре розуміє тяжке становище солдат і тому всебічно допомагає їм вижити в тяжких воєнних умовах. І солдати відповідали на турботу про них В. Даля щирою любов'ю до нього. Тим більше, що він постійно був із ними під час привалів.

Досліджено, що головним мотивом творів цього публіцистичного циклу була ідеологічна підготовка походу експедиційного корпусу В. Перовського до Хіви, а також намір В. Даля щиро розповісти про тяготи цього походу, пояснити справжні причини його провалу. Крім того, в цих творах виявилась неабияка майстерність Даля-публіциста, який зміг цікаво розповісти в "Письмах к друзям из похода на Хиву" про одноманітність складних похідних буднів.

Є всі підстави стверджувати, що за прогресивними поглядами на війну, за стилем та емоційністю ці оповідання можна прирівнювати до найвищої категорії в публіцистиці, основу якої становить літературна художня образність. На нашу думку, навіть одного цього циклу було б достатньо, щоб віднести його автора до числа маститих письменників і публіцистів ХІХ ст., таких як В. Бєлінський, М. Гоголь, І. Тургенєв, М. Чернишевський, М. Добролюбов та ін. В. Даль вміло створив цим циклом яскраве, багатобарвне полотно воєнної історії з життя Росії та народів Середньої Азії. Хівинське ханство на початку ХХ ст., як-то кажуть, "кануло в Лету". Поєднання неповторних самобутніх національних культур в працях В. Даля стає невичерпним джерелом для майбутніх досліджень і розробок.

У п'ятому підпункті п'ятого розділу "Оцінка діянь Петра І на суші й у морі як складова поглядів В. Даля на роль особистості в історії" особливе місце займає аналіз матеріалів, що пов'язані з життєдіяльністю Петра І. Оцінка В. Далем діяльності імператора, на нашу думку, є результатом впливу на нього О. Пушкіна, який поемою "Медный всадник" вписав цікаву сторінку в петріаду ХІХ ст. і багато в чому розвинув оцінку О. Радищева утиску царем свободи приватної особи. В 1827 р. у О. Пушкіна виник задум історичного твору про Петра I, за здійснення якого він узявся в 1835 р. і виконав колосальну роботу зі збору матеріалу. Однак "История Петра" залишилася його незавершеним твором. Ще в 1833 р., під час приїзду до Оренбурга, поет поділився своїми думками про Петра з В. Далем. Останній наче побував в творчій лабораторії О. Пушкіна і в "Солдатских досугах" з'явилася замальовка "Пётр I под Полтавою". Читання її є актуальним для дня сьогоднішнього та може викликати, на думку дисертанта, суперечні тлумачення. Погляди В. Даля на діяння Петра І як на діяння праві, пронизують усі його публікації про імператора. Він показав царя як людину гуманну й співчуваючою до долі солдатів, загинувших на полі бою, що, природно, знаходило відгук у душах служивих - читачів журналу "Чтение для солдат", в якому друкував свої нариси В. Даль.

Петровська тема особливо сильно зазвучала в "Матросских досугах", роботу над якими В. Даль завершив на початку 1850-х рр. До цього циклу увійшло 110 різнопланових матеріалів, кожний з яких тяжіє до публіцистичного осмислення ратних подвигів матросів, їхніх командирів, тому що написані вони на документальній основі. Цикл містить нарис "Кончина Петра Великого". В. Даль написав: "Он скончался на 53-м году от рождения, на 42-м от царствования, на 36-м от единодержавия своего...". Дисертант стверджує, що В. Даль найменше піклується про художність оповіді. Для нього важливо правдиво передати реальні факти з життя царя, залишити для нащадків з народу його світлий образ. Знаходить підтвердження наша думка про те, що для публіциста В. Даля важливими були не сюжет і композиція, а руське слово. Його інтерес був поглинутий пізнанням слів і усвідомленням Слова, засвоєнням духовного смислу руської мови. Він прагнув достовірно викласти важливі факти, описати історичні події, зокрема за участі засновника російського флоту Петра I так, начебто вони розказані учасниками цих подій - матросами. Характерним для поглядів В. Даля-публіциста є й те, що Петро Великий зображений через незначні подробиці, іноді героїчні, які зближують його з нормами народної моралі. Перший російський імператор, не роздумуючи, кидається у воду й рятує 20 солдатів і моряків. Мотив людяного государя-мореплавця пронизує всі "Матросские досуги", і тим самим прославляються і Російський флот, і його засновник імператор, і російський моряк. І навіть море й бої на ньому стають частиною матроського життя, яскравим історичним тлом, на якому відтворюються образи безстрашних мореплавців під проводом Петра І.

Ми стверджуємо, що погляди В. Даля на війну та мир виявилися в історії більш продуктивними, ніж погляди Л. Толстого. Однак ці обидва ісполінські митці слова залишили яскравий й неповторний шлях в історії розвитку людства та його особистостей.

В останньому підрозділі "Історія публічної полеміки В. Даля про виховання та грамотність російського народу" при дослідженні мотивів створення циклу статей і заміток про грамотність і виховання - "Письма к издателю А.И. Кошелеву" (1856-1857 рр.), а також статті "Про виховання", написаної в 1856 р., - автор стверджує, що даний цикл публіцистики письменника, винесений для розгляду на останнє місце через хронологію їх написання, викликав навколо незвичайно гостру полеміку в періодичній пресі й залишив помітний слід в журналістиці та суспільному житті XIX ст.

Ми переконані, що В. Даль глибоко усвідомлював значення свого відкритого послання до О. Кошелєва, заздалегідь передбачав, що "простой отголосок нижегородца" може викликати хвилювання в суспільстві. На момент створення В. Далем "отголоска" такі відомі тоді видання, як "Отечественные записки", "Современник", "Русский вестник" вели ідейну боротьбу з "Русской беседой", для якої й призначався цей "отголосок" на підтримку тим, хто згодом надасть В. Далю й моральної, й матеріальної підтримки в складанні й виданні "Толкового словаря…". Однак разом із цим неголовним, на наш погляд, спонукальним мотивом для відправлення "отголоска" в "Русскую беседу" було прагнення Даля відійти від справ нижегородської "Удельной конторы", а потім - "Департамента уделов" і знову влитися в напружене столичне життя.

Таким чином, ми стверджуємо, що "нижегородец" В. Даль був добре обізнаний з перипетіями суспільно-політичних суперечок у середовищі російської інтелігенції, і мав власне міркування про грамотність і освіту, що сформувалася в нього на той час не під впливом "голых теорий", а на основі багаторічного безпосереднього спілкування з нижчими станами російського народу. Інакше кажучи, В. Даль нагромадив стільки фактів з реальної дійсності, що їх достатньо було, щоб уголос висловити свої заповітні думки, які при зіставленні з ідеями різних суспільно-політичних течій, більшою або меншою мірою відрізнялися від них. Ця відмітність, на нашу думку, і не дозволяє дослідникам безоглядно зарахувати В. Даля до того чи іншого протиборчого табору російських мислителів.

Думку В. Даля, що "грамота, сама по себе, ничему не вразумит крестьянина…" без його подальших роз'яснень у "Заметке о грамотности" зустріли багато представників різних політичних течій з несхваленням і грубими нападками (М. Добролюбов, О. Карнович, пани Соловйов, Тернер, Нікітенко, Чернишевський). Після скрупульозного аналізу змісту "отголоска" і мотивів висловлювань у ньому В. Даля ми прийшли до розуміння, що він не тільки не виявив у собі "завзятого ворога селянської грамотності", але, навпаки, випереджаючи свій час, наче передбачав моменти в історії майбутньої Росії, коли суцільна грамотність без опертя на моральні джерела людської природи, без його послідовного розвитку може завести в глухий кут не тільки окремо взяту людину, але в цілому грамотне суспільство.

Таким чином, "отголосок" В. Даля і його "Заметка о грамотности", стаття про виховання - не спонтанні відгуки "нижегородца" на запрошення столичного "коллеги" підтримати дискусію в "Русской беседе", а ретельно продумані, чітко структуровані, уміло насичені життєвими прикладами публічні твори, в яких блискуче використані прийоми публіцистичного полемічного листа. Кожне слово, кожна художня деталь підпорядковані в них рельєфному відображенню таємних думок художника й знавця російського слова, шляхів поліпшення не тільки грамотності, але всього життя народу Росії після відміни кріпосного права, що також дозволяє віднести погляди В. Даля, як автора цих творів, до видатних поглядів, думок кращих іноземних публіцистів XIX ст.

Аналізуючи ці матеріали, ми з'ясували, що хоча Володимир Іванович й тяжів загалом до позиції слов'янофілів і "почвенников", однак самобутність його поглядів, побудована на багатій життєвій практиці, передбачення неминучої катастрофи кріпосництва й вивільнення вагомих потенційних сил російського народу визначили тон і мотиви його "сокровенных дум".

Четвертий розділ "Відображення суспільно-політичної ролі В. Даля в літературно-публіцистичній спадщині" складається з трьох підрозділів, у яких висвітлюються тяжіння знавця слов'янських мов до поетичної народної творчості, називаються прийоми і методи втілення фольклору в його літературно-публіцистичну спадщину.

У першому підрозділі "Про погляди на роль словесної поетичної народної творчості в розвитку живої російської мови" розглядається проблема спотворення російської мови й боротьба письменника-публіциста за її образність. Підкреслюється, що у публіцистичних творах В. Даля, як і в усій його літературній творчості, особливо в "Толковом словаре…", важливе місце посідає фольклор. Лексікограф зібрав близько 30 тисяч прислів'їв та приказок і включив їх до свого словника. Більша частина з представлених в словнику та збірнику "Пословицы русского народа" прислів'їв та приказок вживається й у наші дні. В них сконцентрована вікова народна мудрість, відображені склад розуму й характер російського народу, його сприйняття світу, погляд на етичні проблеми, що хвилюють кожну людину: життя любов, добро, смерть, зло, правда, брехня, сім'я та ін. Прислів'я та приказки - згустки народної думки, вони розкривають суть національного характеру, а тому є основою фольклору.

Слід підкреслити, що кожен жанр народної творчості вимагав особливого підходу до нього В. Даля. Звертаючись до фольклорних традицій, він робить їх основними структуроутворюючими елементами своїх творів. Фольклорні традиції в наукових та публіцистичних текстах збирача багатофункціональні. Своє ставлення до їхнього використання В. Даль показав в журнальних статтях: "Полтора слова о русском языке", "Недовесок к статье", "Искажения русского языка", "О русском словаре", "Наречия русского языка" та ін. В них В. Даль виступає як борець за чистоту рідної мови, багатої фольклором. В цьому їхня цінність. Крім того, ці публіцистичні погляди він успішно втілив у свої фундаментальні праці. Наприклад, його "Толковый словарь...", на нашу думку, - неперевершений твір, в якому з любов'ю зібрані і вичерпно пояснені слова, систематизовані за кореневими гніздами. Він свідомо розрахований на досягнення особливого естетичного ефекту. Завдяки якісному відбору пояснювальних прикладів - а це прислів'я, приказки, жива народна мова - "Словарь...", таким чином, став правдивим дзеркалом, в якому відбились і духовний досвід російського народу, і особистість автора з його нестандартними поглядами, і його безцінний досвід пізнання заповітних думок багатонаціональної Росії.

У наступному підрозділі "Історичні відомості про використання прислів'їв та приказок в збірнику "Солдатские досуги" як джерело відомостей про особливості менталітету російського солдата" зауважується, що в плані з'ясування особливостей менталітету російського солдата ХІХ ст., ймовірніше за все, найбільш важливими є прислів'я та приказки. Вони майстерно уведені В. Далем до публіцистичних текстів збірника "Солдатские досуги", оскільки в них відображені, наче величезне сонце в краплині води, побут, ратні подвиги, здогадливість, винахідливість, стійкість та відважність солдатів. Але деякі з них відзначаються недбалістю, невмінням відокремити погане від хорошого, слідуванням дурному прикладу, користуванням чужим розумом. І все ж головне те, що в збірниках відображений напрямок думок, поглядів російських солдатів. Однак мова цих творів, включаючи синтаксис, не вивчена, хоча й цікава, оскільки в ній злиті в єдиний жанрово-мовний потік струмінь розмовної мови та мови фольклору, струмінь публіцистично-лінгвістично-творчий. З 60 текстів збірника лише у 24 не наведені прислів'я та приказки, зате вони буквально розквітчані зворотами з живої російської мови. В інших 36 нами нараховано близько 100 прислів'їв та приказок.

Автор доводить, що до "Солдатских досугов" В. Даль написав невеликий, усього в півтори сторінки, вступ, в якому пояснив причину створення книги художньо-публіцистичних замальовок та нарисів: "Вот вам, друзья, книжка, написанная не спроста, а с молитвою: в ней плохого не найдёте, а найдёте одно лишь добро. Она писана для солдат и, похвалюсь, писана таким, который сам сиживал с вами за огоньком, пил из одной с вами манерки, ел казённые сухари и видел солдата не только в казарме, да на ученьи, видел его и в чистом поле" Аналіз текстів збірника проводився по повному зібранню творів Володимира Даля (Козака Луганського) в 10 т. Т. 6. І. Солдатские досуги; ІІ. Матросские досуги. - СПб.; М.: Издание товарищества М.О. Вольфъ, 1897. - [Дозволено цензурою 30-го октября 1897 г. Редактор-издатель А.М. Вольф]. Тому усі цитати наведені у відповідності з орфографією та пунктуацією часу створення збірників.. На погляд В. Даля, солдати знайдуть в ній "не одну сушь нагольную, не одну правду простоволосую, а складчину всякого добра, и на смех и на горе, и на время и на безвременье, и на дело и на безделье". В. Даль передбачає той захват, подив та пошану, які пізнає людина при читанні "Солдатских досугов", насичених прислів'ями та приказками, притчами, бувальщинами та небилицями. У кожній із замальовок, есе, а також у нарисах вони відіграють важливу роль у розкритті характерів героїв, змалюванні обставин; в замальовках та нарисах йдеться про невибагливе, а в той же час повчальне життя простих людей з гущі народу - солдат.

Відкриваються "Солдатские досуги" й завершуються есе-роздумами "... о трёх врагах русского народа, трёх супостатах вековечных, которые губят не только солдата, а и многое множество православного народу; бойся их и берегись, - наполягає Даль і пояснює, чому їх треба боятися. - Три супостата эти - три родные братья; один прозывается авось, другой небось, а третий как-нибудь". Характеризуючи "братів", В. Даль повсякчас вводить до тексту першого есе ("Супостаты наши") приказки: Как-нибудь сделаешь - как-нибудь и выйдет тощо. Усього в цьому есе наведено більше 10 прислів'їв, приказок, примовок. Наприклад, Поспешишь, людей насмешишь; Скоро, да нездорово; Шей да пори, не будет глупой поры та ін. В другому есе - три прислів'я та приказки: Авось да небось - всё пройдёт!; Кто на худое пустится, тот одним худым делом и покончит; Грех без кары не живёт. Їхня спрямованість одна - викликати у читача зневагу до недбалих, байдужих.

Таким чином, обробкою сюжетів з нехитрого солдатського життя в усній традиції, характером різнопланового введення до них багатого російського фольклору В. Даль визначив своє поважливе ставлення до солдата, всього російського народу і виявив особливості їхнього менталітету.

У третьому підрозділі "Особливості філософських міркувань В. Даля про устрій Всесвіту в збірнику "Матросские досуги" дисертант обґрунтовує тезу про те, що на відміну від "Солдатских досугов", погляди В. Даля в "Матросских досугах" вже інші. Вони відкриваються есе-роздумами їхнього автора про Всесвіт як універсальну систему уявлень людини про релігійну картину світу. Характерно, що до Всесвіту В. Даль відносить також частину побутової картини світу, що стосується буденним уявленням про людину і Бога, про безкінечність всесвіту, про світ видимий і невидимий. При цьому якщо концептуальна картина світу репрезентується уривками зі священних текстів (наприклад, "Дивні справи Твої, Господи", "Дивно влаштовані світи Твої; незримою рукою розсипав і пустив Ти всесвіт Свій за волею Твоєю і незчисленні світи Твої рухаються, наче по заведеному годиннику від століття і до століття..."), то побутова картина світу, пов'язана в першу чергу з перебуванням людини у морі, відбиває його релігійно-індиферентні погляди, почерпнуті з усної народної творчості, у тому числі із прислів'їв та приказок.

Аналіз біблейських фразеологізмів в "Матросских досугах", у тому числі в есе "Вселенная" показує, наскільки глибоко знав В. Даль тексти Св. Писання і як творчо їх використовував. Тому в збірнику вислови зі Св. Писання наведені так, як вони вимовлялись у матроському середовищі, зі щедрим використанням прислів'їв та приказок з концептом Бог. За нашими підрахунками, в "Матросских досугах" концепт Бог зустрічається 46 разів, концепт Господь - 8 разів, Творець - 1 раз, Спаситель - 1 раз, концепти Божия (-е, -ий, тощо) - 10 разів. Таким чином, в середньому практично на кожній другій сторінці збірника наведені ці концепти або 67 прислів'їв, приказок, загадок та фразеологічних одиниць, об'єднані ідеєю "Бог" - предметом віри, наділеним надприродними властивостями й силами, досконалою істотою, Творцем, втіленням етичних цінностей.

Таким чином, у мові прислів'їв та приказок, введених В. Далем до текстів збірника "досугов", усі основні ознаки ідеї Бог виражені за допомогою слів Господь, Творець і Создатель. Саме до таких поглядів прийшов під кінець свого життя і автор цього есе. Концепція Бога, людини, світу в їхньому зв'язку мала багатогранний прояв у філософських роздумах письменника, охоплюючи широке коло етико-етичних понять, універсальних за своїм характером.

У п'ятому розділі "Історія духовного сходження Володимира Даля від лютеранства до православ'я" проаналізовано складові його духовного, релігійного світу. Розділ має три підрозділи.

У першому з них "Судження Даля при створенні статей про повір'я, марновірства й забобони російського народу" визначено мету створення цих статей, їхня роль у розумінні всесвіту письменника-публіциста, його ставлення до оточуючого світу, його думка і тлумачення ним повір'їв, марновірства та забобонів в "Толковом словаре…". У 1845-1846 рр. В. Даль опублікував у 18 номерах петербурзького щотижневика "Иллюстрация" серію матеріалів про російські народні вірування. Вони виникли в процесі роботи В. Даля над "Толковым словарем…", що тривала потім ще майже два десятиліття (перший том словника вийшов у 1863 р., а останній - в 1866 р.). У ньому послідовно з'явилися замітки про деяких персонажів з російської міфології, що увійшли й не увійшли до згаданого вище циклу статей, спеціально присвячених нечистій силі. Згодом з газетних матеріалів була складена книга "О поверьях, суевериях и предрассудках русского народа", що вперше вийшла окремим виданням вже після смерті В. Даля в 1880 р.

На нашу думку, основні міркування В. Даля в усіх статтях, що надруковані в "Иллюстрации", а потім увійшли до книги, і статтях зі словника - відтворити містичний світ предків, населений дивними створіннями (бісами, відьмами, домовиками, водяними, чаклунами, лісовиками, польовими, перевертнями, русалками), світ, образно оспіваний трохи раніше великим О. Пушкіним у поемі "Руслан и Людмила" й інших творах.

У "Вступлении" до статей В. Даль не тільки висловив свої міркування, але й відзначив неминущу цінність містичного світу для російської духовної культури. А тому поглиблене вивчення сьогодні його поглядів в цих дослідницьких статтях, їхніх мотивів, на нашу думку, буде корисним сучасній людині, історикам, літераторам і публіцистам.

У другому підрозділі "Захоплення вченням теософа-містика Емануеля Сведенборга" підкреслено, що в науковій літературі неодноразово робилися спроби висвітлити складний духовний простір В. Даля як великого ученого-лексикографа, письменника і публіциста, його душевну боротьбу на шляху руху від відносної і приватної істини до Істини абсолютної і повної, від лютеранства до православ'я. Ми стверджуємо, що сходження Володимира Даля під омофор Православної Церкви є закономірним і логічно завершує його яскраву у своїй повноті долю. Прийняттю православ'я передувало захоплення В. Даля вченням шведського природознавця і філософа-теософа Емануеля Сведенборга (Swedenborg, 1688-1772 рр.), який оголосив себе духовидцем, стверджував, що його покликав Христос дати істинне тлумачення Біблії і організувати церкву "Нового Єрусалима". За Сведенборгом, природний світ цілковито відповідає духовному, тому що перший виникає з другого, а обидва походять з Божественного. Народившись в сім'ї лютеран, В. Даль, подібно М. Лютеру, продовжував пошуки релігійної істини. Наші дослідження приводять до думки, що вчення як Сведенборга, так і Лютера було добре відоме батькові В. Даля як богослову-лютеранину. Свої переконання він передав синам, в тому числі і Володимиру.

На юного В. Даля мала вплив і Православна Церква, особливо в роки його навчання в Морському кадетському корпусі. В такі моменти й зароджувались погляди Даля на католицизм, лютеранство і православ'я. Певно, саме в юнацькі роки і виникло у нього бажання зблизитись з російським народом через його традиційну ідеологію - православ'я. Однак й уроки батька-лютеранина-богослова залишили помітний слід в душі В. Даля у вигляді благодатних паростків: за прикладом Лютера і Сведенборга в останні роки життя він переклав Мойсеєве П'ятикнижжя на російську простонародну мову. Порівняємо: Лютер першим переклав Біблію на німецьку, а Сведенборг оголосив себе духовидцем, дав, з його слів, "істинне" тлумачення Біблії на шведській. В. Даль, слідуючи їхньому духовному прикладу, переклав на російську частину Біблії, в тому числі Апокаліпсис з Нового Завіту і дав його тлумачення із загальним заголовком "Бытописание".

Так, шляхи духовного сходження (від лютеранства) привели у вересні 1871 р. В. Даля до православ'я: "Я, - пояснював він, - всю жизнь искал истины и теперь нашел ее" Даль В.И. (Казак Луганский) Полное собрание сочинений: в 8 т. / В.И. Даль; подгот. текстов, сост., предисл. В.Я. Дерягина, З.С. Дерягиной; крит. -биогр. очерк А. Мельникова-Печерского. - М.: Столица, 1995. - С. ХІ..

У третьому підрозділі "Роздуми В. Даля про роль православ'я для Росії" висвітлюється етично-філософське осмислення православної релігії у житті російського народу. Пророчо звучать сьогодні слова В. Даля про роль православ'я, його канонів у долі Росії. На його погляд, "...православие - великое благо для России, несмотря на множество суеверий русского народа. Однак эти суеверия не что иное, как простодушный лепет младенца, ещё неразумного, но имеющего в себе ангельскую душу. Сколько я, - казав В. Даль, - ни знаю, нет добрее нашего русского народа и нет его правдивее, если только обращаться с ним правдиво… А отчего это? Оттого, что он православный…" Там же. - С. ХХІІІ..

Займаючись перекладом Апокаліпсису - видіння Святого Апостола Іоанна Богослова - на російську простонародну мову, В. Даль глибоко заглибився у вчення Православ'я. На нашу думку, ця обставина дозволила йому заявити: "Расколы - вздор, пустяки; с распространением образования они как пыль свеются с русского народа. Раскол недолговечен, устоять ему нельзя; что бы о нем ни говорили, а он все-таки не что иное, как порождение невежества… Пред светом образования не устоять ни темному невежеству, ни любящему потемки расколу. Суеверия тоже пройдут со временем. Да где же и нет суеверий? Но суеверие суеверию - рознь. Наши русские суеверия имеют характер добродушия и простодушия, на Западе не то; тамошние суеверия дышат злом, пахнут кровью" Там же. - С. ХХІV..

Таким чином, на кінець свого життя словознавець, як істинний патріот Росії, остаточно визначився з вибором релігії: "Поверьте мне, что Россия погибнет только тогда, когда иссякнет в ней православие…" Там же - С. ХХІХ..

Час показав правоту релігійного погляду Володимира Івановича на доленосну роль православ'я для російської держави, її народу.

На погляд дисертанта, в цих словах В. Даля міститься основа відродження трьох братніх народів - росіян, білорусів та українців, трьох незалежних православних держав. Цільність народів завжди гармонійна, як гармонійна цільна особистість: "…такой Первообраз был у нас, - стверджував В. Даль-християнин, - на земле". Це подвижництво В. Даля зближує його з міркуваннями видатного російського письменника і православного мислителя, провидця Ф. Достоєвського, в основі художніх і публіцистичних творів якого - христоцентричність світу. Двох титанів думки споріднює, за нашим переконанням, загальне розуміння ролі православ'я в історичному і сакральному бутті трьох народів. Ця тема ще чекає свого дослідження, але вже сьогодні ми стверджуємо, що взаємовплив В. Даля і Ф. Достоєвського очевидний: "Россия есть лишь олицетворение души православия!" - вважав Ф. Достоєвський і роз'яснював: "Может быть, главнейшее предизбранное назначение народа русского в судьбах человечества и состоит лишь в том, чтобы сохранить у себя этот божественный образ Христа во всей чистоте, а когда придет время, - явить этот образ миру, потерявшему свои пути" Див.: Валерий Алексеев. От составителя / Алексеев Валерий // Ф.М. Достоевский и православие. - М.: ЗАО Издательский дом "К единству!", 2003. - С. 4..

Дисертант також дослідив, що процеси утвердження В. Далем православ'я були негативно оцінені Т. Шевченком. Сьогодні можна сказати, що правим все-таки виявився Даль, передбачаючи час "походів за суцільну письменність", "проведення політнавчання для мас". Живучі в Москві, В. Даль не міг залишитися осторонь прощання з Т. Шевченком у церкві Тихона на Арбаті під час перевезення останків українського поета з Петербургу до України навесні 1861 р. Однак це теми вже інших досліджень.

Ми ж зробимо висновок, що на своєму шляху сходження від лютеранства до православ'я, на шляху, безумовно, глибоко особистісному, В. Даль зумів для себе самого поєднати з духом Православної Церкви питання сучасної йому освіченості. Він за благодаттю зміг здійснити таке дерзновеніє в етнографії, літературі, публіцистиці, науці, філософії, історії, релігії, що є актуальним для кожного покоління, і в тому числі для будь-якої людини - прагнути до прийняття Христової Істини через поєднання віри, знання і діяльного життя.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виражається у виявленні, систематизації та комплексному аналізі історичних етапів розвитку поглядів В. Даля на протязі більш ніж 50-річної творчої діяльності в 20-х - 70-х рр. ХІХ ст. Дослідження формування, ствердження та втілення цих поглядів у конкретні твори, справи дозволило сформувати висновки методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування.

Визначено, що у творчій діяльності ученого письменника-етнографа та публіциста виразно простежуються три джерела тяжіння до російського та українського слова, фольклору, пісень, письменницької праці, науки та публіцистики. Це: 1) добротне домашнє виховання і вплив змішаних російсько-українських говорів Слобожанщини (Україна), терпкого побуту майстрового люду, віршованої мови, фольклору російського і українського та інших народів; 2) загальна тенденція боротьби В. Даля за збагачення літературної мови народними висловами та фольклором, за соціальну справедливість, яка укоренилася в ньому під впливом батьків з юних років і зміцнилася під час навчання у Морському корпусі, а потім - Дерптському університеті; 3) природжений дар дослідника. Звідси особливості змісту його статей про гомеопатію, військові походи, російську мову та російський словник, про виховання та грамотність, про втілення своїх поглядів в художні твори, в праці про православну релігію тощо.

Досліджено, що історичні етапи життєдіяльності і розвитку поглядів В. Даля мають чотири періоди.

Перший з них, учнівський, пов'язаний з часом навчання у Морському корпусі і службі на Чорноморському флоті. У цей час його погляди відображені в подорожніх нарисах ("Дневные журналы"), двох епіграмах "С дозволения начальства" та "Без дозволения начальства" на віце-адмірала Грейга та учителя італійської мови Чорноморського штурманського училища професора А. Маракі. Судове переслідування мічмана Даля, розжалування його восени 1823 р. у матроси позначилися на подальшому розвитку поглядів молодого моряка. У написаному слідом за епіграмами, але не виданому його "Романе в письмах" виразно відчутні сумніви й щиросердне сум'яття. "Роман в письмах" залишився незавершеним. Однак із його чернеток очевидно, що заявлений у творі конфлікт між "елегійним" і "декабристським" романтизмом суперечливо співіснує в душі як героя, так і автора "Романа в письмах".

Другий період формування нових поглядів розпочинається з вступом Даля до Дерптського університету в 1826 р. Студентське життя в передовому європейського типу навчальному закладі розширило світогляд В. Даля. Отримавши в березні 1829 р. диплом доктора і захистивши дві дисертації, він відправився на Балкани для участі у російсько-турецькій війні як лікар. Там вів щоденник, переписку з редактором газети "Северная пчела" М. Гречем та іншими діячами першої третини ХІХ ст. З Володимира Даля, родоначальника прийому в російській літературі "пишущего врача", почався новий етап у написанні публіцистичних та художніх творів на медичні теми (А. Чехов, В. Вересаєв, М. Булгаков та ін.). З 1832 р., після опублікування в газеті "Северная пчела" статті-листа "Слово медика к больным и здоровым", уперше підписаного псевдонімом Владимир Луганский, почався його перший цикл журналістських робіт, об'єднаних єдиною медичною темою. Спочатку в них автор критикував учення С. Ганемана про гомеопатію, яка поширилася в Росії. Однак незабаром В. Даль, ґрунтуючись на власному досвіді, докорінно переглянув погляди, привселюдно визнав свою неправоту й надалі протягом усього життя був затятим прихильником цього вчення. Образність його листа, широкі узагальнення звичаїв у суспільстві, поділ медиків на категорії віруючих і невіруючих ставлять публіцистичні твори в розряд основних в історії журналістики ХІХ ст. Уперше в Росії їхній автор удався до філософських міркувань не стільки про проблеми в медицині, скільки про проблему вироблення самостійного переконання людей в тодішній кріпосницькій Росії.

Третій період формування, ствердження та втілення поглядів В. Даля - це період його перебування в Оренбурзькому краї (1833-1841 рр.). Саме в цей час виявився багатогранний талант творця. Особливо помітно зміцніли й розвинулися його природні задатки журналіста: усе зауважувати, усе аналізувати, вести запис побаченого й почутого, а потім у вигляді статей, кореспонденцій і листів відсилати в редакції різних за ідейною спрямованістю газет і журналів. Зміст багатьох творів В. Даль черпав з місцевого життя або з місцевих історичних спогадів. Вісім оренбурзьких років стали для нього часом не тільки безперервних поїздок по великому краю, де поряд із російськими переселенцями й уральськими козаками жили башкири, татари, казахи, киргизи й інші представники багатьох національностей Росії, зміцнення дружніх і творчих зв'язків з О. Пушкіним, В. Жуковським, О. Смирдіним, але й часом набуття ним широкої популярності як проникливого публіциста.

Четвертий період ствердження та втілення поглядів В. Даля припадає на 40-70-ті роки, коли з'являються його кращі нариси з народного побуту: "Петербургский дворник", "Денщик", "Чухонцы в Питере" та ін., ознаменовані виникненням "натуральної школи". Цей напрям створив особливий жанр, що відповідав новим життєвим вимогам - "фізіологічний нарис", який правдиво описує життя різних прошарків суспільства. У першу чергу В. Даль із любов'ю оспівує їхню доблесть, уміння у важку хвилину виявляти небачений героїзм при захисті Батьківщини. У той же час гнівно засуджує нещасливу тріаду в житті окремих людей з народної гущи: авось, небось и как-нибудь; а також непомірне пияцтво, байдужість і лінощі.

Напруженими пошуками свого шляху, роздумами про можливості вироблення української та російської літературних мов на їхній живій народній основі, про проблеми в медицині були визначені його основні періоди багатої і різнобічної творчості. Педагогічні погляди В. Даля на питання навчання народу грамотності, його виховання, провідницькі висловлювання про роль православ'я для Росії, недовговічності повір'їв, марновірства та забобонів російського народу є унікальними практичними рекомендаціями для розвитку слов'янської культури.

Вступивши в якості літератора в Золоте століття російської літератури, письменник не загубився серед своїх великих сучасників. Його світосприйняття в мистецтві слова було унікальним і своєрідним. Багатогранна творчість, ідеї та погляди В. Даля були затребувані в ХІХ ст., вони необхідні й сьогодні, коли українське та російське суспільства перебувають в пошуках культурних засад, а тому все активніше звертаються до спадщини минулих століть, творчості таких корифеїв науки й словесності, як Володимир Іванович Даль.

На думку дисертанта, виховання молоді на феноменах та взірцях, що являють собою шлях єднання із всесвітньо відомим діячем, є багатющий матеріал морального та художнього її виховання, виховання любові до літератури та мови, виховання поваги до попередника В. Даля, який стверджував: "Передний заднему мост". Його погляди, творчість відрізнялись від загалу інших своєю різнобічністю, інтелігентністю та інтелектуальністю, високим пафосом, духовністю. Він залишив у душах людей вагомий відбиток психологічної культури творчості. Тому використання результатів нашого дослідження на факультетах історії, філології, педагогіки та журналістики вузів є актуальною потребою дня. Ці міркування можуть стати основою для подальших досліджень таких тем, як "О. Пушкін і В. Даль", "Т. Шевченко і В. Даль", "Фольклор у творчості В. Даля", "В. Даль у боротьбі за чистоту рідної мови" та ін.

На наш погляд, на сучасному етапі реформування загальнонаціональної політики як України, так і Росії необхідно не роз'єднувати, а об'єднувати зусилля духовних еліт України, Росії та Білорусі на подолання проблем міжнаціональних історичних розбіжностей, на винайдення загальних для цих незалежних держав точок дотику, які проголошував В. Даль; проводити науковими, навчальними установами, а також суспільними організаціями дослідницькі проекти, відповідну роз'яснювальну та виховну роботу, спрямовану на подальше використання світоглядних ідей великої Людини - Володимира Івановича Даля.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ МОНОГРАФІЯХ І ПУБЛІКАЦІЯХ

а) індивідуальна монографія:

1. Євдокимов М.О. Історія формування поглядів Володимира Даля та їхня трансформація: монографія / М.О. Євдокимов. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. - 376 с. (21,9 д.а.). (Рец.: Вашкевич В.М. Рецензія на монографію Євдокимова М.О. "Історія формування поглядів Володимира Даля та їхня трансформація". - Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. - 376 с. //Історичні записки: Зб. наук. праць. - Луганськ, 2010. - Вип. 25. - С. 221-225; Литвиненко В.Ф. Рецензія на монографію Євдокимова М.О. "Історія формування поглядів Володимира Даля та їхня трансформація". - Луганськ, вид-во СНУ ім. В. Даля, 2010. - 376 с. // Зб. наук. праць "Гілея" (Наук. вісник): - № 36. - К.: ВІР УАН, 2010. - С. 515-517).

б) статті у наукових фахових виданнях:

1. Евдокимов Николай. Историческая оценка деяний Петра I на суше и в море в публицистических произведениях Владимира Даля / Николай Евдокимов // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О.Я. Пилипчук. - К., 2009. - Вип. 42. - С. 129-141.

2. Євдокимов М.О. Історія судового процесу над Володимиром Далем за епіграми на віце-адмірала Грейга / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2009. - Вип. 29. - С. 27-34.

3. Євдокимов М.О. Історичні джерела публіцистичної діяльності Володимира Даля як наукова проблема / М.О. Євдокимов // Історичні записки. Зб. наук. праць. Вип. 23. Ч.1. Луганськ, 2009. - С. 82-94.

4. Євдокимов М.О. Узагальнення й аналіз історії публікацій про Володимира Даля - письменника й публіциста / М.О. Євдокимов // Історичні записки. Зб. наук. праць. Вип. 24. Луганськ, 2009. - С. 91-108.

5. Євдокимов М.О. Історія створення Володимиром Далем збірника "Солдатские досуги" як джерело відомостей про особливості менталітету російського солдата / М.О. Євдокимов // Вісник СНУ ім. В. Даля. - № 8. (138). - Ч. 1. 2009. - С. 73-82.

6. Евдокимов Николай. История одного плавания Владимира Даля в Швецию и Данию / Николай Евдокимов // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О.Я. Пилипчук. - К., 2009. - Вип. 43. - С. 111-126.

7. Евдокимов Н.А. Историческая ретроспектива газетно-журнального творчества Владимира Даля на фоне военных кампаний России в первой половине ХІХ в. на Балканах, в Польше и похода на Хиву / Н.А. Евдокимов // Історичні і політологічні дослідження. Наук. журнал. Видання Донецького нац. ун-ту, історичний факультет. - 2009. - № 2 (42). - С. 262-273.

8. Євдокимов М.О. Історія духовного відродження Володимира Даля і прийняття ним вчення православної церкви / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 30. - С. 62-66.

9. Євдокимов М.О. Портрет Володимира Даля на сторінках періодики України: погляд з ХХІ століття / М.О. Євдокимов // Наук. праці: Науково-методичний журнал. - Вип. 108. Т. 121. "Історія". - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - С. 95-98.

10. Євдокимов М.О. Історичний аспект статистичних параметрів публіцистичних творів Володимира Даля / М.О. Євдокимов // Наук. праці: Науково-методичний журнал. - Т. 129. - Вип. 116. - "Історія". - Миколаїв: Вид-во Петра Могили, 2010. - С. 126-134.

11. Євдокимов М.О. Деякі аспекти історії публічного захисту Володимиром Далем живої російської мови / М.О. Євдокимов // Історичні записки. Зб. наук. праць. - Вип. 25. Луганськ, 2010. - С. 77-85.

12. Євдокимов М.О. Історія і мотиви циклу статей Володимира Даля про повір'я, марновірства й забобони російського народу / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 31. - С. 60-69.

13. Євдокимов М.О. З історії публіцистичної діяльності Володимира Даля в Оренбурзькому краї / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 32. - С. 12-17.

14. Євдокимов М.О. Історія і мотиви створення Володимиром Далем другого шляхового нарису "Записки, веденые идучи с ескадрою на 44-х пушечном фрегате "Флора" / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 33. - С. 49-53.

15. Євдокимов М.О. Із історії публічної полеміки про виховання і грамотність російського народу в ХІХ ст. за участю Володимира Даля / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 34. - С 49-53.

16. Євдокимов М.О. Роль "Заметки о грамотности" Володимира Даля в історії полеміки ХІХ ст. / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 35. - С. 48-54.

17. Євдокимов М.О. Передумови початку літературно-публіцистичної діяльності Володимира Даля / М.О. Євдокимов // Історичні записки. Зб. наук. праць. - Вип. 26. - Луганськ, 2010. - С. 81-91.

18. Євдокимов М.О. З історії співпраці Володимира Даля з періодичними виданнями ХІХ століття протилежних напрямів і світоглядів / М.О. Євдокимов // Історичні записки. Зб. наук. праць. - Вип. 27. - Луганськ, 2010. - С. 61-67.

19. Микола Євдокимов. Соціально-історичні проблеми підготовки та здійснення військового походу під проводом В.О. Перовського за участю Володимира Даля / Євдокимов М.О. // Історія української науки на межі тисячоліть: Зб. наук. праць / Відп. редактор О.Я. Пилипчук. - К., 2010. - Вип. 45. - С. 121-124.

20. Євдокимов М.О. Історія суперечок навколо поглядів Володимира Даля на скасування кріпосного права в Росії й інші проблеми суспільного життя у ХІХ ст. / М.О. Євдокимов // Історичні записки. Зб. наук. праць. - Вип. 27. Ч.2. - Луганськ, 2010. С. 42-48.

21. Евдокимов Н.А. Из истории сотрудничества Владимира Даля с журналами "Сын отечества", "Библиотека для чтения" и "Современник" / Н.А. Евдокимов // Історичні і політологічні дослідження. Наук. журнал. Видання Донецького нац. ун-ту, історичний факультет. - 2010. - № 1-2. - С. 272-276.

22. Євдокимов М.О. Історія захоплення Володимира Даля вченням теософа-містика Емануеля Сведенборга / М.О. Євдокимов // Наук. праці: Науково-методичний журнал. - Вип. 127. Т.140. "Історія". - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - С. 94-100.

23. Євдокимов М.О. Матеріали листування Володимира Даля із вченим-натуралістом Олександром Лемоном як джерело з історії дослідження природи Оренбурзького краю в 40-х рр. ХІХ ст. / М.О. Євдокимов // Зб. наук. праць "Гілея" (науковий вісник). - К.: ВІР УАН, 2010. - Вип. 40. - С. 49-53.

в) Тези матеріалів та конференцій:

1. Евдокимов Н.А. В. Даль и журналистика его времени / Н.А. Евдокимов // Место и роль Владимира Даля в славянской культуре: Седьмые Международные Далевские чтения, посвященные 202-летию со дня рождения В.И. Даля и года России в Украине: Сб. статей. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2003. - С. 138-144.

2. Евдокимов Н.А. Портрет Владимира Даля на страницах периодики Украины: взгляд из ХХI в. / Н.А. Евдокимов // Владимир Даль в социокультурном пространстве ХХI ст.: Восьмые Международные Далевские чтения, посвященные 203-летию со дня рождения Владимира Даля. Сб. докладов и сообщений. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2004. - С. 85-92.

3. Євдокимов М.О. Володимир Даль і журналістика його часу / М.О. Євдокимов // Інформаційне суспільство. Наук. видання. - Вип. 1. - К.: Вид-во Інституту журналістики, 2005. - С. 11-13.

4. Евдокимов Н.А. Владимир Даль как публицист и круг издателей его трудов / Н.А. Евдокимов // Наследие В.И. Даля в контексте общечеловеческих национальных ценностей: Девятые Международные Далевские чтения. Сб. докладов и сообщений. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2005. - С. 145-152.

5. Евдокимов Н.А. Некоторые аспекты методики исследования публицистики Владимира Даля / Н.А. Евдокимов // Идеи В.И. Даля: история и современность: Десятые Международные Далевские чтения. Научное издание докладов и сообщений. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2006. - С. 27-33.

6. Євдокимов М.О. Співпраця Володимира Даля з періодичними виданнями ХІХ століття / М.О. Євдокимов // Інформаційне суспільство: Наук. видання. - Вип. 5. - Січень - червень 2007. - С. 15-19.

7. Евдокимов Н.А. Военные мотивы в публицистике В.И. Даля / Н.А. Евдокимов // Научное и творческое наследие В.И. Даля в контексте современного знания: Одиннадцатые Международные Далевские чтения. Научное издание докладов и сообщений. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2007. - С. 91-118.

8. Евдокимов Н.А. Особенности содержания "Дневного журнала", веденного на бриге "Феникс", как первого путевого очерка Владимира Даля / Н.А. Евдокимов // Владимир Даль как исследователь и творческая личность: Двенадцатые Международные Далевские чтения. Научное издание докладов и сообщений. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2008. - С. 31-47.

9. Євдокимов М.О. Публіцист В. Даль про роль словесної поетичної народної творчості в розвитку живої російської мови / Євдокимов М.О., Євдокимова Л.М. // Владимир Иванович Даль и наука ХХІ-го столетия: Тринадцатые Международные Далевские чтения. Научное издание докладов и сообщений. - Луганск: Изд-во ВНУ им. В. Даля, 2009. - С. 35-46.

10. Євдокимов М.О. Прислів'я та приказки в збірці В.І. Даля "Солдатские досуги" / М.О. Євдокимов // Далевское литературоведение. Научное издание - Вып. 2. Ч.1. - Луганск: Изд-во ГУ "ЛНУ им. Т. Шевченко", 2010. - С. 154-178.

АНОТАЦІЯ