Повернення і реституція історико-культурних цінностей в українсько-польсько-російських відносинах (1920-ті – 1930-ті роки)

З'ясовано, що РСФРР розглядала Ризький мирний договір виключно в політичному аспекті, надаючи питанню реституції культурних цінностей другорядного значення. Статті радянсько-польського договору про прелімінарні умови миру і перемир'я та Ризького трактату чітко показали - РСФРР визнавала найбільш постраждалими від політики царської Росії польські території та зобов'язувалася разом із УСРР повернути всі вивезені з польських територій цінності. У свою чергу, перемога Польщі у війні забезпечувала пріоритетність її позиції у розв'язанні реституційних суперечок. Польська дипломатична місія будувала юридичну архітектуру Ризького договору за моделлю Версальської системи міжнародних договорів, що зафіксувало можливість повернення предметів польського походження, починаючи з І поділу Речі Посполитої.

Державні органи УСРР, партійне керівництво і українські науковці з моменту обговорення статей прелімінарного миру і до підписання Ризького договору не запропонували своє бачення на розв'язання цієї проблеми. Аналіз усього комплексу джерел дає можливість стверджувати факт відсутності української позиції. Це вказує на ігнорування радянською владою важливості цього питання та повну залежність українських дипломатів від позиції РСФРР.

Розкрито, що для УСРР фактичний зміст 11 статті Ризького договору був однією з найголовніших причин пасивності України у питанні щодо реституції власних реліквій з Польської Республіки. Цей аспект визначив методи, до яких вдавалася УСРР у реалізації цієї статті, - аналізі польських вимог, виявленні та передачі польській стороні її історико-культурних цінностей, спорадичній підготовці українських вимог. У процесі реалізації УСРР 11 статті договору було використано три механізми. Перший - це пошук польських предметів старовини та мистецтва в українських наукових музейних та архівних установах Управління у справах евакуйованого з Польщі майна, архівів та художніх цінностей при НКЗС УСРР. Другий полягав в участі представників УСРР у функціонуванні Спеціальної комісії, робота якої відбувалася на підставі підготовлених аналітичних доповідей експертів трьох сторін. Третій - формування УСРР фраґментарних запитів щодо повернення українських культурних цінностей з Польщі. Україна впродовж усього періоду реалізації статті 11 підготувала лише чотири вимоги, і жодна з них не була виконана.

Встановлено, що початком практичного розв'язання проблеми повернення архівних цінностей з РСФРР органами державної влади УСРР стало створення в 1923 році ЦАУ УСРР. Ця установа головну увагу зосереджувала на поверненні з РСФРР евакуйованих з України архівних фондів і матеріалів, що перебували в установах всесоюзного значення. Інший напрямок полягав у передачі РСФРР частини українських військових фондів. З метою розв'язання цього комплексу питань ЦАУ УСРР запровадило в практику відрядження експертів до різних регіонів СРСР, формування запитів про можливе перебування окремих українських фондів в РСФРР та складання конкретних вимог про повернення архівних матеріалів на підставі створеного 1925 року реєстру українських архівних фондів у РСФРР. Для передачі РСФРР матеріалів військових установ та організацій в УСРР було створено спеціальну комісію з українських і російських представників, котрі займалися визначенням груп окремих фондів, що вилучалися з ЄДАФ України.

Досліджено, що всім комплексом питань, пов'язаних з поверненням історико-культурних цінностей між УСРР та РСФРР, займався НКО УСРР спільно з ВУАН за підтримки ВУЦВК та РНК УСРР. На початку 1920-х років НКО УСРР не зміг розробити програму і методи повернення українських предметів старовини з РСФРР. Розв'язання цього комплексу проблем стало можливе лише в середині 1920-х років з початком розгортання політики українізації та активізацією наукової діяльності ВУАН. НКО УСРР спільно з ВУАН в 1928 році провели низку заходів, що уможливили підготовку "Попереднього реєстру історико-культурних і художніх цінностей, які належали до повернення" з РСФРР, що дало змогу Україні переконати Росію в необхідності створення спеціальної комісії при ЦВК СРСР для вирішення питання обміну предметами музейного значення між УСРР та РСФРР.

Виявлено, що російсько-українська Паритетна комісія з обміну предметами музейного значення при ЦВК СРСР стала наслідком багаторічних зусиль УСРР в намаганні розв'язати проблему повернення українських історико-культурних цінностей з РСФРР. Засідання комісії відбувалися в Москві та Ленінграді. У вирішенні всіх питань, пов'язаних з передачею УСРР культурних цінностей, представники союзних республік в комісії керувалися принципами наукової діяльності музеїв та галерей, неруйнуванням науково-дослідної та освітньої роботи цих установ, унікальністю окремих колекцій та предметів, союзним значенням установ, походженням предметів чи колекцій та представленістю предметів у музейних закладах УСРР і РСФРР.

Наслідком діяльності Паритетної комісії стало повернення в УСРР близько 10 000 тисяч предметів старовини та мистецтва.

Проаналізовано, що на першому етапі розв'язання проблеми повернення та реституції історико-культурних цінностей між УСРР, Польською Республікою та РСФРР, у питаннях повернення як архівних цінностей (1921-1924 роки), так і культурних реліквій (1921-1926 роки), спільним для України було створення і функціонування таких центральних органів влади, як ЦАУ УСРР і НКО УСРР. На другому етапі ЦАУ УСРР (1925-1928 роки) та НКО (1926-1928 роки) змогли підготувати орієнтовні списки українських архівних фондів і предметів старовини та мистецтва, що перебували за межами УСРР. Результатом більш активної та ефективної роботи ЦАУ УСРР стало повернення великого масиву архівних фондів українського походження вже в середині 1920-х років. В свою чергу, активна фаза повернення предметів старовини та мистецтва з РСФРР припадає на кінець 1920-х років. Третій, завершальний етап (1929 рік - 1930-ті роки) дав відчутні плоди для обох сторін і характеризувався появою спеціальних структур - ЦАУ СРСР і Паритетної комісії, які мали вирішити остаточно долю предметів українського походження в РСФРР. Саме ці структури стали майданчиком вирішення всіх суперечок між УСРР і РСФРР стосовно окремих груп музейних предметів і архівних фондів, які УСРР намагалася повернути.

Висвітлено, що найголовнішими заходами органів державної влади УСРР щодо практичного вирішення проблеми повернення та реституції історико-культурних цінностей в 1920-х - 1930-х роках стала підготовка ЦАУ, НКО та НКЗС УСРР спільно з ВУАН та за підтримки ВУЦВК і РНК УСРР орієнтовних реєстрів історико-культурних цінностей, які належали до повернення з РСФРР, та реєстру предметів польського походження в Україні. Саме вони визначали всю спрямованість вимог УСРР на повернення українських реліквій з РСФРР та характер відносин з Польською Республікою.

Через посилення тоталітарного режиму, припинення українізації, засудження та заслання більшості українських науковців, котрі опікувалися питаннями повернення та реституції історико-культурних цінностей в УСРР в середині 1930-х рр. цей процес згасає. Попри це найголовнішим результатом стало повернення значної частини архівних цінностей та предметів музейного значення в Україну. Аналіз усього комплексу заходів органів центральної влади УСРР в 1920-1930 рр. відносно даної проблематики засвідчує - Україна в межах СРСР намагалась відстояти свою автономність та самостійність у прийнятті окремих та надважливих для неї рішень.

ПУБЛІКАЦІЇ, ЩО ВІДОБРАЖАЮТЬ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гетьман Д. Ризький мирний договір 1921 року і питання повернення культурних цінностей у польсько-українських взаєминах / Д. Гетьман // Магістеріум: Історичні студії. - 2004. - Вип. 17. - С. 28-35.

2. Гетьман Д. Василь Щавинський і його внесок у справу повернення українських культурних цінностей / Д. Гетьман // Київська старовина. - 2006. - №6. - C. 124-130.

3. Гетьман Д. Діяльність Паритетної комісії із взаємообміну музейними цінностями між РСФРР та УСРР в 1931-1936 рр. / Д. Гетьман // Київська старовина. - 2007. - №1. - C. 81-96.

4. Гетьман Д. Повернення українських архівних історико-культурних цінностей з РСФРР у 1921-1926 рр. / Д. Гетьман // Бібліотечний вісник. - 2008. - № 3. - С. 37-46.

5. Гетьман Д. Повернення українських архівних історико-культурних цінностей з РСФРР у 1926-1936 рр. / Д. Гетьман // Бібліотечний вісник. - 2008. - № 4. - С. 32-41.

6. Гетьман Д. Взаємообмін музейними цінностями між РСФРР та УСРР в 1931-1936 рр. / Д. Гетьман // Пам'ять століть. - 2007. - № 1. - С. 211-229.

Размещено на Allbest.ru