Концептуальні засади політики адміністрацій Р. Рейгана відносно СРСР (1981-1989 рр.)

- Доведено, що ідеологія неоконсерватизму не здійснила домінуючого впливу на політику адміністрацій Р. Рейгана відносно СРСР. Проводячи чітку антикомуністичну політику, Р. Рейган та його адміністрації ніколи не ставили собі за мету остаточну ліквідацію Радянського Союзу як держави, передбачаючи виключно його трансформацію шляхом застосування економічного, політичного та військового важелів впливу та тиску. У Вашингтоні розуміли, що зруйнований СРСР являв би собою небезпечну загрозу ситуації в регіоні та світовій геополітичній стабільності загалом. Напередодні обрання президентом Р. Рейган мав у своєму розпорядженні самостійну і досить оригінальну систему поглядів на політику відносно Москви. Ця система була невід'ємною і логічною частиною політичної платформи та суспільного сприйняття самого Р. Рейгана, поділялась значною частиною політикоформуючої верстви США і зустрічала схвальне розуміння у широкому суспільному загалі, який перебував на позиціях виходу зі стану "в'єтнамського синдрому".

- З'ясовано, що Р. Рейган прийшов до Білого дому у 1981 р. з політичною платформою, яка повертала США обличчям до небезпеки з боку Радянського Союзу у гонці озброєнь, котра в свою чергу згодом стала головним аргументом його адміністрації на користь політики скорочення озброєнь. Принциповою стратегією адміністрації Р. Рейгана перед приходом до Білого дому було відновлення військової переваги Сполучених Штатів у світі з метою проведення переговорів з позиції сили. Як ще один стратегічний напрямок підвищення ефективності силових можливостей США адміністрація Р. Рейгана розглядала розпочату нею перебудову американського силового поля та схвалення розвитку нової військової доктрини. Адміністрація Р. Рейгана ефективно змогла поєднати зміцнення оборони США та послаблення позицій СРСР шляхом втягнення його у гонку озброєнь. У 1983 р. США почали вперше здійснювати політику стратегічного наступу, яка кардинально змінила характер протистояння Сходу та Заходу. Оборонна політика Вашингтону акцентувала увагу на тому, що США та їхні союзники мають продовжувати курс на досягнення технологічної переваги над СРСР. Реформування американської військової потуги з її попередньою орієнтацією на політику "стримування" та міцність союзників переформатували стратегічний баланс. До того часу, поки "стримування" було єдиним завданням політики, Захід постійно займав оборонну позицію. Р. Рейган виразно здійснив розрив з цією традицією, не припустившись, однак, зісковзування у прірву конфлікту з СРСР. Досягненням першої адміністрації Р. Рейгана була розробка та застосування ефективної стратегії, спрямованої на зменшення світового впливу СРСР та успішне для США закінчення "холодної війни".

- Доведено, що курс на дестабілізацію СРСР під час другого президентського терміну Р. Рейгана зазнав певної еволюції і трансформувався в конструктивні дипломатичні відносини та взаємне скорочення ядерних озброєнь, що було викликано такими чинниками, як бажання Р. Рейгана залишитися при владі та прихід до керівництва СРСР радянського лідера-реформатора М. Горбачова. Не останню роль у подальшому потеплінні американсько-радянських відносин відіграла невдала і згубна для президентського рейтингу афера "Іран-Контрас". Адміністрація Р. Рейгана спрямувала всі сили на пошук вагомих зовнішньополітичних досягнень у відносинах з СРСР з метою підвищення президентського авторитету в очах суспільства. Друга адміністрація Р. Рейгана продовжила курс на економічне виснаження Радянського Союзу в поєднанні з виразним послабленням можливостей традиційного політичного диктату КПРС всередині країни, одночасно стимулюючи своїми діями потужну та конкурентноздатну американську економіку в контексті стабільності та зростання світової економіки. Однією з найголовніших політичних настанов США відносно СРСР під час другого президентського терміну Р. Рейгана стало обмеження стратегічних та ядерних озброєнь, що включало в себе використання СОІ як одного з інструментів тиску на СРСР непосильними для нього військовими витратами, а також досягнення верифікованих домовленостей відносно реального скорочення озброєнь на вигідних для США умовах. Принциповими завданнями підтримування національної безпеки було й реформування політики стратегічного "стримування" відносно СРСР в рамках "Доктрини Рейгана", яка мала звузити межі радянського впливу шляхом підтримки антикомуністичних рухів.

- Виявлено, що у стратегічній сфері Р. Рейган протягом двох президентських термінів повністю трансформував американську "велику стратегію". Першим кроком у цьому напрямку була відмова від класичної політики "стримування" СРСР, яку він замінив на спроби "відкинення Радянського Союзу на звалище історії" за допомогою проведення більш активної американської політики. Р. Рейган наполягав на позбавленні СРСР впливу у будь-якій частині світу шляхом обрання американською адміністрацією активнішої позиції. Він переглянув класичну концепцію "стримування" Радянського Союзу в тій її частині, яка стосувалась обмеження комуністичного впливу в інших країнах шляхом надання фінансової, політичної та військової допомоги антикомуністичним організаціям та рухам. Р. Рейган пішов шляхом ефективної підтримки силових дій правої опозиції в центральноамериканських країнах, але в центрально-європейському регіоні віддав перевагу підтримці ненасильницьких дій опозиції, одночасно відмовившись від характерної для республіканської "реалполітик" схильності до залаштункових угод з Москвою з приводу опозиційно-дисидентських рухів. Р. Рейганом було вирішено розпочати руйнівний вплив на СРСР шляхом використання його економічних вразливостей, а також послідовного проведення політики взаємозв'язку ("лінкідж"), за канонами якої США погоджувались йти на поступки лише в разі здійснення зустрічних кроків Радянським Союзом. Ще однією новацією радянської політики Р. Рейгана був перехід до скорочення озброєнь, а не лише зниження темпів гонки озброєнь. Р. Рейган був переконаний, що за будь-яких обставин найголовнішим є недопущення ядерної війни, в якій, на його думку, не може бути ні переможців, ні переможених. З огляду на це, Р. Рейган вважав за потрібне відновити американську армію після фіаско у В'єтнамі, зробивши її дієвим інструментом в руках Вашингтона.

- Політичні настанови адміністрації Р. Рейгана дали, врешті-решт, свої дистанційовані в часі результати: перебудова американської могутності та сама політика відносно СРСР спрямували Радянський Союз у бік реформ, а з початком 1990-х рр. США посіли позицію гаранта міжнародної безпеки і єдиної наддержави. Натомість досягнуті в галузі нормалізації американсько-радянських відносин успіхи були основною причиною позитивної оцінки зовнішньої політики адміністрацій Р. Рейгана за умов відсутності вагомих досягнень на інших напрямках їхньої зовнішньополітичної діяльності. Дисертанткою також встановлено, що ще однією прикметною рисою започаткованої та створеної адміністраціями Р. Рейгана моделі політики відносно СРСР протягом 1980-х рр. стало, те, що вона продемонструвала свою неспроможність працювати за часів президентства найголовнішого послідовника Р. Рейгана Дж. В. Буша, коли йшлося про її перенесення на політику щодо інших держав. "Доктрина Рейгана" вилилась у те, що антидемократичні ліві та антизахідні тиранічні режими залишились незмінними, тоді як дружні для Америки авторитарні праві режими стали відкритими для реформ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Публікації, що відображають основний зміст дисертації:

1. Плугаторенко О.В. Американсько-радянські відносини 1981-1989 рр. в американській мемуарній літературі / О.В. Плугаторенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / [відповід. ред. : В.Ф. Колесник]. Серія "Історія". - К., 2008. - № 94-95. - С. 44-48.

2. Плугаторенко О.В. Зовнішня політика США (кін 1960-х - кін. 1970-х рр.) крізь призму неоконсервативної критики / О.В. Плугаторенко // Часопис української історії. - К., 2009. - Вип. 11. - С. 64-73.

3. Плугаторенко О.В. Формування політичного досвіду та поглядів Р. Рейгана на американську політику щодо СРСР (1940 - кін. 1960-х рр.) / О.В. Плугаторенко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка / [відповід. ред. : В.Ф. Колесник]. Серія "Історія". - К., 2008. - № 94-95. - С. 116-120.

4. Плугаторенко О.В. Конфронтаційна модель політики щодо СРСР першої адміністрації Р. Рейгана (1981-1984 рр.) : економічні та технологічні аспекти / О.В. Плугаторенко // Часопис української історії. - К., 2009. - Вип. 13. - С. 80-88.

Публікації, що додатково відображають зміст дисертації:

1. Плугаторенко О.В. Вплив членів адміністрації Р. Рейгана на зовнішньополітичні погляди президента / О.В. Плугаторенко // Шевченківська весна: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. - К., 2007. - Вип. V, ч. 2. Історія. - С. 98-100.

2. Плугаторенко О.В. Формування поглядів Р. Рейгана на американську політику щодо СРСР у роки акторської кар'єри в Голівуді / О.В. Плугаторенко // Шевченківська весна. Історія: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених. - К., 2008. - Вип. VІ, ч. 2. Історія, т. 2. - С. 70-72.

3. Плугаторенко О.В. Неоконсервативна критика зовнішньої політики США (кін. 1960-х - 1970-ті рр.) / О.В. Плугаторенко // Дні науки історичного факультету: матеріали Міжнар. наук. конф. студ., аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-річчю Гетьманату П. Скоропадського. - К., 2008. - Вип. І, ч.2. - С. 86-89.

4. Плугаторенко О.В. Формування конфронтаційної моделі політики Сполучених Штатів стосовно СРСР у принципових політичних документах адміністрації Р. Рейгана (1981-1984 рр.) / О.В. Плугаторенко // Дні науки історичного факультету: матеріали Міжнар. наук. конф. студ., аспірантів та молодих учених. - К., 2009. - Вип. ІІ. - С. 131-133.

Размещено на Allbest.ru