У підрозділі “Історія Полтавської єпархії в працях І. Павловського та В. Пархоменка” схарактеризована дослідницька діяльність видатних учасників церковно-краєзнавчого руху на Полтавщині, науковців та музейників - І. Павловського та В. Пархоменка.

Серед представників історичної науки на Полтавщині, які займалися проблемами церковно-історичного краєзнавства на зламі ХІХ-ХХ ст., особливе місце належить видатному історику та громадському діячу І. Павловському. Він був автором близько 150 робіт з історії краю. Значна частина наукової спадщини вченого мала церковно-краєзнавчу тематику. Початок діяльності І. Павловського прийшовся на період реформування 60-80-х рр. ХІХ ст., що відчутно вплинуло на зміст його досліджень. Початок ХХ ст. став періодом найбільш активної й плідної краєзнавчо-дослідницької діяльності. У цей час І. Павловський керував справами Полтавської вченої архівної комісії (1903-1918 рр.), брав участь у діяльності Полтавського історико-археологічного комітету (1906-1917 рр.). Науковець обіймав посаду завідувача Музеєм Полтавської битви (1909-1918 рр.). Підсумком його наполегливої діяльності на ниві церковно-історичного краєзнавства став вихід у 1916 р. монографії “К истории Полтавской епархии”. Дослідження увібрало в себе унікальний церковно-краєзнавчий матеріал зібраний вченим в процесі наукової діяльності. В основу видання були покладені документи ХІХ ст. з архівів Полтавського губернського правління та Полтавської духовної консисторії. У науковому доробку І. Павловського особливе місце посідала краєзнавча довідкова література, підготовлена за сприяння й участі вченого, яка стала першим вдалим досвідом систематизації біографічних відомостей видатних земляків, зокрема представників духовної верстви.

На початок ХХ ст. припала наукова діяльність дослідника історії Полтавської єпархії, керуючого справами Полтавського церковного історико-археологічного комітету, члена Полтавської вченої архівної комісії В. Пархоменка. У 1905 р. В. Пархоменко закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. У цьому ж році його було призначено викладачем церковної історії до Полтавської духовної семінарії. Одразу молодого історика прийняв до себе громадсько-науковий осередок міста, який формувався, здебільшого, з викладачів різних навчальних закладів Полтави. В. Пархоменко поринув у громадську діяльність. Він взяв участь в створенні Полтавського церковного історико-археологічного комітету, запропонував проект його статуту. Науковець опікувався створенням єпархіального древлесховища й формуванням його колекції. У 1908 р. коштом церковного комітету була видана монографія В. Пархоменка “Очерк истории Переяславско-Бориспольской епархии (1733-1785 гг.) в связи с общим ходом малороссийской жизни того времени”. Впродовж 1905-1912 рр. В. Пархоменком були оприлюднені близько 30 наукових та науково-популярних студій, в яких висвітлювалась історія Полтавської єпархії та життєписи місцевих ієрархів.

У підрозділі “Церковно-краєзнавча тематика на сторінках православних періодичних видань кінця XIX - початку XX ст.” встановлено, що за підтримки єпархіальної влади, а саме преосвященного Іларіона, редакції часопису “Полтавские епархиальные ведомости” в цей час вдалося піднести науковий авторитет видання. Часопис знову здобув статус краєзнавчого осередку. Цього часу на сторінках неофіційної частини була розміщена велика кількість студій з церковної історії регіону. Високу дослідницьку активність виявили співробітники Полтавської духовної семінарії, які неодноразово друкували результати своїх студій на шпальтах неофіційної частини журналу. У 1892 р. єпископ Полтавський й Переяславський Іларіон, незадоволений станом ведення церковних літописів парафіяльним священством єпархії, запровадив нову “Программу для церковно-приходской летописи в Полтавской епархии”, що значно пожвавило публікаторську активність. Упродовж 1892-1895 рр. було опубліковано близько десяти церковно-краєзнавчих нарисів, підготовлених місцевим священством на основі парафіяльних літописів.

На початку ХХ ст. навколо часопису згуртувались нові дослідники історії єпархії: І. Юзефович, І. Пясецький, В. Романов, В. Пархоменко. Продовжували співпрацю з виданням І. Павловський, В. Курдиновський, А. Пясецький. Слід зазначити, що з цього часу часопис поступово втрачав зв'язок з парафіяльним духівництвом єпархії. Церковно-краєзнавчі студії, які з'являлись на сторінках неофіційної частини видання, здебільшого, були підготовлені викладачами навчальних закладів м. Полтави.

У 1917 р. редакція часопису була переведена до Першої чоловічої гімназії м. Полтави. Того ж року рішенням надзвичайного єпархіального з'їзду духовенства і мирян було обрано редакційну раду, яка здійснювала видання часопису. Нова політична ситуація 1917 р., фінансова криза змусили “Полтавские епархиальные ведомости” припинити своє існування.

У висновках підведені загальні підсумки дисертаційного дослідження та зроблені узагальнення, які полягають у наступному:

1. Історіографічний аналіз дав підставу для твердження про відсутність спеціального дослідження,присвяченого розвитку церковно-історичного краєзнавства на Полтавщині у другій половині XIX - на початку XX ст.

2. У дисертаційному дослідженні була розроблена періодизація розвитку церковно-історичного краєзнавства на Полтавщині. Було виділено 2 періоди: період становлення та період інституціоналізації церковно-краєзнавчого руху. З'ясовано, что для кожного періоду були характерні свої особливості розвитку.

3. Період становлення церковно-історичного краєзнавства прийшовся на 60-80-ті XIX ст. Це в цілому співпало із загальноімперськими тенденціями розвитку історичної науки та історичної регіоналістики. За відсутності спеціалізованих інституцій, розвитку церковно-історичного краєзнавства на Полтавщині значною мірою сприяла діяльність членів Полтавського статистичного комітету. Заснування часопису “Полтавские епархиальные ведомости” стало важливим кроком на шляху організаційного оформлення церковно-краєзнавчого руху.

4. На зламі XIX-XX ст. розпочався організаційний етап церковно-історичного краєзнавства на Полтавщині. У цей період у регіоні розпочинають діяльність перші спеціалізовані краєзнавчі осередки: Полтавська вчена архівна комісія, Полтавський церковний історико-археологічний комітет. Завдяки їх тісній співпраці вдалося накопичити, систематизувати та оприлюднити значний масив фактичного матеріалу і документальних джерел з церковної історії регіону. Вагомий науковий та інтелектуальний потенціал цих установ дозволив розширити коло церковно-краєзнавчої проблематики, надати тогочасним краєзнавчим дослідженням загальноімперського рівня.

5. Визначальним чинником для активізації церковно-краєзнавчих досліджень стала діяльність видатних дослідників, пам?яткоохоронців, музейників - І. Павловського та В. Пархоменка. Без перебільшення, їх науковий доробок справив величезний вплив на зміст та напрями церковно-краєзнавчих студій. Неможливо переоцінити вагомий внесок у розвиток церковно-історичного краєзнавства представників єпархіальної влади та членів Спасо-Преображенського та Свято-Макаріївського братств.

6. Наприкінці XIX - на початку XX ст. значний внесок в розвиток церковно-історичного краєзнавства здійснили новостворені музейні установи Полтавщини. У цей період основними музейними центрами стали: Лубенський музей К. Скаржинської, Полтавський природничо-історичний музей, Древлесховище, яке діяло при Полтавському церковному історико-археологічному комітеті.

7. Здобутки церковно-історичного краєзнавства, напрацьовані методи й засоби дослідницької діяльності стануть в нагоді для підготовки законопроектів щодо регламентацій краєзнавчої та пам'яткоохоронної діяльності в Україні, також можуть бути використані у роботі сучасних науково-дослідних, богословських та пам'яткоохоронних інституцій.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Святині Полтавської єпархії у працях дослідників другої половини XIX ст. // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. 2007. № 10 (47). С. 160-169.

2. До біографії історика-краєзнавця В. Пархоменка // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. 2007. № 16 (53). С. 178-183.

3. Розвиток церковно-історичних краєзнавчих досліджень на Полтавщині наприкінці XIX - XX ст. // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. Науки: економіка, політологія, історія. 2008. № 18 (74). С. 182-196.

4. Церковні періодичні видання на Полтавщині кінця XIX - початку XX ст. // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. К., 2009. С. 156-168.

5. Роль полтавських єпископів кінця XIX - початку XX століття в розвитку церковно-історичного краєзнавства // Історична пам'ять: Науковий збірник. 2009. № 1. С. 54 - 59.

6. Становлення періодичних православних видань у 60-70-х рр. XIX ст. та їх роль у розвитку релігійно-історичного краєзнавства // XII Міжнародна конференція “Історія релігій в Україні”. Львів, 2006. С. 236-240.

7. Полтавський церковний історико-археологічний комітет та збереження церковних старожитностей на Полтавщині // XIV Міжнародна конференція “Історія релігій в Україні”. Львів, 2008. С. 679-685.

8. Діяльність громадських історично-наукових товариств на Полтавщині на початку XX ст. та участь місцевого духівництва у краєзнавчому русі // Всеукраїнська науково-практична конференція “Громадянське суспільство в Україні: Проблеми формування та перспективи розвитку”. Полтава, 2008. С. 170-172.

9. Внесок П. Бодянського та І. Яновського в розвиток церковно-краєзнавчих студій на Полтавщині у 60-80-х рр. XIX століття // XV Міжнародна конференція “Історія релігій в Україні”. Львів, 2009. С. 309-313.

10. Внесок Полтавського Свято-Макаріївського єпархіального братства у розвиток церковно-історичних краєзнавчих досліджень на Полтавщині у другій половині XIX - на початку XX ст. / I Міжнародна конференція молодих вчених HSS-2009. Львів, 2009. С. 36-38.

АНОТАЦІЯ

Делія О. В. Розвиток церковно-історичного краєзнавства на Полтавщині у другій половині XIX - на початку XX ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. - історія України. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна - Харків, 2010.

У дисертації комплексно розглянуті процеси становлення та інституціалізації церковно-історичного краєзнавства на Полтавщині. Висвітлені головні напрямки та зміст церковно-краєзнавчого руху з урахуванням місцевої специфіки та загальнодержавного контексту.

На основі широкого кола джерел та літератури досліджений церковно-краєзнавчий аспект у діяльності Полтавського губернського статистичного комітету, Полтавської вченої архівної комісії, Полтавського церковного історико-археологічного комітету, місцевих церковних братств. Проаналізовані їх вагомі здобутки на ниві церковно-історичного краєзнавства та оцінений вплив на становлення і розвиток церковно-краєзнавчих студій у регіоні. У дисертаційному дослідженні схарактеризований внесок Лубенського музею К. Скаржинської, Полтавського природничо-історичного музею та єпархіального древлесховища у справу збереження церковних старожитностей.

У роботі зазначено, що важливе місце у краєзнавчому русі отримав часопис “Полтавские епархиальные ведомости”. Діяльність редакції видання стала поштовхом для розвитку та активізації церковно-краєзнавчих досліджень на Полтавщині, консолідації провідних наукових сил краю та парафіяльного духівництва.

У дослідженні окреслено коло учасників церковно-краєзнавчого руху, серед яких провідна роль належить І. Павловському та В. Пархоменку. Науково-дослідницька діяльність цих видатних вчених стала визначальною для розвитку церковно-історичного краєзнавства у регіоні.

Ключові слова: єпархія, єпархіальна влада, церковно-історичне краєзнавство, старожитності, древлесховище, пам'яткохоронництво, музейництво.

АННОТАЦИЯ

Делия О. В. Развитие церковно-исторического краеведения на Полтавщине во второй половине XIX - начале XX в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. - история Украины. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина - Харьков, 2010.

В диссертации комплексно рассмотрены процессы становления и институциализации церковно-исторического краеведения на Полтавщине. Освещены главные направления и содержание церковно-краеведческого движения с учетом местной специфики и общегосударственного контекста.

На основе широкого круга источников и литературы исследован церковно-краеведческий аспект деятельности Полтавского губернского статистического комитета, Полтавской ученой архивной комиссии, Полтавского церковного историко-археологического комитета, местных церковных братств. Проанализированы их значительные достижения на ниве церковно-исторического краеведения, оценено влияние на становление и развитие церковно-краеведческих исследований в регионе. В диссертации охарактеризован вклад лубенского музея Е. Скаржинской, Полтавского естественно-исторического музея, епархиального древлехранилища в дело сохранения церковных древностей.

В работе указано, что в церковно-краеведческом движении важное место занял журнал “Полтавские епархиальные ведомости”. Деятельность редакции издания стала толчком для развития и активизации церковно-краеведческих исследований на Полтавщине, консолидации передовых научных сил края и приходского духовенства.

В исследовании очерчен круг участников церковно-краеведческого движения, среди которых главная роль принадлежит И. Павловскому и В. Пархоменко. Научно-исследовательская деятельность этих выдающихся ученых стала определяющей для развития церковно-исторического краеведения.

Ключевые слова: епархия, епархиальная власть, церковно-историческое краеведение, древности, древлехранилище, охрана памятников, музейная деятельность.

SUMMARY

Delia O.V. The Development of church and historical study of local lore in Poltava region in the second part of XIX century and the beginning of the XX century. - Manuscript.

Dissertation scientific grade candidate of history by specialty 07.00.01. - History of Ukraine. - V.N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2010.

Poltava University of Consume Cooperatives in Ukraine. - Poltava, 2010.

The processes of forming and institualisation of church -historical study of local lore in Poltava region are studied in the dissertation. The main trends and content of church-historical movement are described in the research. Local specific and State context are taken into account.

The church-historical aspect of activity of Poltava province statistical committee, Poltava scientific archive commission, Poltava church-historical and archaeological committee, local church congregations was investigated on the base of wide range of sources. Great achievements of these establishments in researching of local lore study and their influence on formation and development of church-historical investigation in the area were analyzed and estimated. Dissertation characterizes contribution of Lubny museum of H. Skardzinskaia, Poltava natural-historical museum, diocesan antiquity store to preservation of church antiquities.

It is mentioned in the dissertation that the journal “Poltava Eparchy Bulleti” played important role in the church-historical movement. Editorial staff's activity of issue stimulated the development and activation of church and study of local lore research in Poltava area, consolidation of progressive scientific forces and beneficed priesthood. The participants of church and study of local lore movement were listed in the investigation. Main role belongs to I. Pavlovskiy and V.Parhomenko. Research activity of these great scientists became determinative for development church -historical study of local lore

Key words: eparchy, diocesan authority, church-historical study of lore, antiquities, monument conservation, museum activity, antiquity store.

Размещено на Allbest.ru