Суднобудування в україні: етапи й особливості розвитку (від давнини до початку ХХ ст.)

У підрозділі 4.1. „Закладення панцерного суднобудування. Зміна стандартів та спеціалізації в роботі верфей” показано, що становлення в 50-60-х рр. ХІХ ст. нового етапу світового суднобудування на засадах „пари та металу” досить швидко матеріалізувалося в панцерниках флотів Англії, Франції, США та ін. Напрацювання верф'ями України такого досвіду затримувалося як міжнародними реаліями (Паризька угода), так і незадовільним виробничо-технічним потенціалом Російської імперії. За тодішніх умов відповідальність за створення підґрунтя для перетворень у галузі було покладено на підприємницькі кола, які були зацікавлені в організації вантажно-пасажирських перевезень за допомогою водного транспорту. Із утворенням „Російського товариства пароплавства і торгівлі” відбувається становлення в Севастополі (з 1858 р.) передової матеріально-технічної бази для будівництва металевих суден, яке розпочинається в 1868 р.

Концептуальні підходи до панцерного суднобудування відпрацьовуються в Україні в 1870-82 рр. Встановлено безпосередню залежність виробничої спрямованості верфей від особистих уподобань керівництва морського відомства на чолі з А. Поповим. Будівництво нових кораблів відбувалося на підставі або жорсткого диктату („поповки”, 1871-76 рр.), або ситуативно, в екстремальних умовах війни (міноноски, 1878 р.). Сутнісними ознаками цього часу стає усвідомлення особливостей виробничої і проектно-нормативної практики металевого суднобудування та його відмінностей від доби вітрильників.

У підрозділі 4.2. „Адаптація технологій кораблебудування до нових потреб (перехід до класичних панцерників)” прослідковуються якісні зміни поступу галузі в 1883-97 рр. Згідно з програмою військового суднобудування (1882 р.) приймається рішення про побудову „панцерників найпотужнішого типу” для Чорноморського флоту. Спорудження великих панцерних кораблів сприяло повній модернізації виробничої бази і перетворенню верфей у промислові підприємства. У процесі побудови кораблів у Миколаєві та Севастополі формувалася культура панцерного суднобудування в регіоні, накопичувався досвід спорудження міноносців, мінних крейсерів, канонерських човнів тощо.

Проведений порівняльний аналіз будівництва панцерників у передових морських державах Європи та суднобудівних осередках України дозволив виявити відмінності в організації роботи. Лідери суднобудування, маючи у своєму розпорядженні розвинуту виробничу базу, від серії до серії вдосконалювали кораблі. Подібний процес в Україні ускладнювався диктатом керівників Морського відомства. Складається негативна практика багаторазових переробок уже затверджених проектів на етапі будівництва кораблів і відповідно збільшення термінів побудови, вагові їх перевантаження.

Доведено, що, попри всі труднощі, суднобудівники, накопичивши необхідний досвід, перейшли до створення кораблів європейського зразка. У кінці розглянутого етапу окреслюється виробничий потенціал суднобудування в Україні. Усі великі кораблі Чорноморського флоту споруджувалися на казенній верфі в Миколаєві (адміралтейство в Севастополі перейшло на судноремонт). Невеликі приватні підприємства „Белліно-Фендеріха”, „Адміралтейство РТПіТу” (Одеса) та „Вадона” (Херсон) були перш за все судноремонтними майстернями.

У підрозділі 4.3. „Співвідношення державного і приватного капіталу в галузі. Іноземне фінансування та акумуляція коштів” взято до уваги кореляцію суднобудування в Україні із великою машинобудівною промисловістю. Доведено, що на 1898 р. (початок останнього етапу в дослідженні проблеми) розвиток машинобудівних заводів у імперії відбувався на засадах „універсалізму”, який не дозволяв забезпечувати спеціальною машинною технікою суднобудівні підприємства. Наслідком цього стала залежність галузі від іноземних компаній у постачанні необхідного обладнання.

Діяльність створеного за допомогою бельгійського капіталу „Товариства суднобудівних, механічних і ливарних заводів у місті Миколаєві” („Наваль”, офіційно відкрито в жовтні 1897 р.) розглянуто з таких позицій: позитивне значення нового осередку для розвитку галузі; недовірливе ставлення державних чиновників до приватного підприємства та протегування ними казенних підприємств Миколаєва й Севастополя. У зв'язку з цим з'ясовано значення такого показника, як економічна результативність (за фінансовими звітами) в організації будівництва кораблів на приватному та державних підприємствах.

Низка технічних досягнень, що запроваджувалися у світовому суднобудуванні в першому десятиріччі ХХ ст., не була оперативно сприйнята державними структурами Російської імперії, котрі відповідали за створення нових кораблів. Наслідком стала як криза державної організації регулювання галузі в Україні (Миколаївське адміралтейство закривається), так і фінансово-економічний крах суднобудівного відділу заводу „Наваль”, що опинився в 1910 р. на межі закриття.

У підрозділі 4.4. „Посилення Чорноморського флоту напередодні Першої світової війни як наслідок скоординованої діяльності основних осередків галузі” звертається увага на те, що кораблебудування розвивалося не відповідно до економічної кон'юнктури, як інші галузі промисловості, а залежно від подій на міжнародній арені, які на початку другого десятиріччя XX ст. пов'язувалися з підготовкою до Першої світової війни. Рушіями матеріально-технічного прогресу в суднобудуванні на теренах України стали іноземні інвестиції, приватний капітал та ініціатива фінансово-бізнесових кіл, що прослідковується на прикладі розвитку підприємств Миколаєва („Наваль”, „Россуд”) і Херсона (верф Вадона). Нові економічні засади супроводжуються об'єднанням „Россуду” і „Наваля” під контролем великого фінансово-промислового капіталу. Напередодні Першої світової війни суднобудівні підприємства в Україні не контролювалися державою. Заводи Миколаєва за організацією виробництва на основі прямого технологічного потоку „склад - обробна майстерня - будівельне місце” вважалися одними з найкращих. За кількістю робітників, зайнятих у суднобудуванні Російської імперії, Миколаїв посідав позицію лідера. У 1914 р. на заводах міста працювало: „Наваль” - 10265 чол., „Россуд” - 4148 чол. У порівнянні з 1913 р. кількість робітників зросла на 56% . У Севастополі на початку Першої світової війни головними напрямами діяльності Лазаревського адміралтейства залишалися судноремонт, добудовування, дооснащення, озброєння та остаточні випробовування нових кораблів. Про інтенсивність робіт адміралтейства свідчить таке: якщо в 1912 р. обсяги його виробництва склали 3 842 550 руб., то в 1914 р. - 11 862 687 руб. За цей час кількість робітників збільшилася з 3 794 чол. до 4 998 чол. Отже, зростання обсягів виробництва та кількості робітників Лазаревського адміралтейства стали визначальними в промисловому потенціалі міста.

Слід зазначити, що попри таку динамічність суднобудівних та ремонтних робіт вони мали не стабільний, а рефлексивний поступ. Перша світова війна внесла суттєві корективи в процес реалізації суднобудівних замовлень і вже через два роки суднобудівний комплекс в Україні опинився на межі руйнації.

У підрозділі 4.5. „Актуалізація комерційного суднобудування. Роль приватного капіталу в створенні цивільного флоту України” прослідковується активізація в другій половині XIX - на початку XX ст. цивільного суднобудування в Україні, що безпосередньо стимулювалося зростанням обсягів пасажирсько-вантажних перевезень. Встановлено, що приватні підприємства не отримують належної державної підтримки у намаганнях будувати морські судна. Тому судна дальнього плавання великої тоннажності в Україні не будувалися. Приватні верфі у Керчі, Одесі, Херсоні будували парові судна середньої й малої тоннажності. Поповнення морськими суднами торговельного флоту Чорного та Азовського морів здійснювалося іноземними верф'ями. На перше січня 1915 р. до Південних портів було приписано 405 пароплавів, з яких 26 побудовано в Україні (за кордоном - 348).

З'ясовано, що будівництво суден для внутрішніх водних шляхів розгорталося виключно завдяки приватній ініціативі, вона ж ініціює пароплавобудування. Будівництво металевих парових суден якісно змінило технологію річкового суднобудування і поклало початок процесу перетворення дрібних підприємств у заводи, що найбільш результативно працювали в Херсоні та Києві. Створення нових типів річкових суден та їх обладнання відбувалося в цей період без єдиного державного стандарту. Залежно від виробничих потужностей підприємств, рівня підготовки технічних кадрів і робітників будувалися як передові за технікою виконання, так і архаїчні (кустарних конструкцій) судна. Процес концентрації робочої сили на верф'ях України, спеціалізованих виключно на побудові суден для внутрішніх водних шляхів, йшов повільно (на них працювало від декількох десятків до 300-400 осіб). Виняток становив „Південноросійський машинобудівний завод” (м. Київ), що займався суднобудуванням одночасно із випуском іншої продукції.

У річковому суднобудуванні України зберігалася роль місцевих верфей, що спеціалізувалися на виробництві непарових суден. Майстри створювали несамохідні плавзасоби, які поступово втрачали певні функціональні ознаки, необхідні для пасажирських перевезень і орієнтувалися на вантажні перевезення. Усього українські майстри будували близько 20 типів непарових суден. Загальна, потужність верфей, зорієнтованих на побудову суден для внутрішніх водних шляхів, була незначною, чим закладалися підвалини для перманентної кризи усього цивільного суднобудування.

Висновки

Узагальнено проведене дослідження, викладено результати, сформульовано положення, що виносяться на захист:

- Історіографічний аналіз показав, що досліджувана тема у вітчизняній історіографії не була предметом спеціального вивчення. Попри цілком закономірний інтерес до історії названої галузі, в дослідженнях з багатьох історичних проблем та соціально-економічних, науково-технічних питань послідовного відтворення всіх аспектів поступу морського та річкового суднобудування немає. Встановлено, що науковці-професіонали й аматори в ХІХ-ХХ ст. своїми роботами, створюваними відповідно до усталених державних шкіл, продемонстрували вельми локалізоване сприйняття перебігу подій з відповідним аналізом наявного фактологічного матеріалу. Відтак до сьогодні концептуальні підходи до вивчення історії суднобудування на теренах України не змінилися.

Встановлена цілковита достатність джерельної бази і виявлено, що найбільший документальний і статистично-інформаційний ресурс зосереджено у архівосховищах Російської Федерації;

- Уточнено і як результат розширено уявлення про зародження та початковий період суднобудування в Україні. Відтворення загальних ознак конструкцій давніх човнів доводить наявність специфічної групи людей яка, створюючи плавзасоби, накопичувала досвід іх будівництва та вдосконалювала знаряддя праці.

Невід'ємну частину давнього суднобудування складають набутки античних держав Північного Причорномор'я. Маючи традиції суднобудування й мореплавства, вони створили власну суднобудівну базу, відповідну тим завданням, що висувалися;

- З'ясовано трансформацію базових засад суднобудування у добу середньовіччя. Якщо на етапі раннього середньовіччя у східних слов'ян основними чинниками, що впливали на розвиток суднобудування, були особливості гідрологічних систем українських територій і наявний природний матеріал, то на етапі класичного середньовіччя провідними стають вимоги до функціонального призначення судна. У суднобудуванні Київської Русі відбувається перехід від простих типів суден до суден складніших конструкцій. Доведено, що залучення до побудови суден ремісників різних професій було можливим лише за умов застосування державних принципів координації їх діяльності;

- Стверджено, що досвід майстрів Київської Русі у модифікованому вигляді продовжило українське козацтво. Конструктивні рішення створених ними суден забезпечували як виконання завдань оборони територій від можливих нападів ворога, так і здійснення торгово-транспортних операцій. Загалом організації процесу суднобудування козацької доби була притаманна позитивна динаміка, що засвідчує наявність ґрунтовної матеріальної бази;

- На широкому історичному тлі кінця XVII - XVIII ст. у контексті тогочасних міжнародних, суспільно-політичних подій у західній Європі з'ясовано безпосередній зв'язок суднобудування на теренах України з геополітичними інтересами Російській імперії. Реалізація політико-економічної програми виходу до Чорного моря з боку Росії стимулювала до утворення осередків суднобудування в Україні. Верфі та порти споруджено раніше від міст; останні засновувалися для організації процесу суднобудування, судноремонту та обслуговування Чорноморського військового флоту. Результативність діяльності місцевого управління з цього часу сприймалася крізь призму ефективності роботи південних верфей;

- Встановлено, що у добу вітрильного суднобудування, кінець XVIII - перша половина ХІХ ст., діяльність казенних верфей залежала від державних замовлень та фінансових надходжень, що спрямовувалися лише на забезпечення будівництва кораблів. Виробнича запрограмованість верфей супроводжувалася розробкою конструктивних алгоритмів кораблів, що стали зосередженням і об'єктом реалізації новітніх конструкторських, технічних і технологічних рішень. Функціонально спроможна система кораблебудування не використовувалася за законами економічної доцільності, динамізм її роботи базувався на певній політичній кон'юнктурі, що провокувало періодичні кризи верфей.

У кінці XVIII - першій половині ХІХ ст. осередки цивільного суднобудування не одержували державної підтримки в повному обсязі, тому розвивалися як сфера діяльності окремих підприємців. Головними рисами суднобудування для внутрішніх водних шляхів слід вважати різноманітність типів створюваних суден та урахування призначення плавучих засобів;

- Визначено, що підрядна система побудови кораблів стала складовою частиною організації виробництва у першій половині XIX ст. В історично сформованих місцевих господарсько-економічних умовах вона забезпечувала в досить короткі строки поповнення складу флоту новими кораблями. Якість споруджених з підряду суден, як правило, не тільки не поступалася, а іноді перевершувала продукцію казенних адміралтейств. Підприємці, використовуючи працю вільнонайманих майстрових, швидко й якісно споруджували судна;

- Доведено, що у добу „пари та металу” головною метою суднобудівних осередків стає отримання військових замовлень. Наслідком такої політики були як нестабільне завантаження верфей, так і диктат чиновників морського відомства. Їх переконання та уявлення, що часто не враховували законів економічної доцільності, наукової логіки проектно-конструкторських рішень і технічних процесів, безпосередньо впливали на роботу верфей та долю кораблів на етапі будівництва;

- З'ясовано, що у кінці XIX ст. будівництво нового - парового, металевого - флоту супроводжується включенням верфей України у єдину промислову систему. Суднобудування стало інтегральною компонентою машинобудівного комплексу, котрий розвивався на засадах універсальності підприємств. У розвитку суднобудування були зацікавлені не лише керівні військово-морські, а й комерційні структури, які прагнули придбати новітні вантажно-пасажирські судна, що доведено діяльністю „Російського товариства пароплавства і торгівлі”;

- Зроблено висновок, що на межі ХІХ - ХХ ст. гарантом матеріально-технічного прогресу в суднобудуванні на теренах України стали іноземні інвестиції, приватний капітал та ініціатива бізнесових кіл. Зростання складності будівництва суден, матеріаломісткості виробництва приводить до збільшення обсягів асигнувань та супроводжується концентрацією промислового потенціалу. Зміни економічних засад виробництва відбувалися в контексті політики „монополізму” із закріпленням великого фінансово-промислового капіталу в суднобудуванні України. Саме в цей час суднобудівний комплекс України перебував серед лідерів промислового виробництва Російської імперії;

- Дослідження характеристичних ознак цивільного суднобудування показало, що у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. його значення актуалізується підвищенням ролі водного транспорту як зручного засобу торгових, вантажних і пасажирських перевезень. Проте цивільне суднобудування не відповідало вимогам часу. Епізодичні заходи на законодавчому рівні з метою активізації будівництва суден для цивільного флоту помітних результатів не мали. Завантаженість великих верфей військовими замовленнями стало головною перешкодою на шляху створення морських суден. Якщо будівництво суден для внутрішніх річкових шляхів - самохідного і особливо несамохідного флоту - було широко розвинуте на невеликих приватних верф'ях, то будівництво морських цивільних суден здійснювалося в обмеженій кількості, затвердилася практика закупівлі їх за кордоном.

У той же час розвиток суднобудування для потреб військово-морського флоту (одна з головних галузей виробництва) безпосередньо впливав на стан усієї економіки України. Напередодні Першої світової війни потужні підприємства з багатомільйонними замовленнями, широкими економічними зв'язками, висококваліфікованими кадрами стали лідерами економічного та технічного поступу.

Основний зміст і висновки дисертації викладені в публікаціях

Індивідуальна монографія

1. Історія суднобудування на теренах України (від давніх часів до новітніх часів) / Надія Олександрівна Рижева. -- К. : ПП Сергійчук М. І., 2008. -- 476 с.

Рецензії:

Бєсов Л. Рецензія на монографічне дослідження Н. О. Рижевої. Історія суднобудування на теренах України (від давніх часів до новітніх часів) / Надія Олександрівна Рижева. - К. : ПП Сергійчук М. І., 2008. - 476 с. // Л. Бєсов. Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- Вип. 37. -- 2008. -- С. 243--244.

Черних Г. Г. Рецензія на монографію Н. О. Рижевої “Історія суднобудування на теренах України (від давніх часів до новітніх часів)” / Надія Олександрівна Рижева. - К. : ПП Сергійчук М. І., 2008. - 476 с. // Г. Г. Черних Історичні записки : Збірник наукових праць. Вип. 23. Ч. 1. - Луганськ, 2009. - С. 226--228.

Статті у провідних наукових фахових виданнях

2. Миколаїв - центр суднобудування на Півдні України: до історіографії проблеми / Н. О. Рижева // Наук. праці: Історичні науки. -- Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2003. -- Вип. 13 -- С. 157-161.

3. Історія суднобудування України ХІХ-ХХ століття у фондах музеїв м. Миколаєва / Н. О. Рижева // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- К., 2003. -- Вип. 12. -- С. 153--168.

4. Народні музеї суднобудівних заводів м. Миколаєва як джерельна база історії суднобудування України ХІХ-ХХ ст.) / Н. О. Рижева // Наук. праці: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2003. -- Вип.14. -- С. 44--53.

5. В. П. Костенко -- представник плеяди лідерів суднобудівної промисловості / Н. О. Рижева // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Історія і філософія науки і техніки. -- 2004. -- Вип. 4. -- С. 116--125.

6. Морське суднобудування в Україні (друга половина ХІХ -- початок ХХ століття) / Н. О. Рижева // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету: Історичні науки. Філологічні науки: Збірник наукових праць. -- Ізмаїл, 2004. -- Вип. 17. -- С. 29--33.

7. Початок панцерного суднобудування в Україні (опис інформаційних першоджерел та аналітичних розвідок) / Н. О. Рижева // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- Вип. 15. -- 2004. -- С. 150--162.

8. Річкове суднобудування в Україні (друга половина XIX -- початок ХХ ст.) / Н. О. Рижева // Південний архів : зб. наук. праць. Історичні науки. -- Вип. 15. -- Херсон : Видавництво ХДУ. -- 2004. -- С. 60--70.

9. Суднобудівна промисловість України ХІХ-ХХ ст. в музейних колекціях м. Миколаєва / Н. О. Рижева // Дослідження з історії техніки : зб. наук. праць / за ред.. Л. О. Гріффіна. - К.: ІВЦ Вид-во „Політехніка”. -- К., 2004. -- Вип. 4. -- С. 74--86.

10. Суднобудування у промисловій системі України в кінці XIX -- на початку ХХ ст. (до історіографії проблеми) / Н. О. Рижева // Наук. праці: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2004. -- Вип. 19. -- С. 137--142.

11. До оцінки одного із джерел з історії вітчизняного і світового суднобудування XIX -- початку ХХ ст. / Н. О. Рижева, Г. Г. Черних // Наука та наукознавство. -- 2005. -- № 2 (48). -- С. 125--135.

12. Історія суднобудування в Північнопричорноморському регіоні України за часів античності / Н. Рижева // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- К., 2005. -- Вип. 18. -- С. 139--148.

13. Про деякі аспекти матеріально-технічного забезпечення адміралтейств Півдня України (в кінці XVIII -- середині XIX ст.) / Н. Рижева // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- К., 2005. -- Вип. 21. -- С. 186--197.

14. Розвій східнослов'янського суднобудування за часів середньовіччя / Н. Рижева // Наук. праці: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005. -- Вип. 32. -- С. 8--13.

15. До проблеми виникнення суднобудування на території України/ Н. Рижева // Південний архів : зб. наук. праць. Історичні науки. -- Херсон : Видавництво ХДУ, 2005. -- Вип. 19. -- С. 8--13.

16. Екскурс у базисні засади дослідження історії суднобудування в Україні XIX ст. / Н. Рижева // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. Вип. 9. -- К.: ВПЦ „Київський університет ”, 2005. -- С. 20--23.

17. Конструкційні рішення та технологія побудови суден в Україні в кін. XVIII -- поч. XIX ст. / Н. Рижева // Історичні записки: Збірник наукових праць. -- Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. -- Вип. 8. -- С. 125--140.

18. Назви давні і сьогочасні (з історії суднобудівних термінів) / Н. Рижева, О. Крутоголова // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- К., 2005. -- Вип. 20. -- С. 163--173.

19. Створення та удосконалення технологічного комплексу з будівництва та ремонту суден в адміралтействах України в кін. XVIII -- поч. XIX ст. / Н. Рижева // Історичні записки / Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля. -- Луганськ. -- 2005. -- Вип. 9. -- С. 160--173.

20. Традиції суднобудування козацької доби / Н. Рижева // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. -- К.: ВПЦ „Київський університет ”, 2006. -- Вип. 10. -- С. 23--26.

21. Херсонські верфі в кінці XVIII -- на початку XIX ст. / Н. Рижева // Південний архів : зб. наук. праць. Історичні науки. -- Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. -- Вип. 22 -- С. 219--226.

22. Визначення технологій виробництва та окреслення стандартів в суднобудуванні України (кін. XVIII -- поч. XIX ст.) / Н. Рижева // Наук. праці: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. -- Вип. 39. -- С. 78--82.

23. Роль непересічної особистості в історії суднобудування України/ Н. Рижева // Література та культура Полісся: Історія та культура Полісся й України в сучасному науковому сприйнятті / Відп ред. і упорядник Г.В. Самойленко. - Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2007. -- Вип. 39, -- С. 96--104.

24. Початок пароплавобудування в Україні та конструкційні рішення перших залізних суден / Н. Рижева // Історичні записки: зб. наук. праць. -- Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2008. -- Вип. 19. -- Ч. 1. -- С.147--155.

25. Світові новації у суднобудуванні та їх вплив на зміни технологій виробництва кораблів на Півдні України (друга половина ХІХ ст.) / Н. Рижева // Південний архів. Історичні науки: зб. наук. праць. -- Херсон : Видавництво ХДУ, 2008. -- Вип. 28--29. -- С. 154--160.

26. Визначні кораблебудівники України / Н. Рижева // Українська біографістика : зб. наук. праць. -- К., 2008. -- Вип.4. -- С. 217--229.

27. Формування кадрового складу суднобудівних осередків України у добу вітрильного флоту (кін. XVIII -- поч. ХІХ ст.) / Н. Рижева // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009. - Вип. 8. -- Ч. 1 -- С. 219-226.

Праці, що додатково відображають результати дослідження

28. Становлення панцерного суднобудування в Україні у ХІХ ст. / Н. Рижева // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки. Тези доповідей міжрегіональної наукової конференції молодих вчених 14 жовтня 2002 р. -- Луганськ: СНУ ім. В Даля, 2002. -- С. 28--31.

29. Завод “ Дамен Шипярдс Океан” в зеркале народного музея // Судоходство, 2003. -- №11--12. -- С. 43--44.

30. Деякі аспекти вивчення історії суднобудівної промисловості України / Н. Рижева //. Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки. Тези доповідей другої міжрегіональної наукової конференції молодих вчених 17 жовтня 2003 р. - Луганськ: СНУ ім. В Даля, 2003. -- С. 40--43.

31. Крючков Ю.С. - видатний фахівець суднобудування. / Н. О. Рижева // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- К., 2004. - Вип.13. -- С. 61 -- 73.

32. Система управління суднобудівною промисловістю України у 20--ті рр. ХХ ст. // Н. Рижева // Наук. праці: Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2004. -- Вип.24. -- С. 44--50.

33. Трансформація системи планування та позаекономічні чинники в управлінні суднобудівною промисловістю України у 20--30--ті рр. ХХ ст. / Н. О. Рижева // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. праць / відп. редактор О. Я. Пилипчук. -- К., 2004. -- Вип.16. -- С. 166--180.

34. Загальні тенденції розвитку суднобудівної промисловості України у 20-30-ті рр. ХХ ст. / Н. О. Рижева // Південний архів: Збірник наукових праць. Історичні науки. -- Херсон: Видавництво ХДУ, 2004. -- Вип. 17. -- С. 79--86.

35. До історії становлення кораблебудівної освіти в Україні / Н. О. Рижева // Дев'ята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки. 23 квітня 2004 р., м. Київ.: Матеріали конференції. -- К., 2004. -- С. 127--132.

36. Народний музей історії заводу ім. 61 комунара м. Миколаєва / Н. О. Рижева //Український технічний музей: історія, досвід, перспектива. Матеріали 3-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (20--21 травня 2004 р.). - К.: Поліграфічне підприємство “ЕКМО”, 2004. -- С. 83--85.

37. Суднобудування в Україні в двадцяті роки ХХ ст. / Н. О. Рижева // Матеріали 3-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії техніки” (20--21 жовтня 2004 р.). -- К.: Поліграфічне підприємство “ЕКМО”, 2004. -- С. 53--57.

38. Суднобудівна промисловість України початку ХХ ст. (на матеріалах досліджень інженерів-практиків) / Н. О. Рижева // Історія освіти, науки і техніки в Україні / матеріали ІІ конференції молодих вчених та спеціалістів. 27--28 травня 2004 р. Київ. -- К., 2004. -- С. 177--180.

39. Особенности развития судостроения в Черноморском регионе, обусловленные Крымской войной / Н. Рыжева // Оборона Севастополя 1854--1855 гг. - главное событие Крымской войны 1853--1856 гг.: Материалы междунар. науч. - ист. конф., 16--17 сент. 2004. -- Севастополь: Стрижак-прогресс, 2006. -- С. 100--104.

40. Особливості державного регулювання морським цивільним суднобудуванням в Україні (20-ті -- поч. 30-х рр. ХХ ст.) / Н. Рижева // Історичні записки: зб. наук. праць. -- Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2004. -- Вип. 3--4. -- С. 108--119.

41. Місце Миколаєва в історії виникнення й розвитку суднобудування України ХІХ ст. (витоки проблеми) / Н. Рижева, О. Крутоголова // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. V Миколаївська обласна краєзнавча конференція. -- Миколаїв: Атол, 2004. -- С. 27--31.

42. Промислова база річкового суднобудування в Україні в 20-30-і роки ХХ ст. / Н. Рижева // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. -- Луганськ, 2005. -- Вип. 4. -- С. 124--137.

43. .Удосконалення технологій суднобудування України (друга пол. ХІХ -- перша пол. ХХ ст.) / Н. Рижева, А. Черних // Актуальні проблеми вітчизняної та світової історії, історії освіти, науки і техніки. Тези доповідей IV міжрегіональної наукової конференції 10-11 лютого 2005 р. -- Луганськ: СНУ ім.. В. Даля, 2005. -- С. 37--39.

44. Чорноморський суднобудівний завод в експозиції музею підприємства / Н. О. Рижева //Український технічний музей: історія, досвід, перспективи. Матеріали 4-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (12--13 травня 2005 р.). -- К.: Поліграфічне підприємство “ЕКМО”, 2005. -- С. 107--110.

45. До питання про суднобудівні назви: човен, корабель та їх складові / Н. Рижева // Десята конференція молодих істориків освіти, науки і техніки України. 27 травня 2005, м. Київ: Матеріали конференції. - К., 2005. -- С. 124-128.

46. До проблеми кораблебудівних програм Чорноморського військового флоту у другій половині ХІХ -- на початку ХХ ст. / Н. Рижева // Матеріали 4-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії техніки” (20-21 жовтня 2005 р.). -- К.: Поліграфічне підприємство “ЕКМО”, 2005. -- С. 146--148.

47. Героїчні постаті творців чорноморського флоту в експозиції миколаївського музею заводу ім. 61-комунара / Н. О. Рижева //Український технічний музей: історія, досвід, перспективи. Матеріали 5-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (18--19 травня 2006 р.). -- К.: Поліграфічне підприємство “ЕКМО”, 2006. -- С. 18--19.

48. Іноземний капітал у суднобудуванні України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. . / Н. Рижева // Матеріали 5-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії техніки” (19--20 жовтня 2006 р.). -- К.: Поліграфічне підприємство “ЕКМО”, 2006. -- С. 179--181.

49. Панцерні кораблі круглої форми (за описом першоджерел та аналітичних розвідок) / Н. Рижева // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. VІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. -- Миколаїв: Можливості Кіммерії, 2006. -- С. 31--34.

50. Початок вітрильного кораблебудування на Півдні України (кін. XVIII - поч. XIX ст.) / Н. Рижева // Історія науки і техніки у вищих навчальних закладах України : зб. наук. праць: за матер. Всеукр. наук. - метод. конференції 13--14 квітня 2006 р. / упорядники Л. М. Бєсов, М. В. Зозуля, І. М. Криленко. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2007. -- С. 247--254.

51. Наукова систематизація фонду Миколаївського музею суднобудування і флоту / Н. О. Рижева //Український технічний музей: історія, досвід, перспективи. Матеріали 6-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції (16--19 травня 2007 р.). -- Коростень: “Тріада С”, 2007 -- С. 147--149.

52. Загальні тенденції світового панцерного кораблебудування в Україні (друга половина ХІХ ст.) / Н. Рижева // Матеріали 6-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки” (11--12 жовтня 2007 р.). -- Полтава.: Видавництво Terra, 2008. -- С. 231--234.

53. Панцерні кораблі круглої форми / Н. Рижева // Морська держава. -- 2007. -- № 1. -- С. 22--27.

54. Музеи Николаева об истории строительства подводных лодок на юге Украины / Н. Рижева // Технический музей: история, опыт, перспективы. Материалы І Международной научно-практической конференции (15--17 мая 2008 г.). -- К.: НАУ, 2008. -- С. 29--31.

55. .Історіографічний аспект панцерного суднобудування в Україні / Н. Рижева // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. VІІ Миколаївська обласна краєзнавча конференція. -- Миколаїв: Можливості Кіммерії, 2008. -- С. 23--26.

56. Трансформація поглядів керівництва чорноморського відомства на підрядну систему суднобудування в Україні / Н. Рижева // Матеріали 7-ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки” (2-3 жовтня 2008 р.) / Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. -- К.:, 2008. -- С. 145--147.

57. .Роль М. С. Воронцова в становленні пароплавобудування на півдні Російської імперії у першій половині XIX ст. / Н. Рижева // XI Кримські Міжнародні Воронцовські читання (Алупка, 23--25 вересня 2008 р.) : Сборник докладов. -- Симферополь: Ореадна, 2009. -- С. 185--186.

58. Промисловий розвиток Російської імперії та стан суднобудування на Півдні України у кінці ХІХ -- початку ХХ ст. / Н. Рижева // Матеріали 8--ї Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки” (м. Очаків, 17--19 жовтня 2009 р.) / Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, К., 2009. -- С. 138--139.

Анотація

Рижева Н. О. Суднобудування в Україні: етапи й особливості розвитку (від давнини до початку ХХ ст.). -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 -- Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. -- Київ, 2010.

Досліджується виникнення, становлення та розвиток суднобудування в Україні. Будівництво суден проаналізовано на широкому історичному тлі з поєднанням комплексу складників: економічного - динаміка формування ремісничо-промислового комплексу, виробнича результативність як окремих осередків, так і галузі в цілому (з наведенням статистичних даних); соціально-політичного - вплив на стан галузі державницьких реформ, воєн, політичних криз, соціальних потрясінь, підйомів; технічного -- зосередження у суднобудуванні новітніх зразків наукових, проектно-конструкторських, технологічних досягнень, що реалізувалися у суднах.

Доведено, що у відповідності з „часовими” історичними епохами суднобудування в Україні стимулювало появу певних видів ремесел та спонукало до формування прошарку майстрових, які накопичували значний досвід та знання. В індустріальному суспільстві феноменом суднобудування стає концентрація наукомістких технологій, а згодом і впровадження технічних досягнень в інші галузі.

Ключові слова: суднобудування, верф, конструкції суден, типи суден, корабель, Чорноморський флот, технологічні досягнення, кадровий потенціал.

Аннотация

Рыжева Н. А. Судостроение в Украине: этапы и особенности развития (от древности до начала ХХ века). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Исследуется возникновение, становление и развитие судостроения в Украине. Строительство судов проанализировано на широком историческом фоне с сочетанием комплекса составляющих: экономического - динамика формирования ремесленно-промышленного комплекса, производственная результативность как отдельных очагов судостроения, так и отрасли в целом; социально-политического - влияние на состояние отрасли государственных реформ, войн, политических кризисов, социальных потрясений, подъемов; технического - сосредоточение в судостроении новейших образцов научных, проектно-конструкторских, технологических достижений, которые реализовались в судах.

Расширено представление о масштабах и роли судостроения в ремесленном комплексе Древнерусского государства. Обосновано специфику судостроительной практики казацкого периода. Акцентируется на постоянном контроле в Запорожской Сечи процессов совершенствования постройки суден.

В контексте внешнеполитических и экономических вопросов, которые выдвигала Российская империя, на украинских землях определены этапы формирования и специфика работы судостроительных верфей в конце XVIII - первой половине ХІХ ст. (строительство деревянных парусных судов), а также становление отрасли в соответствие с масштабными технико-инновационными изменениями в конце ХІХ - начале ХХ ст. Выяснено, что трудности на пути развития судостроения обусловливались комплексом причин, определяющими из которых были: общее отставание Российской империи от передовых западноевропейских стран, бюрократические преграды, неготовность чиновников воспринимать и поддерживать технико-инновационные изменения.

Отмечается, что возрастание сложности строительства судов, материалоемкости производства приводит к увеличению объемов ассигнований и сопровождается концентрацией промышленного потенциала. Изменения экономических основ производства происходили в контексте политики "монополизма" с закреплением большого финансово-промышленного капитала в судостроении Украины. Накануне Первой мировой войны мощь Черноморского флота полностью зависела от предприятий, которые не находились в государственной собственности. Развитие судостроения как одной из главных отраслей производства непосредственно влияло на состояние всей экономики Украины. Мощные предприятия с многомиллионными заказами, широкими экономическими связями, высококвалифицированными кадрами, по сравнению с другими производственными ячейками, стали лидерами экономического и технического прогресса.

Ключевые слова: судостроение, верфь, конструкции суден, типы суден, корабль, Черноморский флот, технологические достижения, кадровый потенциал.

Annotation

Ryzheva N. O. Shipbuilding in Ukraine: stages and peculiarities of the development (from ancient time to the beginning of the XX th century). - Manuscript.

The dissertation is submitted for degree of Doctor of Sciences (History); spesialization 07.00.01 - The History of Ukraine. - Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2010.

The appearance, formation and development of shipbuilding in Ukraine are investigated. Shipbuilding was analyzed on the wide historical background with the complex of the components: economic - the dynamics of the formation of handicraft-industrial complex, manufacture outcome both as separate centres of shipbuilding, and a branch in the whole; social-political - the influence of state reforms, wars, political crises, social shakes, raises on the state of the branch; technical - concentration of the newest samples of scientific, projective-constructive, technological achievements, that were realized in ships in shipbuilding.

The author proves that according to the “time” historic epochs shipbuilding in Ukraine stimulated the appearance of the certain kinds of trade, enforced the formation of workman layer that accumulated great experience and knowledge. In the industrial society concentration of science-containing technologies and later introduction of technical achievements into other fields become the phenomenon of the shipbuilding.

Key words: shipbuilding, shipyard, ship construction, types of vessels, ship, Black Sea fleet, technological achievements, staff potential.

Размещено на Allbest.ru