Соціально-економічне становище і культурне життя німецької меншини Східної Галичини

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Василя Стефаника

УДК 94 (477.83/86-11=112.2) “192/193” - 054.57

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Соціально-економічне становище і культурне життя німецької меншини східної Галичини (20-30-і роки ХХ ст.)

спеціальність 07. 00. 01 - історія України

Сіреджук Петро Степанович

Івано-Франківськ - 2010

Дисертацією є рукопис Роботу виконано на кафедрі історії України Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор, академік Вищої школи НАН України заслужений діяч науки і техніки України Грабовецький Володимир Васильович Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, професор кафедри історії України

Офіційні опоненти: Панчук Май Іванович доктор історичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач відділу національних меншин Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса АН України

Андрухів Ігор Олексійович Прикарпатський університет внутрішніх справ Львівського юридичного університету, завідувач кафедри теорії і історії України доктор історичних наук, професор

Красівський Орест Якубович доктор історичних наук, професор Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президенті України, завідувач кафедри управління проектами

Захист відбудеться «22» квітня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20. 051. 05 в Інституті історії і політології Прикарпатського національного університету (76025 м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025 м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79 )

Автореферат розіслано «21» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, Королько А.З.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Останніми роками у вітчизняних істориків зріс інтерес до вивчення минулого етнічних меншин багатонаціонального суспільства української держави. Зокрема, зацікавилися і німецькою меншиною, яка розпороше на по всій Україні, в тому числі й на східногалицьких землях. Ця заінтересованість продиктована необхідністю мати науково достовірну інформацію про національні меншини, які проживають в даному регіоні, їх історичне коріння та долю, місця традиційного розселення, господарсько-професійні заняття, культурне життя, взаємини, щоб краще розуміти стан та розвиток сучасних національних процесів.

Необхідність наукового аналізу окресленої проблеми обумовлена потребою вивчення історичного досвіду вирішення національного питання в Україні, щоб уникнути негативних тенденцій міжетнічних відносин. Узагальнюючи позитивний і негативний історичний досвід, виносячи уроки з етнічного минулого, наукові дискурси сприяють виробленню у відновленій Українській державі адекватної демократичної етнонаціональної політики, яка б, з одного боку, спиралась на критично переосмислений власний досвід, а з другого боку, - враховувала міжнародну практику розв'язання національних проблем і захисту прав меншин та ґрунтувалася на юридичних нормах і християнській моралі.

Доцільність вивчення різних аспектів спільного минулого українського, польського, німецького, єврейського, вірменського і чеського населення, яке в міжвоєнному періоді проживало на східногалицьких теренах, продиктована тим, що справлятиме позитивний вплив на поглиблення політичних, економічних і культур них міждержавних зв'язків українців з цими народами. На фоні поступової інтеграції української держави до європейського співтовариства такого роду наукові праці містять також практичну цінність на зовнішньополітичному рівні.

Актуальність проблеми обумовлюється й тим, що соціально-економічне становище, культурне життя, українсько-німецькі взаємовідносини німецької меншини регіону означеного періоду ще не були предметом окремого спеціального дослідження, а тому маловивчені.

Досі немає спеціальної праці, яка б в комплексі охоплювала усі аспекти цієї проблеми. Їх вивчення представляє, передусім, значний науковий інтерес і має неабияку суспільну вагу.

Суспільна значущість проблеми в тому, що вона дає можливість узагальнити досвід, поглибити теоретичні уявлення, запропонувати практичні рекомендації, які необхідно втілювати в життя. Окрім того, - збагачує наукові знання широким фактичним матеріалом, надає можливість неупередженого висвітлення подій, забезпечує реконструкцію процесів і більш чітке відображення об'єктивних закономірностей соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини між двома світовими війнами не тільки Східної Галичини, але й України в цілому. Все разом актуалізує окреслену проблематику роботи.

У польській історіографії німецька меншина завжди викликала жвавий інтерес. Щоправда, в міжвоєнному та післявоєнному часі історики польського походження, захищаючи політику своєї держави щодо німецької меншини, намагалися приховати її антинімецьку направленість, розпалювання ворожнечі між поляками і німцями за допомогою місцевих засобів масової інформації.

Що стосується німецької історіографії, то вона в основному зосереджена на культуртрегерській місії колоністів та на утисках пануючої нації щодо німців у міжвоєнному часі. Тож одним із завдань дисертаційного дослідження є - на конкретному фактологічному матеріалі ревізувати ті усталені твердження, які не завжди відповідають історичній дійсності.

Водночас, наявний комплекс доступних першоджерел вітчизняних і зарубіжних архівів дозволяє повно й неупереджено, ніж це робилося досі польською та німецькою історіографією, відтворити минуле соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини досліджуваної території в міжвоєнному періоді. Таким чином, актуальність теми дослідження має кілька вимірів: науковий, суспільний і практичний.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках наукової програми кафедри історії України Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Етнополітичні трансформації в Україні (Західноукраїнські землі в кінці ХІХ - на початку ХХІ століття)» (державний реєстраційний номер 0100002247). Обрана проблематика пов'язана також з науковою роботою кафедри етнології і археології цього університету: «Історико-культурні та етносоціальні процеси на Прикарпатті» (державний реєстраційний номер 0109000838).

Мета дослідження - охарактеризувати соціально-економічне становище та духовно-культурний розвиток німецької національної меншини Східної Галичини упродовж 20 - 30-х років ХХ ст.

Для досягнення мети дисертаційної роботи поставлено вирішити такі завдання:

- узагальнити результати та підсумки наукового вивчення соціально-економічного і культурного розвитку східногалицьких німців у міжвоєнному періоді в українській та зарубіжній історіографії;

- увести до наукового обігу нові документи і матеріали вітчизняних та зарубіжних архівів, в яких висвітлюється соціально-економічний і культурний розвиток німецької національної меншини Східної Галичини у міжвоєнному періоді;

- з'ясувати соціально-демографічну динаміку німецької національної меншини краю через аналіз переписів населення польської держави 1921 і 1931 рр., темпів природного приросту населення впродовж досліджуваного періоду;

- охарактеризувати нормативно-правову базу функціонування та розвитку німецької національної меншини регіону в складі польської державності у міжвоєнному періоді;

- висвітлити соціально-економічний розвиток німецької меншини Східної Галичини між двома світовими війнами, акцентуючи увагу на розвиток сільського господарства, ремесла, допоміжних промислів, торгівлі і кооперації, а також внеску cхідногалицьких німців в економічний розвиток краю;

- окреслити основні напрямки діяльності культурно-освітніх товариств і громадських організацій німецької меншини досліджуваних теренів між двома світовими війнами;

- дослідити взаємний культурний вплив німців і українців на східногалицьких територіях;

- спростувати культуртрегерські постулати німецьких та окремих вітчизняних дослідників, які принижують землеробську культуру українців, та надуману тезу в польській історіографії щодо відрубного розвитку німецької меншини в слов'янському етнокультурному масиві краю, яка нині має віддзеркалення і у вітчизняній історіографії;

- розвінчати надумані міфи польської історіографії про німецьку меншину, як «ворожу» і «п'яту колону» ІІ Річі Посполитої.

Об'єкт дослідження - німецька національна меншина Східної Галичини у міжвоєнному періоді.

Предмет дослідження - етнодемографічні, соціально-економічні, суспільно-політичні, культурно-освітні, етнорелігійні реалії життєдіяльності німецької менши- ни Східної Галичини між двома світовими війнами.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють міжвоєнний період (1919 - 1939 рр.). Нижня межа роботи обґрунтовується входженням Східної Галичини до складу відродженої у 1918 р. польської державності, що спричинило нові політичні обставини функціонування німецької меншини на досліджуваних теренах, відмінних від австрійської доби. Верхня межа - 1939 р. - рік втрати польським народом своєї державності в ході Другої світової війни, яка круто змінила долю німецької меншини на східногалицьких землях у зв'язку з новими політичними обставинами: встановленням радянської влади.

Територіальні межі дослідження визначаються східногалицьким регіоном, який історично склався ще за доби Галицько-Волинського князівства, а між двома світовими війнами за новим адміністративно територіальним поділом охоплював три воєводства: Львівське, Станиславівське і Тернопільське (нині Львівська, Івано-Франківська і Тернопільська області України).

Методологічна основа дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності та об'єктивності, на засадах джерельної достовірності, світоглядного плюралізму та фахової відповідальності.

Дослідження передбачає формування інтегрованого знання, яке увібрало в себе результати вивчення з різних дисциплінарних сфер, насамперед демографії, правознавства, історії суспільно-політичного життя, соціальної і культурної антропології, етнографії, релігієзнавства, мистецтвознавства. При розв'язанні поставлених завдань використовувався комплекс спеціальних методів дослідження декількох наукових напрямів і шкіл, зокрема, - еволюціонізму, структуралізму і функціоналізму.

Головні методи дослідження: історіографічного аналізу і синтезу, діахронного та синхронного висвітлення історичних подій і явищ, аналіз історичних текстів у рамках герменевтичної парадигми, метод синтезу, який дає змогу проаналізувати цілісно і багатовимірно проблему. Метод історіографічного аналізу і синтезу дає змогу проаналізувати і систематизувати історіографічне надбання, виявити стан вивчення порушеної проблеми.

Метод актуалізації допомагає визначити новизну історичних знань в науковій літературі, окреслити коло малодосліджених і невисвітлених питань, виділити перспективні завдання для наукової розробки проблеми. Порівняльно-історичний метод дозволяє не тільки розгорнути панораму соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини Cхідної Галичини в міжвоєнному часі, але й виявити новації в порівнянні з австрійською добою. Проблемно-хронологічний метод сприяє з'ясуванню взаємозв'язків в історичному процесі, дозволяє послідовно висвітлити соціально-економічний і культурний розвиток німецької національної меншини cхідногалицького регіону в зазначених хронологічних рамках. Описовий метод дає змогу вивчити побут, звичаї, традиції, а індуктивний метод, структурно-функціональний підхід, типологізація, факторний і компонентний аналіз допомогли перейти від констатації до аналізу діяльності громадських культурно-освітніх організацій німецької меншини Східної Галичини в міжвоєнному періоді.

Наукова новизна роботи:

- до наукового обігу введено велику частину історичних джерел вітчизняних і зарубіжних архівів, зокрема, - Польщі;

- вперше в історичній науці здійснено спробу спеціального комплексного наукового вивчення соціально-економічного і культурного розвитку німецької національної меншини Східної Галичини в міжвоєнному періоді, яке базується на широкому джерельному підґрунті вітчизняних і зарубіжних архівів, а також врахуванні здобутків української й іноземної історіографії. Це дало змогу дисертанту справитися з поставленими завданнями і належно висвітлити обрану для дослідження проблемну тему;

- ґрунтовно досліджено ареал міського і сільського розселення німецької меншини краю;

- висвітлено динаміку розвитку німецької меншини не тільки в містах, але й сільській місцевості, національний склад і взаємостосунки різних етносів у колоніях Східної Галичини;

- розкрито правове становище німецької меншини в складі ІІ Речі Посполитої і доказано, що адміністрація на місцях відкрито проводила політику її денаціоналізації;

- виявлено спільні і відмінні риси соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини Східної Галичини і німецької спільноти, яка проживала на інших територіях України і ІІ Речі Посполитої, в зазначених хронологічних рамках;

- обґрунтовано власні висновки вкладу східногалицьких німців у соціально-економічний і культурний розвиток досліджуваного регіону;

- переглянуто культуртрегерські постулати німецьких та окремих вітчизняних дослідників, які принижують національну землеробську культуру українців і спростовано надуману тезу в польській історіографії щодо відрубного розвитку німецької меншини в слов'янському етнокультурному масиві краю, яка нині має віддзеркалення і у вітчизняній історіографії, розвіяно міф про німецьку меншину, як «ворожу» і «п'яту колону» ІІ Речі Посполитої.

Теоретична цінність роботи полягає у виробленні методологічних підходів до вивчення історіографічного розвитку українських історико-етнологічних студій; в узагальненні широкої бази джерел вітчизняних та зарубіжних архівів, а також інформації респондентів, необхідної для розкриття відповідних тем; у системному та комплексному показі цілісного процесу розвитку національної меншини в окремо взятому періоді; у визначенні типологічної спільності східногалицьких німців із співвітчизниками інших регіонів України в зазначених хронологічних рамках.

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані при написанні узагальнюючої праці про німецьку меншину України, для підготовки лекційних курсів з демографії і етнології для студентів вузів, для просвітницької роботи серед населення, а також в краєзнавчих дослідженнях при написанні історії міст і сіл східногалицького регіону

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки порушеної проблеми були апробовані на засіданнях кафедр історії України та етнології і археології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, оприлюднені на шести міжнародних наукових та трьох Всеукраїнських науково-практичних, науково-теоретичних конференціях і семінарах:

- міжнародному науковому семінарі «Німецькі колонії в Галичині. Історія. Архітектура. Культура. Львів, 1-2 лютого 1994 року» (доповідь «Німецька колонізація Прикарпаття (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.)»;

- міжнародній науковій конференції «Lwуw: miasto - spoіeczeсstwo - kultura». Krakуw, 29. IV - 1. V. 1996 r.» (доповідь «Niemcy we Lwowie»);

- міжнародній науково-практичній конференції «Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних». Львів, 20-21 вересня 1996 року (доповідь «Джерела до історії німецької діаспори в Східній Галичині кінця ХVІІІ - ХІХ ст.»);

- шостій Всеукраїнській науковій геральдичній конференції. Львів, 27-29 березня 1997 року (доповідь «Печатки німців Східної Галичини (кінець ХVІІІ - 30-ті роки ХХ ст.»);

- всеукраїнській конференції «Картографічна спадщина України. Львів, 6-7 жовтня 1998 року» (доповідь «Картографія німецьких колоній Галичини (кінець ХVІІІ - початок ХХ ст.»);

- першій міжнародній науковій конференції «Духовна вісь України: Галичина - Наддніпрянщина - Донеччина». Івано-Франківськ, 24-25 червня 2004 року (доповідь «Участь німців - галичан у визвольних змаганнях українців за соборність України»);

- другому міжнародному науковому семінарі «Кайндлівські читання». Чернівці, 28-29 травня 2005 року (доповідь «Контакти галицьких німців зі старою батьківщиною у наші дні»);

- дев'ятій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська періодика: історія і сучасність». Львів, 28-29 жовтня 2005 року (доповідь «Українська преса як джерело до вивчення історії німців Галичини (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.)»;

- другій міжнародній науково-теоретичній конференції «Етнокультурні процеси в урбанізованому середовищі ХХ ст.». Івано-Франківськ, 23 лютого 2006 р. (доповідь «Культура німців Станіслава»).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 40 публікаціях, 24 (13 др. арк.) із яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, одній одноосібній монографії (60,9 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 78 друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертації зумовлені метою і завданнями за проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, двадцяти підрозділів, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг - 539 сторінок, у тому числі основного тексту - 368 сторінок. Список використаних джерел налічує 1452 позиції на 127 сторінках. Для кращого сприйняття тексту праця проілюстрована додатками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

етнонаціональний східногалицький німецький культурний

У вступі з'ясовано актуальність, ступінь опрацювання проблеми, визначено предмет і об'єкт, обґрунтовано мету, завдання, хронологічні рамки та територіальні рамки праці. Визначено методологію та методи дослідження, новизну та практичну значимість, викладено інформацію про апробацію отриманих результатів та публікації.

Перший розділ «Історіографія, джерельна база, методологія дослідження» складається з трьох взаємопов'язаних підрозділів, де проаналізовано стан наукової розробки проблеми, окреслено джерельну базу дослідження, обґрунтовано методологію.

У першому підрозділі «Стан наукової розробки проблеми» з'ясовано стан наукового вивчення проблеми, констатується, що ні в українській, а ні в зарубіжній історіографії досі немає праці, в якій був би здійснений комплексний аналіз соціально-економічного становища та культурного розвитку німецької національної меншини східногалицького регіону в 20-30-х роках ХХ ст.

Минуле німецької меншини краю стали розглядати ще в 30-х рр. ХІХ ст. Початок її вивченню поклав Я. Головацький. За ним її досліджували Д. Зубрицький, І. Франко, В. Барвінський.

В міжвоєнному періоді українська історіографія цією проблемою не цікавилась. Правда, побічно в працях українських дослідників В. Ковжуна, Л. Шанковського, С. Ярославина є згадки про участь східногалицьких німців у визвольних змаганнях українців.

За радянської доби з ідеологічних міркувань вітчизняні вчені даної проблеми не розробляли. Опосередковано про німців подавалася інформація в дослідженнях С. Копчака, С. Макарчука, В. Петегирича, П. Жолтовського, М. Гарасименка і Р. Гарасимчука. Більше інформації про них є в краєзнавчих і наукових працях українських діаспорних дослідників І. Андрусяка, М. Бажанського, М. Влоха, І. Грицишина, О. Домбровського, М. Костецького, В. Кубійовича, М. Курчака, З. Яворської-Сокальської.

Новий, якісно вищий методологічний підхід до вивчення порушеної проблеми пов'язаний з отриманням Україною незалежності. В наукових виданнях з'явилися перші розвідки, в яких висвітлювались окремі сторони життя і діяльності німців Східної Галичини. Це стосується тез і статей, праць В. Вуйцика, Л. Гнесь, Ю. Го- ловатого, В. Грабовецького, Р. Дашкевича, Л. Дедекаєвої, Я. Ісаєвича, С. Кузика, М. Литвина, В. Любащенко, І. Любчика, С. Макарчука, І. Монолатія, О. Олешко, І. Паньківа, Г. Петришин, В. Полєка, П. Проскурнякова, Р. Сілецького, З. Соко- ловського, Ф. Стеблія, Б. Ступарика, О. Тхоржевського, Г. Шацької, П. Штойка, Я. Яворівського, Ю. Ямаша. Щоправда, широта їхніх досліджень не дала можливості глибоко і всебічно проаналізувати соціально-економічний і культурний розвиток німецької меншини Східної Галичини у міжвоєнний період.

Для польських істориків проблематика життєдіяльності німецької меншини в Східній Галичині на різних етапах її історичного розвитку, в тому числі і в міжвоєнному періоді була завжди актуальною.

Першими дану проблему за австрійської доби започаткували В. Рапацький, Г. Ступницький, Л. Дзідзіцький, Б. Розвадовський, М. Нєдзвеський, К. Фалькевич, В. Сатке, С. Шнюр-Пепловський, Щ. Беднарський, Я. Бауґер, Й. Сєрпняк, Г. Смульський, В. Токар, М. Прушинський та Ф. Яворський.

У міжвоєнному часі цю тему розробляли Т. Артовський, С. Ґрелевський, Б. Заборський, А. Крисінський, П. Домбковський, Г. Лепуцький, В. Лозінський, Т. Маньковський, В. Подолінський, В. Свораковський, Й. Скочек, С. Трухім, З. Урбанський, О. Чоловський, Б. Фалінський, Л. Харевічева, Т. Шалінський.

Нині цією проблемою в тій чи іншій мірі займаються дослідники Е. Алаб- рудзінська, К. Баранський, Т. Броварський, З. Будзінський, Р. Домбровський, Й. Камінська-Крак, Т. Ковалак, К. Красовський, А. Крохмаль, Я. Маєвський, С. Потоцький, Й. Пулцвяртек, З. Курч, Г. Мазур, М. Мазур, Я. Островський, Г. Халупчак, А. Шерер.

Слід відзначити, що проблеми соціально-економічного і культурного розвитку німців Галичини, в тому числі і Східної, постійно порушувались в дослідженнях німецьких істориків. За австрійської доби минулим німецької меншини краю займалися С. Бредецький, Л. Вайгель, М. Габер, Й. Гайн, Л. Гаусер, Р. Кайндль, К. Чернінґ, Ґ. Фауст, Т. Цьоклер і А. Шнайдер.

У міжвоєнному періоді дослідженням історії німецької меншини Східної Галичини займалися П. Бахман, Й. Вельгорн, К. Вьолкер, Р. Болек, Ф. Зеефельд, Р. Кессельрінґ, В. Кун, В. Лемп, Ф. Лянґ, Р. Мор, Й. Райнес, Я. Райнпольд, Т. Цьок- лер, Ю. Шік, Й. Шнайдер, Д. Штаеммлер, Л. Штрогаль.

Розробку порушеної проблеми по закінченню Другої світової війни продов- жили Г. Барон, Ф. Бізанц, Й. Білл, Г. Гайнц, К. Горц, Й. Генніґ, П. Губер, В. Келлер, С. Колмер, Е. Ладенберґер, В. Метцлер, З. Мюллер, Е. Райхерт, І. Рьошкау-Ридель, А. Сегарі, П. Унтершютц, Р. Унтершютц, Р. Штайнінгер.

Підводячи підсумки огляду вітчизняної і зарубіжної історіографії, слід підкреслити, що зазначена проблема отримала певне висвітлення як в українській, так і іноземній історичній науці, але досі в повній мірі не розроблена і не досліджена та не була предметом спеціального етноісторичного дослідження. Цілісної картини соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини за окреслений період не створено, а історіографічні здобутки стосуються тільки окремих аспектів і вимагають уточнення або суттєвого коригування. Тому, дослідження соціально-економічного становища і культурного розвитку східногалицьких німців в 20 - 30-і роки ХХ ст. вимагає підготовки узагальнюючої праці з даної проблеми і в сучасних умовах стоїть на порядку денному. Цю ситуацію можна кардинально виправити тільки завдяки розширенню джерельної бази дослідження, яку до наукового обігу вводиться вперше.

У другому підрозділі «Джерельна база» проаналізовано джерельну базу дослідження, враховуючи останні досягнення науковців-джерелознавців. Історичну джерельну базу дослідження автор класифікував за типами, видами, родами, опублікованістю чи неопублікованістю тощо.

Найбільш вагома частина документів і матеріалів з обраної проблематики зберігається у Центральному державному історичному архіві України в Львові, державних архівах Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей, а також - рукописних фондах національної бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, зарубіжних архівах: Архіві нових актів у Варшаві, державних архівах Кракова і Перемишля Республіки Польща.

У Центральному державному історичному архіві України в Львові найбагатшим за кількістю наявних і використаних джерел є фонди «Правління євангельської церковної громади» (Ф. 427) і «Спілка німців-християн Галичини» (Ф. 863). У першому сконцентровано матеріали про релігійне життя колоністів, функціонування церковних шкіл та інші важливі матеріали, які різноманітні за змістом; а в другому - культурно-освітню працю осередків первинних організацій «Спілки німців-християн Галичини», демографічну та економічну характеристику німецьких колоній досліджуваного регіону в 1920 - 1923 рр.

Інформація про організацію та функціонування системи початкової і середньої освіти німецької меншини Східної Галичини зберігається в цілій низці документів із фондів «Крайова шкільна рада» (Ф. 178) і «Кураторія Львівського шкільного округу, м. Львів» (Ф. 179).

Багато використаних джерел із Державного архіву Львівської області міститься у фондах «Львівське воєводське управління» (Ф. 1), «Львівське повітове староство» (Ф. 7), «Бібрське повітове староство. м. Бібрка Львівського воєводства» (Ф. 9), «Львівське міське староство» (Ф. 110), «Дирекція поліції у Львові» (Ф. 271).

Інформація про господарську діяльність, соціально-економічне становище, релігійне життя німців Станіславського воєводства у досліджуваний період знаходиться в десяти різних фондах, зокрема: «Станіславське воєводське управління» (Ф. 2), «Коломийське повітове староство» (Ф. 8), «Снятинське повітове староство м. Снятин Станіславського воєводства» (Ф. 9), «Богородчанське повітове староство» (Ф. 26), «Снятинське повітове староство» (Ф. 40), «Начальник Снятинського уїзду Чернівецького губернаторства» (Ф. 68), «Станіславське відділення еміграційного синдикату» (Ф. 260), «Калуське повітове староство» (Ф. 568), «Коломийське окружне староство» (Ф. Р. - 37), «Станіславське відділення еміграційного синдикату» (Ф. 260).

Соціально-економічний та правовий аспекти життєдіяльності німецьких колоністів допомагають з'ясувати документи фонду «Тернопільське воєводське управління» (Ф. 231) Державного архіву Тернопільської області. Окрім того, матеріали вищеназваного фонду цього архіву відображають шовіністичну політику польської адміністрації на місцях.

Матеріали повітових органів польської держави до історії німецької меншини краю міжвоєнної доби також зберігаються в архівних сховищах за рубежем. Найбільше їх відклалося в Архіві Нових Актів у Варшаві Республіки Польща, зокрема, у фондах: «Міністерство внутрішніх справ» (Ф. 14), «Уряд воєводський в Львові» (Ф. 974), «Уряд воєводський в Станіславі» (Ф. 977) та «Уряд воєводський в Тернополі» (Ф. 982). У першому фонді зосереджені матеріали про діяльність громадських організацій, зокрема «Спілки німців - католиків Малопольщі», осередків молодіжної соціал-нацистської партії «Німецька молодіжна партія» та «Народної Ради німців Польщі».

У трьох наступних фондах Архіву Нових Актів у Варшаві можна відшукати важливу інформацію про культурні події, які відбувалися в німецьких колоніях досліджуваного регіону, конкретні відомості про культурно-освітню діяльність «Спілки німців - католиків Малопольщі», місцевих партійних осередків молодонімців, біографії громадських діячів, стихійні лиха на теренах Східної Галичини тощо.

Цінний матеріал для висвітлення діяльності протестантської церкви і функціонування церковних шкіл на східногалицьких землях знаходиться у фонді «Середній Галицький сеньйорат в Гартфельді» (Ф. 151) державного архіву в Перемишлі, а німецьких парафій католицького віровизнання в візитаціях, які зберігаються в архіві Львівської архідієцезії у Кракові.

Основу дисертації складають як раніше опубліковані, так і вперше залучені до наукового обігу документи та матеріали, які поділяються на вісім груп.

До першої групи входять неопубліковані документи і матеріали повітових і воєводських органів влади. Вони становлять найчисельнішу збірку першоджерел даного дослідження. За принципом походження, місцем збереження та цільовим призначенням ці неопубліковані письмові історичні архівні джерела, які залучені до роботи, класифікуємо на такі види: законодавчі акти (документи державних установ і відомств) і діловодна документація (звіти, інформаційно-аналітичні матеріали, повідомлення тощо). Їх зміст відображає офіційну позицію польської держави щодо німецької меншини та сферу міжнаціональних відносин, що виявилися у відповідній правовій базі. Вони здебільшого висвітлюють економічне, громадське, культурне і політичне життя німецької меншини краю. В них так само знаходяться документи, які проливають світло на репресивну діяльність повітової і воєводської влади щодо німців регіону.

Другу групу архівних джерел дисертаційного дослідження складають конфесійні матеріали. Серед них на першому місці є документація діяльності Церкви аугсбурзького і гельвецького віровизнання та католицьких парафій німецької меншини Східної Галичини. В матеріалах цієї групи знаходиться цінна інформація про час заснування парафій, церковних шкіл, природний рух в лютеранських і кальвіністських громадах, біографічні відомості про вчителів і служителів культу, діяльність осередків громадського доброчинного релігійного товариства на ниві культури так званого «Товариства Густав Адольф».

Матеріали осередків громадських культурно-освітніх товариств становлять третю групу історичних джерел. Вони висвітлюють культурну діяльність осередків «Спілки Густава Адольфа», «Спілки німців - християн Малопольщі», «Спілки німців - католиків Малопольщі» та «Спілки народних бібліотек Польщі», їх роль у збереженні національної ідентичності. В цих матеріалах видна узагальнююча картина економічного стану тої чи іншої німецької колонії, її національно-демографічний склад. Вони ж придатні до порівняння з даними офіційної статистики і коригування в бік більшої точності. Окрім того, в зведеннях вказується знання українцями, які жили в німецьких колоніях, німецької мови і т. д.

Четверту групу склали матеріали, що висвітлюють функціонування початкової і середньої школи німецької меншини Східної Галичини. Вони допомагають розкрити діяльність приватних і державних початкових шкіл та двох приватних гімназій німців краю. Тут є також відомості про вчителів, їх фаховий рівень, звіти про діяльність шкіл за навчальний рік, технічний стан шкіл, забезпеченість наочністю, поповнення фонду шкільних бібліотек посібниками і навчальною літературою тощо.

До п'ятої групи джерел відносимо статистичні матеріали. Вони поділяються на дві групи: публіковані і неопубліковані. Опубліковані матеріали умовно можна поділити на церковні і владні. В першій підгрупі, що вийшли в світ у церковних періодичних виданнях, є відомості про кількісний склад віруючих в парафіях того чи іншого видання, а також час появи парафії, костелу, молитовної каплиці тощо.

В другій підгрупі серед найбільш змістовних опублікованих джерел вирізняються переписи населення 1921 і 1931 рр. Переписи населення хоча самі по собі є цінним інформативним джерелом, однак не відображають істинної картини розселення і чисельності німецької меншини краю.

Неопубліковану групу статистичних матеріалів становлять зведені дані повітових старост про кількість населення між переписами, чисельність учнів в школах, відомості про врожайність, показники забезпеченості бауерських господарств землею, худобою, наявність культурно-освітніх закладів.

Шостим видом першоджерел до історії німецької меншини є спогади галицьких українців, які опубліковані в діаспорних виданнях та східногалицьких німців, що друкувалися в періодичному щорічнику «Календар галицьких німців» і спеціальному збірнику споминів «Галицькі розповіді».

Сьому групу джерел становить різнобічна інформація отримана від 13 респондентів. Важливість її полягає в тому, що вона заповнює прогалини архівної бази вітчизняних і зарубіжних архівів з багатьох проблем історії німців Східної Галичини.

Досить цінну інформацію містять матеріали періодичної преси, які становлять восьму групу джерел. Вони зберігаються в архівних фондах і відділах періодики наукових бібліотек. Це, в першу чергу, регіональна періодика східногалицьких німців «Evangelisches Gemeindeblatt fьr Galizien und Bukowina», «Ostdeutsche Volksblatt», україномовна «Вперед», «Діло», «Громадський голос», «Новий час», «Свобода» та польськомовна преса «Gazeta Koіomyjska», «Kurjer Stanisіawowski», «Prawda Pokucka», «Sprawy narodowoњciowe», «Wiek nowy». Цінність періодичних матеріалів, насамперед, в тому, що вони висвітлюють реальні факти, події і проце си, які відбувалися у повсякденному житті німецького населення Східної Галичини.

Опубліковані документи включають такі: статистичні матеріали - переписи населення Польщі, в тому числі і Східної Галичини, 1921 і 1931 рр., конфесійні відомості про чисельність віруючих католицького і греко-католицького віровизнання, серед яких є дані і про німців протестантського віросповідання, а також дані про кооперативний рух тощо.

Архівні матеріали вітчизняних і зарубіжних сховищ представлені актовими документами (повітових староств і воєводських управлінь), матеріалами діловодного характеру (службове листування державних чиновників, рапорти, звіти, доповідні записки, донесення тощо).

Одними з найпоширеніших видів джерел, що висвітлюють різні сторони соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини в міжвоєнному періоді є декадні донесення повітових староств до воєвод про соціально-економічну і політичну обстановку в повітах та місячні звіти воєвод до Міністерства релігійних віровизнань і громадської просвіти. Вони відносяться до діловодної документації і знаходяться в трьох державних архівах: Івано-Франківської, Львівської, Тернопільської областей та в Архіві Нових Актів у Варшаві Республіки Польща.

Слід зауважити, що специфікою джерельної бази є перевага матеріалів, які продукувалися державними установами, зокрема, повітовою і воєводською владами. Залучення до наукового обігу різноманітних джерел дала можливість отримати сукупність наукових фактів як емпіричну основу дослідження даної проблеми. Вищеназвана джерельна база, залучена до дисертації, дає достатньо підстав для розуміння процесу соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини в часі існування ІІ Речі Посполитої як багатоаспектного соціально-економічного і суспільно-культурного явища, створює можливості для її комплексного вивчення. Таким чином, можна констатувати, що збережена джерельна база є цілком достатньою для об'єктивного висвітлення запропонованої проблеми і дала можливість виконати дослідження у запропонованому структурному варіанті.

У третьому підрозділі «Методологія дослідження» визначено, що теоретично-методологічну основу дисертації становлять загальноприйняті в сучасній українській історіографії принципи (історизм, системність, об'єктивність, увсебічність тощо) і методи (діалектичний, аналітико-системний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-системний, історико-хронологічний, джерелознавча критика та. ін.) наукового пошуку.

Попри розмаїтість методологічних підходів, представлених у сучасній українській і зарубіжній історіографії, за стрижневий методологічний орієнтир нашої праці визначено соціокультурний підхід. Цей вибір умотивовано тим, що для нього характерна багатовимірність, яка об'єднює історичне, історіософське та соціологічне вивчення суспільства. Це дозволяє автору брати до уваги під час дослідження багатогранність реального соціального життя німецької меншини в усіх можливих проявах. Отже, соціокультурний підхід включає в себе цивілізаційний і формаційний зрізи історичного процесу. На нашу думку, він тяжіє до «тотальної історії», в якій «все пов'язане з усім».

Для даного історичного дослідження з соціально-економічного і культурного життя німецької меншини в 20 - 30-і роки ХХ ст. є його категоріальне забезпечення. У дисертації визначено зміст понять «німецька меншина», «німецька громада», «колонія».

Таким чином, представлені у дисертації принципи, методи дослідження, методологія та понятійний апарат зумовили структуру роботи, логіку викладу історичного джерельного матеріалу, науковість отриманих результатів з урахуванням мікро- та макрорівнів.

Другий розділ «Динаміка демографічного розвитку» складається з п'яти підрозділів. У першому підрозділі «Розселення» простежено розселення німецької меншини на теренах Східної Галичини. Констатується, що витоки німецької еміграції на досліджувану територію йдуть з доби Галицько-Волинського князівства. Невелика хвиля німецьких переселенців осіла і в часі І Речі Посполитої. Найбільш сприятлива економічна і політична ситуація для переселення німців до Східної Галичини склалася за австрійської доби. Оселялися німецькі колоністи, як правило в українських селах, де створювали, як правило, невеликі поселення - колонії або громади. Власне тоді на теренах краю сформувалася основна мережа міського і сільського розселення німців. Станом на 30 вересня 1921 р. встановлено, що у регіоні функціонувало 23 міських і 223 сільських громади, в тому числі у Львівському воєводстві діяло 10 міських і 104 сільських, в Станиславівському відповідно 9 і 87 та Тернопільському - 4 і 32 громади.

На основі аналізу архівних джерел простежується, що в 1921 р. на теренах Східної Галичини існувало 36 мікросистем розселення, з яких 15 припадає на Львівське, 12 - на Станиславівське і 9 - на Тернопільське воєводства. Німці жили також розпорошено щонайменше в 669 українських селах регіону. Згідно даних першого перепису населення польської держави 1921 р. у Львівському воєводстві вони проживали в 283 сільських поселеннях. У Станиславівському воєводстві дисперсні німці знаходилися у 280, а в Тернопільському воєводствах - у 106 сільських населених пунктах.

Суттєвих змін в розселенні німецької меншини на Східній Галичині в зазначених хронологічних рамках не відбулося, а тому вважаємо, що їх мережа залишалася майже незмінною. Кількість сільських громад напередодні Другої світової війни становила 226 адміністративних одиниць. Серед міських громад припинила своє існування лише одна - бібрська, яка зполонізувалася повністю.

У другому підрозділі «Чисельність» аналізується динаміка демографічного росту німецької меншини в 20 - 30-х рр. ХХ ст. на теренах досліджуваного регіону. Тож він спостерігався у великих містах: Львові, Стрию та Станиславові. Аналіз результатів основних переписів народонаселення 1921 і 1931 роках дає можливість простежити динаміку змін німецької людності краю і визначити основні тенденції та фактори, які впливали на ці зміни.

Згідно підсумків перепису 1921 р. з'ясовано, що в регіоні проживало 30209 німців, з яких 12130 осіб - у Львівському, 15595 - у Станиславівському і 2484 - у Тернопільському воєводствах. Встановлено, що показники чисельності німецького етносу, які базуються на офіційних даних перепису населення, є заниженими. В. Кун стверджує, що в Східній Галичині 1921 р. жило 40860 німців. Як бачимо, різниця між двома розрахунками, офіційним і дослідницьким, є великою і не на користь німецької меншини краю, а пануючої нації, яка на інкорпорованих землях хотіла бачити більше поляків.

За авторськими підрахунками цим переписом приховано щонайменше 14245 осіб, у тому числі у Львівському - 7791, Станиславівському - 4653 і Тернопільському воєводствах - 1801 особа. Отже, в 1921 р. на теренах Східної Галичини мінімально мало б проживати 44451 особа німецького походження, у тому числі в Львівському - 19921, Станиславівському - 20248 і Тернопільському воєводствах - 4722.

Матеріали другого перепису населення ІІ Речі Посполитої засвідчують, що за офіційними даними станом на 9 грудня 1931 р. на теренах краю проживали 31662 особи німецької національності. По воєводствах німецьке населення регіону розподілилося так: у Львівському - 12070, Станиславівському - 16998 і Тернопільському - 2554 особи. Насправді ж цей ріст був значно вищим: за мінімальними підрахунками - щонайменше 39847 осіб, в тому числі в Львівському - 15478, Станиславівському - 21025 і Тернопільському воєводствах - 3344.

Якщо взяти до уваги той факт, що результати другого перепису Речі Посполитої німецького населення є заниженими на чверть, то чисельно між 1931 та 1939 рр. в Східній Галичині проживало 51183 осіб, у тому числі у Львівському - 18931, Станиславівському - 25467 і Тернопільському воєводствах - 6785 німців.

У третьому підрозділі «Динаміка міського і сільського населення» розглядається динаміка демографічного розвитку німецької меншини як у містах, так і в сільській місцевості краю.

За архівними та офіційними даними перепису населення 1921 р. установлено, що міське німецьке населення Східної Галичини налічувало 6266 персон, у тому числі у Львівському - 3587, Станиславівському - 2242 та Тернопільському воєводствах - 437.

Встановлено, що у міжвоєнному періоді була стійка тенденція росту міського німецького населення. Станом на 1 січня 1939 р. загальна чисельність міських німців Східної Галичини становила щонайменше 12312, в тому числі у Львівському - 5220, у Станиславівському - 6248, у Тернопільському воєводствах - 844 осіб.

Сільське німецьке населення Східної Галичини в 1921 р. становило 35952 осіб, у тому числі у Львівському - 14861, Станиславівському - 17292 і Тернопільському - 3799.

Як у містах, сільське населення теж мало усталену тенденцію кількісного зросту німецької спільноти. Так, на 1 січня 1939 р. в 226 сільських німецьких громадах проживало 45835 німців, з яких припадає на Львівське - 18637, Станиславівське - 21059 і Тернопільське воєводства - 6139. Отже, основна маса німецької спільноти в міжвоєнний період жила не в містах, а в сільській місцевості. Таке співвідношення на користь сільського населення пояснюється перш за все аграрним характером німецької колонізації, яка мала місце на досліджуваних теренах Східної Галичини за доби Австро-Угорщини.

Констатуємо, що на 31 грудня 1938 р. за приблизними розрахунками на досліджуваній території проживало щонайменше 58147 німців, в тому числі у Львівському - 23857, Станиславівському - 27307 і Тернопільському - 6983. Кількісний ріст німецького населення краю в зазначених хронологічних рамках відбувся за рахунок природного приросту.

У четвертому підрозділі «Національний склад населення колоній» аналізується національний склад німецьких поселень у межах досліджуваного періоду. Дисертант при розгляді цього питання встановив, що національний склад німецьких колоній не був однорідний. Окрім німців, у них проживали українці, поляки, євреї і невелика група чехів. За даними перепису населення 1921 р. з'ясовано, що 114 німецьких колоній регіону мали неоднорідний склад населення: 2448 євреїв, 6418 українців та 9537 поляків. Ця неоднорідність в німецьких колоніях збереглася аж до Другої світової війни. За наявними в автора статистичними даними, в 1938 р. у 100 німецьких колоніях краю жило 1672 євреїв, 5793 українців і 7046 поляків. Що стосується чехів, конкретних даних їх чисельності не маємо, але відомо, що вони проживали в селі Тересівці Долинського повіту Станиславівського і Ной Тітшайні Теребовлянського повіту Тернопільського воєводств.

Кількісна перевага поляків над українцями і євреями в німецьких колоніях краю пояснюється курсом полонізації німецької меншини, що був взятий з часу отримання Галичиною автономії австрійською адміністрацією, в якій переважали поляки і продовжувався польською владою між двома світовими війнами.

Відносини між німцями і українцями, поляками, євреями були добросусідськими. В ослов'янених німецьких колоніях діяли осередки культурно-просвітніх і провладних товариств, зокрема, «Просвіти», «Товариства народної школи», «Стрільця» та ін. Для прикладу, Українська громада німецької колонії Княгинин м. Станиславова мала читальню «Просвіти» і кооператив «Будучність». У Нойдорфі поблизу Дрогобича функціонували осередки українських товариств «Просвіти» і «Сільського Господаря», а також польського «Стрільця». Діти українців, поляків, євреїв відвідували національні школи німців. В цілому найбільш теплі стосунки німці мали з українцями, дружні - з поляками і стримані - з євреями. Прохолодні взаємини німців з євреями склалися перед розпадом польської держави у зв'язку з поширенням серед частини німецького населення, особливо молоді, фашистської ідеології.

У п'ятому підрозділі «Етноправовий статус німців» в світлі норм польського законодавства характеризується правове становище німецької меншини. У ході дослідження цього питання дисертант встановив, що правова база для соціально-економічного і культурного розвитку німецької меншини в складі польської держави була достатньою, щоби вільно розвиватися, але східногалицькі німці не змогли нею скористатися в повній мірі, бо місцева чиновницька бюрократія чинила різні утиски і вважала їх лояльність позірною, більше того, вважала ворогами польської держави.

Не дивлячись на всілякі перепони і утиски чиновницької бюрократії польської держави, переважаюча більшість німців Східної Галичини дотримувалась правових норм, зазначених у Пакті Ліги Націй «Про охорону німецької меншини» та обох Конституціях Польщі і були найбільш лояльними серед інших спільнот, які населяли ІІ Річ Посполиту. Ніяких широкомасштабних антидержавних акцій проти польської держави з їхньої сторони на теренах краю не було, а тому вважати їх п'ятою колоною Німеччини не має ніяких підстав, а тим більше стверджувати, що вони жили окремим відрубним життям.

Підсумовуючи сказане, зазначається, що масова німецька колонізація в Східній Галичині тривала з кінця ХІІІ до середини ХІХ ст. За цей час в регіон переселилося понад 30 тисяч німців. В результаті природного приросту їх чисельність станом на 30 вересня 1921 р становила щонайменше 44891 особа, у тому числі в Львівському - 19921, Станиславівському - 20248 і Тернопільському - 4722. Необхідно констатувати, що в етнічній структурі краю німецька меншина за чисельністю посідала четверте місце після українців, поляків і євреїв та залишила помітний слід в історичному минулому краю.

У третьому розділі «Соціально-економічне становище», який нараховує шість підрозділів, стверджується, що економічну основу існування німецької меншини у міжвоєнний період становило сільське господарство і ремесло, а також торгівля. Допоміжну роль в їх господарському житті відігравало пасічництво, мисливство та рибальство. Кооперація тільки підтримувала і забезпечувала стабільність розвитку рільництва, тваринництва і ремесла німецької меншини в незвичних для неї політичних реаліях відродженої польської держави.

У першому підрозділі «Рільництво» відзначається, що основою господарської діяльності німецьких колоністів було землеробство. Господарювали німці переважно на власній землі, і лише окремі заможні з них - на орендованій. Вони застосовували трипільну систему обробітку землі, що було зумовлено традиціями землеробської культури місцевих галичан і найбільше відповідало тодішнім агрономічним вимогам. Вирощували пшеницю, жито, овес, ячмінь, городину. Велика увага приділялася якості насіння зернових, удобренню ґрунтів. Заможні поселенці широко використовували сільськогосподарські машини. Все це дозволяло окремим заможним колоністам отримувати значно кращі врожаї порівняно з місцевими селянами. В цілому при рівних умовах господарювання показники у вирощуванні зернових і бобових культур, картоплі і тваринництві в українців і німців були майже однакові, а в окремих випадках в українців - кращі.

Просвітницько-економічною роботою рільничих гуртків було охоплено незначну кількість німецьких колоній регіону. Найбільше успіхів вони мали на теренах Станиславівського і Львівського, де функціонувало по одинадцять, а найменше - в Тернопільському воєводствах - лише чотири осередки. Маємо підстави твердити, що польське «Товариство рільничих гуртків» в середовищі німецької меншини Східної Галини не користувалося вельми великою популярністю.

У другому підрозділі «Тваринництво» підкреслюється, що ефективність тваринництва досягалась за рахунок доброї кормової бази та розведення високопродуктивних порід худоби, переважно молочного напрямку. Автор показує, що тваринництво німців було багатогалузевим господарством.

На першому місці стояло конярство, оскільки воно тісно пов'язувалося з цілим циклом сільськогосподарських робіт. Далі успішним було скотарство (розведення великої рогатої худоби), яке забезпечувало німецькі родини молочною продукцією. Невеликий поступ спостерігався в свинарстві і птахівництві. Насамкінець, слід додати, що з усіх галузей тваринництва у німців найслабше було розвинуте козівництво. В стані зародження знаходилося кролівництво. До того ж слід зауважити, що тваринництво успішно розвивалося тільки в тих німецьких господарствах, де була добра кормова база, тобто, - в середняцьких і заможних бауерських родинах.

У третьому підрозділі «Допоміжні промисли: пасічництво, мисливство і рибальство» простежується розвиток пасічництва, мисливства і рибальства. Через відсутність відповідних джерел автором подано тільки загальні тенденції їх розвитку в міжвоєнному періоді. Пасічництво німецької меншини найкраще розвивалося в малих колоніях краю: Ангелівці, Броніславівці, Казимирівці Тернопільського воєводства та ін. Вихід продуктів пасічництва був невисоким. На промисловій основі ніхто з німців регіону пасічництвом не займався.

Мисливство, як і пасічництво, було справою аматорів. Щоправда, мисливці Східної Галичини на відміну від пасічників мали свої товариства. Найбільше їх зафіксовано на теренах Львівського воєводства, де вони існували, наприклад, в Анзіделі, Вайнберґені, Дорнфельді, Новому Хоросно, Райхенбасі та ін.

Мисливці полювали на борсуків, вовків, зайців, лисиць, кабанів, косуль, зрідка - на ведмедів і оленів. Стрільці також відстрілювали бездомних котів, собак і птахів-шкідників: ворон, сорок, яструбів. Цим допоміжним промислом також займалися німці, які проживали в українських селах. Серед мисливців було немало німців, які жили в містах, зокрема, Львові, Надвірній, Станиславові та ін.

...