Соборність та регіональний розвиток у суспільно-політичному житті незалежної України

З метою координації зусиль на шляху націонал-державницького відродження і захисту від агресивних дій компартійно-радянської номенклатури облради Львівщини, Івано-Франківщини та Тернопільщини об'єдналися 16 лютого 1991 р. у Галицьку Асамблею. Проте після Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. галицькі політики сконцентрували зусилля на загальноукраїнських проблемах, чим однозначно відкинули звинувачення компартійних органів у сепаратистських намірах.

Соціально-економічна криза 90-х рр. ХХ ст., низька кваліфікація держапарату і роз'їдання його корупцією, відсутність значних успіхів в українізації держави і поширення впливу російського бізнесу в Україні призвели до появи занепадницьких настроїв серед галичан. На цьому ґрунті для незначної частини західноукраїнської інтелігенції актуальними стали ідеї автономізації чи навіть сепарації краю задля збереження галицької автохтонності. Проте самовіддана підтримка Помаранчевої революції 2004 р. жителями західноукраїнських областей спростувала будь-які звинувачення галичан у дезінтеграційних ідеях і засвідчила пріоритет соборності в їх діях.

Національно-державне відродження в кінці 80-х рр. ХХ ст. охопило також багатонаціональну Чернівеччину. Для боротьби з українським рухом номенклатура в області активно використовувала громадсько-політичні організації національних меншин, а особливо зростаючий націоналізм румунів. Традиційно мультикультурний край не сприйняв дезінтеграційних ідей, і буковинці активно підтримали незалежність України на референдумі 1 грудня 1991 р.

Специфіка суспільно-політичної ситуації в Чернівецькій області на початку 90-рр. ХХ ст. була пов'язана з територіальними претензіями Румунії та її спробами асимілювати молдавську меншину румунською громадою. Але після підписання 2 червня 1997 р. Президентами України та Румунії Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Україною й Румунією урядові румунські кола зосередилися на різнобічній підтримці румунської національної меншини в краї. Серйозні територіальні розбіжності між країнами щодо делімітації кордонів у Чорному морі були розв'язані 3 лютого 2009 р. рішенням Міжнародного суду ООН у м. Гаазі.

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження, викладено основні положення, що виносяться на захист.

1. У 1989-1991 рр. українські громадські об'єднання розгорнули боротьбу за здобуття Україною незалежності. Однак значна частка національних меншин у структурі населення Сходу і Півдня України, історичні відмінності та більша інтегрованість у систему радянських цінностей цих регіонів ускладнювали консолідацію суспільства навколо ідеї незалежності України. Задля утримання влади комуністичні керівники ініціювали дезінтеграційні процеси, залякували суспільство, що зі становленням незалежної України відбудеться насильницька українізація та утиски росіян, територіальний розпад. У цих процесах неможливо звинувачувати загалом Компартію України, оскільки позиції комуністів Сходу і Півдня відрізнялися від поглядів їх однопартійців із Західної України. В умовах швидкої дезінтеграції СРСР і складної соціально-економічної ситуації в Російській Федерації незалежність України на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. була підтримана переважною більшістю населення у всіх регіонах країни. Позитивну роль у переконанні національних меншин у необхідності будівництва Української держави відіграла виважена політика української влади, яка шляхом прийняття Декларації прав національностей і рядом інших заходів зняла напругу в міжетнічних відносинах.

2. Перехід на ринкові основи господарювання після здобуття Україною незалежності ускладнив соціально-економічну ситуацію в країні. При владі залишилися в основному представники компартійно-державної еліти, які не мали ні досвіду, ні знань для проведення економічних і політичних реформ та сприйняли державність формально. Незважаючи на деукраїнізованість влади, її провальна політика відкинула народні маси від консолідації навколо української ідеї. Обрання Л.Кучми Президентом у 1994 р. призвело до стабілізації ситуації. Його проросійські виборчі гасла заспокоїли населення Півдня і Сходу України, а авторитарна модель управління унеможливила дискусії щодо зміни форми державного устрою чи перегляду статусу мов. Шляхом підписання міждержавних договорів з сусідніми країнами Л.Кучма зняв проблему територіальних претензій до України.

Помаранчева революція розбудила в суспільстві надії на можливість консолідації навколо будівництва правової демократичної країни. Як об'єднувальна ідея для громадян держави значною мірою викристалізувалася також євроінтеграційна перспектива. Однак не відбулося системних змін у владі, а боротьба за політичні впливи між В.Ющенком і Ю.Тимошенко послабила процеси міжрегіональної співпраці. Жителі різних регіонів України мали власні історичні міфи, інакші мовні обличчя, відмінні культурно-духовні цінності, були вірними різних релігійних конфесій, не існувало єдності в політичних уподобаннях і баченні зовнішньополітичних пріоритетів. До всього цього постпомаранчевий період гостро поставив питання неготовності еліт йти на компроміси і впроваджувати реформи задля досягнення соборності.

3. Конституційний процес в Україні в 1990-1996 рр. сповільнювався внаслідок гострої політичної боротьби та соціально-економічної нестабільності в державі. За президентства Л.Кучми вдалося домогтися прийняття Конституції України, де визначено унітарний статус, задекларовано існування місцевого самоврядування та засадничі принципи і шляхи подальшого розвитку держави. Проте залишився невирішеним статус регіонального самоврядування, і в 1996-2009 рр. законодавчі пропозиції стосувалися надання реальних повноважень місцевому самоврядуванню, підвищення ролі регіональних влад та здійснення адміністративно-територіальної реформи.

4. В умовах здобуття і становлення Української державності політичні партії в практичній діяльності приділяли значну увагу проблемі подолання роз'єднаності країни і загрозам її територіальної цілісності. Праві партії виступали за унітарний статус держави, більшість центристських партійних формувань наголошували на необхідності впровадження реального місцевого самоврядування, проросійські політичні утворення підтримували федеративний устрій у контексті зближення з Росією, а послідовники лівої ідеології у питанні державного устрою акцентували на поверненні влади радам. Після закріплення в Конституції 1996 р. унітарного статусу України вимоги партій обмежувалися запровадженням повноцінного регіонального і місцевого самоврядування.

5. Компартійно-радянським органам вдалося запустити в хід технології розколу країни в Кримській області, яка в результаті референдуму в січні 1991 р. була перетворена в Кримську АРСР. Утворення автономії було зумовлене домінуванням у регіоні росіян, які побоювалися розірвання зв'язків у межах СРСР, насильницької українізації та посилення впливу кримських татар. Свою роль відіграли організаційні зусилля комуністів і проросійської кримської демократії, а також фактор перебування на півострові Чорноморського флоту. Ситуація на півострові дестабілізувалася через погіршення соціально-економічного становища населення, невирішений правовий статус автономії і флоту і посягання на територію Криму окремих російських політичних сил. У 1994 р. після обрання президентом автономії Ю.Мєшкова загострення відносин між владою півострова й України набуло критичної межі. Проте в 1995-1996 рр. унаслідок дискредитованості кримської влади в очах мешканців півострова та вдалої кадрової й економічної політики центральної влади державі вдалося повернути в правове поле України Крим. Натомість через ослаблення загальноукраїнських держструктур у 2005-2009 рр. і з наближенням завершення терміну перебування російського флоту в Криму посилилася діяльність проросійських організацій та відродився сепаратизм. Урядові чинники Російської Федерації перестали відмежовуватися від заяв про “російськість” Криму. Місцеві органи влади Криму виконували вказівки Києва вибірково, конфліктними були стосунки з Чорноморським флотом Росії. Ситуація ускладнювалася невирішенням проблем соціально-економічного та культурно-духовного облаштування кримських татар і зростанням впливу ісламістських організацій на півострові.

6. Міфічною була ідеологічна основа для “новоросів”, які за підтримки комуністів почали вести мову про державне утворення в межах Півдня України - “Новоросію” в кінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. Ідеологи руху опиралися на особливості історичного розвитку південних областей України, але не змогли вийти за межі теоретичних розробок і домогтися підтримки з боку суспільства. Відсутність будь-яких підстав для існування “новоросійської” ідеології остаточно засвідчив провал повторної спроби задекларувати осібність областей Півдня України в 2004 р.

7. У 1989-1991 рр. компартійно-радянськими органами мусувалася ідея Донецько-Криворізької республіки, наголошувалося на можливих утисках російськомовних громадян. Погіршення соціально-економічного становища на початку 90-х рр. ХХ ст. негативізувало ставлення населення Сходу України до державності. У свою чергу, донецька еліта використала зв'язки з Росією, високий рівень індустріалізації Донбасу, поліетнічний склад населення та російськомовність регіону, щоб домогтися особливого статусу краю в складі України. Вона прагнула забезпечити контроль над краєм, високий рівень прибутків, а тому вимагала більшої економічної незалежності регіону. З цією метою населенню нав'язувалося уявлення про “донецьку ментальність” і підживлювалася ідея надання російській мові статусу державної. Імовірність втрати прибутків, бажання зберегти владу й уникнути політичних репресій змусило керівництво областей Сходу України в умовах Помаранчевої революції ініціювати створення автономістських утворень. Однак свідченням кон'юнктурності проголошених “автономістських” ідей та відсутності соціальної бази для їх підтримки стало швидке згортання протестних акцій після закінчення президентських виборів. Те, що еліта Донбасу не пішла на ескалацію конфлікту, стало свідченням патріотичності східноукраїнського політикуму. У 2005-2009 рр. влада не змогла зробити Донбас політично і ментально ближчим для решти країни, натомість сповільнилися темпи економічного приросту в краї.

8. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. у трьох галицьких областях розпочалося активне національно-державне відродження. З ціллю координації зусиль в умовах конфліктних відносин з керівництвом УРСР і СРСР та проявів економічної кризи в лютому 1991 р. демократично обрана влада західноукраїнських земель скликала об'єднану сесію трьох галицьких областей - Галицьку асамблею. Створення асамблеї ініціювалося В.Чорноволом, який претендував на роль регіонального лідера і пропагував федеративний устрій для України. Але діяльність сесії заперечила звинувачення в сепаратизмі й засвідчила пріоритет галичан у проведенні демократичних та ринкових реформ. Чітка позиція діячів асамблеї в питанні державності зупинила натиск консервативних політиків, з їх ініціативи вперше було розроблено й апробовано програми реформування економіки та законопроекти з місцевого самоврядування. Лідери асамблеї зосередили зусилля на розбудові державності, чим засвідчили соборницьку спрямованість західноукраїнського політикуму. Однак зі здобуттям державності глибинних консолідаційних процесів у суспільстві не відбулося, влада й економічний вплив перейшли до представників політико-бізнесових еліт Сходу, не зникло питання другорядного статусу української мови. Ці фактори в умовах високого рівня корупції сприяли появі автономістських ідей у середовищі частини галицької інтелігенції. Проте автономісти організаційно не оформилися і не створили доказової бази для своїх переконань. Водночас переважна більшість населення регіону сповідувала соборницькі погляди на розвиток суспільства. Це яскраво засвідчили події Помаранчевої революції, коли галичани доклали всіх зусиль, щоб не допустити сепаратистських дій в Україні.

9. Задля збереження влади компартійна еліта використала багатонаціональний склад Закарпаття і старовинну самоназву місцевого населення - русини. Акцентуючи на етнографічних особливостях закарпатців і недовгому перебуванні краю в складі України, русини вимагали особливого статусу для області й визнання русинської національності. Підтримка населенням Закарпаття референдуму про самоврядну адміністративну територію в грудні 1991 р. дозволила русинам вимагати спеціального статусу для регіону і визнання русинської національності. Під тиском влади русинські організації були маргіналізовані чи обмежені культурно-освітньою діяльністю. Після Помаранчевої революції на Закарпатті знову активізувалося русинство. У 2007-2009 рр. воно домоглося визнання русинської національності в облраді й на двох Європейських конгресах підкарпатських русинів задекларувало сепаратистські гасла. Поряд з русинами влада зіштовхнулася зі спробами угорців домогтися статусу автономії для окремих районів на Закарпатті, отримати преференції для угорської мови і культури в краї, а також закріпити в області історичну пам'ять про панування угорців.

10. Суспільно-політична ситуація в Україні ускладнювалася позицією влади Румунії, яка на державному рівні ставила під сумнів українськість Північної Буковини й ряду інших українських територій. Шляхом підписання міждержавних договорів з Румунією Л.Кучма зняв проблему територіальних претензій до України. У лютому 2009 р. у результаті рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі було розв'язано питання спірної з Румунією території чорноморського дна поблизу о. Зміїного. Небезпека етнополітичної нестабільності на Чернівеччині збереглася у зв'язку з намаганнями Румунії утримувати під своїм політичним контролем румунську громаду краю й асимілювати молдаван.

Підсумовуючи, зазначимо, що органам влади й українському суспільству задля подолання небезпечних для єдності країни регіональних розбіжностей необхідно:

надати реальні повноваження органам місцевого самоврядування з одночасним посиленням їх відповідальності;

сприяти зміцненню економічних зв'язків між регіонами;

вести суспільний діалог стосовно проблем, які в міжрегіональному розрізі сприймаються по-різному, і накласти заборону на розпалювання міжрегіональних протиріч;

гуманітарна політика держави повинна формувати образ України як сильної і процвітаючої країни, генерувати об'єднавчі символи, що є невіддільним від загального оновлення влади та економічного розвитку;

шляхом наукового діалогу сприяти формуванню об'єднавчої історичної пам'яті;

сприяти розвитку туризму всередині країни, розробити програму обміну кадрами між регіонами, особливо в освітній галузі.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

Монографії:

1. Адамович С. В. Соборність та регіональний розвиток у суспільно-політичному житті незалежної України / C. В. Адамович. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. - 884 с. (Рецензії : Срібняк І. В., Монолатій І. С. [Адамович С. В. Соборність та регіональний розвиток у суспільно-політичному житті незалежної України] / І. В. Срібняк, І. С. Монолатій // Український історичний журнал. - 2010. - № 3. - С. 223-225; Ротар Н. Регіональний розвиток України: ризики та перспективи / Н. Ротар // Політологічні та соціологічні студії : зб. наук. праць. - Т. IX. - Чернівці : Букрек, 2010. - С. 567-570).

2. Адамович С. Проблема соборності у суспільно-політичному житті Галичини (1991-2004 рр.) / С. Адамович. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2005. - 52 с.

3. Адамович С. Донбас в суспільно-політичному житті України (1991-2005 рр.) / С. Адамович. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2006. - 72 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

4. Адамович С. Проблема автономії Закарпаття та політичне русинство у незалежній Україні / С. Адамович // Людина і політика. - 2004. - № 4. - С. 10-19.

5. Адамович С. Національно-державницька позиція галичан в період розпаду СРСР / С. Адамович // Гуманітарний журнал. - Дніпропетровськ, 2005. - № 3. - С. 24-30.

6. Адамович С. В. Просвітницькі “десанти” інтелігенції наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. у контексті єднання України / С. В. Адамович // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 6. Серія: історія. - Одеса : Астропринт, 2006. - С. 8-12.

7. Адамович С. Єднання Донеччини і Галичини у боротьбі за незалежність України у 1991 році / В. Басай, С. Адамович // Українознавчі студії. - 2005-2006. - № 6-7. - С. 293-299 (особисто автору належить 80% - С. 294-299).

8. Адамович С. В. Погляди В'ячеслава Чорновола на державний устрій України / С. В. Адамович // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Вип. ХІ. Серія: Історія : збірник наукових праць. - Вінниця, 2006. - С. 380-383.

9. Адамович С. Чернівецька область в контексті ідеї соборності України (1990-2005 рр.) / С. Адамович // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. ст. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Вип. 323-324. - Чернівці : Рута, 2006. - С. 28-33.

10. Адамович С. Галицька асамблея 1991 р. / С. Адамович // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія “Історія, економіка, філософія”. Вип. 13. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2007. - С. 71-78.

11. Адамович С. Соборницька позиція галичан у період помаранчевої революції / С. Адамович // Зб. наук. праць. Серія “Історія та географія”. - Х. : Майдан, 2007. - Вип. 25-26. - С. 96-98.

12. Адамович С. В. Історія становлення місцевого самоврядування в Україні (1990-2005 рр.) / С. В. Адамович // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - 2007. - Вип. ХІІ-ХІІІ. - С. 51-58.

13. Адамович С. Утворення Кримської автономії в умовах здобуття Україною незалежності / С. Адамович // Гуманітарний журнал. - Дніпропетровськ, 2007. - № 1-2. - С. 146-154.

14. Адамович С. В. Роль громадських організацій України в процесі єднання України у 2005-2007 рр. / С. В. Адамович // Зб. наук. праць. Серія “Історія та географія”. - Х. : Майдан, 2008. - Вип. 29-30. - С. 156-158.

15. Адамович С. Адміністративно-територіальна реформа в Польщі: використання досвіду в українських реаліях / С. Адамович // Українознавчі студії. - 2007-2008. - № 8-9. - С. 316-322.

16. Адамович С. Історико-етнографічні регіони як фундамент майбутньої адміністративно-територіальної реформи в Україні / С. Адамович // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки : зб. наук. праць. - Вип. 6. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. - С. 69-74.

17. Адамович С. Дезінтеграційні ризики та мовна політика в Україні (1991-2007 рр.) / С. Адамович Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. - Вип. 1. - С. 272-278.

18. Адамович С. Комуністична партія України та сепаратистські тенденції в республіці (1989-1991 рр.) / С. Адамович // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. ст. Історія. Політичні науки. міжнародні відносини. - Чернівці : Рута, 2008. - Вип. 376-377. - С. 178-182.

a. Адамович С. В. Формування національною інтелігенцією єдиних поглядів на історію України / С. В. Адамович // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Вип. ХІV. Серія: Історія : зб. наук. праць. - Вінниця, 2006. - С. 303-306.

19. Адамович С. В. Ідея соборності в ідеології та діяльності Української республіканської партії / С. В. Адамович // Вісник Луганського національного університету. Історичні науки. - 2008. - № 15 (154). - С. 123-130.

20. Адамович С. Ідея соборності в програмових документах ОУН і її репрезентація в діяльності сучасних політичних партій / С. Адамович // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - 2008. - Ч. 14. - С. 420-426.

21. Адамович С. В. Ідея соборності в ідеології та діяльності Демократичної партії України / С. В. Адамович // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - 2008. - Вип. ХІV. - С. 67-71.

22. Адамович С. В. Відзначення злуки УНР і ЗУНР як засіб єднання українського народу в 1989-1990 рр. / С. В. Адамович // Зб. наук. праць. Серія “Історія та географія”. - Х. : Планета-Прінт, 2009. - Вип. 34. - С. 144-146.

23. Адамович С. В. Угорський пам'ятник на Верецькому перевалі - між символом дружби і знаком домінування угорців на Закарпатті / С. В. Адамович // Вісник Луганського національного університету. Історичні науки. - 2009. - № 20 (183). - С. 155-161.

24. Адамович С. Ідея соборності у творчій спадщині С. Бандери та її репрезентація у програмах і діяльності сучасних політичних партій / С. Адамович // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. - 2008. - Ч. 15-16. - С. 701-708.

25. Адамович С. Роль Комуністичної партії України в процесі становлення політичного русинства на Закарпатті / С. Адамович // Вісник Прикарпатського університету. Історія. - 2009. - Вип. ХVІ. - С. 17-28.

26. Адамович С. ЗУНР у маніпулятивних технологіях сучасних громадсько-політичних організацій і партій / С. Адамович // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. - Вип. 18. - Л., 2009. - С.93-98.

27. Адамович С. Українська діаспора Придністров'я: між пошуками підтримки зі сторони України і русифікацією (1989-2009 рр.) / С. Адамович // Питання історії України : зб. наук. праць. - Т. 13. - Чернівці : Технодрук, 2010. - С. 100-104.

28. Статті в інших виданнях, матеріали конференцій:

29. Адамович С. В. Проблема автономії Закарпаття в період незалежності України / С. В. Адамович // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. ст. - Івано-Франківськ : Плай, 2004. - Вип. XII. - С. 3-14.

30. Адамович С. Донецький регіон у суспільно-політичному житті України (1991-2004 рр.) / С.Адамович // Визвольний шлях. - 2005. - № 6. - С. 10-25.

31. Адамович С. В. Ідея соборності в ідеології та діяльності Народного Руху України / С. В. Адамович // Народний Рух України: місце в історії та політиці : Матеріали VI Всеукраїнської наукової конференції 16-17 вересня 2005 р., м. Одеса. - Одеса : Астропринт, 2005. - С. 13-17.

32. Адамович С. “Новоросійство” Півдня України в умовах становлення незалежності України (1990-2004 рр.) / С. Адамович // Політологічні та соціологічні студії : зб. наук. праць. - Т. ІІІ. - Чернівці : Рута, 2005. - С. 180-192.

33. Адамович С. Ідея соборності в ідеології та діяльності українських політичних партій (1991-2004 рр.) / С. Адамович // Соборність України: історична спадщина і виклики часу : зб. наук. ст. - Вип. 3. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - С. 5-12.

34. Адамович С. Соборність і децентралістські ідеї в суспільно-політичному житті західних областей України (1991-2004 рр.) / С. Адамович // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції. Т. 1. - Чернівці : Книги-ХХІ, 2005. - С. 336-342.

35. Адамович С. Харківщина у суспільно-політичному житті України / С. Адамович // Визвольний шлях. - 2006. - № 1. - С. 24-37.

36. Адамович С. В. Проблеми соборності у суспільно-політичному житті Галичини у 1990-1991 рр. / С. В. Адамович // Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє : матеріали Всеукраїнської конференції, Луганськ, 25-26 травня 2006 р. - Луганськ : Знання, 2006. - С. 264-281.

37. Адамович С. В. Ідея соборності в ідеології та діяльності Партії демократичного відродження України (1990-1996 рр.) / С. Адамович // Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції “Дні науки - 2006”. Т. 24. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2006. - С. 54-56.

38. Адамович С. Проблема соборності в процесі національно-демократичного відродження Галичини у кінці 80-х - на початку 90-х рр. ХХ ст. / С. Адамович // Визвольний шлях. - 2006. - № 4. - С. 14-33.

39. Адамович С. Ідея економічного регіоналізму в суспільно-політичному житті Донбасу (1991-2004 рр.) / С. Адамович // Вісник Прикарпатського університету. Політологія. - 2006. - Вип. 1. - С. 56-63.

40. Адамович С. Ідея соборності в ідеології та діяльності націоналістичних українських партій (1990-2005 рр.) / С. Адамович, Т. Яценюк // Ідеологія українського націоналізму на сучасному етапі розбудови Української держави : матеріали міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2006. - С. 5-13 (особисто автору належить 80% - С. 6-9, 11-13).

41. Адамович С. Адміністративно-територіальна реформа в Польщі: використання досвіду в Україні / С. Адамович // Ucrainica Polonica. Наукове видання. - Т. 3. - К. ; Житомир: КНЛУ, 2006. - С. 190-196.

42. Адамович С. Крим у суспільно-політичному житті України (2004 р.) / С. Адамович // Визвольний шлях. - 2007. - № 1. - С. 15-22.

43. Адамович С. В. Діалог між Галичиною і Донбасом у період розпаду СРСР / С. Адамович // Стосунки Сходу та Заходу України: суб'єкти, інтереси, цінності : зб. наук. пр. - Луганськ : Знання, 2007. - С. 10-20.

44. Adamowycz S. Zgromadzenie Halickie. Zagadnienie jednosci regionu i panstwa, 1990-1991 // Nowa Ukraina. Zeszyty historyczno-politologiczne. - Krakуw : T-wo Wydawnicze Historia Jagellonica, 2006. - № 2. - S. 37-53.

45. Адамович С. В. Формування моделі державного устрою України в конституційному процесі (1990-1996 рр.) / С. В. Адамович, С. В. Шавлак // Держава і закон: теорія, практика, методика : зб. наук. праць. - Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьДУВС, 2007. - Вип. ІІ. - С. 70-82 (особисто автору належить 80% - С. 74-82).

46. Адамович С. Ціннісно-смислові виміри феномену соборності у контексті розбудови Української держави / С. Адамович // Ціннісно-смисловий вимір буття українського суспільства і перспективи українського націоналізму. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2007. - С. 23-27.

47. Адамович С. В. Демократія і концепції децентралізації в Україні (1990-2005 рр.) / С. В. Адамович // Розвиток демократії і демократична освіта: Збірник матеріалів IV міжнародної наукової конференції 28-30 вересня. - К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 298-303.

48. Адамович С. Українська греко-католицька церква в маніпулятивних політтехнологіях ідеологів розколу України / С. Адамович // Україна і Ватикан : зб. наук. праць. - Вип. 1. - Івано-Франківськ ; К., 2008. - С. 159-161.

49. Адамович С. Помаранчева революція: розкол суспільства чи пошук національної ідеї / С. Адамович // Наукові записки. Серія “Політичні науки”. - Острог: “Острозька академія”. - Вип. 3. - 2008. - С. 44-48.

50. Адамович С. В. Діяльність Народного Руху України в Донбасі в умовах здобуття Україною незалежності / С. В. Адамович // Народний Рух України: місце в історії та політиці : матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 20-річчю НРУ, 28-29 травня 2009 р., м. Одеса. - Одеса : Астропринт, 2009. - С. 12-16.

51. Адамович С. Соборність України та дезінтеграційний потенціал регіонів (1989-2009 рр.) / С. Адамович // Вісник Наукового інформаційно-аналітичного центру НАТО. Вип. 2. - Івано-Франківськ : Гостинець, 2009. - С. 8-10.

52. Адамович С. Привид “галицької осібності” як реакція на суспільно-політичну нестабільність в Україні / С. Адамович // Україна, Галичина, Гуцульщина: історія, політика, культура : збірник статей та повідомлень наукової конференції “Гуцульщина як історико-культурний феномен”. - Коломия : Вік, 2009. - С. 6-9.

53. Адамович С. В. Формування національної історії в незалежній Україні / С. В. Адамович // Соціологія Другого модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу : зб. наук. праць. - Луганськ : Вид-во ДЗ “ЛНУ імені Т. Шевченка”, 2009. - С. 222-229.

54. Адамович С. В. Українська інтелігенція у виборчих кампаніях 1989-1991 рр. / С. В. Адамович // Інтелігенція і влада : матеріали V всеукраїнської наукової конференції. Ч. 3. - Одеса : Астропринт, 2009. - С. 6-11.

55. Адамович С. Дезінтеграційні ризики в умовах національного відродження і здобуття Україною незалежності (1989-1991 рр.) / С. Адамович // Українознавчі студії. - 2009. - № 10. - С. 149-160.

56. Адамович С. Між унітаризмом та федералізмом: зарубіжний досвід регіонального розвитку / С. Адамович // Політологічні та соціологічні студії : зб. наук. праць. - Т. IX. - Чернівці : Букрек, 2010. - С. 39-54.

Анотація

Адамович С.В. Соборність та регіональний розвиток у суспільно-політичному житті незалежної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2011.

У дисертації досліджується становлення незалежної України в 1989-2009 рр. у контексті консолідаційних зусиль органів влади й громадсько-політичних організацій та суспільно-політичних процесів у регіонах країни. Здійснено аналіз дезінтеграційних чинників, що стримували єднання українського суспільства. Охарактеризовано становлення правової бази в питаннях державного устрою й конституювання місцевого самоврядування. Простежено формування політико-правового статусу Кримської автономії, визначено роль кримських татар та “новоросійства” в етнополітичному житті держави. Проаналізовано етнополітичні особливості розвитку Донбасу, формування в регіоні ідеї економічної автономії. Розглянуто ідейні засади та вимоги політичного русинства на Закарпатті, соборницькі прагнення українців Галичини, визначено етнополітичні особливості населення Чернівеччини.

Ключові слова: соборність, державний устрій, місцеве самоврядування, автономія, децентралізація, регіон, федерація, сепаратизм.

Аннотация

Адамович С.В. Соборность и региональное развитие в общественно-политической жизни независимой Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, 2011.

В диссертации исследуется становление независимой Украины в 1989-2009 гг. в контексте консолидационных усилий органов власти и общественно-политических организаций, а также общественно-политических процессов в регионах страны. Осуществлен анализ дезинтеграционных факторов, которые сдерживали объединение украинского общества. Характеризуется формирование правовой базы в вопросах государственного устройства и местного самоуправления. Раскрыто становление политико-правового статуса Крымской автономии, определена роль крымских татар и “новороссийства” в этнополитической жизни государства. Проанализированы этнополитические особенности развития Донбасса, формирование в регионе идеи экономической автономии. Рассмотрены идейные принципы и требования политического русинства на Закарпатье, соборнические устремления украинцев Галичины, определены этнополитические особенности населения Черновицкой области.

Ключевые слова: соборность, государственное устройство, местное самоуправление, автономия, децентрализация, регион, федерация, сепаратизм.

Annotation

Adamovych S.V. Conciliarity and regional development in social-political life of independent Ukraine. - Manuscript.

Doctoral theses in history - major 07.00.01 - the History of Ukraine - Vasyl Stefanyk Precarpathian National University. - Ivano-Frankivsk, 2011.

The theses analyze the making of the independent Ukrainian state in terms of social unity. The author argues that in the making of independent Ukraine some part of the party-soviet elite was stirring up disintegrating processes in order to preserve their power. To prevent the USSR disintegration, a territorial autonomy of the Crimea was artificially created, an unnatural idea of “new-Russian” ethnos in the Northern Ukraine was articulated. The Russyn self-identification of a part of Trans-Carpathian population was emphasized. The issue of a special status of Russian-speaking minorities in Donbas area was raised. Radical organizations of Hungarian and Romanian minorities activated their work in Trans-Carpathian and Chernivtzi oblasts. Nevertheless, due to the considered national policy, the Ukrainian central authorities stopped disintegrating processes in the country and achieved social consolidation around the independence idea in all-Ukrainian referendum on December 1, 1991.

From 1991 to 1994, Ukraine was in a deep social-economic crisis, inhibited by unsuccessful reforms in all areas of social and economic life. In those circumstances, on the background of the soviet past nostalgia, the trust in the Ukrainian independence decreased, regional differences became deeper, some political forces of the neighboring countries intensified their negative impact on the national minorities.

Elected in 1994, President L.Kuchma managed to stabilize the social-economic situation, turn the Crimea autonomy back to the Ukrainian legal framework, limit activities of the Russyn organizations in Trans-Carpathian oblast only to ethno-cultural one, and decrease political strain in the areas inhibited by national minorities. The Ukrainian Constitution of 1996 finally defined Unitarian's status and stated the basics of the local self-government.

However, stabilization of the social-political situation in 1994-2004 was mainly possible due to the formation of the political regime that resembled the autocratic one, lack of radical reforms in national-cultural life and introduction of an undercover moratorium on discussions of socio-political development issues (language status, historical-cultural heritage, lack of church unity, indefiniteness of the state's international guidelines). One can say, that President L.Kuchma didn't succeed in achieving noticeable results in true consolidation of the society and overcoming the interregional discrepancies.

The 2004 Orange revolution democratized social relations in the country, consolidated the Ukrainian position on Euro-integration as a uniting national idea. But because of endless conflicts among the upper authorities, interference of the external factors into the country's ethno-political life, drawbacks in the national policy disintegration processes intensified, the rate of the social consolidation decreased.

In 2005-2009 a great part of the Crimean population inclined to support the radical pro-Russian public organizations. The problem of the Crimean Tartars remained unsettled. The power didn't manage to improve the level of social-cultural life and defeat crime in the state, which intensified the regional self-identification of the Donbas population. In Trans-Carpatian region, weakening of the power led Russyns back to the idea of the region's autonomy and separation of the Russyn ethnos, the radical Hungarian organization became more active. Romanian factors were ruining the ethno-political stability of Chernivtzi oblast.

Key words: conciliarity, state system, local self-government, autonomy, decentralization, region, federation, separatism.

Размещено на Allbest.ru