Зміни в суспільно-політичному та культурно-мистецькому житті УРСР в 1920–1930-х роках

Аналізуючи культурні взаємини міста і села, слід відмітити ряд чинників, які визначають характер цієї взаємодії. Особливості історичного розвитку України зумовили існування в досліджуваний період в українському культуротворчому процесі культури міста і культури села як двох його окремих складових. Причому на відміну від сільської культури, яка, маючи традиційну соціальну структуру, певною мірою являла собою цілісну категорію, культура українського міста 1920-х рр. була представлена, так би мовити, конгломератом різних культурних типів, які різнилися між собою не лише в соціальному, а й у етнічному відношеннях. Ці особливості міської культури зумовили дуалістичність та амбівалентність, які мали місце у її впливах на сільську культуру.

Інтегрування культур села та міста в рамках єдиного процесу творення національної культури ускладнювалося існуванням значних відмінностей між ними соціального, побутового та етнічного характеру. Пошук оптимальних шляхів для подолання цих розбіжностей спричинив гостре протистояння різних політичних сил, мистецьких напрямків, окремих діячів, яке назагал з культурної площини перетікало у сферу політики. Наслідком існування протилежних поглядів на вирішення тих чи інших проблем культурного життя стало виникнення в досліджуваний період ряду дискусій, в ході яких різні політико-культурологічні концепції проходили апробацію.

Стратегічно важливою була дискусія навколо «теорії боротьби двох культур», яка проаналізована у підрозділі 3.3 « «Теорія боротьби двох культур». Дискусія та її наслідки». Саме під час цієї дискусії в ході запеклої боротьби з численними українофобськими елементами як у республіці, так і за її межами відбувалося єднання українських сил, які на порядок дня культуротворчого процесу замість боротьби культур поставили проблему єднання української селянської культури з культурою українізованого міста й робітництва. Одним із найважливіших наслідків дискусії навколо «теорії боротьби двох культур» було те, що у її перебігу актуалізувалися нагальні проблеми національного культурного життя, проголошувалися й проходили апробацію або ж відкидалися нові цілі та завдання культурного будівництва, які знаходили своє практичне втілення в процесі проведення політики українізації. Відтак, партійно-урядова й декларативна українізація в ході цієї дискусії перетворилася на справу всього свідомого українства. Перемогою українства стало засудження, бодай на офіційно-формальному рівні, постулату щодо «вищості російської культури» в Україні. Принаймні до кінця 1930-х рр. таке твердження зникло з офіційного дискурсу.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження. Вони зводяться до наступних положень:

1. Можна констатувати істотний прогрес в історіографічному переосмисленні проблеми співвідношення модернізаційних, урбанізаційних та «українізаційних» процесів в Україні за часів НЕПу. Зокрема, різко змінилися акценти у висвітленні міської ідентичності та непростих взаємин міста і села. Наступним кроком у цьому напрямі має стати поглиблений аналіз міського й сільського способів світосприймання, «комунального побуту», умов соціалізації молоді. Уведення цих проблем у контекст історії повсякденності дає змогу пролити світло на методи як ліквідації самобутньої української культури (осердям якої було село), так і на способи укорінення міфів про вищість міської культури та гегемонію робітничого прошарку.

2. Суспільно-політичні та культурно-мистецькі процеси 1920-х рр. розгорталися за складних умов. Це був період, коли, з одного боку, українська культура отримувала певну державну підтримку (політика «українізації»), а відтак 1920-ті рр. увійшли до історії світової культури під назвою «українського Відродження»; з іншого - це період притлумленого, а згодом й неприхованого розгортання уніфікаційних процесів у суспільно-політичному й культурному житті.

3. Запровадження нової економічної політики призвело до певної лібералізації суспільних відносин, створивши сприятливі умови для розвитку суспільної свідомості, національної культури, викликавши помітне пожвавлення в культурно-мистецькому житті (об'єднання на ґрунті розбудови національної культури всіх сил українства, активізація діяльності різних культурницьких організацій, залучення до культуротворчої діяльності нових сил суспільства і т. п.).

4. Ситуацію в етнополітичному та етнокультурному житті України цього періоду, яка характеризувалася існуванням значних диспропорцій між рівнями культурного розвитку села та міста, ускладнювала наявність суттєвих відмінностей етнокультурного характеру між ними. Культура села з його майже моноетнічним населенням (близько 90% сільських жителів - українці) за національною ознакою могла існувати лише в одній формі, власне українській. Культура міста, яка впродовж історії України пережила кілька асиміляторських навал (полонізація, русифікація), внаслідок чого значною мірою втратила свій автохтонний характер, репрезентувала своєрідний конгломерат різних культурних типів, чільне місце в якому займала російська культура, представлена не лише росіянами, а й русифікованими євреями та українцями.

5. Вплив культури села на хід творення української культури був далеко не однозначним. З одного боку, вона завдяки своєму моноетнічному характеру відігравала роль основного «постачальника» етноматеріалу, що забезпечувало останній набуття національних рис під час здійснення політики «українізації». Внаслідок урбанізаційного руху сільського населення, який, впливаючи на демографічну ситуацію в містах за умов їх зрусифікованості, відіграв роль не тільки культуротворчого, але й державотворчого чинника, декларована апаратна «українізація» набувала реального наповнення; село зберегло українську мову, яка, будучи специфічним національним засобом збереження й передачі соціокультурної інформації, стала основою національної культури. Сільська культура, відіграючи роль одного з головних чинників національної самоідентифікації, забезпечувала ефективність механізму культурної спадкоємності, без якого неможливе відтворення й розвиток нації. З іншого боку, мав місце і негативний (консервативний) вплив культури села як на культурну ситуацію в місті, так і на весь процес становлення національної культури. Адже впродовж тривалого часу, внаслідок зневажливого ставлення до неї урядових кіл і значної частини інтелігенції, трактування її як «специфічно селянської і архаїчної», процес творення культури села був справою широких (переважно малоосвічених, а то й зовсім неписьменних) народних мас та окремих місцевих аматорів, її відірваність від світових культурних центрів зумовили набуття сільською культурою певних провінційних рис, які у ході українського культурогенезу 1920-х рр. відбилися у проявах «просвітянщини» й «масовості».

6. Культурний вплив міста на село і його культуру мав амбівалентний характер. До позитивних чинників цього впливу слід віднести такі: а) міста, які ще в дореволюційний період сформувалися як базові осередки українського національно-визвольного руху, зберегли свою провідну роль і в період становлення Української держави, ставши генераторами і популяризаторами різних політичних ідей, культурних течій, мистецьких напрямів, художніх стилів та ін. Саме у міському середовищі формувалися різнохарактерні ціннісні орієнтири, які, узагальнені в мистецьких творах, ставали надбанням національної культури й по мірі засвоєння їх широкими суспільними верствами відігравали роль просвітницького і консолідуючого чинника; б) культура міста, сприймаючи етноматеріал сільської культури, здійснювала його своєрідний селекційний відбір шляхом відкидання рудиментарно-атавістичних форм й творчо переробляла його в дусі цивілізаційного поступу, забезпечуючи синтез спадщини з новаціями, без якого неможливий рух вперед; в) екстраверсійний характер міської культури, її певна космополітичність значною мірою спричинили те, що український культурний процес 1920-х рр. вийшов за національні межі як в плані залучення до культурних надбань людства, так і в розумінні внеску українських митців до скарбниці світової культури.

7. Серед чинників культурного впливу міста, які мали негативні наслідки на перебіг культуротворчого процесу в цілому й зокрема спричинили погіршення культурної ситуації в селі, можна виділити тенденцію до заідеологізованності культури (перенесення в культурну сферу політичних штампів, що найбільш повно виявилося у насадженні класового підходу до оцінок подій і явищ суспільно-політичного й культурного життя, ціннісна переорієнтація, яка в період її впровадження вела до деморалізації культури, уніфікація культурного процесу тощо); деструктивно-цивілізаційні впливи (порушення генетичного ядра, що було домінантою у структурі сільської культури, через витіснення традиційних культурних норм: розрив зв'язку з природою (технократичний вплив), боротьба з індивідуалістською тенденцією, вихолощення сакрального змісту в культурі шляхом підміни справжніх духовних цінностей догматами комуністичної псевдорелігії, дегуманізація культури тощо). Відтак культура міста в процесі її взаємин із сільською культурою продовжувала чинити на останню хоча і послаблений, але досить відчутний асиміляційний вплив.

8. Сила й повнокровність української культури, її становище в суспільстві прямо залежить від позицій держави щодо будівництва національної культури, що виявляється у правовому захисті та фінансовій підтримці, заохоченні найширшого залучення всіх суспільних верств до справи засвоєння й творення національної культури. Цінності національної культури можуть здобути світове визнання за умов, коли вона, не обмежуючись локальними інтересами, ставить й розв'язує загальнолюдські проблеми, коли творчість її учених й митців набуває світового значення, коли вона дієво включається у міжнародний культурний процес.

Зміни у регулюванні розвитку культурно-мистецької сфери, що відбулися упродовж 1932-1937 рр., були спрямовані насамперед на уніфікацію й централізацію культурного життя, вихолощування національної складової творів українських митців. Різнобарвність творчих методів, відносно толерована владою упродовж 1920-х рр., вже на початку наступного десятиліття була силоміць замінена казенним й «єдиноправильним» методом «соціалістичного реалізму».

Стратегічним напрямом суспільно-політичних й культурно-мистецьких трансформацій упродовж 1920-1930-х років в СРСР загалом й УСРР зокрема стала неухильна тоталітаризація усіх сфер життя, що прийшла на зміну порівняно ліберальній добі нової економічної політики.

культурний модернізація урбанізація республіка

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Гончарова Н.П. Проблеми НЕПу в дослідженнях 1920-х рр. / Н.П. Гончарова // Наукові записки: серія історія / Вінницький державний педуніверситет ім. М. Коцюбинського. - Вінниця, 2006. - Вип. X. - С. 86-89.

2.Гончарова Н.П. Соціально-економічні відносини між містом та селом в роки НЕПу: сучасна історіографія / Н.П. Гончарова // Наукові записки: серія історія / Вінницький державний педуніверситет ім. М. Коцюбинського. - Вінниця, 2008. - Вип. XIII. - С. 354-357.

3. Гончарова Н.П. Особливості розвитку українських міст у процесі реалізації нової економічної політики (1920-ті роки) /Н.П. Гончарова //Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського. Серія: Історичні науки: [Збірник наукових праць].- Миколаїв, 2010.- Вип.28.- С.128-136.

4. Гончарова Н.П. Теорія «боротьби двох культур»: дискусія та її наслідки у контексті взаємин міста й села УСРР (1920-ті рр.) / Н.П. Гончарова // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки: [Збірник наукових праць]. - Черкаси, 2010. - Вип. 182. - С. 92-97.

5. Гончарова Н.П. « Великий терор» 1937-1938 рр. в Україні: передумови, регіональні особливості, механізми здійснення /Н.П. Гончарова //Матеріали науково-практичної конференції.- «Круглий стіл» «Великий терор» 1937-- 1938 рр. в Україні: регіональні особливості, механізми здійснення, наслідки». - Київ, 2007 р.

6. Гончарова Н.П. Особливості розвитку українських міст у процесі реалізації нової економічної політики в 20-х рр. 20 століття /Н.П. Гончарова //Науково-практична конференція «Студент - дослідник - фахівець» (21 травня 2009 р., Київський інститут бізнесу та технологій). - К., 2009р.

Размещено на Allbest.ru