Методологія цивілізаційного аналізу історичного процесу

Це уможливило неабияку гнучкість у реагуванні різних сегментів західного суспільства на зміни в їхньому навколишньому середовищі, а починаючи з ХVІ ст. - перехід до нової форми системної диференціації - на функціональні соціальні системи політики, економіки, права, науки, мистецтва, релігії, моралі, виробництва, виховання, медицини тощо. Як звичайна цивілізація з універсальним стилем і універсальним медіумом комунікацій Захід давно не існує й набув ознак пост-цивілізації, що почала поширювати свої комунікації на весь світ аж до появи феномену глобалізації. Дослідження такого суспільства вже передбачає спостереження другого порядку за еволюцією та взаємним реагуванням одна на одну автопоетичних і самореферентних функціональних систем, у кожній із яких комунікації з'єднуються на основі її власного смислокоду.

У підрозділі 5.4. «Латиноамериканська цивілізація» увага зосереджена на питаннях специфіки системного аналізу розвитку Латиноамериканської цивілізації. Оскільки в ній відсутня власна самобутня релігійно-філософська система, а домінуюча тут християнська (католицька) система комунікацій вже аналізувалася в попередньому підрозділі, то акцент зроблено на розгляді еволюції форм системної диференціації суспільства та стилю суспільних комунікацій. Неповторність 500-літній історії цієї цивілізації надає те, що вона формувалась із різних цивілізаційних сегментів - середньовічних європейських, в іспанському та португальському варіантах, та сегментів доколумбових цивілізацій Америки. Перші, як більш диференційовані, підпорядкували собі другі, але водночас і самі до них адаптувались. Їхній взаємний псевдоморфоз зумовив стильову схожість цієї цивілізації зі Сходом та Євразійською цивілізацією. Тут не відбувся перехід на власному ґрунті до функціональної форми системної диференціації суспільства. Адже домінуючі елементи культури європейського походження були пов'язані з попередньою - стратифікаційною - формою системної диференціації. Звідси - всі труднощі її пристосування до світових систем комунікацій, і звідси ж - типологічна схожість її сучасних проблем із труднощами, що їх переживає Євразійська цивілізація і, зокрема, Україна.

Підрозділ 5.5. «Євразійська цивілізація. Росія й Україна» присвячено дослідженню системних особливостей Євразійської цивілізації, до якої належать Росія, Україна та Білорусь. Її найменування, а відтак - і самобутність, зумовлені тим, що в ній (головним чином у Росії) з'єдналися в єдиний комплекс стильові характеристики східного типу (патримоніальний тип державності та общинність) і смислові структури спорідненого з західним християнством (католицизмом) православ'я. Православна Церква в іншо-віднесенні своїх комунікацій ще з візантійської доби визнавала верховенство світського правителя як Християнського Царя, а в само-віднесенні комунікацій надавала пріоритет ідеям соборності та колективного спасіння, сакралізувавши таким чином і патримоніальну державу, і общинність. У модернізованому вигляді цей комплекс зберігався й у ХХ ст. Динаміка цієї цивілізації протягом багатьох століть часто визначалась загальним контекстом пошуків Росією «відповідей» на «виклики» Заходу та його функціональних систем комунікацій.

Ці «відповіді» здебільшого зводилися до спроб її «вестернізації» (Петро І - Катерина II, Олександр II - Микола II, М. Горбачов - Б. Єльцин) або ж до протистояння з Заходом з застосуванням окремих елементів «вестернізації» (більшовицький режим). Чималі труднощі з приєднанням до світових систем комунікацій Росія переживає й сьогодні.

Вивчення смислових комунікацій в Україні та їхніх змін упродовж її історії показує, що в період після розпаду Київської держави в ній відбулося «розмивання» євразійських стильових характеристик - патримоніальної держави та общини при збереженні, однак, православ'я. Але й деяка культурно-цивілізаційна близькість до Заходу не є для неї визначальною, оскільки вона має досвід входження до комунікативного кола Західної цивілізації лише середньовічної доби, коли там ще не сформувалися від-диференційовані функціональні системи. Це дозволяє цивілізаційно ідентифікувати її як західну периферію Євразійської цивілізації. Знаходять пояснення, з одного боку, слабка інтегрованість її сільських сегментарних спільнот у патримоніальні та партійно-державні структури царської Росії й Радянського Союзу, що вилилась у махновщину та спротив колективізації й обернулась влаштованим владою Голодомором, а з іншого - нинішні труднощі з євроінтеграцією.

У «Висновках» узагальнено результати дисертаційного дослідження та викладено положення, які виносяться на захист.

Огляд історіографії проблеми методології цивілізаційного аналізу історичного процесу показав, що на різних рівнях загальності такий аналіз практикувався в літературі з соціології та філософії історії, тоді як у літературі з методології історії увага зосереджувалась на способах вивчення конкретних фактів та критики джерел. У результаті такої різноспрямованості розвитку вказаних наукових дисциплін залишається й досі не розробленою методологія цивілізаційного аналізу історичного процесу у формах, що відповідають дисциплінарній матриці історичної науки, а саме: опису історичного процесу на підставі дослідження історичних фактів і джерел.

Для її розробки існує досить репрезентативна джерельна база, що в широкому плані може охоплювати весь масив історіографічних та історичних джерел. В дисертації вона обмежена двома групами: основними джерелами з методології цивілізаційного дослідження всесвітньої історії, передусім «документами цивіліографії», та основними джерелами з власне історії цивілізацій, зокрема сакральними текстами. Відзначено, що, як правило, це джерела відомі, а новизна полягає в застосуванні до них нових методів дослідження та нової їх інтерпретації як елементів комунікативної системи суспільства.

Установлено, що дослідження низки традиційних для історіографії проблем ще можливе методами класичної науки. Проте для розкриття методологічного потенціалу історіософських та конкретно-наукових досліджень з історії цивілізацій вже необхідне застосування новітніх методів семіотичного аналізу та деконструкції, а для аналізу комунікативних систем локальних цивілізацій, зокрема священних текстів, - обґрунтованого в дисертації методу спостереження другого порядку.

На їх основі проведено аналіз теоретико-методологічного потенціалу «великих теорій цивілізацій» - М.Я. Данилевського, О. Шпенґлера, А. Тойнбі. Він показав, що ці теорії відіграли значну роль в еволюції історичної думки. Теорія культурно-історичних типів М.Я. Данилевського, теорія культур-організмів О. Шпенґлера, теорія цивілізацій як індивідів А. Тойнбі претендували на те, щоб охопити єдиним поглядом, єдиною думкою всю сукупність фактів з історії тієї чи тієї цивілізації в її органічному зв'язку, що для універсальних лінійних теорій було не під силу.

Водночас з'ясовано, що попри свою позірну переконливість і внутрішню логічність, ці теорії залишалися на рівні філософського осмислення історії. Цілісність історії цивілізацій, зв'язність у ній історичних фактів охоплювалися головним чином інтуїтивно, естетично, із застосуванням аналогії з організмом. Вказані теорії були мало пов'язані з практикою історичних досліджень: вони з неї не випливали й на неї вплинули мало, позаяк не давали в її руки надійних методологічних і методичних інструментів для зв'язування фактів чи інформації джерел.

Виявлено, що, зі свого боку, й історіософія та традиційна методологія історії в спробах концептуального осмислення когерентності всесвітньої історії та практичного дослідження зв'язності історії мети не досягли, «натрапивши» на практично нерозв'язну для них проблему суб'єкт-об'єктної дихотомії історичного факту, історичного джерела й самого історичного дослідження. Засаднича для природничих наук формула картезіанського дуалізму «душевна субстанція вивчає тілесну» (або ж «свідомість вивчає матерію») для історії з її специфічним об'єктом була малопридатною.

Доведено, що з позицій зовнішнього спостереження встановити єдність матеріалів історичних джерел та власну іманентну єдність історичних фактів, звично сприйманих як «атоми історії», було неможливо, окрім як через нав'язування їм тих чи тих філософських теорій. «Розвінчання» таких метанаративів, вчинене деконструктивізмом і постструктуралізмом, підірвало довіру до макроісторії й поставило під сумнів існування історії як науки.

З огляду на це запропоновано застосувати в історичній науці системну теорію німецького соціолога Нікласа Лумана, котра сама побудована на принциповому визнанні іманентної системності та іманентної процесуальності подій у соціальних системах. Її установка, що суспільство як таке складається не з людей, а з комунікацій, дозволяє подолати проблему суб'єкт-об'єктної дихотомії. Феномен комунікації (а це - і кожен факт історії, й історичне джерело) знімає з порядку денного питання про об'єктивне й суб'єктивне, оскільки комунікація є одночасно і тим, і іншим. Комунікації можливі не самі по собі, а тільки як елементи тієї чи іншої смислової системи. Система ж є автопоетичною (самотворчою - складається з комунікацій, що їх сама й творить) і самореферентною (зверненою лише до самої себе). Вона функціонує тільки тому, що розрізняє і водночас реферує себе (у само-віднесенні комунікацій) та свій навколишній світ (у їх іншо-віднесенні).

Відповідно обґрунтовано й спосіб дослідження цієї внутрішньої зв'язності (когерентності) історичного процесу. Замість висування філософських теорій, які б зовні умосяжно зв'язували факти історії в якусь логічно вибудувану цілісність, стає можливим виявлення їх зв'язку «зсередини» - через спостереження за спостереженнями досліджуваної системи комунікацій, або методом спостереження другого порядку. Ключове значення тут має постійне перенесення дослідником уваги з кожної даної комунікації (факту, джерела) на наступну в досліджуваній системі з метою відстеження зміни смислових відтінків комунікацій у цій системі, тобто відстеження її еволюції.

Акцентовано увагу на тому, що в системному відношенні цивілізаційна історія людства починається з переходом суспільства від сегментарної форми системної диференціації до диференціації на центр і периферію та стратифікаційної, заснованих на писемності. Найвищу інтегруючу й регулюючу роль в історії кожної цивілізації виконувала побудована навколо сакральних текстів система релігійних комунікацій. Аналіз її змісту та еволюції методом спостереження другого порядку відбувається шляхом розрізнення в ній смислових само-віднесень (вчення про спасіння та шлях до нього) та іншо-віднесень (світорозуміння) комунікацій. За такою ж схемою аналізуються владні комунікації, в яких релігійні комунікації реферуються вже в іншо-віднесенні, та інші комунікації (тексти) в ієрархічній структурі суспільства. Для порівняння цивілізацій необхідне вже спостереження за зовнішніми формами (стилями) комунікацій. Опис історії цивілізацій «зсередини» та «зовні» дозволяє методологічно підтвердити чи спростити викладки відомих цивілізаційних теорій.

У дисертації докладно описано структурні схеми системного аналізу історичної еволюції локальних цивілізацій. Вони будуються на поєднанні аналізу внутрішніх, смислових структур комунікацій та їх зовнішніх, стильових форм. Дослідження еволюції систем релігійних комунікацій, передусім сакральних текстів, в Індійській (ведизм, брахманізм, індуїзм) та Китайській (конфуціанство, даосизм) цивілізаціях показує, що в них бачення світу як жорстко впорядкованого на основі Світового Закону відбилось на регламентуючому стилі впливу цих релігій на соціальну поведінку людей та всьому стилі суспільних комунікацій. Подібний вплив на ісламське суспільство справляє система шаріату. Тож у східних цивілізаціях спостерігаємо схожий стиль владарювання (патримоніальну державу), соціальної організації (общинність у кастових, кланових тощо формах), регламентацію суспільних відносин.

У західній, християнській, гілці цивілізацій релігійна система комунікацій мала іншу, менш упорядковану «картину світу», вибір способів досягнення ідеалу спасіння покладала на віруючого, а відтак і стиль її впливу на суспільні комунікації полягав в акцентуванні особистого вибору й особистої відповідальності індивіда в суспільних справах. Це посилило вплив на зміст і спрямованість еволюції цивілізацій з боку нерелігійних систем комунікацій та позасуспільного навколишнього світу. У Західній цивілізації, де ряд чинників утруднив формування єдиного релігійно-владно-власницького центру, з появою книгодрукування відбулася від-диференціація функціональних соціальних систем, що стрімко розвивались і перетворились на світові, проклавши шлях до глобалізації. У Латинській Америці такий центр у вигляді колоніальної системи влади поєднався з місцевою індіанською общиною, і в результаті в цій цивілізації закріпились деякі стильові характеристики східного типу - патримоніальна держава й община. Такі ж інституції утвердилися й у російській частині Євразійської цивілізації, де вони виростали з традиційних структур та контактів зі Сходом і були сакралізовані православ'ям. Їхнє ж послаблення в Україні при домінуванні тут православної структури смислових очікувань хоч і відрізняє Україну від Росії, але не виводить її за коло Євразійської цивілізації.

Накреслено схему порівняльного аналізу історичного розвитку цивілізацій. Вона передбачає пошук стильової схожості чи відмінностей між цивілізаціями. При цьому стильова (інституційна) схожість не свідчить про схожість смислових структур цивілізацій. Дослідження взаємодії цивілізацій полягає у виявленні смислових і стильових змін у перебігу внутрішніх комунікацій у кожній із них внаслідок контактів/конфліктів з іншими цивілізаціями. В історії сучасних країн Заходу, як і в процесі глобалізації, відстежується взаємне реагування функціональних систем одна на одну. Аналіз же розвитку незахідних країн має ґрунтуватися передусім на виявленні смислового само-віднесення комунікацій переважно до світових функціональних систем чи до традиційних багатофункціональних систем своїх цивілізацій.

У підсумку досягається мета створення дієвої для сьогодення методології когерентного цивілізаційного аналізу всесвітньої історії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія:

1. Космина В. Г. Проблеми методології цивілізаційного аналізу історичного процесу [монографія] / В. Г. Космина. - Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2011. - 310 с.

Рецензії:

Турченко Ф. Г. [Рец.]: Космина В. Г. Проблеми методології цивілізаційного аналізу історичного процесу [монографія]. - Запоріжжя, 2011. - 310 с. / Ф. Г. Турченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - Вип. ХХІХ. - С. 369-373; Орлянский В. С. Проблемы методологии цивилизационного анализа исторического процесса. Рец. на монографию: Космина В. Г. Проблеми методології цивілізаційного аналізу історичного процесу. - Запоріжжя : ЗНУ, 2011. - 310 с. / В. С. Орлянский // Гілея : науковий вісник : зб. наук. праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. - К. : ВІР УАН, 2011. - Вип. 48. - С. 789-797; Добролюбська Ю. А. Новий підхід до всесвітньої історії. [Рец.]: Космина В. Г. Проблеми методології цивілізаційного аналізу історичного процесу [монографія]. - Запоріжжя, 2011. - 310 с. / Ю. А. Добролюбська // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2011. - Вип. ХХХ. - С. 298-299.

Навчальний посібник:

2. Космина В. Г. Вступ до історії сучасної цивілізації : конспект лекційного курсу : навчальний посібник для студентів гуманітарних спеціальностей / В. Г. Космина. - Запоріжжя : Просвіта, 2001. - 76 с.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Космина В. Г. Антонио Нариньо и проблема федерализма в Новой Гранаде / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету : вип. ІІІ: Міжнародні відносини і проблема державного будівництва в країнах Європи і Америки. - Бердянськ - Запоріжжя, 1998 - С. 114-127.

4. Космина В. Г. Радянська методологія історії й офіційна ідеологія / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2004. - Вип. ХVІІІ. - С. 279-286.

5. Космина В. Г. Про здобутки в радянській методології історії / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя : Просвіта. - Вип. ХІХ. - С. 325-333.

6. Космина В. Г. Теорія культурно-історичних типів М. Данилевського і методологія історії / В. Г. Космина // Український історичний журнал. - 2006. - № 1. - С. 183-196.

7. Космина В. Історія та історична наука в органіцистській інтерпретації М. Данилевського / Віталій Космина // Історичний журнал. - 2006. - № 4. - С. 47-54.

8. Космина В. Г. Специфіка Латиноамериканської цивілізації і деякі проблеми методології цивілізаційного аналізу / В. Г. Космина // Культурологічний вісник : науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2006. - Вип. 17. - С. 32-38.

9. Космина В. Г. Історичний метод Освальда Шпенглера / В. Г. Космина // Український історичний журнал. - 2006. - № 6. - С. 189-203.

10. Космина В. Г. Цивілізаційний аналіз у країнознавчих студіях : теоретико-методологічний аспект / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2006. - Вип. ХХ . - С. 313-322.

11. Космина В. Г. Органіцистська методологія в теоріях локальних цивілізацій / В. Г. Космина // Культурологічний вісник : науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2007. - Вип. 18. - С. 34-40.

12. Космина В. Г. Методологічні контроверзи «Дослідження історії» А.Дж.Тойнбі / В. Г. Космина // Український історичний журнал. - 2007. - № 5. - С. 145-158.

13. Космина В. Г. Проблема історичного факту в класичній, некласичній та постнекласичній науці / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2007. - Вип. ХХІ. - С. 426-435.

14. Космина В. Історичний факт у цивілізаційному аналізі історії / Віталій Космина // Історичний журнал. - 2008. - № 1. - С. 47-62.

15. Космина В. Г. Системна соціологічна теорія Н.Лумана та її застосування в дослідженні Голодомору 1932-1933 рр. в Україні / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - Вип. ХХІІ. - С. 77-87.

16. Космина В. Г. Махновщина: деякі питання методології соціологічного аналізу / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2009. - Вип. ХХV. - С. 47-57.

17. Космина В. Історичне джерело в цивілізаційному аналізі історії / Віталій Космина // Історичний журнал. - 2009. - № 6. - С. 118-122; 2010. - № 1-3. - С. 121-130.

18. Космина В. Г. Методологічні проблеми цивілізаційного співвіднесення України та Заходу в нову й новітню добу / В. Г. Космина // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : збірник наукових праць. - Вип. 7. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - С. 17-28.

19. Космина В. Г. Суб'єкт-об'єктна дихотомія історичного джерела і питання когерентності історичного процесу / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : Просвіта, 2009. - Вип. ХХVІІ. - С. 301-309.

20. Космина В. Г. Історія Індійської цивілізації: деякі питання системного аналізу / В. Г. Космина // Слов'янський вісник : збірник наукових праць. Серія «Історичні та політичні науки» Рівненського державного гуманітарного університету та Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету. - Рівне : РІС КСУ, 2009. - Вип. 8. - С. 127-140.

21. Космина В. Г. Цивілізаційний аналіз історії у світлі системної теорії Н. Лумана / В. Г. Космина // Український історичний журнал. - 2010. - № 1. - С. 165-178.

22. Космина В. Г. Проблема когерентності історичного процесу і методологія історії / В. Г. Космина // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. - 2010. - № 1. - С. 87-92

23. Космина В. Г. До питання про стильову єдність локальної цивілізації / В. Г. Космина // Культурологічний вісник : науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2010. - Вип. 24. - С. -44.

24. Космина В. Г. Становлення Євразійської цивілізації : деякі аспекти системного аналізу російської історії / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2010. - Вип. ХХІХ. - С. 331-340.

25. Космина В. Г. Проблеми застосування системної теорії в країнознавчих дослідженнях / В. Г. Космина // Культурологічний вісник: науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя : Просвіта, 2011. - Вип. 26. - С. 14-19.

26. Космина В. Г. Китайська цивілізація : формування смислової системи комунікацій / В. Г. Космина // Слов'янський вісник : збірник наукових праць. Серія «Історичні та політичні науки» Рівненського державного гуманітарного університету та Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету. - Рівне : РІС КСУ, 2011. - Вип. 11. - С. 70-76.

27. Космина В. Г. Цивілізаційний аналіз всесвітньої історії як проблема історіографії / В. Г. Космина // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя : ЗНУ, 2011. - Вип. ХХХ. - С. 213-223.

Статті у наукових виданнях, матеріали, тези:

28. Космина В. Г. Октябрь и рождение государственного абсолютизма / В. Г. Космина // История Советской России: новые идеи, суждения : тезисы докладов республиканской научной конференции. Ч.1. - Тюмень : ТГУ, 1991. - С. 19-21.

29. Космина В. Г. Государственный абсолютизм и партия / В. Г. Космина // Политические партии и общественные движения в СССР : теория, история и современность : тезисы докладов республиканской научно-практической конференции : секция 2. - Донецк : ДонГУ, 1991. - С. 150-152.

30. Космина В. Г. Цивілізаційний вимір національного виховання / В. Г. Космина // Концепція національного виховання і шляхи її реалізації : тези виступів на регіональній науково-практичній конференції. - Запоріжжя : ЗДУ, 1995. - С. 85-87.

31. Космина В. Г. До питання про визначення цивілізаційної належності України / В. Г. Космина // Розвиток культури української нації та культур національних меншин: історія, сучасний стан, перспективи (на матеріалах Південного Сходу України) : тези доповідей регіональної наукової конференції. - Запоріжжя : ЗДМІ, 1995. - С. 11-12.

32. Космина В. Г. Всесвітня історія як історія цивілізацій : проблема менталітету / В. Г. Космина // Тези доповідей наукових конференцій викладачів і студентів університету : випуск V. : Ч. II. - Запоріжжя : ЗДУ, 1995. - С. 16-17 (співавтор В.Є.Гривцов).

33. Космина В. Г. Національне виховання та його цивілізаційні засади / В. Г. Космина // Актуальные проблемы воспитательной работы в вузе. Выпуск 1. - Запорожье, 1996. - С. 78-86.

34. Космина В. Г. Украина - западная периферия Евразийской цивилизации : методология проблемы / В. Г. Космина // Цивилизационные и формационные подходы к изучению отечественной истории : теория и методология (конкретно-исторические проблемы) - Вып. 1. - М. : МАДИ, 1996. - С. 131-133.

35. Космина В. Г. Україна в євразійсько-західному міжцивілізаційному діалозі / В. Г. Космина // Міжнародні зв'язки народів Європи : матеріали наукової конференції 1-2 листопада 1996 р. - Запоріжжя : РА “Тандем У”, 1996. - С. 44-46.

36. Космина В. Г. Євразійсько-ісламський діалог : український варіант / В. Г. Космина // Нариси культури українців Півдня : серія 2. - Запоріжжя, 1997. - С. 3-4.

37. Космина В. Г. Вступ до історії сучасної цивілізації : програма лекційного курсу та плани семінарських занять / В. Г. Космина. - Запоріжжя : ЗДУ, 1997. - 39 с.

38. Космина В. Г. Місце України в міжцивілізаційному діалозі Заходу і Сходу : методологія проблеми / В. Г. Космина // Україна - країни Сходу : від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій : матеріали наук.-практ. конф., 11-13 травня 2000 р. - К. : Фенікс, 2001. - С. 19-23.

39. Космина В. Г. Викладання історії східних цивілізацій у середній та вищій школі: мета і зміст / В. Г. Космина // Україна - країни Сходу : від діалогу педагогічних систем до діалогу культур та цивілізацій : матеріали наук.-практ. конференцій., 14-16 травня 1999 р. і 11-13 травня 2000 р. - К. : Фенікс, 2001. - Вип. 2. - С. 58-60.

40. Космина В. Г. Культурно-цивілізаційна антропологія : конспект лекційного курсу / В. Г. Космина. - Запоріжжя : Ун-т «Україна», 2001. - 28 с.

41. Космина В. Г. Глобалізація і зіткнення цивілізацій / В. Г. Космина // Світова цивілізація і міжнародні відносини. - 2002. - № 1. - С. 37-48.

42. Космина В. Г. Поняття «цивілізація» та «цивілізаційний підхід» в історичній науці / В. Г. Космина // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. № 7 : Актуальні питання методики викладання історії. - Бердянськ : БДПІ, 2002. - С. 17-22.

43. Космина В. Г. Україна - Схід - Захід : до формування цивілізаційної парадигми дослідження історії / В. Г. Космина // Східний світ : людина і суспільство : матеріали VІ Міжнародної науково-практичної конференції 23-24 квітня 2004 р. - К. : Фенікс, 2005. - С. 21-23.

44. Космина В. Г. Історична наука і радянська методологія історії: проблема методу / В. Г. Космина // Методологія соціального пізнання : здобутки і проблеми : матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, 25 травня 2005 р. - Запоріжжя : Просвіта, 2005. - С. 114-116.

45. Космина В. Г. Ідеї «Зеленої книги» М.Каддафі в цивілізаційному вимірі / В. Г. Космина // ХХІ століття : альтернативні моделі розвитку суспільства : Третя світова теорія : матеріали четвертої міжнародної науково-теоретичної конференції 26-27 травня 2005 р. Частина І. - Київ : Фенікс, 2005. - С. 66-68.

46. Космина В. Г. Етнос і цивілізація в органіцистській трактовці М. Данилевського / В. Г. Космина // Державна етнонаціональна політика : правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України : збірник наукових праць VІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 6-8 жовтня 2005 року, м. Запоріжжя. - Запоріжжя : Облдержадміністрація, ЗНТУ, 2005. - С. 30-32.

47. Космина В. Г. «Нефілософська філософія» О.Шпенглера і проблеми методології історії / В. Г. Космина // Філософія гуманітарних наук : актуальність і перспективи розвитку : матеріали наукової конференції, 5-6 жовтня 2006 р. - Чернівці : Рута, 2006. - С. 184-188.

48. Космина В. Г. Латиноамериканская цивилизация и ее стоки / В. Г. Космина // Цивилизационная структура современного мира : в 3-х т. Т. 2 : Макрохристианский мир в эпоху глобализации. - К. : Наукова думка, 2007. - С. 325-333.

49. Космина В. Г. Колониальная Латинская Америка : формирование основ новой цивилизации / В. Г. Космина // Цивилизационная структура современного мира : в 3-х т. Т. 2 : Макрохристианский мир в эпоху глобализации. - К. : Наукова думка, 2007. - С. 333-344.

50. Космина В. Г. Латиноамериканская цивилизация в ХІХ-ХХ вв. / В. Г. Космина // Цивилизационная структура современного мира : в 3-х т. Т. 2 : Макрохристианский мир в эпоху глобализации. - К. : Наукова думка, 2007. - С. 374-385.

51. Космина В. Г. Проблема історичного факту в умовах кризи соціально-гуманітарних наук / В. Г. Космина // Збірник тез наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених 2007 р. - Запоріжжя : ЗНУ, 2007. - С. 39-43.

52. Космина В. Г. Методологічний аспект системного дослідження Українського Голодомору / В. Г. Космина // Голодомор 1932-1933 : запорізький вимір. - Запоріжжя : Просвіта, 2008. - С. 23-38.

53. Космина В. Г. Сучасні цивілізації в світлі постнекласичної соціології / В. Г. Космина // Украина в системе современных цивилизаций : трансформации государства и гражданского общества : 26-27 июня 2008 г. : материалы ІІ-й Международной научно-практической конференции. - Одесса : «ВМВ», 2008. - С. 102-104.

54. Космина В. Г. Євроатлантична інтеграція України в геокультурному вимірі / В. Г. Космина // Україна-НАТО : питання євроатлантичної інтеграції України : матеріали інформаційно-просвітницького семінару «Роль суспільства у здійсненні політики євроатлантичної інтеграції України». - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - С. 19-22.

55. Космина В. Г. Україна в світі цивілізацій і пост-цивілізаційних соціальних систем / В. Г. Космина // Украина в системе современных цивилизаций : трансформации государства и гражданского общества : 21-22 мая 2010 г. : материалы ІІІ-й Международной научно-практической конференции. - Одесса : ВМВ, 2010. - Т.1. - С. 144-147.

Анотація

Космина В.Г. Методологія цивілізаційного аналізу історичного процесу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ України. - Київ, 2011.

Предметом дисертаційного дослідження є зміст всесвітньої історії у світлі методології цивілізаційного аналізу історичного процесу.

У дисертації проаналізовані методологічний потенціал для історичної науки «класичних» теорій цивілізацій Н.Данилевського, О.Шпенґлера, А.Тойнбі й методологічні труднощі самої історичної науки з виявленням когерентності історичного процесу. Обґрунтовується новий методологічний підхід до встановлення внутрішньої зв'язності історичних фактів і системного дослідження історії цивілізацій, можливість якого випливає із системно-комунікативної теорії німецького соціолога Н.Лумана. Викладено загальні параметри й структурні схеми системного аналізу історичної еволюції Індійської, Китайської, Західної, Латиноамериканської та Євразійської цивілізацій на основі зазначеної методології.

Ключові слова: всесвітня історія, історія цивілізацій, методологія історії, цивілізаційний аналіз, системна теорія Н.Лумана, комунікація, глобалізація.

Аннотация

Космина В.Г. Методология цивилизационного анализа исторического процесса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Дипломатическая академия Украины при Министерстве иностранных дел Украины. - Киев, 2011.

Предметом диссертационного исследования является содержание всемирной истории в свете методологии цивилизационного анализа исторического процесса.

Анализ теоретико-методологического потенциала для исторической науки «великих теорий цивилизаций» - теории культурно-исторических типов Н.Я.Данилевского, теории культур-организмов О.Шпенглера, теории цивилизаций как индивидов А.Тойнби - показал, что они оставались на уровне философского осмысления истории и не дали исторической науке надежных методологических и методических инструментов для связывания фактов или информации источников.

Выяснено, что и в целом историософия и традиционная методология не нашли приемлемых способов концептуального осмысления когерентности всемирной истории и практического исследования ее связности. Установлена причина этого: происходящая из картезианского дуализма проблема субъект-объектной дихотомии исторического факта, исторического источника и самого исторического исследования, а также привычное восприятие исторических фактов как «атомов истории», изучаемых с позиции внешнего наблюдателя.

Для решения проблемы выявления единства материалов исторических источников и собственного внутреннего единства исторических фактов предложено применить в исторической науке системную теорию немецкого социолога Никласа Лумана, которая построена на принципиальном признании имманентной связности и имманентной процессуальности событий в социальных системах. Ее установка, что общество состоит не из людей, а из коммуникаций, позволяет снять проблему субъект-объектной дихотомии, поскольку на место субъекта и объекта приходит наблюдение и различение. Смысловая самореферентная автопоетическая социальная система конституирует себя и функционирует лишь потому, что наблюдает и в своих наблюдениях различает и реферирует себя (в само-отнесении коммуникаций) и свой окружающий мир (в их ино-отнесении). Коммуникации (а это - и каждый факт истории, и исторический источник) возможны здесь не сами по себе, а только как сменяющие друг друга элементы системы.

Применительно к истории в диссертации разработан способ исследования внутренней связности (когерентности) фактов и источников «изнутри» самой системы. Он осуществляется методом наблюдения за наблюдениями исследуемой системы коммуникаций, или методом наблюдения второго порядка. Производится редукция комплексности фактов и источников только к их смысловой связи с другими коммуникациями системы и смысловому отражению событий в ее окружающем мире. Отмечается важность постоянного перенесения внимания исследователя с каждой данной коммуникации системы (факта, источника) на следующую с целью отслеживания изменения смысловых оттенков коммуникаций в этой системе, т.е. отслеживания ее эволюции.

Определено, что цивилизационная история человечества начинается с переходом к письменности и системной дифференциации общества на центр и периферию и к стратификациии. Анализ содержания и эволюции интегрирующей цивилизацию системы религиозных коммуникаций производится путем различения в ней, особенно в сакральных текстах, смысловых само-отнесений (учения о спасении и пути к нему) и ино-отнесений (миропонимания) коммуникаций. По такой же схеме анализируются властные коммуникации, в которых религиозные коммуникации реферируются уже в ино-отнесении, и другие коммуникации (тексты) в иерархической структуре общества. Для целостного восприятия цивилизаций и их сравнения требуется уже наблюдение за внешними формами (стилями) коммуникаций.

На основе использования разностороннего исторического материала в диссертации подробно описаны структурные схемы системного анализа исторической эволюции локальных цивилизаций - Индийской, Китайской, Западной, Латиноамериканской, Евразийской. Они строятся на соединении анализа внутренних, смысловых структур коммуникаций и их внешних, стилевых форм. Определены особенности цивилизаций и внутренние «механизмы» их эволюции. Также приведены схемы сравнительного анализа исторического развития цивилизаций путем поиска стилевых сходств и различий между цивилизациями, а также анализа их взаимодействия, в т.ч. в эпоху глобализации.

В итоге достигается цель создания методологии когерентного цивилизационного анализа всемирной истории.

Ключевые слова: всемирная история, история цивилизаций, методология истории, цивилизационный анализ, системная теория Н.Лумана, коммуникация, глобализация.

Summary

Vitaliy G. Kosmyna. The methodology of the civilizational analysis of history. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree in History: field 07.00.02 - World History. - Diplomatic Academy of Ukraine under the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The dissertation examines historical developments in terms of methodology of the civilizational analysis.

The dissertation establishes coherency of historical events against the background of the study of methodological problems in the civilization's theories of N.Danilevsky, O.Spengler, A.Toynbee and of methodological difficulties in the history. The new approach stems from the application in the history of N.Luhmann's system-communicative theory, which identifies the coherence between events in society. The dissertation throws a new light on the system analysis of the Indian, Chinese, Western, Latino-American and Eurasian civilizations.

Key words: world history, the history of civilizations, methodology of history, civilizational analysis, N.Luhmann's system theory, communication, globalization.

Размещено на Allbest.ru