Українське історичне товариство (1965-1991)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ АРХЕОГРАФІЇ ТА ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВА

ІМ. М.С. ГРУШЕВСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

УКРАЇНСЬКЕ ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО (1965 - 1991)

Атаманенко Алла Євгенівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор історичних наук, професор

Щербак Микола Григорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра архівознавства та спеціальних галузей історичної науки,

завідувач кафедри.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Верба Ігор Володимирович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра історії Росії, професор;

доктор історичних наук, професор

Масненко Віталій Васильович,

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького,

кафедра історії та етнології України,

завідувач кафедри;

доктор історичних наук, професор

Матяш Ірина Борисівна,

Державний комітет архівів України,

перший заступник голови.

Захист відбудеться 25 листопада 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01 в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (адреса: 01001, Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий 23 жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О. Песчаний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Українська еміґрація та діаспора, особливо представники т.зв. третьої хвилі, що мають чітку національну ідентичність, створили розгалужену систему політичних, громадських, наукових та інших установ і організацій, серед яких були й наукові товариства - добровільні об'єднання дослідників для організації та проведення наукової праці. До таких товариств належить Українське історичне товариство (УІТ), створене в 1965 р. в США навколо єдиного фахового історичного журналу в діаспорі “Український історик” (далі - УІ). Членами УІТ у 1965 - 1991 рр. була більшість українських вчених діаспори.

В умовах сучасної історіографічної ситуації актуальним є науковий аналіз соціокультурного середовища існування науки в діаспорі, її наукового доробку у порівнянні зі здобутками радянської історіографії, й інших важливих наукових проблем, який дозволив би створення наукового синтезу про українську історичну науку поза Україною, що враховував би всі чинники та прояви її діяльності. Важливим є й вивчення процесу інституціоналізації науки, що включає створення та функціонування наукових інституцій. Опрацювання такого синтезу дозволить суттєво уточнити уявлення про українську закордонну історіографію, доробок якої від 1960-х років значною мірою представлений працями членів УІТ. Відповідно, вивчення різних аспектів діяльності Товариства в контексті історіографічного процесу другої половини ХХ ст. є актуальною науковою проблемою. За винятком НТШ в Європі Жуковський А. Нарис історії Наукового товариства ім. Шевченка в Європі / А. Жуковський. - Львів; Париж, 2000. - 138 с.; Бурім Д.В., Кучерук О.С., Маврін О.О. Наукова та видавнича діяльність Наукового Товариства імені Шевченка в Європі / Д.В. Бурім, О.С. Кучерук, О.О. Маврін. - К., 2007. - 523 с., на жаль, відсутнє монографічне вивчення історії українських наукових інституцій діаспори другої половини ХХ ст., хоча в цілому діяльність українських наукових товариств в Україні як форм наукового об'єднання вчених все частіше стає об'єктом дослідження Хмарський В.М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей / В.М. Хмарський. - Одеса, 2002. - 399 с.; Колесник М. Становлення науково-історичних товариств на Лівобережній Україні (70-ті ХІХ ст. - 30-ті рр. ХХ ст.) / М. Колесник // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики [Ч.5] / Історіографічні дослідження в Україні [Вип. 10]: Зб. наук. праць: У 2 ч. - К., 2000. - Ч.2. - С.326-339; Його ж. Історичне товариство Нестора-літописця: основні етапи й напрями діяльності (1872-1931 рр.) / М. Колесник // Український історичний журнал. - 1989. - №9. - С.50-56 та ін.. Науковим товариствам присвячено низку ґрунтовних праць і в історіографіях сусідніх країн Kondracki T. Polskie Towarzstwo Historyczne w latach 1918 - 1939 / Т. Kondracki. - Toruс: Grado, 2006. - 417s.. Серед них - еміґраційне Польське історичне товариство у Великій Британії Stobiecki R. Klio na wygnaniu. Z dziejуw polskiej historiografii na uchodџstwie w Wielkiej Brytanii po 1945 r. / R. Stobiecki. - Poznaс: Wydawnictwo Poznaсskie, 2005. - 371 s.. Це свідчить про потребу подібних досліджень як суттєвої складової вивчення процесу інституціоналізації науки. Водночас діяльність УІТ в існуючих дослідженнях, що мають переважно аналітично-мемуарний характер або розкривають різні аспекти висвітлення історії України на сторінках УІ, представлена фрагментарно. Поза увагою дослідників залишилися організаційні засади функціонування Товариства, важливі складові його діяльності (науково-організаційна, видавнича), міжнародні контакти та ін. Недостатня вивченість діяльності УІТ в контексті тогочасної історіографічної ситуації та існуюча потреба у подібних дослідженнях визначили актуальність теми.

Тема дисертації має важливе суспільне значення. Її розробка дозволяє розкрити значення історіографії діаспори в українському та світовому історіографічних процесах. Крім того, вивчення діяльності наукового об'єднання в діаспорі дозволить глибше зрозуміти мотивацію праці вчених, застосувати досвід української та західної благодійницьких практик для організації наукової діяльності тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах науково-дослідної теми “Історія української державності нової і новітньої доби” (номер державної реєстрації 06БФ046-01), яка включена до тематичного плану історичного факультету Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Метою роботи є з'ясування ролі та значення діяльності УІТ в контексті українського та західного історіографічного процесу. Така дослідницька мета передбачає вирішення наступних завдань:

-визначити основні методологічні засади дослідження;

-окреслити стан опрацювання теми дисертації;

-встановити, виявити і опрацювати коло джерел, що уможливлюють розкриття теми;

-з'ясувати причини, передумови і початки діяльності об'єднання вчених навколо фахового історичного журналу у товариство;

-розкрити організаційні основи діяльності УІТ: вивчити значення та зміст статутів та інкорпораційних документів;

-визначити завдання УІТ в програмних статтях на сторінках журналу та бюлетеню;

-охарактеризувати структуру УІТ та його керівні органи;

-розкрити зміст та методи формування архіву Товариства;

-визначити складові процесу формування матеріальної бази діяльності;

-охарактеризувати персональний склад УІТ, категорії членства;

-розкрити сутність та відмінності генерацій дослідників, мотивацію діяльності та особливості взаємовідносин між поколіннями вчених;

-з'ясувати співвідношення соціальних та інтелектуальних чинників в організації наукової праці вчених;

-розкрити зміст та напрями як особистої співпраці дослідників з діаспори, так і співпраці наукових установ;

-показати взаємооцінки наукової спадщини колег представниками обох гілок української історіографії;

-розкрити значення конференційної діяльності у функціонуванні наукових організацій діаспори, в тому числі й на міжнародному рівні;

-визначити основні складові видавничої діяльності УІТ та її значення для української історіографії.

Об'єктом дослідження є українська історична наука поза Україною, представлена різними формами діяльності фахових істориків, а його предметом - діяльність Українського історичного товариства як об'єднання вчених в діаспорі.

Методи дослідження зумовлені поставленою у ньому метою та завданнями: робота спирається на загальнонаукові та історичні методи дослідження (аналізу і синтезу, класифікації, історико-порівняльний, історико-генетичний, проблемно-хронологічний методи, метод типологізації та ін.). Методологічною основою дисертації став міждисциплінарний підхід у вивченні феномену української закордонної історіографії, що зорієнтований на використання методологічного інструментарію історичної науки, психології, соціології, наукознавства тощо. Всебічне дослідження предмету роботи спирається на дотримання базових принципів історичної науки - історизму, об'єктивності, науковості та всебічності історичного дослідження.

Праця основана на розумінні історії історичної науки як одного з проявів інтелектуальної історії, що передбачає розгляд процесу вивчення минулого у фаховому середовищі істориків під кутом зору взаємозв'язку та взаємовпливу їхньої наукової діяльності та соціокультурних обставин. Зазначимо, що в трактуванні складових, ролі, місця, значення діяльності УІТ, концептуальних засад доробку української історіографії в діаспорі автор висловлювала власну точку зору, базовану на інформації використаних джерел, до яких, традиційно для історіографічних досліджень, передбачається включення текстів (наукових та публіцистичних), що мають для даного дослідження джерельний характер.

Хронологічні рамки дослідження зумовлені часом функціонування УІТ в певній історіографічній ситуації. Розглядається також розвиток української закордонної історіографії від сер. 1950-х - поч. 1960-х рр. (коли виникла й розвивалася ідея створення журналу та товариства). Кінцевою межею є 1991 р., коли історіографічну ситуацію було суттєво змінено з одержанням Україною незалежності. Існуючий в цей час розподіл української історіографії на радянську (совєтську) та закордонну (діаспорну), а також активний розвиток української науки поза Україною визначали особливості тогочасного історіографічного процесу.

Наукова новизна отриманих результатів полягає як у самій постановці проблеми, яка не знайшла достатнього висвітлення в науковій літературі, так у намаганні на основі аналізу широкого кола джерел осмислити зміст та форми функціонування національної української історіографії поза Україною у др. пол. ХХ ст. Вперше досліджено діяльність наукового об'єднання вчених в умовах діаспори у др. пол. ХХ ст., на цій основі проаналізовано комплекс наукознавчих проблем у їх взаємозв'язку та взаємовпливах, взаємовідносини як між вченими, так і між інституціями (українськими, українсько-канадськими, українсько-американськими тощо, співпрацю з неукраїнськими науковими асоціаціями), участь у міжнародних історичних конґресах та інші спроби включення української історіографії в світовий історіографічний процес. Виявлено і введено до наукового обігу нові джерела, що розкривають різні аспекти українського наукового життя поза Україною. На основі проведеного дослідження та визначення критеріїв було запропоновано періодизацію діяльності УІТ.

В роботі проаналізовано передумови створення та особливості функціонування фахового наукового товариства та фахового періодичного видання в діаспорі у другій половині ХХ ст., організацію праці його редакційної колегії, систему розповсюдження та фінансування. Всебічно розглянуто соціокультурні умови функціонування української історіографії в діаспорі, важливою потребою якої було видання наукового журналу та створення фахового товариства.

В дослідженні вперше проаналізовано статути та інкорпораційні документи УІТ, програмні статті, опубліковані на сторінках його видань. Докладно розглянуто структуру Товариства, її особливості, напрями діяльності осередків, що створювалися в різних місцевостях. Доведено, що незважаючи на такий поділ та на спробу створення репрезентації УІТ в Канаді, Товариство залишилося цілісною науковою організацією.

Окремо проаналізовано засади формування архіву (як структурної частини УІТ) та його фонди. Розглянуто особливості фінансування Товариства. Особливу увагу в дослідженні присвячено характеристиці персонального складу Товариства: розглянуто категорії членства, обґрунтовано розуміння поняття “наукових генерацій”, докладно проаналізовано взаємовідносини між ними та мотивацію наукової діяльності, особливості організації наукової праці вчених в діаспорі.

На основі розгляду оцінки творчості материкових істориків вченими діаспори було доведено, що поза Україною добре знали праці радянських колег і позитивно оцінювали якісні дослідження, а також реально оцінювали процеси, що відбувалися на різних етапах функціонування радянської історіографії. Важливою складовою діяльності Товариства була співпраця з українськими та неукраїнськими науковими установами, що проявлялася у вигляді спільних проектів, а також наукових зустрічей. На особливу увагу заслуговує наукова співпраця з неукраїнськими науковими асоціаціями та університетами. В дослідженні розглянуто головні видавничі проекти Товариства: особливості процесу видання, змісту та значення єдиного українського історичного фахового журналу УІ, характерні риси та джерельні якості інформаційного періодичного видання - бюлетеню УІТ, а також вперше розкрито складові видавничої політики наукового товариства в діаспорі, узагальнено дані щодо підготовки видань.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані для написання узагальнюючих досліджень з історії історичної думки, наукознавства, української закордонної історіографії, історії України другої половини ХХ ст. Дисертація містить також цінний матеріал для розробки відповідних навчальних курсів у вищій школі.

Особистий внесок здобувача. В опублікованих у співавторстві з професорами М.П. Ковальським та Ю.І. Макаром статтях дисертанту належить опрацювання та написання тексту статті на основі спільно розроблених ідей.

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження пройшли наукову апробацію у формі доповідей, повідомлень, участі у дискусіях під час низки наукових конференцій, читань, семінарів, конгресів міжнародного, всеукраїнського, регіонального, університетського рівнів. Серед них - І-й, ІІ-й та ІІІ-й Міжнародні наукові конгреси українських істориків (Чернівці, травень 2000 р.; Кам'янець-Подільський, вересень 2003 р.; Луцьк, травень 2006 р.), міжнародна наукова конференція, присвячена 100-річчю від дня народження Олександра Оглоблина (Острог, травень 2000 р.), міжнародна наукова конференція, присвячена 100-літтю від дня народження О. Оглоблина (Нью-Йорк, листопад, 2000 р.), міжнародна наукова конференція “Українська історіографія на рубежі століть” (Кам'янець-Подільський, жовтень 2001 р.), міжнародна наукова конференція, присвячена 135-літтю від дня народження М. Грушевського (Нью-Йорк, березень, 2002 р.), міжнародна наукова конференція, присвячена 40-літтю журналу “Український історик” (Острог, травень 2003 р.), наукова конференція, присвячена питанням розвитку історичної науки (Нью-Йорк, травень 2004 р.), щорічна українознавча наукова конференція в Іллінойському університеті (Урбана-Шампейн, липень 2004 р.), наукова конференція “Михайло Грушевський: життя і діяльність (у 70-ліття смерти)” (Нью-Йорк, квітень 2005 р.), конференція з нагоди 40-ліття УІТ (Нью-Йорк, квітень 2005 р.), наукова конференція “М. Грушевський: історія і сучасність” (Нью-Йорк, грудень 2006 р.), Перша, Друга та Третя міжнародні наукові конференції “Українська діаспора: проблеми дослідження” (Острог, вересень 2004 р., травень 2006 р., вересень 2008 р.), наукові читання пам'яті професора М.П. Ковальського (Острог, жовтень 2007 р.), методологічний семінар “Нова українська історіографія: образи, методи, напрями” (Київ, січень 2006 р.), наукова конференція “Українська діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті” (Львів, березень 2006 р.), міжнародна наукова конференція “Українська еміграція: історія, наука, культура, інституції, постаті, зв'язки з поляками” (Варшава, листопад 2007 р.), перша наукова конференція Міжнародної дослідницької групи “Історія - Ментальність - Ідентичність. Місце і роль історії та істориків в житті українського і польського народів в ХІХ і ХХ століттях” (Жешув, вересень 2007 р.), Круглий стіл “Київський університет: роль постаті у розвитку наукових шкіл” (Київ, жовтень 2009 р.) та ін.

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 50 наукових працях, в тому числі в одноосібній монографії (55 др. арк.), 1 монографії у співавторстві (5,3 др. арк.), 24 статтях у фахових виданнях, включених до списку ВАК України, а також в інших публікаціях, що відображають зміст дисертації.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями і характером дослідження. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (1539 позицій, 130 стор.), додатків. Основний текст займає 370 с., загальний обсяг дисертації 502 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт та предмет дослідження, його хронологічні рамки та методологічну основу, розкрито наукову новизну праці, теоретичне і практичне значення її результатів, особистий внесок автора в їх опрацювання, подано відомості про зв'язок праці із науковими програмами і темами, рівень апробації положень і висновків.

У першому розділі “Методологічні засади, стан вивчення та джерельний комплекс дослідження”, що складається з трьох підрозділів, викладено основні теоретичні засади дослідження, охарактеризовано основні праці з проблеми та джерельну базу її вивчення.

У першому підрозділі “Теоретико-методологічні засади дослідження” розглянуто основні принципи та методи дослідження, обґрунтування семантичного навантаження застосованого понятійно-категоріального апарату. В ньому також подано періодизацію та обґрунтовано її критерії, чим стали зміни, що відбувалися як в самому Товаристві, так і безпосередньо в історіографічному процесі, які ставали своєрідним поштовхом для перших.

На основі визначених критеріїв діяльність УІТ поділено на такі періоди: 1955 - 1964 рр. - підготовчий, для якого характерним було усвідомлення та обговорення українськими вченими потреби створення фахового історичного товариства. Період включає започаткування видання фахового історичного журналу (1963), навколо якого відбулося об'єднання вчених. 1964 - 1970 - установчий період, під час якого відбувалася розбудова структури УІТ, кількісні та якісні зміни членського складу, перші наукові конференції. 1970 - 1989 - період найбільшої активності УІТ, початок якого пов'язаний із започаткуванням праці на міжнародному рівні, до початків співпраці з совєтськими дослідниками. 1989 - 1991 - період початку співпраці з материковими дослідниками, коли відбувалося взаємне ознайомлення з доробком представників двох гілок української історіографії, співробітництво в журналі УІТ. Від 1991 р. в УІТ співпрацюють і дослідники з України над спільними проектами.

Для розуміння місця УІТ в загальній структурі наукових інституцій діаспори проведено їх систематизацію. Традиційно установи поділяють на такі основні категорії: 1) українські наукові установи і товариства; 2) українсько-американські, українсько-канадські та інші наукові установи; 3) наукові надбудови, а також неукраїнські наукові інституції, в яких працювали українські дослідники. Важливе значення для розуміння сприйняття історії України вченими діаспори має співвіднесення їх доробку з доробком світової та материкової історіографії.

Проаналізовано поняття “історичний міф”, під одним із значень якого розуміється власне концепція чи схема історичного процесу. Кожна національна (офіційна, нормативна) історіографія має свій національний міф, який може вступати в протиріччя з національними міфами сусідніх народів. В умовах бездержавності нації її загальна національна концепція (схема) замінюється іншою, в якій як другорядна, а часом й першорядна складова знаходять місце й факти її історії, але з відмінними інтерпретаціями. З іншого боку, в рамках будь-якого загального національного міфу (і поза ним) можливе творення міфів - інтерпретацій окремих фактів, які можуть мати різні ступені об'єктивності та вірогідності і, часом, бути досить наближеними до пропаганди та віддаленими від науки.

Концепція української історії М. Грушевського вцілому давала обґрунтування безперервності історичного процесу на українських землях. Тому на основі наукових аргументів вчені діаспори своїми дослідженнями намагалися досягти визнання “схеми М. Грушевського” у світовій історіографії. Причинами російськоцентричних поглядів на історію Центральної та Східної Європи, поширених в історіографіях європейських країн, США та Канади, були помилкове уявлення про державний статус України, поширення теорії Ґ.В.Ф. Геґеля про державні і недержавні народи, поширення “лівих” поглядів і симпатій до СРСР в університетах, викладання історії регіону переважно професорами-еміґрантами з Росії.

Більшість українських наукових інституцій діаспори за всіма ознаками є товариствами - добровільними об'єднаннями, що фінансуються за рахунок членських внесків, пожертв та іноді одержання ґрантів від держави або відповідних неполітичних фондів як неприбуткові організації.

У другому підрозділі “Висвітлення діяльності УІТ в історіографії” проаналізовано найважливіші дослідження, присвячені УІТ та його членам. Тематично праці можна поділити на кілька основних категорій: 1) синтези українського історіографічного процесу, що включають оцінку діяльності Товариства, змісту та значення публікацій УІ або інших видань УІТ, його окремих членів в контексті аналізу тогочасної історіографічної ситуації; 2) узагальнюючі спеціальні дослідження з історії Товариства або його журналу; 3) спеціальні дослідження, присвячені вивченню окремих напрямів діяльності УІТ чи тематики журналу УІ; 4) рецензії на книжкові видання Товариства і на праці його членів, які подають оцінку його діяльності в цілості; 5) персоналійні праці, присвячені життю та творчості окремих дослідників - членів Товариства (в контексті дослідження найважливішими є праці, де розглядається внесок вчених у діяльність УІТ). Крім того, існує ряд бібліографій, які включають вибрану літературу про журнал УІ та УІТ Див.: Бібліографія бібліографій “Українського історика” / Упор. Л. Сакада // УІ. - 1999. - Ч.1. Покажчик змісту за роки 1963 - 1997. - С.23-24; Вибрана бібліографія праць про “Український історик” // Винар Л. “Український історик”: сорок років служіння науці. 1963 - 2003. Статті і матеріяли. - Нью-Йорк; Острог, 2003. - С.402-409; Бібліографія праць про УІТ та журнал “Український історик” // Винар Л., Атаманенко А. Українське історичне товариство: сорок років діяльности (1965 - 2005). Видання з нагоди Третього Міжнародного конгресу українських істориків (Луцьк, 17 - 19 травня 2006 р.). - Нью-Йорк; Острог, 2006. - С.99-108., а також покажчики публікацій журналу УІ. - 1999. - Ч.4. Покажчик змісту за роки 1963 - 1997 [Упор. Сакада Л.]. - 174 с.. При опрацюванні історіографії проблеми було застосовано хронологічний підхід.

В українській закордонній історіографії у др. пол. 1960-х - в перш. пол. 1970-х рр. появилося кілька синтезів (іноді - тематичних) української історіографії. Ті чи інші аспекти діяльності УІТ були згадані в працях О. Підгайного Pidhainy Oleh. Ukrainian Historiography and the Great East-European Revolution: A Propos of Symonenko's Polemics. - Toronto; New York, 1968. - Pp.17., О. Пріцака Pritsak O. The Present State of Ukrainian Studies / O. Pritsak // Canadian Slavonic Papers. - 1972. - No.2. - Pp.149. , М. Чубатого Чубатий М. Українська історична наука (Її розвиток і досягнення). - Філадельфія, 1971. - С.45. , П. Ісаїва Ісаїв П. Причини упадку української держави в княжі і козацькі часи (виклади на УКУ). - Рим, 1955. - С.26., Т. Мацькова Mackiw T. Ukrainian Historiography Past and Present / T. Mackiw // The Ukrainian Quarterly. - 1984. - Vol.XL. - No.3. - Pp.287-288. , О. Субтельного Subtelny O. The Current State of Ukrainian Historiography / O. Subtelny // Journal of Ukrainian Studies. - V. 18. - No.1-2 (Summer-Winter 1993). - Pp.33-54..

З розвитком співпраці між материковими та діаспорними науковцями збільшилася й кількість досліджень, в яких осмислювались діяльність УІТ та його журналу. Сприяла цьому процесу й низка конференцій як опосередковано, так і спеціально присвячених УІ чи УІТ, а також спеціальні сесії з проблем діаспори під час конґресів МАУ чи зініційованих УІТ міжнародних конґресів українських істориків Див.: Сухий О. Історіографічні дослідження / О. Сухий // Українська історіографія на зламі ХХ і ХХІ ст.: здобутки і проблеми. - Львів, 2004. - С.99-100. . Позитивна оцінка діяльності УІТ та організованих ним міжнародних історичних конґресів в Україні була дана Я. Ісаєвичем Ісаєвич Я. Українська історична наука: організаційна структура і міжнародні контакти / Я. Ісаєвич // Там же. - С.21..

Узагальнення та оцінки діяльності УІТ або його окремих представників подано в підручниках з української історіографії В. Коцура, А. Коцура Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України. - Чернівці, 1999. - С.471., І. Колесник Колесник І.І. Українська історіографія (ХVІІІ - початок ХІХ століття). - К., 2000. - 256 с., Я. Калакури Калакура Я. Українська історіографія. Курс лекцій. - К., 2004. - 496 с.. Різні аспекти діяльності УІТ розглядалися в низці спеціальних публікацій Я. Калакури Калакура Я. Українські історики на шляху до соборності національної історіографії / Я. Калакура // Вісник Київського національного ун-ту. Історія. - К., 2001. - Вип. 54. - С.10-14. Його ж. “Український Історик” в обороні національних традицій української історіографії / Я. Калакура // УІ. - 2005. - Ч.2-4. - С.90-107; Його ж. Вклад “Українського Історика” в розвиток української національної історіографічної школи / Я. Калакура // Українознавство в розбудові держави: Матеріали щорічної науково-практ. Конференції 14-16 жовтн. - Кн.1. - 1993. - К., 1994. - С.154-156; Його ж. Джерелознавство в дослідницькій діяльності Українського Історичного Товариства / Я. Калакура // УІ. - 1995. - Ч.1-4. - С.53-56 та ін.. Вдалу спробу визначення місця УІТ в українській історіографії зробив Ю. Макар Макар Ю. Українське Історичне Товариство і розвиток науки в Україні / Ю. Макар // УІ. - 2003. - Ч.1-5. - С.171-176; Його ж. “Український історик” і українська історична наука / Ю. Макар // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. - Вип. 173-174. Історія. Історичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці, 2003. - С.19-29 та ін.. Значний внесок в опрацювання здобутків української закордонної історичної науки й осмислення процесів, які в ній відбувалися, зробив О. Ясь Ясь О. Державницький напрям в українській історіографії першої третини ХХ ст.: становлення, формування, вплив / О. Ясь // Історія українського середньовіччя: Збірник наук. праць. У 2-х част. - Ч.1. - К., 1995. - С. 111-133; Його ж. Державницький напрям української історіографії та його інтелектуальна спадщина / О. Ясь // Історіографічні дослідження в Україні. - Вип. 7. - К., 1999. - С.287-313; Його ж. Українська зарубіжна історіографія 1945 - 1991 рр.: проблема поколінь та організація дослідницької праці / О. Ясь // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Ч.5. Історіографічні дослідження в Україні. - Вип.10. У 2-х ч.- К., 2000. - С.352-391; Його ж. Українська зарубіжна історіографія 1945 - 1991 рр. у світлі рефлексій її репрезентантів / О. Ясь // Ейдос. Альманах теорії та історії. - Вип.1. - К., 2005. - С.333-357..

Розробка теоретичних аспектів призвела до посилення уваги до творчості представників наукових шкіл та напрямів, поширених на межі ХІХ - ХХ століть, в тому числі і в контексті збереження державницької історіографічної традиції в українській зарубіжній історичній науці ХХ ст. В працях, що характеризують народництво та державництво, а також при вивченні різних аспектів творчості та діяльності М. Грушевського згадувався й науковий доробок членів УІТ Пиріг Р.Я. Грушевськознавство: стан і перспективи розвитку / Р. Пиріг // УІЖ. - 1996. - №5. - С.71-83; Пиріг Р. Ідейно-політичні підстави компромісу Михайла Грушевського з більшовицькою владою / Р. Пиріг // УІЖ. - 2006. - №5. - С.4-19; Пиріг Р. Проблеми підготовки наукової біографії Михайла Грушевського / Р. Пиріг // УІЖ. - 2005. - №4. - С.178-189.. Методологічні засади діаспорної історіографії розглянув В. Потульницький Потульницький В.А. Українська і світова історична наука: Рефлексії на межі століть / В. Потульницький // УІЖ. - 2000. - №1. - С.3-21; №2. - С.27-47; №3. - С.22-44; №4. - С.20-37.. Внесок членів УІТ у визначенні становища історіографії в Україні та поза нею визначив В. Головко Головко В. Історіографія кризи історичної науки. - К., 2003. - С.84-112; Головко В. Історична наука УРСР в оцінках діаспорної історіографії (кінець 1920-х - перша половина 1980-х pp.) / В. Головко // Історія та історіографія в Європі. - К., 2003. - Вип.1/2. - С.43-52; Головко В. Криза української історичної науки: саморефлексія діаспори / В. Головко // Збірник наукових праць “Південний архів” (історичні науки). - Херсон, 2000. - Вип.ІІІ. - С.9-16.. Він же розглянув внесок Л. Винара та інших членів Товариства у визначення поняття “історіографія” Головко В.В. Категорія “історіографія” в українській історичній науці в діаспорі / В.В. Головко // Категоріальний апарат історичної науки. Харківський історіографічний збірник. - Х., 2000. - Вип.4. - С.44-47.. Значення УІТ в контексті перспектив вивчення україніки НБУВ розглядалося О. Супронюк Супронюк О. Зарубіжна україніка в НБУВ: перспективи дослідження / О. Супронюк // Бібліотечний вісник. - 2007. - С.3-5.. Інформація про архівні фонди УІТ була включена в загальний аналіз архівних збірок еміґрації та діаспори в докладній монографії М. Палієнко Палієнко М. Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля архівних колекцій). - К., 2008. - С.434. , а також у кількох ґрунтовних статтях дослідниці Зокрема, див.: Палієнко М. Українські архівні осередки в Північній Америці / М. Палієнко // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - Ч.6 (7). - У 2-х ч. - Ч.2. - К., 2001. - С.253-265.. Інформацію про матеріали членів УІТ в архівах Канади знаходимо в працях І. Матяш Матяш І.Б. Архівна україніка в Канаді: історіографія, типологія, склад / І.Б. Матяш // Український історичний журнал. - 2007. - №4. - С.153-175. . Крім того, аналіз архівних матеріалів УІТ подано в кількох публікаціях автора Атаманенко А. Колекція Українського Історичного Товариства в Інституті досліджень української діаспори при Національному університеті “Острозька академія” / А. Атаманенко // Особисті книжкові колекції та особові фонди діячів української діаспори в бібліотеках і архівах України. Зб. матер. конф. - К., 2004. - С.44-50; Атаманенко А. Джерела до історії Українського історичного товариства: бюлетень й обіжні листи / А. Атаманенко // Матеріяли до історії Українського історичного товариства. - Нью-Йорк, Острог, 2006. - С.12-33; Атаманенко А. Джерельна база дослідження діяльності УІТ / А. Атаманенко // Наукові записки Національного ун-ту “Острозька академія”: Історичні науки. - Вип. 8. - Острог, 2007. - С.391-406..

Узагальнюючі праці про УІТ та його журнал переважно були написані членами Товариства і мали значною мірою ювілейний, іноді - історико-мемуарний характер, але в них завжди згадувався доробок УІТ та основні напрямні його журналу. Значна кількість таких досліджень написана засновником УІ та ініціатором створення УІТ Л. Винарем Винар Л. “Український історик”: 40 років діяльности. - Нью-Йорк; Острог, 2003. - 422 с.; Винар Л. Українське історичне товариство. 1965 - 2000. Статті і матеріали. - Чернівці, 2000. - 126 с., який намагався висвітлити початки видання журналу, створення Товариства, охарактеризувати склад його Ініціативної групи, дати загальну характеристику діяльності в контексті тогочасного стану наукових досліджень. Л. Винар та інші дослідники намагалися визначити складові співпраці Товариства з УВАН у США Винар Л. Співпраця Українського Історичного Товариства з Українською Вільною Академією Наук у США / Л. Винар // Вісті УВАН. - Ч.1. - Нью-Йорк, 1970. - С.58-59; Домбровський О. До історії відносин між УВАН, УІТ і НТШ / О. Домбровський // Вісті УВАН. - Ч.2. - Нью-Йорк, 2000. - С.27-44; Домбровський О. “Український Історик” на фоні взаємовідносин між УІТ і УВАН / О. Домбровський // Вісті УВАН. - Ч.3. - Нью-Йорк, 2004. - С.164-169. та іншими науковими установами. Кожен ювілей журналу чи УІТ відзначався низкою публікацій Винар Л. З перспективи десятьох років / Л. Винар // УІ. - 1973. - Ч.3-4. - С.5-28; Винар Л. Думки про “Українського історика” і сучасний стан української історичної науки / Л. Винар // УІ. - 1978. - Ч.1-3. - С.5-29; Винар Л. Двадцятьліття “Українського історика” і завдання українських істориків / Л. Винар // УІ. - 1983. - Ч.2-4. - С.5-24 та ін., в яких не лише коротко подавалась характеристика діяльності Товариства та значення його журналу, а й аналіз розвитку історіографії в діаспорі та Україні. О. Домбровський Dombrowsky O. The Ukrainian Historical Association is twenty-five years old / O. Dombrowsky // The Ukrainian Quarterly. - 1988. - Vol. XLVII. - No2. - Pp.138-147; Dombrowsky O. The Ukrainian Historical Association is twenty-five years old / О. Dombrowsky // The Ukrainian Heritage in America. - New York: Ukrainian Committee of America, 1991. - Pp.603-607. коротко подав історію УІТ до 1988 р., розглянув основні методи та напрямні праці, стисло охарактеризував структуру Товариства, згадав про участь його представників у міжнародних історичних конґресах, співпрацю з АІА та інші конференції, стисло охарактеризував видавничу діяльність УІТ Домбровський О. Українському Історичному Товариству - чверть століття / О. Домбровський // Вісник. Квартальник літератури, науки, мистецтва і суспільно-політичного життя. - 1988. - Рік XLIV. - Ч.2. - С.91-100. .

В кінці 1980-х - середині 1990-х років статті дослідників з діаспори стали з'являтися в українських виданнях Мацьків Т. Зборівський договір в тогочасних західноєвропейських джерелах / Т. Мацьків // Київська старовина. - 1995. - №4. - С.36-43 та ін., члени УІТ брали участь в наукових конференціях Винар Л. З нагоди 25-річчя Українського Історичного Товариства. 1965 - 1990 / Л. Винар // Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. Матеріали першої міжнародної наукової конференції “Роль вищих навчальних закладів (інституцій) у розвитку українознавства”. - К., 1993. - С.100-101., опубліковано низку ювілейних публікацій різних авторів Винар Л. Тридцятиліття Українського Історичного Товариства (1965 - 1995) / Л. Винар // Календар-Альманах “Нового шляху”, 1996. - С.147-155; Мацьків Т. Рефлексії у 35-ліття журналу “Український історик” / Т. Мацьків // Визвольний шлях. - Т.LI. - Кн. 5 (602). - Травень 1998. - С.630-631; Винар Л. Українське Історичне Товариство: з перспективи 35 років (1965 - 2000) / Л. Винар // УІ. - 2000. - Ч.4. - С.13-28. Атаманенко А. Українське Історичне Товариство: 1965 - 2005 / А. Атаманенко // УІ. - 2005. - Ч.2-4. - С.50-89; Неврлий М. Джерело історичної пам'яті / М. Неврлий // Сучасність. - 1996. - №11. - С.156-157; Сакада Л. До 30-річчя Українського історичного товариства (Міжнародна наукова конференція в Києві) / Л. Сакада // УІЖ. - 1996. - №2. - С.151-153; Курас Г. 40-ліття Українського історичного товариства / Г. Курас // Сіверянський літопис. - 2005. - №4-5. - С.60-62.. Ознайомленню з діяльністю УІТ сприяла доповідь Л. Винара на Першому Міжнародному конґресі українських істориків в Чернівцях Винар Л. Українське історичне товариство з перспективи 35 років (1965 - 2000) / Л. Винар // Міжнародний науковий конгрес “Українська історична наука на порозі ХХІ ст.”: Доп. та повідомл. - Чернівці, 2001. - Т.1. - С.8-18; Винар Л. Українське історичне товариство з перспективи 35 років (1965 - 2000) (Доповідь виголошена на Міжнародному конгресі українських істориків, Чернівецький державний університет, 16 травня 2000 р.) / Л. Винар // УІЖ. - 2001. - №1. - С.122-133.. Більшість праць вченого супроводжуються публікацією архівних матеріалів. Л. Винар описав процес створення товариства Винар Л. Як було створене Українське Історичне Товариство: замітки засновника / Л. Винар // УІ. - 2005. - Ч.2-4. - С.11-49., історію підготовки англомовного перекладу “Історії України-Руси” М. Грушевського Винар Л. До історії англомовного видання “Історії України-Руси” Михайла Грушевського / Л. Винар // УІ. - 2002. - Ч.1-4. - С.266-279., розкрив причини та різні аспекти підготовки публікацій про О. Кандибу на сторінках журналу Винар Л.] Д-р Олег Кандиба і “Український Історик” / Л. Винар // УІ. - 2004/2005. - Ч.3-4/1. - С.84-87. [Підп.: Редактор “Українського Історика”]., роль УІ в розвитку грушевськознавства Винар Л. “Український Історик” і розвиток грушевськознавства (У 135-ліття народження М.С. Грушевського) / Л. Винар // УІ. - 2002. - Ч.1-4. - С.11-16. тощо, написав низку праць про колег.

Від середини 1990-х років у визначенні місця УІТ та його журналу в українській та світовій історіографії значний внесок зробила Л. Сакада - автор ряду наукових статей Сакада Л. Літопис новітньої української історичної думки (журнал “Український історик” та історіографічні аспекти вузівського курсу історії України) / Л. Сакада // Вісник Київського національного ун-ту. Історія. - К., 2001. - Вип. 54. - С.34-37; Сакада Л. Діяльність істориків українського зарубіжжя в обороні імені М.С. Грушевського / Л. Сакада // УІЖ. - 1996. - №6. - С.38-50; Сакада Л. Деякі теоретичні аспекти української історіографії в обговоренні журналу “Український Історик” / Л. Сакада // УІ. - 2000. - Ч.4. - С.29-43; Сакада Л. Джерела про діяльність Українського історичного товариства в публікаціях журналу “Український історик” / Л. Сакада // Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів. - Т.4. - К., 1999. - С.321-335 та ін., дисертації Сакада Л. Журнал “Український історик” в українській історіографії ХХ ст. Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - К., 2000. - 16 с. і присвяченої журналу монографії Сакада Л. “Український історик”: генеза, тематика, постаті. - Нью-Йорк; Київ, 2003. - 328 с.; іл. (Серія “Історіографічні студії”, ч.1)., упорядник покажчика видання УІ. - 1999. - Ч.4. Покажчик змісту за роки 1963 - 1997. - 174 с. . В монографії вона загально розглянула передумови появи історичного часопису в діаспорі, визначила внесок видання в опрацювання деяких історіографічних, джерелознавчих проблем, археографічного доробку та матеріалів до біоісторіографічних досліджень.

Важливими є оцінки значення журналу та діяльності УІТ в рецензіях на журнал та книжкові видання. У присвячених журналу підкреслювалося значення його публікацій, рецензійно-бібліографічного відділу тощо Лилик С. Рец. на кн.: Український історик. Журнал Українського історичного товариства. - Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1985 - 1989. - Ч.83-103 / С. Лилик // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. - Л., 1991. - Т.CCXXII. Праці історико-філософської секції. - С.437-442. . Серед присвячених книжковим виданням УІТ Див.: Prymak T. Рец. на кн.: Ivan Teslia and Euvhen Tiutko, Istorychnyi Atlas Ukrainy. Ed. Liubomyr Vynar. Montreal, New York, and Munich: Ukrainian Historical Association, 1980 / T. Prymak // Journal of Ukrainian Studies. - Vol.8. - No.2. Winter 1983. - Pp.117-118; Рец. на кн.: Ukrainskyi istoryk: Mykhailo Hrushevskyi. Dial'nist' і tvorcha spadshchyna, 28-29, No.3-4. Ed. Lubomyr Wynar. New York: Ukrainian Historical Association, 1993, 451 pp. // Slavic Review. - No.2. Winter 1995. - Pp.1140-1141 та ін. варто також згадати дослідження з проблемної історіографії Див.: Abramson H. Historiography on the Jews and the Ukrainian Revolution / H. Abramson // Journal of Ukrainian Studies. - Vol.15. - No.2. Winter 1990. - Pp.33-44. . Однією з останніх найважливіших публікацій рецензійного плану є стаття Т. Приймака, присвячена одночасно двом публікаціям про УІ - книзі Л. Сакади та збірці праць Л. Винара Prymak T. Lubomyr Wynar and the Ukrainian Historical Association / T. Prymak // Journal of Ukrainian Studies. - Vol.31. - No.1-2. Summer-Winter 2006. - Pp.205-216., в якій не лише охарактеризовано дослідження, а на їх основі проаналізовано основні складові та значення діяльності Товариства.

Водночас у материковій історіографії є численні згадки про доробок членів УІТ у вивченні окремих наукових проблем історії та історіографії Вірменич Я. Поняття “регіональна історіографія” в сучасному українознавстві: зміст, структура, дослідницькі методи / Я. Вірменич // Проблеми історії України: Факти, судження, пошуки: Міжвідом. зб. наук. праць. - К., 2002. - Вип. 6. - С.112-120; Водотика С. Наукові історичні школи й провідні тенденції розвитку історичної науки / С. Водотика // Там же. - С.121-137 та ін.. Їх поява пов'язана з тим, що більшість актуальних для сучасної України наукових питань досліджувалася членами УІТ в попередні роки, що створило своєрідну історіографічну базу для роботи вчених в Україні.

Біографічні дослідження, які з'являлися на сторінках спеціальних і загальних видань представлені в історіографії низкою різнопланових праць - від окремих статей-гасел на сторінках енциклопедичних, довідкових, періодичних видань та збірників до монографічних досліджень і дисертацій. Опубліковано в Україні й ряд некрологів та меморіальних статей Винар Л. Марко Дмитрович Антонович / Л. Винар // УІЖ. - 2005. - №2. - С.231; Баран Олександр Вікторович // Там же. - С.233-234; Омелян Пріцак // УІЖ. - 2006. - №4. - С.225-227.. О. Ясем підготовлено матеріали до персональної бібліографії істориків України Ясь О. Персональна бібліографія істориків України (Матеріали до бібліографії бібліографій) / О. Ясь // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. - У 2-х ч. - Ч.1. - К., 2002. - С.404-424. . Біографічні гасла про членів УІТ поміщено у довіднику “Українська журналістика в іменах” Баран М. Биковський Лев / М. Баран // Українська журналістика в іменах. Матеріали до енциклопедичного словника. - Вип. 10. - Л., 2003. - С.26-30; Передирій В. Витанович Ілля / В. Передерій // Там же. - С.60-61; Романюк М. Марунчак Михайло Григорович / М. Романюк // Там же. - С.311-315 та ін..

Важливе значення мають дисертації, присвячені історикам, що були членами УІТ Клинова Г.Д. Внесок Олександра Домбровського в розвиток української історичної науки в діаспорі. Автореф. дис. … канд. іст. наук. - Запоріжжя, 2007. - 20 с.; Верба І.В. Олександр Оглоблин та його внесок в українську історіографію 1920-1940-х років: Автореф. дис. … д-ра іст. наук. - К., 2000. - 39 с.; Верба І.В. Н.Д. ПолонськаВасиленко - історик та археограф. Автореф. дис. … канд. іст. наук. - К., 1994. - 16 с.; Григорук Н. Наукова та громадська діяльність Миколи Чубатого (1889 - 1975 рр.). Автореф. дис. … канд. іст. наук. - Львів, 2006. - 19 с. та ін. , хоча лише в незначній їх частині (за винятком дослідження Г. Клинової про О. Домбровського та Н. Григорук про М. Чубатого) розглядається й еміґраційний період творчості. УІТ протягом всього часу існування намагалося зберегти інформацію про творчість своїх членів та істориків взагалі. В УІ постійно вміщувалися ювілейні статті, спогади, некрологи про членів УІТ та визначних представників української науки Пекар А. Професор Олександер Баран, історик Закарпаття / А. Пекар // УІ. - 1997. - Ч.1-4. - С.112-120; Винар Л. Лев Юстимович Биковський / Л. Винар // УІ. - 1993. - Ч.1-4. - С.200-205; Атаманенко А. Любомир Винар: життя і праця (З нагоди 75-ліття вченого) / А. Атаманенко // УІ. - 2007/2008. - Ч.3-4/1-2. - С.7-44; Винар Л. Олександер Домбровський / Л. Винар // УІ. - 1977. - Ч.3-4. - С.60-74; Атаманенко А., Клинова Г. Д-р Олександер Домбровський (До 90-річчя від дня народження) / А. Атаманенко, Г. Клинова // УІ. - 2004 / 2005. - Ч.3-4/1. - С.240-251 та ін..

Праці з оцінкою внеску О. Оглоблина у різні наукові напрями були поміщені у перевиданнях книг вченого в Україні Винар Л., Атаманенко А. Видатний дослідник Мазепинської доби / Л. Винар, А. Атаманенко // Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба… - С.14-46; Винар Л. Про “Людей Старої України” / Л. Винар // Оглоблин О. Люди Старої України... - С.22-35; Дашкевич Я. Марево Переяслава над Україною / Я. Дашкевич // Оглоблин О. Українсько-московська угода… - С.121-131. , що спричинило висновок С. Кульчицького про те, що з др. пол. 1990-х рр. ХХ ст. заговорили про “оглоблинознавство як напрям української історіографії” Кульчицький С. Український період діяльності Олександра Оглоблина [рец. на книгу Верба І. Олександр Оглоблин: життя і праця в Україні]. - К., 1999. - 384 с.] / С. Кульчицький // Київська старовина. - 2000. - №5. - С.172. . Значний інтерес викликала наукова творчість і діяльність Н. Полонської-Василенко, але переважна більшість материкових досліджень за винятком досліджень В. Ульяновського та І. Верби Верба І.В. Життя і творчість Н.Д. Полонської-Василенко (1884 - 1973). - К., 2000. - 339 с.; Ульяновський В. Наталія Полонська-Василенко: штрихи до портрета / В. Ульяновський // Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т.1. До середини ХVІІ століття. - К., 1992. - С.XLI-XLIV іл. не включала аналізу її діяльності еміґраційного періоду. Низку праць, в яких було зроблено спробу визначення внеску у розвиток української історичної науки, в різний час було присвячено Л. Винару Див.: Бібліографія публікацій про Любомира Винара // Любомир Винар. Біобібліографічний покажчик (1948 - 2007). - Львів; Острог; Париж; Нью-Йорк, 2007. - С.373-490..

Вцілому, аналіз історіографії проблеми продемонстрував, що висвітлення різних аспектів праці інституції в переважно ювілейних узагальненнях оглядово містить стислий огляд причин створення журналу та УІТ, загальну характеристику Ініціативної групи, інформацію про співпрацю з іншими установами, в тому числі й на міжнародному форумі, а також про різні аспекти функціонування УІ. В біоісторіографічних дослідженнях переважно відсутній аналіз їх діяльності як членів УІТ. Водночас поза увагою дослідників залишилася більшість аспектів діяльності Товариства.

У третьому підрозділі “Джерельна база дослідження історії УІТ” здійснено систематизацію та аналіз джерел з досліджуваної проблеми. Теоретичні аспекти джерельної бази історіографічних досліджень вже неодноразово ставали предметом вивчення наших попередників, в яких поруч із терміном “історичне джерело” застосовується термін “історіографічне джерело” Див.: Парфіненко А. Історіографічний процес / А. Парфіненко // Історіографічний словник. Навч. пос. для студентів історичних факультетів університетів. - Х., 2004. - С.90-92; Колесник І.І. Українська історіографія... - С.37-38; Калакура Я.С. Українська історіографія: Курс лекцій... - С.19-22; Санцевич А.В. Предмет та об'єкти дослідження історіографії / А.В. Санцевич // УІЖ. - 1989. - №5. - С.35-36 та ін.. Джерельна база вивчення історії Товариства представлена широким колом джерел, які вцілому можна поділити на три основні групи: документальні, наративні та аудіовізуальні.

Використані документальні джерела, класифікуючи за змістом, можна поділити на такі основні групи: 1) статути та інкорпораційні документи; 2) діловодний матеріал (картотеки Товариства за різні роки, членські заяви, анкети, збіркові листи та ін.); 3) інформаційні матеріали (“обіжні листи”, повідомлення, оголошення, програми конференцій і конґресів, каталоги книжкових видань); 4) звіти з діяльності осередків УІТ та Товариства вцілому; 5) особисті документи вчених. Наративні джерела поділяємо на такі групи: 1) публікації бюлетеню Товариства; 2) публікації УІ, зокрема інформативних рубрик “Хроніка”, “In Memoriam”, “Конґреси, конференції, презентацій” та ін.; 3) епістолярій (офіційний та приватний); 4) спогади й щоденники; 5) опубліковані та неопубліковані інтерв'ю з членами Товариства; 6) біографії (автобіографії); 7) інформативні повідомлення в пресі (“сторінки УІТ” в газетах “Свобода” та “Америка”); 8) книжкові видання, наукові статті, археографічні публікації членів Товариства; 9) бібліографії Щербініна О.П. До проблеми бібліографії як методу наукових досліджень: на прикладі творчості істориків України ХІХ - поч. ХХ ст. / О.П. Щербініна // Вісник Харківської державної академії культури: Зб. наук. праць. - Х., 2001. - Вип. 7. - С.58-68.. Аудіовізуальні джерела до історії Товариства представлені фото- та фонодокументами.

Дві перші та частина третьої групи джерел включають опубліковані та неопубліковані матеріали. Неопубліковані джерела, які містять інформацію до історії УІТ до 1991 р., на жаль, значною мірою розпорошені. Зокрема, поза Україною значна кількість матеріалів зберігається в архівах УІТ в Кенті та Нью-Йорку (США), архіві представництва УІТ в Канаді (Торонто), приватних архівах активних членів Товариства та його представників в Німеччині Т. Мацькова (Гайдельберг) та О. Вінтоняка (Мюнхен). Частину архівних матеріалів сьогодні передано в Україну (М. Антоновича, Б. Винара, Л. Винара, О. Вінтоняка, О. Домбровського, Т. Мацькова та ін.). Крім того, матеріали до історії УІТ нами було знайдено в Бахметєвському архіві Колумбійського університету (зокрема, листи О. Оглоблина, Н. Полонської-Василенко та ін.), в архіві Дослідницького центру імміграційної історії (The Immigration History Research Center) Міннесотського університету (Міннеаполіс, США). Серед останніх - листування та біографічні матеріали І. Витановича, М. Чубатого та Л. Биковського у фонді ОДВУ, архіви І. Витановича та О. Грановського, в яких зберігаються також матеріали членів УІТ Л. Биковського, М. Чубатого, Р. Климкевича, Є. Онацького та ін.