Теорії федералізму в східнослов’янській історіографії другої половини ХІХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

07.00.06 - Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

ТЕОРІЇ ФЕДЕРАЛІЗМУ В СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКІЙ

ІСТОРІОГРАФІЇ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ

ХІХ СТОЛІТТЯ

Морозов Дмитро Олександрович

Миколаїв - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор,

Кіян Олександр Іванович,

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка,

завідуючий кафедрою всесвітньої історії.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Пінчук Юрій Анатолійович,

Інститут історії України НАН України,

старший науковий співробітник,

кандидат історичних наук, доцент

Козирєв Олег Сергійович,

Миколаївський державний університет

імені. В.О. Сухомлинського, доцент кафедри політології.

Захист відбудеться 15 червня 2010 р. о 13⁰⁰-ій годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.13401 Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського Міністерства освіти і науки України, Інституту історії та права за адресою: 54003, м. Миколаїв, пл. Комунарів, 1, ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту історії та права Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського за адресою: 54003, м. Миколаїв, пл. Комунарів, 1.

Автореферат розісланий 14.05. 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.А. Пархоменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається тим, що федералізм наприкінці ХХ - початку ХХІ століття отримав серед теоретичних і практично важливих явищ соціального, політико-правового і наукового життя одну з головних позицій. Свідченням цього процесу є посилена увага до теорії в зарубіжній і вітчизняній літературі, збільшуваний потік різнопланових публікацій з проблеми. Починаючи з 1971 року, у країнах Західної Європи здійснюється видання спеціалізованого журналу “Паблиус” з проблем федералізму за редакцією Д. Елазара та Д. Кінсайда. У сучасній Швейцарії функціонує “Об'єднаний центр з вивчення федеральних проблем”. Видаються спеціальні серії з історії федералізму: “Федеральні системи світу” (з 1991 р.); “Тенденції до централізації і децентралізації у федеративних державах” (з 1998 р.); “Федеральна демократія. На прикладі США і Європи” (за ред. Д. Елазара й Н. Грейлсмера); “Порівняльний аналіз федералізму: територіальний аспект політики” (за ред. І. Дучасек) та ін.

Не менш важливим видається дослідження федералістських ідей і для України, де характер сучасного політичного розвитку засвідчує тенденцію до протистояння двох провідних елементів у державному будівництві - централізму та децентралізації. Усе більш реальним уважається той факт, що від результату оптимального розв'язання цієї проблеми й створення більш гармонійної територіальної державної моделі залежать не лише результати суспільно-економічних перетворень, але й сама цілісність нашої держави. Саме ця ситуація закономірно поставила не тільки перед політико-правовою, але й історичною наукою проблему теоретичного обґрунтування і розгляду характеру утворення, еволюції, здобутків і негативів федеративних державних утворень у минулому людської цивілізації для того, щоб створити систему критеріїв, наукових перспектив, засобів її вдосконалення в сьогоденні. Згідно з даним положенням, особливо актуальним є повернення до теоретичної спадщини адептів ідеї федералізму в східнослов'янській історико-політичній думці, починаючи з часу її зародження й до перетворення в одну з ключових ідейно-політичних доктрин (друга половина ХІХ ст.).

Звернення до теорій федералізму в східнослов'янській історіографії другої половини ХІХ ст. актуальне ще й тому, що саме в цей проміжок часу обговорення теми федералізму вперше в європейській науці набуло міждисциплінарного характеру. Кожна нова теорія ґрунтувалась на історичному матеріалі та філософсько-концептуальному фундаменті. Запропоновані такими видатними теоретиками, як: М. Костомаров, М. Бакунін, О. Герцен, М. Драгоманов, М. Грушевський та ін. ідеї щодо перебудови державних форм на засадах федералізму сприятимуть передбаченню результатів реформ і можуть бути важливим аргументом практичного їхнього втілення в практику суспільно-політичного життя.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в руслі наукової проблематики історичного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Суспільно-політичні процеси в Україні другої половини ХІХ - поч. ХХ ст.”, ухваленої вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка 26 грудня 2000 р., протокол № 4.

Мета роботи полягає в комплексному дослідженні проблеми федералізму в ученнях і концепціях видатних істориків і громадсько-політичних діячів для з'ясування ролі ідеї федералізму в східнослов'янській дореволюційній історіографії, тим самим сприяти об'єктивному висвітленню в історичній науковій літературі та закріпити в суспільній свідомості теорії федералізму як феноменів політичного й ідеологічного плюралізму.

Для досягнення цієї мети автор визначив наступні дослідницькі завдання:

– Дати сучасне пояснення змісту й суті федералізму як історико-політичної теорії.

– Виявити основні тенденції та особливості становлення федералістських ідей у східнослов'янській історичній думці ІІ пол. ХІХ ст.

– Показати ідейну трансформацію в Східній Європі від “офіційного” й “конфесійного” до “революційного” федералізму.

– На прикладі розвитку східнослов'янської історичної науки з'ясувати роль федералістських ідей для постановки концепцій історії Росії й України.

– На основі аналізу змісту панівних у східнослов'янській історичній думці федералістичних теорій показати принципові відмінності в оцінці явища між адептами “територіального”, “етнічного” й “національного” федералізму.

– Ідентифікувати проблему взаємозв'язку російських та українських теоретиків федералізму й указати на ключові розбіжності в їхніх підходах до розв'язання національного питання.

– З позицій континууму простежити елементи наступності в еволюції теорії федералізму на різних етапах східнослов'янського історико-політичного процесу.

– Указати на ті компоненти історико-федералістичних теорій, які не втратили актуальності й можуть бути апробовані в умовах сучасних політичних реалій державного будівництва.

Об'єкт дослідження - східнослов'янська історико-політична думка у формі творчості видатних теоретиків ідеї федералізму.

Предметом дослідження є писемні тексти, змістом яких виступають ідеї і вчення про федералізм у східнослов'янській історіографії другої половини ХІХ ст.: їхня суть, генезис, основний зміст, вплив на постановку теорії національної історії, а також практику державного будівництва в минулому й сьогоденні.

Методологічну основу дисертації становлять загальновизнані теоретичні положення про природу історичного пізнання, соціальні аспекти, норми й цінності історичної науки, етики вченого та відповідальності перед суспільством. Цей процес реалізується на основі поєднання трьох дослідницьких принципів - науковості, об'єктивності й історизму. Принцип історизму передбачає зорієнтованість на розуміння, пізнання минулої епохи та людини в категоріях культури, матеріальних та ідейних обставин. Головні положення науковості реалізуються через впровадження теоретико-методологічної реконструкції найсуттєвіших за мірою їхнього громадсько-політичного й наукового резонансу федералістичних концепцій. Говорячи про принцип об'єктивізму в системі дослідження, автор солідарний з положенням відомого західноєвропейського фахівця в галузі теорії та історії історичної науки Й. Рюзена (Німеччина), викладеним у доповіді “Відповідальність історика: міф та історична реконструкція” на ХХ Міжнародному конгресі історичних наук у Сіднеї (2005 р.), де у зверненні до сучасних національних істориків стверджується думка, що об'єктивність, до якої прагне історик, означає лише “чесний виклад і реконструкцію наукового пізнання минулого без створення на основі сучасних політичних реалів нового історіографічного міфу”. Rьsen J, Responsibility of Historian: myth and historical reconstruction // 20^th International Congress of Historical Sciences, Programme, 3-9 July, University of New South Wales. - Sydney, 2005. - P. 89.

У дисертації автор послугувався як традиційними, так і новітніми методами дослідження: хронологічно-проблемним, періодизації, ретроспективи та ін. У силу багатоаспектності характеру проблеми при вивченні ідей і теорій східнослов'янського федералізму використовувався насамперед системний підхід і структурно-функціональний аналіз, а при розробці засобів його вдосконалення - порівняльний метод.

Використання принципу монодисциплінарності у взаємодії з полідисциплінарним підходом у дослідженні наближає створення моделі постання федеративних теорій в історіографії східнослов'янських народів та розуміння систем асоціативної творчості в розробці ідеї федералізму.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину ХІХ століття, коли ідея федералізму, трансформована в антипода федералізму, вперше викристалізовується в східнослов'янській історичній думці у формі різнопланових теоретико-федералістичних доктрин.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній:

– Уперше у вітчизняній історичній науці й політології комплексно досліджується ідея федералізму в історичних концепціях видатних східнослов'янських істориків і громадсько-політичних діячів, починаючи з часу постання принципу федералізму на початку ХІХ століття й до оформлення перших історико-федералістських теорій.

– Запропонована й теоретично обґрунтована періодизація етапів розвитку ідей про федералізм в історіографії. За внутрішніми критеріями виділено дві домінантні течії - “етнічна” й “територіальна” в осмисленні проблеми східнослов'янської федералізації в історії.

– Внесено істотні корективи в інтерпретацію ідейного підґрунтя “територіального” і “національного” федералізму, яке, на думку автора, тісно пов'язане з ідеологією “народництва” та демократичного лібералізму.

– Доведено, що головним принципом загальнотеоретичного підходу до розробки концепції федералізму в східнослов'янській історичній науці стало ставлення до національного питання, підходу в осмисленні історичного процесу через призму “централізму”, “унітарності”, з одного боку, та “децентралізму” і “територіального автономізму” - з іншого.

– Спростовуються стереотипи щодо осібних аспектів федералістичної теорії у творчості М. Костомарова, В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Грушевського та ін. видатних вітчизняних істориків..

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в певному внеску в поглиблене вивчення ідеологічних течій східнослов'янської історіографії (“централісти” і “федералісти”), у теорію та історію історіографії, історію правових вчень, політологію та ін. Матеріали можуть використовуватися в науково-практичній діяльності аналітичних центрів з проблем федералізму, науково-дослідній роботі, навчальному процесі, стати основою спецкурсу, програм і навчальних курсів з історії політичних учень, соціології, вони можуть бути корисними при осмисленні сучасних політичних подій, сприяти об'єктивному сприйняттю в суспільній свідомості і в науковій літературі різних теорій федералізму в історико-політичній думці східнослов'янських народів.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному комплексному її вирішенні, що дає змогу більш глибоко зрозуміти сутність теорії федералізму в східнослов'янській історіографії другої половини ХІХ ст.

Апробація основних положень і результатів здійснена шляхом обговорення на засіданнях кафедри всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Основні положення та висновки висвітлено в доповідях на двох міжнародних конференціях. Зародження федералістичної теорії в Росії розглядається в доповіді “Федералізм в програмних положеннях декабристів” на конференції “Родина Раєвських в українсько-російському соціокультурному просторі” (Кіровоград, 22-23 жовтня 2009 р.). Про вплив положень панславістського федералізму йшлося в доповіді “Слов'янська федерація в програмі Кирило-Мефодіївського товариства” на міжнародній науковій конференції “Україна в європейському цивілізаційному процесі: проблеми соціальної та інтелектуальної історії” (Дніпропетровськ, 8-9 жовтня 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в п'яти статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України з історичних наук.

Структура дисертації. Робота містить вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел та літератури (420 позицій). Основний текст дисертації викладено на 152 сторінках, повний обсяг дослідження становить 184 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” здійснено загальну постановку проблеми, обґрунтовано важливість та актуальність її вивчення, хронологічні межі, розкрито зв'язок з напрямами наукових досліджень сучасної історіографії, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано його мету й конкретні завдання, охарактеризовано теоретико-методологічну основу, розкрито наукову новизну дисертації та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про наукову апробацію дослідження.

Перший розділ - “Історіографічні, джерелознавчі й теоретико-методологічні проблеми дослідження” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі констатується, що вершиною дослідження історії федералізму в дореволюційній східнослов'янській історіографії стали праці О.С. Ященка. Розпочавши аналіз проблеми з критики західноєвропейської історико-федералістичної теорії, відомої під назвою “Теорія федерації Лабанда-Еллінека” (від імені творців доктрини), О.С. Ященко, починаючи з 1912 року, моделює власну теорію федералізму, де констатується, що “Росія ніколи не спроможеться на утворення “реальної”, а не “фіктивної” федерації, чому є свідченням сам характер її історичного розвитку”. Ященко А.С. Теория федерализма / А.С. Ященко. - Юрьев, 1912. - С. 320.

Говорячи про другий комплекс історіографічних досліджень, пов'язаний з розглядом федералістичної теорії в контексті східнослов'янського історичного процесу, констатується, що феномен федералізму інтерпретується переважно в територіально-соціальному ключі, без належної оцінки саме національного підґрунтя появи теорії в східнослов'янській історико-політичній думці. Лише в працях українських істориків І. Лисяка-Рудницького, Ю. Пінчука, Р. Пирога, Г. Корольова, присвячених творчості відомих українських істориків-федералістів М. Драгоманова, М. Костомарова, М. Грушевського, концептуально охоплено ті моделі національного федералізму, які мають модифікацію в бік державності. Лисяк-Рудницький І. Перша українська політична програма. “Переднє слово до Громади” Михайла Драгоманова / Іван Лисяк-Рудницький // Історичні есе. - К.: Основа, 1994. - Т. 1. -.С. 349-374; Пінчук Ю. А. Микола Іванович Костомаров / Ю.А. Пінчук // Історіографічні дослідження в Україні. - Вип. 12.: Визначні постаті української історіографії ХІХ - ХХ ст. - К.: Інститут історії України НАН України, 2002. - С. 74-112; Пиріг Р.Я. Ідея федералізму в державницькій концепції М. Грушевського / Р.Я. Пиріг // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2005. - Т. 13. - С. 188-192; Карабанов М.М., Родько П.Г. Ідея окремішності українського народу та традиція федералізму в історико-політчиній спадщині М. Костомарова / М.М. Карабанов, П.Г. Родько // Грані. - 1999. - № 6. - С. 10-22; Корольов Г. Федералізм Михайла Грушевського кінця ХІХ - поч. ХХ ст.: спроба реконстуркції / Геннадій Корольов. - К.: Інститут історії України НАН України, 2007. - 99 с.

У сучасній російській історіографії дослідження історії федералізму здійснюється в ракурсі двох проблем. Перша з них пов'язана з характеристикою самого процесу розвитку теорії та шляхів російського федералізму. Цей підхід озвучили Р.Г. Абдулатіпов, Л.Ф. Болтенкова, Е.П. Доржієв, Г.В. Каменська, В.Г. Пахомов та ін. Абдулатипов Р.Г., Болтенкова Л.Ф., Яров Ю.Ф. Федерализм в истории России: [В 3 кн.] / Р.Г. Абдулатипов, Л.Ф. Болтенкова, Ю.Ф. Яров. - М.: Вече, 1992; Каменская В.Г. Федерализм: мифология и политическая практика / В.Г. Каменская. - М.: Мысль, 1998. - 376 с.; Королева-Коноплянская Г. Идея федерализма в политических программах декабристов и анархистов / Г. Королева-Коноплянская // Федерализм. - 2002. - № 1(25). - С. 22-47. Інший важливий аспект дослідження віддзеркалює визначення місця й ролі російського федералізму в контексті дослідження глобальних факторів і теоретичних понять: асиметричність, державний суверенітет, історичний регіоналізм. Аналіз літератури в цьому контексті засвідчує, що серед російських вчених відсутня єдність у розумінні політико-історичних категорій: “суверенітет”, “дезінтеграція”, “централізація” і т. п. Робиться висновок, що російський історичний досвід в осмисленні теорії федералізму достатньо різниться, але при всій його специфіці, він має загально-цивілізаційне значення. Петров В.В. Россия. Кризис федерации: прошлое, настоящее, будущее / В.В. Петров. - М.: Правда, 1999. - С. 171-172.

У завершальному комплексі історіографічного аналізу розглянуто праці зарубіжних науковців. Особливо підкреслено внесок у дослідження версії федералізму Е. Бургесса, який на практиці трансформації східноєвропейських версій теорії федералізму переконливо довів їхню залежність від рівня розвитку традиції місцевого самоврядування та територіального фактора. Burgess E. Federalism and Federation in Western Europe / E. Burgess. - Beckenham, 1986. - 398 p.

Важливим компонентом поглиблення розуміння історичного шляху дефініції “федералізм” виступають праці Р. Кінга, який розглядає ключові її відмінності від категорії “федерація”. Федералізм у його інтерпретації розглядається як своєрідний тип державності в історії, створеної в результаті поєднання двох, здавалося несумісних територіально-організаційних принципів - “диференціації” та “єднання”. King P. Federalism and Federation / P. King.- London, 1982. - 248 p.

На основі історіографічного аналізу стверджується теза, що, незважаючи на значну кількість праць з проблеми, тема зародження, становлення й розвитку теорії федералізму в східнослов'янській історичній думці залишається нез'ясованою. Відсутній цілісний і системний підхід для її розв'язання в науково-теоретичній літературі, а отже, комплексне дослідження постання, генезису, трансформації теорії федералізму як важливого фактора в розвитку історичної думки східнослов'янських етносів залишається нагальним науковим завданням.

У підрозділі 1.2. - “Джерельна основа дослідження” - простежено різні за походженням, характером, формою та інформаційними можливостями джерела. Відповідно до сучасних герменевтичних підходів та методик системно-структурного аналізу виокремлено три основні джерелознавчо-історіографічні компоненти: “конкретний текст”, “загальний текст” та історико-культурний” і “громадсько-політичний” контексти.

Першим комплексом джерел, що має особливе значення для реконструкції теорії федералізму в східнослов'янській історичні думці, є спеціальні тематично спрямовані твори. У цьому разі непересічну наукову вартість становлять студії головних репрезентантів федералістських ідей в історіографії ХІХ століття: М. Костомарова, М. Бакуніна, М. Драгоманова, А. Щапова, М. Грушевського та ін.

Особливо виділяються концептуальні статті М. Костомарова в журналі “Основа” 60-х років ХІХ століття, де вперше в східнослов'янській історичній науці прозвучав виклад історії Росії через призму ідей федералізму.

Федералізм територіального спрямування поданий працями А. Щапова, М. Драгоманова, ідеолога “сибірського сепаратизму” М. Ядрінцева. Як історіографічне джерело, вони наочно демонструють головні відмінності між територіальним “областничеством” (А, Щапов, М. Ядрінцев) та “етнографічним федералізмом” (М. Костомаров, В. Антонович).

Для розуміння витоків і поступового розвитку теорії “національного федералізму” використані праці М. Грушевського, переважно “раннього періоду” (90-ті рр. ХІХ ст.). Це зумовлено тим, що досить тривалий час погляд ученого на проблему федералізму в історії інтерпретувався лише на підставі його праць більш пізнього походження.

Поряд з друкованими джерелами, важливе значення для реконструкції федералістичних течій у східнослов'янській історичній думці мають також рукописні матеріали й неопубліковані твори. З погляду наукової значущості вони не лише не поступаються друкованим джерелам, але й слугують їм доповненням, оскільки містять ті матеріали, що дають можливість більш адекватно, з позиції історіографічного синтезу, спостерігати еволюцію світоглядних теоретичних принципів розвитку ідеї федералізму в Росії.