Херсонська і Одеська єпархія в умовах становлення тоталітарної системи (1918-1939 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

07.00.01 - історія України

УДК 94 (477) «1918/1939»: 281.96

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ХЕРСОНСЬКА І ОДЕСЬКА ЄПАРХІЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ (1918-1939 рр.)

Татарченко Олександр

Борисович

Миколаїв - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі українознавства Херсонського національного технічного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Сусоров Віктор Дмитрович, Херсонський національний технічний університет, завідувач кафедри українознавства Офіційні опоненти :Михайлуца Микола Іванович доктор історичних наук, доцент, завідувач кафедри українознавства Одеського морського національного університету

Тригуб Олександр Петрович кандидат історичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Чорноморського державного університету імені Петра Могили

Захист відбудеться “ 8 ” жовтня 2010 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 38.053.02 у Чорноморському державному університету імені Петра Могили за адресою: вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, 54003, Україна.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили (вул. 68 Десантників, 10, м. Миколаїв, 54003).

Автореферат розісланий “ ” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор Пронь С.В.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі Українська держава розбудовує суспільний лад, заснований на демократичних та духовних цінностях, що є традиційними для українського народу. Зважаючи на реформування усіх сфер суспільного життя в нашій країні, відносини між державою та церквою розвиваються на демократичній основі. Так Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, а також Конституція України створили нормативно-правову базу, яка дозволила вільно розвиватися церковним організаціям у сучасному українському суспільстві. Однак, для того, щоб не допустити помилок минулого в майбутньому, необхідно використовувати досвід попередніх років, набутий у процесі реалізації державної релігійної політики. З огляду на це, проблеми релігії та церкви мають особливу актуальність у сучасній вітчизняній історичній науці.

Особливу увагу дослідників привертає період складного життя православної церкви часів розбудови соціалістичної моделі державного устрою на теренах України у період 1918-1939 рр. Під час міжвоєнного періоду відбулися кардинальні зміни у відносинах держави та церкви. Після утвердження радянської влади Російська православна церква почала втрачати свій вплив на суспільно-політичну сферу держави, який мала за часів Російської імперії. Проголошення свободи совісті та розгортання кампанії з відокремлення держави від церкви поклали початок складному перетворенню потужної державної структури на громадську організацію, позбавлену державної опіки. Саме у міжвоєнний період відносини держави та церкви пройшли складний шлях від конфронтації до взаємного визнання та лояльного ставлення один до одного.

Яскраве відображення цей процес знайшов на рівні українських регіонів. Тому для всебічного дослідження глибини та багатогранності даної проблеми важливе значення має розгляд її на прикладі окремо взятих єпархій. Крім того, актуальність теми обумовлюють наступні аспекти: по-перше, реалізація релігійної політики радянської держави у Херсонській і Одеській єпархії на сьогоднішній день знаходиться серед кола недостатньо досліджених сторінок української історії; по-друге, всебічний аналіз становища православної церкви у радянській державі міжвоєнного періоду дозволить уникнути помилок минулого у взаєминах держави та церкви у сучасній Україні; по-третє, дослідження радянського релігійного законодавства допоможе українським правникам виробити чіткі механізми регулювання релігійної сфери в українському суспільстві; по-четверте, вивчення причин та наслідків розколу в східнослов'янському православ'ї в 1918-1939 рр. надасть можливість наблизитися представникам українських православних конфесій до порозуміння між собою. Зважаючи на вищевикладене, тема дисертаційного дослідження “Херсонська і Одеська єпархія в умовах становлення тоталітарної системи (1918-1939 рр.)” є достатньо актуальною і такою, що потребує ґрунтовного дослідження.

У наші дні важливими чинниками, що сприяють комплексному розкриттю піднятої проблеми є: формування у вітчизняній історичній науці нових підходів та концепцій у дослідженні історії періоду між утвердженням радянської влади та початком Другої світової війни; відкриття раніше недоступних для дослідників широкого кола документів та матеріалів; можливість переосмислення відносин держави та церкви через призму нових демократичних, національно орієнтованих цінностей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертант виконав дисертаційне дослідження в рамках науково-дослідницької роботи кафедри українознавства Херсонського національного технічного університету, а саме: “Південь України: економічна, політична та культурна характеристика (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)” (державний реєстраційний номер 0110U002623).

Головною метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз, узагальнення та переосмислення усієї багатогранності та складності реалізації державної релігійної політики у межах Херсонської і Одеської єпархії періоду 1918-1939 рр.

Для досягнення поставленої мети було виокремлено такі завдання дисертаційної роботи:

- дослідити стан наукової розробки теми та репрезентативність джерельної бази дослідження;

- розкрити методику і теоретико-методологічну основу дисертації;

- простежити еволюцію релігійного життя мирян Херсонської і Одеської єпархії в залежності від зміни державно-політичної кон'юнктури;

- розглянути особливості процесу відокремлення церкви від держави на прикладі південноукраїнського регіону;

- виявити причини розколу Російської православної церкви та з'ясувати специфіку розколу в Херсонській і Одеській єпархії;

- з'ясувати роль державних органів у поглибленні протистояння між окремими церковними течіями;

- дослідити особливості відносин держави та церкви у майновій сфері;

- проаналізувати реалізацію державної політики, спрямованої на пропаганду атеїзму серед населення Південної України;

- з'ясувати причини та методи застосування репресивних заходів з боку державних органів у відношенні до представників церкви;

- визначити наслідки державної релігійної політики зазначеного періоду для Херсонської і Одеської єпархії.

Об'єктом дослідження виступає Херсонська і Одеська єпархія в усіх сферах свого життя у період 1918-1939 рр.

Предметом дослідження є діяльність радянських державних і партійних органів, спрямована на реалізацію релігійної політики у Херсонській і Одеській єпархії та відповідна реакція православної церкви як соціокультурного інституту.

Територіальні межі дослідження охоплюють сучасні Миколаївську, Одеську, Херсонську та частину Кіровоградської області. Це зумовлено тим, що ці адміністративні одиниці повністю або частково входили до складу Херсонської і Одеської єпархії в період, що розглядається.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють період з 1918-го до 1939-го рр. - добу існування Херсонської і Одеської єпархії в умовах формування тоталітарної системи.

Нижня хронологічна межа дослідження (1918 р.) обумовлена, з одного боку - кардинальною зміною державної політики відносно церкви, яку закріпив декрет РНК “Про відокремлення церкви від держави та школи від церкви” від 23 січня 1918 р., згідно з яким було розпочато процес перетворення Російської православної церкви з державної структури у громадську організацію. З іншого боку - загостренням протиріч у середині церкви, що вилилось у бажання однієї частини духовенства встати на шлях примирення з радянською владою, а іншої частини священнослужителів відстоювати принципи і цінності Патріаршої церкви часів Російської імперії.

Верхня межа (1939 р.) зумовлена перетворенням Російської православної церкви у лояльну організацію по відношенню до влади, секретним рішенням Політбюро ЦК ВКП(б) за № 22 від 11 листопада 1939 р. про відміну переслідування церкви і відповідним зменшенням активності антирелігійної політики та переходом частини церковників Херсонської і Одеської єпархії до нелегальної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше недостатньо досліджену проблему діяльності Херсонської і Одеської єпархії в умовах становлення тоталітарної системи (1918-1939 рр.) розглянуто з позицій сучасної методології української історичної науки, у дисертаційному дослідженні виявлено та використано широкий масив архівних джерел і місцевої періодичної преси, котрий до цього часу не був уведений до наукового обігу.

На основі проведеної роботи дисертантом вперше одержано відомості про:

- еволюцію релігійного життя Херсонської і Одеської єпархії в залежності від державної релігійної політики;

- особливості створення та діяльності державних органів з відокремлення церкви від держави;

- націоналізацію та експропріацію церковного майна;

- організацію безвірницького руху в державних установах та підприємствах;

- проведення пропагандистських кампаній (на підтримку “Живої церкви”, за вилучення церковних цінностей, за зняття дзвонів, за боротьбу проти релігійних свят);

- застосування владою репресивних заходів щодо церковників Херсонської і Одеської єпархії;

- наслідки реалізації державної релігійної політики у Південному регіоні України.

На підставі проведеного дослідження удосконалено бачення регіональних особливостей релігійного життя віруючих мешканців Південної України в міжвоєнний період.

У процесі роботи над дисертацією уточнено:

- статистичні відомості про розвиток православних конфесій, чисельність духовенства та кількість діючих і закритих молитовних споруд;

- дані про діяльність державних і громадських організацій, задіяних у державній релігійній політиці 1918-1939 рр.

У дисертаційній роботі набуло подальшого розвитку:

- дослідження південноукраїнських особливостей розколу в православній церкві;

- з'ясування методів атеїстичної пропаганди щодо населення Херсонської і Одеської єпархії;

- аналіз податкових важелів впливу відносно південноукраїнського духовенства усіх православних конфесій тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження, а також уведені в обіг документи і матеріали можуть бути використані:

- для підготовки узагальнюючих праць з історії України, церковної історії, релігієзнавства, краєзнавства, історії української культури, а також у викладацькій роботі для читання відповідних курсів та спецкурсів у вищій школі;

- у виховній роботі з учнівською та студентською молоддю, направленою на формування патріотизму, популяризації вивчення історії рідного краю та розвиток духовності підростаючого покоління;

- для вдосконалення вітчизняного релігійного законодавства та формування діалогу між державними інституціями та церквою, заснованому на толерантності та взаємоповазі.

Апробація результатів дисертації. Дисертація була апробована на 13 міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Місцеве самоврядування: історія та сучасність (До 140-річчя запровадження земств на Херсонщині)” (Київ-Херсон, 16-17 вересня 2005 р.), V регіональній науковій конференції молодих істориків “Актуальні проблеми історії України” (Херсон, 14 квітня 2006 р.), Міжнародній науковій конференції “Архівні джерела у формуванні історичної пам'яті” (Херсон, 29-30 травня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Релігія і церква в нових політичних реаліях” (Херсон, 1-2 червня 2006 р.), ІІІ Международной научно-практической конференции “Дни науки - 2007” (www.rusnauka.com, 1-15 квітня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження джерел з історії українського і польського народів” (Київ-Херсон-Миколаїв, 14-15 вересня 2007 р.), IV Международной научной практической конференции “Наука и образование” (www.rusnauka.com 3-15 січня 2008 р.), Науковій конференції: “Документальна спадщина Полтавщини: минуле, сучасність, перспективи” (Полтава, 12 серпня 2008 р.), ХХVІ Міжнародній краєзнавчій конференції молодих вчених (до 160-річчя від дня народження О.Я. Єфименко) (Харків 19 грудня, 2008 р.), Науково-практичній конференції “Людина в історії та культурі. Станківські читання - 2009” (Миколаїв, 19-22 лютого 2009 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Державно-церковні взаємини в Україні: проблеми та перспективи розвитку” (Херсон, 4-5 червня 2009 р.); Науково-практичній конференції “Інтеграційні процеси країн чорноморсько-балтійського регіону” (Київ-Миколаїв, 17-18 вересня 2009 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми міжконфесійних відносин в сучасному християнстві” (Херсон, 3-4 червня 2010 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри українознавства та вченої ради факультету технологій і дизайну Херсонського національного технічного університету із запрошенням спеціалістів інших кафедр.

Публікації. Результати досліджень дисертанта викладені в чотирнадцяти наукових публікаціях. Усі вони є одноосібними. Серед них одинадцять статей представлені у наукових фахових журналах, що входять до переліку ВАК України, три публікації представлені в наукових збірниках в якості тез доповідей конференцій.

Структура дисертації та її зміст випливають із мети та завдань дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (659 назв) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 298 сторінок, із них 199 сторінок основного тексту.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано новизну одержаних результатів, визначено завдання дослідження, його географічні та хронологічні межі, названо мету, об'єкт і предмет дослідження, розкрито його практичне значення та форми апробації.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” проведено аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, систематизовано та охарактеризовано джерельну базу дослідження, визначено його теоретико-методологічні засади.

У підрозділі 1.1 “Стан наукової розробки теми” визначено основні періоди історіографії проблеми дослідження та зроблено аналіз літератури щодо діяльності Херсонської і Одеської єпархії в умовах становлення тоталітарної системи (1918-1939 рр.).

Перший період історіографії дослідження, що охоплює 1918-1939 рр. характеризувався утвердженням радянської історичної науки, заснованої на марксистсько-ленінській методології. Головні її принципи були сформульовані у роботах В. Леніна, котрий, розвиваючи ідеї К. Маркса, проголосив свободу совісті та закликав до ідейної боротьби з релігією, яка суперечила комуністичній ідеології Ленин В. И. Социализм и религия / Владимир Ильич Ленин // Полн. собр. соч. - Т. 12. - С. 142-147; Ленин В. И. Классы и партии в их отношении к религии и церкви / Владимир Ильич Ленин // Полн. собр. соч. - Т. 17. - С. 429-438; Ленин В. И. Духовенство и политика / Владимир Ильич Ленин. - Т. 22. - С. 80-81.. Крім того, Й. Сталін у своїх виступах неодноразово наголошував на стійкості пережитків капіталізму, критикував ідеалізм як основу релігії та висловлював упевненість у перемозі над релігією И. Сталин Вопросы ленинизма / Иосиф Сталин. - 11-е изд. - М.: Госполитиздат, 1945. - 611 с.

Серед радянських державних та громадських діячів, що розвивали атеїстичну думку виокремимо: В. Бонч-Бруєвича, Б. Кандідова, П. Красікова, В. Сараб'янова, І. Степанова, І. Сухоплюєва, Є. Ярославського Бонч-Бруевич В. Д. Вопросы истории религии и атеизма / Бонч-Бруевич В. Д. - М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1956. - 64 с.; Кандидов Б. Церковь и гражданская война на Юге (Материалы к истории религиозной контрреволюции в годы гражданской войны). По неопубликованным архивным материалам / Борис Павлович Кандидов. - М.: Безбожник, 1931. - 295 с.; Красиков П. А. Избранные атеистические произведения / Красиков П. А.; под. ред. проф. А. Ф. Окулова. - М.: Мысль, 1970. - 270 с.; Красиков П. А. На церковном фронте (1918-1923) / Красиков П. А. - М.: Юрид. изд-во Наркомюста, 1923. - 312 с.; Сарабьянов В. Об антирелигиозной пропаганде / Сарабьянов В. - М.: Московский рабочий, 1923. - 36 с.; Степанов И. Мысли о религии / Степанов И. И. - М.: Красная Новь, 1924. - 38 с.; Степанов И. Религия, духовенство, его доходы, его проклятия и благословения / Степанов И. И. - М.: Коммунист, 1918. - 112 с.; Сухоплюєв І. Ставлення соціалістичних партій ІІ Інтернаціоналу до релігії / Іван Сухоплюєв. - Х.: Пролетар, 1932. - 320 с.; Ярославский Е. М. О религии / Емельян Михайлович Ярославский. - М.: Политиздат, 1957. - 640 с.; Ярославский Е. М. Библия для верующих и не верующих / Емельян Михайлович Ярославский. - М.: Политиздат, 1977. - 375 с.; Ярославский Е. М. Как родятся, живут и умирают боги и богини / Емельян Михайлович Ярославский. - М.: Безбожник, 1923. - 238 с.. Їхні праці відзначалися ідеологічною забарвленістю, тому в них знайшли відображення основні засади антирелігійної політики та агітації.

Дослідники Н. Антонов, П. Гідулянов та Л. Дьяконов, вивчаючи питання організації державної релігійної політики в умовах відокремлення церкви від держави, велику увагу приділили аналізу декрету “Про відокремлення церкви від держави та школи від церкви” й іншим нормативно-правовим актам релігійного законодавства радянської влади, надаючи їм виключно позитивну оцінку та підкреслюючи їх демократичність Антонов Н. Что означает отделение церкви от государства / Н. Антонов. - Царицын: Отдел Госиздата, 1921. - 9 с.; Гидулянов П. В. Церковные колокола на службе магии и царизма (фактические материалы) / Гидулянов П. В. - М.: Атеист, 1929. - 78 с.; Дьяконов Л. П. Советские законы о церкви / Дьяконов Л. П. - Л.: ОГИЗ, 1926. - 116 с..

Протилежний підхід у висвітленні державної політики у відношенні церкви був представлений російськими емігрантськими істориками А. Валентиновим та П. Мілюковим, які стверджували про гоніння на православну церкву з боку радянської влади Валентинов А. А. Чёрная книга (Штурм небес). Сборник документальных данных, характеризирующих борьбу советской коммунистической власти против всякой религии, против всех исповеданий и церквей / Сост. А. А. Валентинов / Валентинов А. А. - Париж: Русское Национальное Студенческое Объединение. - 1925. - 295 с.; Милюков П. Н. Очерки по истории русской культуры / Милюков П. Н. В 3 т. - Т. 2, ч. 1. - М.: Изд. группа “Прогресс-Культура”, 1994. - 416 с..

Створення Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) стало причиною появи двох протилежних історіографічних підходів у висвітленні подій, пов'язаних із цією церквою. Перший підхід сформували ідеологи Автокефальної церкви (В. Липківський, І. Огієнко, В. Чехівський), які рух за самостійність розцінювався виключно як позитивний, досліджували проблеми його розвитку в Україні, включаючи Херсонську і Одеську єпархію Липківський Василь Відродження церкви в Україні. 1917-1930 рр. / Василь Липківський. - Торонто: Укр. вид-во “Добра книжка”, 1959. - 335 с.; Огієнко І. Українська церква / Іван Огієнко. - Прага: Вид-во Ю. Тищенка. - 1942. - Т. 1. - Нариси історії Української православної церкви. - 235 с.. Другий підхід представили радянські дослідники (Ю. Самойлович, І. Сухоплюєв), котрі підкреслювали “контрреволюційний” та ворожий характер представників автокефальної церкви відносно радянської влади Самойлович Ю. Українська церква на послугах у національної контрреволюції (Дослід з історії УАПЦ) / Самойлович Ю. // Революція і релігія. - Харків-Київ., 1930. - Кн. 2. - С. 198-302.; Сухоплюєв І. Українські автокефалісти / Іван Сухоплюєв. - Х.: Червоний шлях, 1925. - 62 с..

Окремою групою праць розглядалися твори, присвячені розколу Російської православної церкви та діяльності так званих “обновленців”. Радянські публіцисти І. Булатов, Я. Окунєв, Б. Тітлінов розвивали думку про те, що частина церковників спробували пристосуватися до радянського політичного устрою, а влада використала розкол для боротьби з РПЦ Булатов И. К расколу в Русской Православной церкви (С кратким историческим обзором православия) / Булатов И. - Вологда.: Тип. Северсоюза, 1922. - 69 с.; Окунев Я. “Смена вех” в церкви / Окунев Я. - Х.: Пролетарий, 1923. - 24 с.; Титлинов Б. В. Новая церковь / Борис Васильев Титлинов. - Пг.-М., 1923. - 85 с..

Другий історіографічний період дослідження (1940-1987 рр.) розвивався, з одного боку, в умовах потепління державно-церковних відносин, що було пов'язано із згортанням у радянській державі наприкінці 1930-х рр. жорсткої антирелігійної політики та пристосуванням церковного керівництва до нової влади. З іншого боку, курс ЦК КПРС, направлений на боротьбу з “церковними пережитками”, продовжував діяти.

Розвитком атеїстичної думки та висвітленням радянської державної релігійної політики міжвоєнного періоду займалися дослідники Н. Красніков, П. Курочкін, М. Шахнович, які у своїх роботах стверджували, що релігійні догми є непотрібними людині для її морального розвитку та доводили справедливість радянського релігійного законодавства Красников Н. П. Ленинский декрет об отделении церкви от государства и его международное значение / Красников Н. П. - Л.: Знание, 1964. - 20 с.; Красников Н. П. Мораль без будущего / Красников Н. П. - М.: Московский рабочий, 1984. - 94 с.; Курочкин П. К. Социальная позиция русского православия / Павел Константинович Курочкин. - М.: Знание, 1969. - 45 с.; Шахнович М. И. Русская церковь в борьбе с наукой / Шахнович М. И. - Л.: Лениздат, 1939. - 192 с.; Шахнович М. И. От суеверия к науке / Шахнович М. И. - Л.: Молодая гвардия, 1948. - 380 с.;.

На відміну від вищенаведеної концепції науковець з української діаспори В. Липинський проаналізував проблему відокремлення церкви від держави у теоретичній площині та дійшов висновку, що радянська влада в очах народу сама репрезентувала комуністичну віру, через що релігії нею переслідувалися Липинський В'ячеслав. Релігія і церква в історії України / В'ячеслав Липинський. - Нью-Йорк.: Булава, 1956. - 111 с.. Незважаючи на досягнення вищезгаданих авторів, реалізація державної релігійної політики в Херсонській і Одеській єпархії залишилася поза їх увагою.

Що стосується УАПЦ, то радянські автори (К. Дмитрук, І. Ільницький) продовжували її критикували і звинувачувати у “антирадянській” діяльності Дмитрук К. Є. Безбатченки: правда про участь українських буржуазних націоналістів і церковних ієрархів у підготовці нападу фашистської Німеччини на СРСР / Дмитрук К. Є. - Львів: Каменяр, 1974. - 236 с.; Дмитрук К. Є. Під штандартами реакції і фашизму. Нарис антинародної діяльності уніатської та автокефальної церков / Дмитрук К. Є. - К.: Наукова думка, 1976. - 381 с.; Ільницький І. Автокефалізм без мантії / Ільницький І. // Жовтень. - 1972. - №5. - С. 122-125.. Натомість українські історики закордоння І. Біланич, І. Власовський, Ю. Федорів та ін. обґрунтовували прагнення Української православної церкви до незалежності, наголошували на прагненні українців слухати богослужіння рідною мовою, наводили відомості про діяльність єпископів УАПЦ, у тому числі з Херсонської і Одеської єпархії, а державну політику в релігійній сфері піддавали гострій критиці за “антиукраїнську” позицію Біланич І. Еволюція Української Православної Церкви в 1917-1942 роках: автономія чи автокефалія / Іван Біланич. - Львів: Астролябія, 2004. - 392 с.; Церква і релігія в Україні: 50 літ після жовтневої революції (1917-1967): Збірн. доп. наук. конф. Вільного університету в Мюнхені (5-7 липня 1968 р.) / За ред. Янев В. - Мюнхен: Libera, 1984 . - С. 28-64.; Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви / Іван Власовський: У 4-х Т., 5 кн. - Репр. відтворення вид. 1961 р. - К.: Либідь, 1998. - Т. 4 (ХХ ст.), Ч. 1. - 368 с.; Воронин О. Автокефалія Української Православної Церкви / Воронин О. - Кенсінґтон - США: Вид-во Воскресіння, 1990. - 64 с.; Мартирологія українських церков: у 4 т.: документи, матеріали, християнський самвидав України. - Торонто, Балтмор: Укр. вид-во Смолоскип, т.1., 1987. - 1195 с.; Федорів Ю. Історія церкви в Україні / Ю. Федорів. - Торонто.: б.в., 1967. - 362 с..

Актуальною для радянських науковців (Н. Гордієнка, А. Шишкіна, А. Черткова) залишилася проблема обновленського розколу РПЦ. Вона дозволяла піддавати критиці церковних ієрархів за протистояння з радянською владою та змальовувати обновленський рух як такий, що був спрямований на допомогу радянській владі Гордиенко Н. С. Эволюция русского православия (20-80-е гг. ХХ ст.) / Николай Семенович Гордиенко. - М.: Знание, 1984. - 64 с.; Черков А. Б. Крах / А. Б. Черков. - М.: Молодая гвардия, 1968. - 174 с.; Шишкин А. А. Сущность и критическая оценка “обновленческого” раскола русской православной церкви / Александр Александрович Шишкин. - Казань: Изд. Казан. ун-та, 1970. - 367 с. .

Крім того, слід відзначити фундаментальні праці колективів авторів “Історія міст і сіл Української РСР” та “Історія Української РСР”, серед матеріалів яких міститься корисна інформація щодо піднятої теми История городов и сел Украинской ССР. Кировоградская область. - К.: Главная редакция УСЕ АН УССР, 1972. - 816 с.; История городов и сел Украинской ССР. Николаевская область. - К.: Главная редакция УСЕ АН УССР, 1981. - 712 с.; История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. - К.: Главная редакция УСЕ АН УССР, 1978. - 868 с.; История городов и сел Украинской ССР. Херсонская область. - К.: Главная редакция УСЕ АН УССР, 1983. - 668 с.; Історія Української РСР: У 8 т. 10 кн. К.: Наук. думка, 1977. - Т. 5. - 592 с.; Історія Української РСР: У 8 т. 10 кн. К.: Наук. думка, 1977. - Т. 6. - 544 с..

Третій період історіографії теми дослідження (з 1988 рр. - до наших днів) формувався під впливом розгортання політики перебудови у Радянському Союзі, демократизації багатьох сфер суспільного життя, святкування тисячоліття хрещення Русі тощо. Це дозволило історикам застосувати нові оцінки щодо релігійної політики радянської держави міжвоєнного періоду.

Так дослідники В. Овчинніков та М. Одінцов розвивали думку про те, що у радянській релігійній політиці переважали адміністративні підходи у вирішенні релігійного питання, які призводили до бажання державних органів якомога швидше закривати молитовні Овчинников В. Г. Православная церковь в истории нашей страны / В. Г. Овчинников // Вопросы истории. - 1988. - № 5. - С. 111-121; Одинцов М. И. Государство и церковь в России: ХХ век / Михаил Иванович Одинцов. - М.: Луч, 1994. - 186 с..

Остаточний відхід від марксистсько-ленінського принципу критики релігії у вітчизняній історіографії відбувся після здобуття Україною незалежності. Українські історики почали орієнтуватися на принципи об'єктивізму та плюралізму в оцінках релігійної політики радянської держави періоду становлення тоталітарної системи. Історики церкви (Б. Андрусишин, В. Єленський, А. Зінченко, В. Силантьєв, В. Ульяновський та ін.) досліджували питання: релігійної політики урядів періоду Української національно-демократичної революції, впливу радянського законодавства на релігійну ситуацію в країні, критики антицерковних дій окремих радянських органів, проблеми взаємовідносин духовенства та мирян тощо Андрусишин Б. І. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба Директорії УНР): Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / Андрусишин Б. І. - К.: Либідь, 1997. - 167 с.; Євсєєва Т. М. Російська православна церква в суспільно-політичному житті України 1917-1921 рр.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Євсєєва Тетяна Миколаївна. - К., 2000. - 247 с.; Єленський В. Є. Державно-церковні взаємини на Україні (1917-1990) / Єленський В. Є. - К.: Знання, 1991. - 72 с.; Зінченко А. “Це влада не від Бога, а від дракона” ДПУ-НКВС проти свободи совісті / Арсеній Леонідович Зінченко // Вітчизна. - 1991. - № 4. - С. 157-164; Зінченко А. Л. Чи була відокремлена церква від держави у 20-ті роки? / Арсеній Леонідович Зінченко // Український історичний журнал. - 1992. - № 1. - С. 104-114; Киридон А. М. Час випробувань: держава, церква і суспільство в радянській Україні 1917-1930-х років / Алла Миколаївна Киридон. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 384 с.; Силантьєв В. І. Влада і православна церква в Україні (1917 - 1930 рр.): дис. … док. іст. наук: 07.00.01 / Силантьєв Василь Іванович. - Харків, 2005. - С. 458; Ульяновський В. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба Української Центральної Ради) / Ульяновський В. - К.: Либідь, 1997. - 200 с.; Ульяновський В. Церква в Українській державі 1917-1920 рр. (доба Гетьманату Павла Скоропадського): Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / Ульяновський В. - К.: Либідь, 1997. - 320 с.

З позицій офіційної точки зору патріаршої Російської православної церкви доктор церковного права, професор Московської духовної академії, протоієрей В. Ципін, аналізуючи державно-церковні відносини після 1917 р., вважав церкву жертвою політики радянської влади Цыпин Владислав, протоиерей. История русской церкви 1917-1997. Книга девятая / Владислав Александрович Цыпин. - М: Изд-во Спасо-Преображенского Валаамского монастыря, 1917. - 832 с..

Останніми роками активізувалося дослідження реалізації релігійної політики радянської держави 1918-1939 рр. на прикладі окремих єпархій чи регіонів. Щодо Херсонської і Одеської єпархії, то до останнього часу не було проведено жодного комплексного дослідження відносин держави та церкви міжвоєнного періоду. Однак існує низка досліджень щодо втілення в життя окремих аспектів релігійної політики у Південному регіоні України.

Так, особливе значення для отримання відомостей про те, на основі яких традицій розвивалася Херсонська і Одеська єпархія в 1918-1939 рр., має кандидатська дисертація О. Тригуба “Історія Херсонської єпархії (1775-1918)”, який на основі широкого документального масиву всебічно розкрив політичні та соціальні передумови її створення в 1775 р., продемонстрував основні напрями її діяльності та особливості взаємодії з державною владою Тригуб О. П. Історія Херсонської єпархії (1775-1918): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Тригуб Олександр Петрович. - Миколаїв, 2000. - 193 с..

Проблеми реалізації державної релігійної політики в Херсонській і Одеській єпархії періоду становлення тоталітарної системи розкрито дисертантом в декількох статтях Татарченко О. Б. Відокремлення школи від церкви у перші роки встановлення радянської влади на території Херсонської та Одеської єпархії / Олександр Борисович Татарченко // Архівний збірник до 90-річчя Державного архіву Полтавської області. Матеріали наукової конференції: «Документальна спадщина Полтавщини: минуле, сучасність, перспективи». - Полтава, 2008. - С. 161-164; Татарченко О. Б. Діяльність державних органів по відокремленню церкви від держави у Херсонській та Одеській єпархії у 20-30-ті роки ХХ століття / Олександр Борисович Татарченко // Інтелігенція і влада. Серія: Історія: громадсько-політ. наук. збір. - Одеса: Астропринт, 2009, вип. 15. - С. 180-190.. Істориками С. Білоконем, В. Павленком, Є. та І. Сінкевичами й іншими розглянуто інші сторони в житті православної церкви, зокрема, долю монастирів і церков тощо Білокінь С. І. Церковна інтелігенція Наддніпрянщини в 1917-1920 рр. / Сергій Білокінь // Проблеми історії: факти, судження, пошуки. - 1992. - № 2. - С. 19-24; Макарська А. І. Православні монастирі південної України в умовах антицерковної політики та секуляризації в 20-ті рр. ХХ / Макарська А. І. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2008. - Вип. ХХІІ. - С. 74-77; Павленко В. Я. Історія Свято-Григоріївського (Бізюкового) монастиря / В. Павленко, О. Єжова // Південний архів: Збірник наукових справ. Історичні науки. - Випуск 4. - Херсон: Айлант, 2001. - С. 152-158; Сінкевич Є. Г., Запорожець О. В. Життя Херсонської єпархії у 20-30-ті роки ХХ ст. / Є. Сінкевич, О. Запорожець // Південний архів: Збірник наукових справ. Історичні науки. - Випуск 15. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2004. - С. 154-156; Сінкевич І. Ю. Православні церкви при установах міста Херсона / І. Сінкевич, Д. Ганченко // Південний архів. Збірник наукових праць. Історичні науки. - Випуск 6. - Херсон: Айлант, 2001. - С. 122-130..

Що стосується досліджень релігійної історії на території Херсонської і Одеської єпархії після початку Другої світової війни, вони були розкриті у докторській дисертації “Православна церква на Півдні України в період Другої світової війни у контексті політики радянського і румунського режимів” історика церкви М. Михайлуци Михайлуца М.І. Православна церква на півдні України в період Другої світової війни у контексті політики радянського і румунського режимів: автореф. дис… д-ра іст. наук.: спец. 07.00.01 / Михайлуца Микола Іванович; Нац. Ун-т «Києво-Могилянська академія». - К., 2009. - 39 с..

На рубежі 1980-1990-х рр. серед українських істориків здобула популярність тема історії Української автокефальної православної церкви. Науковцями: О. Балягузовою, Т. Євсєєвою, О. Ігнатушою, А. Киридон, О. Тригубом, не оминаючи увагою Херсонську і Одеську єпархією, досліджувались тиск владних структур на автокефальну церкву, проблеми її парафіяльного життя, конкуренція з іншими православними течіями тощо Балягузова О. Ю. Розкол в українському православ'ї у 1921-1930 рр. (на матеріалах Півдня України): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Балягузова Ольга Юріївна. - Миколаїв, 2005. - 216 с.; Євсєєва Т. М. Російська православна церква в суспільно-політичному житті України 1917-1921 рр.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Євсєєва Тетяна Миколаївна. - К., 2000. - 247 с.; Ігнатуша О. М. Українська автокефальна православна церква (1917-1930 рр.): дис. … канд. іст. наук.: 07.00.02 / Ігнатуша Олександр Миколайович. - Х., 1993. - 255 с.; Киридон А. М. Час випробувань: держава, церква і суспільство в радянській Україні 1917-1930-х років / Алла Миколаївна Киридон. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. - 384 с.; Тригуб О. П. Поширення ідеї “канонічної” автокефалії в українському православ'ї (1922-1925 рр.) / Олександр Петрович Тригуб // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2009. - Вип. ХХVІІ. - С. 170-175..

Що стосується розколу Російської православної церкви, то залучивши нові документи історики (О. Балягузовій, Г. Білан, О. Ігнатуші, О. Тригубу, М. Шкаровський) встановили причини розколу РПЦ, продемонструвати роль влади у поглибленні розкольницьких процесів, дослідити діяльність окремих православних течій як на всесоюзному рівні, так і на рівні окремих радянських республік і республіканських регіонів, включаючи Південну Україну Балягузова О. Ю. Розкол в українському православ'ї у 1921-1930 рр. (на матеріалах Півдня України): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Балягузова Ольга Юріївна. - Миколаїв, 2005. - 216 с.; Білан Г. І. Обновленський рух в Україні 20-30-х рр. ХХ ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / Г.І. Білан. - Запоріжжя, 2005. - 20 с.; Ігнатуша О. М. Інституційний розкол православної церкви в Україні в умовах модернізації (ХІХ ст. - 30-ті рр. ХХ ст. ): автореф. дис. … д-ра іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / О. М. Ігнатуша. - Дніпропетровськ, 2006. - 39 с.; Тригуб О. П. Розгром української церковної опозиції в Російській православній церкві (1922-1939 рр.): Монографія / Олександр Петрович Тригуб. - Миколаїв: ТОВ «Фірма«Іліон», 2009. - 312 с.; Тригуб О. П. Розкол Російської православної церкви в Україні (1922-39 рр.): між державним політичним управлінням та реформацією: Монографія / Олександр Петрович Тригуб. - Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - 300 с.; Тригуб О. П. Російська православна церква в радянській Україні у 20-30-х рр. ХХ ст.: інституційний розкол та міжконфесійні відносини: автореф. дис. … д-ра іст. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / О.П. Тригуб. - Донецьк, 2010. - 41 с.; Шкаровский М. В. Обновленческое движение в Русской Православной церкви ХХ века / Михаил Витальевич Шкаровский. - СПб.: Нестор, 1999. - 100 с..

Крім того, загальні питання історії Російської православної церкви розглядали західні історики Н. Девіз, В. Мосс, Е. Рослоф тощо Davis N. A long walk to Church. A contemporary history of Russiun Orthodoxy / Nathaniel Davis. - Boulder, Colorado: Westview Press, 1995. - XXIII + 381 p.; Мосс В. Православная церковь на перепутье (1917-1999) / Мосс В. Перевод с англ., ред. перевод Т. А. Сенина. - СПб: Издательство «Алетейя», 2001. - 405 с.; Roslof E. Red priests: renovationism, Russian Orthodoxy, and revolution, 1905-1946 / Edward E. Roslof. - Bloomington, In.^ Indiana University Press, 2002. - XVIII + 259 p..

Отже, проблема діяльності православної церкви в умовах становлення тоталітарної системи привертала значну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних істориків. Однак комплексно проблема реалізації радянської релігійної політики в Херсонській і Одеській єпархії в 1918-939 рр. не була досліджена. Натомість, широка історіографічна база загальної історії православної церкви створила підґрунтя для всебічного дослідження піднятої проблеми.

Параграф 1.2 «Джерельна база, методологія та методика дослідження» містить характеристику широкого кола джерел та основних принципів і методів, використаних автором у створенні дисертаційної роботи.

Джерельна база дисертації за своєю сутністю є широкою та багатогранною, її складає різний за походженням комплекс документів. Значний пласт інформації для дослідження реалізації державної релігійної політики у Херсонській і Одеській єпархії 1918-1939 рр. було отримано з матеріалів фондів державних архівів України: Центрального державного архіву вищих органів влади України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України), державних архівів Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, а також Державного архіву Управління Служби безпеки України у Херсонській області (ДА УСБ України у Херсонській обл.).

Застосувавши до корпусу джерел системно-структурний аналіз, ми класифікували його за характером виявленої в ньому інформації. Внаслідок цього нами виокремлено такі групи документів: 1) законодавчі акти, 2) діловодна документація, 3) обліково-статистичні дані, 4) судово-слідчі справи, 5) матеріали періодичних видань, 6) документи особового походження, 7) довідкова та бібліографічна література.

До першої групи документів віднесено законодавчі та підзаконні акти державних, партійних і церковних структур, які діяли у межах Радянського Союзу та Української СРР. релігійний єпархія церква урядовий

В основоположних документах Політбюро ЦК КПРС визначені принципи правових відносин держави і церкви, які компартії радянських республік, як національні підрозділи ЦК КПРС, у директивному порядку втілювали у життя. Більша частина законопроектів, законів, декретів та інших документів, підготовлених як ЦК КПРС, так і іншими партійними і державними структурами представлені в численних документальних збірниках, які систематично виходили друком, починаючи з 1920-х рр. Також важливе значення для нас мали збірники церковних документів, найважливішими з яких є акти Патріарха Тихона та рішення православних соборів.

Другу групу документів становить діловодна документація. Її утворення стало наслідком взаємодії центральних та місцевих органів влади з церковними організаціями у межах реалізації радянського законодавства, направленого на відокремлення церкви від держави. Матеріали цієї групи було розбито на три підгрупи за видами документів представлених у ній. Перша підгрупа охопила організаційно-розпорядчу документацію (циркуляри, постанови, розпорядження, положення, статути, інструкції та ін.). Другу підгрупу утворили довідково-інформаційні документи: доповіді, звіти, довідки, протоколи, листи, телеграми тощо. Третю підгрупу становлять господарсько-договірні документи, головним чином представлені договорами, що укладалися владою з релігійними громадами на право користування останніми культовим майном.

Третю групу джерельної бази дослідження утворила обліково-статистична документація. Виходячи із змісту документів, виокремлено дві підгрупи. До першої підгрупи віднесено документи, які містять інформацію щодо кількісного та особового складу релігійних громад і антирелігійних товариств. Другу підгрупу обліково-статистичної документації сформували статистичні відомості щодо матеріальної бази релігійних товариств.

Судово-слідчі справи розкривають складність відносин держави та церкви у період 1918-1939 рр. Значна кількість таких справ опублікована у збірниках документальних матеріалів, однак, переважна більшість судово-слідчих матеріалів, що зберігаються у фондах обласних управлінь Служби безпеки України, до нашого часу є недостатньо вивченими.

Періодичні видання складаються з преси громадського походження (“Голос православной Украины” (Харків), “Журнал Московской патриархии”, “Живая церковь” (Київ), “Херсонские епархиальные ведомости”, “Церковное обновление” (Одеса)) та друкованих органів владних структур (“Агитпропаганда”, “Известия Одесского губернского исполнительного комитета и губернского комитета партии (большевиков) Украины”; “Красный Николаев” (з 16 червня 1930 р. “Шлях індустріялізації”), “Наддніпрянська правда”, “Революция и церковь”, “Херсонский коммунар”).

З документів особового походження було використано: автобіографії, мемуари (спогади), листи, виступи тих людей, котрі були безпосередніми свідками подій 1918-1939 рр. Крім того, для висвітлення зазначеної проблеми важливе значення мала довідкова та бібліографічна література.

Теоретико-методологічну основу дослідження проблеми реалізації державної релігійної політики у Херсонській і Одеській єпархії (1918-1939 рр.) сформували універсальні принципи наукових підходів до вивчення об'єктивної дійсності, які домінують в історичній науці на сучасному етапі її розвитку: історизм, об'єктивізм та плюралізм. Також повноцінна робота над дисертацією стала можливою завдяки застосуванню широкого спектра історичних та загальнонаукових методів наукового дослідження: проблемно-хронологічного, описового, порівняльно-історичного, статистичного методів, методу історичної критики, аналізу та синтезу, соціально-психологічного аналізу тощо.

Використання достатньо репрезентативної джерельної бази та застосування широкого спектру принципів і методів наукового пізнання дозволило отримати чітку картину складних відносин держави та церкви в Херсонській і Одеській єпархії між двома світовими війнами.

У другому розділі «Життя Херсонської і Одеської єпархії в умовах відокремлення церкви від держави та розколу православної церкви» подається характеристика релігійного життя Херсонської і Одеської єпархії в залежності від зміни державно-політичної кон'юнктури в Україні, висвітлюється процес створення та діяльності органів з відокремлення церкви від держави, аналізується вплив на єпархію розкольницьких процесів у РПЦ.

У підрозділі 2.1 «Адаптація Російської православної церкви до нових суспільно-політичних умов у добу відокремлення церкви від держави» розкриваються особливості життя Херсонської і Одеської єпархії в умовах релігійної політики від часів Громадянської війни до згортання жорсткої антирелігійної політики у 1939 р.

Станом на 1918 р. у межах Херсонської і Одеської єпархії діяла значна кількість церков та монастирів, існувала розгалужена система церковної освіти, миряни брали активну участь у релігійному житті держави і своїх населених пунктів, про що свідчили численні публікації в місцевій пресі.

Після Лютневої революції 1917 р. керівництво РПЦ підтримало Тимчасовий уряд, хоча частина духовенства залишилася незадоволеною встановленням рівності усіх релігій перед законом. Крім того, у зв'язку з революційними подіями єпархіальний з'їзд Херсонської і Одеської єпархії виступив за демократизацію як церковного, так і загальнодержавного життя, хоча через тісний зв'язок з РПЦ не підтримав українізацію богослужіння.

Під владою урядів часів Української революції релігійне питання вирішувалося нерівномірно: Центральна Рада, будучи соціалістичною, не підтримувала боротьбу за автокефалію Української православної церкви; гетьманат І.Скоропадського прихильно ставився до автокефального руху, а Директорія силою закону проголосила автокефалію православної церкви. Утвердження радянської влади в Південній Україні ознаменувалося втіленням у життя радянських релігійних законів, основоположним серед якх був декрет РНК “Про відокремлення церкви від держави та школи від церкви” від 23 січня 1918 р., за яким РПЦ відокремилася від держави й отримала статус громадської організації. Незважаючи на те, що державні органи з відокремлення церкви від держави у своїй роботі мали певні недоліки, вони досягнули поставленої мети.

Таким чином, духовенству та парафіянам православної церкви довелося пройти шлях від умов життя при панівному становищі церкви в державі до умов життя при атеїстичному законодавстві.

У підрозділі 2.2 «Специфіка розколу православної церкви у Херсонській і Одеській єпархії» аналізуються причини та особливості церковного розколу в Південній Україні.

Серед перших розгорнули боротьбу за розвиток своєї церкви прихильники Української автокефальної православної церкви, яка остаточну незалежність оформила на Першому всеукраїнському православному церковному соборі (14-30 жовтня 1921 р.). Хоча формування парафій цієї церкви на території Херсонської і Одеської єпархії розпочалося ще в 1920 р. Це стало можливим після поширення радянського релігійного законодавства на Південну Україну, котре дозволило реєструвати релігійні громади.

На початковому етапі автокефалісти мали певний успіх у Херсонській і Одеській єпархії, однак внаслідок внутрішніх проблем (слабка матеріальна база, проблеми із соціальним складом, розкольницькі тенденції), протидії РПЦ та тиску з боку владних структур даній церкві не вдалося створити велику кількість релігійних громад. Внаслідок арешту значної кількості керівництва УАПЦ у справі “Спілки визволення України” та рішення ІІІ Надзвичайного Собору (січень 1930 р.) про саморозпуск УАПЦ припинила своє існування.

Під впливом реформаторських ідей в РПЦ, ще на початку ХХ ст. розгорнувся обновленський рух. Основна обновленська течія “Жива церква” розпочала активну діяльність з Помісного собору в Москві 1922 р. і незважаючи на протидію з боку РПЦ та особисто єпископа Херсонського і Одеського Прокопія (Титова), за підтримки Державного політичного управління у Херсонській і Одеській єпархії створила свої осередки.

Однак після 28 липня 1927 р., коли митрополит Сергій (Страгородський) виступив із “Декларацією” про лояльність до радянської влади, а екзарх України митрополит Михаїл (Єрмаков) закликав «молитися за владу», остання почала втрачати інтерес до обновленців, які до кінця 1930-х рр. припинили своє існування. Натомість, реакцією опозиційного духовенства на дії Сергія стало створення Істинно-православної церкви (ІПЦ), яка здобула певну популярність серед мирян Херсонської і Одеської єпархії. А РПЦ станом на 1938 р. об'єднала навколо себе 80% від усіх парафій. Отже, загострення кризових явищ у православній церкві негативно впливали на задоволення віруючими релігійних потреб зокрема та на духовний стан суспільства взагалі.

У третьому розділі «Майнове становище церков Херсонської і Одеської єпархії та особливості радянської свободи совісті» подається аналіз втілення в життя майнової політики радянської держави, висвітлюється специфіка антирелігійних кампаній, досліджується вплив репресивної політики на релігійну ситуацію в Херсонській і Одеській єпархії.

Підрозділ 3.1 «Майнове питання православної церкви у релігійній політиці радянської держави» характеризує, яким чином держава розпоряджалася націоналізованим церковним майном.

Одним із перших кроків радянської влади стала націоналізація церковних земель і майна. Згідно з радянським законодавством прибуткове майно церкви переходило у користування держави, а молитовні з богослужбовими предметами передавались релігійним громадам у безкоштовну оренду. Щодо оренди житлових приміщень, то, вважаючи священнослужителів “нетрудовим елементом”, влада встановлювала за неї завелику суму. Зважаючи на це, миряни надавали матеріальну допомогу місцевим священнослужителям.

Важливою складовою майнової політики радянської держави відносно церкви стали кампанії з конфіскації церковних цінностей та дзвонів. Першою стартувала кампанія з вилучення коштовностей, яка була зумовлена голодом 1921 р. Декларуючи допомогу голодуючим, влада, зібравши 26 п. золота та 24565 п. срібла частково допомогла голодуючим, а більшу частину ресурсу використала на інші потреби. У Херсонській і Одеській єпархії кількість зібраних цінностей не була значною, оскільки більшість церков пограбували ще за часів Громадянської війни.

Офіційним приводом для розгортання кампанії зі зняття дзвонів стало рішення XIV з'їзду ВКП(б) (грудень 1925 р.) про взяття курсу на індустріалізацію промисловості СРСР. Зняття дзвонів вмотивовувалося потребою у кольоровому металі, а також тим, що нібито звук дзвону ображає почуття атеїстів та віруючих інших релігій. На території Херсонської і Одеської єпархії дана кампанія розгорталася мляво і стартувала лише навесні 1929 р., однак активно використовувалася для антирелігійної пропаганди.

Отже, релігійна політика у майновій сфері дозволила державі скоротити матеріальну базу РПЦ і таким чином зменшити впливовість церковного інституту в радянській державі.

У підрозділі 3.2 «Атеїстична пропаганда та вплив радянської репресивної політики на релігійну ситуацію Південної України» досліджується проведення атеїстичних кампаній, а також використання репресивних заходів проти духовенства та мирян.