Феномен "жіночого століття" в російській історіографії

Тож перебіг російської наукової думки стосовно цього питання на сьогоднішній день перебуває на етапі переконання більшості істориків у тому, що задовго до Петра І було зірване те «покривало», під яким ховалася соціальна та політична самоідентифікація російської жінки.

- З'ясовано, що помітний внесок у скарбницю розвінчаних міфів щодо визначальної ролі Петра І у зародження феномену «жіночого століття» належить російським дослідникам - представникам гендерної історії та історичної фемінології (С. Айвазова, Н. Пушкарьова, Л. Рєпіна та ін.). З'ясовано, що поряд із поняттям «революція», що застосовувалося в російській історіографії стосовно реформ Петра I щодо жіноцтва, постає термін «еволюція», надаючи, таким чином, історіографічній реконструкції тогочасних подій амбівалентного спрямування: революція становища жінки у юридичному аспекті та еволюція її готовності до змін у аспекті психологічному.

Соціальна самоідентифікація російської жінки у працях деяких російських істориків (В. Іконніков, М. Костомаров, В. Міхневич, Н. Пушкарьова та ін.) займає належне місце у переліку рушійних сил так званої «жіночої» революції.

- Проведено дослідження та порівняльний аналіз історіографічних портретів російських правительок досліджуваного періоду, що дозволило підсумувати наступне:

1). Спостерігається поступове заміщення «трафаретного» до недавнього часу в російській історіографії образу царівни Софії як «богатир-дівиці» (С. Соловйов, М. Костомаров) образом своєрідної предтечі «жіночого століття» (І. Андрєєв, В. Балязін);

2). Історіографічний образ Катерини І як випадкової фігури на політичній «шахівниці» Російської імперії та маріонеткової імператриці, по суті, не зазнав особливих змін протягом двох століть, за винятком лічених спроб сучасних істориків (А. Каменський, І. Іонов, І. Курукін, М. Павленко) обґрунтувати легітимність здобуття дружиною Петра І самодержавної влади.

3). Реінтерпритація епохи Анни Іоанівни, здійснена сучасними російськими істориками (Є. Анісімов, М. Павленко, І. Курукін, І. Чіжова) частково на основі припущень, висунутих С. Соловйовим, дозволила вийти за межі наукових стереотипів стосовно образу цієї імператриці. Історіографічний портрет Анни Іоанівни зазнав істотних змін внаслідок застосування сучасними істориками (Є. Анісімов, І. Курукін) у процесі дослідження постаті цієї самодержиці гендерного підходу, завдяки чому стало можливим пояснення як деяких причин вибору її кандидатури на престол, так і глибинних витоків формування кола її оточення, а значить - і впливу його на управління країною.

4). Графік популярності постаті імператриці Єлизавети Петрівни в російській історіографії нагадує синусоїду - дочці Петра давалися як піднесені, так і зневажливі оцінки дослідників: приписувані Єлизаветі політичний прагматизм, уміння маніпулювати настроями натовпу, нерозбірливість у засобах для досягнення мети дозволяють провести паралелі історіографічного образу Єлизавети Петрівни із збірним образом успішного політика, щоправда - двірцевого масштабу.

Разом із тим штамп «веселої цариці», поставлений на постать Єлизавети Петрівни істориками, на сьогодні, незважаючи на спроби його переосмислення сучасними науковцями (Є. Анісімов, А. Бейгул, М. Васецький та ін.), усе ж є помітним у російській історіографії.

- Розкрито особливості механізмів здобуття жінками влади, які, на думку російських істориків, є найбільш характерними для жіночої статі. І якщо воцаріння Катерини І як казус не можна назвати дискусійним питанням у російській історіографії, то стосовно інших самодержиць спостерігаються помітні зміни у поглядах російських істориків.

Так, простежується тенденція до оцінки сучасними науковцями (Є. Анісімов, О. Каменський, І. Чіжова) Анни Іоанівни як далекоглядного політичного маніпулятора. Що ж до ролі Єлизавети Петрівни у процесі здобуття престолу, то у російській історіографії останнього десятиліття було здійснено при використанні гендерного підходу переоцінку поведінки цесарівни.

На тлі зображення суто жіночих мотивів, що підштовхнули Єлизавету до здійснення перевороту (загроза чернецтва, заслання), на яких акцентували ще дореволюційні історики (В. Ключевський, М. Костомаров, С. Соловйов), сучасні дослідники (Є. Анісімов, М. Павленко) проводять паралель «жіночі мотиви - чоловіча поведінка», віддаючи належне мужності та самовладанню цесарівни у рішучий момент. Таким чином, у роботі з'ясовано, які форми політичної участі залишали російські історики за тогочасними самодержицями.

- Виокремлено найбільш типові для російської історичної науки стереотипи як стосовно образів жінок-самодержиць, так і щодо періодів їх царювань.

Внаслідок цього, схематично можна виділити кілька історіографічних кліше стосовно епохи «жіночого століття», які на сьогоднішній день існують у російській історіографії та становлять інтерес у контексті даного дослідження. Серед найбільш розповсюджених із таких кліше умовно можна виділити наступні: «Катерина І - праля на престолі», «Кривава Анна», «Весела цариця Єлизавета» та ін.

- Визначено, що предметом найбільш поширених дискусій у російській історіографії стосовно інтерпретації епохи «жіночого століття» є вищезгадані кліше, а також явище фаворитизму.

Завдяки розвитку таких напрямів наукових досліджень як психологічна історія (зокрема, «історія емоцій») та історична фемінологія російськими науковцями було здійснено переоцінку жіночих самодержавних царювань, що засвідчило значимість особистісного фактору у процесі історіографічної інтерпретації не лише окремого образу, але й цілої епохи.

Отже, поняття «жіночого століття» у російській історичній думці на всіх етапах її розвитку формувалося у прямо пропорційній залежності від того, у який бік схилялися історіографічні «терези» стосовно оцінки російських імператриць як носіїв самодержавної влади та як носіїв жіночого гендеру.

Таким чином, висвітлення феномену «жіночого століття» як сукупності явищ, нехарактерних для історії досліджуваної держави, у російській історіографії має комплексний характер.

А тому викристалізування цієї сукупності явищ російськими істориками та інституціоналізація її у російську науку у якості феномена була успішно проведена саме завдяки ефективному поєднанню політичного та гендерного аналізу епохи «жіночого століття».

Публікації, які відображають основні результати дисертаційного дослідження

1. Династична криза 1730 року в Росії : історіографічний аспект / Людмила Медведська // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2007. - Т. 15. - С. 56-64.

2. Прихід Катерини І до влади та його відображення в російській історіографії / Людмила Медведська // Часопис української історії. - К., 2007. - Вип. 8. - С. 12-17.

3. Імператриця Єлизавета Петрівна як уособлення «культури маскараду» в російській історіографії / Л. Медведська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К., 2008. - Вип. 95. - С. 99-104.

4. Гендерний аспект боротьби за московський престол кінця XVII ст. у російській історіографії / Л. Медведська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К., 2009. - Вип. 97. - С. 39-44.

Публікації, які додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

5. Гендерна «революція» 1725 року на російському імператорському престолі: історіографічний аспект / Людмила Медведська // Дні науки історичного факультету-2008 : матеріали міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 90-р. Гетьманату П. Скоропадського. Київ, 23-24 квітня 2008 р. : у 2 ч. Ч. 2. - К., 2008. - Вип. 1. - С. 135-137.

6. Обставини воцаріння Анни Іоанівни в оцінках російських істориків / Людмила Медведська // Дні науки історичного факультету-2009 : матеріали ІІ міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 175-р. Київського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - К., 2009. - Вип. 2. - С. 88-91.

7. «Жіноча революція» Петра І в російській історіографії / Людмила Медведська // Дні науки історичного факультету-2010 : матеріали ІІІ міжн. наук. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 65-р. Перемоги у Великій Вітчизняній війні, Київ, 22-23 квітня 2010 р. : у 4 ч. Ч. 3. - К., 2010. - Вип. 3. - С. 135-137.

8. Передумови «гендерної революції» 1725 року в Росії : темпоральний аспект / Л. Є. Медведська // Час у дзеркалі науки : І Міжнародна наук. міждисцип. конф. (19 березня 2011 р.) : матеріали виступів. - К., 2011. - С. 175-177.

Анотації

Медведська Л.Є. Феномен «жіночого століття» в російській історіографії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

У дисертації досліджено особливості зародження та становлення феномену «жіночого століття» на матеріалах російської історіографії, простежено його витоки та історичні передумови. Виявлено, що зміна становища жіноцтва в Росії у науковому світі розглядається як одна із рушійних сил появи жінок-самодержиць на політичній арені держави. З'ясовано, яку роль російські історики відводили Петру І у трансформації суспільного образу російської жінки. Проведено дослідження та порівняльний аналіз історіографічних портретів російських правительок та відтворено механізми здобуття ними влади. Виокремлено найбільш типові для російської історичної науки стереотипи - як стосовно образів жінок-самодержиць, так і щодо періодів їх царювань. Встановлено, що висвітлення феномену «жіночого століття» як сукупності явищ, нехарактерних для історії досліджуваної держави, у російській історіографії має комплексний характер, що і сприяло інституціоналізації цього поняття у російську науку.

Ключові слова: «жіноче століття», самодержиці, імператриці, гендер, російська історіографія.

Медведская Л.Е. Феномен «женского века» в российской историографии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 - всемирная история. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

В диссертации исследованы особенности зарождения и становления феномена «женского века» на материалах российской историографии, отслежены его истоки и исторические предпосылки. Определена роль, которую российские историки отводили Петру I в трансформации общественного образа российской женщины, изучено влияние этого явления на возникновение и формирование феномена «женского века». Проведены исследование и сравнительный анализ историографических портретов российских правительниц, воссозданы механизмы получения ими самодержавной власти, установлены формы их политического участия, констатируемые российскими историками. Выделены наиболее типичные для российской исторической науки стереотипы - как относительно образов женщин-самодержиц, так и относительно периодов их царствования. Среди наиболее распространенных из историографических клише схематически представлены следующие описания: «Екатерина І - прачка на престоле», «Кровавая Анна», «Веселая царица Елизавета» и др. Определен предмет наиболее распространенных дискуссий в российской историографии относительно интерпретации эпохи «женского века», а именно: вышеупомянутые клише и явление фаворитизма. Благодаря развитию таких направлений научных исследований как психологическая история (в частности, «история эмоций») и историческая феминология российскими учеными была признана значимость личностного фактора в процессе историографической интерпретации не только отдельного образа, но и целой эпохи. Сделан вывод о том, что освещение феномена «женского века» как совокупности явлений, нехарактерных для истории исследуемого государства, в российской историографии имеет комплексный характер, что и способствовало институционализации этого понятия в российскую науку.

Ключевые слова: «женский век», самодержицы, императрицы, гендер, российская историография.

Medvedska L. E. Phenomenon of the «women's century» in Russian historiography. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of PhD in history, specialty 07.00.02 - World history. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2011.

The thesis investigates the origin and peculiarities of development of a «women's century» on the materials of Russian historiography, tracing its origins and historical background. It is found that changing status of women in Russia in the scientific world is regarded as one of the driving forces of appearing the women - empresses on the political arena of the State. It is also found what was the role of Peter I, by Russian historians, in the transformation of the social role of the Russian woman and influence of these phenomena on the existence of «women's century». The investigation and the comparative analysis of the historiographic portraits of Russian women-rulers was performed displaying the mechanisms of getting the power and it was found what forms of political participation were left for them by the Russian historians. The main typical for Russian history stereotypes of the image of the women-rulers as well as the periods of their reigning were separately studied. It is stated that the description of the phenomenon of the «women's century» as the complex of all phenomena, unusual for the history of the examined country, has the complex character in Russian historiography, that made an effect on the institutionalization of this term in Russian science.

Key words: «women's century», women-rulers, empresses, gender, Russian historiography.

Размещено на Allbest.ru