Боротьба Української повстанської армії (УПА) "Захід" і збройного підпілля Організації українських націоналістів (ОУН) на західноукраїнських землях (1942-1960 рр.)

У п'яти областях Західної України, за даними радянської сторони, відбулося 4727 боїв та сутичок УПА і теренової сітки ОУН з радянськими каральними силами. Частина з них зафіксована у такій послідовності: у Львівській обл.. - 629 боїв, Дрогобицькій - 352, Тернопільській - 323, Станіславській - 158, Чернівецькій - 94.

Підрозділ 3.3 «Діяльність допоміжних повстанських структур» стосується аналізу діяльності референтури пропаганди, Служби безпеки, Українського червоного хреста, господарської референтури, старшинських і підстаршинських шкіл, зв'язку, конспірації, архівної справи. Так, референтура пропаганди займалася координацією пропагандистської діяльності та основними елементами ідейно-політичного виховання визвольних кадрів і мас. При ній функціонував Головний осередок пропаганди (ГОСП) з відповідними осередками на крайовому, обласному, окружному та повітовому рівнях, який оперативно організовував випуск націоналістичної преси, завданням якої було об'єднувати визвольні сили для боротьби за незалежність. При референтурі діяли друкарні. За нашими даними, у 1945 р. в УПА-«Захід» функціонувало близько 30 друкарень з різною матеріальною базою. Серед них «Імені С.Петлюри» в Станіславі, «Смерть Сталіну» на Коломийщині, ім. Петра Волош-Василенка на Ярославщині та інші. Біля с. Ямельниця на Сколівщині діяла радіостанція «Вільна Україна» з передачами англійською і французькою мовами. Пропагандистську діяльність забезпечували повстанські публіцисти П.Федун («Полтава»), О.Дяків («Горновий»), Я.Бусел («Галина»), П.Дужий («Вировий»), М.Дяченко («Марко Боєслав»), Б.Світлик («Марія Дмитренко»). Друкарні ОУН працювали до 1951 р. Остання з них ім. Ярослава Старуха («Стяг») впала у смт Товсте Заліщицького р-ну.

У роботі звертається увага на діяльність Служби безпеки, яка оберігала учасників боротьби від проникнення в повстанські лави ворожих провокаційних впливів, спроб морального розладу вояків УПА та підпілля зсередини, які плямували ідею повстанської визвольної боротьби. СБ мала окремий контррозвідувальний апарат і боївки, до яких за рекомендацією ОУН підбиралися найбільш стійкі й віддані кадри. СБ контролювала лінії зв'язку, стежила за виконанням членами ОУН, УПА принципів конспірації. Службі безпеці передувала Польова жандармерія УПА. Вона протистояла дезертирству, розголошенню організаційних таємниць, поширенню паніки, завданню збитків населенню.

Важку ношу у складних умовах боротьби виконували медичні працівники Українського червоного хреста. Структури УЧХ будувалися за територіальним принципом і функціонували на всіх рівнях у краї, області, окрузі (надрайонні, підрайонні, станиці). Поділялися вони на три основні відділи: медико-санітарний, фармацевтичний та суспільної допомоги зі своїми відповідними функціями.

На господарську референтуру покладалися важливі завдання заготівлі продуктів харчування, теплого одягу для стрільців, будівництво криївок, складів зброї, збір фінансів та інше. Діяла референтура в рамках теренової мережі ОУН, де станичні, районні та підрайонні референти вели чіткий облік товарів і щомісяця звітували перед тереновим проводом ОУН про стан забезпечення стрільців необхідними речами.

Особливого значення в УПА-«Захід» надавалося старшинським школам. З них дві діяли стаціонарно біля м. Мости Великі і поблизу с. Бряза - «Олені» та п'ять підстаршинських, серед них у с. Малиновиці на Гуцульщині, біля Космача, за лінією Керзона - ім. підполковника «Коника» і підстаршинська школа на базі школи «Олені». Практикувались старшинські вишколи на базі діючих куренів і сотень УПА.

Досягненням повстанської тактики УПА-«Захід» був зв'язок, конспірація і розвідка - система таємних заходів, котрі підпілля застосовувало для збереження своїх кадрів від смертельних ударів ворога.

Діяльність усіх цих допоміжних формувань УПА-«Захід» свідчить про складність умов визвольного руху, який забезпечували своєю участю широкі верстви населення Західної України.

Загалом у розділі з'ясовано, що УПА-«Захід» пройшла складний процес формування від зародження УНС, перших боїв з гітлерівцями, здобуття бойового досвіду, створення старшинських і підстаршинських шкіл, сотень та куренів. У фронтових умовах керівні кадри ОУН, УПА створили чітку структуру УПА-«Захід» та підпілля ОУН на місцях, які забезпечували повстанців усіма сукупними засобами для життя і боротьби. Розгалуженими підрозділами УПА-«Захід» та збройного підпілля ОУН були охоплені найширші верстви населення західноукраїнських земель, які брали активну участь у визвольній боротьбі.

У четвертому розділі «Боротьба УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН у післявоєнний період (1946-1949 рр.)» досліджується опір УПА і збройного підпілля ОУН післявоєнній «радянізації», військово-каральним акціям МДБ-МВС та репресіям радянської влади на західноукраїнських землях. визвольний боротьба польський радянський

Підрозділ 4.1 «Опір ОУН, УПА зміцненню радянської тоталітарної системи» присвячений вивченню стратегії й тактики визвольної боротьби ОУН, УПА у післявоєнний період. Опір «радянізації» відбувався у сфері реалізації економічних і політичних планів радянської влади. Звертається увага на розроблені ОУН(р) три основні схеми підпільної праці. Перша під криптонімом «Дажбог» передбачала принципи і методи збереження кадрів, зменшення відкритих виступів, створення підпільних груп в органах влади, розвиток легальної мережі у лавах партії та комсомолі. Наступною програмою «Орлик» планувалось поширити підпільну діяльність на східноукраїнські землі, куди було переселено багато українців з Галичини та Закерзоння, що могли стати соціальною базою перенесення визвольного руху на схід. Третю програму «Олег» розроблено для виховання і підготовки молодіжних кадрів. Для вищезгаданих програм розроблялися додаткові комплексні інструктивні документи під назвами «Оса» і «Муха».

У 1946 р. Провід ОУН(р) проаналізував повоєнний стан у Європі та загострив увагу на основних вогнищах наростаючого воєнного конфлікту в світі і в Західній Європі. Виходячи із ситуації, підпілля активізовувало свою діяльність та закликало номенклатурних працівників радянської влади не виконувати вказівок партії, а найбільш затятих виконавців радянських директив карали. Дуже гостро боротьба точилася навколо виборів до Верховної Ради СРСР та УРСР. Згідно з нашим аналізом, у 1946 - на початку 1947 рр. зафіксовано близько двох тисяч боїв і перестрілок, нав'язаних повстанцями органам радянської влади. У 1947 р. підпілля ОУН перейшло до новітньої тактики боротьби у нічний час. У народі їх почали називати «нічними».

Складовою повстанської тактики були уміле мінування шляхів, підриви залізничних колій, наскоки, засідки, терористичні акти, урізноманітнення боротьби з колгоспами, активна пропаганда визвольних ідей.

Водночас від Закордонних частин ОУН із Західної Німеччини до краю прибували зв'язківці із наказами Проводу. Нарешті, 1949 р. із зникненням останніх боївок УПА у гористих теренах Станіславщини Провід ОУН(р) наказав усім структурам остаточно перейти до боротьби методами збройного підпілля. Таким чином, перехід УПА-«Захід» до боротьби формами збройного підпілля відбувався поступово майже чотири роки залежно від обставин боротьби та природних умов різних регіонів.

У підрозділі 4.2 «Військово-каральні акції МДБ-МВС проти ОУН і УПА» аналізуються форми терору каральних сил радянської влади проти повстанців та народу, який підтримував їх. Внутрішні війська, наче змагаючись, чинили справжній розбій і насилля над людьми, не дотримуючись ніяких міжнародних правил і конвенцій ведення війни.

У роботі подається авторська статистика репресій радянської влади, характеризуються наслідки масових облав, блокад містечок і сіл, засідок і патрулювань у масштабі кожної з областей. Так, лише з 1 січня по 20 березня 1947 р. радянськими збройними силами здійснено 12268 бойових операцій проти боївок УПА і збройного підпілля. Повстанці зазнали втрат 966 убитими і 478 захопленими у полон. Натиск супроводжувався реорганізацією каральних сил на місцях, створенням додаткових управлінь з відповідними посадами і штатними працівниками. З 21 січня 1947 р. керівництво, що займалося боротьбою з ОУН, УПА, взяло на себе 2-ге Головне управління МДБ СРСР, яке спеціалізувалося в галузі контррозвідки. У його структурі організували відділ 2-Н (координаційно-каральний підрозділ боротьби з націоналізмом). Управління складалося з 4-х відділів та 126 висококваліфікованих працівників МДБ. 1947 р. був надзвичайно жорстоким з боку каральних військ у Чернівецькій обл. Лише за квітень-вересень 1947 р. убито 444 мешканці, яких видавали за повстанців, арештовано 114 осіб. За вересень-грудень убито 219 зовсім невинних людей.

Отже, каральним органам надано було додаткових повноважень у боротьбі з повстанцями. У їхню діяльність заборонено втручатися першим секретарям райкомів партії і органам юстиції.

Надмірно жорстоку поведінку радянських органів на місцях (знущання над полоненими, їхніми рідними і знайомими, тілами загиблих, яких забороняли хоронити) ніхто не мав права контролювати.

У підрозділі 4.3 «Репресії радянської влади проти мирного населення» висвітлено аспекти репресивних дій каральних сил УРСР та СРСР проти мешканців західноукраїнських містечок і сіл.

ЦК ВКП(б) і КП(б)У в західноукраїнських областях провели серію партійних нарад, на яких підбили підсумки боротьби і накреслили плани на майбутнє. Водночас перевірялася діяльність РВ МДБ та військової прокуратури, військових трибуналів на Західній Україні. ВКП(б) і її філіал КП(б)У вимагали покінчити з «лібералізацією» боротьби. Так, відзначалося, що у Тернопільській обл. в четвертому кварталі 1947 р. з 458 засуджених - 415-м дали м'які вироки. Станом на 20 квітня 1948 р. не конфісковано майно по 1377 вироках. У загальній системі фізичних репресій відзначався економічний визиск, під час якого від селян вимагали виконання державних позик, здачі контингентів (норм), сільськогосподарської продукції. За невиконання людей ув'язнювали, депортували в Сибір. У руслі каральних заходів влада змушувала чоловіче населення вступати до так званих «істребітєльних» батальйонів та застосовувала їх у каральних акціях проти мешканців села. У 1946-1947 рр. з'явився ще один смертельний ворог підпілля ОУН - голод. Він «породив» грабіжників, які видавали себе за бандерівців, що вдиралися до хат і забирали все, що могли. Цією ситуацією користалися емдебісти. Перевдягнуті на жебраків, агенти МДБ ходили хата від хати, вишукуючи повстанців. З метою позбавлення повстанців соціальної бази боротьби влада застосовувала депортації населення.

За підрахунками автора, станом на 1946 р. з п'яти областей Західної України виселили 9203 сім'ї (21825 членів). Найпотужнішого за своїми наслідками виселення зазнали західні українців у жовтні 1947 р. З Тернопільської обл. виселили 5013 сімей (13174 особи), Станіславської, відповідно, 4575/12474, Дрогобицької - 4559/14496, Чернівецької - 616/1635.

Не в силі зупинити повстанські виступи, влада використовувала принцип заручництва. Повним ходом продовжувалася колективізація села, навколо якої точилася гостра боротьба адміністративних органів та збройного підпілля.

Узагальнюючи хід чотирирічної боротьби УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН (1946-1949 рр.), дисертант відзначає - відбувалася вона в умовах посилення радянських репресій з метою нейтралізації визвольних дій. Радянський апарат методично винищував соціальну базу визвольного руху - селянство, депортуючи його в Сибір та заганяючи у колгоспи. Масове пограбування селянських господарств державними позиками та хлібозаготівлями, розгул провокаційних спецгруп МДБ-МВС створювали нестерпну обстановку на місцях. На допомогу властям перекидалися свіжі додаткові військові підрозділи для поповнення місцевих гарнізонів, які брали участь в масових облавах, засідках у нічний час, завдаючи втрат підпіллю ОУН. У цьому ж руслі з СРСР солідаризувалися сателітні комуністичні режими Польщі, Чехословаччини, Румунії, які переслідували членів ОУН, видавали їх під суд, розстрілювали.

У п'ятому розділі «Збройне підпілля ОУН на останньому етапі визвольної боротьби (1950-1960 рр.)» відображено обставини, в яких діяла підпільна ОУН, прийоми спецслужб МДБ-КДБ, застосовувані під час ліквідації підпільників, проаналізовано загальні втрати борців.

Підрозділ 5.1 «Підпільна діяльність ОУН у 1950-1952 рр.» стосується аналізу ескалації каральних сил радянської влади, які нав'язували підпіллю ОУН умови боротьби, продовжуючи масові арешти, депортації, облави та засідки. Основним завданням збройного підпілля ОУН залишалося збереження кадрів і можливе їх закріплення у центральних і східних областях України. Так, за Коломийським окружним проводом ОУН (шифр 1) закріплено Дніпропетровську і Запорізьку обл., Калуським (23) - Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську, Дрогобицьким (24) - Одеську, Ізмаїльську, Буковинським (20) - Молдавську РСР, Станіславським (22) - Кримську. За окремими проводами під шифрами 25, 26, 27 закріплено Кубань, Вінницьку та Житомирську обл. Провід ОУН опрацював ряд інструкцій щодо методики підпільної праці на Сході, куди повинні були йти найбільш підготовлені члени ОУН, які б розгорнули пропаганду у колгоспах, на залізниці, у школах та установах.

За даними обласних управлінь МДБ станом на 17 квітня 1952 р. у західних областях України діяло 543 члени підпілля ОУН, до яких майже не було агентурних підходів. У Станіславській обл. налічувалось 212 підпільників, Львівській - 130, Дрогобицькій - 91, Тернопільській - 86, Закарпатській - 8, Чернівецькій - 16. У результаті втрат у цю пору перестали функціонувати крайовий провід ОУН(р) «Поділля» на території Тернопільської обл. та сім окружних проводів: Дрогобицький, Жовківський, Коломийський, Калуський, Львівський, Станіславський і Чортківський. Припинили діяльність десять надрайонних проводів: 4 у Станіславській обл. і по 2 у Дрогобицькій, Львівській, Тернопільській обл. та 36 районних проводів у вищезгаданих областях. Провід ОУН(р) націлював підпілля на збереження кадрів й вимагав припинити усю зовнішню роботу, яка б свідчила про наявність у терені підпілля.

Республіканське МДБ розробляло план захоплення Голови Проводу ОУН В.Кука, організовуючи облави на межі Станіславської, Львівської і Тернопільської областей. З метою остаточної нейтралізації збройного підпілля ОУН(р), сіяння недовір'я між його членами та провідним активом, емдебісти створили чотири провокативних (легендованих) проводи ОУН: Коломийський, Калуський, Кам'янець-Подільський, Закерзонський та шість окремих агентурно-бойових груп (АБГ). На 1 січня 1953 р. в областях діяло 27 АБГ з 145-ма учасниками. Для захоплення підпільників живими застосовували газові препарати «Нептун 7/93», «Нептун 22», «Тайфун». Таким чином, масштабні заходи партійних, радянських та адміністративних і каральних органів радянської влади поступово нейтралізовували збройне підпілля, і його діяльність з роками затухала.

Підрозділ 5.2 «Протиборство ОУН з радянськими спецслужбами МДБ-КДБ» демонструє боротьбу збройного підпілля ОУН з агентурними комбінаціями каральних органів влади. Застосовуючи агентурні методи, органи КДБ намагалися розсварити провідні кадри Закордонних частин ОУН (ЗЧ ОУН) і Закордонного представництва Української головної визвольної ради (ЗП УГВР), які перебували у стані гострої дискусії з тактичних і стратегічних питань боротьби, та перекинути їхні незгоди в середовище збройного підпілля. Частково їм це вдалося. Для активізації визвольної боротьби на західноукраїнських землях Провід ЗЧ ОУН вислав на західноукраїнські землі понад 17 груп зв'язківців. Зв'язківці долали тисячі кілометрів із Західної Німеччини в Україну, але потрапляли на зв'язкові лінії, підконтрольні органам МДБ-КДБ і в результаті агентурних ігор зазнавали втрат. Спроба оунівського підпілля поширити діяльність на східноукраїнські області (шість груп) була перекрита у Кам'янець-Подільській обл. «легендованим» (псевдо-) проводом ОУН під керівництвом «Скоба». Автором досліджено умови діяльності підпілля ОУН(р) у Кам'янець-Подільській обл. У ході зустрічей з учасниками підпілля А.Андрійчуком, О.Кравчуком, Й.Лазорком, М.Буртняком, колишніми агентами МДБ «Скобом» і «Романом» вивчено особливості їхньої праці. За нашими підрахунками, у Кам'янець-Подільській обл. оунівці мали близько двохсот підпільних квартир у п'ятдесяти селах тринадцяти районів. Для ліквідації підпілля УМДБ Кам'янець-Подільської обл. створило 48 агентурних «заслонів» (пасток) у складі 204 осіб. У десяти районах області закладено 20 агентурних квартир-пасток з радіосигнальними апаратами «СП-47», «СП-12», «Тривога». Внаслідок тотальних заходів емдебісти схопили крайового провідника ОУН В.Бея («Улас»), заступника Голови Проводу ОУН В.Галасу («Орлан»). У підпіллі ще залишався Голова Проводу ОУН В.Кук «Леміш», і МДБ кинула усі сили на його захоплення.

Підрозділ 5.3 «Припинення діяльності збройного підпілля ОУН і переслідування учасників боротьби» розкриває обставини ліквідації збройного підпілля, великі масштабні заходи, застосовувані МДБ-КДБ проти патріотичних сил у 1950-х роках. Локалізувавшись на окремі групи та перейшовши у стан глибокого затяжного підпілля, ОУН продовжувала діяти.

Органи КДБ, освідомлені з вимогами оунівського плану «Дажбог» і «Орлик», взяли під контроль близько 300 тис. західних українців, переселених у східні області України у 40-50-ті роки. 23 травня 1954 р. оперативники за допомогою трьох агентів і радіосигнального апарата «Тривога» схопили В.Кука («Леміш»). У п'ятдесятих роках ХХ ст. у Києві, Тернополі, Станіславі, Варшаві (Польща) відбулася серія відкритих судових процесів над оунівцями, яких засуджували до розстрілу або довголітнього ув'язнення. Водночас розшукувалось ще 415 нелегалів. Та незважаючи на розстріли, арешти, у 1959-1960 рр. радянськими органами зафіксовано сотні різних підпільних акцій ОУН: підпал колгоспного майна, вивішення синьо-жовтих прапорів, розповсюдження листівок. 12 жовтня 1959 р. пострілом з пістолета хтось убив л-та Тернопільського УКДБ В.Стороженка. Терориста не знайдено. Провід ЗЧ ОУН 1959 р. відрядив до «Краю» останню групу зв'язківців, яку арештувало відомство КДБ.

У ході польових досліджень автор зустрівся з людьми, які контактували зі зв'язківцями ЗЧ ОУН на території Заліщицького р-ну Тернопільської обл. 14 квітня 1960 р. у Божиківському лісі на межі Підгаєцького і Бережанського р-нів Тернопільської обл. відбувся останній бій трьох повстанців: Марії Пальчак («Стефа»), Петра Пасічного («Чорний») і Олега Цетнарського. Двоє чоловіків загинули, а Марію засудили на 25 р. ув'язнення. Автором досліджено обставини і місце бою. Цей бій, на думку дисертанта, став кінцевою межею визвольної боротьби на західноукраїнських землях, хоча окремі перестрілки відбувалися навіть у 1962, 1964 і 1965 рр. на території Львівської і Тернопільської областей.

Основною причиною припинення підпільної діяльності ОУН(р) у другій половині 50-х років ХХ ст. стала агентурна діяльність МДБ-КДБ, застосування ними спецоперацій з використанням снодійних та газових препаратів, а також ломка психіки людей, які втомилися від довголітньої боротьби.

Підрозділ 5.4 «Загальні втрати ОУН, УПА» висвітлює приблизні втрати на території західноукраїнських областей, охоплених бойовими діями УПА-«Захід» та збройного підпілля ОУН. Великих жертв серед вояків УПА, ув'язнених та депортованих зазнала 3-тя ВО «Лисоня». Так, втрати Бережанського р-ну сягають 1595 загиблих, Борщівського - 1564, Бучацького - 673, Гусятинського 866, Заліщицького - 1053, Зборівського 728, Збаразького - 587, Козівського - 848, Монастириського - близько 700, Підгаєцького - 1175, Підволочиського - 1078, Теребовлянського - 825, Тернопільського - 392. Разом 3-тя ВО «Лисоня» втратила близько 13 тис. вояків УПА і членів ОУН. Не менших втрат зазнала 4-та ВО «Говерля» та її складова Станіславська обл., де кількість загиблих членів УПА, ОУН сягає понад 15 тис. полеглих.

Враховуючи масовість визвольної боротьби на території 2-ї ВО «Буг», відомо понад 14 тис. загиблих. Значно менше повстанців загинуло у Чернівецькій обл., де велися бої у гірській та рівнинній місцевості. За архівними даними і польовими дослідженнями у селах Вижницького, Путильського, Кіцманського, Заставнівського та інших районів загинуло близько 1200 упівців, членів теренових мереж та їх симпатиків. Щодо 6-ї ВО «Сян» на Закерзонні (Польща), у 1944-1946 рр. загинуло 694 вояки, засуджено до розстрілу 573 чл. ОУН і УПА. Польські історики А.Щесняк і В.Шота подають 1500 загиблих, а командування Війська польського - 3400. Під час рейду сотень УПА округи «Сян» до Західної Німеччини загинув 61 вояк УПА, На жаль, нами не підраховано повністю втрати на території Кам'янець-Подільської обл. За приблизними даними понад 150 підпільників загинуло під час німецької окупації і сотні впали у роки нещадного розгрому МДБ-МВС підпільних груп ОУН, мережі конспіративних і явочних квартир. Не досліджено число загиблих українців зі східних областей України, які брали участь у повстанській боротьбі.

Загальна кількість загиблих у лавах УПА-«Захід» у 1942-1960 рр. становить понад 47 тис. і близько 60 тис. мирного населення західноукраїнських земель. Серед каральних військ і адміністративно-партійного апарату радянської влади - близько 50-ти тис. і ці авторські цифри, в основному, збігаються з російськими даними. Згідно радянських даних - 30675 представників влади і 15355 колгоспників.

Висновки

Передумови визвольної боротьби українців у лавах УПА-«Захід» постали з трагічних наслідків визвольного руху за державність у 1917-1920 рр., програмних засад молодих націоналістів 30-х років ХХ ст., які зневірилися у доктринах лібералізму, демократії та соціалізму.

З вибухом Другої світової війни ОУН вступила у боротьбу із залишками польського окупаційного режиму у Східній Галичині й закликала народ до активізації визвольних дій. З приєднанням Західної України у 1939-1940 рр. до УРСР націоналісти зазнали репресій від радянської влади. З нападом Німеччини на СРСР оунівці проголосили відродження української державності 30 червня 1941 р. й зіткнулися з рішучими протидіями німецької сторони. Цей перший державотворчий досвід ОУН у 1939-1941 рр. став передумовою розгортання визвольної боротьби на західноукраїнських землях у наступні роки.

- Зародження відділів Української народної самооборони у Східній Галичині було реакцією українців на заборону гітлерівцями Акта відродження української державності 30 червня 1941 р., ліквідацію спроб створення власних військових і державницьких структур та потребою оборони населення від репресивної діяльності радянських партизанських загонів особливого призначення і польської Армії крайової.

- В умовах нацистського окупаційного режиму підпілля ОУН(р) створювало сільські осередки, вишкільні бази, структури зв'язку та господарського забезпечення визвольних сил УНС.

- Перші загони УНС почали бої з німецькими окупантами у 1943 р. і є свідченням боротьби націоналістів з гітлеризмом, особливо на території Станіславської обл. У боях з німецькими окупантами загони УНС витримали близько 50 боїв і 320 сутичок, у яких загинуло понад півтори тисячі німецьких вояків.

- На базі УНС у березні 1944 р. сформовано УПА-«Захід» у складі 5-ти військових округ, які, відповідно, поділялися на тактичні відтинки і взаємодіяли з тереновими мережами ОУН.

- УПА-«Захід» мала у своєму розпорядженні допоміжні структури: Головний осередок пропаганди та референтури, Службу безпеки ОУН, Український червоний хрест, господарську референтуру, зв'язок, розвідку, архівну справу та спромоглася на створення унікальної національної фінансової системи у формі бофонів. За підрахунками автора, через допоміжні структури УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН до боротьби залучилося понад 500 тис. західноукраїнських активістів.

- Визвольна боротьба українців у лавах УПА-«Захід» та збройного підпілля ОУН(р) пройшла складний кристалізаційний процес від ідеології інтегрального націоналізму до демократичних гасел: «Воля народам - воля людині!», що означало боротьбу за майбутній демократичний спосіб життя, вільні форми господарювання, свободу совісті, інтелектуальної творчості. Взимку-восени 1944 р. УПА здійснила сотні відплатних наскоків на радянські гарнізони в райцентрах. У ряді місць утворилися «повстанські республіки» - твердині УПА. В умовах оборонних і наступальних дій УПА-«Захід» основні бої відбувалися у рамках Військових округ, де гостро стояла також польська проблема. Особливих втрат УПА-«Захід» зазнала під час «зимової блокади» 1946 р.

- Боротьба на західноукраїнських землях мала територіальні особливості. У східних районах Галичини підрозділи УПА, не маючи початкового досвіду ведення боїв, зазнали великих втрат. Зі стабілізацією німецько-радянського фронту влітку 1944 р. у Львівській, Станіславській, Дрогобицькій областях УПА дислокувалась у лісистих районах і мала можливість успішно вишколювати кадри. На Тернопільщині, окрім сотень і куренів, у 1944-1945 рр. активно діяли боївки УПА та Самооборонні кущові відділи (СКВ), на Закерзонні - до 1947 р. також сотні і чоти УПА. Як і УНС, УПА-«Захід» продовжила бої з відступаючими нацистами та їхніми сателітами, і лише поспішний відступ гітлерівців з України скоротив можливості розпочатої проти них повстансько-визвольної війни.

- Із зростанням терору радянської влади, нав'язуванням воякам УПА відкритих боїв та провокаційної війни командування УПА з 1946 р. наказало кадрам переходити залежно від обставин до боротьби силами збройного підпілля, яке проіснувало до другої половини п'ятдесятих років. На першому плані тоді постало завдання боротися засобами агітації і пропаганди, інформувати народ про насильницькі дії радянської влади, запровадження колгоспів, русифікацію шкіл і громадського життя, знищення Української греко-католицької церкви, антидемократичну форму виборів, експлуатацію жінок, а зброю застосовувати лише з метою оборони.

- Радянські спецслужби МДБ, МВС, КДБ у боротьбі із рештками збройного підпілля ОУН у 1950-1960 рр. продемонстрували масштабні агентурні комбінації, за допомогою яких розсварили між собою провідні кадри ОУН за кордоном, створили підконтрольні органам зв'язкові лінії, заснували спецгрупи, за допомогою яких ламали психологію людей, сіяли у середовищі підпілля недовір'я, насаджували «сексотство» і зраду, чим остаточно зліквідували кадри ОУН.

- УПА-«Захід» зробила вагомий внесок у створення нової партизансько-повстанської стратегії і тактики у винятково складних воєнних, політичних та економічних умовах. Це були рейди, нічні операції, терористичні акти, засідки, диверсії тощо. Повстансько-партизанська війна на теренах Західної України проходила надзвичайно гостро. В окремих регіонах західноукраїнських областей представник влади міг бути застрелений у будь-який час. При цьому відзначаємо й негативні прояви, які мали місце у цій боротьбі, коли у результаті гарячковості, необдуманих дій і провокацій гинули невинні люди.

- Під час створення УПА західноукраїнські маси дали до війська добірних вояків, надзвичайно витривалих, що десятиліттями воювали у найскладніших умовах. Повстанці були відчайдушними, відважними, стійкими та ініціативними. Як наслідок, з такою вояцькою масою противнику воювати було важко.

- Впродовж усього вісімнадцятирічного періоду боротьби УПА-«Захід» та збройне підпілля ОУН зазнали значних втрат у кадрах, яких загинуло понад 47 тис. Майже 60 тис. населення впали жертвами насилля окупаційних режимів, а найбільше - від сталінського режиму СРСР. Приблизно півмільйона зазнали арештів, ув'язнень та депортацій.

- Понад вісімнадцятилітня боротьба УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН на західноукраїнських землях є важливою складовою частиною визвольного руху українців від періоду боротьби за державність 1917-1920 рр. аж до проголошення незалежності України 1991 р.

Основні положення та висновки дисертації відображені у таких публікаціях

Монографії

1. Мизак Н.С. УПА-«Захід» і збройне підпілля ОУН у боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу (1942-1960 рр.) / Н.С. Мизак. - Чернівці-Торонто: Прут, 2011. - 436 с.

2. Мизак Н.С. Добром нагріте серце / Н.С. Мизак. - Нью-Йорк-Чернівці: Золоті литаври, 2003. - 268 с.

3. Мизак Н.С. За тебе, свята Україно. Заліщицький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА / Н.С. Мизак. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Книга третя. - 418 с.; Видання друге. - Чернівці, 2004. - 418 с.

4. Мизак Н.С. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА / Н.С. Мизак. - Чернівці: Букрек, 2004. - Книга четверта. - 400 с.

5. Мизак Н.С. За тебе, свята Україно. Кам'янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА / Н.С. Мизак, В.І. Горбатюк. - Чернівці-Хмельницький-Торонто: Букрек, 2006. - Книга п'ята. - 352 с.

6. Мизак Н.С. Курінний УПА «Бистрий» України герой / Н.С. Мизак. - Чернівці-Торонто: Букрек, 2007. - 274 с.

7. Мизак Н.С. За тебе, свята Україно. Бережанський повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА (Козівський район) / Н.С. Мизак. - Чернівці: Букрек, 2007. - Книга шоста. - 466 с.

8. Мизак Н.С. «І я піднімав Червону Калину». - Спогади дивізійника Григорія Мельничука / Н.С. Мизак. - Чернівці-Брадфорд: Букрек, 2008. - 210 с.

9. Мизак Н.С. Дух одвічної стихії і голосу крові. ОУН, УПА в печерах Тернопільщини / Н.С. Мизак, Ю.Л. Зімельс. - Чернівці: Букрек, 2008. - 104 с.

10. Мизак Н.С. Повстанська муза / Н.С. Мизак. - Чернівці-Торонто: Прут, 2011. - 292 с.

11. Мизак Н.С. Степан Бандера - соборник святої волі / Н.С. Мизак. - Чернівці-Торонто: Прут, 2011. - 310 с.

12. Мизак Н.С. Агентурна робота МДБ,МВС проти ОУН, УПА / Н.С. Мизак. - Чернівці-Торонто: Прут, 2011. - 212 с.

Статті у наукових фахових виданнях

13. Мизак Н. Загибель збройного підпілля ОУН, УПА на території Кам'янець-Подільської області у 1950-1953 рр. / Н.С. Мизак // Питання історії України. Збірник наукових статей. Кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Т. 7. - Чернівці: Зелена Буковина, 2004. - С. 94-98.

14. Мизак Н.С. Поет з покоління героїв УПА / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2004. - №3-4. - С. 230-236.

15. Мизак Н.С. Розвінчання московських вбивць Степана Бандери на сторінках часопису «Шлях Перемоги» (1959-1962 рр.) / Н.С. Мизак // Питання історії України. Збірник наукових статей. Кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Т. 8. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - С.287-292;

16. Мизак Н.С. Бойові дії куреня УПА «Сірі вовки» (1943- 1945 рр.) / Н.С. Мизак // Наукові записки. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Серія: історія. - Тернопіль, 2005. - Вип. 1. - С. 284-293.

17. Мизак Н.С. Велика депортація західних українців 21 жовтня 1947 р. (на матеріалах південних районів Тернопільської області) / Н.С. Мизак // Наукові записки. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Серія: історія. - Тернопіль, 2005. - Вип. 1. - С. 304-309.

18. Мизак Н.С. Боротьба ОУН за суверенну і незалежну українську державу на початковому етапі німецько-радянської війни 1941 р. (на матеріалах Тернопільської обл.) / Н.С. Мизак // Питання історії України. Збірник наукових статей. Кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Чернівці: Зелена Буковина, 2006. - Т. 9. - С. 61-66.

19. Мизак Н.С. Створення і діяльність націоналістичних організацій у Бережанському повіті Тернопільщини в 20-30-х роках ХХ століття / Н.С. Мизак // Питання історії України. Збірник наукових статей. Кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Чернівці: Зелена Буковина, 2007. - Т. 10. - С. 103-108.

20. Мизак Н.С. Репресії радянської влади супроти Української греко-католицької церкви у 40-50-х роках ХХ століття (на матеріалах Тернопільської області) / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2008. - №1. - С. 142-152.

21. Мизак Н.С. Репресивна діяльність радянського окупаційного режиму на Північній Буковині та оборонні дії УПА (1944-1947 рр.) / Н.С. Мизак // Питання історії України. Збірник наукових статей. Кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Чернівці: Технодрук, 2008. - Т. 11. - С. 112-117.

22. Мизак Н.С. Єпископ Павло Василик - ідейний натхненник і борець за відродження та легалізацію Української греко-католицької церкви / Н.С. Мизак // Релігія та соціум. - Чернівці: Рута, 2008. - №2. - С. 34-38.

23. Мизак Н.С. Духовенство Української греко-католицької церкви в боротьбі за національно-культурну ідентифікацію Східної Галичини в ХІХ - на початку ХХ століття: історія і сучасність / Н.С. Мизак // Релігія та соціум. - Чернівці: Рута, 2008. - №1. - С. 16-22.

24. Мизак Н.С. Стратег нації (До 100-ліття від дня народження Степана Бандери 1909-2009 рр.) / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2009. - №1-2. - С. 52-60.

25. Мизак Н.С. За священну правду-волю (Буковина у визвольній боротьбі ОУН, УПА) / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2009. - №3-4. - С. 118-135.

26. Мизак Н.С. Дивізія «СС-Галичина» до і після Бродів (1944-1953 рр.) / Н.С. Мизак // Питання історії України. Збірник наукових праць. Кафедра історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. - Чернівці: Технодрук, 2009. - Т. 12. - С. 61-66.

27. Мизак Н. Переслідування УГКЦ у 40-50 рр. ХХ ст.: ліквідація і наслідки / Н.С. Мизак // Релігія та соціум. - Чернівці: Рута, 2010. - №2(4). - С. 40-48.

28. Мизак Н.С. Національний рух західних українців у початковий період Другої світової війни (1939-1941) / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2010. - №1. - С. 58-81.

29. Мизак Н.С. Формування програмних цілей ОУН, УПА в умовах визвольної боротьби 1941-1944 рр. / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2010. - №2. - С. 93-108.

30. Мизак Н. С. Зародження Української Народної Самооборони. Перші бої з окупантами (1941-1943 рр.) / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2010. - №3-4. - С. 98-105.

31. Мизак Н.С. Формування військових підрозділів УПА-«Захід» / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2011. - №1. - С. 81-103.

32. Мизак Н.С. Контрнаступ радянських сил і бойові дії УПА-«Захід» / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2011. - №2. - С. 57-100.

33. Мизак Н.С. Боротьба УПА-«Захід» засобами друкованого слова / Н.С. Мизак // Буковинський журнал. - Чернівці, 2011. - №3. - С. 62-74.

34. Мизак Н.С. Боротьба «катакомбної» Української греко-католицької церкви за легалізацію пастирської діяльності у 1946-1989 рр. / Н.С. Мизак // Релігія та соціум. - Чернівці: Рута, 2011. - №3(5). - С. 51-65.

Матеріали наукових конференцій та статті в інших виданнях

35. Мизак Н.С. Масові репресії радянської влади супроти населення Бучацького району Тернопільської області у 1939-1941 рр. / Н.С. Мизак // Матеріали V Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 29 вересня 2005 р. Історія України. Краєзнавство. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. - Т. 1. - С. 270-274.

36. Мизак Н.С. Розвінчання московських вбивць Степана Бандери на сторінках часопису «Шлях Перемоги» (1959-1962 рр.) / Н.С. Мизак // Визвольний шлях. - К., 2005. - Кн. 7. - С. 70-79.

37. Мизак Н.С. Участь священиків УГКЦ в діяльності просвітніх товариств Східної Галичини у тридцятих роках ХХ сторіччя (на матеріалах Бережанського і Бучацького районів Тернопільської області) / Н.С. Мизак // Збірник наукових праць Чернівецького університету. Випуск 378-379. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини // VI Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 600-річчю першої писемної згадки про Чернівці. Чернівці, 12-13 жовтня 2007 р. Матеріали. - Чернівці: Рута, 2008. - Ч. 2. - С. 50-54.

38. Мизак Н.С. Вознісся на Небо його лицарський дух. До 100-річчя Романа Шухевича / Н.С. Мизак // Основа. Ukrainian-Canadian Magazine. - Торонто, липень 2007. - С. 16-18.

39. Мизак Н.С. Буковинська Троя. Репресивна діяльність радянського окупаційного режиму на Північній Буковині та оборонні дії УПА (1944-1947 рр.) / Н.С. Мизак // Університетський вісник. - Чернівці: Рута, 2008. - №6(1695); №7-8 (1696-1697). - С. 8-9.

40. Мизак Н.С. Здобудем Українську Державу / Н.С. Мизак [І. Балан, І. Романський] // Село на нашій Україні. - Чернівці: Букрек, 2009. - С. 170-243.

41. Мизак Н.С. Україна волею змогутніє / Н.С. Мизак // Село - душа народу. - Чернівці: Прут, 2011. - С. 96-171.

Анотація

Мизак Н.С. Боротьба УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН на західноукраїнських землях (1942-1960 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2011.

У дисертаційній роботі на основі архівних джерел, опублікованих документів, польових досліджень, праць вітчизняних і зарубіжних істориків, спогадів уперше в українській історіографії комплексно досліджено боротьбу УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН на західноукраїнських землях у 1942-1960 рр. Висвітлено ідеологічні та історичні передумови визвольної боротьби українців зазначеного періоду, роль ОУН в організації структур визвольних сил. Проаналізовано процес зародження Української народної самооборони у Східній Галичині, перші бої з німецькими окупантами. Простежено механізм репресивної політики німецьких окупантів проти населення та започаткування перших відділів УПА-«Захід». Дається характеристика спрямованої діяльності командування УПА щодо формування військових округ і тактичних відтинків УПА.

Особливу увагу приділено бойовим діям УПА-«Захід», створенню при ній допоміжних структур, через які до визвольної боротьби долучилося близько півмільйона добровольців та їх симпатиків.

Показано систему репресій радянської влади у різних регіонах Західної України та ідеологічний наступ ВКП(б) і КП(б)У на український визвольний рух і населення, що підтримувало його. Охарактеризовано причини переходу УПА-«Захід» до боротьби методами збройного підпілля.

Приділено увагу тактиці збройного підпілля ОУН у 50-60-х рр. ХХ ст., провокаційним прийомам МДБ-МВС-КДБ, у ході яких каральні органи остаточно зліквідували збройний опір оунівців.

Окремо проаналізовано загальні втрати УПА-«Захід» і збройного підпілля ОУН, розкрито історичне значення боротьби за незалежність у 1942-1960 рр., її позитиви і негативи.

Ключові слова: УПА-«Захід», збройне підпілля ОУН, німецький нацизм, радянська тоталітарна система, Українська народна самооборона, Українська повстанська армія, НКВС-НКДБ-МДБ-МВС-КДБ.

Аннотация

Мызак Н.С. Борьба УПА-«Запад» и вооруженного подполья ОУН на западноукраинских землях (1942-1960 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2011.

В диссертационной работе, опираясь на архивные источники, изданные документы, полевые исследования, труды отечественных и зарубежных историков, воспоминания участников впервые в украинской историографии комплексно исследовано борьбу УПА-«Запад» и вооруженного подполья ОУН на западноукраинских землях в 1942-1960 гг. Освещены идеологические и исторические предпосылки освободительной борьбы украинцев в указанный период, роль ОУН в организации структур освободительных сил.

Изучено деятельность националистов в период начала Второй мировой войны их борьбу с остатками поверженного польского оккупационного режима. Во время советизации западных областей Украины в 1939-1941гг. националисты преследовались советской властью. С нападением Германии на СССР оуновцы провозгласили 30 июня 1941г. возрождение украинской государственности но встретили решительное противодействие немецкой стороны. Этот первый опыт стал предпосылкой освободительной борьбы ОУН на западноукраинских землях.

Проанализировано процесс зарождения Украинской народной самообороны в Восточной Галичине, первые бои с немецкими оккупантами. Исследовано механизм гитлеровской репрессивной политики и начало создания первых подразделений УПА-«Запад».

Дается характеристика целеустремленной деятельности командования УПА в деле формирования повстанческих округов и тактических направлений.

Особое внимание уделено боевым действиям УПА-«Запад», созданию при ней дополнительных структур, посредством которых к освободительной борьбе примкнуло около полмиллиона добровольцев и симпатизирующих им. Прослежено систему репрессий советской власти в различных регионах Западной Украины, контридеологические приемы борьбы ВКП(б) и КП(б)У с украинским освободительным движением и населением, которое поддерживало его.

Анализ деятельности УПА-"Запад" свидетельствует о рождении новой партизанско-повстанческой тактики в особенно сложных военных, политических и экономических условиях. Повстанцы практиковали рейды, ночные операции, террористические акции, засады, диверсии на железнодорожных линиях. При этом следует отметить, что в этой среде существовали и негативные явления как наказания родственников членов ОУН за предательство, "сексотсво", сотрудничество с режимом советской власти.

Важное место в изучении повстанческой борьбы отводится вооруженному подполью, которое просуществовало до второй половины пятидесятых годов ХХст. Подпольщики ОУН в этот период борьбы использовали формы устной, печатной пропаганды и наглядной агитации средствами которых информировали население о насилиях советской власти, русификации школ, уничтожении Украинской греко-католической церкви, антидемократической избирательной системе, эксплуатации женщин.

Особое внимание уделяется провокационным приемам МГБ-МВД-КГБ, которые использовали масштабные агентурные комбинации, создали ложные связные линии, спецгруппы и с их помощью ломали психологию людей, насаждали недоверие среди членства, ОУН принуждали оуновцев выходить с повинной к органам советской власти.

Отдельно проанализировано общие потери УПА-«Запад» и вооруженного подполья ОУН, раскрыто историческое значение борьбы за независимость Украины в 1942-1960 гг.

Ключевые слова: УПА-«Запад», вооруженное подполье ОУН, немецкий нацизм, советская тоталитарная система, Украинская народная самооборона, Украинская повстанческая армия, НКВД НКГБ-МГБ-КГБ.

Summary

Myzak N.S The Struggle of UIA -“Zahid” and the Armed Underground of OUN on the West-Ukrainian Lands (1942-1960). - Manuscript.

The dissertation for Doctor degree in Historical Sciences, speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University. - Chernivtsi, 2011.

The dissertation studies the struggle of UIA -“Zahid (West)” and the armed underground of OUN on the West Ukrainian lands in 1942 -1960 for the first time in the Ukrainian historiography on the basis of archive sources, published documents, field research, works of home and overseas historians, memoirs. It elucidates the ideological and historical preconditions of liberation struggle of the Ukrainians of the period under consideration, the role of OUN in the organization of the structures of liberation forces. The dissertation is an analysis of the arising of the Ukrainian self-defense in Eastern Galicia, first battles with the German occupants. The mechanism of the repressive policy of the German occupants has been revealed up to the time of the arising of the first units of UIA -“Zahid (West)”. The activity of the UIA headquarters as for the formation of military districts and tactical sections of UIA is studied.

Special emphasis is laid on the military actions of UIA -“Zahid (West)” to set up the subsidiary structures which were responsible for about half a million of volunteers and those who sympathized to join the liberation struggle.

The dissertation shows the system of repressions of the soviet power in different areas of Western Ukraine and ideological onslaught of VKP(b) and KPU(b) on the Ukrainian liberation movement and the Ukrainian people who supported it. The reasons why UIA -“Zahid (West)” had to resort to the methods of an armed underground struggle have been analyzed.

Much attention is paid to the tactics of the armed underground of OUN in the 50s -60s of the XXth century, provocative practice of MGB-MVD-KGB due to which the punitive bodies managed to liquidate the resistance of OUN members.

Another part of the research is the analysis of total losses of UIA -“Zahid (West)” and the armed underground, a historic importance of the struggle for independence in 1942-1960 as well as its strong and weak points.

Key words: UIA -“Zahid (West)”, OUN armed underground, German Nazism, soviet totalitarian system, the Ukrainian self-defense, The Ukrainian Insurrection Army, NKVD- MGB-MVD-KGB.

Размещено на Allbest.ru