Допризовна підготовка юнаків до служби в Збройних Силах України в 1991–2001 рр

Таким чином, незважаючи на складні умови, військові комісаріати продовжували займатися допризовною підготовкою молоді до служби у Збройних Силах України. Створювані ними медичні призовні комісії виявляли масові захворювання юнаків, встановлювали кількість непридатних до військової служби, тих, хто ухиляється від неї, освітній ценз та ін. При загальному занепаді уваги держави до підготовки молоді для служби в армії важливу роль відіграло Товариство сприяння обороні України. Посильний внесок у допризовну підготовку молоді зробили й молодіжні спортивно-патріотичні організації.

У четвертому розділі «Військово-патріотичне виховання молоді та спроби підвищення його ефективності» аналізуються форми і методи військово-патріотичного виховання юнаків та шляхи підвищення його рівня.

У підрозділі 4.1. «Форми і методи військово-патріотичного виховання учнів» встановлюється суть виховної підготовки юнаків до армійської служби.

У військово-патріотичному вихованні шкільної молоді використо-вувалися найрізноманітніші форми і методи роботи. Серед них наприкінці 90-х років започатковуються олімпіади з допризовної підготовки серед учнів старших класів ряду київських шкіл. Вони включали змагання зі стройової, фізичної та вогневої підготовки, супроводжувалися національними піснями і танцями.

На Чернігівщині поширеною формою військово-патріотичного виховання молоді стали місячники оборонно-масової роботи, присвячені різним національним ювілеям. Подібні місячники проводились і на Рівненщині. Вони супроводжувалися активним залученням воїнів, а також цивільного дорослого населення області. Змагальний характер у військово-спортивних формах роботи мали дні вручення посвідчень призовників, свят Перемоги тощо. Характерною особливістю цих заходів стала активна участь у них військовослужбовців.

Відновленню військово-історичних традицій був присвячений фестиваль військово-історичних клубів України і Росії у Севастополі у 1995 р. У 2000 р. в окремих містах і областях відновилася гра «Зірниця».

Виховний характер мала військово-патріотична гра «Сокіл», започаткована відділом освіти Білоцерківського міськвиконкому Київської області в 2000 р., а також запровадження експериментального проведення триденних навчальних зборів з учнями випускних класів. Патріотично - виховний характер носила діяльність клубів «Пошук», «Пам'ять», «Ордени і медалі в моїй сім'ї» тощо. Про увагу громадськості до історико-патріотичного виховання шкільної молоді стали виступи за збереження і відновлення в школах музеїв і кімнат бойової та трудової слави.

Основними методами військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх середніх закладів стали: безпосередні уроки, лекції, співпраця школи і військової частини, ознайомлення юнаків з армійським життям у всіх його формах, різноманітні військово-патріотичні ігри та інші виховні заходи, бесіди з ветеранами, ознайомлення з бойовою славою конкретних осіб, військових частин та ін.

У підрозділі 4.2. «Спроби підвищення ефективності військово-патріотичного виховання» аналізуються спроби підвищення ефективності військово-патріотичного виховання молоді.

Українська влада неодноразово робила спроби підвищити ефективність військово-патріотичного виховання молоді України. Зокрема, на це спрямовувалися як закон України «Про Збройні Сили України», так і розроблений у 1993 р. за вказівкою Президента Л. Кравчука проект «Державної програми військово-патріотичного виховання допризовників та їх підготовки до служби в Збройних Силах України». Було заплановано забезпечити військово-патріотичне виховання юнаків відповідною науково-методичною літературою та іншими виховними засобами.

Планувалося переглянути саму систему військово-патріотичного виховання молоді. Встановлювалися тісні контакти викладачів ДПЮ з райвійськкоматами, відновлювалися зв'язки цивільної влади з військовими частинами, різноманітні військово-патріотичні конкурси, клуби, у школах створювалися козацькі організації. У Баришівському районі на Київщині вводилися для учнів навчально-польові збори на базі місцевої артилерійської бригади.

Тодішній міністр освіти В. Огнев'юк пропонував посилити формування у призовників почуття патріотизму, яке б відповідало вимогам часу. Пропонувалося також звернути особливу увагу на психологічну підготовку юнаків, зв'язки військкоматів з пресою як одного з дієвих засобів формування позитивного іміджу солдатської служби тощо.

Отже, військово-патріотичне виховання молоді та спроби підвищення його ефективності мали різноманітні форми і методи. У військово-патріотичному вихованні молоді найпоширенішими були олімпіади, спартакіади, військово-патріотичні акції, фестивалі військово-історичних клубів. На підвищення військово-патріотичного виховання молоді спрямовувалися дії як вищих органів влади, представників місцевих органів влади, так і пропозиції окремих фахівців, безпосередніх учасників цього процесу.

У висновках зроблені теоретичні узагальнення основних результатів дисертаційного дослідження згідно з його метою і завданням. Вони зводяться до наступного:

- проблема дисертаційного дослідження при всій її важливості та актуальності не знайшла належного висвітлення в історичній літературі. Разом з тим існує своєрідна джерельна база, яка дозволяє заповнити цю прогалину у вітчизняній історіографії;

- у 1991-2001 рр. при створенні та розбудові Збройних Сил України впроваджувалися національні військово-патріотичні традиції. Процес відбувався у протиборстві з залишками відміненої радянської ідеологічної системи. Однак національно-традиційний напрям розбудови Збройних Сил забезпечив їм широкі можливості для перетворення їх на національну армію, здатну захистити суверенітет і незалежність Української держави;

- з проголошенням незалежності України в 1991 р. становлення національних Збройних Сил гальмувалося невизначеністю нової ідеологічної системи та застарілістю матеріально-технічної бази. Допризовне навчання юнаків у загальноосвітній середній школі хоч і регламентувалося цілим рядом законодавчих актів, але не могло повністю позбутися попередніх негативних факторів. Наявні недоліки та упущення в допризовному навчанні молоді призводили до антисуспільної поведінки допризовників, що негативно позначалося й на забезпеченні української армії елементарно підготовленими кадрами;

- на ставлення молоді до служби в армії впливала велика кількість як негативних, так і позитивних факторів. Внаслідок падіння престижу військової служби, відсутності навчальної матеріально-технічної бази, посилення пацифістських настроїв, відстрочок від служби в армії значно знизилась не тільки готовність випускників шкіл до армійської служби, а й інтелектуальний потенціал армії, її боєздатність до нових умов існування. Різноманітні спроби осучаснили ДПЮ відповідно нових вимог, хоч і дали певні позитивні результати, але не змогли вирішити проблему в цілому;

- серед військових організацій чільну роль в організації допризовної підготовки молоді відігравали військові комісаріати. Стабільність їх функцій за нових умов сприяла дотриманню контролю над призивною молоддю, організаційному забезпеченню усіх етапів її підготовки до служби в армії. Через діяльність призовних медичних комісій військкомати виявляли невтішний стан здоров'я призовників, що мало стати серйозною підставою для особливої уваги держави до здоров'я нації, від чого багато в чому залежала й спроможність Збройних Сил. Виявлювані військкоматами масові ухиляння юнаків від служби в армії, поширення серед них злочинності, алкоголізму та інших проявів антисуспільної поведінки вказували на необхідність кардинальних змін у молодіжній політиці уряду;

- важливу роль у допризовній підготовці молоді відігравало Товариство сприяння обороні України. Ефективність його діяльності багато в чому гальмувалася на початковому етапі існування такими факторами: припинення фінансування з державного бюджету, саморозпуск багатьох місцевих організацій, відсутність або застарілість технічних засобів навчання, корупція, розкрадання матеріальних цінностей та ін. Незважаючи на такі негативні фактори, ТСО України залишалось головною організацією з підготовки серед призовників технічних кадрів для української армії, причому з досить великим авторитетом на міжнародній арені;

- спортивно-виховну нішу в допризовній підготовці молоді зайняли молодіжні спортивно-патріотичні організації. Патріотична спрямованість діяльності скаутських організацій «Пласту», «Сокола», «Січі» та інших сприяла не тільки фізичному загартуванню молоді, а й формуванню в неї глибоких національних почуттів, готовності до захисту Вітчизни, її державної незалежності та суверенітету. З прибуттям до Збройних Сил такого патріотично налаштованого, озброєного технічними знаннями, добре фізично підготовленого поповнення посилювався його вплив на інших військовослужбовців, у результаті чого українська армія все більше ставала за мовою, характером і настроєм національно-українською. Українізація армії позитивно впливала й на національні процеси в Україні у цілому;

- успішність військово-патріотичного виховання української молоді багато в чому визначалась його новими формами і методами проведення. Застосування традиційних для України форм військово-патріотичного виховання все більше орієнтувало вихованців шкіл на сприйняття національних цінностей, посилювало відчуття священного обов'язку по захисту своєї Батьківщини, необхідності власної готовності до виконання такої місії. Застосування попередніх форм і методів військово-патріотичного виховання встановлювало безперервність цього процесу, зв'язок з попередніми славними сторінками бойової слави українців;

- спроби підвищення ефективності військово-патріотичного виховання молоді мали різноманітний характер і стосувалися багатьох сторін виховного процесу. Але в своїй масі вони не підкріплювалися матеріальним забезпеченням, внаслідок чого не розвивалися. Ці спроби були успішними в окремих випадках, але головне, що в їх ході формувалася суспільна думка про необхідність кардинальних перетворень у допризовній підготовці молоді, що мало далекосяжні позитивні наслідки.

Список опублікованих праць за темою дослідження

1. Глушук В. М. Історична ґенеза ідеї військово-патріотичного виховання в українському суспільстві. / В.М. Глушук // Наукові записки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. Вип. 49: Педагогічні, історичні та фізико-математичні науки. С. 219 - 224.

2. Глушук В. М. Ідеологія патріотизму і державотворення. / В. М. Глушук // Наукові записки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. Вип. 50: Педагогічні, історичні та фізико-математичні науки. С. 64 - 68.

3. Глушук В. М. Особливості призовних кампаній в Україні в період 1991-2001 рр. / В.М. Глушук // Наукові записки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. Вип. 59: Педагогічні та історичні науки. С. 181 - 187.

4. Глушук В. М. Шляхи підвищення ефективності військово-патріотичного виховання та допризовної підготовки юнаків в Україні (1991-2001 рр.) через фізичне виховання - до здорової нації. / В.М. Глушук // Наукові записки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. Вип. 61: Педагогічні та історичні науки. С. 229 - 235.

5. Глушук В. М. Молодіжні спортивно-патріотичні організації України: (1991-2001 рр.). / В.М. Глушук // Наукові записки. К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. Вип. 62: Педагогічні та історичні науки. С. 246 - 252.

6. Глушук В. М. Діяльність Товариства сприяння обороні України у військово-патріотичному вихованні та допризовній підготовці юнаків в Україні у період 1991-2001 років. / В.М. Глушук // Українознавство. 2009. № 4: Історія. Теорія. Методологія. С. 114 - 117.

7. Глушук В. М. Призовні кампанії до Збройних Сил України 1991-2001 рр.: фізичний стан допризовників(за матеріалами преси) / В.М. Глушук // Наукові зошити історичного факультету Львівського університету:Зб. Наук. праць. 2009. Серія: Новітня історія. Вип. 10. С. 250 - 256.

8. Глушук В.М. Діяльність військових комісаріатів в Україні на період 1991-2001 рр. з питань керівництва допризовною підготовкою та військово-патріотичним вихованням юнаків / В.М. Глушук // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. 2010. № 2-3 (92-93). С. 193 - 198.

9. Глушук В. М. Використання військових традицій у допризовній підготовці та військово-патріотичному вихованні сучасної молоді України / В.М. Глушук // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 6. Історичні науки. 2010. Вип. 6: Ювілейне видання до 175-річчя НПУ ім. М.П. Драгоманова. С. 114 - 120.

10. Глушук В.М. Військово-патріотичне виховання військової інтелігенції та військові традиції у Збройних Силах України: матер. Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Патріотичне і гуманістичне виховання військової інтелігенції: сутність, взаємозв'язок, стан, проблеми»], (Київ - 2002). К.: ВЦ «Просвіта», 2003. С. 185 - 192.

11. Глушук В.М. Політичне та військове мистецтво Івана Мазепи в патріотичній боротьбі за ідею та незалежність України.: матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції [«Доба гетьмана І. Мазепи в європейській історії: міфи і реалії»], (Київ - Батурин, 2008). К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2009. С. 249 - 255.

АНОТАЦІЯ

Глушук В.М. Допризовна підготовка юнаків до служби в Збройних Силах України в 1991-2001 рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. - К, 2011.

Висвітлюється процес допризовної підготовки молоді до служби в Збройних Силах України в 1991-2001 рр. Наголошено, що указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1989 р. «Про внесення змін до Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» поклав початок створенню фактично робітничо-селянської армії ще за часів СРСР. Дисертантом розглядаються зародження та розвиток військово-патріотичних традицій в українському суспільстві, організаційна структура допризовного навчання учнів у загальноосвітній середній школі та головні фактори впливу на ставлення молоді до служби в армії.

У результаті проведеного дослідження розкривається роль військкоматів, Товариства сприяння обороні України, а також молодіжних спортивно-патріотичних організацій у допризовній підготовці учнів та призовної молоді до служби в національних Збройних Силах.

Аналізуються форми і методи, а також спроби підвищення ефективності військово-патріотичного виховання молоді.

Ключові слова: військово-патріотичне виховання, допризовна підготовка юнаків, допризовник, військовий комісаріат, Товариство сприяння обороні України, здоров'я, молодіжні спортивні організації, Збройні Сили України, заклади загальної середньої освіти.

АННОТАЦИЯ

Глушук В.Н. Организация допризывной подготовки молодежи до службы в Вооружённых Силах Украины в 1991-2001 гг. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. - Киев, 2011.

Освещается состояние и проблемы допризывной подготовки юношей к службе в Вооруженных Силах Украины в 1991-2001 гг. Определено, что в основе военно-патриотического воспитания юношей лежали глубокие национальные традиции, способствовавшие его внедрению в сознание юношеской среды Украины. Подчеркивается, что указ Президиума Верховного Совета СССР от 10 апреля 1989 г. «О внесении изменений в Закон СССР «О всеобщей воинской обязанности» положил начало созданию фактически рабоче-крестьянской армии еще в СССР, узаконив всяческие отсрочки, отзывы студентов из армейских рядов и других отрицательных явлений, связанных с подготовкой и призывом юношей на службу в Вооруженные силы.

В ходе исследования было установлено, что с развалом СССР в 1991 г. и провозглашением независимости Украины система военно-патриотической подготовки юношей приобретает новое значение. Формирование Вооруженных Сил Украины и предвоенная подготовка юношей на устаревшей материально-технической базе сталкиваются с сильными финансовыми проблемами и несовершенством нормативно-правовой базы. Состояние военно-патриотической подготовки характеризуется рядом существенных упущений и недостатков.

Рассмотрены организационная структура допризывного обучения учащихся в общеобразовательной средней школе и основные факторы влияния на отношения молодежи к службе в армии. Определены положительные и отрицательные явления в допризывной подготовке юношей, различно влиявшие на ее уровень.

Диссертантом проанализирована структура армейских и общественных организаций подготовки молодежи Украины. Раскрыты основные функции и главные направления работы военных комиссариатов, Общества содействия обороне Украины и молодежных спортивно-патриотических организаций. Приведены удручающие факты ухудшения здоровья призывников (с десяти юношей практически непригодных к военной службе было почти восемь), уменьшения количества подготовленных к армейской службе юношей при одновременном росте численности уклоняющихся от ее несения, а также результативности военно-патриотической деятельности общественных организаций. Социально-экономическое состояние населения обозначилось не только ростом заболеваемости, но и низким уровнем духовности молодежи.

Неуставные отношения оставались нерешенной проблемой, которые отрицательно отобразились на отношении к армии среди населения.

Автором были исследованы формы и методы военно-патриотического воспитания учащихся ряда киевских школ, различные военно-патриотические фестивали, месячники, деятельность соответствующих клубов и других подобных мероприятий. Среди попыток молодежи к увеличению эффективности военно-патриотического воспитания выделены действия как органов власти, так и предложения отдельных участников этого процесса.

Ключевые слова: военно-патриотическое воспитание, допризывная подготовка юношей, допризывник, военный комиссариат, Общество содействия обороне Украины, здоровье, молодежные спортивные организации, Вооруженные Силы Украины, учебные заведения общего среднего образования.

SUMMARY

GlushukV.M. Pre-conscription military training of young men for service in the Armed Forces of Ukraine during 1991-2001. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of a candidate of Historical Sciences. Specialty 07.00.01. - History of Ukraine. - National M. Dragomanov National Pedagogical University. - Kyiv, 2011.

The process of pre-conscription training of young men for the service in the Armed Forces of Ukraine is highlighted. It is emphasized that the Decree of the Presidium of the Supreme Council of the USSR dating April 10, 1989 «On changes to the law of the USSR «On the compulsory military services» initiated the formation of workers and peasants army as early as in the times of the USSR. The establishment and development of military-patriotic traditions in the Ukrainian society, as well as the organisational establishments and the main factors which affected young men's attitude to the service in the Armed Forces are considered.

The role of military registration and enlistments offices, the Society of assistance to the defence of Ukraine, as well as youth sport and patriotic organisations in the pre-conscription training of secondary school students and youth undergoing pre-conscription military training for the service in the national Armed Forces is revealed.

The forms and methods, as well as attempts of improving the effectiveness of military-patriotic education of young generation.

Key words: military patriotic education, pre-conscription training of the young men, youth undergoing pre-conscription military training, military registration and enlistment office, the Society of assistance to defence of Ukraine, health, youth sport organizations, the Armed Forces of Ukraine, secondary educational establishments

Размещено на Allbest.ru