Становлення системи обліку етнічного складу населення Російської імперії: друга половина ХІХ – початок ХХ ст. (на матеріалах міст України)

18

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

УДК 94:314.16:39(479:477)“18”

Становлення системи обліку етнічного складу населення Російської імперії: друга половина ХІХ - початок ХХ ст. (на матеріалах міст України)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Іванюк Олег Леонідович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України і методики навчання Київського університету імені Бориса Грінченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук Зінченко Арсен Леонідович, завідувач кафедри історії України і методики навчання Київського університету імені Бориса Грінченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук Скляр Володимир Миколайович доцент кафедри політичної історії Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

кандидат історичних наук Молчанов Володимир Борисович старший науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії наук України.

Захист відбудеться «10» березня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.133.02 в Київському університеті імені Бориса Грінченка (м. Київ, вул. Воровського, 18/2).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету імені Бориса Грінченка (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13^б).

Автореферат розіслано «10» лютого 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук, доцент Голованов С.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дослідження процесу становлення системи обліку населення в Російській імперії й відображення в ньому етнічної складової важливе загалом для вивчення структури населення України та її динаміки, етносоціальних процесів у пореформеній Україні, а з іншого боку - для вивчення процесу формування державної управління та статистики. Крім того, це дає можливість глибше розкрити спрямованість національної політики Російської імперії та її особливостей в Україні, а оскільки дані перепису засвідчують певні її кількісні характеристики. Значення цієї проблематики посилюється тим, що в дисертації аналізуються зміни в етносоціальній структурі міст України пореформених десятиліть, коли відбувалися кардинальні суспільні трансформації й формувалися основи буржуазних соціальних відносин, помітно посилилися урбанізаційні процеси, реально відчутним стали суспільно-історичні результати ліквідації кріпацтва та промислового перевороту. Дослідження поставленої проблеми поглиблює знання про особливості історичного та соціокультурного розвитку регіонів України, складу населення міст у різних губерніях, у тому числі особливості їхніх етнічних характеристик.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках науково-дослідної теми «Теорія і практика професійної підготовки вчителя в системі неперервної педагогічної освіти» (державний реєстраційний номер 01060U12171), яку включено до тематичного плану Київського університету імені Бориса Грінченка) й відповідно до наукової теми кафедри історії України і методики викладання «Джерелознавчі, фактологічні, освітологічні проблеми дослідження історичного процесу в українському суспільстві.»

Метою наукової роботи є дослідження процесу становлення державної системи обліку етнічного складу населення у пореформеній Росії другої половини ХІХ ст. та змін в етнічній палітрі міст України цього періоду. Відповідно до мети було сформульовано такі дослідницькі завдання:

- вивчити допереписні форми обліку населення і Російській імперії і, зокрема, його етнічного складу та відображення його в офіційних документах;

- дослідити процес становлення системи обліку етнічного складу населення в Україні у другій половині ХІХ ст.

- з'ясувати історичні, суспільно-політичні й економічні передумови проведення перепису населення 1897 р. в Російській імперії;

- провести аналіз результатів першого загальноросійського перепису населення 1897 р., на матеріалах міст України;

- визначити чисельний склад населення міст України та його етнічну структуру наприкінці XIX ст.;

- з'ясувати особливості етнічного складу міського населення регіонів України: Правобережжя, Лівобережної України і Слобожанщини і Причорномор'я;

- визначити роль, місце та значення матеріалів перепису як різнопланового статистичного та соціокультурного історичного джерела.

Об'єктом дослідження є система обліку й етнічний склад населення у пореформеній Росії. перепис населення етнічний регіон

Предметом дослідження є державні механізми визначення етнічного складу міського населення України, основні тенденції у формуванні етнічного складу міст України наприкінці ХІХ ст.

Хронологічні межі охоплюють другу половину XIX - початок ХХ ст. Нижня межа обумовлена формуванням концепції і державних механізмів обліку населення у передреформені роки, початком переходу від спорадичних і станових спостережень за етнічними складом населення, до системного його обліку за різноманітними параметрами соціально-економічного характеру. Верхня межа, початок ХХ ст., обумовлена оприлюдненням результатів всеросійського перепису 1897 р. та появою різнопланового аналітичного матеріалу який дозволяє аналізувати етнічний склад населення міст України, а також завершенням формування системи обліку населення.

Територіальні рамки: охоплюють територію Наддніпрянської України, що в складі дев'яти губерній входила до Російської імперії.

Методологія дослідження заснована на принципах історизму та системності, які передбачають підхід до історичних явищ як до складних систем, що змінюються в часі. Дослідження об'єкта здійснювалося через описування, пояснювання й порівняння кількісних характеристик з урахуванням історичного та соціального контексту.

Ці загальні методологічні підходи реалізуються у дисертації через конкретні дослідницькі методи:

- періодизації - для виділення окремих стадій в розвитку досліджуваного об'єкта;

- внутрішньої критики - для джерелознавчого аналізу документів;

- історико-генетичного - для з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між історичними фактами;

- історико-порівняльного - для виявлення загального й особливого в історичних явищах та зіставлення кількісних характеристик явищ;

- історико-статистичного - для опрацювання статистичної інформації;

- описового - для визначення якісних характеристик аналізованих суспільних процесів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним дослідженням процесу формування системи обліку та особливостей етнічного складу населення міст України.

Дисертантом уперше обґрунтовані положення, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:

1. У дисертації розкрито історичні та державно-управлінські передумови переходу від спорадичної і станової (ревізії, метричні книги, поточний поліційний облік) до науково обгрунтованної, різнопланової системи обліку населення в Російській імперії, основи якої були закладені в передреформені роки.

2. Розкрито динаміку розвитку системи обліку населення (від губернських статистичних бюро і розрізненого обліку окремих державних установ і окремих статистиків до створення Центрального статистичного Комітету (1858 р.), Державної статистичної ради (1863 р.), Головної і місцевих переписних комісій (1896 р.) і формування у ній механізмів обліку міського населення та особливостей його етнічного складу.

3. Розкрито значення одноденних переписів (60-80-х рр. ХІХ ст.) для формування урядової концепції загальноросійського перепису населення, показано як конкретно-історичні умови соціального розвитку імперії перетворили одноденні переписи на своєрідні пробні тести для формування програми обліку населення, та визначення набору основних питань для майбутнього перепису; виділено, зокрема, те, що саме в одноденних переписах вперше у Російській імперії було виокремлено питання визначення національної приналежності за рідною мовою.

4. Розкрито конкретно-історичні обставини та державно-управлінські потреби у створенні адекватних механізмів урядування в окремих регіонах і містах, що спонукало правлячі кола до розробки концепції та підготовки і проведення перепису 1897 р. (заселення та господарське освоєння Причорномор'я, необхідність врахування польського фактора у Правобережній Україні, вплив промислового перевороту, а з ним -виникнення нових міст і зростання чисельності міського населення, яке було неоднорідним не лише за соціально-статусною й майновою структурою, але, й строкатим і в етнічному плані).

5. Розкрито системний характер перепису населення (наукова основа, врахування досвіду іноземних держав, зокрема США, всеохопність, все становість, і водночас, виявлення основних соціально-економічних характеристик різних суспільних верств у тому числі етнічних і мовних). Розкрито особливості й характерні результати обліку міського населення (окрема форма переписного листа, самооблік, тобто відмінна у порівнянні з сільським населенням, процедура обліку).

6. Висвітлено особливості етнічного складу міського населення різних регіонів України. Визначено конкретно-історичні передумови кількісного переважання українського населення у містах Лівобережної України й Слобожанщини, єврейського та польського - у містах Правобережної України та росіян - у містах Південної України. Визначено причини переважання російського населення у Києві, а саме: наявність значної верстви чиновництва, губернських та генерал-губернських установ, військових гарнізонів і цілеспрямована політика русифікації.

7. Розкрито значення перепису 1897 р. як важливого результативного досвіду організації масштабного системного демографічного й етнічного дослідження Російської імперії в цілому й українських губерній, які входили до її складу та його матеріалів як важливого історичного джерела.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактологічна база та висновки дисертації можуть прислужитися для подальших наукових досліджень етнічного складу населення України, історії міст України, економічних, політичних, культурних, релігійних процесів. Вони можуть бути використані для написання узагальнювальних праць з історії України, розробки лекційних курсів та спецкурсів для студентів історичних факультетів. Основні положення дисертаційного дослідження використано в авторському посібнику «Джерелознавство історії України» та програмах курсів «Джерелознавство історії України», «Етнологія» які викладаються майбутнім вчителям історії та права Київського університету імені Бориса Грінченка.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації були обговорені на засіданні кафедри історії України і методики навчання Київського університету ім. Бориса Грінченка, оприлюднювалися на міжнародних наукових конференціях: «Х-й щорічній Міжнародній науково-практичній конференції «Стан, проблеми, перспективи розвитку українознавства» (18-20 жовтня 2001 р. Київ), «Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування історичного світогляду та громадянської позиції учнів на уроках історії України» (26-27 листопада 2002 р. Київ)», «Всеукраїнській науково-практичній конференції, до 140-річчя від дня народження Б.Д. Грінченка «Національна освіта: провідні тенденції та перспективи» (15-16 грудня 2002 р. Київ), «Знаки питання в історії України: особа і суспільство в історико-культурному просторі» (Ніжин, 2008 р.)

Публікації. За матеріалами дисертації було опубліковано 7 статтей у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Матеріал викладено за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел і досліджень. Обсяг дисертації становить 193 сторінки. Список використаних джерел і досліджень викладено на 33 сторінках й налічує 327 найменуваннь.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ: обґрунтовуються вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, хронологічні та територіальні межі дослідження, з'ясовуються дослідницькі методи, наукова новизна та практичне значення дисертації.

Перший розділ: «Історіографія та джерела» - оцінюється стан наукової розробки теми й розглядається джерельна основа дослідження.

Перший підрозділ: «Історіографія».

Спираючись на аналіз матеріалів загальноросійського перепису населення 1897 р., багато дослідників вивчали етнічні процеси на Україні. Особливості розвитку Слобідської України, міграційні процеси, заснування міст, формування етнічної структури населення відображені у працях Д.І. Багалія Багалій Д.І. Заселення Південної України і перші початки її культурного розвитку. / Д.І. Багалій - Харків: Союз, 1920. - 110 с., Багалій Д.І. Історія Слобідської України. / Д.І. Багалій - Харків: Дельта, 1993. - 255 с., А. Шмідта Шмидт А. Материалы для географии и статистики России. Херсонская губерния. В 2-х частях. / А. Шмидт - СПб.: Тип. Калиновского, 1863. - Ч. 2. - 874 с.,, П.П. Чубинського Чубинський П.П. Обзор данных о населении города Києва по однодневной переписи произведенной 2 марта 1874 г. / П.П. Чубинський // Реферат, прочитанный в годичном собрании Юго-Западного Отдела 23 марта 1875 г. - К.: Тип. М. П. Фрица, 1875. - 32 с., Є. Августиновича Августинович Е. По селениям и колониям в Новороссии / Е. Августинович - Спб., 1882. - 71 с., Є Крижановского Крыжановский Е. Чехи на Волыни / Е. Крыжановский - СПб.: Синодальная типография. 1887. -160 с., В.П. Семенова Семенов В.П. Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Малороссия / В.П. Семенов - СПб.: Тип. Императорской академии Наук, 1909. - Т. 7. - 517 с., Його ж Россия. Полное географическое описание нашего отечества. Новороссия и Крым / В.П. Семенов - СПб.: Издательство А. Ф. Девриена. Тип. «Слово», 1910. - Т. 14. - 983 с., С. Каретникова Каретников С. Волынская губерния. Географическо-исторический очерк / С. Каретников - Ковель: Тип.-Лит. М. Айзенберга, 1905. - 90 с., І.Н. Толмачева Толмачев И.Н. Юго-Западный край. Статистическое обозрение. Восточное Полесье / И.Н. Толмачев - К.: Тип. Штаба Киевского Военного Округа, 1897. - Т. 1. - 480 с., О.А. Русова Русов А.А. Описание Черниговской губернии / А.А. Русов - Чернигов: Тип. Губернского земства. 1898 - Т. 1. -437 с., Його ж Описание Черниговской губернии. / А.А. Русов - Чернигов: Тип. Губернского земства, 1899. - Т. 2. -327 с. та ін.

А. Ярошевич визначив етнічний склад населення і, передовсім, чисельність і розселення українців Ярошевич А. Малороссы по переписи 1897 г. / А. Ярошевич // Киевская старина. - 1905. - Т. LXXXIX 1905. - № 6. - С. 411-423. С. Громачевський проаналізував вплив обмежувальних законів про землеволодіння польського дворянства на зміни чисельності польського населення Правобережжя України у другій половині XIX ст Громачевський С.Г. Ограничительные законы по землевладению в Западном крае с историческим обзором их, законодательными мотивами и разъяснениями / С.Г. Громачевський - СПб., 1904. - 176 с..

Початок поглибленого вивчення динаміки населення за результатами перепису 1897 р. у радянській історичній науці був покладений О. Рашиним Рашин А.Г. Население России за 100 лет (1811-1913 гг.). / А.Г. Рашин - М.: Госполитиздат, 1956. - 352 с.. Частковий аналіз опублікованих томів загальноросійського перепису був поданий у роботі А.І. Гозулова, присвяченій переписам населення в різних країнах Гозулов А.И. Переписи населения СССР и капиталистических стран (опыт историко-методологической характеристики производства переписи населения) / Под ред. Г.С. Струмилина / А.И. Гозулов - М.: Редакционно-издательское управление ЦУНХУ Госплана СССР и В/О «Союзоргучет», 1936. - 588 с.. М.Я. Воробйов, аналізуючи методи фабрично-заводської статистики у Російській імперії, звертає увагу на формування і роботу державних органів обліку населення Воробьев Н.Я. Очерки по истории промышленной статистики в дореволюционной России и в СССР / Н.Я. Воробьев - М.: Госстатиздат, 1961. - 132 с..

Офіційні результати перепису дозволили історикам досліджувати також міграційні процеси й етнічний склад населення. Ці питання розглядали, зокрема І.О. Вологодцев Вологодцев И.К. Особенности развития городов Украины / И.К. Вологодцев - Харьков, 1930. - 215 с., В. Тимофеєнко Тимофеєнко В.И. Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII в. / В.И. Тимофеенко - К.: Наукова думка, 1984. - 279 с., Б. Тихонов Тихонов Б.В. Переселения в России во второй половине XIX в. По материалам переписи 1897 г. и паспортной статистики / Б.В. Тихонов - М.: Наука, 1978. - 214 с.. Вагомий внесок у розробку питань, пов'язаних із аналізом чисельності та розміщення як українців, так і різних етнічних груп на теренах Російської імперії, поясненням причин міграційних процесів і факторів, які впливали на них здійснені В.І. Наулком Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР. Статистико-картографічне дослідження / В.І. Наулко - К.: Наукова думка, 1965. - 135 с.; Його ж. Развитие межэтнических связей на Украине / историко-этнографический очерк. / В.И. Наулко. - К.: Наук. думка, 1975. - 276 с.. Автор проаналізував зміни етнічного складу населення у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., показав динаміку чисельності різних етнічних груп у період після загальноросійського перепису населення 1897 р. Значна кількість статей, авторів цього періоду була присвячена динаміці українського етносу й етнічних груп на теренах України. Передусім слід згадати науковий доробок В.М. Кабузана Кабузан В.М. Русские в мире. Динамика численности и расселения (1719-1989). Формирование этнических и политических границ русского народа / В.М. Кабузан. - СПб.: Издательство Русско-Балтийский информационный центр «Блиц», 1996. - 347 с., Його ж Народы России в XVIII веке. Численность и этнический состав / В.М. Кабузан. - М.: Наука, 1990. - 256 с., Його ж Чисельність та національний склад населення Новоросії в 60-80-х роках XVIII ст. / В.М. Кабузан // Український історико-географічний збірник - К., 1971. - Вип. 1. та ін..

За доби незалежності України дослідження національних меншин загалом і етнічного складу населення окремих регіонів значно активізувалися. Відомості, зібрані переписом, використовувалися у дисертаційних дослідженнях М.І. Антоненко Антоненко М.І. Заселення Донбасу соціально-економічні та етнографічні аспекти середини XIX початку XX ст. /Дис. канд. іст. наук / М.І. Антоненко. - Дніпропетровськ, 1994. - 173 с., А.О. Гуменюка Гуменюк А.О. Міста Правобережної України в др. пол. XIX ст. / Дис. канд. іст. наук АН Інститут історії НАН України / А.О. Гуменюк. - К., 1992. - 240 с.: табл., Ж.М. Ковби Ковба Ж.Н. Чешская эммиграция на Украине во вт. пол. XIX начале XX ст. / Дис. канд. іст. наук. / Ж.Н. Ковба. - Львів, 1974. - 226 с., О.М. Солошенко Солошенко О.М. Зміни чисельності та складу населення Лівобережної України в др. пол. XIX ст. / Дис. канд. іст. наук. / О.М. Солошенко. - Харків, Харківський державний університет. - 1997. - 288 с. та ін., що стосувалися окремих регіонів та етнічних груп. Матеріали щодо загальної чисельності окремих етнічних груп, та їхньої кількості в окремих регіонах і містах, зібрані переписом аналізувалися І.Т. Лісевичем, О. Буравським (поляки), І.М. Кулініч, Н.В. Кривець (німці), О.В. Павлюченко, К.В. Колибановою (балканські народи), Я.С. Хонігсманом, А.Я. Найманом (євреї), та ін Лісевич І.Т. У затінку двоглавого орла (польська національна меншина на Наддніпрянській Україні в др. пол. XIX на початку XX ст. / І.Т. Лісевич. - К., 1993. - 87 с.; Буравський О.А. Поляки Волині у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / О.А. Буравський. - Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. - 168 с.; іл.; Павлюченко О.В. Україна в російсько-югославських суспільних зв'язках друга половина XIX початок XX ст. / О.В. Павлюченко. - К.: Інститут історії України. НАН України. - 1992. - 205 с.; Колибанова К.В. Українсько-сербські культурні зв'язки XVIII сторіччя. / К.В. Колибанова. - К., 1993. - 126 с.; Хонигсман Я.С., Найман А.Я. Евреи Украины: Краткий исторический очерк. / Под ред. Ф.Я. Горовского. / Я.С. Хонигсман, А.Я. Найман. - К., 1992. - 156 с..

Етнічний склад окремих регіонів і діяльність губернських статистичних комітетів з його дослідження знайшли відображення у статтях В.В. Малого, І.Ю. Сінкевича, О.А. Макієнко Малий В.В. Українці Поділля наприкінці ХІХ ст. (статистично-демографічний аналіз) / В.В. Малий // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету ім.І.Огієнка: збірник. Історичні науки. На пошану академіка В.А.Смолія / М-во освіти і науки України, Кам'янець-Подільський держ. пед. ун-т / ред. В.А. Смолій. - Кам'янець-Подільський: [s. n.], 2009. - Т.19. - С. 392-398.Сінкевич І.Ю. Етнічна ситуація в Херсонській губернії в дослідженнях херсонських статистиків (друга половина ХІХ ст.) / І.Ю. Сінкевич // Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку: Наук. доп. міжнарод. науково-метод. конф. - Ч. 2. - Херсон, 1997. - С. 153-155; Сінкевич Є.Г., Макієнко О.А. Статистичні служби Херсонської губернії в структурі адміністративної влади та органів місцевого самоврядування ХІХ ст. / Є.Г. Сінкевич., О.А. Макієнко // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя, 1999. - Вип. VII. - С. 154-159. .

У 1991 р. з'явилася колективна праця німецьких вчених «Національності Російської імперії за першим переписом 1897 р.», яка досліджувала статистичні матеріали щодо національного й конфесійного складу населення Bauer H., Kappeler A., Roth A(Hg.). Die Nationalitaten des Russischen Reiches in der Volkszahlung von 1897. - Bd. l-2. - Stutgart, 1991.. Перепис 1897 р. досліджували й сучасні російські науковці А.А. Сафронов Сафронов А.А. Отношение населения к проведению первой всеобщей переписи Российской империи 1897 г.: слухи, толки, волнения / А.А. Сафронов // Документ. Архив. История. Современность: Сб. науч. тр. Вып. 2. - Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, - 2002. - С. 264-282., Ф. Зав'ялов, М. Григорянц Завьялов Ф.Н. К 110-летию первой переписи населения России / Ф.Н. Завьялов // Ярославский педагогический вестник. - 2009. - № 2. - С. 214-219.; Григорянц М. Первый демографический автопортрет Росии / М. Григорянц // Мир России. - 1997. - № 4. - С. 45-48..

Початки становлення статистики, як науки в Україні висвітлені у праці В.І. Качмали Качмала В.І. Зародження статистики в Україні / В.І. Качмала // УІЖ. - 2008. - №4. - С. 162-168..

Отже, історіографія проблеми представлена не лише дослідженнями окремих аспектів історії становлення системи обліку етнічного складу міського населення у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., але й узагальнюючими працями, в яких аналізується етнічний склад населення окремих регіонів України. Проте особливостям етнічного складу міського населення загалом в Україні та його динаміці приділено в історіографії менше уваги.

Другий підрозділ: «Джерела» - досліджується комплекс документів, в яких відображено становлення системи обліку етнічного складу населення. Дослідження спирається на широке коло опублікованих і неопублікованих джерел.

Документи, які розкривають причини й етапи міграційних рухів, зміст етнонаціональної політики російського уряду містяться у справах фонду 442 «Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора» Центрального державного історичного архіву у м. Києві (ЦДІАУК). Вони також дають можливість проаналізувати допереписні форми обліку населення в Україні. У справах фонду 384 «Київська губернська комiсiя Першого перепису населення 1897 р.» Державного архіву Київської області (ДАКО) й фонду 51 «Харківський губернський статистичний комітет. Губернська переписна комісія» Державного архіву Харківської області (ДАХО) зосереджено матеріали, які дозволяють докладно досліджувати процес підготовки загальноросійського перепису населення 1897 р. в цих губерніях.

Враховуючи різнорідність використаних у дослідженні матеріалів, доцільно зупинитися на характеристиці окремих груп неопублікованих та опублікованих джерел.

Актові (закони, постанови, укази, положення). Серед документів цієї групи дослідницький інтерес становлять царські та сенатські укази, які унормовували систему обліку, у тому числі й етнічного складу населення, регламентували переселення в імперію іноземців і статус національних меншин. Вони визначають спрямованість національної політики самодержавства, форми реалізації прийнятих рішеньДив. напр.: Сенатський указ «О присылке Губернаторами и Наместническими Правлениями ежегодно в Сенат ведомостей о числе душ в городах по Губерниям в их ведомствах состоящих // ПСЗРИ. Собр. Первое. С 1649 по 12 Декабря 1825 года. - Т. ХХ (1775-1778). - № 14733 от 19 апр. 1778 г. СПб.: Типография II Отд. Собственной Е.И.В. Канцелярии, 1830 - С. 665-666. Сенатський указ «О присылке ведомостей из Губерний в Военную коллегию о числе ревизиских душ» // ПСЗРИ. Собр. Первое. С 1649 по 12 Декабря 1825 года. - Т. ХХ (1775-1778). - № 15049 от 25 авг. 1780 г..

Одним з ключових для дослідження, є затверджене царем 5 червня 1895 р. «Положення про Перший загальний перепис» Высочайше утвержденное 5-го июня 1895 года Положение о всеобщей переписи населения российской империи. - СПб.: Издание Центрального Статистического Комитета Министерства Внутренних Дел. - 1895. - 16 с. Воно визначало програму та методику проведення перепису, створення необхідних для проведення обліку державних структур, окреслювало мету, завдання статистичної операції.

Матеріали діловодства (розпорядження, циркуляри, інструкції органів державної влади Див., напр.: Циркуляры главной переписной комиссии. Переписка Киевской губернской переписной комиссии с главной переписной комиссией о выписке инструкций и бланков. - ДАКО. - Ф. 384. - Оп. 1. - Спр. 1. - 190 арк.; Циркуляры Киевской губернской переписной комиссии. - ДАКО. - Ф. 384. - Оп. 1. - Спр. 2. - 260 арк. та ін., листування Центрального статистичного комітету, Центральної переписної комісії, переписних комісій різних рівнів, губернаторів, обліковців). Значну інформаційну цінність має корпус опублікованих джерел, передовсім публікації Міністерства внутрішніх справ і Центрального статистичного комітету Очерк развития вопроса о всеобщей народной переписи в России // Временник Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел. - 1890. - № 16. - C. 1-106..

Циркуляри губернаторів містять вказівки щодо проведення пропагандистських заходів, організації роботи переписних комісій, перевезення та забезпечення місцевих статистичних органів необхідними матеріалами Циркуляры главной переписной комиссии. Переписка Киевской губернской переписной комиссии с главной переписной комиссией о выписке инструкций и бланков. (ДАКО. - Ф. 384. - Оп. 1. - Спр. 1. - 190 арк.); Циркуляры Киевской губернской переписной комиссии. (ДАКО. - Ф. 384.- Оп. 1. - Спр. 2. - 260 арк.)..

Важливу інформацію для дослідника містить офіційне листування. Воно дає змогу розглянути конкретний перебіг підготовки перепису 1897 р., зрозуміти місцеві умови, ставлення населення до переписної операції, охарактеризувати ставлення державної влади до окремих етнічних груп Напр.: Лист до Київської міської переписної комісії рахівника 7-ї переписної ділянки Вінницького повіту Подільської губернії у м. Брацлав. (ДАКО. - Ф. 384. - Оп. 2. - Спр. 4. - Арк. 111)..

Наративні джерела узагальнюють спостереження організаторів перепису і розкривають характерні риси процесу його підготовки й проведення, висвітлюють народне сприймання статистичної операції, чутки, страхи, сподівання, оцінюють діяльність обліковців, журналістів, чиновників. До цієї групи також належать матеріали, які з'явилися після опублікування результатів перепису й підготовлені самими статистиками. Перші наукові праці, присвячені підготовці й проведенню загальноросійського перепису населення 1897 р., з'явилася одразу після його завершення. Науковий інтерес викликало дослідження відомого статистика А. Котельникова Котельников А. История производства и разработки всеобщей переписи населения 28-го января 1897 г. / А. Котельников - СПб.: Издательство книжного магазина «Наша жизнь». - 1909 - 124 с., який критично відобразив певні аспекти цієї статистичної операції. В. Пландовський Пландовський В. Народная перепись. / В. Пландовський - СПб., 1898. - 378 с., 2 вкл. таб., проаналізував технічну сторону проведення статистичної операції й звернув увагу на допущені помилки, які вплинули на кінцеві оприлюднені результати. У книзі Б.Д. Кадомцева Кадомцев Б.П. Профессиональный и социальный состав населения европейской России по данным переписи 1897 года: Критико-статистический этюд; Изд. С.-Петерб. политехн. ин-та. / Б.П. Кадомцев - СПб.: Тип. Шредера, 1909. - 27 с., розглядається соціальний та професійний склад населення європейської частини Росії у 1897 р. та його відображення в переписній операції. Цій проблематиці також присвячені статті й роботи Ю. Янсона Янсон Ю. Однодневная всенародная перепись / Ю. Янсон // Подольские губернские ведомости. - 1896. - 6 нояб.; Янсон Ю.Э. Теория статистики / Ю.Э. Янсон. - 5-е изд. - СПб.: Юрид. кн. магазин Н. К. Мартынова, 1913 (Тип. М. Меркушева). - IV, 615 с., диагр..

Ставлення населення до підготовки й проведення перепису 1897 р. висвітлювалося рідше. Найповніше цей аспект розкриває один з офіційних організаторів перепису Я.А. Плющевський-Плющик Див. Плющевский-Плющик Я.А. Отчет уполномоченного для объединения действий местных учреждений по Первой всеобщей переписи населения 28 января 1897 г. в Тверской, Ярославской и Костромской губерниях / Я.А. Плющевский-Плющик // Временник Центрального статистического комитета МВД. - СПб., - 1898. - № 45.; Його ж: Отчет уполномоченного для объединения действий местных учреждений по Первой всеобщей переписи населения 28 января 1897 г. в Тверской, Ярославской и Костромской губерниях / Я.А. Плющевский-Плющик // Правительственный вестник. - СПб., - 1898. - № 80-84, 86.; Його ж: Суждения и толки народа об однодневной переписи 28-го января 1897 г. Материалы для истории первой Всеобщей переписи народонаселения. - СПб.: Типография А.С. Суворина, 1898. - 95 с.. Фрагментарну інформацію про це знаходимо також на шпальтах періодичних видань 1896-1897 рр Напр.: Розпоряжения епархиального начальства // Киевские епархиальные ведомости. - К., 1897. - № 1. - С. 3-4.; Беседа о Всеобщей народной переписи // Киевские епархиальные ведомости. - К., 1897. - № 1. - С. 28-30.;.

Статистичні матеріали містяться у звітах губернаторів, збірниках статистичних відомостей, списках населених місць, переписних листах, томах перепису, тощо Див. напр.: Сведения о движении населения в Сумском уезде за 1891-1900 гг. - ДАХО. - Ф. 51. - Оп. 1. - Спр. 148 а., Статистические сведения о городе Харькове. Т. 1. - ДАХО. - Ф. 51. - Оп. 1. - Спр.165.; Статистические сведения о городе Харькове. Т.2. - ДАХО. - Ф. 51. - Оп. 1. - Спр. 166..

Дослідження історії національних меншин в Україні, розпочалися ще у 50-60-ті рр. ХІХ ст. У працях П. Кеппена систематизовано матеріали про етнічний склад населення європейської частини Російської імперії Кеппен П.И. Об этнографической карте Европейской России / П.И. Кеппен. - СПб. 1852. - 40 с.; Його ж Хронологический указатель материалов для истории инородцев Европейской России / П.И. Кеппен. - СПб., 1861. - 510 с.. У 1863 р. видано працю О. Ріттіха, яка містила погубернський розпис етнічного складу населення Риттих А.Ф. Атлас народонаселения Западно-русского края по исповеданиям / А.Ф. Риттих - СПб., 1863. - 48 с..

З 60-х рр. ХІХ ст. у Російській імперії діяли статистичні комітети, які регулярно укладали додатки до звітів губернаторів. Вони дозволяють простежити процес становлення системи обліку населення у Російській імперії. У матеріалах звітів поєднувалася статистична й аналітична інформація Див., напр.: Отчет Подольского губернского статистического комитета за 1887 г. Каменец-Подольский: Тип. Подольского губернского правления, 1889. - 49 с..

У погубернських «Списках населених місць», які складалися земствами, подавався перелік населених пунктів губернії, кількість дворів, статевий склад населення, а підсумкові матеріали включали відомості про його етнічний склад Див. напр.: Список населенных мест Киевской губернии. - К.: Изд. Киевского губернского Статистического Комитета, Тип. Ивановой, 1900. - 1896 с.; Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении. - Херсон: Издательство губ. стат. Комитета, 1896 - Т. XXIV - 582 c. та ін..

Значну роль у вивченні національного складу населення України мали статистичні й етнографічні розвідки, які проводилися Генеральним штабом. Зібрані відомості були узагальнені по губерніях у вигляді військово-статистичних оглядів та матеріалів для географії та статистики. На основі друкованих у відомчих журналах статистичних робіт і звітів губернаторів характеризували географічне розташування губернії, шляхи сполучення, склад та рух населення, міста тощо Див. напрк.: Военно-статистическое обозрение Российской Империи: издаваемое по Высочайшему повелению при 1-м отделении Департамента Генерального Штаба. - Т. ХІ. Херсонская губерния: [по рекогносцировкам и материалам, собранным на месте, составляли: Ген. штаба кап. Рогалев и штабс-капитаны фон-Витте и Пестов]. - Санкт-Петербург: Типографии Департамента Генерального Штаба. - 1849. - 85 с., [15] л. табл.. Наслідком проведених робіт стало видання «Військово-статистичної збірки» Военно-статистический сборник. - Вып. ІV: Россия / Составлен офицерами Генерального штаба под общей редакцией Н.Н.Обручева. - СПб., 1871. - 922 с., де вперше опубліковано «Таблицю руху народонаселення за 1859-1863 рр. по губерніях за матеріалами Центрального статистичного комітету 1864-1865 рр.». Заслуговує на увагу праця, укладачем якої був підполковник Генерального штабу, дійсний член Херсонського губернського статистичного комітету О.О. Шмідт Материалы для географии и статистики России: Описание Херсонской губернии / Сост. А. Шмидт. - СПб.: Глав. упр. Ген. штаба, 1863. - Ч. 1.. Один із розділів дослідження присвячено етнічному складу населення. На відміну від багатьох тогочасних авторів, які не виокремлювали українське населення, обліковуючи його як російське, він вказував що, малороси складають більш ніж дві третини населення губернії.

У пореформений період відбулося становлення демографічної статистики, поширення набули місцеві переписи населення. Їхній досвід використовувався у розробці моделі широкомасштабного обліку. Уже на 70-80 рр. ХІХ ст. деякі з результатів були оприлюднені, що дало можливість визначити етнічний склад населення окремих міст України, зокрема таких як Одеса, Харків, Київ. Результати місцевих переписів опублікували П.П. Чубинський Чубинский П. Обзор данных о населении города Киева по однодневной переписи, произведенной 2 марта 1874 года // Записки Юго-Западного отдела императорского Русского географического общества. - К.: Тип. М.П. Фрица. - 1875. - Т. II. -С.187-218. і В.П. Рогге Рогге В.П. Отчет о деятельности Волынского Губернского Статистического Комитета в 1874 г. -- Житомир: Волынские губернские ведомости. - 1875. - № 24..

Перший загальноросійський перепис населення, проведений 1897 р., залишив по собі значний масив статистичних джерел. Інформація про жителів міст, зосереджується у переписних листах - спеціальних бланках для запису відповідей на зазначені в ньому запитання програми перепису населення. Переписні листи дозволяють проаналізувати істинність опублікованих результатів першого загальноросійського перепису населення 1897 р Див. напр.: Переписные листы по уч. 13 Харьковского уезда Т. 3. (ДАХО) - Ф. 51. - Оп. 1. - Спр. 340). Переписные листы населения г. Киева (Переписной участок 3, Счетный участок 1). (ДАКО. - Ф. 384. - Оп. 2. - Спр. 10)..

Опубліковані підсумки Першого загальноросійського перепису населення є базовим багатоаспектним джерелом для комплексного аналізу демографічних, соціально-економічних, етнічних процесів у Російській імперії наприкінці ХІХ ст Див. напр.: Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / /Издание центрального статистического комитета Министерства внутренних дел / ред. Н.А. Тройницкого. - СПб., 1904. - Т. 8.: Волынская губерния - 282 с. Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / Издание центрального статистического комитета Министерства внутренних дел / ред. Н.А. Тройницкого. - СПб., 1904. - Т. 13.: Екатеринославская губерния - 136 с. та ін.. У загальнодержавних та погубернських томах (України стосувалися 9 із них) відображено чисельність і соціальний і національний склад населення, віровизнання. У погубернських томах показники подаються за повітами й містами, що створює можливості конкретно-історичного аналізу етнічного складу населення міст України наприкінці ХІХ ст.

За матеріалами перепису були опубліковані довідники, які подавали різнобічну інформацію про соціальний склад населення та економічне життя. Так, «Справочная книга - Весь Екатеринослав» містить й інформацію про етнічний склад людності Весь Екатеринослав: Справочная книга. - Екатеринослав: Тип.-Лит. Л. И. Сатановского, 1904. - 638 с.. Результатами перепису зацікавився також відомий український етнограф К. Широцький: 1917 р. ним було видано путівник-довідник, присвячений Києву Шероцкий К.В. Киев. Путеводитель / К.В. Шероцкий. - К.: Издание В.С. Кульженко, 1917. - 346 с., VIII, ил., 20 л. ил..

Матеріали періодичних видань представлені публікаціями губернських, єпархіальних відомостей кінця ХІХ ст., що стосуються методики та організації перепису населення, статистичних підсумкових даних. Матеріали періодичних губернських видань дають змогу частково простежити й процес підготовки перепису.

Другий розділ: «Етнічні маркери в обліку населення на теренах України в ХІХ ст.» - розглядається процес становлення системи обліку населення до першого загальноросійського перепису населення зокрема.

Перший підрозділ: «Допереписні форми обліку населення в Російській імперії та його етнічного складу» - досліджуються проблеми створення й розвитку перших статистичних установ Російської імперії.

У Російській імперії система обліку населення склалася упродовж другої половини XVIII-ХІХ ст. Результати фіксувалися в т. зв. переписних книгах та ревізіях. Проте жодна російська ревізія не відповідала принципам загальності, одночасності та індивідуальності, визначальними для переписів. Вони носили фіскальний характер і не фіксували етнічного складу населення.

У 1830 р. вперше розпочато збирання інформації, щодо кількості російських й іноземних майстрів на промислових підприємствах.

Упродовж XIX ст. було сформовано органи статистичного обліку й постала державна, галузева та земська статистика. 1832 р. у структурі Міністерства внутрішніх справ було утворено статистичний відділ під керівництвом К.М. Арсеньєва. 1835 р. йому підпорядковано, утворені 1834 р. губернські статистичні комітети. Статистична інформація зосереджувалася в губернських статистичних комітетах і використовувалася у щорічних звітах губернаторів. У звітах губернаторів подаються й окремі дані щодо етнічного складу міського населення.

У 60-ті рр. ХІХ ст. до роботи губернських статистичних комітетів залучено провідних місцевих науковців і краєзнавців: Й.Й. Ролле, М.В. Симашкевича, М.І. Яворовського, П.П. Чубинського та інших.

Напередодні селянської реформи, було проведено реорганізацію існуючої системи обліку. У 1858 р. утворено Центральний статистичний комітет Міністерства внутрішніх справ (далі - ЦСК), якому доручалися обробка й узагальнення зібраних у регіонах матеріалів, централізоване проведення досліджень, видання тематичних статистичних збірок. ЦСК були підпорядковані губернські статистичні комітети.

У 1863 р. для спрямування досліджень у єдине русло й розробки програм і методів збирання статистичної інформації, проведення періодичних переписів утворено Статистичну раду. Її очолив О.Г. Тройницький.

У 60-х рр. губернські статистичні комітети проводили місцеві переписи населення. В Україні вони відбулися: у Харкові - 1866 р., 1873 р., 1879 р., Житомирі - у 1873 р., Одесі - 1873 р., 1879 р., 1892 р., Києві - 1874 р., Миколаєві - 1875 р., Херсоні - 1887 р., Ялті - 1894 р. Частина з них провела дослідження складу населення за рідною мовою й віровизнанням.

Слід мати на увазі, що практика позначення (маркування) етнічних груп в офіційному діловодстві імперії перебувала в процесі становлення. В матеріалах перепису за маркером «русские» могли розумітися не лише етнічні росіяни, але й українці та білоруси. Українці найчастіше маркувалися як «малороси». Стосовно не християнського населення часто використовувався маркер «інородці». Неточність позначення населення обліковцями часто пояснювався низьким рівнем етнічної самоідентифікації.

Основними недоліками системи обліку населення у пореформеній Росії були: відсутність чіткого розподілу повноважень між статистичними органами та єдиних правил і методів обліку населення. Отже, облік населення, який існував у 60-70-х рр. ХІХ ст. був неповним, тому необхідно було надати йому системного характеру. Однак навіть у цьому, неповному обліку населення було запроваджено маркери за етнічною ознакою.

Другий підрозділ: «Передумови проведення загального перепису населення й потреби у визначенні його етнічної складової».

У другій половині XIX ст. самодержавна Росія в ході політичної і військової експансії сформувала сталі кордони.

Держава наголошувала на необхідності «слияния окраин с коренной Россией и укреплении сим государственного единства» Общий обзор деятельности Министерства внутренних дел за время царствования императора Александра III. - СПб, 1901. - [4], IV - С. 200.. Влада регламентувала статус національних меншин і намагалася протиставити їх одна одній. З цим пов'язано переселення до окремих регіонів іноземців. Наприклад, у прагненні інкорпорувати Правобережну Україну, царський уряд намагався нейтралізувати польський вплив, що залишалося центральною проблемою в управлінні краєм, і з цією метою заохочував переселення німців і чехів.

Зростання міст, активний розвиток залізничного та промислового будівництва сприяли активізації міграцій населення різних національностей. Зросла мобільність суспільних процесів, потреба у відповідній інформаціїї для забезпечення адекватних методів державного управління, приклад західних держав спонукали Російську імперію до проведення загальнодержавного перепису. Його проведення уможливило зміцнення фінансового становища країни, розвиток академічної науки й освіти.

Перепис, починаючи з 1858 р., пропонували провести російські статистики П.І. Кеппен, А.Б. Бушен, Ю.Е. Янсон. Особливу роль відіграв відомий російський географ і статистик П.П. Семенов. Під його керівництвом було розроблено проект Положення про перепис. Стосовно етнонаціонального маркування VIII сесія Міжнародного статистичного конгресу у С.-Петербурзі (1872 р.) рекомендувала основним критерієм визначення національної приналежності, вважати самосвідомість опитуваних.

Третій розділ: «Перший всеросійський перепис населення 1897 р.: організація, проведення та результати обліку населення» - досліджується процес підготовки й проведення загальноросійського перепису населення 1897 р.

Перший підрозділ: «Підготовка державного апарату до проведення першого загальноросійського перепису населення 1897 р.».

У 1874 р., у структурі Міністерства фінансів створено комісію для розробки плану й рекомендацій щодо проведення загального перепису населення. 1877 р. до Державної Ради нею подано проект Положення про народний перепис. Внаслідок браку фінансування, що було пов'язано із російсько-турецькою війною 1877-1878 рр., розгляд питання було відкладено.

На початку 90-х рр. ХІХ ст. завершено створення системи органів статистичного обліку, на чолі з Центральним статистичним комітетом. 5 червня 1895 р. цар Микола ІІ затвердив Положення про перший загальний перепис населення Російської імперії. Основним завданням заходу оголошено збір інформації про кожного жителя країни за чотирнадцятьма ознаками.

Для загального керівництва статистичною операцією створено Головну переписну комісію, очолену міністром внутрішніх справ І.Л. Горємикіним. Основними завданнями комісії були: розробка програми перепису, інструкцій, щодо його проведення, настанов і бланків.

Відповідно до програми, у регіонах створено губернські міські й повітові переписні комісії. На них покладалися обов'язки щодо підготовки та проведення перепису на місцях. Відповідальність за облік населення покладалася на губернаторів. Загальний контроль здійснював міністр внутрішніх справ.

У серпні 1895 р. голова Центрального статистичного комітету М.О. Тройницький поїхав до Швейцарії у Берн на сесію Міжнародного Статистичного інституту. Учасником форуму був американець Г. Холлеріт - автор електричної машини для обрахунку статистичної інформації. Перші її випробування здійснено 1887 р. у Балтиморі, під час складання таблиць обліку смертності. У 1889 р. машини задіяно для обрахунку результатів пробного перепису у Сан-Луї. Машину орендували для проведення переписів у Австрії (1890 р.), Канаді й Норвегії (1891 р.) Див докладніше: Кит С. Рид-Грин История переписи населения в США и обработки ее данных / Рид-Грин Кит С. // В мире науки. - 1989. - N 4. - С. 70-76..

У Берні, виступ Г. Холлеріта присвячувався використанню електричних машин під час підрахунку результатів перепису. 15 грудня 1896 р. Г. Холлеріт прибув до Санкт-Петербурга. Він привіз із собою 35 електричних машин. Вони мали прискорити узагальнення результатів. Але згодом, під час роботи щодо обліку населення, враховуючи низьку якість первинних матеріалів, від машин Г. Холлеріта змушені були відмовитися й провести підрахунок вручну.

До перепису було залучено близько 900 тис. обліковців. Їхніми обов'язками визначено: роздача власникам помешкань переписних листів, нагляд за їх заповненням, збір переписних листів та перевірка правильності поданої інформації, підрахунок кількості населення за окремими переписними листами та загальними відомостями.