Становлення системи обліку етнічного складу населення Російської імперії: друга половина ХІХ – початок ХХ ст. (на матеріалах міст України)

Влада провела потужну роз'яснювальну кампанію, що змінило ставлення населення до перепису від ворожого до байдужого або доброзичливого. До неї було залучено чиновників адміністрації, вчителів, науковців, засоби масової інформації, структури Православної церкви.

Таким чином, упродовж 1896 р. у Російській імперії завершено формування системи обліку населення, вибудувано структуру статистичних органів з централізованим управлінням і контролем їх діяльності. У цей же час, державний апарат, підготував унікальну для Російської імперії статистичну операцію - загальноросійський перепис населення.

Другий підрозділ: «Перебіг переписної операції та особливості обліку етнічного складу населення» - характеризуються процес проведення першого загальноросійського перепису населення.

Перепис розпочався 9 лютого (28 січня за старим стилем) 1897 р. У містах було застосовано метод самообліку, а у сільській місцевості - метод опитування. Обліковці збирали переписних листи, уточнювали інформацію й вносили до них корективи, а за 4-5 дні здавали їх голові переписної дільниці. Результати обраховувалися місцевими комісіями і переправлялися до Санкт-Петербургу.

Ускладнили проведення статистичної операції: величезна територія імперії, відсутність необхідних шляхів сполучення, непідготовлене до перепису й налякане різноманітними чутками, багатонаціональне населення з самобутніми звичаями й традиціями, масова неграмотність.Загалом, програма відповідала світовим стандартам, але як показав перепис, мала й певні недоліки, що відбилося на об'єктивності його результатів.

Третій підрозділ: «Оприлюднення результатів перепису та відображення в них етнічного складу міського населення».

Опрацювання результатів перепису тривало до початку ХХ ст. До 1 січня 1905 р. було завершено публікацію 89 погубернських томів (119 зошитів) перепису, матеріали по чотирьох містах - Санкт-Петербург, Москва, Одеса, Варшава, по острову Сахалін й оприлюднено кілька інших статистичних зведень. Загальні результати перепису по імперії містилися у двох томах (25 таблицях). Етнічну належність населення фіксували таблиці XI-XVI, ХХІІ, ХХІV, ХХV.

Публікація матеріалів перепису викликала не лише схвалення, але й серйозну критику. Вказувалося, зокрема, на певні помилки в методології; відірваність місця обробки результатів (Санкт-Петербург) від місць проведення перепису, недостатню кваліфікацію персоналу, неузгодженістю трактування відповідей опитуваних тощо.

Недоліками які вплинули на обрахунок етнічного складу населення були: недостатня підготовка обліковців, відсутність чіткого пояснення опитуваним змісту поняття «рідна мова», відсутність позначок щодо національної приналежності дітей, які не вміли розмовляти, тощо.

Проте зібрані в ході перепису дані є базовим повноцінним джерелом для комплексного аналізу демографічних, соціально-економічних, етнічних процесів у Російській імперії наприкінці ХІХ ст. та, зокрема, етнонаціонального складу міського населення в окремих регіонах Російської імперії наприкінці ХІХ ст.

Четвертий розділ: «Етнічний склад населення наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.» - розглядається етнічний склад населення міст України наприкінці ХІХ-початку ХХ ст.

Перший підрозділ: «Етнічний склад міського населення Правобережжя за матеріалами перепису 1897 р.».

Міське населення Правобережної України наприкінці XIX ст., становило 915642 особи. Воно зосереджувалося у 3 губернських, 33 повітових і 5 позаштатних містах. Населення містечок під час перепису обліковувалося як сільське, що призвело до заниження чисельності міського населення. Міське населення Київської губернії становило 459253 осіб. Переважаючими етнічними групами були росіяни (152190 осіб, 33,1%), євреї (142222 особи, 31,0%) та українці (129354 осіб, 28,2%). Значна чисельність росіян пояснювалася розташуванням у межах губернії м. Києва. У центрі генерал-губернаторства проживало чимало російського й зрусифікованого чиновництва, духівництва, купецтва, розташовувалися військові гарнізони.

Висока питома вага євреїв у містах Правобережної України пояснювалася впливом створеної російським царизмом системи адміністративних заборон, метою якою було запобігання проникненню їх у великоросійські губернії. Наступною значною етнічною групою були поляки, які становили значний прошарок чиновництва, промисловців, студентства.

Переважаючими етнічними групами у містах Волині були: євреї (118727 осіб), українці (46060 осіб), росіяни (44351 особа) та поляки (17834 осіб).

Зростання чисельності поляків у містах пов'язана із історичними умовами, передовсім політикою царату, спрямованою на позбавлення їх земельної власності й політичного впливу.

Найменш чисельним міське населення (221870 осіб) було у Подільській губернії. Переважаючі етнічні групи: євреї (102899 осіб), українці (72329 осіб), росіяни (33280 осіб), поляки (10871 осіб). Серед жителів міст губернії домінували євреї.

Особливістю національного складу цього регіону були: більша, порівняно з іншими регіонами, чисельність євреїв, перевага українців у малих містах; перевага росіян в адміністративних центрах де зосереджувалися державні установи та військові гарнізони. Динаміку змін етнічного складу населення окремих міст дозволяють відстежити матеріали одноденних переписів 60?70-х рр. Наприклад, за даними перепису 1874 р. чисельність населення Києва з передмістями становило 127251 особу Чубинский П. Обзор данных о населении города Киева по однодневной переписи, произведенной 2 марта 1874 года / П. Чубинский // Записки Юго-Западного отдела императорского Русского географического общества. - К.: Тип. М.П. Фрица. - 1875. - Т. II. -С. 187.^. З них 58173 осіб вказали рідною мовою - російську (45,7%), 38553 (30,3) - українську, 12917 (10,2%) - єврейську, 7863 (6,2%) - польську, 2583 (2,2%) - німецьку, 1479 (1,2%) - білоруську Там само. - 201-202.. Наприкінці ХІХ ст. місто було одним з найбільших і найважливіших транспортних, адміністративних, торгівельно-фінансових центрів України та європейської частини Росії, з населенням у 247723 осіб Струц К.П. Киевская губерния и г. Киев. Краткий статистически-экономический очерк. Географическое положение и пространство. Устройство поверхности / К.П. Струц. - К., 1907. - С. 34.. Чисельність росіян сягала 134278 осіб (54,2%) Там само. - С. 106., українців - 55064 (22,22%), євреїв - 29937 (12,1%) осіб, поляки - 16579 (6,7%) осіб, німців - 4354 (1,8%). Помітним було зростання в Києві чисельності росіян, поляків, євреїв.

Другий підрозділ: «Етнічний склад населення міст Лівобережної України за документами всеросійського перепису».

Переважаючими етнічними групами Лівобережної України були українці, росіяни, євреї, поляки. Чисельну перевагу у містах мали українці. Їхня частка становила: в Полтавській губернії до 57%, Чернігівській до 62%, Харківській до 80%. Чверть населення міст у Полтавській та Чернігівській губерніях становили євреї. У містах Харківщини, яка знаходилася поза межами смуги, їх налічувався 1%.

Особливостями національного складу міського населення Харківської губернії були: домінанта українців в усіх містах, за винятком Харкова, та Чугуєва; зосередження більшості росіян у адміністративному центрі губернії. Велика їх чисельність пояснювалася політикою русифікації, внаслідок якої, під час перепису, частина молоді, священиків, купців вказували рідною мовою - російську; розвитком економічних відносин який сприяв притоку населення з Курської, Орловської, Московської губерній; розміщенням у Харкові імперської адміністрації й військового гарнізону та закладів освіти.

Третій підрозділ: «Особливості етнічного складу міст Південної України за підсумками перепису»

У другій половині XIX ст. у Південній Україні спостерігалися помітні міграційні процеси. Їх обумовлювали розвиток капіталістичних відносин, виникненням нових і зростання старих міст, розширення мережі залізниць, фабрик і заводів, що потребували робочих рук, та поповненням робітничої верстви мігрантами з Російських губерній.

За даними перепису 1897 р. чисельність міського населення Херсонської губернії становила 788960 осіб. Переважаючими етнічними групами були: росіяни (354738 осіб, 45,0%), євреї (223769 осіб, 28,4%) та українці (135862 особи, 17,2%). Чисельною, у містах Херсонської губернії, були польська (24609 осіб), молдавська (17235 осіб, 2,2%), німецька (12810 осіб, 1,6%) національні меншини. Динаміка зростання чисельності й ускладнення етнічного складу населення простежується на матеріалах переписів 1892, 1897 рр. в Одесі. (1892 р. - загальна чисельність населення біля 339 тис. осіб. З них 58% назвали рідною мовою російську (обліковці не виокремили українців і білорусів), 31% - єврейську, 3,8% - польську, 1,6% - німецьку, 1,56 - грецьку Херлихи П. Одесса. История, 1794-1914 / Патриция Херлихи, пер. с англ.: В Овечкин. - Одесса: Optimum, 2007. - С. 369, 370, 380, 381.. 1897 р. - загальна чисельність населення була біля - 405 тис. осіб. Росіяни, українці, білоруси (перепис виокремив їх) становили 58%, євреї - 32% Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. / Издание центрального статистического комитета Министерства внутренних дел //ред. Н.А. Тройницкого. - СПб.: - 1904 - Т. XLVII: г.Одесса. - С.VI.. Характер цифрового матеріалу, дає змогу відзначити хіба що динаміку зростання чисельності окремих етнічних груп (євреї, німці) як кількісно, так і в питомій вазі.

Чисельність міських жителів Таврійської губернії становила 289316 осіб. Переважаючими етнічними групами були: росіяни (142062 особи), татари (49640 осіб), євреї (34396 осіб), українці (30197 осіб). Чисельну домінанту росіян у містах обумовили наявність військових гарнізонів, побудова прикордонних укріплень, поміщицька колонізація, бурхливий розвиток промисловості.

Чисельність міських жителів Катеринославської губернії становила 241065 осіб. Переважаючими етнічними групами були: росіяни (98047 осіб), українці (65166 осіб), євреї (64099 осіб). Динаміку етнічного складу населення Катеринославської губернії наприкінці ХІХ ст. визначали активні міграційні процеси, передовсім притік робочої сили на шахти Донбассу і підприємства Катеринослава з Воронезької, Курської, Пензенської, Рязанської, Тамбовської губерній, а також Київщини, Полтавщини, Чернігівщини та інших регіонів України.

Підвищена етнічна мозаїчність промислових центрів, двомовність, міжетнічні шлюби, розходження етнічної самосвідомості з мовною характеристикою, спричиняли похибки у визначенні етнічного складу населення міст Південної України.

Висновки містять в собі основні положення, які виносяться на захист:

На основі вивчення наукового доробку попередників, наукового аналізу виявлених архівних матеріалів, опублікованих джерел, що стосуються досліджуваної проблеми: у пропонованій дисертації обґрунтовано такі висновки:

У дореформений період у Російській імперії не проводилося системного й всеосяжного обліку населення, не був предметом обліку й аналізу його етнічний склад. Держава була зацікавлена передовсім у фіксації загальної чисельності тих, хто належав до податного стану. Поточний адміністративно-поліційний облік населенняу містах містять лише фрагментарні дані про етнічний склад населення.

У другій половині ХІХ ст. у зв'язку з проведенням реформ, постало питання організації системи обліку населення. Системність обліку населення забезпечувалася: врахуванням попереднього досвіду у цій сфері; залученням досвіду інших держав; залученням до розробки програми перепису наукового доробку російських і зарубіжних вчених; врахуванням особливостей проведення перепису в різних етнокультурних середовищах; прагненням врахування максимальної повноти параметрів обліку населення, у тому числі й етнічного складу населення.

У дисертації встановлено логічний та конкретно-організаційний зв'язок між першим досвідом одноденних переписів міського населення у Москві, Петербурзі, Харкові, Одесі, Києві і всеросійським переписом 1897 р. Для розкриття проблеми дисертації особливо важливим є те, що до програми цих переписів уперше було внесено питання про національну приналежність - питання рідної мови. У дисертації показано, як в адміністративно-управлінських структурах імперії сформувалася потреба у відповідній базі даних для забезпечення адекватних методів державного управління. Зросла чисельність міського населення, яке було неоднорідним не лише за соціально-статусною й майновою структурою, але, й строкатим і в етнічному плані, потребувала, зокрема, врахування особливостей національного складу в здійсненні урядування.

У дослідженні встановлено особливості етнічного складу населення міст різних регіонів України. Крім економічних факторів на етнічний склад міського населення мала значний вплив національна політика російського царизму. Так у промислово розвинутій Катеринославській губернії процес русифікації міст був обумовлений передовсім переміщенням значної кількості робочої сили з різних регіонів імперії, тощо

У дисертації визначено місце українців в структурі міського населення України. На межі ХІХ - ХХ ст. у містах України проживало лише 16% від їхньої загальної кількості. Чисельність українців визначалася у 938409 осіб. Вони становили більшість у містах Полтавської, Харківської губерній - 57,1% та 54,1%. Мали майже абсолютну перевагу у містах Чернігівської губернії - 48,8%. Проте українське населення міст Таврійської, Херсонської та Волинської губерній становило меншість, відповідно - 10,4%, 17,2%, 19,7%. У Волинській губернії це пояснюється переважанням поляків та євреїв. Найменше українців проживало у великих містах.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації у фахових виданнях

1. Іванюк О.Л. Перший загальноросійський перепис населення 1897 р. про чисельність та розміщення переважаючих етнічних груп у містах Слобідської України / О.Л. Іванюк // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова / Укл.: П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. К.: НПУ, 2003. Випуск LIV. С. 243-251.

2. Іванюк О. Етнічний склад населення міст України наприкінці ХІХ ст.: стан і перспективи дослідження проблеми / О. Іванюк // Студії з архівної справи та документознавства / Ред. кол.: І.Б. Матяш, Н.М. Христова, Г.В. Боряк та ін. К.: Видавництво Європейського університету, 2004. Т. 11. С. 262-266.

3. Іванюк О.Л. “Подільські губернські відомості” про підготовку до проведення загальноросійського перепису населення 1897 р. / Іванюк О.Л. // Література й культура Полісся. Ніжин, 2007. Вип. 39. С. 87-96.

4. Іванюк О.Л. Підготовка до проведення першого загальноросійського перепису населення 1897 р. у Києві / О.Л. Іванюк // Сумська старовина. Суми: Сумський державний університет, 2007. № XXI-XXII. С. 114-122.

5. Іванюк О.Л. Переписний лист як джерело вивчення першого загальноросійського перепису населення 1897 р. / О.Л. Іванюк // Сумська старовина. Суми: Сумський державний університет, 2008. № XXIV. С. 187-194.

6. Іванюк О.Л. Етнічний склад міського населення Харківської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 р. / О.Л. Іванюк // Сумська старовина. Суми: Сумський державний університет, 2008. № XXV. С. 278-284.

7. Іванюк О.Л. Етнічний склад міського населення Чернігівської губернії наприкінці ХІХ ст. за матеріалами опублікованих статистичних документів Російськлї імперії / О.Л. Іванюк // Література й культура Полісся. Ніжин, 2009. Вип. 51. С. 114-119.

Список публікацій здобувача, які додатково відображають результати дослідження за темою дисертації:

1. Іванюк О. Загальноросійський перепис 1897 р., як джерело вивчення історії України / О. Іванюк // Національна освіта: Провідні тенденції та перспективи (до 140-річчя від дня народження Б.Д. Грінченка): Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / Ред. кол.: Н.М. Бібік, О.Л. Кононенко, С.О. Караман та ін. К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2004. С. 56-58.

2. Джерелознавство історії України / Авт.-упор. О.Л. Іванюк [із грифом МОН України: Лист № 14/18.2-1116 від 27.05.2004] - К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2006. 120 с.

3. Іванюк О.Л. Види статистичних джерел і їх роль у викладанні курсу історії України у вищих навчальних закладах / О.Л. Іванюк // Педагогічна освіта: теорія і практика. Психологія. Педагогіка: Збірник наукових праць / Ред. кол. І.Д. Бех, З.Ф. Сіверс, Е.В. Бєлкіна та ін. К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2006. № 6. С. 136-141.

4. Бонь О.І., Іванюк О.Л. Слов'янська колонізація Південної України у XVIII-XIX ст. / О.І. Бонь, О.Л. Іванюк // Юго-Запад. Одессика: Историко-краеведческий научный альманах. Одесса: Optimum, 2008. Вып. 5. С. 12-27.

5. Іванюк О.Л. Етнічний склад населення міст Херсонської губернії наприкінці ХІХ ст. / О.Л. Іванюк // Юго-Запад. Одессика: Историко-краеведческий научный альманах. Одесса: Optimum, 2008. Вып. 5. С. 28-42.

6. Іванюк Олег. Етнічний склад міського населення Київської губернії за матеріалами переписних документів Російської імперії 1897 р. / О.Л. Іванюк // Краєзнавство: Науковий журнал. К.: ТОВ «Видавництво «Телесик», 2008. № 1-4. С. 71-76.

7. Іванюк О.Л. Джерело дослідження результатів загальноросійського перепису населення 1897 р.: опубліковані загальнодержавні й погубернські підсумки перепису. [електронний ресурс] / О.Л. Іванюк // Історична думка. К: Київський університет імені Бориса Грінченка. 2010. № 1(2), Режим доступу до журналу: http://leadership.kmpu.edu.ua/history_journal.

АНОТАЦІЯ

Іванюк О.Л. Становлення системи обліку етнічного складу населення Російської імперії (на матеріалах міст України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2010.

Комплексно досліджено процес становлення системи обліку етнічного складу населення міст України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Встановлено логічний та конкретно-організаційний зв'язок між першим досвідом одноденних переписів міського населення у Москві, Петербурзі, Харкові, Одесі, Києві. Виявлено, зокрема, як у вищому державному управлінському середовищі та серед науковців-статистиків, усвідомлювалася потреба в проведенні системного обліку населення, формувалася його ідеологія, організаційні засади та структура самого обліку, в тому числі й етнічного складу населення. Аналізується рівень об'єктивності матеріалів, одержаних під час всеросійського перепису, зокрема тих його пунктів, що стосуються етнічного складу населення. Визначено суспільні, організаційні та особистісні причини збоїв об'єктивності системи обліку населення, особливо в частині, що стосувалася його етнічного складу. З'ясовано етнічний склад міського населення України та досліджено його регіональні особливості на межі ХІХ-ХХ ст.

Ключові слова: перепис, обліковець, переписний лист, система обліку населення.

АННОТАЦИЯ

Иванюк О.Л. Становление системы исчисления этнического состава населения городов Российской империи во второй половине ХІХ - начала ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Киев: Киевский университет имени Бориса Гринченко, 2010.

Комплексно исследован процесс становление системы учета этнического состава населения городов Российской империи во второй половине ХІХ - начале ХХ вв. Определено логическую и конкретно-организационную связь между первым опытом однодневных переписей городского населения в Москве, Петербурге, Харькове, Одессе, Киеве. Определено, как в высшей управленческой среде и в среде ученых-статистиков, осознавалась необходимость в проведении системного учета населения; формировалась его идеология; организационные основы и структура непосредственно учета, в том числе и этнического состава населения. Анализируется уровень объективности материалов, полученных во время проведения всероссийской переписи населения 1897 г., особенно по отношению к тем пунктам, которые касаются этнического состава населения. Раскрыты общественные, организационные и личностные причины сбоев объективности системы учета населения, особенно в части, которая касается его этнического состава. Определено этнический состав городского населения Украины, исследованы его региональные особенности на рубеже ХІХ - ХХ вв.

Ключевые слова: перепись, счетчик, переписной лист, система учета населения

ANNOTATION

Ivanyuk O.L. Establishing of record keeping system of Russian Empire's ethnic composition (on the matter of Ukraine's cities the late nineteenth - early twentieth century). - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.01 - History of Ukraine. - Kyiv: Kyiv's Boris Grinchenko University, 2010.

The process of establishing a record keeping system of ethnic composition of cities in Ukraine in late nineteenth - early twentieth century was complexly researched. Logical and concrete-organizational link between the first experiences of one-day urban population censuses in Moscow, St. Petersburg, Kharkiv, Odesa, Kyiv was determined. It was revealed, in particular, how was in the highest state management environment and among scientists, statisticians, the need of record keeping system of population comprehended, its ideology, organizational principles and structure of the accounting, including ethnic composition, were formed. The level of objectivity of materials received during a nationwide census; including for those regarding the ethnic composition of the population was analyzed. Social, organizational and personal reasons for failures of objectivity of population census system, especially in the part that dealt with its ethnic composition were determined. The work determined the ethnic composihion of urban population in Ukraine including relevance its regional specifics at the edge of XIX and XX centuries.

Key words: census, accounting clerk, census sheet, accounting system of the population, population census system.

Размещено на Allbest.ru