Укріплення Дубного були збудовані протягом другої половини Х-ХІ ст. на давньому мисі лівого берега, що підвищується над заплавою р. Ікви на 5-6 м. Місто виникло на основі гнізда поселень VIІ-IХ ст. Археологічними розвідками та розкопками Б.А. Прищепи та В.В. Ткача західніше дитинця, а також на правому березі р. Ікви, на старому передмісті Сурмичі та урочищі Острівок, яке знаходиться навпроти Дубенського замку, виявлено неукріплені посади Х-ХІІІ ст. Загальна площа літописного Дубна у ХІІ-ХІІІ ст. на обох берегах р. Ікви досягає 20-25 га.

Укріплення Крем'янця розташовані на високій горі, успішно обороняли проходи через Крем'янецькі гори від угорців у 1226 р. та монголів у 1241 р. Місто виникло на базі поселення VIII-Х ст. в районі пізнішої площі Ринок. Будівництво кам'яного замку можна віднести до 1366-1382 рр. і пов'язати з будівельними зусиллями князя Любарта Гедиміновича.

Форпостами Крем'янця були замки, що боронили шлях через Крем'янецькі гори зі сходу - Стіжок та Данилів (рештки городища площею 1,25 га, розташованого на вершині гори Трійця висотою близько 50 м біля хут. Данилівка Кременецького р-ну Тернопільської обл.)

Перемиль у верхів'ях р. Стир (дитинець площею 1,1 га, заселений ще з Х ст.), Загальна площа міста понад 25 га. Встановлено розташування літописної переправи через р. Стир південніше с. Вербень.

У підрозділі 4.3 ”Міста Погорини“ подано опис оборонних комплексів Пересопниці, Дорогобужа, Шумська, Степаня, Острога, Зарічеська, Чемерина, Мильська, Корчеська, Сапогиня, Тихомля, Вигошева, Ізяслава та Полонного.

Пересопниця виникла на основі розвинутої поселенської агломерації, що склалася протягом VII-IX ст. на давніше заселеній території на обидвох берегах р. Стубли на протязі понад 5 км (теперішні села Пересопниця, Білів, Новостав, Новожуків, Старожуків). Дитинець (ур. Шпихлір) площею 4 га та висотою 3-5 м над заплавою. Окольний город площею 7 га. (первісно укріплений посад), захищений з напільної сторони подвійним земляним валом, а з південної та західної - болотистою заплавою рік Стубли та Устя (Омелянівки). В'їзд на територію посаду здійснювався по дамбі, насипаній з південної сторони через заплаву р. Устя. Із східного боку до території Окольного города прилягав ”Пастівник“ - третя укріплена ділянка міста (понад 10 га) на підвищенні поміж рукавами правого допливу р. Омелянівни. На лівому березі р. Стубли розташовувався посад в ур. Замостя площею 27 га та, ймовірно, князівський двір.

Містами-форпостами Пересопниці, які контролювали шлях по долині р. Стубли за 10 км від столиці були Клевань та Заречеськ, з дитинцями площею близько 1 га та великими посадами X-XIV ст. у долині р. Стубли.

Дорогобуж, фортеця збудована близько середини X ст. на місці ранньослов'янського поселення VIII ? початку X ст. Мала укріплену площу близько 5,5 га, що складалася з дитинця (1,7 га) та двох укріплених на початку XII ст. майданчиків окольного міста (3,7 га), оточених з напільної сторони торгово-ремісничим посадом (близько 20 га). В останній третині XII ст. територія міста розрослась ще більше, на південній околиці була зведена Успенська церква (напевно як храм монастиря, існування якого документально засвідчено лише у першій половині XVI ст.), на посаді площею 4 га, відокремленому від решти міста широким яром. Тоді ж виник північний посад при переправі через р. Горинь площею 2 га. Таким чином, загальна міська площа досягала 30 га.

Шумськ, укріплення якого збереглись на південній околиці сучасного села Онишківці Шумського р-ну та східній околиці сучасного міста Шумська, в ур. Замчисько та Городище (Окольний город). З напільної сторони дитинець захищений двома валами та ровами в поєднанні з глибоким яром. Головний торгово-ремісничий посад літописного Шумська знаходився відразу за валом окольного города, на північний схід та схід.

Фортеця Острога, що контролювала широтний шлях уздовж південного краю Волинської височини і меридіональні комунікації вздовж рік Горині та Вілії, виникає на місці поселення VIII-IX ст. в районі давнього Ринкового майдану, на мисі правого берега р. Вілії спершу як укріплений общинний адміністративно-господарський центр площею 3,2 га з селищем площею близько 2 га. Дитинець площею 0,5 га в межах Замкової гори, де пізніше була резиденція князів Острозьких, був укріплений валом із суглинку без внутрішніх дерев'яних конструкцій. З рубежу XI і XII ст. відбувається зменшення розмірів посаду в два рази.

Мильськ боронив переправу через р. Устя. На мису її правого берега знаходився дитинець з культурними напластуваннями ХІ-ХІІІ ст., розмірами 160х130 м, який був оточений валом заввишки до 3 м, а з напільної сторони додатково захищений двома ровами і валом між ними заввишки до 4 м. З інших сторін схили майданчика ескарповані і на рівні дна рову навколо неї влаштовано терасу завширшки до 8-10 м. Далі на схід розташовані ще три оборонні лінії, що включають вали і рови. Вони захищали також південний мис площею близько 4 га. Неукріплений посад знаходився на низькому мисі на південний захід від фортеці.

Літописний Чемерин займав обидва береги р. Оличі (нині - Осенище) на протязі понад 5 км до місця її злиття з р. Миловицею (нині - Путилівка) Загальна площа міста X-XIV ст. разом із забудовою на заплаві сягала понад 40 га. Рештки укріплених майданчиків збереглися на східній та західній околицях.

Порівняно невеликими за площею фортецями (1-2 га) були міста Південно-Східної Погорини, що витягнулись вряд вздовж трансконтинентального шляху на Київ: Вигошів, Тихомль, Гнійниця, Ізяслав, Полонне, Колодяжин. Виняток становить Шепетівське городище, площею понад 3,5 га, яке спробувано ототожнити з літописним Кам'янцем.

У підрозділі 4.4 ”Міста Белзької землі“ розповідається про оборонні комплекси Белза та Буська. Фортеця у Белзі була споруджена у першій половині XI ст. Одночасно прокладено дерев'яну мостову головної вулиці, що перетнула дитинець по діагоналі та через його північно-західний кут виходила в сторону головного торгово-ремісничого посаду, розташованого на видовженому підвищенні між р. Річицею та Солокією. Із східного боку до дитинця прилягало пригороддя - окольний город (теж з XI ст.). Кільцевий вал довкола дитинця та окольного городу був споруджений одночасно і охоплював укріплену частину міста загальною площею 7 га. Інші посадські райони (ур. За рікою, Клименщина, Гора, Монастирище, Трійця) займали підвищені ділянки заплав та їх берегів. Зв'язок між окремими районами міста був можливим допомогою дерев'яних помостів та водного транспорту.

До оборонного комплексу Буська входили чотири городища. Фортеці передували неукріплені поселення VIII-ІХ ст. на лівому березі р. Західний Буг. Дитинець знаходився поблизу злиття р. Західний Буг та Полтва. Укріплення т.зв. Великого городища, можливо, окольного города, площею понад 5 га, були споруджені наприкінці Х ст. Серцевину насипу складала оборонна кліть шириною 4,2 м. У ХIII ст. вал досипався з влаштуванням нового ряду клітей. З півночі до городища прилягав тричастний посад, відокремлений ровами та руслами рік. В околиці міста досліджені два замки: ХII-XIV ст., вал одного з яких містив зрубні конструкції оборонної стіни, до якої прилягали кам'яна кладка та рештки господарської кліті.

У підрозділі 4.5 ”Міста Берестейщини“ подано характеристику укріплень Берестя, Кам'янця на р. Лосні та Дорогичина.

У підрозділі 4.6 ”Міста Забужжя“, характеризуються укріплення Червена, Волиня та Холма.

Червен, розташований на окремих підвищеннях в долині р. Гучва та її лівої притоки р. Синюха, мав дитинець овальної форми розміром 145х95 м, (ур. Замчисько, лівий берег р. Гучва) оточений по периметру валом, що досягає в окремих місцях висоти 6 м та окольний город, розташований західніше в ур. Замочок або Вали. За допомогою валу і частоколу цей район був об'єднаний з дитинцем в єдину фортифікаційну систему площею 3,5 га. Оборонні споруди городища Замчисько (найдавніші напластування з IX-X ст.), час зведення яких не встановлено, були знищені і відбудовувалися в XI-XIII ст. Посад міста площею 25 га, що займав кілька островів у заплаві з півдня був захищений земляним валом довжиною 1,5 км. Із зовнішнього боку перед валом був прокопаний рів шириною 4 м і глибиною 1,2 м від основи валу. З'єднані тогочасними греблями частини поселенського комплексу стародавнього Червена займають площу близько 40 га.

Волинь з дитинцем овальної форми, розміром 30х70 м, площею 1,5 га, оточеним потужним валом, вперше зведеним у IX ст., розташований навпроти великого поселення VIII-X ст. у гирлі р. Гучва, на лівому березі р. Буг, в районі с. Городок-над-Бугом біля Грубешова.

Холм займав північно-західний край узвишшя над заболоченою долиною р. Угерки та її допливів. Резиденція Данила (розкрито князівський палац ур. "Висока гірка"), площею 0,3 га, на території дитинця Холма площею близько 2 га підносилась над тереном "города" на 15-17 м. Підгороддя площею близько 3,5 га мало свою систему фортифікації. Загальна площа заселеної території міста у ХIII-XIV ст. сягала 8 га. Із заходу під'їзди до міста на віддалі 3-10 км контролювали форпости з оборонними вежами-"стовпами" ХIII-XIV ст.: с. Столп'є, монастир Спаса (в с. Підгороддя), с. Білавино.

У п'ятому розділі - “Духовні засади волинського воїнства та його рухомі пам'ятки: культ святих воїнів, озброєння та військове спорядження. Суспільні верстви та їх роль в обороні краю“ розглядається суспільне та духовне середовище, яке формувало військові стани, а також матеріальна база із створення та ремонту зброї та захисного обладунку.

У підрозділі 5.1 ”Військові відзнаки. Пам'ятки культу (ужиткове мистецтво, християнська культова символіка), пов'язані з культом святих воїнів“ аналізуються духовні засади волинського воїнства, важливою складовою частиною якого була своєрідна дружинна культура, яка сформувалася у IX-X ст. у період становлення Київської держави на засадах язичницького світогляду та, згодом трансформувалася під впливом поширення християнства. Вона включала різноманітні військові відзнаки (спочатку трикутні, а потім прямокутні стяги, печатки, земельні символи, одним з перших з яких був срібний хрест на червоному полі), культ святих воїнів тощо.

Пам'ятками дружинної культури є виявлені на Жорнівському городищі та в околиці Володимира та Лучеська мініатюрні бронзові сокирки-амулети, які вважаються відзнаками молодших дружинників, що, можливо, уособлювали Перуна - покровителя дружинників.

Найшанованими на Волині святими воїнами, культ яких запозичили із Візантії, були Св.Георгій та Св. Феодор. Останній вважався покровителем князівської династії - нащадків Мстислава Великого, на його вшанування в околиці Володимира було зведено монастир із храмом-усипальницею. Храми Св. Георгія-Змієборця існували у Любомлі (згаданий у літописі 1287 р.), Володимирі та, можливо, Лучеську. В багатьох пунктах Волині виявлені медальйони (круглі привіски-іконки) виготовлені із бронзи із зображенням Св. Феодора. Свідченням поширення XII ст. культів Св. Бориса і Гліба є знахідки енколпіонів (Володимир) із зображеннями святих князів із моделями храмів та трьома святими у медальйонах

У підрозділі 5.2 ”Матеріальна база виготовлення дружинного спорядження. Типологія зброї та захисного обладунку“ описуються зброярські ремесла, переважно, у містах, як основа матеріального виробництва.

У цьому підрозділі також дається характеристика знахідок мечів, вістрь списів та стріл, бойових сокир X-XV ст., елементів захисного обладунку: пластинчаті панцирі, шолом, кольчуги.

На території князівства виявлено 16 мечів та їх частин IX - першої половини XIII ст. (типологічно найдавніший меч з клеймом “ULFBERHT” походить з лісу Хотинщина поблизу с. Барання) та 21 романський меч другої половини XIII-XIV ст. з дископодібними голівками та його частини (Шепетівське городище, Белз, Угровськ, Луцьк, Буськ та інші). Менш поширеною зброєю були шаблі, знайдені на Шепетівському городищі та у Пересопниці.

Каролінгським імпортом був наконечник списа з Листвина. Натомість, всі інші наконечники списів, рогатин та сулиць могли бути місцевою продукцією, як і сокири практично всіх відомих типів. Поширеними були бронзові булави (Володимир, Угровськ, Хорлупи, Перемиль, Дорогобуж, Шумськ, Шепетівське городище, Колодяжин, Столпіє). Натомість знахідка з Червена відлита з олова. Залізні булави у формі куба із зрізаними кутами (Червен, Дорогобуж, Колодяжин, Шепетівське городище) характерні для культурних напластувань XII - першої половини XIII ст. міст Південної Русі, що загинули під час татаро-монгольської навали. Рогові булави (Городище біля Луцька, Колодяжин) мають аналогії на городищах Прикарпаття. Аналогічно, менш поширеними були рогові кістені (Червен, Шепетівське городище, Берестя). Вони, як і примітивних обрисів вироби з бронзи та заліза (Шепетівське городище, Сараївка, Перемиль) теж належали місцевим майстрам. Натомість багато орнаментовані вироби з Шепетівське городища, Волиня, Пересопниці, Липна, городищ Уніяс, Бужковичі та з околиць Низкинич були продукцією середньоподніпровських майстерень.

Серед вістрів стріл виділяються ланцетоподібні форми, характерні для скандинавів (Листвин, Муравиця, Дорогобуж, Ромош, Жорнів, Білів) та т. зв. “зрізні”, східного типу, що використовувалися переважно для боротьби з кіннотою (Червен, Волинь, Володимир, Угровськ, Дорогобуж, Пересопниця).

Арбалетні вістря зустрічаються у містах Володимирі, Крем'янці, Лучеську, Буську, Бересті, так і в замках (Тадані, Шепетівське городище). Повний комплект кістяних деталей лука, сагайдака та футляра на лук знаходився у похованні поблизу Городка-над-Бугом, датованому на XII ст.

Із захисного спорядження в X-XI ст. знайдено шолом (Мокре), пластини від панцира (Листвин). XII-серединою XIV ст. датуються шолом (Дорогобуж), панцирні пластини (Дорогобуж, Пересопниця, Лучеськ), залізний наруч (Червен), кольчуги (Володимир, Червен, Волинь, Крем'янець, Пересопниця, Перемиль).

У предметах спорядження вершника і коня особливо помітні різноманітні впливи та традиції: характерні для кочівників вудила з гризлом, що складалося з одного стрижня, прямокутного у перетині, інколи зігнутого, завершеного з обох кінців петлями, через які просунуті кільця (напластування X-XI ст. на поселенні Ромош в околиці Всеволожа, на городищах у Юрові та Листвині, у Володимирі Лучеську та Шепетівському городищі); вудила з різноманітними псаліями - залізними (Листвин, Лучеськ, Перемиль, Шепетівське городище) та роговими, часто, орнаментованими: округлими (Сутейськ, Тоболи, Дорогобуж, Пересопниця), гранчастими у перетині (Басів Кут) та зооморфними (Городище біля Луцька, Пересопниця). Найпоширенішими були вудила XII - першої половини XIII ст. з литим мундштуком у вигляді двох рухомо з'єднаних стрижнів, на кінцях яких є кільця (148 екз. з Шепетівського городища, знахідки у Володимирі, Лучеську, Белзі, Дорогобужі, Пересопниці, Перемилі, Колодяжині, Угровську, Хрінниках). Такі ж, але пустотілі всередині вудила знайдені у Лучеську та Перемилі.

Від сідел збереглись кістяні петлі для полиць сідла (Дорогичин), кістяні (Муравиця) та залізні (Шепетівське городище, Пересопниця, Дорогобуж, Колодяжин, Перемиль, Чемерин) підпружні пряжки, стремена (Шепетівське городище, Володимир, Пересопниця, Дорогобуж, Шумськ, Сутейськ).

Для пересування по льоду використовували скандинавський винахід - льодохідні підківки (Шепетівське городище, Володимир, Пересопниця, Дорогобуж, Колодяжин, Данилів). Для догляду за конем використовували одно- і дворядні залізні скребниці (Шепетівське городище, Володимир, Пересопниця, Дорогобуж, Белз, Шумськ, Холм).

Про варязькі та західнослов'янські впливи свідчать знахідки різних типів острог. Наприкінці X і в XI ст. вони співіснували з звичними ”руськими“ типами острог. У XII-XIV ст. у волинських містах продовжували вживатися прямі типи острог поряд з колінчастими. Одночасно, з середини XIII ст. поширюються остроги із 6-7-променевою зіркою (Шепетівське городище, Володимир, Лучеськ, Дорогобуж, Белз, Волинь).

У Волинському князівстві, поряд з острогами, використовували східний метод управління конем - з допомогою батога. На Шепетівському городищі знайдено бронзові та кістяні навершя батогів у вигляді стилізованої голівки птаха, а також залізну насадку, яка закріплювала м'яку частину батога. На інших пам'ятках знайдено лише навершя - бронзові (Переводів) та кістяні (Волинь, Дорогобуж).

Таким чином, колекція озброєння з волинських міст, замків та фортець включає всі основні форми цих виробів, різні типи яких були в ужитку від X до XIV ст.

У підрозділі 5.3 ”Дружинники та городяни. Організація війська“ дається характеристика основних станів, з яких формувалися збройні сили Волинського князівства.

Пам'ятками перебування цих перших загонів бояр-дружинників є специфічні поховання у курганних могильниках в околиці княжих міст. Всього за XI-XIII ст. в літописі у Волинському князівстві згадується 47 імен, переважно, володимирських бояр - більшої кількості імен бояр літописи не подають по жодній іншій землі. Судячи з поширення на Волині специфічного озброєння, можна зробити висновок про присутність у волинській дружині кінця X-XI ст. значної кількості варягів. З кінця XI ст. у середовищі волинської дружини дедалі частіше фіксуються тюркські кочівники. Джерела фіксують поступове формування певної боярської ієрархії. Одним із ритуалів святкового піднесення на нове становище було ”опасання сыны боярски мечемъ”, здійснене під час спільного походу 1149 р. польським князем Болеславом Кучерявим [ПСРЛ, т. 2, стб. 387].

Нестабільна обстановка після смерті князя Романа Мстиславовича, а також чергове зближення із Заходом, що намітилося у другій пол. XIII ст., очевидно, було однією з причин зростання ваги бояр в управлінні державою. Особливе зростання суспільного становища бояр їх політичного впливу відносять до часі правління Юрія Львовича, коли сформувалася боярська рада при князі. За участі боярської ради став князем Юрій-Болеслав.

Визначне військове значення міст базувалося не останньою чергою на правах міської общини, яка формувала своє піше ополчення. В подальшому ці згадані літописом ”пішці“, ставши професійними воїнами, т.зв. ”оружниками“, які склали ядро війська Данила Галицького.

Таким чином, структура населення волинських міст відображала оборонні потреби. Цим потребам була підпорядкована також виробнича інфраструктура міст та їх околиць. Міста були головними осередками духовного життя дружини.

У висновках підведені підсумки проведеного дослідження і викладено його основні результати, обґрунтовано ряд положень, найважливіших висновків, які винесені на захист.

Територія Волині знаходилася на перехресті транс'європейських торгівельних шляхів. Тут проживали волиняни, бужани, лучани, дуліби, черв'яни та лендзяни, які залишили десятки ”градів“ - общинних адміністративно-господарських центрів. У кінці Х ст. землі краю ввійшли до складу Київської Русі, на них сформувалося окреме Волинське князівство, яке пізніше увійшло до складу Галицько-Волинської держави.

Аналіз писемних джерел і археологічного матеріалу показує, що у VII-IX ст. слов'янське населення, яке проживало на землях регіону, розпочало зведення оборонних укріплень, серед мешканців яких з'являються професійні воїни, оснащені типовим для Центрально-Східної Європи спорядженням. Наприкінці IX - у X ст. у відповідь на спроби сусідніх держав підпорядкувати собі ці землі в басейні Горині, особливо в межах Волинської височини, прискорюється будівництво укріплень і виявляється вдвоє вища їх концентрація порівняно з сусідньою древлянською землею.

Протягом ХІ - початку ХІІ ст. на даній території відбувається масове руйнування давніших племінних укріплених осередків, зникнення або зменшення більшості поселень, поряд з появою князівських фортець із великокнязівським військово-адміністративним персоналом, навколо яких виростають торгово-ремісничі посади міст та зводяться в околиці перші феодальні замки. військовий інфраструктура волинський князівство

Наступні півтора століття стали переломним етапом у розвитку військової інфраструктури Волинського князівства. Відбувається значне зростання кількості фортець, які відносяться до ХІІ - першої половини ХІІІ ст., продовжують розвиватися поселення міського типу з розгорненою оборонною інфраструктурою.

Всього на територіях в басейнах Західного Бугу, Стиру та Горині, на даний час, зафіксовано близько двохсот оборонних об'єктів із матеріалами ХІ -ХІV ст., серед них 38 літописних міст.

Визначено три періоди формування фортифікаційного комплексу Волинського князівства: X-XI ст. - формування общинних та міжплемінних центрів; XI-XIII ст. - створення мережі фортець та князівських замків, розбудова укріплень міст - центрів уділів; друга половина XIII-XIV ст. - перебудова укріплень та зведення нових, поява кам'яної оборонної архітектури у відповідності з новими вимогами.

Найбільша кількість пам'яток концентрується у південній лісостеповій частині князівства, тоді як активне оборонне будівництво на Поліссі розпочинається лише у другій половині ХІІІ ст. після монгольської навали. Тут найбільше пам'яток концентрується вздовж Західного Бугу.

У той час кордон Волинського князівства проходив не по Горині та верхів'ях р. Случ, як було до середини ХІІІ ст., а значно західніше, оскільки землі Східної Волині увійшли до т.зв. ”буферної зони“ новоствореної держави ”Улус Джучі“ - Золотої Орди. Про це можемо судити із знелюднення більшості сільських поселень та значного зменшення площі міських посадів навіть такого віддаленого від ”буферної зони“ міста, як Пересопниця.

Основними оборонними об'єктами князівства були міста, в оборонну структуру яких входили князівський замок-дитинець, замок бояр та дружинників (окольний город), укріплений торгово-ремісничий посад, на базі якого формується міська община та укріплені князівські та боярські двори, монастирі.

Започатковане у 40-х рр. XIII ст. будівництво кам'яних укріплень розпочалося із зведення цегляних оборонних веж-донжонів князем Данилом Романовичем на західному кордоні держави (Люблін, Холм). У 50-60-х рр. XIII- на початку XIV ст. будівництво нових міст (Камінь, Рай) та цегляних веж-донжонів перекинулося на Полісся (Угровськ, Чорторийськ, Берестя, Кам'янець на р. Лосні) та навколо Холма (Столп'є, Бєлавино). У середині-другій половині XIV ст. розпочалось будівництво суцільно цегляних замків у адміністративних центрах князівства (Володимир, Лучеськ, Крем'янець).

Язичницький світогляд перших дружинних утворень, згодом трансформувався під впливом ідей християнства у культ святих воїнів. Найпопулярнішими серед них на Волині були візантійські культи Феодора та Георгія. З рубежу XI/XII ст. на Волині поширюється загальноруський культ святих воїнів Бориса та Гліба.

Металургійне, залізообробне, шкіробробне виробництва активно розвивалися на всіх великих поселеннях Волині X-XIV ст. Вони забезпечували сировиною матеріальну базу з виробництва зброї та дружинного спорядження.

Зброя та дружинне спорядження населення регіону тотожні матеріалам з інших давньоруських територій, особливо з аналогічними матеріалами з Галицької та Київської земель, з певними відмінностями, пов'язаними із впливами західних сусідів (наприклад острог, ланцетоподібного вістря стріл, крилатих списів чи, згаданих в “Cлові”, шоломів латинських).

Дослідження історії військової інфраструктури Волинського князівства в XI-XIV ст. дозволяє переконливо говорити, про те що регіон протягом даного періоду був важливою складовою частиною давньоукраїнських державних утворень і тут відбувалися аналогічні процеси в розвитку оборонної архітектури, зброярства, суспільно-політичного та духовного життя дружини, що й на інших територіях Давньої Русі.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Терський С. В. Олика. Історичний нарис: Монографія / С.В. Терський.- Львів: Новий час.- 52 с., іл.

2. Терський С. В. Археологія доби Галицько-Волинської держави: Монографія / С.В. Терський.- Львів: Ін-тут українознавства НАН України, 2002.- 108 с., іл.

3. Терський С. В. Пересопниця. Краєзнавчий нарис: Монографія / С.В. Терський.- Рівне: Азалія, 2003.- 160 с., іл.

4. Терський С. В. Лучеськ X-XV ст.: Монографія / С.В. Терський.- Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2006.- 252 с., іл.

5. Терський С. В. Історія Луцька у 3-х томах.- Т. 1: Лучеськ X-XV ст.: Монографія / С.В. Терський.- Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2007.- 252 с., іл.

6. Терський С. В. Княже місто Володимир: Монографія / С.В. Терський.- Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2010.- 320 с., іл.

7. Терський С. В. Історія археології та історичного краєзнавства Волині: Монографія / С.В. Терський.- Львів: Вид-во Національного університету “Львівська політехніка”, 2010.- 380 с., іл.

8. Терський С.В. Дослідження Поліської археологічної експедиції у басейні р. Стохід / С.В. Терський // Археологічні відкриття в Україні 1998-1999 року.- Київ: Інститут археології НАН України, 1999.- С. 44-46.

9. Терський С. В. Рятівні дослідження на території літописного Лучеська / С.В. Терський // Археологічні відкриття в Україні 1998-1999 року.- Київ: Інститут археології НАН України, 1999.- С. 46-47.

10. Терський С.В. Пересопниця після Батия. Нові знахідки / С.В. Терський // Археологічні студії /Ін-тут археології НАНУ, Буков. центр археол. досл. при ЧДУ.- Вип. 1.- Київ; Чернівці: Прут, 2000.- С. 217-223.

11. Терський С. В. Багатий будинок золотоординського часу на городищі у Пересопниці / С.В. Терський // Археологічні відкриття в Україні 1994-1995 років.- Київ: Інститут археології НАН України, 2000.- С. 171-174.

12. Терський С. В. З історії дослідження Волинського краю археологічними експедиціями Львівського історичного музею (1957-2000 рр.) / С.В. Терський // Матеріали та дослідження з археології Прикарпаття та Волині.- Вип. 8.- Львів: Інститут українознавства НАНУ, 2002.- С. 41-44.

13. Терський С. В. Рятівні дослідження у містах Західної України / С.В. Терський // Археологічні відкриття в Україні 2001-2002 рр.- Київ: Інститут археології НАН України, 2003.- С. 44-46.

14. Терський С. В. Дослідження у Володимирі та Зимно / С.В. Терський // Археологічні відкриття в Україні 2000-2001 рр.- Київ: Інститут археології НАН України, 2002.- С. 78-80.

15. Терський С. В. Садиба вельможі в окольному городі княжого Володимира / С.В. Терський // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка.- Т. 244. Праці археологічної комісії.- Львів, 2002.- С. 645-662.

16. Терський С. В. Володимирське боярство: персональний склад за літописними та археологічними даними / С.В. Терський // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології (збірник наукових праць).- Т. 1 (17).- Чернівці: Прут, 2004.- С. 80-92.

17. Терський С. В. Військово-стратегічний шлях Володимир - Теребовля та його роль у формуванні Галицько-Волинської держави. Спроба реконструкції на місцевості / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 502: Держава та армія.- 2004. - С. 18-24.

18. Терський С. В. З історії української зброї XIII-XVIII cт.: сокири-бердиші та алебарди / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 528: Держава та армія.- 2005. - С. 16-27.

19. Терський С. В. Археологія та історичне краєзнавство Волині у суспіль-ному житті Російської імперії напередодні та в роки Першої світової війни / С.В. Терський // Військово-науковий вісник.- Вип. 7.- Львів: ЛВІ, 2005.- С. 254-265.

20. Терський С. В. Музейна справа та археологічні дослідження на теренах Галичини та Волині в роки Другої світової війни / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 541: Держава та армія.- 2005. - С. 39-48.

21. Терський С. В. Стан гігієни на українських землях та у Львові XIII-XVII ст. / С.В. Терський // Наукові зошити історичного факультету. - Вип. 7. - Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2005. - С. 78-88.

22. Терський С. В. Дослідження та колекціонування старожитностей Галицько-Волинської держави у Галичині у XIX ст. / С.В. Терський // Археологічні дослідження Львівського університету.- Вип. 8.- Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2005.- С. 294-302.

23. Терський С. В. Середньовічна зброя у львівських музейних колекціях довоєнного часу: походження і склад / С.В. Терський // Вісник Національного уні-верситету “Львівська політехніка”.- № 555: Держава та армія.- 2006. - С. 13-19.

24. Терський С. В. Військова справа у Галицько-Волинській державі (археологічний аспект) / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 571: Держава та армія.- 2006. - С. 8-18.

25. Терський С.В. Оборонний комплекс середньовічного волинського міста Перемиля / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 584: Держава та армія.- 2007. - С. 13-26.

26. Терський С. В. Боярство Волині X-XIV ст.: походження, суспільна роль, персональний склад (за літописними та археологічними даними) / С.В. Терський // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка.- Т. 253. Праці археологічної комісії.- Львів, 2007.- С. 511-527.

27. Терський С. В. Новий погляд на історичну топографію Володимира-Волинського (X-XIV ст.) в світлі розкопок 1999-2000 рр. / С.В. Терський // Матеріали та дослідження з археології Прикарпаття та Волині.- Вип. 11.- Львів: Ін-тут українознавства НАНУ, 2007.- С. 256-263.

28. Терський С. В. Оборонний комплекс середньовічного волинського міста Володимира / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 612: Держава та армія.- 2008. - С. 14-22.

29. Терський С.В. Оборонний комплекс княжого міста Пересопниці / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 634: Держава та армія.- 2008. - С. 8-17.

30. Терський С. В. Оборонні укріплення Надстублянщини - волості княжо-го міста Пересопниці у X-XIII ст. / С.В. Терський // Вісник Національного універ-ситету “Львівська політехніка”.- № 652: Держава та армія.- 2009.- С. 14-19.

31. Терський С. В. Боярство південної Волині напередодні розпаду Галицько-Волинської держави / С.В. Терський // Військово-науковий вісник.- Вип. 12.- Львів: АСВ, 2009.- С. 232-241.

32. Терський С.В. Зброя та захисний обладунок населення Надстублянщини - волості княжого міста Пересопниці у X-XII ст. / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 670: Держава та армія.- 2010.- С. 22-30.

33. Терський С.В. Південно-східна околиця Лучеська у XIII-XVI століттях (питання просторової локалізації укріплених садиб) / С.В. Терський // Слов'янський вісник. Збірник наукових праць.- Рівне, 2010.- № 10. Серія “Історичні та політичні науки”.- С. 145-152.

34. Терський С.В. Початки формування мережі фортифікацій Волинського князівства у Х -ХІ ст. / С.В. Терський // Історичні студії Волинського національного університету імені Лесі Українки. Вип. 3. - Луцьк, 2010.- С. 5-10.

35. Терський С.В. Формування фортифікацій Волинського князівства у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. / С.В. Терський // Київська старовина.- 2010.- № 5.- С. 106-116.

36. Терський С.В. Східний кордон Волинського князівства після походу хана Батия / С.В. Терський // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. - 2010. - № 22.- С. 4-9.

37. Терський С.В. Оборонне будівництво у Волинському князівстві у ХІІІ - першій половині ХІV ст. / С.В. Терський // Військово-науковий вісник.- Вип. 14.- Львів: АСВ, 2010.- С. 108-119.

38. Терський С.В. Початки кам'яного оборонного будівництва у Волин-ському князівстві / С.В. Терський // Історичні студії Волинського національного університету імені Лесі Українки.- Вип. 4. - Луцьк, 2010.- С. 5-10.

39. Терський С.В. Волинська ділянка військово-стратегічного шляху ”із хозар у нємец“ у X-XIII ст.: історико-географічний коментар / С.В. Терський // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки / [редкол.: В. С. Степанков (відп. ред.) та ін.]. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. - Вип. 3. - С. 201-207.

40. Терський С.В. ”Батиєва“ дорога у XII-XIV ст.: історико-географічний коментар / С.В. Терський // Слов'янський вісник. Збірник наукових праць.- Рівне, 2011.- № 11. Серія “Історичні та політичні науки”.- С. 126-131.

41. Терський С.В. Західно-волинські військово-стратегічні шляхи ”Північ-Південь“ у XI-XIV ст.: історико-географічний коментар / С.В. Терський // Наукові записки Національного університету „Острозька академія”: Історичні науки.- Острог: Національний ун-тет „Острозька академія”, 2011.- Вип. 17.- С. 107-115.

42. Терський С.В. Озброєння дружинника X-XI ст. на волинських землях за археологічними джерелами / С.В. Терський // Actes testantibus. Ювілейний збірник на пошану Леонтія Войтовича // Україна: культурна спадщина, національна сві-домість, державність. Збірник наукових праць.- Вип. 20.- Львів, 2011.- С. 655-668.

43. Терський С.В. Спорядження дружинника Надстублянщини - волості княжого міста Пересопниці у XI-XIV ст. / С.В. Терський // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”.- № 693: Держава та армія.- 2011.- С. 16-25.

44. Терський С. В. Проблеми історичної топографії Володимира-Волинського / С.В. Терський // Сучасні проблеми археології.- Київ: Інститут археології НАН України, 2002.- С. 225-227.

45. Терський С. В. Посад Замостя літописної Пересопниці у світлі археології / С.В. Терський // Минуле і сучасне Волині й Полісся: край на межі тисячоліть. Матеріали X наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції, яка відбулася у Старому Чорторийську, Маневичах, Четвертні та Нововолинську 2000-2002 рр. Збірник наукових праць.- Луцьк, 2002.- С. 151-152.

46. Терський С. В. Участь наукових установ Львова у вивченні старожитностей Волині у міжвоєнний період / С.В. Терський // Історичні пам'ятки Галичини. Матеріали Другої наукової краєзнавчої конференції (21 листопада 2002 р.).- Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003.- С. 337-344.

47. Терський С. В. Дослідження та колекціонування старожитностей Волині львівськими музейними закладами (XIX-1-а пол. XX ст.) / С.В. Терський // Волинський музей: історія і сучасність. Науковий збірник. Вип. 3. Матеріали III Всеукраїнської наукової конференції Луцьк-Колодяжне, 18-19 травня 2004 р.- Луцьк, 2004.- С. 241-244.

48. Терський С. В. Володимир у часи правління князів Сангушків (за археологічними та писемними джерелами) / С.В. Терський // Сангушківські читання. Збірник наукових праць I Всеукраїнської наукової конференції (24-25 січня 2003 р., м. Славута).- Львів, 2004.- С. 88-90.

49. Терський С. В. Боярство у княжому Володимирі у XI-XIV ст. за літописними та археологічними даними / С.В. Терський // Матеріали 14-ї Наукової конференції “Минуле і сучасне Волині та Полісся”, присвяченої 680-літтю надання Володимиру-Волинському Магдебурзького права (м. Володимир-Волинський, 7-8.12. 2004 р.).- Луцьк, 2004.- С. 166-168.

50. Терський С. В. Археологія та історичне краєзнавство Волині в роки Другої світової війни / С.В. Терський // 60-річчя визволення України від фашистських загарбників: внесок українського народу в перемогу над фашизмом уроки Другої світової війни”. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції“ 27 жовтня 2004.- Київ: Національний Педагогічний університет ім. М. Драгоманова, 2004.- С. 307-314.

51. Терський С. В. З історії колекціонування археологічних пам'яток львівсь-кими науковими та музейними осередками у XIX-1-а пол. XX ст. (за архівними матеріалами та колекціями Львівського історичного музею) / С.В. Терський // Історичні пам'ятки Галичини. Матеріали Третьої наукової краєзнавчої конфе-ренції (19 листопада 2004 р.).- Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005.- С. 43-54.

52. Терський С. В. З історії формування археологічної збірки Львівського історичного музею / С.В. Терський // Р.Ф. Кайндль. Вікно в європейську науку. Матеріали II Міжнародного наукового семінару “Кайндлівські читання” (Чернівці, 28-29 травня 2005).- Чернівці: Прут, 2005.- С. 157-162.

53. Терський С. В. Волынские нумизматические находки XIV ? начала XV вв. / С.В. Терський // Международная нумизматическая конференция, посвященная 150-летию Национального музея Литвы. Тезисы докладов (м. Вильнюс, 26-28 апреля 2006 г.). - С. 177-180.

54. Терський С. В. Археологічні матеріали з Пліснеська у фондах Львівсько-го історичного музею з надходжень 1940-1972 років. Аналіз колекції / С.В. Терський // Конференція “Ольжині читання”.- Пліснеськ, 10 жовтня 2005 року.- С. 16-22.

55. Терський С. В. Скандинавські археологічні пам'ятки на Волині (X-XII ст.) / С.В. Терський // Другі “Ольжині читання”.- Пліснесько-Львів, 14-15 червня 2007 року.- Львів, 2007.- С. 53-58.

56. Терський С. В. Михайло Іванович Островський - дослідник пам'яток княжої доби на Волині (до 110-річчя від дня народження) / С.В. Терський // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Олександр Цинкаловський і край. Матеріали 27-ї Міжнародної наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 1020-ій річниці від першої писемної згадки про Володимир та 110-річчю від дня народження О.Цинкаловського (м. Володимир-Волинський, 22.02.2008 р.).- Луцьк, 2008.- С. 283-285.

57. Терський С. В. Культурні впливи Великої Моравії на землі давньої України (за археологічними матеріалами Галичини та Волині) / С.В. Терський // Треті “Ольжині читання”.- Пліснеськ, 31 травня 2008 року.- Львів, 2009.- С. 15-18.

58. Терський С. В. Дослідження пам'яток оборонного будівництва та некрополів княжих часів на теренах дубно-крем'янецького регіону волинськими археологами та краєзнавцями (30-60-і рр. XX ст.) / С.В. Терський, Б. Омельчук // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Сторінки воєнної історії краю. Наук. зб. Вип. 30: Матеріали 30-ї Міжнародної науково-практичної історико-краєзнавчої конференції (м. Луцьк, 24-25.03.2009 р.).- Луцьк, 2009.- С. 48-51.

59. Терский С. В. Археологические коллекции эпохи средневековья в Львов-ском историческом музее: проблемы формирования, реставрации, экспонирования и каталогизации / С.В. Терський // Музеология - музееведение в XXI веке: про-блемы изучения и преподавания: Материалы Международной научной конферен-ции.- Санкт-Петербург, 14 - 16 мая 2008 года.- Санкт-Петербург, 2009.- С. 232.-245.

60. Терський С.В. Початки Володимира / С.В. Терський // Четверті “Ольжині читання”.- Пліснеськ, 16 травня 2009 року.- Львів, 2010.- С. 35-37.

61. Терський С.В. Волинські городища X-XI ст.: історико-археологічний коментар / С.В. Терський // П'яті “Ольжині читання”.- Пліснеськ, 7 травня 2010 року.- Львів; Броди; Просвіта, 2011.- С. 35-40.

62. Терський С. В. Старожитний Лучеськ у світлі історії та археології / С.В. Терський // Літопис Червоної Калини. Історико-літературний часопис.- № 1-3 (88-90).- Львів, 1999.- С. 238-259.

63. Терський С. В. Окольний город княжого Володимира (за даними археологічних досліджень 1999 р.) / С.В. Терський // Галицько-Волинська держава: матеріали і дослідження.- Львів: Історичний музей, 1999.- С. 48-54.

64. Терський С. В. Княже місто Пересопниця (До 850-річчя першої літопис-ної згадки про історичний центр Погориння) / С.В. Терський // Галицько-Волин-ська держава: матеріали і дослідження.- Львів: Історичний музей, 1999.- С. 54-56.

65. Терський С. В. Археологія та історичне краєзнавство Волині періоду 1946-1991 рр. / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. 8.- Львів, 1999.- С. 196-233.

66. Терський С. В. Галицько-Волинська Держава та Схід (за археологічними збірками Львівського історичного музею) / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. IX.- Львів, 2000.- С. 179-201.

67. Терський С. В. До проблеми датування археологічного матеріалу періоду Галицько-Волинської держави / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. X.- Львів, 2001.- С. 130-158.

68. Терський С. В. Проблеми дослідження та музеєфікації археологічних пам'яток Галицько-Волинської держави / С.В. Терський // Король Данило Романович і його місце в українській історії. Матеріали міжнародної наукової конференції (Львів, 29-30 листопада 2001 р.).- Львів: ВМС, 2003.- С. 169-176.

69. Терський С. В. Володимир у світлі археології / С.В. Терський // Zamojsko-Wolyсskie zeszyty muzealne.- Т. 1.- Zamoњж, 2003.- С. 27-44.

70. Терський С. В. Археологічні матеріали з Белза у фондах львівського історичного музею з надходжень до 1940 року. Спроба каталогу / С.В. Терський // Белз та Белзька земля. Науковий збірник.- Вип. 1.- Белз: Державний історико-культурний заповідник, 2004.- С. 24-27.

71. Терський С. В. Дослідження літописної округи княжого Володимира / С.В. Терський // Інститут українознавства ім. І.П. Крип'якевича Національної академії наук України в 2003 р. Інформаційний бюлетень.- Львів, 2004.- С. 61-64.

72. Терський С. В. Середньовічні українські водопроводи і лазні / С.В. Терський // Здоровий спосіб життя. Збірник наукових статей.- Вип. 6.- Львів, 2005. - С. 55-61.

73. Терський С. В. Лікарська справа у Галичині та Волині у X-XVII ст. / С.В. Терський // Здоровий спосіб життя. Збірник наукових статей.- Вип. 7.- 2005. - С. 60-64.

74. Терський С. В. Середньовічні укріплення Володимира та його околиць (за даними археологічних досліджень 1987-2004 рр.) / С.В. Терський // Середньовічні та ранньомодерні оборонні споруди Волині. Збірник наукових праць.- Крем'янець, 2006.- С. 74-84.

75. Терський С. В. З історії колекціонування археологічних пам'яток у Східній Галичині (XIX-перша пол. XX ст.) / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. XI.- Львів, 2006.- С. 3-18.

76. Терський С. В. З історії експонування та виставок археологічних пам'яток Галицько-Волинської держави у Львівському історичному музеї / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. XI.- Львів, 2006.- С. 52-70.

77. Терський С. В. Волинь часів великого князя Любарта Гедиміновича та Золота Орда: взаємовідносини за історичними та археологічними джерелами / С.В. Терський // Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник ЛДІКЗ.- Вип. 3.- Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2007.- С. 16-27.

78. Терський С. В. Володимир у світлі археології / С.В. Терський // Княжа доба: історія і культура.- Вип. 1.- Львів: Ін-тут українознав. ім. І.П. Крип'якевича НАН України, 2007. - С. 243-270.

79. Терський С. В. Княжа столиця Волині в просторі і часі: порівняльний аналіз поглядів луцьких та львівських істориків (Рец. на: Кучинко М.М., Охріменко Г.В., Петрович В. В. Історія міста Володимира-Волинського від найдавніших часів до середини XX ст. (у світлі соціотопографії).- Луцьк, 2004.- 260 с.) / С.В. Терський // Княжа доба: історія та культура.- Вип. 1.- Львів: Ін-тут українознав. ім. І. П. Крип'якевича НАН України, 2007. - С. 314-325.

80. Терський С. В. Храми середньовічного Володимира та його околиць: історія, локалізація, конфесії (за даними археології) / С.В. Терський // Релігія і церква в історії Волині. Збірник наукових праць.- Крем'янець, 2007.- С. 7-16.

81. Терський С. В. Колекціонери та колекції археологічних пам'яток у львівських музеях XIX-XX ст. / С.В. Терський // Zamojsko-Wolyсskie zeszyty muzealne.- Т. 4: "Минуле майбутньому" Роль польського і українського музейництва в збереженні і документуванні культурної спадщини пограниччя. Матеріали наукової конференції.- Zamoњж, 2006/2007.- С. 39-60.

82. Терський С. В. Передмістя Помостичі та Юриздика середньовічного Лучеська (деякі підсумки археологічного вивчення) / С.В. Терський // Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник ЛДІКЗ.- Вип. 4.- Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008.- С. 145-153.

83. Терський С. В. Початки Католицької церкви на Волині / С.В. Терський // Україна і Ватикан. Серія збірників наукових праць.- Вип. 1: Українсько-Ватиканські відносини в контексті суспільних і міжконфесійних проблем.- Івано-Франківськ; Київ, 2008.- С. 124-130.

84. Терський С. В. Матеріальна культура населення Погориння (X-XII ст.) як приклад балто-чорноморських впливів / С.В. Терський // Kultura Ludуw Morza Baіtyckiego. - T. 1: Staroїytnoњж i њredniowiecze.- Toruс, 2008.- S. 122-139.

85. Терський С. В. Археологічні матеріали з розкопок Галича у 2-ій пол. ХІХ - 1-ій пол. ХХ ст. у фондах львівських музеїв: проблема каталогізації / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. XII.- Львів, 2008.- С. 8-21.

86. Терський С. В. Михайло Іванович Островський - дослідник пам'яток кня-жої доби на Рівненщині (до 110-річчя від дня народження) / С.В. Терський // Науко-ві записки (Рівненський краєзнавчий музей).- Вип. 6.- Рівне, 2008.- C. 111-115.

87. Терський С. В. Археологічні дослідження міста Крем'янця та його околиць / С.В. Терський // Студії і матеріали з історії Волині / Ред. випуску В. Собчук.- Крем'янець, 2009.- С. 25-32.

88. Терський С. В. Галицько-Волинські землі у торгівлі з Балтикою (X-XIV ст.) / С.В. Терський // Gospodarka Ludуw Morza Baіtyckiego. - T. 1: Staroїytnoњж i њredniowiecze.- Toruс, 2009.- S. 176-186.

89. Терський С.В. Дерев'яні шляхетські замки Волині / С.В. Терський // Od Zborowa do NATO (1649-2009). Studia z dziejow stosunkow polsko-ukrainskich od XVII do XXI wieku. Monografia naukowa.- T. 1: Historia.- Toruс, 2009. - S. 44-51.

90. Терський С. В. Археологічні матеріяли княжої доби з досліджень Олек-сандра Цинкаловського у фондах Львівського історичного музею / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. XIII.- Львів, 2009.- С. 19-29.

91. Терський С. В. Галицько-Волинське боярство у музейних пам'ятках / С.В. Терський // Наукові записки (Львівський історичний музей).- Вип. 14.- Львів, 2010.- С. 14-37.

Анотація

Шеломенцев-Терський С.В Військова інфраструктура Волинського князівства в XI-XIV ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. Національний університет “Львівська політехніка”. - Львів, 2011.

У дисертації досліджується формування військової інфраструктури Волинського князівства в XI-XIV ст., охарактеризована військово-політична ситуація в регіоні, висвітлено прилучення цієї землі до Київської держави. Доведено, що внаслідок цього прилучення відбувся синтез місцевих та середньо подніпровських елементів в основних компонентах оборонної інфраструктури: фортифікації, озброєнні та дружинному спорядженні, духовній сфері воїнства та його соціальній структурі. Відзначено присутність західнослов'янських, скандинавських та степових запозичень у військовій культурі Волині. Вивчено початки кам'яного оборонного будівництва у волинських містах, встановлено етапи його розвитку.

Простежено територіальний розвиток мережі стратегічних шляхів та укріплень, в т.ч. літописних міст. Вивчено їх оборонну структуру. Відзначено, що військова інфраструктура Волинського князівства була складовою частиною давньоукраїнських державних утворень.

Ключові слова: військова інфраструктура, літописні міста, стратегічні шляхи, фортифікації, зброя, Волинське князівство.

Annotation

Shelomencev-Terskyy S.V. Military Infrastructure of the Volhyn Principality in 11-14th centuries. - A manuscript.

Thesis for obtaining doctoral degree in History. Specialty 20.02.22. - Military History. Lviv Polytechnic National University. - Lviv, 2011.

The dissertation deals with military infrastructure of Volyn in 11-14th centuries and the military-political situation in the region. The thesis highlights the annexation of the land to the Kyivan state. It has been proved that this annexation was due to synthesis of local and medium Podniprov'ya elements in the basic components of the defense infrastructure i.s.: fortifications, weapons and military equipment, spiritual outlook of the army and its social structure. The presence of West-Slavs, Scandinavian and steppe borrowings in the military culture of Volyn is noted. The origin of the stone defensive construction in the towns of Volyn region and the stages of its development have been studied.

The regional development of the network of strategic roads and fortifications, including chronicles cities and their defensive structure are investigated. It was noted that the military infrastructure of Volyn principality was a part of the old Ukrainian state structures.

Keywords: military infrastructure, chronicles cities strategic roads, fortifications, armament, Volyn principality.

Аннотация

Шеломенцев-Терский С.В. Военная инфраструктура Волынского княжества в XI-XIV вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 20.02.22 ? военная история. ? Национальный университет ”Львовская политехника“. ? Львов, 2011.

Территория Волыни находилась на перекрестке трансъевропейских торговых путей. Здесь жили волыняне, бужане, лучане, дулебы, червьяне и лендзяне, которые оставили десятки ”градов“ ? общинных административно-хозяйственных центров. В конце Х в. земли края вошли в состав Киевской Руси, на них сформировалось отдельное Волынское княжество, которое позднее вошло в состав Галицко-Волынского государства.

Анализ письменных источников и археологического материала показывает, что в VII-IX вв. славянское население, которое проживало на землях региона, начало возводить оборонительных укреплений, в которых проживали, также, профессиональные воины, оснащенные типичным для Центральной и Восточной Европы снаряжением. В конце IX? в X в. в ответ на попытки соседних государств подчинить себе эти земли ускоряется строительство укреплений. Их концентрация в пределах Волынской возвышенности вдвое превосходила соседнюю древлянскую землю.

В течение XI-начале XII в. на данной территории происходит массовое разрушение древних племенных укрепленных центров, исчезновение или уменьшение территории большинства поселений, наряду с появлением княжеских крепостей с великокняжеским военно-административным персоналом, вокруг которых вырастают торгово-ремесленные посады городов и в округе появляются первые феодальные замки.

Следующие полтора века стали переломным этапом в развитии военной инфраструктуры Волынского княжества. На протяжении XII ? первой половины XIII в. значительно увеличивается количество крепостей, продолжают развиваться поселения городского типа с развитой оборонной инфраструктурой.

Всего на территориях в бассейнах Западного Буга, Стыри и Горыни, в настоящее время, зафиксировано около двухсот оборонных объектов с материалами XI-XIV века, среди них 38 летописных городов.

Определены три периода формирования фортификационного комплекса Волынского княжества: X-XI вв. ? формирование общинных и межплеменных центров; XI-XIII вв. ? создание сети крепостей и княжеских замков, развитие укреплений городов ? центров уделов; вторая половина XIII-XIV вв. ? перестройка укреплений и возведение новых, появление каменной оборонительной архитектуры в соответствии с новыми требованиями.

...