Систематизація литовсько-руського права другої половини XV початку XVI століть

4. Упорядкування та вдосконалення литовсько-руського права відбувалось у переломний період історії Великого князівства Литовського. Спочатку правова система цієї держави складалася з двох підтипів правових систем - слов'янської (переважно українсько-білоруської), основою якої було давньоруське право, та литовської, основними джерелами якої були князівські привілеї та правові звичаї литовського походження. Відбувається процес централізації влади і управління, відтак постає питання про створення загальнодержавних законодавчих актів для всіх без винятку земель держави. Два попередніх підтипів правових систем об'єднуються в єдину особливу правову систему литовсько-руського права Великого князівства Литовського, яка стала невіддільним елементом правового життя держави, детермінована своєрідними історичними і географічними чинниками.

5. Систематизацію литовсько-руського права доцільно поділити на два етапи: первинний, достатутний етап, коли було створено перші загальноземські збірники державного, кримінального і місцевого права, - Жалувана грамота короля Казимира ІV 1457 р., Судебник короля Казимира ІV 1468 р., Уставні земські грамоти другої пол. ХV - поч. ХVІ ст.ст. та другий - статутний етап, основним результатом якого стали Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566 і 1588 рр.

6. Юридичними джерелами литовсько-руського права слід вважати ухвалені державою або визнані нею норми права, що надавало їм офіційного загальнообов'язкового значення. Вони поділялися на такі види: правові звичаї, об'єднані в систему усного звичаєвого права; нормативно-правові акти писаного світського права, насамперед привілеї; релігійно-правові норми християнського (канонічного права); внутрішні нормативно-правові договори земського права; міжнародно-правові акти; судові декрети. Правовий прецедент не був джерелом литовсько-руського права, проте судово-адміністративними урядовцями у своїй службовій діяльності використовувалася практика судів, яка була не обов'язковою для застосування. Суто юридичним завданням систематизації джерел литовсько-руського права було вдосконалення діючих привілеїв та упорядкування правових звичаїв, приведення їх до повної внутрішньої узгодженості шляхом створення як єдиних, загальнодержавних збірників нормативних актів: Жалуваної грамоти 1457 р., Судебника Казимира IV 1468 р., так і місцевих Уставних земських грамот.

7. Причинами систематизації литовсько-руського права були не тільки загальні, об'єктивні економічні, соціальні, а і особливі, конкретні політичні передумови (війна з Тевтонським Німецьким орденом, боротьба між польською та литовсько-руською шляхтою за Західну Волинь і Східне Поділля, ліквідація Казимиром IV удільних українських князівств тощо), що спонукало створення необхідних нормативно-правових збірників.

8. Вітчизняні впорядники литовсько-руського права дотримувались основних правил законодавчої техніки, а саме: уникали суперечностей між правовими нормами рівної юридичної сили; не допускали повторення при формулюванні нових правових норм; не посилалися на правові норми, що втратили чинність; узгоджувати нові нормативно-правові акти з раніше ухваленими та звичаєвим правом. Основним засобом системного викладення Жалуваної грамоти 1457 р. та Судебника 1468 р. була галузева типологія, а викладення правових норм здійснювалося у зрозумілій для тогочасних правників формі. Проте, при підготовці нових нормативно-правових актів укладачам не вдалося мінімізувати їх кількість зі спільної сфери правового регулювання та послідовно використовувати однакові терміни.

9. Систематизація литовсько-руського права мала дві форми: перша - проста галузева кодифікація, характерними рисами якої були зовнішня і внутрішня переробка нормативного матеріалу; прийняття нових нормативних документів; зміна правових принципів; здійснення кодифікації державними органами; оновлення законодавства, усунення суперечностей, прогалин, приведення до вимог сучасності. Наслідком цього стало ухвалення Жалуваної грамоти 1457 р. і Судебника Казимира IV 1468 р.; друга - офіційна, предметна інкорпорація: зведення нормативних актів, наданих населенню окремих земель в Уставних земських грамотах у предметному порядку без суттєвої зміни змісту попередніх привілеїв.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вовк О. Й. Питання історії держави і права Київського князівства ХІІІ- ХІV століть в історичній та історико-правовій літературі / О. Й. Вовк // Вісник Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. - К., 1990. - № 31. - С. 73-79.

2. Вовк О. Й. Українське звичаєве право литовсько-руської доби XIV-XVI ст.ст. / О. Й. Вовк // Вісник Академії праці і соціальних відносин - 2002. - № 6. - С. 78-86.

3. Вовк О. Й. Литовська метрика - комплекс джерел литовсько-руського права другої половини ХV - початку ХVІ століть / Вовк О. Й. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2005. - № 63. - С. 19-22.

4. Вовк О. Й. Історіографія Судебника Казимира ІV 1468 року / О. Й. Вовк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - № 72. - С. 41-43.

5. Вовк О. Й. Причини систематизації литовсько-руського права в другій половині ХV століття / О. Й. Вовк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - 2006. - № 73. - С. 73-75.

6. Вовк О. Й. Становлення законодавчої техніки в нормотворчості Великого князівства Литовського кінця XIV - початку XVI ст. / О. Й. Вовк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія право. - 2007. - Випуск 7. - С. 63-67.

7. Вовк О. Й. Формування системи литовсько-руського права другої половини ХV - початку ХVІ ст. / О. Й. Вовк // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - № 9. - С. 115-126.

8. Вовк О. Й. Жалувана грамота короля Казимира IV 1457 року -- перший загально-земський законодавчий збірник Литовсько-Руської держави / О. Й. Вовк // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 8. - С. 71-80.

9. Вовк О. Й. Джерельна база дослідження литовсько-руського права / О. Й. Вовк // Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. Випуск 49. - Одеса: "Юридична література", - 2009. - С. 64-70.

АНОТАЦІЯ

Вовк О. Й. Систематизація литовсько-руського права другої половини ХV - початку ХVІ століть. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена достатутній систематизації литовсько-руського права в другій половині ХV - на початку ХVІ століть у Великому князівстві Литовському, яке на той час мало федеративну форму державного устрою. У цей період відбувається процес об'єднання двох підтипів правових систем: слов'янської (в основному українсько-білоруської), основою якої було давньоруське право, та особисто литовської в єдину особливу правову систему Великого князівства Литовського, що була детермінована своєрідними юридичними, історичними і географічними чинниками. Разом з централізацією влади та управління постає гостра необхідність уніфікації права, його упорядкування і удосконалення, створення загальнодержавних (загальноземських) законодавчих збірників, при обов'язковому збереженні своєрідних давніх порядків і привілеїв в окремо взятих землях.

Наслідком систематизації права стали кодифіковані збірники: Жалувана грамота короля Казимира ІV 1457 року - перший загальноземський акт і Судебник Казимира ІV 1468 року - перший кодекс кримінального права і процесу, а також інкорпоровані Уставні земські грамоти - конституційні хартії литовських, українських і білоруських земель.

Ключові слова: Велике князівство Литовське, правова система, литовсько-руське право, систематизація права, Жалувана грамота, Судебник, Уставні земські грамоти.

АННОТАЦИЯ

Вовк А. И. Систематизация литовско-русского права второй половины XV - начала XVI веков. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2011.

Исследование систематизации литовско-русского права целесообразно разделять на два этапы: первичный - достатутный этап, когда были созданы первые общеземские сборники государственного и уголовного права(Жалованная грамота 1457 года и Судебник 1468 года) и второй - статутный этап, основным результатом которого стал Литовский статут 1529 года. Инициаторами и кураторами систематизации права была сама власть в лице руководителей государства - великих князей литовских Казимира (1440-1492 г. п.), Александра Казимировича (1492-1506) и Сигизмунда Казимировича (1506-1548). Техническими исполнителями систематизационных работ всегда в первую очередь были сотрудники государственной канцелярии во главе с канцлером Великого княжества Литовского.

Первичный этап систематизации литовско-русского государственного права начался с 1447 года и продолжался около 10 лет, потому что великий князь литовский постоянно получал от шляхтичей требования на дополнительные привилегии. Ее ощутимым результатом стало принятие принципиально нового документа - Жалованной грамоты короля Казимира IV 1457 года.

Диссертация посвящена достатутной систематизации литовско-русского права во второй половине XV - в начале XVI веков в Великом княжестве Литовском, которое в то время имело федеративную форму государственного устройства. В этот период происходит процесс объединения двух подтипов правовых систем: славянской (в основном украинско-белорусской), основой которой было древнерусское право, и непосредственно литовской в единую (особенную) правовую систему Великого княжества Литовского, которая была детерминована своеобразными юридическими, историческими и географическими факторами. Вместе с централизацией власти и управления возникает острая необходимость унификации права, его упорядоченности и совершенствования, создания общегосударственных (общеземских) законодательных сборников, при обязательном сохранении своеобразных давних порядков и привилегий в отдельно взятых землях.

Основными причинами систематизации литовско-русского права второй половины XV - начала XVI веков были следующие факторы: во-первых, экономические преобразования в сельском хозяйстве, которое в имениях шляхтичей приобретало рыночные черты; во-вторых, качественные экономические сдвиги влекли за собою социально - политические изменения, в частности объединению многочисленных групп населения в большие сословия, в первую очередь мещан и шляхтичей, что желали законодательного оформления своих прав; в-третьих, необходимость юридической упорядоченности уже существовавших норм права. Результатами систематизации права были кодифицированные сборники: Жалованная грамота короля Казимира IV 1457 года - первый общеземский акт как для всей территории Великого княжества Литовского, так и для всего католического и православного духовенства и шляхетства; Судебник короля Казимира IV 1468 года - первый кодекс уголовного права и процесса, что действовал не только в этнических литовских воеводствах, но и на всех землях государства; а также инкорпорированные Уставные земские грамоты - конституционные хартии литовских, украинских и белорусских земель, которые постоянно налаживали отношения между центральной властью в лице великого князя литовского и местными его подданными как шляхтичами, так и простыми людьми. Следует отметить, что предоставление первых земских привилегий населению отдельных областей и земель Литовско-Русского государства началось во время правления великого князя Витовта в конце ХIV - начале XV веков, который, с одной стороны, прилагал много усилий к ликвидации местной удельно-княжеской системы, а с другой хотел поддерживать традиционный принцип "старовины не рушити, новины не заводити", подтверждал подданным новообразованных наместий их давние социальные и гражданские права, основой которых были местные обычаи и порядки. Наследники Витовта - великие князья литовские Свидригайло, Сигизмунд и Казимир подтверждали предыдущие привилегии и предоставляли новые, пока во второй половине XV века началась их систематизация в сборниках Уставных земских грамот.

Ключевые слова: Великое княжество Литовское, правовая система, литовско - русское право, систематизация права, Жалованная грамота, Судебник, Уставные земские грамоты.

ANNOTATION

Vovk O. Systematization of the Lithuanian and Russ law of the second half of the XV-th and the beginning of the XVI-th centuries. Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the candidate of legal sciences, specialization 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal studies. Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2011.

The dissertation is devoted to pre - statute systematization of the Lithuanian and Russ law in the second half of the XV-th and the beginning of the XVI - th centuries in the Great principality of Lithuania, which at that time had a system of federal government. At this period the process of unification of two sub-types of legal systems is taking place: Slavic (mainly Ukrainian and Byelorussian) which foundation was the old Russ law and Lithuanian itself into a single peculiar legal system of Great principality of Lithuania determined by peculiar legal, historical and geographical factors. Together with centralization of power and administration there arises a critical necessity of its unification, regulation and improvement as well as the creation of nationwide collections of laws paying special attention obligatory retaining original ancient orders and privileges in separately taken lands.

As a result of law systematization there appeared codified collections of laws: Granted charter by King Kazymyr IV of 1457 year - the first zemstvowide act and the Code of law by Kazymyr IV of 1468 - the first code of criminal law and procedure and incorporated Statutory zemstvo charters - constitutional charters of Lithuanian, Ukrainian and Byelorussian lands.

Key words: Great Principality of Lithuanian, legal system, privileges, Lithuanian and Russ law, systematization of law, Сharter, Code of law, Statutory zemstvo charters.

Размещено на Allbest.ru