Військовий аспект діяльності польських партій Королівства Польського і Галичини напередодні та на початку Першої світової війни

Ідеологічним обґрунтуванням відкрито процарської політики ендеків була книга лідера цієї партії Р.Дмовського “Німеччина, Росія і польське питання”.

Ендеки та їх лідер Р.Дмовський на перший план висував розгром Німеччини, незалежно від результатів війни для Польщі. Польське питання для ендеків на початку війни мало другорядний характер. Більше того, ендеки та їх лідер Р.Дмовський на початку війни розглядав його як внутрішнє питання царської Росії. Правда Р.Дмовський згодом намагався пов'язати перемогу Росії над Німеччиною з долею Польщі і тим самим пояснити процарську позицію ендеків.

Прислужницька позиція по відношенню до царизму була зайнята на початку війни ендеками за відсутності будь-якої згоди чи домовленості з царськими властями. Інакше кажучи, відкрита підтримка царизму табором Р.Дмовського у війні з австро-німецькою стороною здійснювалася з ініціативи ендеків та їх партій-сателітів ще до проголошення царськими властями будь-яких зобов'язань по польському питанню.

Яскравим виразом подібної політики стали декларації В.Яронського і О.Мейтошовича, проголошені 8 серпня 1914 р. в Державній думі і в Державній раді відповідно. Це були перші офіційні заяви представників частини заможних верств польського населення Російської імперії, що взяли курс на політику співробітництва з царизмом.

14 серпня була обнародувана Відозва до поляків за підписом Верховного головнокомандуючого Миколи Миколайовича. Вона була адресована до всіх поляків, що знаходилися під владою царизму, а також династій Гогенцоллернів і Габсбургів. Вона обіцяла здійснити заповітну мрію польського народу - стерти кордони, що розрізали на частини польський народ і возз'єднати його. Таким чином була завуальовано сформульована мета Росії у війні - захоплення польських земель, які знаходилися під владою Австро-Угорщини і Німеччини, підтримана представниками польської знаті, промислового капіталу та великих земельних магнатів. Вся їх діяльність відтепер була спрямована на здійснення вказаних вище планів, які виношувалися царським урядом напередодні і в ході світової війни.

Ініціатива звернень з відозвами до польського народу на початку війни не належала царському уряду. Його випередили Німеччина (4 серпня німецька головна квартира командування арміями “Схід” видала гучну відозву до польського народу) та Австро-Угорщина (9 серпня був опублікований текст відозви “До польського народу” верховного командування австро-угорських військ). Царським властям прийшлося наслідувати їх приклад.

Таким чином, уряди воюючих держав, включаючи і царський уряд, що звернулися з відозвами до поляків, відмовилися від офіційних заяв глав держав, а зволіли це зробити від імені командування армій, заяви котрих не були урядовими документами, не носили характер, обов'язковий до виконання ними.

Політика царського уряду дала свої результати. Поляки повірили, що відозва сповіщає переміну політики царського уряду по відношенню до Польщі. Це в певній мірі відбилося на успішному проведенні мобілізації поляків в армію і на доброзичливому ставленні польського населення до російської армії.

В четвертому розділі дисертації «Проавстрійська позиція ППС -"Фракції революційної" напередодні та на початку війни» проаналізовано діяльність ППС-фракції напередодні і на початку війни.

Невдовзі після розколу ППС на ППС-лівицю та ППС-фракцію на IX з'їзді партії в листопаді 1906 р діяльність керівництва ППС-фракції була перенесена в Галичину.

Вирішальну роль в керівництві всією передвоєнною діяльністю ППС-фракції відігравав Ю. Пілсудський, який разам зі своєю групою широко використовував партію в своїх цілях. Це, зокрема, підтверджується фактами встановлення їх зв'язків з іноземними розвідками.

Бажане Ю.Пілсудським співробітництво з австрійською розвідкою було встановлено влітку 1908 р. Воно продовжувалося на протязі шести років до початку світової війни і деякий час після цього. На перших порах центром співробітництва був Львів. Потім, на початку 1909 р., він перемістився до Кракова. Ю.Пілсудський і його політичні друзі, завербовані Г.Ішковським, були передані в розпорядження капітана Ю.Рибака, який і здійснював з ними зв'язок на протязі ряду років.

В кінці червня 1908 р., з ініціативи довіреної особи Ю.Пілсудського - К.Соснковського було створено нову військову організацію пілсудчиків - Спілку Активної Боротьби (САБ). Спілка повинна була об'єднати колишніх бойовиків ППС, а також членів інших військових організацій, що знаходилися у Львові.

Ю.Пілсудський став її фактичним керівником, хоча формально до складу керівництва не входив. САБ була нелегальною організацією, діючою з відома австрійської розвідки. Цей зв'язок надавав їй напівлегального характеру й забезпечував фактично повну свободу дій і покровительство австрійської поліції.

В 1910 р. пілсудчики створюють у Львові Стрілецький союз, у 1911 р. в Кракові створено “Стрілець”. Верховною владою для цих організацій була САБ, а головним начальником (комендантом) став Ю.Пілсудський.

З ініціативи Ю.Пілсудського, В.Йодко-Наркевича, І.Дашинського 10 листопада 1912 р. у Вільно відбувся з'їзд представників всіх течій табору прибічників незалежності Королівства Польського і Галичини. На з'їзді було вирішено створити об'єднання партій - прибічників незалежності. 1 грудня 1912 р., в Кракові, збори делегатів тих же самих партій оформили таку організацію під назвою “Тимчасова комісія конфедерованих (об'єднаних у федерацію) партій прибічників незалежності” (КССН). Осінню 1913 р. ця організація позбулась приставки “тимчасова”. У склад КССН увійшли по два представника від кожної партії, що її сформували.

Генеральним секретарем Комісії був вибраний В.Йодко-Наркевич. Комісія створила військовий відділ, затвердила посаду коменданта збройних сил, яку з грудня 1912 р. зайняв Ю.Пілсудський. Йому тепер підпорядковувались у військовому відношенні не лише стрілецькі союзи, але й польські стрілецькі дружини.

Одночасно пілсудчики намагалися переконати вищі військові власті Австро-Угорщини, що вони здатні надавати їм ширші послуги, зокрема, мобілізувати польське населення Королівства Польського для надання допомоги австрійським властям, організувати масове дезертирство з російської армії поляків і з їх допомогою антиросійський партизанський рух і т.п.

Австрійські власті частково прийняли пропозицію Ю.Пілсудського. Вони дали згоду на вторгнення його загонів в Королівство Польське на випадок війни з Росією, погодилися озброїти стрілецькі загони, але не погодилися озброїти повстанську армію в Королівстві Польському, не дали жодних політичних гарантій.

Напередодні війни, 26 липня 1914 р., на надзвичайному засіданні КССН було прийняте рішення про направлення до Відня своїх представників, для переговорів з австрійськими колами про встановлення форм подальшої співпраці.

Переговори почалися 28 липня. Вели їх представники КССН та австрійської розвідки О.Гранилович, М.Ронге, а також референт з польських справ Міністерства іноземних справ О.Монтлонге. В результаті переговорів КССН отримала дозвіл на відправлення стрільців до Королівства Польського, щоб викликати там повстання. Головну роль в цьому повинні були зіграти диверсійні загони Ю.Пілсудського.

В ніч на 6 серпня за кілька годин до початку війни загін бойовиків-диверсантів під командуванням Т.Арцишевського перейшов російський кордон як розвідка загону, що прямував за ним. Тоді ж кордон перетнула і 7 дивізія, попереду якої був диверсійний загін в кількості 98 стрільців і 74 дружинників під командуванням Т.Каспжицького. Загін вирушив у напрямку Мехова. Загін мав чітко визначене доручення: - перешкодити проведенню мобілізації в прикордонних повітах Королівства Польського. Загін мав також повідомляти австрійському командуванню інформацію про противника, розповсюджувати відозву Верховного командування австро-угорської армії до поляків від 9 серпня.

Відразу після початку війни Ю.Пілсудський поставив своєю метою вийти з-під контролю будь-яких польських організацій і виступити перед австрійськими властями в ролі союзника Австрії та єдиного представника “австро-польської концепції”. З цією метою він виходить з ППС-фракції. Однак, не задовольняючись цим, Ю.Пілсудський старається присвоїти собі функції диктатора. Для досягнення цієї мети він йде на обман. 6 серпня після виступу з Кракова стрільців, Ю.Пілсудський з'явився на чергове засідання КССН і повідомив, що 3 серпня у Варшаві нібито створився таємний “Національний уряд”, призначивши його, Ю.Пілсудського, “начальником польських військових сил” і, тому всі його дії будуть вестися самостійно.

6 серпня в Кракові була розповсюджена відозва “Національного уряду” у Варшаві до поляків, в якій повідомлялося про призначення Ю.Пілсудського начальником польських військових сил. Насправді ж відозва була грубою фальсифікацією. Вона була написана за дорученням Ю.Пілсудського одним з керівників ППС-фракції Л.Василевським, після чого таємно надрукована в Кракові, скріплена печаткою, яку за ніч виготовив С.Седлецький.

Таким чином Ю.Пілсудський намагався надати своїм діям "загальнонаціональний" характер, що повинно було полегшити йому вербування патріотично настроєної молоді Королівства Польського.

КССН мовчки солідаризувалася з грубим обманом, організованим пілсудчиками. Цьому сприяло те, що найбільш активна частина КССН належала до ППС-фракції та ПСДП і була політичним однодумцем Ю.Пілсудського.

У п'ятому розділі дисертації «Антивоєнна позиція польських партій СДКПіЛ і ППС - лівиці» розкрито позицію провідних партій польської лівиці стосовно війни і вирішення польського питання.

До початку війни обидві партії були в значній мірі послабленими після революційних подій 1905-1907 рр. Становище надалі погіршилося в результаті розколу в рядах СДКПіЛ, який відбувся в 1911 р. і продовжувався до 1916 р. З 1912 р. СДКПіЛ фактично була поділена на дві самостійні партійні організації - “зажондовців” і “розломівців” з двома керівними органами: Головним правлінням, яке керувало “зажондовцями” і “Крайовим правлінням”, створеним у березні 1914 р. на конференції Варшавського, Лодзінського і Ченстоховського комітетів СДКПіЛ в якості керівного органу “розломівців”. Головне правління знаходилося за кордоном (Берліні - Р.Люксембург і Ю.Мархлевський; Кракові - А.Варський і С.Братман-Бродовський; Галичині - Я.Ганецький, Х.Каменський, В.Краєвський; Варшаві - Ю.Винавер, Я.Долецький, Л.Фершут, С.Лазоверт, С.Бобінський, С.Будзинський, Ш.Бак) і тому було відірваним від широких мас. А початок війни ще більше послабив зв'язки правління з польським населенням.

В аналогічній ситуації була і ППС - лівиця. Більшість керівників цієї партії також перебували за межами Королівства Польського: М. Кошутська (Костшева), Г. Валецький, Ю. Цишевський, Б. Шапіро - в Кракові, Ф. Кон - у Львові, Ф. Сахс - у Відні, С. Лапінський і Я. Струшецький у Франції і т.п. З числа найактивніших діячів ППС - лівиці в Королівстві Польському в той час були: В. Врублевський, С. Круліковський, Я. Дутлінгер, Ч. Гросер, В. Ковальський. На чолі ППС - лівиці стояли В. Врублевський, С. Круліковський і С. Ковальський.

Партійна преса передвоєнних років, як СДКПіЛ, так і ППС - лівиці, за виключенням першотравневих звернень до робітників, не містить жодних свідчень широкої антивоєнної кампанії за мир, яку проводили ці партії. Причину цього, на нашу думку, слід шукати: по-перше, в ситуації, що склалась на той момент в ІІ-у Інтернаціоналі, який беззастережно, не дивлячись на декларовану ним антивоєнну позицію, схилявся до політики підтримки власних урядів у війні; по-друге, в ситуації масового воєнного психозу, що розгортався в Європі.

По тій же причині Конгрес ІІ-го Інтернаціоналу, що відбувся 24-25 грудня 1912 р. в Базелі, і зібрав представників лівих сил всіх світових держав, не дивлячись на прийнятий там Маніфест, що закликав до боротьби за мир, не міг реально вплинути на хід подій. Адже поряд з СДКПіЛ та ППС - лівицею в роботі Конгресу брали участь представники ППСД та ППС - фракції. Більше того, на Конгресі в Базелі делегації ППС - лівиці прийшлося двічі відхилити пропозицію І. Дашинського про організацію зустрічі представників ППСД, ППС - лівиці та ППС - фракції для прийняття спільної декларації.

Свою позицію стосовно роботи Конгресу в Базелі і тих рішень, що були там ухвалені, ППС - лівиця виклала у відозві Варшавського Робітничого Комітету від лютого 1913 р. У цій відозві викривались фальшиві лозунги і заклики “фраків” до підтримки Австро-Угорщини у випадку її війни з Росією, засуджувалась участь ППС - фракції у КССН поряд з Народним Робітничим Союзом, який у 1907 р. був винним у загибелі польських робітників у Лодзі.

Початок війни перервав переговори між СДКПіЛ та ППС-лівицею про об'єднання. Але 29 липня 1914 р. представник головного правління СДКПіЛ С. Бобінський звернувся до представників крайового правління СДКПіЛ і ППС - лівиці у Варшаві з пропозицією домовитися з питань, які торкалися спільних в той час виступів. Вже на другий день посиленої мобілізації і в перший день початку війни, опівдні у Варшаві з'явилася антивоєнна відозва-маніфест “До пролетаріату Польщі” - проти мобілізації, яку оголосила царська влада в Королівстві Польському, видана спільно Крайовим правління СДКПіЛ і Центральним Робітничим Комітетом ППС - лівиці. Відозва закликала робітників відповісти на мобілізацію загальним страйком, демонстрацією протесту проти війни.

Видання маніфесту мало велике значення для визначення відношення польського населення до світової війни. Він конкретизував завдання, які повстали перед ним у зв'язку з початком війни і закликав до об'єднання. Одночасно Маніфест чітко визначив відношення до т. зв. орієнтацій на царизм або центральні держави, і закликав зайняти свою, антивоєнну позицію.

З обнародуванням варшавського антивоєнного Маніфесту, представники СДКПіЛ і ППС - лівиці 4 серпня зібралися для вироблення спільної декларації, яка б визначала ставлення до світової війни закордонної частини керівництва обох польських партій - групи діячів СДКПіЛ і ППС - лівиці, які перебували в той час у Кракові. Ця декларація вироблялася цілком самостійно поза всіляким зв'язком з Варшавою і підготовленим там антивоєнним Маніфестом і в певній мірі визначала тактику польських незаможних верств населення в обстановці розпочатої війни.

Визначивши характер війни і роль польських земель у воєнних планах воюючих держав, декларація чітко визначила і ставлення польського населення до політики польських партій, орієнтованих на підтримку однієї з воюючих сторін. Характеризуючи процарські польські групи, декларація, зокрема відзначала, польське коло в Думі протягом останніх років слідує політиці угоди з царизмом. В однаковій мірі декларація визначала відношення польського незаможного населення до тієї частини польського суспільства, що дотримувалася т. зв. австрійської орієнтації. Декларація заявляє, що польське населення буде боротись з нею, як з такою, що підтримує устої середньоєвропейської реакції.

Таким чином, і Варшавський антивоєнний маніфест, і Краківська декларація, складені майже в один і той же час і незалежно одне від одного, в однаковій мірі охарактеризували війну, що точилася, як війну імперіалістичну з обох сторін. Обидва документи визначили інтернаціональну позицію керівництва обох груп СДПКіЛ і ППС - лівиці. Обидва документи закликали широкі верстви польського населення до самостійної рішучої боротьби проти урядів воюючих держав, на захист своїх власних інтересів.

У висновках узагальнено результати дослідження.

Перша світова війна була неминучою, як з огляду постійного наростання політичного конфлікту між провідними європейськими країнами, зокрема, між Австро-Угорщиною та Росією, так і з огляду на невпинний ріст політичної боротьби всередині обох імперій, що були в'язницями європейських народів.

Ареною головних військових подій на Східному театрі війни повинні були стати землі колишньої Речі Посполитої, поділені між ворогуючими сторонами. Тому польське питання виходило на перший план політичної діяльності, як урядів Австро-Угорщини і царської Росії, так і основних польських політичних партій, що діяли на їх теренах.

У Першій світовій війні взяли участь по обидві лінії фронту по різним оцінкам від двох до трьох мільйонів поляків. З них було вбито 400-450 тисяч. В тилах використовувалась каторжна праця робітників і селян. Не можна не погодитися з колишнім прем'єр-міністром Великобританії Ллойл-Джорджем, що в роки Першої світової війни поляки воювали один проти одного і всі разом - проти незалежності своєї держави.

Особливо слід зазначити, що жодна з воюючих сторін не звернулась до поляків безпосередньо від імені перших осіб. За них це зробило військове командування, обіцянки якого не були обов'язковими до виконання для монархів. Так само свідомо не було дано чітких роз'яснень щодо конкретних заходів по вирішенню польського питання. Ніхто і не думав про надання Польщі якоїсь широкої територіальної і управлінської автономії, не кажучи вже про повну політичну незалежність.

Це чудово розуміли і найбільш визначні польські політичні діячі, які виступали з позицій як проавстрійської, так і проросійської орієнтації. Ясна річ, що одночасної поразки у війні всіх трьох держав - учасниць поділу Польщі, в той час не міг спрогнозувати ніхто. Але характерною рисою, що об'єднувала польських політиків напередодні Першої світової війни, незалежно від їхньої політичної орієнтації, було ставлення власних інтересів вище національних.

Єдиними партіями, що чітко і послідовно стояли на антивоєнних позиціях, були СДКПіЛ та ППС-лівиця. Незважаючи на окремі розбіжності по тим, чи іншим питанням стратегії і тактики, і СДКПіЛ і ППС-лівиця у питанні відношення до війни, що визрівала у Європі, зайняли практично однакові позиції. Вони оцінювали цю війну, як загарбницьку, несправедливу, імперіалістичну з обох сторін.

Такою була політична палітра тогочасного польського суспільства. Феномен польського народу полягав у тому, що він знав, яка справжня ціна свободи, прагнув її досягнення і готовий був за неї заплатити власною кров'ю. Проте роз'єднаність політичних сил і їх протиборство цьому не сприяли, принаймні на початку Першої світової війни.

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

Морушко О. О. Польське питання на початку Першої світової війни. // Вісник НУ “ЛП” “Держава та армія”. Львів, 2000. № 408. С. 183-187.

Морушко О. О. Діяльність ППС - “Фракції революційної” в Галичині напередодні Першої світової війни. // Військово-науковий вісник. Випуск 2. Львів: Військовий інститут, 2000. С. 63-72.

Морушко О. О. Антивоєнна позиція польських робітничих партій - Соціал-демократичної партії Королівства Польського і Литви та Польської партії соціалістичної - лівиці напередодні та на початку Першої світової війни. // Вісник НУ “ЛП” “Держава та армія”. Львів, 2001. № 431 (додаток). С. 12-20.

Морушко О. О. Польське студентство Російської імперії в політичних планах Польської партії соціалістичної - “Фракції революційної” напередодні першої світової війни. // Військово-науковий вісник. Випуск 3. Львів: Військовий інститут, 2001. С. 86-92.

Морушко О. О. Польські воєнізовані формування на теренах Галичини напередодні Першої світової війни. // Вісник НУ “ЛП” “Держава та армія”. Львів, 2002. № 451 (додаток). С. 8-14.

Морушко О. О. Чисельність поляків та їх розміщення в Російській імперії напередодні Першої світової війни. // Військово-науковий вісник. Випуск 4. Львів: Військовий інститут, 2002. С. 131-141.

Морушко О. О. Відозва великого князя Миколи Миколайовича до поляків і її військово-політичний резонанс. // Вісник НУ “ЛП” “Держава та армія”. Львів, 2007. № 584. С. 58-64.

Анотація

Морушко О.О. Військовий аспект діяльності польських партій Королівства Польського і Галичини напередодні та на початку Першої світової війни. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія. - Національний університет “Львівська політехніка”. - Львів, 2009.

На основі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел, вітчизняної та зарубіжної наукової літератури у дисертації здійснено комплексне дослідження військового аспекту діяльності найвизначніших польських партій напередодні та на початку Першої світової війни та їх позиції стосовно вирішення польського питання. Висвітлено проблему польської присутності на теренах Російської імперії на початок Першої світової війни та основних причин підтримки царської Росії на початку війни переважною частиною польської знаті та впливовою Народно-Демократичною партією (ендеками). Розкрито основні аспекти проавстрійської позиції Польської Партії Соціалістичної - “Фракції революційної”, відтворено історію розвитку польських парамілітарних формувань на теренах Галичини напередодні Першої світової війни. Висвітлено антивоєнну позицію Соціал-Демократичної партії Королівства Польського і Литви та Польської Партії Соціалістичної - лівиці напередодні та на початку Першої світової війни.

Ключові слова: ендеки, ППС-фракція, СДКПіЛ, ППС-лівиця, польське питання.

Аннотация

Морушко А.А. Военный аспект деятельности польских партий Царства Польского и Галиции накануне и в начале Первой мировой войны. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история. - Национальный университет “Львовская политехника”. - Львов, 2009.

Диссертация посвящена изучению позиции ведущих польских партий Королевства Польского и Галиции накануне и в начале Первой мировой войны, их отношению к вопросам войны и мира и решению польского вопроса.

С помощью анализа архивных материалов, опубликованных источников, отечественной и зарубежной научной литературы, в диссертации осуществлено комплексное исследование военного аспекта деятельности наиболее влиятельных польских партий накануне и в начале Первой мировой войны и их отношения к решению польского вопроса.

К началу Первой мировой войны на территории Русской империи, без Царства Польского, проживало около 1,5-1,6 миллиона поляков, не учитывая десятков тысяч солдат срочной службы и нескольких тысяч сосланных польской национальности. Большинство из них составляли рабочие, крестьяне и интеллигенция. К меньшей по численности группе населения относились правящие классы польской национальности: помещики, буржуазия, кадровые офицеры и генералы русской армии, а также католический клир. В Украине, Белоруссии и Литве этой части населения принадлежали значительные земельные угодия.

Помещицкое землевладение было основой переплетения интересов польской и русской аристократии и дворянства и широкого проникновения польских магнатских и помещицких кругов в высшие эшелоны правительственного аппарата Русской империи.

Основным политическим выразителем идей и интересов этой группы польского населения Русской империи стала Народно-Демократическая партия (эндеки), которая еще со времен Первой русской революции 1905-1907 гг. стояла на процарских позициях. Идеологическим обоснованием открыто процарской позиции эндеков стала книга их лидера Р.Дмовского “Германия, Россия и польский вопрос„, опубликованная в 1908 г. В ней автор на первый план выдвигал идею разгрома Германии в будущей войне, независимо от ее результатов для Польши. Более того, эндеки польский вопрос в начале войны рассматривали как внутренний вопрос России. И только несколько позже они попытались провести взаимосвязь между победой России над Германией и решением польского вопроса.

Диаметрально противоположную позицию занимала другая польская партия правого крыла - Польская партия Социалистическая - “Фракция революционная”, во главе с Ю.Пилсудским. Сразу же после раскола в 1906 г. ППС на ППС-фракцию и ППС-левицу, вся основная деятельность пилсудчиков была перенесена в Галицию, где для их деятельности существовали более благоприятные условия, в.т.ч. польский наместник. Накануне Первой мировой войны на землях Галиции был создан целый ряд польских парамилитарных образований. Основная идея их создания состояла в том, чтобы в случае войны эти отряды стали основанием для более широкого вовлечения польского населения в войну Австро-Венгрии с царской Россией на стороне первой. Следует отметить, что австрийские власти полностью покровительствовали этим планам, тем более, что кроме военной деятельности, пилсудчики надавали австрийскому генеральному штабу очень ценные сведения разведывательного характера. Главной целью, которую пытались достичь в начале войны ППС-фракция и их политические союзники, являлось отторжение Царства Польского от Русской империи и присоединение его к Галиции. Новосозданное польское территориальное образование должно было войти в состав Автро-Венгерской монархии на автономных правах, с польским самоуправлением.

Ярко выраженную антивоенную позицию накануне и в начале Первой мировой войны занимали польские социалистические партии: Социал-Демократическая партия Царства Польского и Литвы (СДЦПиЛ) и Польская Партия Социалистическая - левица (ППС-левица). Несмотря на все сложности, связанные с пребыванием основной части руководства обеих партий за границей, уже на второй день усиленной мобилизации и в первый день войны в Варшаве к полудню было издано антивоенное воззвание-манифест “К пролетариату Польши”, изданная совместно Краевым управлением СДЦПиЛ и Центральным Рабочим Комитетом ППС-левицы. Воззвание призывало рабочих ответить на мобилизацию общим страйком, демонстрацией протеста против войны.

С опубликованием варшавского Манифеста, представители обеих партий 4 августа собрались в Кракове для выработки собственной позиции в отношении войны. Она была сформулирована в изданной Декларации, которая разрабатывалась независимо от варшавского Манифеста. Определив характер войны и роль польских земель в ней, Декларация четко обозначила и отношение польского населения к партиям, ориентированный на поддержку в войне той, или иной стороны. Таким образом, оба документа, составленный приблизительно в одно время, независимо друг от друга, в полной мере отобразили отношение к войне польских социалистических партий.

Основной их ошибкой была недооценка национально-освободительного движения, что было широко использовано их политическими оппонентами, и в первую очередь, сторонниками австро-польской концепции.

Ключевые слова: эндеки, ППС-фракция, СДЦПиЛ, ППС-левица, польский вопрос.

Annotation

Morushko A.A. Military aspect of activities Polish parties of the Kingdom of Poland and Galicia on the eve and in the beginning of the First World War. - Typescript.

Submit my thesis for a doctor's degree Candidate of the science of history by specialization 20.02.22 - military history. - The National University “Lviv's polytechnic”. - Lviv, 2009.

On the basis analysis of archival materials, published sources, native and foreign scientific literature in the dissertation realized composite research of the military aspect of activities influential Polish parties on the eve and in the beginning of the First World War, theirs attitude to the decision of the Polish question. Interpreted the problem of the Polish presence on the territory of Russia Empire in the beginning of the First World War and the main reasons of support tsar's Russia in the beginning of the War mainly unit of the Polish nobility and influential People's Democratic Party (endeky).

Elucidated the fundamental conceptions pro-Austrian position Polish socialist Party - “Faction revolutionary”, reconstructed the history of development of the Polish militaristic unites on the Galicia territory on the eve of the First World War.

Cast anti-military position Social-Democratic Party of the Kingdom of Polish and Lithuania and the Polish Socialist Party - leftist on the eve and in the beginning of the First World War.

The key words: endeky, PPS-faction, SDKPiL, PPS-leftist, Polish question.

Размещено на Allbest.ru