Українська греко-католицька церква у суспільно-політичному житті українців Північної Америки у 1870-1939 роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94 (477): 322-054.72

Спеціальність 09.00.12 - українознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНЦІВ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ у 1870-1939 РОКАХ

Юшкевич Володимир В'ячеславович

Київ 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Сергійчук Володимир Іванович,Київський національний університет імені Тараса Шевченка,професор кафедри давньої та нової історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент Зінченко Арсен Леонідович,Київський університет імені Б. Д. Грінченка,завідувач кафедри історії України і методики навчання

кандидат історичних наук Лось Валентина Едуардівна,Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського,науковий співробітник Інституту рукопису

Захист відбудеться «11» квітня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «10» 03 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук Г.М. Казакевич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (440 позицій, 36 с.). Загальний обсяг роботи становить 236 с.

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі Україну залишають тисячі українців. Мало переймаючись духовним життям, вони асимілюються у чужоземних середовищах, назавжди втрачається їх культурний і творчий потенціал для України. Єдиними сталими формами українського життя і спілкування в космополітичних країнах залишаються недільні школи і церква.

Зі схожою проблемою зіштовхнулись перші українські переселенці до США й Канади наприкінці ХІХ століття, у зв'язку з чим і виникає необхідність ретельного дослідження Церкви як основного чинника збереження української свідомості на чужині, що у кінцевому результаті дозволило витворитись на еміграції потужним українським анклавам, які завжди виступали оплотом демократичних ідеалів й цінностей нашого народу.

Розкриття обраної проблематики сприяє глибшому розумінню суспільно-політичних процесів, що відбувались в середині української спільноти США й Канади її перших двох хвиль, дозволяє виявити чинники національного освідомлення української діаспори, однією із рушійних сил в просвітництві якої постала Українська греко-католицька церква (далі - УГКЦ).

Вивчення місійної діяльності та ролі УГКЦ у суспільно-політичному житті українців Північної Америки у 1870-1939 рр., що на роки визначили подальший розвиток української громади США й Канади, є незаперечним і назрілим.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в контексті розробки науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Історія української державності нової та новітньої доби» (шифр теми: № 06 БФ 046-01) та в руслі наукової роботи кафедри давньої та нової історії України.

Об'єктом дослідження є Українська греко-католицька церква в США та Канаді у 1870-1939 рр.

Предмет дослідження - діяльність УГКЦ та її провідників у США й Канаді, їх духовна та моральна опіка перших двох хвиль української еміграції до Північної Америки, просвітницька та консолідуюча праця греко-католицьких священиків у формуванні національної свідомості українського емігранта, морально-політична, дипломатична і матеріальна підтримка УГКЦ Канади та США національно-визвольної боротьби українського народу на її матірних землях.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють 1870-1939 рр. Нижня хронологічна межа зумовлена початком масової еміграції українців до Північної Америки, її першої хвилі до США та створенням перших парафій УГКЦ. Верхня межа визначається закінченням другої хвилі еміграції українців до США та Канади, а також зміною пріоритетів і напрямків у діяльності УГКЦ серед української громади.

Територіальні межі охоплюють землі північноамериканських країн - США й Канади, які від кінця ХІХ століття були головним напрямком переселенського руху українців із Західної України.

Мета дослідження полягає у розкритті ролі духовенства уніатської церкви США й Канади, її ієрархів у суспільно-політичному житті українців Північної Америки в останній третині ХІХ - першій половині ХХ століть як визначального чинника збереження формування української діаспори. Для досягнення поставленої мети сформульовано основні завдання дисертації:

з'ясувати стан наукової розробки проблеми та її джерельної бази;

визначити причини і характер «першої хвилі» української еміграції до США й Канади з українських земель у 1870-1914 рр.: її формування, регіони розселення, економічне життя, умови проживання, виклики та потреби перших переселенців; український діаспора церква америка

розкрити діяльність перших греко-католицьких священиків-місіонерів, їх суспільно організаційну і просвітницьку роботу серед української північноамериканської громади;

з'ясувати роль УГКЦ США й Канади в освідомленні українськими емігрантами державницьких ідеалів та національної приналежності;

простежити заходи ординаріатів УГКЦ США й Канади у справі Першої світової війни, пастирські послання єп. С. Ортинського, ЧСВВ, та Н. Будки;

дослідити провід адміністратора П. Понятишина, УГКЦ США, у наданні українською північноамериканською діаспорою моральної, матеріальної та дипломатичної допомоги визвольному руху 1917-1921 рр. на українських землях;

проаналізувати причини, наслідки та перебіг протистояння між УГКЦ США й світською інтелігенцією з Об'єднання українських організацій Америки (далі - ОУОА) у 1925-1934 рр.;

дослідити заснування та діяльність Ліги української католицької молоді (далі - ЛУКМ), Братства українців католиків (далі - БУК) в рамках «Католицької акції» при УГКЦ США й Канади, їх роль в остаточному оформленні української діаспори;

розкрити значення постаті митрополита Андрея Шептицького і його душпастирської діяльності серед українців США та Канади.

Методологічні засади роботи ґрунтуються на принципі історизму. При написанні дисертаційного дослідження використовувались як загальнонаукові методи - логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, так і спеціальні - проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний. Комплексне застосування різноманітних методик пошуку уможливлює об'єктивний аналіз архівних документів, опублікованих джерел, наукових праць тощо.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена метою, предметом та завданнями дисертації.

Уведені в науковий обіг архівні документи, праці перших греко-католицьких священиків, діаспорних істориків і значної кількості малотиражної емігрантської періодики дозволили детальніше розглянути місійну та душпастирську працю перших уніатських отців-місіонерів у США й Канаді, поглибити знання про відстоювання державницької позиції єпископами УГКЦ - С. Ортинським, ЧСВВ, К. Богачевським у США та Н. Будкою, В. Ладикою - в Канаді, відстежити діяльність греко-католицьких священиків як фундаторів українських осередків та їх роль у суспільному житті української групи.

Комплексно висвітлено процес співпраці УГКЦ з українськими світськими організаціями в еміграції, політичними партіями, братськими союзами, їх спільні заходи у відстоюванні українського питання на міжнародній арені. За рахунок архівних документів уточнено становлення УГКЦ та її центрів на Північноамериканському континенті.

Вперше предметом історичного дослідження стала участь УГКЦ у суспільно-політичному житті української громади у 1924-1939 рр.

Практичне значення дисертації полягає у можливості використання основних положень та одержаних результатів дослідження для підготовки статей, підручників та монографій, розробки спеціальних та нормативних курсів з історії Української греко-католицької церкви та української еміграції на північноамериканському континенті.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка та метод семінарах аспірантів кафедри. Результати дослідження апробовано у формі доповідей на наукових конференціях різного рівня, а саме: Міжнародна наукова конференція «Український досвід спільнотного згуртування» (Київ, 2006), П'ята і Шоста міжнародні науково-практичні конференції «Шевченківська весна» (Київ 2007, 2008), Друга Міжнародна науково-практична конференція «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації» (Львів, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено в 4-х статтях у фахових виданнях. Всі наукові публікації підготовлені без співавторства.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, об'єкт і предмет, мету і завдання, хронологічні та географічні межі, сформульовано наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення дисертації. Подано дані про форми апробації результатів наукового дослідження та публікації дисертанта, визначено структуру й обґрунтовано методологічні засади дослідження.

Перший розділ «Історіографія та джерельна база дослідження» присвячений аналізу історіографії проблеми та характеристиці джерельної бази дослідження.

У підрозді 1.1. «Діаспорна історіографія» було проаналізовано стан розробки теми у дослідженнях церковних та світських науковців з північноамериканської діаспори.

У підпункті 1.1.1 «Церковна історіографія» встановлено, що церковними істориками участь УГКЦ в суспільно-політичному житті американських українців зазначалась в працях, що першочергово висвітлювали загальну історію становлення УГКЦ на Північноамериканському континенті та внутрішньоцерковну діяльність її архієреїв. Історичні етапи становлення УГКЦ в США й Канаді досліджено в працях оо. П. Божика, Б. Процька, І. Сохоцького Божик П. Церков українців в Канаді: Причини до історії українського церковного життя в Британській Колумбії за час від 1890-1927 / П. Божик. - Вінніпег.: Б.в., 1927. - 335 с.; Procko B. Ukrainian Catholics in America: а history / B. Procko. - Washington D.C.: University Press of America, 1982. - 201 p.; Sochocky I. The Ukrainian Catholic Church of the Byzantine Slavonic Rite in the USA / I. Sochocky // The Ukrainian Catholic Metropolitan See, Byzantine Rite, USA. - Philadelphia: Archbishop chancery, 1959. - P. 199-248. Окрім зазначення авторами порядку постання на американській землі уніатських парафій, прибуття священиків-місіонерів і заснування в США й Канаді незалежних екзархій УГКЦ, великий акцент робиться на обґрунтуванні соціально-побутових умов, у яких вело свою місійну акцію греко-католицьке духовенство. У працях зазначених авторів у більшій мірі висвітлюється душпастирська акція уніатского духовенства по парафіях, причини відходу пастви до різних релігійних груп, у меншій мірі подається аналіз діяльності священиків і єпископів УГКЦ у економічній, суспільно-політичній і культурній сфері, не аналізується взаємозв'язок внутрішньоцерковних заходів із суспільними настроями української групи.

Актуальними для праць священиків-місіонерів на початку ХХ століття були також дослідження переселенського руху українців на північноамериканські землі у 1870-1914 рр., зокрема, оо. П. Божик, І. Андрухович, Н. Дмитрів з'ясували причини еміграції, описали труднощі, які супроводжували українських емігрантів, зафіксували ареали розселення, соціальний склад, професійну зайнятість та умови праці, світоглядні цінності та політичні настрої новоприбулих українців, - все, що допомогло дисертантові зобразити притаманні лише для цього регіону характеристики у відношенні «Церква - парафіяни», «Церковні ради - парох», «соціальний склад емігрантів - зміна душпастирських обов'язків отців-місіонерів», «світські священики - політика», «світські священики - світська інтелігенція», накладання старокрайового устрою життя та світогляду на новий ліберально-демократичний лад, відокремленість церкви від держави тощо.

У другій половині ХХ ст. з'являються праці оо. О. Бали, В. Ваврика, ЧСВВ, Г. Лужницького, що присвячені діяльності УГКЦ за єпископства С. Ортинського, ЧСВВ, та єп. Н. Будки.

Висвітленню ролі митр. А. Шептицького в житті українських емігрантів в США й Канаді присвятили свої праці оо. Й. Жан, Є. Небесняк, Б. Процько, із сучасних авторів варто відмітити о. І. Кащака Кащак І. Митрополит Андрей Шептицький і постання української католицької церкви в Сполучених Штатах Америки / І. Кащак. - Львів: Свічадо, 2004. - 75 с.. Автори відзначають працю митрополита Андрея між українськими переселенцями у США й Канаді як визначальну, завдяки якій митрополит домігся утворення незалежних від місцевих римо-католицьких єпископів єпархій УГКЦ, одночасно критикується діяльність радикальних священиків «Американського кружка», які були в опозиції до митрополита у питанні призначення першого українського єпископа для уніатів США.

У підпункті 1.1.2. «Світська історіографія» проаналізовано, що у різний період часу діаспорними світськими істориками досліджувались окремі аспекти участі УГКЦ у суспільно-політичному житті. Так, душпастирську працю першого греко-католицького священика І. Волянського у справі заснування парафіяльних шкіл, торгівельних кооперативів, банків, творчих колективів, хорів тощо дослідив О. Кравченюк Кравченюк О. Стежками отця Волянського в Америці / О. Кравченюк // Календар-альманах Українського Народного Союзу на рік 1994. - Джерсі Сіті: «Свобода», 1993. - С. 81-106.; Л. Ясеновський подав відомості з життя і місіонерської діяльності греко-католицького священика Григорія Грушки в США, заснування священиком Українського народного союзу (далі - УНС) і його офіційного органу «Свобода» Ясеновський Л. Отець Григорій Грушка / Л. Ясеновський // Календар-альманах Українського Народного Союзу на рік 1976. - Джерсі Сіті: «Свобода», 1975. - С. 115-118.; матеріали про життєвий шлях і діяльність першого українського єпископа в Америці єп. Сотера Ортинського описана M. Баранцем, ним же досліджено заходи єпископа спрямовані на об'єднання поділеної «закарпатсько-галицької» уніатської пастви Баранецький М. Життєвий шлях єпископа Кир Сотера Ортинського / М. Баранецький // Календар Союзу українців католиків «Провидіння» на 1956 рік. - Філадельфія: «Америка», 1956. - С. 34-42,. Статті І. Білинського, О. Рев'юка містять інформацію про заснування і діяльність СУК «Провидіння» в Америці Рев'юк О. Духовне обличчя українського іммігранта в Америці / О. Рев'юк // Ювілейний альманах 1894-1944: Виданий з нагоди п'ятдесятилітнього ювілею Українського Народного Союзу. - Джерсі-Сіті: «Свобода», 1944. - С. 47-85; Білинський І. До 60-тя «Америки» - органу союзу українців католиків «Провидіння» в Америці / І. Білинський // Ювілейна книга союзу українців католиків «Провидіння» 1912-1972. - Філадельфія: «Америка», 1972. - С. 14-33.; у працях Л. Мишуги, Д. Галичина, Я. Падоха подано матеріали про заснування УНС греко-католицькими священиками з «Американського кружка».

Плідна співпраця світської інтелігенції з ОУОА та Українського народного комітету (далі - УНК) за головування адміністратора Понятишина, що змінилась антагоністичними настроями у взаємовідносинах між УНС і УГКЦ із призначенням єп. К. Богачевського протягом 1925-1934 років, подано у фундаментальній праці М. Куропася, що присвячена 100-річчю УНС Куропась М. Українсько-американська твердиня: перші сто років історії Українського Народного Союзу / М. Куропась. - Острог - Чикаго: Острозька академія, 2004. - 682 с..

Першою працею діаспорних дослідників з історії української еміграції до Канади було дослідження В. Кає, який в контексті еміграційного руху дослідив місіонерську діяльність першого священика-місіонера у Канаді о. Н. Дмитріва.

У 50-60-х роках посилилось зацікавлення діаспорних істориків у піонерському періоді буття українців в Канаді. Проте, найпомітніше місце займають дослідження Б. Казимири, ним досліджено діяльність римо-католицького єпископа Аделяра Лянжевена, отців чину василіан, а особливо о. Йосафата Жана, ЧСВВ, в організації побутового життя і обслузі духовних потреб українських емігрантів, з'ясовано організаційні заходи перших двох місій уніатських священиків на чолі з о. В Жолдаком у 1901 і 1903 рр. Харитативна діяльність чернечих та сестринських згромаджень, труднощі в роботі першого єпископа для канадських українців Никити Будки узагальнено в книзі Б. Казимири «Релігійно-громадське життя в Українській Католицькій метрополії Канаді» Казимира Б. Релігійно-громадське життя в Українській Католицькій метрополії Канаді / Б. Казимира. - Торонто: Добра книжка, 1965. - 171 с..

В останній чверті ХХ ст. фундаментальними у досліджені суспільного, політичного, культурного життя українців на канадській землі із зазначенням внеску греко-католицького духовенства були праці М. Боровика Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891-1991) / М. Боровик. - Монреаль, 1991. - 485 с., О. Мартиновича Martynowych O. Ukrainians in Canada: the formative period, 1891-1924 / O. Martynowych. - Edmonton: Canadian Institute of Ukrainian Studies Press. University of Alberta press. 1991. - 564 p., М. Марунчака Марунчак М. Студії до історії українців в Канаді: Т. ІІ. Історія суспільно-культурного росту української Манітоби / М. Марунчак. - Вінніпег: УВАН, 1967. - 544 с.; Марунчак М. Читальні й просвітні організації в піонерській добі та їхнє націотворче значення / М. Марунчак // Життєвий досвід українців у Канаді: Рефлексії. - Вінніпег: УВАН, 1984. - С. 93-115..

У підрозділі 1.2. «Вітчизняна та радянська історіографія» охарактеризовано праці радянських вчених, українських дореволюційних та сучасних істориків з предмету дисертаційного дослідження. Встановлено, що радянськими істориками недостатньо висвітлювалась і залишалась поза увагою, а інколи й свідомо замовчувалась діяльність релігійно-церковних об'єднань і значення УГКЦ у збереженні етнічної самобутності українськими переселенцями. Л. Баграмова, М. Біду, А. Шлепакова й інших цікавили переважно статистичні дані про динаміку переселення та розселення іммігрантів з України в Північній Америці, їхня трудова діяльність, мовна проблема, окремі аспекти культурного життя, асиміляція заокеанських українців. Цінними праці радянських істориків постають при з'ясуванні соціально-побутових умов серед яких вели свою діяльність уніатські священика-місіонери.

Українська історіографія мало репрезентативна у висвітленні суспільно-політичної діяльності у США й Канаді УГКЦ та її духовенства. Найбільш інформативна наукова праця, що досліджувала українську заокеанську діаспору, була написана і видана Ю. Бачинським у Львові в 1914 році - «Українська імміграція в З'єднаних Державах Америки» Бачинський Ю. Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки / за ред. В. Маркусь. - К.: Інтел, 1995. - 342 с.. В ній на основі власних спостережень і досліджень, залучення великої кількості документів владних і громадських установ висвітленно причини до еміграції, динаміку та регіони розселення українців у США, у той же час простежено участь греко-католицьких священиків-місіонерів в економічному, культурному та суспільному житті української емігрантської групи у формативний період, відзначено провідну роль УГКЦ в організації української спільноти на території США.

Однак, на даний час не існує окремої праці авторства сучасних українських істориків, які б досліджували історичні етапи постання та діяльність у США й Канаді Уніатської Церкви.

У підрозділі 1.3. «Зарубіжна історіографія» зроблено аналіз досліджень північноамериканських вчених. Перші праці з'явились на поч. ХХ століття, які були присвячені процесам найімовірнішої асиміляції та інтеграції української малосвідомої меншини в американське середовище - М Гордон, А. Стернс, О. Голецкі Gordon M. Assimilation in American life: the role of race, religion and national origins / M. Gordon. - N. Y.: Oxford press, 1964. - 315 p.; Stearns A. New Canadians of Slavic origin: problems in creative reorientation / A. Sterns. - Winnipeg: William press, 1960. - 149 p.; Holecki O. Borderlands of world civilization / O. Holecki. - N.Y.: Oxford press, 1952. - 354 p.. Участь українців у розробці антрацитного регіону штату Пенсильванія, зокрема діяльності першого українського греко-католицького священика у США Івана Волянського, його належності до профспілки «Лицарі Праці», участі у масових страйках шахтарів засвідчено в дослідженнях В. Гріна та Г. Брауна Green V. The Slavik community on strike: immigrant labor in Pennsylvania anthracite / V. Green. - Philadelphia: Pennstate press, 1968. - 260 p.; Browne H. The Catholic Church and the knights of labor / H. Browne. - Washington D.C: The Catholic University of American Press, 1949. - 345 p..

Окремі сюжети з релігійного життя українців на північноамериканському материку з'ясовано в працях М. Галахера, В. Скота, а саме про роботу чину редемптористів в організації духовного і суспільного життя українських емігрантів у Канаді Galacher M. Strangers within our gates / M. Galacher. - Detroit: Asspiration, 1936. - 165 p.; Scott W. Eastern Catholics / W. Scott. - Toronto: Catholic Truth Society, 1927. - 456 p.; Г. Х'юзера - відношення римо-католицьких єпископів до українців США та до прибуваючих із Галичини уніатських священиків Heuser D. Appointment of a Greek bishop in the USA. American / D. Heuser // Ecclestical Review. - 1907. - August № 4. - P. 341-343..

Загально, можна констатувати недостатній рівень розробленості теми та відсутність узагальнюючої роботи, в якій би досліджувались значення, роль і місце УГКЦ у суспільно-політичному житті українців Північної Америки впродовж 1870-1939 рр.

У підрозділі 1.4. «Джерельна база дослідження» проаналізовано джерельну базу дисертаційної роботи, подано класифікацію джерел та загальну характеристику її основних груп.

Дисертант насамперед використав документи з фондів Центрального державного історичного архіву України у Львові: Особовий фонд митрополита Андрея Шептицького (Ф. 358. Оп. 3), Особовий фонд Бачинського Юліана (Ф. 683. Оп. 1), Греко-католицький митрополичий ординаріат м. Львів (Ф. 408. Оп. 1.), Греко-католицька митрополича консисторія (Ф. 201. Оп. 3).

Численні листи священиків і галицьких емігрантів з Канади та США про місіонерську діяльність та свій побут закордоном, що містяться у фондах архіву дозволяють узагальнити і засвідчити аспекти з еміграційного руху українців до США й Канади, водночас відстежити призначення уніатських священиків на місійну працю львівським митрополитом та появу греко-католицьких парафій на території США й Канади. З листів отців-місіонерів довідуємось про труднощі в роботі греко-католицького духовенства серед пастви у нових країнах проживання.

У фонді 408 поміщено автентичні статті про відвідини Америки митрополитом А. Шептицьким у 1910 році, а також низка листів-звітів священика-місіонера Платоніда Філіяса, який у 1902 році у складі місії В. Жолдака, секретаря А. Шептицького, обслуговував новоутворені поселення українців в Канаді. У своїх звітах він описує побут українських переселенців, їх господарське і фінансове положення, соціальний склад, їх труднощі та потреби.

Унікальним джерелом є фонд 789 - Особовий фонд Олекси Пристая - греко-католицького священика місіонера у США, в якому є близько 2700 аркушів власного машинописного тексту, що становили більшу частину його споминів про діяльність о. І. Волянського, членів «Американського кружка», критичні зауваження щодо «консервативної» політики започаткованої єп. К. Богачевським, труднощі у роботі першого українського єпископа у США С. Ортинського, ЧСВВ, конфлікти останнього із нелояльними священиками «закарпатцями».

Багато цінного фактологічного матеріалу з історії УГКЦ та суспільно-політичного життя українців в Америці зберігається в Єпархіальному архіві української греко-католицької церкви в м. Стемфорд, Коннектикут, США. У найбільш змістовній і чисельній за кількістю справ теці № 8 - Українська католицька церква в ЗСА. Історія заснування греко-католицького єпископату в Америці: адміністратор П. Понятишин, єп. К. Богачевський - містяться листи, відозви, розпорядження адміністратора Понятишина УГКЦ США, за сумісництвом голови УНК, щодо проведення «Русинського (українського) дня» в США 21 квітня 1917 року. У цій же теці містяться пастирські листи єп. К. Богачевського, найцінніший (78 арк.) - «Про досягнення і положення української католицької еміграції в Америці», Єпархіальний архів УГКЦ м. Стемфорд. Тека 8. Підтека Б. Спр. 32. Пастирський лист: Про досягнення і положення української католицької еміграції в Америці. Рукопис. (1932 р.). - 78 арк. в якому єпископ викладає власне бачення стану справ серед української еміграції у США, а також проблеми розвою УГКЦ.

Документи про співпрацю УГКЦ зі світськими діаспорними організаціями з метою підтримки національно-визвольних змагань 1917-1922 рр. представлено в теці 14 - «Особовий фонд священика Володимира Довговича».

Важливим джерелом при дослідженні внутрішнього процесу становлення УГКЦ в Америці і визначені офіційної позицій греко-католицького ординаріату з різних суспільно-політичних питань є офіційні друковані органи УГКЦ в США - «Душпастир», «Епархіяльний вестник», «Епархіальні вісти», а також періодичні видання «Америка», «Свобода», «Американский-руский вєстник», «Народна воля», «Канадійський українець», «Голос України», «Січові вісті» тощо.

До мемуарних праць, що висвітлюють історичний процес організації суспільного, культурного та церковного життя першими українськими іммігрантами в США, слід віднести спогади Д. Капітули, С. Куропася, о. М. Підгорецького, о. адм. П. Понятишина, о. О. Пристая, а з піонерського періоду поселення українців в Канаді - В. Чумера, І. Голода, о. Н. Дмитріва, В. Сікевича.

Наявні джерела мають різне походження, характер та рівень інформативності. У комплексі вони дають змогу розв'язати поставлені дисертантом завдання.

Другий розділ дисертації «УГКЦ в організації суспільно-політичного життя української еміграції Північної Америки у 1870-1914 рр. як чинник до збереження української ідентичності» складається з трьох підрозділів, в яких розглянуто організаційні заходи уніатських священиків-місіонерів, заснування незалежних єпархій УГКЦ США й Канади, місійний візит митрополита А. Шептицького до Північної Америки у 1910 році, що уберегло українську спільноту Америки від асиміляції і започаткували націовизначальні процеси в середині української громади.

У підрозділі 2.1. «Піонерська доба української еміграції до Північної Америки» досліджено причини і характер «першої хвилі» української еміграції до США й Канади з українських земель у 1870-1914 рр. Відзначено, що основну масу емігрантів до Північної Америки становили вихідці із Західної України: Галичини, Буковини і Закарпаття, а причиною до переселенського руху було - важке економічне, соціально-політичне положенням українців у складі Австро-Угорщини. До початку Першої світової війни до США емігрувало близько 500 тис. українців, а до Канади - понад 150 тис. Емігрантський рух в США й Канаду мав неорганізований характер, і як наслідок - до приїзду переселенців не було підготовлено належних умов. Будучи малограмотними, фінансово незабезпеченими, зі старокрайовими схильностями до випивки, українці були важким елементом до організації. Одночасно з тим, українські емігранти були глибоко віруючими - 90% переселенців з українських земель були уніатами.

У підрозділі 2.2. «Суспільне значення місіонерської діяльності перших греко-католицьких священиків на американській землі» з'ясовано, що переломним моментом, який визначив початок самоорганізації і влаштування побуту русинів у США був приїзд у 1884 році першого греко-католицького священика Івана Волянського, який за короткий час зумів зібрати і організувати в парафії розпорошених русинських іммігрантів греко-католиків; заснувати в русинських поселеннях допомогові братства, які за його ініціативи було об'єднано в «Союз Русинських Братств Америки»; започаткувати закладання русинських крамниць (кооперативів) та культурних осередків: церковних хорів, театральні труп, читалень, оркестрів. За його почином було засновано перше українське періодичне видання «Америка».

Приїзд нових одружених священиків на парафії у 1890-1894 рр., викликав нові проблеми: з одного боку - юрисдикції новоприбулих священиків, не визнавало місцеве римо-католицьке духовенство, з іншого - розпочалась міжусобна боротьба русинських священиків, в основному закарпатців, за краще організовані і фінансово забезпечені русинські парафії.

Ситуація загострилась із приїздом у 1895-1898 рр., неодружених греко-католицьких священиків галичан із «Американського кружка», які розпочали акцію викриття і засудження проугорських настроїв серед греко-католицького духовенства із Закарпаття. На фоні такого протистояння витворилась поляризація в середині русинської спільноти США. Русини Закарпаття гуртувались навколо заснованої братської організації «Соєдінєніє греко-католических руских братств» і його органу «Американского-руского вєстника», а вихідці з Галичини - при Руському Народному Союзі і газеті «Свобода».

Очоливши провід РНС і редакцію «Свободи», греко-католицькі священики з «Американського кружка» подолали москвофільські настрої в середині організації, стали проводом суспільно-політичного, культурного та економічного життя русинської громади, а просвітницька праця привела до зміни у націосвідомчій позиції переселенців-галичан. Стараннями священиків з «Американського кружка» відбулася еволюція від «русина» до «українця» і виховано світську патріотичну інтелігенцію в УНС.

У підрозділі 2.3. «Боротьба за призначення українських єпископів С. Ортинського, ЧСВВ, та Н. Будки УГКЦ для північноамериканських українців» встановлено, що за стараннями митр. А. Шептицького і непоступливій радикальній позиції уніатських священиків з «Американського кружка» у 1907 році було призначено о. С. Ортинського, ЧСВВ, єпископом греко-католиків в США. Таким чином було залагоджено тривале протистояння із місцевим римо-католицьким духовенством, яке вимагало юрисдикційного підпорядкування уніатських священиків місцевому католицькому духовенству, а також інкорпорування майна греко-католицьких парафій до римо-католицької церкви. Єпископ Ортинський, ЧСВВ, пом'якшив стосунки із римо-католицьким ієрархами, проте, намагаючись примирити галицькі і закарпатські духовні та світські кола, опинився заручником ситуації, коли в «українській», «мазепинській» позиції його звинувачувало закарпатське духовенство, а світські провідники УНС - у пропольських симпатіях та «окатоличені». Приїзд у 1910 році митрополита А. Шептицького до США, авторитет якого визнавали як галичани, так і закарпатці, до певної міри сконсолідував більшу частину русинської спільноти в США і заспокоїв нелояльних священиків закарпатців.

У формативний період української еміграції в Канаду (1891-1914 рр.) в її середовищі відбулись глибокі соціальні, світоглядні, ментальні зміни. Встановлено, що на початках русинської еміграції до Канади священиків уніатів між переселенцями було дуже мало, русини ставали об'єктом уваги впливових протестантських груп: методистів і пресвітеріан. Ці релігійні течії в кінцевому намірі хотіли виробити з українців «справжніх канадців», які б сповідували канадський спосіб життя. З іншого боку, агітація Російської православної місії від 1897 року, яка в своїй діяльності опиралась на вихідців з Буковини, досягала успіху у наверненні до православ'я, а разом з тим і до москвофільства. У початковий період русинськими переселенцями греко-католиками опікувалось французьке та англійське римо-католицьке духовенство і, не бажаючи відтоку українців до протестантських груп і православної місії, спонукало українців-уніатів інкорпорувати власність своїх парафій на Католицьку церкву Канади, що викликало широкий рух опору в рядах української громади, аналогічний тому, що був у США.

Відповідаючи настроям, що склались через різносторонні зазіхання на самовизначення русинів, їх віри і обряду, в Канаді заснувались «незалежницькі» церковні течії зі стану греко-католиків - «Серафимська церква» і «Незалежна грецька церква». Ліберальна партія Канади підтримувала «незалежницькі» церкви і протестантські групи в їх заходах щодо «просвітництва» українських іммігрантів, в той же час союзниками римо-католицької церкви виступали консерватори. Призначення у 1912 році о. Н. Будки єпископом греко-католиків в Канаді допомогло призупинити відтік вірних УГКЦ Канади до протестантських груп, Російської православної місії та «незалежницьких церков», зберегти їх віру і обряд, а разом з тим й русинську (українську) ідентичність.

Третій розділ дисертації «Національно-політична акція УГКЦ США й Канади у 1914-1923 рр. в утвердженні північноамериканського українства», має три підрозділи, в яких показано участь греко-католицького духовенства і архієреїв УГКЦ у ствердженні національно-патріотичних почувань українською діаспорою Америки.

У пудпункті 3.1. «Пастирські листи єп. Н. Будки та єп. С. Ортинського, ЧСВВ, у справі війни» досліджено зміст, значення та реакцію на пастирські листи єпископів УГКЦ США й Канади в переддень Першої світової та протягом її розгортання.

Встанолено, що єп. Ортинський, ЧСВВ, у своїх пастирських листах однозначно осудив Росію як ініціатора світової війни, через яку страждало українське населення західних земель. Позицію єп. Ортинського - підтримувати Австро-Угорщину і долучатись до її військової компанії проти Росії - підтримала абсолютна більшість українських американців, що вилилось у масові віча і зібрання, проведення яких ініціювало місцеве греко-католицьке духовенство. Священики інформували про перебіг війни, закликали долучатись до більш активної грошової і моральної допомоги, стали виразниками суспільної думки української громади.

Єп. С. Ортинський, ЧСВВ, який всі сили докладав веденню допомогової акції страждаючим в Україні, пожертвував церковними справами, матеріальним положенням УГКЦ США заради старокраєвих потреб. Така жертовна позиція єпископа сконсолідувала навколо нього патріотично небайдужі кола українських емігрантів, які долучилась до роботи в об'єднаній Українській Народній Раді, створення якої ініціював єпископ у 1914 році.

Пастирські листи і заходи реагування єп. Н. Будки УГКЦ Канади стали з одного боку дороговказом дій для української греко-католицької пастви, а з іншого - знаряддям дискримінації в руках її противників. Переконання єп. Н. Будки, що завдяки перемозі Австро-Угорщини у світовій війні західні українці отримають можливість здобути свою державу, були підставою до написання першого пастирського листа від 27 липня 1914 року із закликом допомоги Австро-Угорщині і мобілізації до її війська. Ліберальною канадською пресою таке звернення у переддень приєднання Канади до війни на боці Антанти було розцінено, як нелояльність до влади, підривною діяльністю в середині Канади на користь мілітаристським планам Німеччини і Австро-Угорщини в Європі. Своїм пастирським листом від 6 серпня того ж року єп. Н. Будка відкликав попереднє послання і закликав до лояльності Канаді, однак, в очах багатьох українців непослідовність заходів єпископа Будки стала головною причиною дискримінаційної роботи, яка почала вестись проти української спільноти в Канаді - переглядались прагнення українців до збереження національної мови, віри, культури, звичаїв, а також відбулось інтернування українців, які на заклик єп. Будки зголосились долучитись до австрійської армії, і тих, які підозрювались у шпигунстві.

Така ситуація в українській громаді нівелювала заходи єпископа Будки при розбудові культурних, освітніх осередків для українців в Канаді, ускладнювала його допомогову акцію жертвам війни в Україні.

У підпункті 3.2. «Діяльність о. адміністратора П. Понятишина УГКЦ США і робота УНК» досліджено, що залишившись без проводу в США через смерть єп. С. Ортинського, ЧСВВ, й ізоляцію єп. Н. Будки у загальноукраїнських справах в Канаді, північноамериканські українці згуртувались навколо адм. УГКЦ США о. П. Понятишина, який за короткий час об'єднав поділену українську спільноту США - світські кола якої і УНС вели старокраєву допомогову акцію в рамках «Федерації», і діячів з Української Народної Ради, організованих єп. С. Ортинським, ЧСВВ. В результаті, за ініціативи адм. о. П. Понятишина було засновано УНК, який почав проводити широкомасштабну роботу у 1916 році.

Особистою заслугою адм. о. П. Понятишина було прийняття конгресом, а як наслідок і схвалення окремою резолюцією В. Вільсоном, проведення 21 квітня 1917 року «Русинського (українського) Дня» в Америці, зібрані кошти від якого було відправлено до УЦР в Київ. Завдяки успішному проведенню «Українського дня» в США українська спільнота прикувала увагу американської громадськості та урядових кіл не лише до «українського питання» знедолених братів в Україні, але й заявила про себе перед американським суспільством.

Перемога Антанти у війні відкрила можливість адм. о. Понятишину і УНК через американську сторону і президента В. Вільсона, який декларував право невільних народів до самовизначення, здобути позитивне вирішення «українського питання» на міжнародній арені. Переданий адм. о. Понятишиним В. Вільсону меморандум в справі незалежності України скріпляв віру заокеанських українців, підносив їх дух до націотворчих устремлінь і постання суверенної об'єднаної України.

Успішна робота адм. о. Понятишина в середині україно-американської громади дозволила УНК відіслати на Версальську мирну конференцію свою делегацію, що вела консультативно-дорадчу роботу при делегаціях ЗУНР і УНР, а також була їх посередником у зв'язках з американським дипломатичним представництвом в Парижі. Проте переконання американського урядового і законодавчого істеблішменту в тому, що більшовицька влада буде тимчасовим явищем в Росії і доля російської України буде вирішуватись при встановленні в Росії законної влади в наступних роках, було причиною того, що підготовлений за ініціативою адм. о. П. Понятишина меморіал, який було представлено перед конгресом США про визнання незалежності України, зазнав поразки.

У підпункці 3.3. «Дипломатична і місійна акція митрополита Шептицького в США у 1921-1922 рр» досліджено, що окремим епізодом загальноукраїнського піднесення був приїзд митр. А. Шептицького до США й Канади у 1921-1922 рр. Він передбачав на меті привернути увагу американських офіційних кіл, від яких залежала доля Східної Галичини, до західноукраїнської проблеми та до його єдино можливого вирішення - відновлення суверенності ЗУНР; показати важке становище українців в окупованому Польщею краї, а також активізувати надання Східній Галичині матеріальної допомоги. В процесі реалізації цих завдань митр. А. Шептицький відбув аудієнції із президентом США Гардінгом, держсекретарем Г'юзом та міністром торгівлі Гувером, зібрав близько 15 тис. доларів на повоєнних сиріт в Галичині, а за суспільним наслідком - вплинув на консолідацію української спільноти в Америці, сприяв об'єднанню зусиль провідних організацій у витворені на еміграції національно-свідомих українців.

Однак дипломатичні заходи української громади, митр. А. Шептицького і УНК на чолі з П. Понятишиним не досягли успіху, і прийняття у 1923 році остаточного рішення Радою послів Антанти про передання західноукраїнських земель відродженій Польській державі викликало велику зневіру і депресію в середовищі американських і канадських українців. Проте довгі роки дипломатичної боротьби і морально-фінансової допомоги Україні, активний провід в яких взяло греко-католицьке духовенство та його ієрархи, єпископи й адміністратор, витворили в середовищі української громади Північної Америки чітке розуміння свого національного орієнтиру, державницьких ідеалів та устремлінь.

Четвертий розділ дисертації - «Участь УГКЦ США й Канади в суспільно-політичних процесах міжвоєнного періоду, й остаточне оформлення української діаспори Північної Америки» - присвячено висвітленню суспільно-політичних процесів, що відбувались в середині української спільноти США й Канади у 1924-1939 рр., спричинені бажанням єп. К. Богачевського і В. Ладики, ЧСВВ організувати внутрішньоцерковний лад УГКЦ США й Канади і відійти від політичних акцій, що ініціювались світськими діаспорними інституціями.

У підпункті 4.1. «Діяльність УГКЦ США та Канади і поглиблення конфлікту з ОУОА та УГПЦ Канади» проаналізовано перехід УГКЦ США й Канади від активної участі проводу у суспільно-політичному житті української громади до суто церковних справ - створення мережі цілоденних парафіяльних шкіл, коледжів-семінарій, греко-католицьких наукових центрів та культурних осередків, впорядкування справ по парафіях.

Будучи переконаними, що початковий період становлення української спільноти в США й Канаді було завершено і українці вже ствердились в національному усвідомленні як «українці», греко-католицькі єпископи К. Богачевський УГКЦ США і Н. Будка, а пізніше В. Ладика (УГКЦ Канади), поставили перед собою завдання виховати нове покоління українців - у Христовій вірі, високоосвічених носіїв української культури і традицій, в майбутньому - світських і духовних провідників української громади в Північній Америці. Вказана зміна у напрямку роботи УГКЦ США й Канади викликала протест з боку частини греко-католицького духовенства, яка за довгий час звикла бути активним учасником суспільно-політичного життя української громади. З іншого боку, численні грошові збірки на просвітні церковні справи, які ініціювали греко-католицькі ординаріати США й Канади заважали вести власні - «Об'єднанню» та УНС. До цього ж додались непорозуміння навколо Римо-польського конкордату, зміни церковного календаря, а головно через небажання і заборону єпископа К. Богачевського відзначати 10 річницю від дня смерті І. Франка у 1926 році.

Ескалація конфлікту у 1925-1934 рр. поділила українське патріотичне середовище на дві частини: УГКЦ США і Канади, союзником яких виступила «Гетьманська Січ» і світська інтелігенція, що гуртувалась навколо «Об'єднання» і УНС. Наслідком непотрібного протистояння був відхід частини вірних і священиків УГКЦ до УАПЦ архиєп. І. Теодоровича, у свою чергу «Об'єднання» не змогло провести повноцінної грошової збірки по парафіям на політичні цілі.

У підпункті 4.2. «Католицька акція» мирян при УГКЦ США й Канади: діяльність БУК, ЛУКМ» досліджено вселенську «Католицьку акцію» по залученню мирян до церковної справи у суспільному секторі, що взяла у свою орбіту УГКЦ США й Канади у 30-х роках ХХ століття. У цей період в США було засновано ЛУКМ, а в Канаді - БУК з його жіночими і молодіжними секціями. Братства і ліги українців греко-католиків стали рушійною силою по залученню нових вірних в стан УГКЦ, осередками збереження української мови, культури, традицій, активними одиницями у загальному суспільно-політичному житті української групи в США й Канаді. З їх утворенням було пом'якшено і в кінцевому результаті припинено історичне протистояння провідних світських і духовних кіл на північноамериканських землях.

У «Висновках» сформульовані основні результати дослідження, які виносяться на захист:

аналіз стану вивчення діяльності УГКЦ США й Канади у суспільно-політичному житті українців Північної Америки показав, що ця проблема проаналізована недостатньо, особливо у розумінні націоосвідомчого впливу УГКЦ США й Канади на українську еміграцію в кін. ХІХ - пер. пол. ХХ століття; з'ясовано, що джерельна база дослідження є достатньо репрезентативною для вирішення визначеної мети та завдань. Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що в історіографії, як у вітчизняній, так і діаспорній, залишається багато недостатньо розроблених питань з даної тематики;

встановлено, що початковий період масової еміграції українців до США й Канади носив неорганізований характер і походив із західноукраїнських земель. Українські переселенці, будучи розділені культурно, діалектично, регіонально та за політичними поглядами, ставали легким об'єктом асиміляції, жертвами експлуатації і визиску, однак своєю організаційною і просвітницькою діяльністю перші греко-католицькі священики-місіонери зуміли організуванти суспільне і культурного життя північноамериканських українців.

доведено, що місійна акція о. І. Волянського була визначальним консолідуючим чинником, що своєю просвітницькою діяльність зумів призупинити відтік українців до польських словацьких і чеських церковних парафій, уберегти їх від повної асиміляції і латинізації; просвітницька і душпастирська акція священиків-уніатів, членів «Американського кружка», привели до еволюції у націовизначаючій позиції переселенців галичан - від «русина» до «українця», з іншого боку призвівши до чіткого розмежування в середині греко-католицьких вірних - на русинів закарпатців і українців галичан. Доведено, що діяльність й ідеї «Американського кружка» не обмежувались США, а поширювалась і на українців Канади;

визначено, що остаточне оформлення «українства» серед української громади США й Канади відбулось в період Першої світової війни та визвольних змагань на українських землях у 1917-1921 рр., коли УГКЦ США й Канади виступила з однозначною підтримкою визвольних устремлінь українського народу. Патріотичні кола української еміграції на початку Першої світової були зорганізовані в Українській Народній Раді за ініціативи єп. С. Ортинського, ЧСВВ, який у своїх пастирських листах однозначно осудив Росію як ініціатора світової війни, через що страждало українське населення західних земель чим підсилив національні почування і державницькі устремління греко-католицьких вірних; доведено, що пастирські листи єп. Будки в справі війни хоч і спровокували поділ всередині української греко-католицької громади Канади і викликали незадоволення ліберальної частина канадського суспільства, проте дозволили краще зрозуміти державницькі орієнтири українців Канади, що не обмежувались вже виключно західноукраїнськими землями, а відстоювали соборність об'єднаної України;

визначено, що найбільш консолідуючою роботою в стані національно патріотичних сил українських емігрантів була діяльність адм. УГКЦ США о. П.Понятишина. За його проводу українці прикували увагу американської громадськості та урядових кіл не лише до «українського питання», провівши «Русинський (український) день» у 1917 році, але й заявили про себе перед американським суспільством. Адм. о. П. Понятишин згуртував навколо себе політично небайдужі кола української еміграції, що відстоювали українські суверенні інтереси в період визвольних змагань 1917-1921 рр., відіслав на Версальську мирну конференцію свою делегацію, що вела консультативно-дорадчу роботу при делегаціях ЗУНР і УНР і була їх посередником у зв'язках з американським дипломатичним представництвом в Парижі;

з'ясовано, що у міжвоєнний період відбувся перехід УГКЦ США й Канади від активної участі її проводу у суспільно-політичних процесах української громади до розвинення власних структурних одиниць створення мережі цілоденних парафіяльних шкіл, коледжів-семінарій, греко-католицьких наукових центрів та культурних осередків, впорядкування справ по парафіях. У суспільно-політичних питаннях ординаріати УГКЦ США й Канади співпрацювали із «Гетьманською Січю», напротивагу світській інтелігенції з УНС в США та прихильникам УГПЦ в Канаді.

встановлено, що «Католицька акція», ініційована і підтримувана єп. К. Богачевським (УГКЦ США) і В. Ладикою, ЧСВВ, (УГКЦ Канади), у 1930-х роках стала визначальним чинником у примиренні світських і духовних кіл в межах української спільноти Північної Америки;

простежено, що постать митрополита А. Шептицького мала визначний вплив на українських переселенців у США й Канаді, завдяки його авторитету на Північноамериканському континенті було відкрито незалежні українські єпархії УГКЦ США й Канади, була проведена успішна збіркова акція на повоєнних сиріт в Україні, що зміцнило авторитет церкви, консолідувало кола вірних-уніатів і українську діаспору загалом.

ПУБЛІКАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ, ЯКІ ВІДОБРАЖАЮТЬ РЕЗУЛЬТАТИ І ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Суспільна і душпастирська діяльність о. І. Волянського серед американських українців (1884-1890 рр.) / Юшкевич В. В. // Етнічна історія народів Європи: Збірник нукових праць. Випуск 31. - К.: УНІСЕРВ, 2010. - С. 168-173.

2. «Американський кружок» у національному освідомленні та духовній опіці над північноамериканськими українцями / Юшкевич В. В. // Часопис української історії: Збірник наукових праць. Випуск 17. - К. - 2010. - С. 91-101.

3. Становлення української греко-католицької преси в Канаді в першій пол. ХХ ст. / Юшкевич В.В. // Часопис української історії: Збірник наукових праць. Випуск 18. - К. - 2010. - С. 100-107.

4. Пастирські листи єп. Никити Будки у справі Першої світової війни, їх значення і резонанс в україно-канадському середовищі / Юшкевич В. В. // Пам'ять століть. - К.: Україна, 2010. № 1-2 (83-84) - С. 188-200.

Публікації, які додатково відображають результати дисертаційного дослідження:

5. Націотворчий аспект УГКЦ у суспільно-політичному житті «українства» США й Канади, його роль у розвитку і збережені демократії / Юшкевич В.В. // Шевченківська весна: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 90-річчю Української революції 1917-1920 рр. [Київ, 1-2 березня 2007] - Вип. V: У 3-х част. - Ч. 3. Історія / За заг. ред. проф. В.Ф. Колесника. К., 2007. - С. 367-369.

АНОТАЦІЯ

Юшкевич В.В. «Українська греко-католицька церква у суспільно-політичному житті українців Північної Америки у 1870-1939 рр.» - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.12. - українознавство (історичні науки). - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженю Української греко-католицької церкви у суспільно-політичному житті української спільноти США й Канади у 1870-1939 рр., визначенню її ролі і значення. На основі широкого кола джерел досліджено всеосяжну місійну та душпастирську працю уніатських священиків-місіонерів, ієрархів УГКЦ США й Канади, митр. Андрея Шептицького, які вели просвітницьку, націоосвідомчу акцію серед українських переселенців, що у кінцевому результаті витворили свідому своїх державницьких ідеалів та національної приналежності українську діаспору.