Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.)

Водночас були й певні вади в його організації. Йшлося, зокрема, про відсутність власного приміщення, нерозв'язану проблему фінансування, а також, що найсуттєвіше, відсутність «жодних державних прав», «патенту для служби, як давали державні російські університети». Через це П.Пилипчук пропонував утворити свій державний університет, «свій розсадник рідної, а не чужої культури».

У розділі третьому - «Процес формування і відкриття державних українських університетів. Нормативно-правова база національної університетської освіти (січень 1918 - жовтень 1920 рр.)» - з'ясовується роль інтелігенції у творенні державних українських університетів за Центральної Ради, плани і перші кроки влади щодо організації державних українських університетів, діяльність комісій із заснування вищих шкіл, юридичне оформлення державних українських університетів та їх законодавча підтримка владою, урочисте відкриття українських держуніверситетів і надання державних прав російським університетам та спроби їх українізації.

Після визволення Києва делеговані до владних структур представники української інтелігенції подали ідею об'єднати університет св. Володимира з КНУУ в один державний український університет. Її не підтримали як російські науковці, так і частина українських. Студенти-українці обох університетів визнали утворення ДУУ на часі.

З початку 1918 р. розпочалася робота із заснування університету у Кам'янці-Подільському. У березні делегація Подільської «Просвіти» домовилася, що в губернському центрі треба відкривати не філію університету св. Володимира (її збиралися заснувати в Криму), а окремий університет класичного типу з українською мовою навчання. Для вирішення усіх місцевих питань, пов'язаних із відкриттям вишу, утворили Університетську комісію. На початку квітня 1918 р. міська дума ухвалила відкрити в місті університет, взяти позику на суму 1 млн. крб. під реалізацію університетського проекту, профінансувати інші видатки, пов'язані з ним. Делегація КНУУ, яка прибула до міста, погодила низку важливих питань, що стосувалися відкриття вишу. Важливе значення для реалізації цього проекту мала ухвала Першого Подільського народного зібрання (22-26 квітня 1918 р.) про асигнування Міністерству народної освіти УНР в 1 млн. карб. для потреб К-ПДУУ.

У березні 1918 р. у МНО схвалили план перетворення КНУУ у державний український університет і заснування такого ж вишу в Кам'янці-Подільському. Згодом утворили Комісію у справах вищих шкіл України, яка повинна була виробити засади об'єднання університетів у Києві. Утім її діяльність виявилася безрезультатною.

За гетьманату створили Комісію у справах вищих шкіл і наукових інституцій. Вона підготувала два законопроекти - про перетворення КНУУ в Київський державний український університет і про заснування К-ПДУУ, які у серпні набрали юридичної сили. Університети були україномовними, класичними. У вирішенні внутрішніх питань належало користуватися російським університетським статутом 1884 р. Гетьманська влада прийняла ще кілька важливих законів і постанов, що стосувалися фінансування і розвитку закладів.

Уряди Директорії УНР приймали акти, якими сприяли зміцненню ДУУ. На підтримку і розвиток К-ПДУУ, який тривалий час залишався єдиною національною вищою школою УНР, було спрямовано низку законів і постанов.

Відкриття двох державних українських університетів 6 і 22 жовтня 1918 р. стало великим державним і національним святом, яке отримало великий резонанс у суспільстві. Кожне із них мало свій сценарій, особливості, залишило незабутні враження в учасників святкового дійства. Появу університетів привітали сотні організацій, наукових структур, навчальних закладів, відомих українських діячів, приватних осіб тощо.

За гетьманату російським університетам і чотирьом інститутам надали статус державних, що відкрило їм шлях до державного фінансування. За окремими законами у Харківському і Новоросійському університетах заснували по 4 кафедри українознавства, у Ніжинському історико-філологічному інституті - дві з обов'язковим україномовним викладанням. У Міністерстві освіти й мистецтв розробили проект поступового відкриття у Харківському і Новоросійському університетах, починаючи з 1918-1919 навчального року, українських паралельних кафедр, але юридичної сили він не набрав.

За Директорії УНР уряд В.Чехівського взяв курс на радикальне реформування старих вишів. Зокрема, університет св. Володимира хотіли приєднати до КДУУ, але намір не здійснили через вимушену евакуацію вищих органів влади з столиці.

Розділ четвертий - «Кадровий потенціал і студентський контингент. Творення матеріально-технічної й інформаційної бази державних українських університетів (серпень 1918 - лютий 1921 рр.)» - висвітлює особливості формування та якісний рівень кадрового складу, чисельність, національний і віковий склад, базовий освітній рівень студентського контингенту, здобутки і проблеми матеріально-технічної бази, заснування та організацію роботи університетських бібліотек.

До викладацької праці в КДУУ відразу залучили майже 50 професорів, приват-доцентів, лекторів і асистентів. У 1919 р. штат його науково-педагогічних працівників зріс більш як на 50 осіб. Не всі вони змогли приступити до виконання своїх посадових обов'язків. Віддаленим резервом викладацьких кадрів були 33 професорські стипендіати. Найбільш відомими професорами українського університету були М.Туган-Барановський, А.Кримський, Є.Тимченко, М.Василенко, Б.Кістяківський, Г.Павлуцький, Д.Граве, І.Ганицький, В.Данилевич та ін.

Кадри К-ПДУУ формувалися переважно з приїжджих науковців. До початку першого навчального року змогли взяти на роботу лише 13 осіб. У січні-лютому 1919 р. до них приєдналися 17 професорів і приват-доцентів з Києва, Харкова, Катеринослава, Одеси, Кам'янця-Подільського, міст Галичини. До кінця року ще 36 осіб посіли різні викладацькі та асистентські посади. Станом на травень 1920 р. у виші нараховувалося 7 професорів, 23 приват-доценти, 1 астроном-наглядач, 5 лекторів, 21 асистент. Найбільш відомими з них були І.Огієнко, В.Біднов, М.Хведорів, П.Бучинський, В.Петр, М.Столярів та ін. Загалом з серпня 1918 до кінця 1920 р. на роботу до К-ПДУУ оформили 123 професори, приват-доценти, лектори, асистенти і професорські стипендіати. Із-за поважних причин частина з них на роботу не з'явилася.

Формування студентського контингенту ДУУ відбувалося спочатку за єдиними для всіх університетів правилами, а з лютого 1919 р. - за окремими (від абітурієнтів вимагали елементарного знання української мови). Всі вступники повинні були мати середню освіту (у серпні 1920 р. радянська влада відмовилася від цієї вимоги). Наприкінці 1918 р. у КДУУ навчалося 1700 осіб. Восени 1919 р. ця кількість зросла до понад 1800. У К-ПДУУ наприкінці 1918 р. навчалося 414, наприкінці 1919 р. - 1407 студентів. У травні 1920 р. в обох університетах сумарно нараховувалося майже 3400 молодих людей, які здобували вищу освіту. За національністю абсолютну більшість представляли українці. Студентами К-ПДУУ були також євреї, поляки, росіяни, німці, білоруси та ін. Найчастіше молодь походила із селян і духовенства. За віросповіданням переважали християни православного обряду. Юнаки становили 80%.

КДУУ отримав будинки Миколаївської гарматної школи, але з початком антигетьманського повстання там розмістили військові частини. К_ПДУУ отримав у користування триповерховий будинок, який спочатку ділив з технічною школою. Університети утворили бурси для іногородніх студентів. У 1919-1920 навчальному році навчальні площі К-ПДУУ зростали.

Обидва університети розпочали підготовчі заходи зі зведення (у Києві добудови) власних корпусів. Однак через недостатнє державне фінансування і політичні причини ця робота обмежилася підготовчою стадією.

КДУУ успадкував від народного університету значний бібліотечний фонд, який збільшувався різними шляхами. У К-ПДУУ придбанням літератури зайнялися ще до відкриття закладу. Його фундаментальна бібліотека у жовтні 1919 р. нараховувала вже 19872, наприкінці 1920 р. - 36 тис. примірників (україномовних видань було обмаль), обслуговувала також представників міської громади, держслужбовців, військовиків тощо. Для зручності користування книгами відкрили читальні.

У розділі п'ятому - «Освітня і наукова діяльність українських університетів. Проблема соціального захисту науково-педагогічних, навчально-допоміжних і технічних працівників та студентів (серпень 1918 - лютий 1921 рр.)» - досліджено процес створення кабінетно-лабораторної бази, організації і проведення навчальної праці, підготовки і видання українських підручників і посібників, наукового життя професорсько-викладацьких корпорацій і студентів, науково-видавничої діяльності українських університетів, впливу економічної кризи на становище науково-педагогічного, навчально-допоміжного і технічного персоналу і студентів, допомоги держави і місцевих самоврядувань університетським працівникам і студентській молоді, стипендіального забезпечення і гуманітарної діяльності громадських організацій.

У КДУУ не вдалося завершити формування кабінетно-лабораторної бази, тож послуговувалися переважно кабінетами, лабораторіями і музеями університету св. Володимира. У К-ПДУУ проводили послідовну роботу зі створення подібних структур. Загалом тут функціонували 15 кабінетів, 3 лабораторії, дві майстерні, метеостанція, обсерваторія, креслярський зал. Через військові причини не вдалося облаштувати коло Дністра біостанцію, через фінансові - закласти ботанічний сад.

Студенти записувалися на різні лекційні курси і практичні заняття (обов'язкові й за вибором). Тижневе навантаження залежало від спеціальності. Навчання відбувалося переважно у другу половину дня. Юнаки і дівчата боляче реагували на порушення встановленої тривалості занять. Навчальний процес, за деякими винятками, був україномовний. Значну частину часу приділяли вивченню українознавства. Молодь високо оцінювала педагогічну майстерність багатьох своїх наставників. Через різні причини не всі студенти ретельно відвідували заняття, вчасно складали колоквіуми.

У К-ПДУУ створили фонд україномовних підручників і посібників, який зростав з року в рік. Чимало підготовлених текстів не вдалося опублікувати через матеріальну скруту.

Багато викладачів КДУУ були членами Українського наукового товариства, окремі стали академіками, очолювали відділи і комісії УАН. У самому університеті не було об'єднання вчених., через матеріальну скруту не вдалося видрукувати збірки наукових праць. 18 статей викладачі помістили здебільшого у виданнях УНТ і УАН. У К-ПДУУ заснували Наукове товариство, яке у двох секціях об'єднало практично всіх науково-педагогічних працівників і професорських стипендіатів. Відповідно до статуту НТ проводилися засідання секцій. Із запланованих 8 томів наукових записок вдалося видрукувати лише два. Вчені університету опублікували 10 наукових статей. На замовлення різних органів підготували і видали 4 брошури, 4 підручники і посібники для школярів та абітурієнтів, 2 довідники.

Студенти під керівництвом наставників створили низку своїх наукових гуртків, які, зокрема в К-ПДУУ, об'єдналися у Студентське наукове товариство. Молоді науковці друкували результати власних досліджень на сторінках молодіжного наукового і літературного часопису, інших видань.

На становищі усіх працівників і студентів ДУУ негативно позначилися економічна, фінансова і продовольча кризи 1914-1921 рр. Періодичне підвищення розміру окладів усіх категорій працівників не встигало за темпами гіперінфляції. Приїжджі викладачі мешкали переважно у найманих кімнатах. Харчування не відповідало фізіологічним нормам. У К-ПДУУ вимушено займалися городництвом. Для членів трудового колективу університетське господарство реалізовувало сільгосппродукцію за цінами, нижчими від ринкових. Одяг і взуття, як правило, доношували ще з довоєнних часів. Викладачі практикували сумісництво, нерідко хворіли і навіть помирали.

Стипендії та грошові допомоги для студентів були незначні. У 1918-1920 рр. в К-ПДУУ загалом нараховувалося 153 стипендіати, у КДУУ їх було значно менше. Недостатньо працювали товариства допомоги незаможним студентам. У К-ПДУУ грошові пожертви і одяг розподіляли серед хворих юнаків і дівчат. На державні кошти працювала студентська їдальня, яка відпускала дешеві обіди (для найбідніших - безкоштовні або зі знижками). 30% студентів були звільнені від плати за право навчання, інші вносили її з великим запізненням через матеріальну скруту. Багато незаможників заробляли на життя. Роботу вони шукали самі або ж отримували її в студентських трудових артілях. У К-ПДУУ діяв ще й молодіжний кооператив «Самодопомога», який нараховував 270 осіб. Студенти зайнялися господарюванням на землі, часто хворіли (щонайменше 12 осіб померли). З встановленням радянської влади молодь виконувала фізичну повинність, за яку отримувала дворазове харчування.

Розділ шостий - «Українські університети - опора національного державотворення і рушії освітньо-культурного відродження країни (1917-1920 рр.)» - з'ясовує участь викладачів і студентів у державно-політичному житті, збройному захисті української держави та церковному відродженні, їх лекційно-пропагандистську, літературно-публіцистичну і редакційно-видавничу діяльність, роботу із збереження культурно-історичної та архівної спадщини українського народу, а також функціонування при К-ПДУУ гімназії для дорослих і учительських курсів.

Понад 30 науковців українських університетів у 1917-1920 рр. увійшли до складу органів державної влади і управління країни, різних структур, які створювалися міністерствами. Професорсько-викладацькі корпорації реагували на важливі події державно-політичного життя, пропагували і захищали українську ідею, виховували студентство в національно-патріотичному дусі. Студентський курінь січових стрільців, до якого увійшли юнаки КНУУ, стримував натиск більшовицького війська на Лівобережжі, взяв участь у придушенні більшовицького повстання у столиці.

Українська студентська громада К-ПДУУ організувала свою січову сотню, яка забезпечувала порядок під час боїв за місто, воювала на фронті.

Представники українських держуніверситетів активно працювали на відродження Української Православної Церкви: очолювали міністерство ісповідань, входили до складу дорадчої структури цього органу тощо. Богословський факультет К-ПДУУ готував священиків для автокефальної церкви, навчав місцевих священиків української вимови богослужбових текстів. Викладачі-теологи показували у цьому приклад, протистояли антиукраїнській позиції подільського єпископа, переклали українською частину Біблії.

Плеяда викладачів українських університетів доносила до різних членів суспільства своє пропагандистське слово, поширювала наукові ідеї, знання про українську історію, мову, літературу, політику, економіку тощо. Їх голос звучав на різних всеукраїнських і місцевих форумах, під час літніх курсів, на окремих лекціях, бесідах. У 1919-1920 навчальному році викладачі К-ПДУУ прочитали в різних аудиторіях 478 науково-популярних лекцій.

Окремі науковці К-ПДУУ друкували свої вірші, готували прозу. Активніше літературною творчістю займалися студенти. Загалом вони опублікували 36 поетичних і 6 прозових власних творів, два переклади французьких авторів.

У різних періодичних виданнях викладачі, професорські стипендіати і бібліотечні працівники розмістили понад 70 публіцистичних матеріалів, присвячених різним актуальним проблемам, студенти-літератори - понад 10 статей і заміток про молодіжне і суспільно-політичне життя. Окремі науковці, управлінці і студенти К-ПДУУ працювали редакторами міських і університетських видань.

Викладачі українських вишів прилучилися до роботи зі збереження культурно-історичної спадщини, з реституції в Україну культурних цінностей, охорони культових споруд, збереження старих і творення нових музеїв. Працівники і студенти К-ПДУУ, військовики виявляли і доставляли до вишу цінні книжкові колекції, окремі стародруки. Бібліографічні раритети передали університетській бібліотеці різні установи і заклади Кам'янця-Подільського. Подібне відбувалося і в КДУУ. Значні зусилля докладали до збереження архівних комплексів: працювали у відповідних державних структурах, у К_ПДУУ утворили архівну комісію, яка наполягала на передачі низки архівних фондів до вишу, де згодом відкрили університетський архів. Там же створили кабінет (музей) мистецтв, у якому були тисячі цінних художніх речей. Розпочали збір матеріалів про Українську революцію.

При цьому ж виші функціонувала українська змішана гімназія для дорослих, де навчальний процес забезпечувала частина викладачів. Попри бідність матеріальної бази, нерозв'язані фінансові та інші проблеми, заклад зумів зробити випуск учнів, чим посприяв їх вступу до українського університету.

Викладачі К-ПДУУ брали участь у роботі дворічних учительських курсів, які розмістилися в будинку університету, були готові підтримати своєю працею й учительський інститут, який задекларували, але, на жаль, так і не відкрили.

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено основні результати проведеного дослідження:

Аналіз історіографії проблеми переконує, що станом на початок 2011 р. тема утворення і діяльності державних українських університетів (1917-1921 рр.) ще не була предметом комплексного узагальненого дослідження. Для вивчення проблеми використовувалися загальнонаукові та спеціалізовані методи історичного пізнання.

З'ясовано, що після падіння самодержавства в Росії організоване українство почало вимагати від петроградської влади невідкладних реформ, зокрема і в освіті, які мали призвести до створення національної школи - від початкової до вищої. Наявні навчальні заклади пропонувало реформувати на засадах українізації. Стара професура вишів була переважно вороже налаштована до викладання українською мовою і не погоджувалася із запровадженням в університетах українських кафедр. Наприкінці 1917 р. молода українська влада розробила проект створення у вищих школах паралельних кафедр, але не зуміла його втілити через низку об'єктивних причин.

Доведено, що українські вчені і педагоги розгорнули роботу із заснування КНУУ - першої неофіційної національної вищої школи. Велику роль у цьому відіграло Українське наукове товариство. До роботи в народному університеті вдалося залучити значні українські наукові сили, які навчали студентів на рівні тодішніх передових педагогічних технологій, створювали україномовні наукові і навчально-методичні праці. Студенти навчалися старанно. Матеріально-технічна база навчального процесу поступалася тій, якою володіли російські вищі школи в Україні. Університет існував на громадські кошти і внески студентської молоді та слухачів підготовчого відділення.

Виявлено, що перша УНР прагнула реформувати старі університети на засадах українізації, створити мережу державних українських університетів, зокрема через об'єднання в столиці КНУУ та університету св. Володимира. Проти цього виступили не лише керівництво і професура старого столичного вишу, з'їзд делегатів російських вищих шкіл в Україні, а й окремі представники українського народного університету, які побоювалися русифікаторського впливу в об'єднаному закладі. Створена при міністерстві народної освіти відповідна комісія не виробила механізму об'єднання. Проект не був реалізований. Проте вдалося зробити успішні кроки з підготовки до заснування К-ПДУУ. Вирішальну роль у цьому відіграли місцева інтелігенція, лектори КНУУ, міське самоврядування і губернське земство.

Обґрунтовано, що Українська держава Павла Скоропадського вирішила довести до завершення започатковані в УНР плани національного університетотворення. Зберігаючи старі університети і надаючи їм державних прав, вона під тиском української громадськості вирішила відкрити у них кафедри українознавства. Від об'єднання КНУУ і університету св. Володимира й створення натомість утраквістичного закладу довелося відмовитися через незгоду двох сторін об'єднавчого процесу. Непоступлива позиція представників народного університету в Комісії у справах вищих шкіл і наукових інституцій схилила керівництво міністерства освіти до ідеї створення держуніверситету на базі КНУУ. Потреба заснування Кам'янець-Подільського ДУУ не викликала гострих дискусій. За основу творення обох українських держуніверситетів взяли модель російського класичного університету. Ухвалені урядом і затверджені гетьманом відповідні закони передбачали використання у внутрішньому житті молодих українських вишів російського університетського статуту 1884 р. зі змінами. Юридично зафіксували, що мовою викладання стає українська. На законодавчому рівні українська влада (гетьманат, Директорія УНР) прийняла низку вкрай потрібних для розвитку ДУУ актів.

Відкриття українських держуніверситетів перетворилося на свято національної культури за участю керівництва країни і міністерства освіти, широкої української громадськості і студентської молоді, сколихнуло країну, яка довго чекала цієї події.

З'ясовано, що ДУУ зуміли в основному розв'язати кадрову проблему, залучивши до викладацької праці вчених-українців з різних регіонів Наддніпрянської України, Галичини і Росії. КДУУ мав загалом достатню кількість викладацьких кадрів, що забезпечувалося залученням сумісників з інших вишів. К-ПДУУ формував свою професорсько-викладацьку корпорацію в основному за рахунок приїжджих науковців. До роботи в обох вишах вдалося залучити понад 50 ординарних і екстраординарних професорів, майже 100 доцентів і приват-доцентів, абсолютна більшість яких добре володіла українською мовою. Однак плинність професури негативно позначалося на кадровому забезпеченні навчального процесу.

Доведено, що ДУУ зуміли залучити на різні факультети сумарно майже 3400 юнаків і дівчат, абсолютну більшість яких становили етнічні українці. Головними умовами їх відбору стала завершена середня освіта і володіння українською мовою. Випускників шкіл, які за програмою поступалися гімназіям, приймали вільними слухачами. Юнаки і дівчата належали переважно до православного віросповідання і представляли майже всі регіони України, Галичину й Буковину, рідше - прибалтійські і російські губернії.

Встановлено, що лише К-ПДУУ отримав будинок, передбачений законом. Київський держуніверситет користувався наданими йому владою будинками лише кілька місяців, змушений був винаймати площі в інших вишів. К-ПДУУ з часом позбувся дефіциту аудиторій, кабінетів і лабораторій. Обидва університети прагнули розпочати будівництво своїх навчальних корпусів, однак у тодішніх умовах життя країни ці проекти були приречені на неуспіх. Для проживання іногородніх студентів відкрили бурси.

Виявлено, що університети формували свої бібліотечні фонди. КДУУ отримав у спадок бібліотеку народного університету. До того ж його викладачі й студенти користувалися літературою університету св. Володимира і Національної бібліотеки України. К-ПДУУ за короткий час зумів створити одну із найбільш чисельних наукових і навчальних бібліотек регіону і країни, яка нараховувала 36 тис. примірників. Бібліотека КДУУ була менш чисельна. Для послуг студентів відкрили читальні.

З'ясовано, що керівництво ДУУ дбало про якісне забезпечення навчального процесу, створення кабінетів, лабораторій і музеїв, обладнання їх необхідним приладдям і устаткуванням. КДУУ послуговувався готовою кабінетно-лабораторною і клінічною базою університету св. Володимира, К-ПДУУ зумів створити свою базу, яка потребувала значного наповнення. Університети готували україномовні підручники і посібники з усіх навчальних дисциплін різних спеціальностей.

Доведено, що викладачі брали активну участь у науковому житті. Понад 20 професорів і приват-доцентів КДУУ були членами УНТ, кілька осіб стали дійсними членами УАН. Вчені зуміли опублікувати 16 наукових статей, працювали в академічних комісіях і секціях. У К-ПДУУ вчені зорганізувалися у Наукове товариство зі своїм статутом, виступали на зібраннях секцій, комплектували наукові записки. За державним замовленням вони готували різні брошури, довідники, словники, а також підручники та посібники для школярів і абітурієнтів, рецензували різномовну навчальну літературу. Студенти під керівництвом своїх наставників створювали наукові гуртки. У К_ПДУУ їх об'єднали у Студентське наукове товариство, яке стимулювало молодь до науково-дослідної роботи.

Встановлено, що життя усіх працівників і студентів протікало у вкрай складних умовах затяжної економічної кризи. Українська держава, йдучи назустріч їх потребам, кілька разів підвищувала розмір ставок, встановлювала до них надбавки, різні грошові допомоги, індексувала заробітну плату. Відповідно до інфляції грошову допомогу працівникам К-ПДУУ надавало подільське земство. Утім ці заходи не встигали за стрімким ростом цін на споживчому ринку. Науково-педагогічні та інші працівники, студенти харчувалися нижче фізіологічних потреб, споживали сурогати, голодували. Викладачі вимушено займалися городництвом. Допомогу трудовому колективу К-ПДУУ надавало університетське земельне господарство. Професура доношувала довоєнний одяг і взуття. Умови проживання були вкрай складними, переважно у найманих кімнатах. Викладачі хворіли, іноді помирали. Значна кількість їх шукала підробітку.

Виявлено, що незначна частина студентів отримувала стипендії, різні грошові допомоги, які проте не задовольняли щоденних потреб. У К-ПДУУ відкрили студентську їдальню, у якій незначна частина молоді обідала безкоштовно або за зниженими цінами. Діяли товариства допомоги незаможним студентам, утім їх реальне значення виявилося мізерним. Гуманітарний відділ ради студентських представників К-ПДУУ розподіляв між хворими студентами кошти і матеріальні цінності. Через важке матеріальне становище плату за право навчання студенти вносили із запізненням. Щоб вижити, вони шукали заробітку, створювали свої трудові артілі, кооперативи, займалися хліборобською працею. Студенти не мали якісного одягу, особливо зимового, часто хворіли, нерідко помирали через відсутність належної медичної допомоги.

З'ясовано, що десятки викладачів ДУУ брали посильну участь у державно-політичних процесах, поєднуючи науково-викладацьку діяльність з роботою в органах державної влади і управління, різних допоміжних урядових і міністерських структурах. Важливе значення для УНР мали патріотичні кроки ради професорів К-ПДУУ.

Доведено, що студентство демонструвало свою підтримку інститутам національної державності. Студентський курінь січових стрільців, у якому були представлені юнаки й народного університету, разом з іншими підрозділами української армії затримали червоне військо коло ст. Крути, взяли участь у розгромі більшовицького повстання у столиці. Українські студенти зазнали чималих втрат: щонайменше півтора десятка були убиті, кілька десятків - поранені. Студенти К-ПДУУ, зорганізовані в сотню січових стрільців, добровільно пішли до Діючої армії УНР, втратили в боях кілька своїх товаришів.

Підкреслено, що представники ДУУ сприяли церковному відродженню. Їх робота, зокрема на чолі церковного відомства країни, сприяла виробленню в загальних рисах концепції церковного будівництва. Богословський факультет К-ПДУУ готував для УАПЦ національно свідомих священиків. Заклад загалом робив чималий внесок в українізацію духовного життя подолян, відстоювання основ державної політики в царині церковного життя. Викладачі-священики стали прикладом переходу на українську вимову церковнослов'янських текстів.. Їх наслідувала частина тих священиків, які пройшли відповідний вишкіл на курсах в університеті. Науковці переклали українською мовою частину Нового Завіту.

Висвітлено лекційно-пропагандистську і публіцистичну діяльність викладачів і студентів. Досвідчені і молоді філологи займалися літературною творчістю, друкували свої поетичні і прозові твори.

Розкрито роботу представників професорсько-викладацьких корпорацій у складі громадських і державних структур, які взяли на себе функції організації пам'яткоохоронної роботи, збереження архівів, цінних книгозбірень, бібліотечних раритетів, а також різних предметів старовини, що мали історичну і художню цінність. Вони очолювали відповідні органи та розробляли важливі директивні документи. Частину стародруків, предметів старовини К-ПДУУ зосередив у своїх підрозділах. В утвореному університетському архіві зберігалася частина національної архівної спадщини. У рукописному і газетному відділах накопичувалися документи і мемуарні свідчення. В усних і газетних виступах учені наголошували на необхідності збереження архівів, документальних свідчень та історико-архітектурних пам'яток, що позитивно впливало на правосвідомість населення.

Встановлено, що К-ПДУУ забезпечував своїми кадрами і приміщеннями роботу університетської гімназії для дорослих, а також дворічних педагогічних курсів. Попри великі складнощі у роботі обох структур, вони діяли і в основному справлялися з окресленими завданнями. Гімназія зуміла зробити випуск учнів, які поповнили контингент студентів. Її перспективу перервала нова освітня політика, яку наприкінці 1920 р. почала здійснювати радянська влада. З осені 1919 р. не могли продовжувати роботу дворічні педагогічні курси, які українська держава не зуміла прийняти на свій кошт із земського утримання.

Наведений в роботі матеріал переконує, що діяльність ДУУ в 1917-1921 рр. є невід'ємною складовою частиною історії самої революції та історії вищої національної освіти в Україні, першим новітнім досвідом підготовки кадрів української інтелігенції.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Монографії:

1. Завальнюк О. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.) : монографія / О. Завальнюк. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2011. - 644 с. - Бібліограф.: с.450-626.

Рец.: Ніколаєць Ю. Завальнюк О. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.) (Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2011. - 644 с.) / Ю. Ніколаєць // Гілея : науковий вісник. - К. : Нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова, 2011. - Вип.7 (49). - С.703-705; Баженов Л. Завальнюк О. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.) : монографія (Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2011. - 644 с.) / Л. Баженов // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - К., 2011. - Вип.37. - С.278-284.

2. Завальнюк О. Історія Кам'янець-Подільського державного українського університету в іменах (1918-1921 рр.) : [монографія] / О. Завальнюк. - Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2006. - 616 с.: іл.

Рец.: Савчук В. Видання про Кам'янець-Подільський державний український університет в іменах / В. Савчук, І. Рибак // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2007. - Т.9. - С.442-446.

Статті у фахових виданнях:

3. Завальнюк О. Українська влада і Кам'янець-Подільський державний університет (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - К., 1999. - Вип.9. - С.200-214.

4. Завальнюк О. І. І. Огієнко і утворення Кам'янець-Подільського державного українського університету / О. Завальнюк // Краєзнавство. - К., 1999. - №1-4. - С.24-30.

5. Завальнюк О. Матеріальне становище викладачів, працівників і студентів Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918-1921 рр.) / О. Завальнюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету : іст. науки. - Кам'янець-Подільський, 1999. - Т.2 (4). - С.245-252.

6. Завальнюк О. Збудування університету у Кам'янці-Подільському (1918 р.) / О. Завальнюк // Краєзнавство. - К., 2000. - №1-2. - С.201-208.

7. Завальнюк О. Громадсько-політичне життя Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету : іст. науки. - Кам'янець-Подільський, 2000. - Т.4 (6). - С.195-205.

8. Завальнюк О. Діяльність комісії із збудування Кам'янець-Подільського державного українського університету / О. Завальнюк // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - К., 2001. - Вип.12. - С.51-60.

9. Завальнюк О. Заснування українських університетів у Києві і Кам'янці-Подільському (1917-1918 рр.) / О. Завальнюк // Народознавчі зошити : двомісячник Ін-ту народознавства НАНУ. - Львів, 2001. - Ч.3 (39). - С.439-443.

10. Завальнюк О. Запровадження українознавства в Кам'янець-Подільському університеті (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Галичина : наук. і культ.-просвіт. краєзнав. часопис. - Івано-Франківськ, 2001. - №5-6. - С.399-404.

11. Завальнюк О. Вироблення концепції будівництва українського національного університету (початок ХХ ст. - 1920 р.) / О. Завальнюк // Етнічна історія народів Європи : зб. наук. пр. - К., 2001. - Вип.12. - С.80-85.

12. Завальнюк О. Академік В.І. Вернадський і творення національної університетської системи в Україні / О. Завальнюк // Історія України: маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - К., 2002. - Вип.20-21. - С.486-497.

13. Завальнюк О. Архівні джерела про заснування Кам'янець-Подільського державного українського університету в 1918 р. / О. Завальнюк // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2003. - Т.9. - С.59-64.

14. Завальнюк О. Громадськість України і заснування Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918 р.) / О. Завальнюк // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Історія. - Харків, 2004. - Вип.26 (633). - С.97-107.

15. Завальнюк О. Законодавча діяльність українських урядів в галузі національної університетської освіти (1917-1920 рр.) / О. Завальнюк // Науковий вісник Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича : зб. наук. пр. - Чернівці, 2005. - Вип.27. - С.79-85.

16. Завальнюк О. Російський університетський статут 1884 р. - основа нормативної бази функціонування українських державних університетів у 1918-1920 рр. / О. Завальнюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : іст. науки. - Кам'янець-Подільський, 2005. - Т.15. - С.104-113.

17. Завальнюк О. Формування професорсько-викладацьких корпорацій українських університетів у 1917-1920 рр. / О. Завальнюк // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - К., 2005. - Вип.29. - С.177-194.

18. Завальнюк О. Професорсько-викладацька корпорація і фундаментальна бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2007. - Т.10. - С.289-299.

19. Завальнюк О. Іван Огієнко і Кам'янець-Подільська університетська гімназія для дорослих (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта : наук. зб. Серія історична і філологічна. - Кам'янець-Подільський, 2007. - Вип.ІV. - С.148-155.

20. Завальнюк О. Українське наукове товариство і творення національної університетської освіти (1917-1920 рр.) / О. Завальнюк // Укр. іст. журн. - 2008. - №5. - С.112-121.

21. Завальнюк О. Наукове товариство Кам'янець-Подільського університету - осередок наукового життя в добу Української революції (1919-1920 рр.) / О. Завальнюк // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постатті : [зб. наук. пр.]. - Дніпропетровськ, 2008. - Вип.6. - С.316-326.

22. Завальнюк О. Кам'янець-Подільський державний український університет: робота із збереження культурно-історичної спадщини регіону (1919-1920 рр.) / О. Завальнюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського : зб. наук. пр. Серія: історія. - Вінниця, 2008. - Вип.ХІV. - С.186-193.

23. Завальнюк О. Спроби реформування російських вищих шкіл за гетьманщини і Директорії УНР (травень 1918-січень 1919 рр.) / О. Завальнюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : іст. науки. - Кам'янець-Подільський, 2009. - Т.19. - С.462-473.

24. Завальнюк О. Проблема створення матеріально-технічної бази національної університетської освіти України у 1918-1920 рр. / О. Завальнюк // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика : зб. ст. - К., 2009. - Вип.15. - Ч.1. - С.96-117.

25. Завальнюк О. Функціонування Київського українського народного університету - прорив національної освіти і науки у 1917-1918 рр. / О. Завальнюк // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : іст. науки. - Кам'янець-Подільський, 2009. - Вип.2. - С.72-87.

26. Завальнюк О. Навчальний процес у Київському і Кам'янець-Подільському державних українських університетах: проблема якісної організації (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2009. - Т.14. - С.73-104.

27. Завальнюк О. Науково-педагогічні працівники українських університетів в державно-політичному житті України (1917-1920 рр.) / О. Завальнюк // Історія України. Маловідомі імена, події, факти : зб. ст. - К., 2010. - Вип.36. - С.127-139.

28. Завальнюк О. Кам'янець-Подільський державний український університет - осередок і опора національного відродження у 1918-1920 рр. / О. Завальнюк // Пам'ять століть : іст. та літерат. журн. - К., 2010. - №3. - С.198-209.

29. Завальнюк О. Проблема забезпечення учбовою літературою українських університетів у 1918-1920 рр. / О. Завальнюк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: історія. - Вінниця, 2010. - Вип.ХVІІ. - С.81-87.

30. Завальнюк О. Проблема формування кабінетно-лабораторної бази навчання в українських університетах у 1918-1920 рр. / О. Завальнюк // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : іст. науки. - Кам'янець-Подільський, 2010. - Т.20. - С.240-250.

31. Завальнюк О. Студентська молодь українських державних університетів: проблема виживання (1918-1920 роки) / О. Завальнюк // Краєзнавство. - К., 2010. - №4. - С.138-149.

32. Завальнюк О. Періодичні видання науковців, студентів і управлінців Кам'янець-Подільського державного українського університету: задум і реалізація (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2010. - Т.15. - С.3-31.

33. Завальнюк О. Студентський контингент українських державних університетів у 1918-1920 рр. / О. Завальнюк // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2010. - Т.16. - С.154-172.

34. Завальнюк О. Кам'янець-Подільський університет у фокусі українсько-польських відносин і Варшавського договору (1918-1920 рр.) / О. Завальнюк // Гуманітарний журнал. - Дніпропетровськ, 2010. - №-3-4. - С.77-83.

АНОТАЦІЇ

Завальнюк О. Утворення і діяльність державних українських університетів (1917-1921 рр.). - Монографія.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України Національної Академії наук України. - Київ, 2011.

На основі аналізу конкретного історичного матеріалу розкрито складові процесу творення і діяльності державних українських університетів. Основну увагу приділено висвітленню перших спроб українізувати російськомовні університети в Україні, заснуванню і діяльності Київського народного українського університету, процесу формування і відкриття державних українських університетів, нормативно-правової бази національної університетської освіти, з'ясуванню кадрового потенціалу і студентського контингенту, матеріально-технічної й інформаційної бази нових вишів, освітньої і наукової діяльності українських університетів, проблеми соціального захисту науково-педагогічних, навчально-допоміжних і технічних працівників та студентів, а також місця нових університетів у державотворенні і освітньо-культурному відродженні країни.

Ключові слова: державні українські університети, нормативно-правова база, матеріально-технічна база, інформаційна база, науково-педагогічні працівники, студенти, соціальний захист.

Завальнюк А. Создание и деятельность государственных украинских университетов (1917-1921 гг.). - Монография.

Диссертация на соискание научной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины Национальной Академии наук Украины. - Киев, 2011.

В работе, представляющей первый опыт комплексного исследования, на основании конкретного исторического материала 1917-1921 гг. с использованием современной методологии, проанализирован сложный и многообразный процесс создания и разносторонней деятельности государственных украинских университетов как высших учебных заведений национального типа, отвечающих модели украинского классического университета. Движущей силой этого процесса стали украинские научные, государственные и общественные деятели, выступавшие за построение вертикали национального образования.

В диссертации показано, что наибольшим достижением украинского национального движения 1917 г. в области образования стало, с одной стороны, разрешение Временного правительства на открытие в университете св. Владимира 4 кафедр украиноведения, а с другой, открытие общественностью народного (неофициального) украинского университета в Киеве, деятельность которого знаменовала прорыв национального образования и науки и подготовила почву для создания университета государственного. В период Украинской Центральной Рады был выработан план открытия нескольких университетов классического типа, который не реализовали из-за недостатка времени. НЕ была осуществлена идея объединения украинского и российского университетов в один государственный украинский университет. Власть и общество не были готовы к широкомасштабным изменениям в старой системе образования.

Установлено, что при гетмане было открыто два украинских госуниверситета, создана законодательная основа и определенная материально-техническая, информационную базу, сформированы дееспособные, научно перспективные профессорско-преподавательские корпорации, а также достаточные студенческие контингенты, способные к получению высшего образования.

Развитие национального высшего образования в период Директории УНР, преимущественно Каменец-Подольского государственного украинского университета, как следует из работы, происходило по различным направлениям (новые факультеты, кадровый состав, количество студентов, учебные площади, библиотечные фонды, научно-методическое обеспечение, научно-издательская и др. деятельность). Серьезными препятствиями в работе новых вузов были военная конфронтация и неоднократные изменения власти в университетских городах, затяжной экономический, финансовый и продовольственный кризис, отсутствие рынка учебного оборудования и литературы, ухудшение матеріального положения преподавателей и студентов, другие обстоятельства. Важным направлением деятельности государственных и земских органов была определенная социальная защита и помощь трудовым коллективам и студенчеству.

Исследована также работа, которая исходила из добровольно взятых на себя обязательств. Это участие многих преподавателей в государственно-политической жизни страны, церковном возрождении, обеспечении функционирования различных учебных заведений, лекционно-пропагандистской, публицистической, издательской сферах, охране культурно-исторического и архивного наследия, а студентов - в создании своих вооруженных подразделений для защиты украинского государства, сохранении ценных литературных коллекций и отдельных раритетов, гуманитарной помощи своим товарищам. Университеты являлись оплотом национального государственного строительства и одним из двигателей национального возрождения Украины.

Ключевые слова: государственные украинские университеты, нормативно-правовая база, материально-техническая база, информационная база, научно-педагогические работники, студенты, социальная защита.

Zavalniuk O. Creation and Functioning of Ukrainian State Universities (1917-1921). - Monograph.

Thesis for a doctor degree in history, Speciality 07.00.01 - History of Ukraine - Institute of History of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The process of Ukrainian State Universities creation and functioning has been revealed on the basis of specific historical material.

Fundamental attention has been given to clearing up the first attempts of turning Russianphones universities in Ukraine into Ukrainianphones ones. The dissertation explains the creation and activity of Kyiv National Ukrainian University, the process of formation and opening of Ukrainian State Universities, normative and legal basis of national Ukrainian education. The author clarifies the staff potential and students' contingent, financial, technical and information basis of new universities, educational and scientific functioning of Ukrainian Universities, the problems of social protection of scientific, educational, subsidiary and technical workers and students. The dissertation focuses on the places of new-formed universities in the creation of state and educational and cultural revival of the country.

Key words: Ukrainian State Universities, normative and legal basis, financial and technical basis, information basis, scientific workers, students, social protection.

Размещено на Allbest.ru