Кооперативний рух у Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 94 (477) "18/19": 334.73

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

КООПЕРАТИВНИЙ РУХ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

07.00.01 - історія України

ФАРЕНІЙ ІГОР АНАТОЛІЙОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана у відділі історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України.

Науковий консультант:

РЕЄНТ Олександр Петрович, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут історії України НАН України, заступник директора.

Офіційні опоненти:

МАРОЧКО Василь Іванович, доктор історичних наук, Інститут історії України НАН України, провідний науковий співробітник;

НЕСТУЛЯ Олексій Олексійович, доктор історичних наук, професор, Полтавський університет споживчої кооперації України, ректор;

ТУРЧЕНКО Федір Григорович, доктор історичних наук, професор, Запорізький національний університет, проректор.

Захист відбудеться 26 червня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

Автореферат розісланий 25 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор О.І. Гуржій.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації зумовлена ступенем наукової розробки проблем історії кооперативного руху та необхідністю вирішення сучасних економічних проблем.

У науково-пізнавальному відношенні дослідження історичного минулого кооперації Наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. актуально, оскільки наукові праці, які його відображають, присвячені регіональним або галузевим особливостям кооперативної роботи, або ж розглядають її як складову хронологічно триваліших періодів - отже, в літературі відсутня цілісна картина кооперативного життя Наддніпрянщини вказаної доби. Ряд проблем кооперативного життя, зокрема організаційні проблеми кооперативних товариств, вплив кооперації на матеріальне становище населення, не знайшли предметного висвітлення. Схематично або фрагментарно відображено зародження кооперації, потребує уточнень динаміка кількості кооперативних організацій, розвиток кооперативної ідеології та ін. питання.

Розробка теми дисертації актуальна і з точки зору вирішення сучасних економічних проблем. Кооперація дрібних товаровиробників та найманих працівників, яка нині об'єднує у світі десятки і сотні мільйонів людей, - є добре випробуваною формою господарського життя. В сучасній Україні існує об'єктивна необхідність застосування кооперативних засад діяльності для боротьби з спекуляцією, фальсифікацією товарів, відсутністю доступу дрібних товаровиробників до ринків збуту і постачання. Останнє вимагає врахування світового та вітчизняного досвіду кооперативної роботи, яке, у свою чергу, потребує наукових знань з історії кооперації. Дослідження розвитку кооперативного руху в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. створює умови мобілізації пізнавально-виховного потенціалу історичних знань для підтвердження великих можливостей кооперативних форм господарювання, прикладу високого рівня соціальної активності людей та самовідданої громадської роботи діячів кооперації. З'ясування особливостей становлення кооперації у минулому також сприє виробленню рекомендацій щодо розв'язання завдань організаційної діяльності у сфері кооперативного руху на сучасному етапі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі історії України ХІХ - початку ХХ ст. Інституту історії України НАН України і є складовою планової теми наукових досліджень відділу: "Влада і суспільство на українських землях у ХІХ - на початку ХХ ст.: тенденції розвитку у контексті історії Центрально-Східної Європи" (номер державної реєстрації - 0105U000284).

Об'єктом дисертації є громадський рух за розвиток кооперації. Предмет дослідження - процес формування, діяльності та організаційні форми кооперативного руху в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період від 1850-х рр. - до лютого 1917 р. Нижня межа зумовлена появою в українських землях Російської імперії ознак присутності кооперативної роботи - проникненням ідей кооперації та виникненням організацій, що мали певні риси кооперативів. Верхній хронологічний рубіж пов'язаний із завершенням процесу становлення кооперативного руху і початком революційних подій, які внесли якісні зміни у характер розвитку кооперації.

Територіальні рамки роботи охоплюють українські етнічні землі, які у досліджуваний період входили до складу Російської імперії і відповідно до адміністративно-територіального поділу знаходилися в межах Київської, Подільської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Харківської, Катеринославської, Таврійської (крім території Криму), Херсонської губерній, а також Акерманського, Ізмаїльського та Хотинського повітів Бессарабської губернії.

Мета дисертаційної роботи - висвітлити процес зародження та основні тенденції розвитку, організаційні форми, напрямки та наслідки діяльності кооперативного руху в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

У процесі досягнення поставленої мети виконувалися такі дослідницькі завдання:

- виявити соціально-економічну основу залучення широких верств населення до кооперативної роботи;

- охарактеризувати ідеологію кооперативного руху;

- дослідити ставлення громадської думки до ідей кооперативного руху як передумови втілення їх у господарську практику;

- з'ясувати мотивацію до кооперативної роботи серед народних мас інтелігенції та роль останньої у розвитку кооперативного руху;

- показати динаміку кількісних показників розвитку кооперації, її галузеву структуру, фінансово-господарське становище та напрямки діяльності;

- висвітлити результати впливу кооперації на матеріальне становище населення;

- розкрити причини створення та значення для організаційно-господарського становища кооперації союзних утворень кооперативів;

- визначити роль з'їздів представників кооперативних організацій для розвитку кооперативного руху;

- дослідити бачення ідей кооперації селянством, показати процес їх засвоєння та встановити наскільки самодіяльною була кооперативна діяльність селянства;

- розкрити характер відносин між представниками різних суспільних прошарків у процесі кооперативної діяльності.

Наукова новизна дисертації полягає в наступному:

1. Представлена цілісна картина розвитку кооперативного руху в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст., який раніше був відображений у працях, присвячених лише його регіональним особливостям, окремим видам кооперації або ж висвітлювався як компонент триваліших хронологічних періодів.

2. На відміну від інших досліджень, у яких висвітлення кооперативного життя другої половини ХІХ ст. має фрагментарно-оглядовий характер, у дисертації представлений систематизований виклад процесів зародження кооперативного руху у даний період, включаючи соціально-економічні та адміністративно-правові умови його діяльності, розвиток ідейно-теоретичних засад кооперації, організаційне становище кооперативної мережі та її фінансово-господарську роботу.

3. Уточнені кількісні параметри розвитку кооперації, а саме: вперше показана динаміка кількості в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст. ощадно-позичкових товариств, підраховано число кооперативних союзів, що діяли на початку ХХ ст., представлені дані щодо поширення промислових кооперативів та землеробських артілей. У дискусійну в історико-кооперативній літературі проблему про час зародження сільськогосподарської збуто-постачальної кооперації та її кількісні показники долучена позиція автора дисертації.

4. У дисертації подані конкретні дані про вплив кооперативних організацій на матеріальне становище населення, а саме: стримування кооперативною мережею цін на товарні та кредитні послуги, ступінь охоплення ними населення.

5. Вперше розглянуто поширення ідей кооперації серед різних категорій соціальної еліти, а також комплекс морально-етичних норм, який поділявся усім загалом працівників кооперації. Водночас розглянуті й ідеологічні протиріччя у кооперативному русі та розширено уявлення про погляди відомих діячів української кооперації М. Балліна, І. Волошиновського, В. Доманицького, М. Левитського, а ідейно-теоретичні переконання О. Беретті відображено вперше.

6. На відміну від інших праць з історії кооперації, де національні особливості кооперативного життя в Україні постають як проблема організаційно-господарської самостійності української кооперації, у дисертації розкривається ідейно-теоретичний зміст цього питання, який полягав у входженні національних цінностей до складу кооперативної ідеології. При цьому з'ясовані об'єктивні причини формування національних особливостей кооперації і переглянуто відоме в історико-кооперативній літературі положення про визначальну роль В. Доманицького у цьому процесі. У дисертації обґрунтовується першість у започаткуванні національних особливостей кооперативного руху "артільного батька" Миколи Левитського.

Водночас у дисертаційній роботі синтезовані дані щодо створення незалежних від загальноімперських кооперативних союзів всеукраїнських спілок кооперації. Доведено, що розбудова їх у передреволюційний період не була завершена лише внаслідок адміністративно-бюрократичних перешкод, а не з причин неготовності самої української кооперації до цього, чим уточнено висловлене в ряді наукових праць твердження про відсутність напередодні 1917 р. належних умов для заснування кооперативних установ загальнонаціонального масштабу.

7. Вперше досліджені типові риси поведінки селянських мас у процесі кооперативної роботи. У дисертації розкриті проблеми засвоєння селянством ідей кооперації та опанування навичками господарської діяльності на кооперативних засадах, здатність селян до управлінської роботи. При цьому показано процес подолання вироблених багатьма поколіннями стереотипів мислення хліборобів, внаслідок набуття ними нового соціального досвіду в ході участі у кооперативному житті.

8. У дисертації вперше представлений аналіз кооперативної роботи інтелігенції як соціального прошарку. Показані типові риси інтелігентів, що займалися кооперативною справою, особливості залучення до неї різних професійних груп інтелігенції, її здатність до виконання певних видів роботи.

9. Конкретизовано соціально-економічні умови розвитку кооперації та причини її стрімкого перетворення на початку ХХ ст. у масову і сталу форму господарської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі створення узагальнюючих праць з історії України та економічної історії, наукової розробки питань соціальної-економічної історії, забезпеченні викладання навчальних дисциплін для студентів історичних та економічних спеціальностей університетів та кооперативних навчальних закладів. Висновки і положення дисертаційного дослідження також придатні для застосування у сфері практичної кооперативної діяльності у якості матеріалів для підготовки пропагандистко-роз'яснювальних заходів із залучення людей до кооперації та підтримки належної морально-психологічної атмосфери у середовищі кооперативних працівників шляхом ознайомлення їх з прикладами сумлінної і результативної праці у лавах кооперативного руху, кращими зразками служіння громадським інтересам, а також прогнозування реакції населення на певні прояви кооперативної роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднювалися і обговорювалися на всеукраїнських наукових форумах: ІІІ-му (Черкаси, 2001), ІV-му (Черкаси, 2002), V-му (Черкаси, 2004) та VІ-му (Черкаси, 2006) всеукраїнських симпозіумах з проблем аграрної історії, всеукраїнських наукових конференціях "Велика реформа 1861 року" (Київ - Черкаси, 2001), "Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХХ - ХХІ ст." (Вінниця, 2004), "Православ'я - наука - суспільство: проблеми взаємодії" (Черкаси, 2004) та міжнародних наукових форумах: "Соборна Україна: історична ретроспектива" (Черкаси, 2005), "Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХІХ - ХХІ ст." (Вінниця, 2006), а також ІІІ-х Міжнародних Гуржіївських історичних читаннях (Черкаси, 2007) та Міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2008).

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображені у 2-х індивідуальних монографіях автора, 27-ми статтях, опублікованих у збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових видань з історії, затвердженому Вищою атестаційною комісією України, у 3-х виступах на конференціях, розміщених на сторінках матеріалів відповідних наукових форумів.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження і складається із вступу, шести розділів, поділених на 19 підрозділів, та висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг тексту дисертації становить 513 сторінок, у тому числі 406 сторінок основного змісту та 107 сторінок списку джерел, що нараховує 1345 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Вступ дисертації розкриває актуальність її теми, у ньому сформульовані об'єкт і предмет дослідження, хронологічні і територіальні рамки, мета і завдання наукового пошуку, вказана наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, а також подана інформація про апробацію положень і висновків роботи та опублікування її результатів.

Розділ перший дисертації - "Науково-теоретична база дослідження" - розкриває стан наукової розробки теми, джерельне забезпечення дослідження проблем історії кооперативного руху та методи дослідження.

У першому підрозділі - "Історіографія проблем історії кооперативного руху в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст." - проаналізований процес наукової розробки теми дисертації і з'ясований комплекс проблем, які не знаходили відображення в історичних працях, а також аспекти, що потребують додаткового вивчення.

Історіографія вітчизняної кооперації бере початок з першої половини 1910-х рр., коли в ряді господарсько-аналітичних праць з питань кооперативної діяльності з'явилися матеріали про її історичне минуле Примак М. Краткий очерк потребительской кооперации в Черниговской губернии / М. Примак // Селянин. - 1913. - №16. - С. 491-495; Ворников В. Из истории и теории подольской потребительской кооперации / В. Ворников // Экономическая жизнь Подолии. - 1914. - №14. - С. 10-24.. А вже в другій половині 1910-х побачили світ перші праці з історії кооперативного руху на землях Наддніпрянської України. Впродовж 1916-1920 рр. вийшли друком нариси про кооператорів П. Пожарського Краєвой Я. Полвека кооперативного движения на юге России / П.Н. Пожарский // Муравейник. - 1916. - №38-39. - С. 656-679; Пожарський П.Н. Нариси з історії української кооперації / П.Н. Пожарський // Укр. кооперація. - 1918. - №4. - С. 53-92, №5-6. - С. 97-136; Пожарський П. Українська кооперація / П.Н. Пожарський // Укр. кооперація. - 1918. - №1. - С. 18-19., розвідки з історії кредитної кооперації М. Мандрики Мандрыка. Первый кредитный кооператив на Украине / М.І. Мандрыка // Муравейник. - 1916. - №46-47. - С. 902-903, №48-49 - С. 945-948; Мандрика. Как шло развитие кредитной кооперации на Украине / М.І. Мандрыка // Муравейник. - 1916. - №38-39. - С. 649-656.; Мандрика М. Коротенька історія кредитової кооперації на Вкраїні та на її околицях / М.І. Мандрыка. - Катеринослав: [Б. в.], 1917. - 15 с., монографія присвячена започаткуванню кооперативної справи В. Маркова Марков В.И. Пионеры южнорусской кооперации: Н.П. Баллин и его сотрудники: Очерк из истории кооперации на Украине / В.И. Марков. - Харьков: Из-во Товарищества ПОЮР, 1919. - 106 с.. У цей же період Б. Стопневичем було здійснено історико-статистичне дослідження споживчої кооперації. Підготовлена ним праця містить дані про фінансово-господарські показники роботи кооперативних товариств, які, очевидно, не можна отримати в сучасних умовах за допомогою збереженої джерельної бази Стопневич Б. Споживча кооперація на Україні (Спроба історико-статистичного начерку) / Стопневич Б. - Полтава: Вид-во Полтав. спілки спож. т-в, 1919. - 112 с..

В Україні 1920-х рр. наукова розробка історії кооперативного руху дістала продовження. Найпомітніше місце у вітчизняній історико-кооперативній літературі цього періоду посіли праці П. Височанського, у яких здійснена спроба цілісного відображення історії української кооперації. При цьому в них подано ряд показників розвитку кооперативної мережі, які складно встановити за іншими матеріалами Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації. У 2 чч. / П. Височанський. - Катеринослав: Книгоспілка, 1925. - Ч.1. - 180 с.; Височанський П. Коротка історія кооперативного руху на Україні / П. Височанський. - Х.: Червоний шлях, 1925. - 52 с.. Високою продуктивністю відзначилися П. Пожарський Пожарський П. Початок союзного будівництва споживчої кооперації на Україні // Праці науково-дослідчої катедри кооперації при Київському кооперат. ін-ті ім. В.Я. Чубаря. - 1928. - Кн.ІV; Пожарський П. Українська кооперація й царська охранка // Праці науково-дослідчої катедри кооперації при Київському кооперат. ін-ті ім. В.Я. Чубаря. - 1930. - Кн.V. Пожарський П. Соціальний склад української кооперації / П. Пожарський // Праці науково-дослідчої катедри кооперації при Київському кооперат. ін-ті ім. В.Я. Чубаря. - 1928. - Кн.ІІ. - С. 13-15; ін. та П. Мохор Мохор П. Од Баліна до Леніна: Етапи розвитку кооперативної думки на Україні / П. Мохор. - Київ: Вид-во Смілянського коо-ного тех-му, 1924. - 108 с.. Перший, зокрема, дослідив особливості соціального складу кооперації, які після нього вже спеціально не вивчалися. П. Мохору належить найоб'ємніша праця з історії кооперативної думки в Україні. Наукову розробку проблем історії кооперації в цей період в УСРР також здійснювали І. Батюк, М. Бачинський, В. Ігнатієнко, О. Савич.

У 1920-х рр. минуле кооперативного руху в Україні знайшло відображення й у працях українських емігрантів: Я. Грабова, К. Мацієвича та ін. кооперативний рух наддніпрянська ідеологія

У 1910-1920-х рр. окремі аспекти історії кооперації в Україні розглядалися в роботах російських істориків: В. Махновця, О. Меркулова, М. Хейсіна.

У 1930-х рр. процес дослідження проблем історичного розвитку українського кооперативного руху призупинився. У СРСР інтерес до історико-кооперативної тематики відновився лише з 1950-х рр., внаслідок чого розвитку кооперативного життя на українських землях у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в оглядовій формі знайшлося місце в узагальнюючих працях, присвячених становищу радянської системи споживчої кооперації. Поряд з цим, в працях ряду авторів: І. Баренбаумана, Л. Гайдай, Б. Кругляка, О. Кокоріної та ін. - проблеми кооперації дістали увагу як сегмент демократичних рухів та соціально-економічних трансформацій.

За межами радянської держави, у США, ґрунтовне дослідження історії українського кооперативного руху здійснив І. Витанович. Його праця містить систематизований виклад розвитку кооперації на українських землях, при цьому значна увага приділена й подіям кооперативного життя в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Витанович І. Історія українського кооперативного руху / І. Витанович. - Нью-Йорк: ТУК, 1964. - 624 с.

На рубежі 1980-1990-х рр., внаслідок демократизації суспільного життя та пошуків нових напрямків соціально-економічного розвитку, відбулася значна активізація дослідження історії кооперації. Від початку 1990-х рр. і до сьогодення з'явився цілий ряд праць присвячених історичному минулому кооперативного руху. Розвиток сільськогосподарської кооперації знайшов відображення в дисертаціях І. Прокопенко, А. Пантелеймоненка та Ю. Ярченко, споживчої - у роботах М. Алімана і Г. Волошкевича, видавничої - О. Левчук Прокопенко І.П. Сільськогосподарська кооперація у суспільно-політичному житті України (1880 - початок 30-х років ХХ ст.): автореф. дис. канд. іст. наук / І.П. Прокопенко; КДУ ім. Т.Г. Шевченка. - К., 1992. - 24 с.; Пантелеймоненко А.О. Сільськогосподарські товариства України: зародження, основні напрямки діяльності і значення (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.): автореф. дис. канд. екон. наук: 08.01.04 / А.О. Пантелеймоненко; КДУ ім. Т.Г. Шевченка. - К.,1994. - 20 с.; Ярченко Ю.В. Історія сільськогосподарської кооперації України (1861-1920 рр.). Історіографічні аспекти проблеми: автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.06 / Ю.В. Ярченко; Дніпропетровський держ. ун-т. - Дніпропетровськ, 1995. - 20 с.; Аліман М. Особливості розвитку споживчої кооперації України в ХІХ - на початку ХХ століть / М. Аліман // Споживча кооперація України: Іст. та соц. -екон. аспекти. Зб. наук. ст. - К.: Р-ція г. "Вісті Центральної спілки споживчих товариств України", 1996. - С. 19-29.; Аліман М. Просвітня і культурна діяльність споживчої кооперації (друга половина ХІХ ст. - 1930 рр.) / М. Аліман // Споживча кооперація України: Іст. та соц.-екон. аспекти. Зб. наук. ст. - К.: Р-ція г. "Вісті Центральної спілки споживчих товариств України", 1996. - С. 78-86.; Волошкевич Г.А. Розвиток споживчої кооперації на землях Наддніпрянської України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. (історико-правове дослідження): дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Г.А. Волошкевич; Одеська нац-на юрид. акад. - Одеса, 2007. - 266 с.; Левчук О.М. Розвиток кооперативного книговидання в Україні в кінці ХІХ - першій третині ХХ ст. (на прикладі Всеукраїнського кооперативного книговидавничого і книготорговельного товариства "Книгоспілка"): автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.08 / О.М. Левчук; Київський на-ний ун-т. - К., 2003. - 22 с.. Показані в них процеси зародження і поширення відповідних видів кооперативів відзначаються різним рівнем докладності та іноваріантністю підходів. Різноманітність інтерпретацій сприяє глибині бачення кооперативного життя, однак і створює невизначеність у розв'язанні проблем часу і форм виникнення сільськогосподарської кооперації, економічної ефективності споживчих товариств та ін. проблем.

Регіональним аспектам кооперативного руху присвятили свої праці І. Бутенко, В. Власенко, О. Двойнінова, Ю. Магась-Демидас, В. Половець, О. Сидорович, Г. Цибуленко та ін. Половець В.М. Кооперативний рух в Лівобережній Україні (1861-1917 рр.) / В.М. Половець. - Чернігів: Деснянська правда, 1996. - 205 с.; Власенко В.М. Кредитна кооперація Лівобережної України другої половини ХІХ - початку ХХ ст.: автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / В.М. Власенко; Харківський держ. ун-т. - Харків, 1998. - 17 с.; Сидорович О.С. Споживча кооперація на Лівобережній Україні в другій половині ХІХ ст. - на початку ХХ ст.: історичний аспект: автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / О.С. Сидорович; Східноукраїнський на-ний ун-т ім. Володимира Даля. - Луганськ, 2006. - 20 с.; Двойнінова О.В. Кооперація в сільському господарстві Правобережної України (1906 - лютий 1917 рр.): автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / О.В. Двойнінова; Прикарпатський на-ний ун-т ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004. - 20 с.; Магась-Демидас Ю.І. Кооперативний рух Правобережної України у 1860-ті - 1914 роки: дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Ю.І. Магась-Демидас; Кам'янець-Подільський держ. ун-т. - Кам'янець-Подільський, 2007. - 267 с.; Бутенко І.І. Сільськогосподарська кооперація Півдня України другої половини ХІХ - початку ХХ століття: автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.02 / І.І. Бутенко; Дніпропетровський держ. ун-т. - Дніпропетровськ, 1994. - 16 с.; Цибуленко Г.В. Кредитна кооперація на півдні України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.: Автореф. дис.... канд. іст. наук: 07.00.01 / Г.В. Цибуленко; Дніпропетровський держ. ун-т. - Дніпропетровськ, 1997. - 25 с. Результати їхніх досліджень містять конкретні організаційно-господарські показники діяльності кооперації. Водночас висновки названих науковців інколи входять у суперечність між собою.

Діяльність провідних діячів кооперації розглянута в роботах М. Алімана, Ю. Гавриленка, Є. Костика, Ф. Ленченка, Е. Палій, В. Подоляна, В. Рекрута, Н. Токар та ін. дослідників. Проблеми ідейно-теоретичного становлення кооперативного руху порушені в працях Л. Горкіної та Є. Лихолат. Відзначаючи докладність вказаних наукових розробок, слід зазначити, що вони не дають докладного уявлення про погляди кооператорів та загальні тенденції кооперативної думки.

Діяльність кооперації наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. як інфраструктурної складової внутрішньої торгівлі розглянута в дисертації Б. Кругляка. Короткий виклад становища кооперативних організацій у цей же період здійснений у статті П. Гай-Нижника.

Узагальнююча картина історичного розвитку кооперації представлена в монографії В. Марочка Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.) / В.І. Марочко. - К.: M.P. Kots Publishing, 1995. - 244 с.. Період другої половини ХІХ - початку ХХ ст. визначається в ній як "Формування українського кооперативного руху". У монографії подані дані про виникнення різних видів кооперативів, їхніх союзів, загальне становище кооперативної мережі. Однак, основна увага у цій праці приділена подіям кооперативного життя 1917-1929 рр.

Окремі аспекти роботи кооперативних організацій на українських землях та відомих кооператорів розглянуті в сучасних працях зарубіжних вчених.

Відзначаючи високі досягнення у науковій розробці історії вітчизняної кооперації, слід звернути увагу, що існують проблеми історичного розвитку кооперативного руху в Наддніпрянській Україні, які не знайшли розв'язання або ж потребують уточнень та доповнень. Серед них - картина кооперативного життя перших пореформених десятиліть - 1860-1880-х рр., висвітлення якої має оглядово-фрагментарний характер.

Елемент невизначеності існує щодо кількості кредитних кооперативів у пореформену добу та кооперативних союзів на початку ХХ ст. Дискусійністю характеризуються дані про час виникнення та кількісні показники розвитку спеціалізованої сільськогосподарської кооперації та промислових артілей. Майже нез'ясований конкретний вплив споживчої та кредитної кооперації на матеріальне становище населення. Потребують пояснень причини значного прискорення темпів поширення кооперативного руху на початку ХХ ст. Висвітлення ідейно-теоретичних засад кооперації здебільшого має персоніфікований характер або ж подається в контексті організаційної роботи кооперації.

Ніколи спеціально не досліджувалася специфіка взаємовідносин між людьми в ході кооперативної діяльності, здатність представників різних соціальних груп до виконання тих чи інших обов'язків, засвоєння широкими верствами населення ідей кооперації, принципів її роботи, тощо. Зазначені нерозв'язані в історико-кооперативній літературі питання, а також відсутність узагальнюючих праць, які б цілісно і докладно відображали розвиток кооперативного руху в період другої половини ХІХ - початку ХХ ст., зумовлюють необхідність наукової розробки відповідних проблем.

Другий підрозділ першого розділу - "Джерельна база дисертації" - розкриває питання джерельного забезпечення дослідження теми дисертаційної роботи.

У процесі підготовки дисертації були опрацьовані наступні групи історичних джерел:

Нормативно-правові акти щодо кооперації, до яких належать так звані зразкові та нормальні статути кооперативів, а також положення про кредитну кооперацію та артілі. Вони дозволили з'ясувати санкціоновані державою організаційні засади кооперативних організацій.

Законодавство Російської імперії передбачало існування не усіх проявів кооперативного життя. Створення союзів кооперативів, видавництв кооперативної літератури, збуто-постачальних сільськогосподарських кооперативів часто відбувалося на основі самих різноманітних правових актів, які дозволяли під тією чи іншою юридичною формою здійснювати кооперативну роботу.

Матеріали діловодства державних установ. В аналітичних записках, звітах, рапортах, листуванні та інших документах губернаторів та генерал-губернаторів, органів жандармерії та охоронних відділень містяться дані щодо кількості кооперативних організацій, їхнього складу та фінансово-господарського становища, біографічних відомостей про кооператорів, їхніх ідеологічних орієнтацій та політичних уподобань.

Основна маса документації державних установ, які відображають процеси кооперативного життя, зберігаються в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві (ЦДІАК) у фондах канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора (Ф.442), губернських жандармських управлінь (Ф.274, 301, 313, 321, 336, 385, 1252, 1439, 1600) та охоронних відділень (Ф.268, 275, 276, 705). Дані про розвиток кооперативного руху також містяться в документації державних органів у справах преси (Ф.295), освіти (Ф.707) та прокурорського нагляду (Ф.419). Докладні відомості щодо кооперації були виявлені і в матеріалах органів влади Київської губернії, які зберігаються в Державному архіві Київської області (Ф.1, 2).

Матеріали діловодства кооперативних установ несуть відомості з питань організаційно-господарського становища кооперативної мережі. У постановах керівних органів кооперативів та їхніх союзів, доповідях голів правлінь, фінансовій та іншій документації відображені організаційні проблеми, напрямки і форми діяльності, обсяги операцій, балансові показники кооперативних товариств і спілок, кількість останніх та склад. Різноманітні документи осередків кооперативного життя дійшли до нашого часу в опублікованому вигляді, а також в оригіналах і копіях, які зберігаються в ЦДІАК у фондах канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора (Ф.442), Чернігівського губернського жандармського управління (Ф.1439), Спілки споживчих товариств "Півдня Росії" (Ф.1111), у Державному архіві Вінницької області у фондах Подільського союзу кредитних та ощадно-позичкових товариств (Ф. Д-389) та Вінницького відділення Державного банку (Ф. Д-62), у Державному архіві м. Києва у фонді Київського союзу установ дрібного кредиту (Ф.161), у Державному архіві Черкаської області у фондах Корсунського та Смілянського кооперативних товариств (Ф.151,325), а також в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (ІР НБУВ) у фонді Всеукраїнського центрального кооперативного музею (Ф.290).

Матеріали кооперативних з'їздів відображають широкий комплекс питань кооперативного життя. У доповідях, виступах, повідомленнях і дискусіях делегатів та постановах форумів представників кооперативних установ містяться дані про кількість кооперативів та їхніх союзів, організаційне та фінансово-господарське становище кооперації, масштаби охоплення нею населення, кадрове забезпечення її апаратів управління, взаємовідносини з державою та органами самоврядування, громадськими об'єднаннями, проблеми поширення кооперативної ідеології та ін.

У процесі підготовки дисертації використані різноманітні відомості про більш ніж 60 з'їздів.

Періодична преса несе докладну інформацію з різних аспектів здійснення кооперативної роботи. У ході підготовки дисертації використано декілька відмінних за походженням і тематичним спрямуванням груп періодичних видань:

Кооперативна преса. Вона поділяється на українські та загальноімперські періодичні видання. Перші видавалися в Україні і містять інформацію про події кооперативного життя на території українських земель. Це, зокрема, часописи "Кооперативный листок", "Світова зірниця", "Южный кооператор", "Южно-русский потребитель", "Муравейник", "Наше дело", "Наша кооперація", "Кооперована громада", "Коопероване село", "Правобережний кооператор", "Сільський господар", "Українська кооперація", "Український кооператор".

Загальноімперські періодичні видання відбивають події кооперативного життя на всьому просторі Російської імперії, у тому числі й на території українських губерній. До них належать журнали "Вестник кооперации", "Вестник кооперативных союзов", "Кооперативная жизнь", "Союз потребителей", "Сплотчина", "Хроника учреждений мелкого кредита".

Сільськогосподарська преса представлена журналами "Селянин", "Хлібороб", "Хуторянин", "Экономическая жизнь Подолии", "Южное хозяйство", "Полтавские агрономические известия" та ін. і містить великі обсяги даних про розвиток кооперації.

Кооперативну проблематику на початку ХХ ст. відобразила й періодика громадсько-політичного та просвітницького спрямування. Різноманітні матеріали щодо кооперації були виявлені в часописах "Дзвін", "Заветы", "Маяк", "Літературно-науковий вісник", "Рідний край", "Слово", "Світло", "Украинская жизнь" та ін.

Методична, аналітична та довідкова література з питань кооперативної роботи є інформаційно насиченим матеріалом з історії кооперативного руху і несе відомості фактично з усіх аспектів його діяльності. Найбільш цінними серед цього виду джерел видаються господарсько-аналітичні огляди становища кооперації в губерніях та повітах.

Праці з питань кооперативної теорії розкривають бачення кооператорами необхідності поширення кооперації, її значення для соціального розвитку і суспільної моралі. Теоретичні розробки провідних діячів кооперативного руху М. Балліна та М. Левитського зберігаються в ІР НБУВ (Ф.326, 327). У цій же установі у фонді Всеукраїнського кооперативного музею (Ф.290) знаходяться роботи відповідної тематики пересічних представників кооперативних громадськості. Матеріали ідейно-теоретичного характеру містяться також на сторінках періодичної преси та в опублікованих працях кооператорів.

Статистичні матеріали дали можливість з'ясувати кількісні параметри розвитку кооперації, встановити соціально-економічні передумови її виникнення, характер економічних умов, у яких відбувалася діяльність кооперативної мережі.

Кооперативна статистика. У процесі підготовки дисертації опрацьовувалися статистичні матеріали щодо розвитку кооперативної мережі зібрані діячами кооперації, Санкт-Петербурзьким відділенням Комітету щодо сільських ощадно-позичкових та промислових товариств Московського товариства сільського господарства, статистичною службою Московського союзу споживчих товариств, Кооперативною секцією Всеросійської виставки 1913 року у Києві, органами Державного банку та Міністерства внутрішніх справ, Департаментом землеробства і землевпорядкування та ін. установами.

Сільськогосподарська статистика використовувалася для з'ясування умов господарської діяльності селянства - соціальної бази кооперації. Опрацьовувалися дані накопичені і опубліковані вищими урядовими інституціями Російської імперії, зокрема Міністерством землеробства і державного майна, Міністерством фінансів, а також органами самоврядування.

Матеріали бюджетних обстежень селянських господарств дали можливість з'ясувати форми зв'язку землеробського населення з сферою товарно-грошових відносин та характер його продовольчого забезпечення. У процесі підготовки дисертації були опрацьовані дані бюджетних досліджень, здійснених В. Липським, Л. Ставровським, Л. Марессом, Т. Осадчим, О. Чаяновим, Л. Падалкою, М. Костровим.

Наукові праці економістів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. розкривають специфіку взаємодії селянських господарств з ринковим простором. Дослідження економістів-аграрників С. Бехтєєва, М. Каришева, В. Косинського, П. Лохтіна, П. Лященка, М. Огановського, В. Постнікова, Ю. Янсона, та ін. вчених, разом з даними сільськогосподарської статистики та матеріалами бюджетних обстежень, дозволили виявити соціально-економічні фактори, що зумовили виникнення й поширення кооперації як форми організації ринкового господарства.

Обсяги опрацьованих джерельних матеріалів та повнота відбиття в них процесів кооперативної діяльності зумовлює цілісне відображення ними розвитку кооперативного руху впродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Комплекс використаних у ході підготовки дисертації джерел забезпечив в історико-джерелознавчому відношенні виконання завдань представленої дисертаційної роботи.

Третій підрозділ першого розділу - "Методика дослідження" - показує методичний інструментарій дослідження кооперативного руху, який дозволив здійснити його періодизацію, та, разом з результатами історіографічного аналізу теми дисертації, визначити предмет, мету і завдання дослідження. Також у підрозділі вказані загальнонаукові та спеціально-історичні методи, за допомогою яких відбувалася наукова розробка питань дисертаційної роботи.

Використані у ході підготовки дисертації підходи до з'ясування проблем теми ґрунтуються на висновках щодо сутності кооперативного руху його видатних теоретиків М. Туган-Барановського і О. Чаянова та розробників методики дослідження історії вітчизняної кооперації П. Височанського і П. Пожарського.

Ключовим підходом до розуміння процесів розвитку кооперативного руху є розгляд його як різновиду громадського руху. "Кооперативний рух, - вказував М. Туган-Барановський, - є громадський рух, що має своєю безпосередньою метою створення різного роду кооперативів ...". Останні, як господарські організації, є невід'ємним елементом кооперативного життя, виступають суб'єктами кооперативного руху. Кооперативний рух як система включає в себе і кооперацію, і всю масу прихильників і співчуваючих їй осіб, усіх тих, хто у тій чи іншій формі здійснює кооперативну діяльність, а також громадські та ін. установи, які проводять роботу у сфері кооперації. Дослідження кооперативного руху передбачає з'ясування усіх його компонентів і проявів. Ця обставина, разом з врахуванням ступеня наукової розробки теми, зумовила визначення предмету та завдань дисертації.

Крім суто кооперативних проблем, дослідження кооперативного руху не може не включати і розгляду народногосподарських, національних та адміністративно-правових умов, у яких він розвивався.

Висвітлення історичного поступу кооперативного руху не можливе без його періодизації. В історії кооперативного руху в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ - початку ХХ ст. є підстави виділити два періоди. Перший - доба зародження кооперації, яка охопила другу половину ХІХ ст. У цей час відбулося знайомство з ідеями кооперативного руху, становище кооперації відзначалося непевністю і не виявляло тенденцій до зміцнення позицій. Кінець 1890-х - початок ХХ ст. - доба піднесення кооперативного руху, у яку спостерігалося постійне збільшення кількості кооперативних товариств, створення їхніх союзів, зростання обсягів господарсько-фінансових операцій. Принципових змін зазнав соціальний склад кооперації, з'явилися новації в характері кооперативної ідеології.

Вказана періодизація історії кооперативного руху безпосередньо враховувалась у визначенні завдань дисертації та в процесі розробки її проблемно-хронологічної структури. Розділи дисертаційної роботи висвітлюють вказані вище етапи кооперативного життя.

У ході виконання завдань дисертації використовувався ряд загальнонаукових методів пізнання. Зокрема метод системного підходу та його інструментарій - структурний, функціональний та структурно-функціональний аналіз. Він дозволив розглянути кооперативний рух як цілісність, що складається із взаємопов'язаних між собою елементів, які становлять його структуру і виконують у ній відповідну функцію.

Історичний метод дав можливість розкрити розвиток кооперативного руху від середини ХІХ-го до початку ХХ ст. як єдиний процес, що пройшов шлях від свого зародження до становлення. При цьому для з'ясування причин тяглості кооперативного поступу використовувався логічний метод наукового пізнання. За його допомогою встановлені фактори суспільного розвитку, які зумовили існування кооперативного руху як стійкого системного явища.

Застосовувався метод типологізації, за допомогою якого були визначені основні тенденції розвитку кооперативної думки та сфери фінансово-економічної діяльності кооперації.

Метод індукції дозволив виявити специфіку сприйняття населенням ідей кооперативного руху, реакції на ті чи інші прояви кооперативного життя, особливості поведінки людей у процесі їхньої участі у кооперативній роботі.

Крім загальнонаукових, у ході виконання завдань дисертації використовувалися спеціально-історичні методи. При з'ясуванні витоків кооперативного життя, національних тенденцій у його ідеології, прислужився історико-генетичний підхід. Визначення стадій розвитку кооперативного руху впродовж другої половини ХІХ - початку ХХ ст. відбулося за допомогою історико-типологічного методу. У процесі з'ясування впливу кооперації на загальноекономічну ситуацію використовувався історико-системний метод дослідження.

Здобутки історіографії, охарактеризовані джерельні матеріали, підходи до з'ясування сутнісних аспектів кооперативного життя, загальнонаукові та спеціально-історичні методи наукового пізнання склали основу для виконання завдань дисертаційної роботи.

У другому розділі дисертації - "Зародження кооперативного руху" - висвітлено процес виникнення в Наддніпрянській Україні кооперації.

Перший підрозділ - "Поширення ідей кооперації" - розкриває проблеми поширення знань про кооперативні форми господарювання та оцінки громадськістю їхньої ролі в соціальному розвитку.

Проникнення ідей кооперації на територію Наддніпрянщини відбулося напередодні скасування кріпосного права. У 1860-х - на початку 1870-х рр. кооперативна справа була популярною серед освічених прошарків міст, симпатії до неї розглядалися як ознака прогресивних поглядів та цивілізованості. З середини 1870-х рр. інтерес міської інтелігенції до кооперації практично зник. Водночас певне зацікавлення кооперативними питаннями спостерігалося в поміщицькому середовищі та серед окремих чиновників і земських діячів.

Серед громадськості існувало два погляди на роль кооперативного господарювання в суспільному житті. Перший з них розглядав кооперацію як форму соціально-економічного розвитку, що повинна призвести до побудови нового соціально справедливого суспільного ладу - соціалізму. Прихильники другого погляду (щодо них використовувалися терміни "господарсько-раціоналістична" течія, або "ліберальна", чи "демократична" та ін.), бачили в кооперативному русі лише спосіб захисту матеріальних інтересів народу в умовах існуючого економічного ладу, ринкових перетворень у господарському житті. У Російській імперії прихильники "господарсько-раціоналістичного" підходу гуртувалися навколо Санкт-Петербурзького відділення Комітету щодо сільських ощадно-позичкових та промислових товариств Московського товариства сільського господарства, створеного у 1871 р. Члени цієї установи, передусім О. Васильчиков, Н. Колюпанов та О. Яковлєв, були головними ідеологами цієї течії кооперативної думки.

У 1880-х рр. Санкт-Петербурзьке відділення Комітету очолював відомий громадський діяч, полтавський поміщик Г. Галаган. Однак, в ідейно-теоретичній сфері кооперативного руху він себе не намагався проявити. Мабуть, єдиним теоретиком "господарсько-раціоналістичного" напрямку в Наддніпрянщині був В. Садовський, який переконував, що кооперація покликана розвиватися "не порушуючи ні в якому разі корінних основ суспільства і держави".

Соціалістичний напрямок кооперативної думки був представлений потужною плеядою мислителів пореформеної епохи. Кращі представники наукової еліти: М. Драгоманов, М. Зібер, С. Подолинський - пов'язували з кооперацією можливість докорінної перебудови суспільного ладу, досягнення соціальної гармонії і справедливості. Цілий ряд відомих представників народницького руху: В. Дзюбинський, П. Червінський, Ф. Щербина та ін. - займалися розробкою концепції впровадження колективного господарювання. Однак, як у працях професійних науковців, так і у теоретиків народництва, кооперативна справа посідала далеко не першорядне місце, поступаючись іншим, як правило соціально-політичним або загальноекономічним темам.

Практично єдиним ідеологом соціалістичної течії у кооперативній думці, який впродовж десятиліть послідовно працював над розробкою теорії кооперації, був Микола Петрович Баллін (1829-1904).

Микола Петрович розробив концепцію так званої інтегральної кооперації, яка передбачала охоплення кооперативними формами усіх сфер життєдіяльності суспільства. Інтегральна кооперація в соціальному її вимірі була для Балліна соціалізмом. Рушійною силою нового суспільного ладу, на думку мислителя, виступали прагнення до високих ідеалів та розвиток системи освіти, за умов якого, з точки зору Балліна, "стремління ... до комунізму буде мати міцну основу".

Отже, у пореформені десятиліття ідеї кооперації були відомі в різних колах громадськості і в цілому знаходили там підтримку. Однак, прихильність до них була пов'язана з загальними тенденціями суспільної думки, а не необхідністю захисту своїх соціальних інтересів. До практичної кооперативної роботи ідеї кооперації спонукали лише ентузіастів.

У другому підрозділі другого розділу - "Соціально-економічні та правові умови реалізації ідей кооперації у пореформений період" - показано фінансово-господарські характеристики потенційних претендентів до кооперованого населення та адміністративно-законодавче забезпечення кооперативної діяльності.

Селянське господарювання другої половини ХІХ ст. відзначалося технологічною примітивністю: використанням саморобних знарядь праці, відсутністю практики правильних сівозмін, внесення добрив та уявлення про селекцію рослин і тварин, високим рівнем захворюваності останніх та малоземеллям. У більшості селянських господарств виробничих потужностей не вистачало для забезпечення своїх учасників продовольством.

Характерною ознакою матеріального життя селянства була й традиція власноручного виготовлення предметів побуту: одягу, меблів, посуду, тощо. Поширення мали натуральні форми позичкових операцій, оплати праці найманих робітників та платежів за оренду землі. Така ситуація унеможливлювала входження селянства в ринковий простір у якості повноцінних товаровиробників та споживачів товарної продукції і кредитних послуг.

Водночас впродовж перших пореформених десятиліть розгорталися процеси втягування селянства у сферу товарно-грошових відносин. Після реформи 1861 р. на зміну натуральним повинностям прийшли викупні платежі, земський збір, подушні податі та ін. Поступово набували попиту серед селянської людності промислові товари, купівля яких потребувала витрат грошей. Джерелами фінансових ресурсів для хліборобів виступали вимушені продажі продукції своїх господарств, робота за наймом, кустарні промисли та позики. При цьому сільська роздрібна торгівля вдавалася до спекуляції і фальсифікації товарів. Кредитування часто здійснювалось за лихварськими ставками. Результати виробничої діяльності селянства реалізовувалися за посередництвом перекупників, які широко практикували закупівлю продукції за заниженими цінами та обман при визначенні ваги.

Таким чином, пореформений період, будучи в цілому несприятливим для розвитку селянської кооперації, започаткував тенденцію до розширення товарно-ринкової сфери, а з нею викликав формування умов для використання кооперативних засад діяльності.

Схожою була ситуація і містах, де протягом другої половини ХІХ ст. відбувалося становлення верстви найманих промислових робітників, які потерпали від недобросовісної торгівлі, низьких доходів і були потенційною соціальною базою кооперації.

Поряд з не вповні сформованою соціальною базою кооперації, правове забезпечення її діяльності також не було задовільним. Порядок створення кооперативів мав дозвільний характер. Вони могли відкриватися лише з особистої санкції вищих посадових осіб Російської імперії - міністрів.

Таким чином, соціально-економічна та адміністративно-правова ситуація не зумовлювала поступального розвитку кооперації, однак і не лишала можливостей для спроб її започаткування.

Третій підрозділ другого розділу - "Перші спроби організації кооперативної діяльності" - присвячений висвітленню процесу виникнення в Наддніпрянській Україні кооперативних товариств.

Поява організацій, які мали певні риси кооперативів, відноситься до 1840-1850-х рр. Виникнення кооперативних товариств як таких припало на 1860-ті рр. На статус першого в Наддніпрянщині кооперативу можуть претендувати декілька утворень. Однак, серед них цілком певні ознаки кооперативної організації мало Харківське споживче товариство, яке розпочало роботу на початку 1867 р. На 1870 р. діяло 17 споживчих кооперативів. Практично усі вони виявили здатність до ефективної роботи і значно здешевлювали своїм пайовикам і стороннім споживачам витрати на придбання товарів, успішно конкурували з приватнопідприємницькими структурами. Але вже на початку 1870-х років їх охопив процес розпаду, головною причиною якого стало те, що члени кооперативів були представлені категоріями населення, для яких участь у кооперації мала характер тимчасового захоплення.

У 1870-х - у першій половині 1890-х рр. виникнення споживчих товариств мало поодинокий характер. За соціальним складом вони часто походили на споживчо-кооперативні організації першої хвилі, з'являлися також селянські та робітничі кооперативи. Діяльність майже усіх їх була недовговічною.

Витривалішою у пореформені часи виявилася кредитна кооперація. Остання існувала у формі ощадно-позичкових товариств - кредитних кооперативів, капітали яких формувалися з пайових внесків членів. Їхня кількісна динаміка певний час мала оптимістичну тенденцію. У 1869 р. виникло перше ощадно-позичкове товариство в Гадячі на Полтавщині. На початку 1874 р. на території українських губерній Російської імперії діяло 53 кредитних кооперативів, 1875-го - не менше 77, а вже на січень 1876-го - більше 90. До 1878 р. їх кількість зросла до 135, на 1885-1886-й - перевищила 170.