Діяльність винищувальних батальйонів та груп охорони громадського порядку на Прикарпатті в 1944–1954 роках

Станом на 1 січня 1951 р. під захистом ГОГП уже перебувало 4938 колгоспів, 35 радгоспів, 101 МТС, 182 лісозаготівельних і промислових об'єктів і 31 колетивізоване село, а також газопровід «Дашава - Київ» довжиною 321 км, який проходив територією Дрогобицької, Станіславської й Тернопільської областей.

У зв'язку з повною ліквідацією в більшості районів західних областей боївок збройного підпілля поступово зменшується кількість ГОГП та особового складу. Зокрема, впродовж 1952 р. було розформовано 485 ГОГП в складі 3216 бійців. Решта 4831 ГОГП у складі 32874 бійців було розформовано впродовж 1953 р.

Оскільки станом на 1 січня 1954 р., за даними органів МДБ, у Волинській, Львівській, Рівненській, Дрогобицькій, Тернопільській і Станіславській областях діяло лише 18 розрізнених «бандгруп» у складі 62 чол. і 18 бойовиків-одинаків, то фактично із «залишками» оунівського підпілля було остаточно покінчено. Відповідно відпала й потреба в подальшому існуванні ГОГП. Замість них уже наприкінці 1953 р. створюються неозброєні загони (бригади) допомоги міліції (бригадміли).

Таким чином, відділи ГОГП відіграли важливу роль у проведенні політики колективізації та захисту колгоспного майна від нападів боївок збройного підпілля та розкрадання кримінальними елементами, а також долучилися до остаточної ліквідації наприкінці першої половини 50-х рр. самостійницького руху на території Прикарпаття.

Положення та висновки

1. Аналіз стану наукової розробки теми засвідчив, що до нині вона не стала предметом спеціального наукового вивчення. Використана джерельна база достатньо репрезентована для всебічного висвітлення визначених питань.

2. Виникнення ВБ було новим явищем в історії України, спричиненим початком німецько-радянської війни й патріотичними прагненнями значної частини цивільного населення прифронтових територій долучитися до розгрому ворога, яке було узаконене постановою РНК СРСР від 24 червня та наказом НКВС СРСР від 25 червня 1941 р. З одного боку, цей процес був проявом патріотизму, самовідданості й бажання більшості населення добровільно боротися із загарбниками, а з іншого, - до цього спонукали й об'єктивні обставини, насамперед неготовність держави й армії вжити на початку війни адекватних заходів щодо оборони тилових комунікацій.

3. Особливість ВБ полягала в тому, що вони формувалися на добровільній основі без відриву від основного місця роботи, а їх головне завдання полягало в забезпеченні тилу від можливих ворожих диверсійно-терористичних акцій. Структура ВБ формувалася за військовим принципом, що надавало їм характеру воєнізованих підрозділів, які на початковому етапі війни залучалися не лише для виконання охоронних функцій, а й брали участь в оборонних боях у складі регулярних військових підрозділів (частину було переведено в партизанські загони). Про масштаби цього феномена свідчить той факт, що на липень 1941 р. в Україні налічувалося 533 ВБ у складі 105252 бійців і 18 тис. груп сприяння їм у складі майже 200 тис. осіб.

4. На території західних областей та Прикарпатті на початковому етапі війни з причини швидкої їх окупації не вдалося створити численні підрозділи ВБ, а їх відновлення розпочалося з весни 1944 р. у міру звільнення території регіону від гітлерівських окупантів. Особливість їх діяльності на завершальному етапі війни та в повоєнні роки була в тому, що головне їх завдання полягало в забезпеченні функціонування органів радянської влади в населених пунктах та участь у ліквідації самостійницького руху. З цією метою в кожному селі створювалися винищувальні групи з місцевого населення, які діяли під керівництвом працівників міліції. Створюючи ВБ у населених пунктах Прикарпаття, тоталітарний радянський режим свідомо провокував міжнаціональне й громадянське протистояння, формуючи особовий склад ВБ із місцевого населення польської та української національностей.

5. При формуванні ВБ мали місце суттєві недоліки, спричинені недовірою радянської влади до місцевого українського населення через діяльність збройного підпілля, а також низкою проблем організаційного характеру, зокрема: форсування мобілізації не давало можливості якісно здійснити відбір особового складу, забезпечити озброєнням, підвищувати рівень бойової підготовки, що призводило до проникнення в ряди ВБ учасників і прихильників національно-визвольного руху та низької боєздатності окремих підрозділів. Як наслідок, були жертви, мали місце прояви зрадництва, дезертирства та роззброєнь серед особового складу окремих підрозділів. Не вдаючись до глибокого аналізу причин цих негативних явищ, органи влади систематично проводили масові «чистки» серед особового складу ВБ, що не вирішувало проблему в цілому.

6. Не зважаючи на певні недоліки в діяльності ВБ, усе ж вони були головною опорою для функціонування радянської влади на місцях, а їх присутність у населених пунктах сковувала активну діяльність збройних формувань ОУН та УПА, забезпечувала охорону населених пунктів як від учасників збройного підпілля, так і аморально-криміналістичних елементів, сприяла вихованню кадрів для радянсько-партійних, господарських і силових структур.

7. Реорганізація ВБ у ГОГП була зумовлена суспільно-політичними змінами, які відбулися в країні в повоєнні роки, а головна причина полягала в необхідності забезпечити проведення суцільної колективізації в західних областях, що розпочалася наприкінці 1947 - на початку 1948 років і захисту колгоспного майна та членів колгоспу від диверсійно-терористичних акцій збройного підпілля ОУН і УПА. Особливість формування особового складу ГОГП полягала в тому, що його основу становили члени колгоспу, сільський актив і особи, які підтримували політику радянської влади.

8. Організаційно-військовою структурою ГОГП майже не відрізнялися від ВБ, а керівництво ними здійснювали дільничні уповноважені міліції, штатні посади яких постановою ЦК КП(б)У від 2 лютого 1949 р. було запроваджено при кожній сільській раді. Це дало змогу значно поліпшити їх бойову виучку й охорону сіл і забезпечити в них порядок, що сприяло успішній радянізації краю, утвердженню колгоспного ладу й остаточному придушенню діяльності самостійницького руху на Прикарпатті.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Діяльність винищувальних батальйонів на теренах Станіславської області в другій половині 1945 - першій половині 1946 років // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: історичні науки. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. - Т.17: На пошану професора В.П.Газіна. - С.254-263.

2. Діяльність винищувальних батальйонів на теренах Станіславської області в 1946 - 1948 роках // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник Одеського НПУ. Серія: історія. - 2008. - Вип. 11. - С.143-154.

3. Діяльність груп охорони громадського порядку на території Станіславської (Івано-Франківської) області в 1948 - 1954 роках // Схід. - Донецьк, 2007. - № 5. - С.70-74.

4. Участь винищувальних батальйонів у заходах із ліквідації «ворожих елементів» та боївок ОУН-УПА на території Станіславської області на завершальному етапі радянсько-німецької війни // Схід. - Донецьк, 2008. - № 4. - С.98-101.

5. Винищувальні батальйони в боротьбі проти збройних формувань ОУН- УПА на теренах Станіславщини в 1944-1945 рр. // Галичина. - Івано-Франківськ, 2008. - №14. - С. 364-370.

Публікації, що додатково відображають результати дисертації:

1. Участь винищувальних батальйонів у ліквідації збройних формувань УПА на території Прикарпаття в 1944 - 1945 роках // Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України: Матеріали Міжнародної наукової конференції, 10 липня 2005 р. - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2007. - С.248-257.

2. Діяльність громадських формувань з охорони порядку на Станіславщині в другій половині 40-х - першій половині 50-х рр. ХХ ст. // Держава і право: теорія, практика, методика: Збірник наукових праць. - Вип. ІІІ. - Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. - С. 40-51.

3. Соціально-економічні та політичні причини створення в 1948 р. груп охорони громадського порядку в західних областях України // Історія міліції України: минуле і сучасне. Зб. наук. статей І всеукр. наук. конфер. (6 червня 2008 р., м. Івано-Франківськ). - Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. - С. 38 - 43.

Анотація

Аннотация

Безносюк О.П. Деятельность истребительных батальонов и групп охраны общественного порядка на Прикарпатье в 1944 - 1954 годах. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - ГВУЗ «Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды». - Переяслав-Хмельницкий, 2008.

В диссертации исследуются особенности становления, формы и методы деятельности истребительных батальонов и групп охраны общественного порядка на территории Прикарпатья (Дрогобычской, Львовской, Станиславской областей), в первое повоенное десятилетие (1944 - 1954 гг.).

Диссертационное исследование базируется на изучении оригинальных материалов, найденных автором в Центральном государственном архиве общественных организаций Украины, Государственном архиве МВД, Государственном архиве Ивано-Франковской области, Ведомственных архивах Управления МВД Ивано-Франковской и Львовской областей. Историографическая база исследуемой проблемы деятельности истребительных батальонов и групп охраны общественного порядка обширная по объему, но при этом следует отметить ее противоречивость.

На основе широкого фактологического материала проанализированы динамика становления и развития этих добровольческих военизированных формирований самообороны, их структура, кадровое обеспечение, качественный состав личного состава, условия быта, социально-материального обеспечения, система боевой и политической подготовки, причины нарушения законности частью личного состава этих формирований и мероприятия органов власти по их пресечению; раскрыто механизмы взаимодействия этих подразделений с партийно-советскими и силовыми органами на местах, формы и методы их деятельности в обеспечении охраны общественного порядка в населённых пунктах, а также участие в ликвидации вооружённого националистического подполья. Установлено, что привлечение местного населения в эти формирования преследовало цель обеспечить деятельность органов советской власти на местах и с их помощью ликвидировать вооружённое сопротивление ОУН и УПА, содействовать проведению политики советизации в регионе. Привлечение местного населения к несению службы в истребительных батальонах и группах охраны общественного порядка было сознательным шагом совестского режима, направленным на ликвидацию оппозиции и вооруженного подполья в регионе.

Проанализировано нормативно-правовую базу создания и деятельности истребительных батальонов и групп охраны общественного порядка, раскрыто основные формы и методы по выполнению поставленных перед ними задач. Отмечено, что эти формирования внесли ощутимый вклад в борьбу с криминально-уголовными элементами, нарушителями общественного порядка и участниками националистического подполья в первое послевоенное десятилетие.

Раскрыто роль органов милиции и государственной безопасности в создании и руководстве истребительных батальонов и групп охраны общественного порядка, отмечено значение и роль участковых уполномоченных милиции в организации деятельности этих формирований в населённых пунктах.

На фактическом материале проанализировано особенности отбора представителей из местного населения в эти формирования, их социально-материальное обеспечение, проведение мероприятий по улучшению боевой и политической подготовки личного состава, основные причины нарушения частью социалистической законности и служебной дисциплины, а также дисциплинарно-профилактические мероприятия органов власти с целью пресечения этих негативных явлений.

Исследуется комплекс политико-экономических мероприятий органов власти, направленных на улучшение материального состояния личного состава бойцов групп самообороны, участковых уполномоченных; отслежено динамику личного состава, социальную принадлежность, участие в оперативно-войсковых акциях по ликвидации вооруженного подполья ОУН и УПА.

В диссертации отмечено, что своей деятельностью истребительные батальоны и группы охраны общественного порядка активно содействовали проведению политики советской власти в регионе, утверждению колхозного строя, полной ликвидации вооружённого националистического подполья, воспитанию кадров для советско-партийных, хозяйственных и правохранительных органов.

Ключевые слова: советизация, истребительные батальоны, группы охраны общественного порядка, органы милиции, правопорядок, законность, преступность, вооружённое подполье.

The dissertation for scientific degree of Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.01 - The History of Ukraine. - «Pereyaslav-Khmelnitskiy Hryhoriy Skovoroda State Pedagogical University». - Pereyaslav-Khmelnitskiy, 2008.

The thesis deals with the peculiarities of creation and the forms and methods of activity of the voluntarily public militarized formings of self-defence - destructive battalions and groups of public law enforcement - on Precarpathian region in 1944 - 1954 years. The features of their creation are explored, their structural construction, staff providing and high-quality composition are analyzed, the forms and methods of their activity on guarding of public order in settlements, their role in liquidations of the armed resistance of OUN and UPA and co-operating with local authorities of soviet-parties and power structures are explored, the system of the combat and political training and socially-financial providing, the reasons of violation of legality and official discipline by personnel are revealed.

The role of organs of militia and state security in creation and guidance these formings in settlements is analyzed; their contribution in the fight against criminal elements, violators of public peace and their role in liquidation of independent motion of resistance are marked.

Key words: destructive battalions, soviet regime, groups of guarding of public order, organs of militia, law order, legality, criminality, armed underground.

Размещено на Allbest.ru