Інституціоналізація краєзнавчого руху Правобережної України 20-х років ХХ – початку XXI ст.: етапи, форми, напрями діяльності

Другий підрозділ присвячений аналізу наукового доробку співвітчизників у західній діаспорі. Автор наголошує на особливій активності волинян, які склали більшість еміграції з теренів Правобережної України, створили ряд товариств, науково-дослідних структур у Європі, США, Канаді, Австралії, серед яких найбільший вклад у вивчення Правобережної України вніс вінніпезький Інститут дослідів Волині, видавши 70 окремих книг, у тому числі - 17 праць професора І.І. Огієнка, 20 чисел «Літопису Волині» - наукових збірників, що вмістили 823 статті, повідомлень, інформацій, звітів з історії, географії, природи, демографії, релігійного життя, культури регіону.

У заключному третьому підрозділі розкрито основні напрями краєзнавчих досліджень доби незалежності, окреслено проблеми й перспективи розвитку. Підкреслено, що важливим здобутком науково-краєзнавчої праці на сучасному етапі є визнання дисертабельності краєзнавчої тематики й захист за 15 останніх років понад 400 кандидатських і докторських дисертацій. За роки незалежності на Правобережжі проведено чотири із семи всеукраїнських наукових конференцій з історичного краєзнавства (1991 року в Кам'янці-Подільському - V-а, 1993-го в Луцьку - VІ, 1995-го в Черкасах - VІІ, 2004-го в Хмельницькому - ХІ), в яких взяли участь 1450 науковців-краєзнавців, оприлюднено 1251 доповідь, видано 6 томів матеріалів. У містах і селах Правобережної України відбулося більше 600 конференцій різного рівня. Активізувалося шкільне та вузівське краєзнавство. Увічнюються події і факти національної історії, що стимулює архівне, музейне, бібліотечне краєзнавство, пам'яткознавчу роботу.

Все це надає нового імпульсу історико-краєзнавчому вивченню регіонів, особливо - раніш замовчуваних, сфальсифікованих подій і фактів, зокрема - національно-визвольної боротьби 1917-1920 рр., у центрі якої виявилася саме Правобережна Україна. Про доробок з даного питання свідчить навіть 6848 друкованих праць, зафіксованих науково-бібліографічним виданням «Українська революція і державність (1917-1920 рр.)» (2001). Не втрачають актуальності проблеми колективізації, голодомору, репресій, Другої світової війни. Важливими напрямами прикладання сил краєзнавців стали дослідження ролі церкви в історії і культурі краю, історія окремих родів, топоніміка, геральдика. Зріс інтерес до перебування Т. Шевченка на Поділлі і Волині 1846 року, його зв'язків з подолянами й волинянами, відображення регіонів у його творчості. Серед актуальних тем - історія і культура національних меншин, питання історії, теорії й методики музейної та пам'яткоохоронної роботи. При всій важливості зазначених напрямів науково-дослідницької краєзнавчої праці найпріоритетнішим, найголовнішим завданням, визначеним ІІІ з'їздом ВСК, є підготовка нової редакції історії міст і сіл України.

Автор аналізує конкретний доробок науковців, краєзнавців Правобережної України, робить узагальнення, акцентує на невирішених проблемах. Особливо віддзеркалилися вони в ставленні до пам'яток старовини, у першу чергу - радянського часу. Кризу переживають музеї, пам'яткоохоронні організації, бракує коштів на поповнення книжкового фонду бібліотек. Більшої підтримки потребують Всеукраїнська спілка краєзнавців, видання журналу «Краєзнавство», краєзнавчої літератури, праця аспірантів, докторантів, здобувачів та й самих краєзнавців. Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року в питанні коштів на видання краєзнавчої літератури виконується незадовільно. Відстає від вимог розробка науково-теоретичних, методологічних засад сучасного краєзнавства. Дисертант пропонує створити Центр краєзнавства з відповідним штатом на зразок Центру пам'яткознавства НАН України або Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства. Удосконалення потребує вивчення основ краєзнавства в педагогічних, гуманітарних вузах, підготовка типової програми і посібника. Держава могла б зробити свій внесок у стимулювання краєзнавчої праці, встановивши на зразок Дня архівістів, музейників, бібліотек День краєзнавця та почесне звання Заслужений краєзнавець України.

Розділ підсумовують оптимістичні висновки: краєзнавчий рух в Україні переживає ренесанс, набирає все ширшого розмаху, небаченої у попередні десятиліття організаційної стрункості, масовості й результативності. Краєзнавців надихає держава прийняттям ряду важливих нормативних актів, масштабних довгострокових програм, найважливіше місце серед яких займає підготовка і видання історії міст і сіл України.

У «Висновках» наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявилося в системному підході до визначення сутності процесу інституціоналізації краєзнавчого руху на Правобережній Україні в 20-і роки ХХ - на початку ХХІ ст., форм його прояву, напрямів розвитку, сформульовані положення, що виносяться на захист:

- Краєзнавчий рух, як вияв духовного життя на терені Правобережної України, упродовж 20-х років ХХ-го - початку ХХІ століття, незважаючи на політичні, ідеологічні перешкоди, хвилеподібний характер, все ж рухався по висхідній і в своєму розвитку пройшов ряд етапів: піднесення й інституціоналізації краєзнавчого руху в 20-і роки; період репресій і занепаду кінця 20-х - початку 50-х; відродження краєзнавчого руху під впливом підготовки і видання двадцятишеститомної «Історії міст і сіл Української РСР»; 80 - початок 90-х років - час інтенсифікації краєзнавчих досліджень, критичного переосмислення історіографічних досягнень, методологічних підходів; 90_і роки ХХ - 2008 р. - період краєзнавчого ренесансу, структурування, організаційного зміцнення, зростання масовості й результативності краєзнавчого руху, створення Національної спілки краєзнавців України.

- Бурхливий розвиток краєзнавчого руху у 20-і роки обумовили як економічні, так і політичні, ідеологічні завдання, що їх вирішувала радянська влада, а також досвід і надбання краєзнавців ХІХ - початку ХХ ст. Їх досягнення знайшли підтримку і розвиток у добу національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Українська влада проводила українізацію освіти, формування національної науки, вищої і середньої школи, надавала підтримку існуючим і новоствореним краєзнавчим осередкам, сприяла діяльності істориків, етнографів, фольклористів, музейників, архівістів, пам'яткоохоронців. Все це в сукупності закладало основи масовості й інтенсивного розвитку краєзнавства 20-х років ХХ ст.

- У 20-і роки минулого століття краєзнавчий рух на Правобережній Україні став масовим, відбулася його інституціоналізація - виникла низка наукових і громадських краєзнавчих структур. У першій половині 20-х років науково-методичну підтримку краєзнавчим дослідженням надавала ВУАН, її Комісія краєзнавства в Києві, створювалися матеріально-фінансові, організаційно-методичні й кадрові передумови «зоряного» краєзнавства другої половини 20-х років.

- Краєзнавча діяльність, як вияв духовного життя пробудженої нації, набирала розмаху, потребувала координації. У травні 1925 року в Харкові на Першій всеукраїнській краєзнавчій конференції був створений Український комітет краєзнавства. Його діяльність сприяла формуванню стрункої системи краєзнавчих структур - УКК - ОКК - районні краєзнавчі товариства - гуртки. Протягом 1926-1929 років кількість краєзнавчих товариств зросла в 10, гуртків - 60, членів цих формувань - у 70 разів, краєзнавство Правобережної України набуло ознак «зоряності».

- Кінець 20-х - початок 30-х років ХХ ст. став рубіжним і фатальним для українського краєзнавства взагалі і Правобережного зокрема. Ідеологічна несумісність нової радянської влади і старої дореволюційної інтелігенції, конфлікт демократичного за змістом і формою краєзнавства з адміністративно-тоталітарними методами управління нової влади, національно-патріотична спрямованість дослідницької праці - все це привело до масових репресій, знищення сотень тисяч представників наукової, культурно-освітньої інтелігенції, що на довгий час паралізувало краєзнавство, привело до занепаду, уніфікації і централізації, ідейної одноманітності, змістового збіднення. У той час у Західній Волині, яка 1921 р. відійшла до Польщі, з'явилася й розгорнула краєзнавчу діяльність низка наукових, професійних, культурно-освітніх товариств, організацій, музеїв, українська інтелігенція шляхом звернення до історії, традицій та обрядів краю намагалася нейтралізувати ініційовані владою процеси полонізації, окатоличення місцевого населення.

- З середини 50-х років ХХ ст. поступово почав відступати шок, завданий репресіями. Відновились археологічні, етнографічні дослідження, вивчення і написання історії фабрик, заводів, колгоспів і радгоспів, окремих населених пунктів. І все ж рівень заідеологізованості духовного життя, краєзнавчої праці залишався високим, посилилася русифікація, що привело з кінця 50-х до шістдесятництва - національно-культурного руху опору діям тоталітарної влади.

- На початку 60-х років краєзнавчий рух на Правобережній Україні вилився в грандіозну епопею підготовки і видання двадцятишеститомної історії міст і сіл. В областях Правобережної України побачили світ сім томів, які вмістили 369 нарисів, 3140 довідок про міста і села макрорегіону, їх підготували більше 20 тис. краєзнавців. У ході цієї роботи виникли нові краєзнавчі структури, відновилися історико-краєзнавчі конференції, видання наукових збірників, краєзнавча тематика все настирливіше проникала в коло дисертабельних проблем, посилилася пам'яткознавча, пам'яткоохоронна робота. Роль координатора краєзнавчого руху здійснювало створене 1966 року Українське товариство охорони пам'яток історії і культури. Набирала розмаху боротьба інтелігенції за гласність, свободу слова, за перебудову. Виникла невідкладна потреба в створенні органу по керівництву краєзнавчим рухом.

- Консолідуючу роль у сфері історико-краєзнавчої діяльності взяла на себе створена 27 березня 1990 року Всеукраїнська спілка краєзнавства, обласні, міські, районні й первинні осередки ВСК. У час формування національної історичної науки посилили краєзнавчий аспект діяльності академічні інститути, вузівські кафедри. Більшої організованості набуло шкільне краєзнавство, залучене до участі в рухах, експедиціях, конкурсах, олімпіадах.

- Активну участь в історико-краєзнавчому вивченні Правобережної України бере діаспора, яка консолідувала свої науково-краєзнавчі сили навколо Українського вільного університету, Української вільної академії наук, Українського історичного товариства, відділень Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Інституту дослідів Волині, інших науково-громадських товариств, вузів, з початку 90-х взяла курс на інтеграцію з вітчизняною історичною наукою, що ще в більшій мірі посилило джерельний, методичний потенціал українського краєзнавства.

- Краєзнавчий рух доби незалежності став більш масовим, змістовним, різностороннім за напрямками, вагомішим за наслідками. Відбувається очищення історії від ідеологічного намулу, «білих плям», краєзнавство привертає увагу мільйонів людей до свого історичного коріння, виконує виховну, державотворчу функцію, стало своєрідним судом честі, який здійснює наукову й моральну реабілітацію видатних постатей минулого. Ним займаються науково-краєзнавчі школи академіка НАН України П.Т. Тронька, професорів Л.В. Баженова, Г.В. Бондаренка, О.М. Завальнюка, М.Ю. Костриці, М.М. Кравця, М.М. Кучінка, В.С. Степанкова, нове покоління дослідників.

Краєзнавчий рух підтримується й високо оцінюється державою. Свідченням цього є Укази Президента України «Про заходи щодо відтворення видатних пам'яток історії і культури» (1995), розпорядження «Про забезпечення комплексного розвитку малих міст України» (2000), «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні» (2001), урядова «Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року» (2001), відзначення сотень краєзнавців орденами, почесними званнями. Взято курс на реалізацію довгострокових проектів - підготовку і видання Книг пам'яті, Книг скорботи, «Зводу пам'яток історії і культури», серії книг «Реабілітовані історією», відтворення 54 найвидатніших пам'яток історії і культури, 25 з яких знаходяться на Правобережній Україні. На порядку денному - підготовка й видання нової редакції історії місті і сіл України. Краєзнавчий актив, що зміцнів у роки незалежності, вступив у нове тисячоліття з готовністю виконати ці історичні завдання. Краєзнавчий рух 20-х років ХХ - початку ХХІ ст. став важливою складовою наукового і культурно-освітнього життя Правобережної України, її духовного розвитку, сприяє формуванню національного світогляду громадян, розвитку національної ідеї, втіленню її в практику - розбудову незалежної Української держави.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографії

1. Прокопчук В.С. Під егідою Українського комітету краєзнавства / В. С. Прокопчук ; Ін-т іст. України НАНУ, Центр дослідж. іст. Поділля при К-ПДУ. - Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2004. - 312 с. - Бібліогр.: с. 242-274. - Рец.: Савчук В. О. Прокопчук В. С. Під егідою Українського комітету краєзнавства // Хмельниччина: Дивокрай. - 2004. - №1-2. - С. 105; С. Л. Калитко, Т. Р. Соломонова. Прокопчук В. С. Під егідою Українського комітету краєзнавства. - Кам'янець-Подільський, 2004. - 312 с. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету : Серія: Історія : зб. наук. праць. - Вінниця, 2005. - Вип. 9. - С. 274-279.

2. Прокопчук В.С. Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років ХХ - початку ХХІ ст.: від репресій, занепаду - до відродження й розквіту / В. С. Прокопчук ; Ін-т іст. України НАНУ, Центр дослідж. іст. Поділля при К-ПДУ. - Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2005. - 600 с. - Бібліогр.: по розділах. - Рец.: Баженов Л. В., Кошель О. М. Прокопчук В. С. Історичне краєзнавство Правобережної України 30-х років ХХ - початку ХХІ ст.: від репресій, занепаду - до відродження й розквіту. - Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2005. - 600 с. // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2006. - Т.6. - С. 365-366.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Прокопчук В.С. Краєзнавство в діаспорі: українознавчі студії в Австралії / В. С. Прокопчук // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (зб. статей). - К. : Рідний край, 1999. - Вип. 6. - С. 34-41.

2. Прокопчук В.С. Павло Богацький - учений, краєзнавець / В. С. Прокопчук // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (зб. статей). - К. : Рідний край, 1999. - Вип. 9. - С. 357-363.

3. Прокопчук В.С. 70-річчя доктора історичних наук, професора І.С. Винокура / В. С. Прокопчук // Укр. іст. журн. - 2000. - №5. - С. 153-156.

4. Прокопчук В.С. Подоляни - працівники ВУАН, репресовані у справі «Спілки визволення України» / В. С. Прокопчук // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (зб. статей). - К. : Рідний край, 2000. - Вип. 10. - С. 495-505.

5. Прокопчук В.С. З досвіду підготовки історії населених пунктів Поділля / В. С. Прокопчук // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (зб. статей). - К.; Донецьк : Рідний край, 2001. - Вип. 16. - С. 322-330.

6. Прокопчук В.С. Міністр УНР - виходець із Стріхівців / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету : Іст. науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2001. - Т. 6. - С. 559-564.

7. Прокопчук В.С. Історичне краєзнавство в роки Великої Вітчизняної війни / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету : Іст. праці. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2001. - Т. 7. - С. 687-693.

8. Прокопчук В.С. Періодизація історичного краєзнавства Правобережної України / В. С. Прокопчук // Київська старовина. - 2003. - №3. - С. 159-164.

9. Прокопчук В.С. Творець Кабінету виучування Поділля / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету : Іст. науки. - Кам'янець-Подільський : К-ПДПУ, РВВ, 2003. - Т. 11. - С. 262-269.

10. Прокопчук В.С. Особливості розвитку українського краєзнавства першої половини 20-х років XX ст. / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : Іст. науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2004. - Т.13. - С.381-390.

11. Прокопчук В.С. Вплив УКК на історико-регіональне дослідництво на Кам'янеччині в другій половині 20-х рр. XX ст. / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : Іст. науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2005. - Т.14. - С. 412-423.

12. Прокопчук В.С. Відродження науково-краєзнавчих досліджень у педагогічних вузах Правобережної України в 50-х - на початку 60-х рр. XX ст. / В. С. Прокопчук // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського : Серія: Історія : зб. наук. праць. - Вінниця : ДП ДКФ, 2005. - Вип. 9. - С. 274-279.

13. Прокопчук В.С. Перша всеукраїнська краєзнавча конференція та її рішення (До 80_річчя Українського комітету краєзнавства) / В. С. Прокопчук // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна : Серія: Історія. - Х. : НМЦ “СД”, 2005. - № 701, вип. 37. - С. 263-275.

14. Прокопчук В.С. А.М. Коляновський - педагог, письменник, краєзнавець / В. С. Прокопчук // Педагогічне Поділля : зб. наук. праць Кам'янець-Подільського державного університету : Серія соціально-педагогічна. - Кам'янець-Подільський : Абетка-Нова, 2005. - Вип. IV, т. 2. - С. 252-260.

15. Прокопчук В.С. Українське історичне краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років XX ст. / Віктор Прокопчук // Питання історії України : зб. наук. статей. - Чернівці : Зелена Буковина, 2005. - Т.8. - С.292-296.

16. Прокопчук В.С. Краєзнавчі музеї 30-х років XX ст. в умовах наростаючого ідеологічного тиску / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : Іст. науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2005. - Т. 15. - С. 196-201.

17. Прокопчук В.С. Історичне краєзнавство у Волинському воєводстві (1921-1939 рр.) / В. С. Прокопчук // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Луцьк : ВДУ «Вежа», 2005. - С. 42-53.

18. Прокопчук В.С. Кабінет виучування Шевченківщини в контексті розвитку краєзнавчого руху в Україні 1920-х рр. / В. С. Прокопчук // Вісник Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького. Серія: Іст. науки. - Черкаси : ЧНУ, РВВ, 2005. - Вип. 80. - С.31-36.

19. Прокопчук В.С. Творці подільської шевченкіани / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету : Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2005. - Вип. 9. - С. 283-288.

20. Прокопчук В.С. Всеукраїнська спілка краєзнавців та її осередки на Правобережній Україні / В. С. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2006. - Т.6. - С. 214-230.

21. Прокопчук В.С. Роль громадських організацій і творчих спілок у краєзнавчому русі Правобережної України доби незалежності / В. С. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2006. - Т.7. - С. 194-205.

22. Прокопчук В.С. Науково-методична підтримка Українського комітету краєзнавства масового краєзнавчого руху (друга половина 20-х - початок 30-х років ХХ ст.) / В. С. Прокопчук // Історія України: Маловідомі імена, події, факти (зб. статей). - К. : Ін-т іст. України НАНУ, 2006. - Вип. 33. - С. 47-53.

23. Прокопчук В.С. Український комітет краєзнавства: з хроніки діяльності / В. С. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2006. - Т. 8. - С. 286-304.

24. Прокопчук В.С. Пам'яткоохоронна діяльність - важливий напрям шкільного краєзнавства / В.С. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2008. - Т.12. - С. 208-222.

Статті в інших наукових виданнях

1. Прокопчук В.С. Краєзнавство в Кам'янець-Подільському державному українському університеті (1918-1920 рр.) / В. С. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 1998. - Т.1. - С. 20-28.

2. Прокопчук В.С. Співпраця подільських учених, краєзнавців з Всеукраїнською академією наук на етапі її становлення / В. С. Прокопчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Іст. науки. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 1998. - Т.2. - С. 40-48.

3. Прокопчук В.С. Вшанування пам'яті Ф.П. Шевченка на його батьківщині в м. Дунаївці / В. С. Прокопчук // Історіографічні дослідження в Україні : наук. зб. - К. : Ін-т іст. України НАНУ, 1999. - Вип. 7. - С. 91-99.

4. Прокопчук В.С. Ілля Федорович Онуфрійчук - організатор волинських краєзнавчих студій в діаспорі / В. С. Прокопчук // Літопис Волині. - Вінніпег, 1999. - Чис. 19-20. - С. 26-31.

5. Прокопчук В.С. Павло Богацький - повернення в Україну / В. С. Прокопчук // Вільна думка (Австралія). - 2000. - Чис.1-2. - С. 14-15.

6. Прокопчук В.С. Українознавчі студії в Австралії / Віктор Прокопчук // І Міжнародний конгрес українських істориків «Українська історична наука на порозі ХХІ століття». - Чернівці : Рута, 2001. - Т.1. - С. 115-120.

7. Прокопчук В.С. Трагічна доля Дмитра Богацького / В. С. Прокопчук // Архіви / [упоряд. Левко Богацький]. - Сідней (Австралія), 2003. - С. 191-197.

8. Прокопчук В.С. Початковий етап створення історії населених пунктів Правобережної України в 60-х роках ХХ ст.: досвід, проблеми / В. С. Прокопчук // ІІ Міжнародний конгрес українських істориків “Українська історична наука на сучасному етапі розвитку”. Кам'янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р.: доповіді та повідомлення. - Кам'янець-Подільський; К.; Нью-Йорк; Острог : Вид-во НаУОА, 2006. - Т.2. - С. 100-106.

9. Прокопчук В.С. Чи були 20-і роки ХХ ст. всуціль «зоряними» для українського краєзнавства? / В. С. Прокопчук // Житомиру - 1120 (884-2004) : наук. зб. «Велика Волинь». - Житомир : М. Косенко, 2004. - Т. 31. - С. 147-152.

10. Прокопчук В.С. Перші кроки Центру огієнкознавства / В. С. Прокопчук // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта : наук. зб. : Серія: Історична та філологічна. - Кам'янець-Подільський: К-ПДУ, ІВВ, 2005. - Вип. 2. - С. 228-235.

11. Прокопчук В.С. Творці й діяльні члени Українського комітету краєзнавства / В. С. Прокопчук // Освіта, наука і культура на Поділлі : зб. наук. праць. - Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2005. - Т.5. - С. 212-234.

12. Прокопчук В.С. Український комітет краєзнавства на етапі становлення (1925-1929 рр.) / В. С. Прокопчук // Краєзнавство. - 2005. - №1-4. - С. 51-57.

13. Прокопчук В.С. Деякі аспекти пам'яткоохоронства 30-х рр. ХХ ст. / В. С. Прокопчук // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження : зб. матер. ХХ Вінницької наук.-краєзн. конф. 27-28 жовтня 2005 р. - Вінниця : ДП ДКФ, 2005. - С. 188-193.

14. Прокопчук В.С. Від «зоряності» до занепаду: українське краєзнавство кінця 20-х - початку 30-х років ХХ ст. / В. С. Прокопчук // Краєзнавство. - 2006. - №1-4. - С. 40-44.

15. Прокопчук В.С. Лідер наукової школи / В. С. Прокопчук // Університет : іст.-філософ. журн. - 2006. - №1(9). - С. 58-65.

16. Прокопчук В.С. Краєзнавча діяльність Волинського обласного громадського товариства «Холмщина» / В. С. Прокопчук // ІІІ Міжнародний конгрес українських істориків «Українська наука на шляху творчого поступу». - Луцьк : Вежа, 2008. - Т.3. - С.171-176.

АНОТАЦІЯ

Прокопчук В. С. Інституціоналізація краєзнавчого руху Правобережної України 20-х років ХХ - початку ХХІ ст.: етапи, форми, напрями діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2008.

Науковому аналізу піддано краєзнавчий рух на Правобережній Україні 20-х років ХХ - початку ХХІ ст., процес його інституціоналізації, роль Українського комітету краєзнавства в організаційно-методичному забезпеченні краєзнавства. Встановлено причини репресій, занепаду краєзнавчого руху в 30-і - на початку 50-х років, наслідки й уроки. Охарактеризовано поетапне з середини 50-х років його відродження, каталізуючу роль багатолітньої роботи над історією міст і сіл Української РСР, створеної 1990 року Всеукраїнської спілки краєзнавців на організаційне оформлення краєзнавчого руху доби незалежності України, посилення зв'язків із західною українською діаспорою в питанні історико-краєзнавчого вивчення макрорегіону. Висвітлено роль держави в стимулюванні краєзнавчого руху, його основні тенденції, проблеми, сформульовано низку теоретичних положень, узагальнень, висновків, пропозицій.

Ключові слова: інституціоналізація, історичне краєзнавство, краєзнавчий рух, Правобережна Україна, Український комітет краєзнавства, Всеукраїнська спілка краєзнавців, західна українська діаспора, репресії.

Прокопчук В. С. Институционализация краеведческого движения Правобережной Украины 20-х годов ХХ - начала ХХІ ст.: этапы, формы, направления деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича, Черновцы, 2008.

Диссертационное исследование посвящено комплексному анализу процесса институционализации, содержания, главных тенденций, проблем и перспектив развития краеведческого движения Правобережной Украины за последние 85 лет. Рассматривая состояние историографии, базы первоисточников, автор определил узкие места, проблемные вопросы и задачи, на которых сконцентрировал внимание.

В работе выявлены предпосылки, главные причины бурного развития краеведения в первом десятилетии становления советской власти, в противовес бытующему утверждению доведено, что только вторую половину 20-х годов, точнее - 1926-1929 гг., время активной деятельности созданного 1925 г. Украинского комитета краеведения и его структур в округах, районах, можно назвать «звездными» в истории украинского краеведения.

На основании архивных источников, анализа литературы вскрыто истинные причины агрессии государства по отношению к представителям краеведения - абсолютно мирной сферы духовной деятельности общества, показано характер репрессий, их печальные результаты и уроки, состояние всех направлений краеведческой работы 30-х - середины 50-х годов, сделан вывод о ее серьезном упадке на протяжении не менее четверти века.

В работе восполнен существующий в истории украинского краеведения пробел, доказано, что в период Великой Отечественной войны даже на оккупированных территориях краеведение функционировало, выполняя научные и воспитательные задачи, на примерах героического прошлого мобилизуя народ на борьбу с фашистскими оккупантами. Получили дальнейшее развитие и обоснование причины подъема краеведения второй половины 50-х годов, показан титанический труд около 20 тыс. краеведов, создавших в 60-70-е годы тома истории городов и сел Правобережной Украины, значение этой работы для организационного, кадрового, научно-методического укрепления краеведческого движения, пересмотра, переоценки в период перестройки, гласности ряда исторических событий и фактов, восстановления исторической истины, касающейся национально-освободительной борьбы 1917-1920 гг., трагических последствий коллективизации, политики сталинского руководства, которые привели к голодомору 1932-1933 гг., репрессиям.

Показаны особенности процесса институционализации, организа-ционного оформления, научно-методического обеспечения и результаты краеведческого движения на Правобережной Украине под началом возрожденного Всеукраинского союза краеведов в период независимости Украины, его научные связи и взаимодействие с представителями западной украинской диаспоры, а также главные направления краеведческого движения на современном этапе.

Сформулированы положения, обобщения и выводы, раскрывающие содержание, главные тенденции, проблемы и перспективы краеведческого движения, касающиеся как Правобережной Украины, так и Украины в целом.

Ключевые слова: институционализация, историческое краеведение, краеведческое движение, Правобережная Украина, Украинский комитет краеведения, школьное, музейное краеведение, Всеукраинский союз краеведов, западная украинская диаспора, репрессии.

Prokopchuk V.S. Institutionalization of local lore study in Right Bank Ukraine in the 20s of the 20th century - beginning of the 21st century: stages, forms, directions of activity. - Manuscript.

The thesis for a doctor's of historical science degree in speciality 07.00.01 - history of Ukraine - Yury Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi, 2008.

The thesis analysed local lore study movement in Right Bank Ukraine in the 20s the 20th century - beginning of the 21st century, the process of its institutionalization, it defined, the role of the Ukrainian Committee of local lore study in organization and methodical providing of study of local lore. It determined the reasons of repressions, decline of local lore study movement in the 30s - the beginning of the 50s, its effects and meaning. It characterized its successive revival from the middle of the 50s, catalistic role of the Nation-wide Ukrainian Union of local lore students created in 1990 in prolonged work at 26 volumes of History of towns and villages of the Ukrainian SSR, in organizational formation of local lore study movement in the period of independence of Ukraine and strengthening of relations with Western diaspora in the question of historical local study of macroregion. It enlightened the role of the state in encouragement of local lore study, its main tendencies and problems. It formulated some theoretical bases, summary, conclusions and propositions.

Key words: institutionalization, historical study of local lore, local lore study movement, Right Bank Ukraine, the Ukrainian Committee of local lore study, the Nation-wide Ukrainian Union of local lore students, Western Ukrainian diaspora, repressions.

Размещено на Allbest.ru