Національно-просвітня діяльність Союзу визволення України в таборах військовополонених українців (1914–1918 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний університет

УДК 94(477)„1914/1918”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Національно-просвітня діяльність Союзу визволення України в таборах військовополонених українців (1914-1918 рр.)

07.00.01 - історія України

Кривошеєва Лідія Миколаївна

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі гуманітарних дисциплін Класичного приватного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Савченко Олександр Іванович Запорізький національний університет, доцент кафедри українознавства

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Срібняк Ігор Володимирович Національний університет „Києво-Могилянська академія”, головний науковий співробітник

доктор історичних наук, доцент Сарнацький Олександр Петрович Запорізький національний технічний університет, професор кафедри міжнародних економічних відносин

Захист відбудеться “17” грудня 2009 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 326.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.

Автореферат розісланий “12” листопада 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.В. Грушева

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Всебічне вивчення проблеми національно-визвольного руху українського народу на початку ХХ ст., складовою частиною якого стала діяльність Союзу визволення України (СВУ) в роки Першої світової війни, є важливим завданням вітчизняної історичної науки. Дослідження внеску СВУ у пробудження національної свідомості співвітчизників актуальне й для сучасного періоду становлення української держави. Неупереджений аналіз перших практичних спроб щодо реалізації ідеї незалежної соборної України сприятиме виробленню концептуальних засад національної ідеї.

З початком Першої світової війни СВУ розпочав національно-просвітню роботу поміж полоненими українцями солдатами російської армії, прагнучи допомогти їм усвідомити свою національну приналежність, та підготувати професійні кадри для розгортання національно-культурної роботи з населенням майбутньої незалежної України, закласти основи створення національних збройних сил.

Культурно-духовне відродження сучасної України без системи національного виховання неможливе. Тому об'єктивне вивчення позитивного досвіду організації мережі національно-просвітніх установ, набутого СВУ в таборах військовополонених, має нині як суспільно-політичне, так і культурологічне значення.

У вітчизняній історіографії досить поширена думка про те, що в роки Першої світової війни процес націоналізації української культури припинився. У зв'язку з цим постає необхідність аналізу історичних джерел з питання розбудови української культури в еміграції та уведення в науковий обіг його результатів. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю в історіографії спеціальних праць, присвячених діяльності й ролі СВУ у формуванні національно-культурного потенціалу українського народу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною планової науково-дослідної комплексної теми кафедри гуманітарних дисциплін Класичного приватного університету „Гуманізація та гармонізація суспільних відносин: шляхи, досвід, проблеми”. Особистим внеском дисертанта є дослідження результативності національно-просвітньої діяльності СВУ в таборах полонених періоду Першої світової війни.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі залучення архівних джерел, документальних матеріалів, періодичних видань, мемуарів, досліджень вітчизняних та зарубіжних істориків неупереджено, ґрунтовно висвітлити місце й роль СВУ в розбудові системи національно-просвітньої роботи в таборах військовополонених українців на території Австро-Угорщини та Німеччини періоду Першої світової війни. Для досягнення означеної мети в дисертаційному дослідженні постулюються такі науково-дослідницькі завдання:

- проаналізувати стан розробки проблеми в історіографії та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

- дослідити ідейну спрямованість інформаційно-видавничої політики СВУ;

- висвітлити роль Просвітніх відділів СВУ у організації культурно-просвітньої роботи серед полонених;

- розглянути шляхи вирішення міжнаціональних і релігійних питань в умовах таборового життя;

- здійснити комплексний аналіз системи просвітньої роботи в таборах військовополонених українців;

- проаналізувати результати освітньої діяльності національно-культурних і мистецько-ужиткових осередків полонених;

- з'ясувати освітній зміст професійно-кооперативного руху в таборах;

- дослідити внесок національно-освітньої роботи СВУ у формування національних військових частин.

Об'єкт дослідження - історико-культурні процеси національно-визвольного змісту в середовищі української політичної еміграції в часи Першої світової війни.

Предмет дослідження - діяльність СВУ як однієї з ланок українського національного руху, його культурно-освітня та національно-виховна робота серед військовополонених українців солдатів російської армії в таборах Австро-Угорщини та Німеччини.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють роки Першої світової війни (1914-1918 рр.). У означених хронологічних межах початковою є серпень 1914 р., тобто початок військових дій та створення СВУ. Верхня межа окреслена подіями червня 1918 р., коли після підписання Брестського мирного договору діяльність СВУ припинилася.

Методологічну основу дисертації становлять базові принципи історизму та об'єктивності, які реалізуються за допомогою загальнонаукових, загальноісторичних, спеціальноісторичних та міждисциплінарних методів. Їх органічне поєднання зумовлене самою темою, джерельною базою та концептуальною стратегією комплексного дослідження національно-просвітньої діяльності СВУ.

Наукову новизну дисертаційної роботи визначає те, що вперше в українській історіографії здійснено спробу комплексного дослідження системи національно-просвітньої діяльності СВУ в таборах військовополонених українців періоду Першої світової війни. У дисертації:

- поглиблено розуміння видавничої політики СВУ як частини цілеспрямованої роботи по створенню україномовного середовища. Уперше в українській історіографії визначено високий науковий рівень бібліографії та національно-пропагандистський зміст книжково-торговельної реклами на сторінках видань СВУ;

- на новому фактичному матеріалі дано оцінку внеску Просвітніх відділів СВУ у організацію побуту та культурно-просвітньої діяльності серед полонених. Поглиблено досліджено умови та фактичні обставини таборового самоуправління з переходом влади від Просвітніх відділів СВУ до організацій полонених;

- уперше з'ясовано шляхи вирішення міжнаціональних і релігійних питань у таборах військовополонених на основі практичного опрацювання моделі соціально-політичного устрою незалежної України;

- за допомогою вивчення досвіду роботи таборових шкіл, університетів, бібліотек розширено розуміння значення освіти рідною мовою для пробудження й активізації національної свідомості. Простежено зв'язок основних форм та методів діяльності таборових „Просвіт” з товариствами, що діяли на території Австро-Угорщини та Російської імперії до початку Світової війни;

- з'ясовано національно-освітній зміст кооперативного руху в таборах. Уперше досліджуються навчальні програми професійних курсів, діяльність яких сприяла процесу перетворення самодіяльної художньої культурної форми на фахову;

- встановлено, що формування Сірожупанної та Синьожупанних дивізій пов'язане з розгортанням січового руху в таборах, в основу якого була покладена національно-просвітня робота.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали сприятимуть всебічному розкриттю питання суспільно-політичного руху періоду Першої світової війни. Висновки роботи можуть бути використані при підготовці праць із історії СВУ, підручників, навчально-методичних посібників, у лекційних курсах та спецкурсах із соціально-політичної історії України, насамперед із історії національно-культурного руху в Україні початку ХХ ст., у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були апробовані на науково-методичних конференціях професорсько-викладацького складу кафедри гуманітарних дисциплін Класичного приватного університету протягом 2003-2008 рр.; на VІІІ всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська періодика: історія і сучасність” (Львів, жовтень 2003 р.); науково-практичній конференції „Інформаційне та технічне забезпечення управління” (Запоріжжя, жовтень 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Українська журналістика в контексті доби” (Львів, вересень 2004 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Восьмі Запорізькі єврейські читання” (Запоріжжя, травень 2004 р.); науково-практичній конференції „Здоровий спосіб життя - основа освітньої системи сучасної України” (Запоріжжя, жовтень 2005 р.), шостому всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, березень 2006 р.), науково-практичній конференції „Лінгводидактичні аспекти реалізації мовних потреб та розвитку особистості” (Запоріжжя, жовтень 2007 р.; 2008 р.).

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, предмет і об'єкт наукового пошуку, хронологічні межі, визначено мету, завдання, розкрито наукову новизну отриманих результатів, теоретичне й практичне значення роботи, вказані форми апробації та структура дисертації.

У першому розділі - „Історіографія, джерела та методологія проблеми дослідження” - розкрито стан наукової розробки проблеми в українській та зарубіжній історіографії, характеризується джерельна база та методологія дисертаційного дослідження.

Перший етап вивчення культурно-освітньої діяльності СВУ серед полонених розпочався в період Першої світової війни. Це були праці безпосередніх учасників СВУ: В. Дорошенка, А. Жука, П. Лисецького, Ю. Липи, О. Скорописа-Йолтуховського, О. Терлецького. Спроби осмислення політичної програми СВУ, шляхів її реалізації, причин і наслідків припинення роботи організації першим здійснив член Президії СВУ А. Жук Жук А. Союз визволення України / А. Жук // Вістник СВУ. - 1915. - Ч. 37/38. - С. 1-3; Він же. Союз визволення України // Пам'яткова книжка Союза визволення України і календар на 1917 рік. - Відень, 1916. - С. 366-384.. Мета публікації Ю. Липи Липа Ю. Союз визволення України / Ю. Липа. - Одеса : Народний стяг, 1917. - Ч. 8. - 30 с. ознайомити читачів півдня Російської імперії з історією створення і головними напрямками діяльності СВУ у таборах військовополонених. Член Президії СВУ О. Скоропис-Йолтуховський досліджував політичний напрямок роботи СВУ в таборах військовополонених і на окупованих землях. Автор підкреслює, що Просвітні відділи СВУ свідомо намагалися уникати загострення політичних питань у своїй роботі Звідомлення з політичної діяльності Берлінської Централі Союза Визволення України в таборах українців полонених і на українських землях, окупованих Німеччиною за час від половини травня 1915 року до половини травня 1918 року / О. Скоропис-Йолтуховський. - [б. м. : б. в., 1918 ?]. - 16 с.. Вагомим внеском в історіографію питання стали дослідження П. Лисецького та О. Терлецького Лисецький П. Як виглядає просвітно-організаційне життє в українськім таборі у Вецлярі / Пилип Лисецький // Вістник політики, літератури й життя. - 1918. - Ч.Ч. 3, 7-9; Терлецький О. Українці в Німеччині, 1915-1818 / О. Терлецький. - К. ; Лейпциг : [б. в.], 1919. - Ч. 1 : Історія української громади в Раштаті, 1915-1918. - 429 с., присвячені висвітленню становлення культурно-громадського життя в таборах Вецляр і Раштат.

Другий історіографічний етап у вивченні проблеми почався після завершення Першої світової війни. Він представлений виданнями, що з'явилися в еміграції в міжвоєнний період, у яких здійснена спроба осмислення діяльності СВУ як складової процесу загальноукраїнського національного руху часів Світової війни. У монографіях Д. Дорошенка та К. ЛевицькогоДорошенко Д. Історія України, 1917-1923 / Д. Дорошенко. - Ужгород : [б. в.], 1932 ; Нью-Йорк : [б. в.], 1954. - Т. 1 : Доба центральної Ради. - 458 с.; Левицький К. Історія визвольних змагань галицьких українців з часу світової війни 1914-1918 рр. з ілюстраціями на підставі споминів і документів / К. Левицький. - Львів : [б. в.], 1928-1929. - Ч. 1/2. - 496 с. підкреслюється роль СВУ у боротьбі за державність і соборність України, з'ясовано зміст культурно-просвітньої праці Союзу серед полонених українців. Особливе місце посідають наукові розвідки С. Наріжного Наріжний С. Українська еміграція: культурна праця української еміграції 1919 - 1939 Сімон Наріжний. - К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. - 272 с.; Наріжний С. Українська еміграція: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами С. Наріжний. - Прага : [б. в.], 1942. - Ч. 1. - 366 с., в яких проаналізовані головні здобутки в політичній та культурній сферах наддніпрянської політеміграції в Австро-Угорщині напередодні і в роки Першої світової війни, розкритий національно-культурний зміст видавничої діяльності СВУ.

У колективних наукових роботах узагальнюючого характеру „Iсторiя українського війська” та „Українські Січові Стрільці, 1914-1920 рр.” Крип`якевич І. Історія українського війська: від княжих часів до 20-х років XX ст. / І. Крип`якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів. - Львів : Світ, 1992. - 712 с.; Українські Січові Стрільці, 1914-1920 рр. / за ред. Б. Гнаткевич. - Львів : Слово, 1991. - 160 с. уперше здійснена спроба дослідити історію національних збройних сил, наведені важливі факти про формування Синьо- i Сірожупанної дивізій, про співпрацю Українських січових стрільців з Бюро культурної допомоги та з таборовими організаціями СВУ на українських окупованих землях.

Наступний історіографічний період охоплює 40-80-ті рр. ХХ ст. У цей час у зарубіжній і вітчизняній історіографії з'являються публікації, в яких оцінка діяльності СВУ дається з різних ідеологічних позицій. Позитивно оцінювали національно-просвітню діяльність СВУ М. Семчишин, В. Дорошенко, Є. Пастернак, С. Ріпецький, О. Субтельний Дорошенко В. „Просвіта” її заснування і праця. Короткий історичний нарис з додатком про „Просвіти” в інших країнах / Володимир Дорошенко. - Філадельфія : „Молода Просвіта” ім. митр. А. Шептицького, 1959. - 102 с.; Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. Новітні часи / Пастернак Є. - Вінніпег ; Торонто : [б. в.], 1968. - 466 с.; Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин / Степан Рипецький. - Нью-Йорк : Червона калина, 1956. - 360 с.; Семчишин М. Тисяча років української культури / Мирослав Семчишин. - К. : Друга рука, 1993. - 550 с.; Субтельний О. Україна: історія / Орест Субтельний. - К. : Либідь, 1992. - 512 с.. У радянській історіографії дослідження діяльності СВУ в таборах військовополонених не проводилися.

Новий етап вивчення проблеми розпочався після проголошення в 1991 р. незалежності України. Віднині історія СВУ розглядається у контексті українського національно-визвольного руху. Сучасні українські науковці Д. Веденєєв, Д. Будков, Ю. Лавров, Б. Корольов, І. Михальський, В. Расевич, висвітлюють ідейні та організаційні засади СВУ, інформаційно-дипломатичну діяльність, культурно-освітню працю, місце в загальноукраїнських процесах, у виробленні концепції щодо ролі України в європейській політиці періоду Першої світової війни Веденєєв Д. Інформаційно-пропагандистська діяльність „Союзу визволення України” за кордоном, 1914-1918 рр. / Веденєєв Д., Будков Д. // Розбудова держави. - 1996. - № 9. - С. 52-54; Корольов Б.І. „Союз визволення України”, 1914-1918 рр. До історії створення та діяльності / Корольов Б.І., Михальський І.С. - Луганськ : Вид-во Луганського ін-та післядипломної освіти, 1996. - 44 с.; Лавров Ю. Початок діяльності Союзу Визволення України / Ю.П. Лавров // УІЖ. - 1998. - № 4. - С. 17-32 ; 1998. - № 5. - С. 3-16; Він же. Про ідейні і організаційні засади Союзу визволення України / Ю.П. Лавров // УІЖ. - 1996. - № 6. - С. 79-90; Расевич В. Діяльність українських політичних організацій у Відні під час Першої світової війни / Василь Расевич // Вісник Львівського університету. - Львів, 1999. - Серія історична. Вип. 34. - С. 317-330.. Ряд праць з історії, методології та історіографії періоду Першої світової війни опублікував відомий науковець О. Реєнт Реєнт О.П. Деякі проблеми історії України XIX - початку ХХ ст.: стан і перспективи наукової розробки / О.П. Реєнт // УІЖ. - 2000. - № 2. - С. 3-26; Ним же. Історія України XIX - початку XX ст.: методологічний зріз і тематичні напрями наукового пошуку / О.П. Реєнт // УІЖ. - 2007. - № 6. - С. 218-232; Реєнт О.П. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз / Реєнт О.П., Янишин Б.М. // УІЖ. - 2004. - № 4. - С. 3-33; Реєнт О.П. Україна між світовими війнами (1914-1939). Події, люди, документи. Нариси історії / Реєнт О.П, Коляда І.А. - К. : Школа, 2004. - 524 с..

Провідний дослідник історії СВУ І. Патер опублікував ряд статей і монографію, у яких з'ясована політика центральних держав щодо українського питання, висвітлено політичну платформу СВУ, ставлення українських і російських політичних партій та організацій до Союзу. У публікаціях досліджена видавнича діяльність, культурно-освітня робота на окупованих українських землях, участь Союзу у національно-визвольному рухові на Наддніпрянщині і питання формування національних військових частин як важливого фактора національно-визвольних змагань українського народу Патер І.Г. Проблема державності на сторінках „Вістника Союзу визволення України”, 1914-1918 рр. / І.Г. Патер Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 1995. - Вип. ІІ. - С. 202-225; Ним же. Союз визволення України: самостійність і соборність: за матеріалами періодичних видань / Патер І.Г. // Українська періодика: історія і сучасність. - Львів, 1995. - С. 157-161; Ним же. Союз визволення України. Заснування, політична платформа та орієнтація / І.Г. Патер // Вісник Львівського університету. - Львів, 1999. - Серія історична. Вип. 34. - С. 331-339; Ним же. Союз визволення України: проблеми державності і соборності / Іван Патер. - Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2000. - 344 с.; Ним же. Союз визволення України: самостійність і соборність Українська періодика: історія і сучасність. - Львів, 1995. - С. 157-161.. Менше уваги в цих працях приділено національно-просвітній роботі СВУ в таборах військовополонених.

І. Срібняк дослідив історію функціонування таборів військовополонених українців часів Першої світової війни, національно-освідомлюючу роботу Просвітніх відділів СВУ, організаційні засади створення таборових організацій, результативність творчої роботи полонених, процес створення військових сил у таборах військовополонених Срібняк І.В. Полонені українці в Австро-Угорщині та Німеччині, 1914-1920 рр. / І.В. Срібняк. - К. : Київський держ. лінгвістичний ун-т., 1999. - 296 с.; Ним же. Видавнича діяльність полонених українців у Німеччині в 1914-1918 рр.: за матеріалами табірної преси та „Вістника СВУ” / І. Срібняк // Третій Міжнародний конгрес україністів. - Х., 1996. - Історія. Ч. 2. - С. 250-256.. Вчений підкреслює провідну роль Просвітніх відділів СВУ в організації національно-просвітньої роботи в таборах і на окупованих землях.

У монографії І. Срібняка й В. ВасильчукаСрібняк І.В. Союз визволення України в 1914-1917 рр.: до історії культурно-просвітницької діяльності серед полонених вояків-українців у Австро-Угорщині / Срібняк І.В., Васильчук В.М. - К. : Київський держ. лінгвістичний ун-т., 1997. - 35 с. розглядається питання становлення національно-виховної та культурно-освітньої праці серед полонених українців царської армії в таборах Фрайштадт, Йозефов та Кніттельфельд. Дослідники попри вагомі результати з цих проблем, залишивши поза увагою ряд питань релігійного і національного життя в поліетнічному середовищі, недостатньо розкрили основні форми і методи роботи таборових „Просвіт” та освітній зміст професійного та кооперативного рухів у таборах.

Н. Сидоренко у першій частині монографії „Національно-духовне самоствердження” і в ряді статей Сидоренко Н.М. Національно-духовне самоствердження : у 3 ч. / Н.М. Сидоренко. - К. : Дослідницький центр української преси, 2000. - Ч. 1 : Українська таборова періодика в першій світовій війні. - 204 с.; Вона ж. Проблеми національно-духовного самоствердження в українському „таборовому просторі” Європи першої половини ХХ ст., 1914-1949 рр./ Н. Сидоренко // Четвертий міжнародний конгрес україністів. - Одеса ; К. ; Львів, 1999. - Історія. Ч. 2. - С. 412-422; Сидоренко О. Культурно-освітня й національно-освідомлююча діяльність Союзу визволення України / Сидоренко О., Сидоренко Н. // Четвертий міжнародний конгрес україністів. - Одеса ; К. ; Львів, 1999. - Історія. Ч. 2. - С. 218-222. подає великий фактичний матеріал про видавничу діяльність СВУ та про розгортання культурно-освітньої роботи Просвітніх відділів СВУ в таборах військовополонених українців. Як визнана дослідниця історії журналістики часів Першої світової війни вона доводить і підкреслює велике значення друкованого слова в національно-просвітній роботі.

Історія становлення української емігрантської преси висвітлена в ряді публікацій О. Савченка. У його монографії „Українська зарубіжна преса наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.” на основі широкої джерельної бази розкриваються причини виникнення преси українських емігрантів. У третій главі монографії „Видавнича діяльність Союзу визволення України” досліджується стан висвітлення проблеми державності на сторінках „Вістника Союза визволення України” та аналізуються провідні напрямки роботи таборової преси українських військовополонених Савченко О. І. Українська зарубіжна преса наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / О.І. Савченко. - Запоріжжя : ЗНУ, 2006. - 183 с..

Знані дослідники історії української преси, І. Крупський, М. Романюк, О. Рибак у своїх працях не обійшли увагою видавничу справу СВУ Рибак О. Проблема українського національного відродження на сторінках газети „Ukrainische Nachrichten”, 1914-1916 / Оксана Рибак // Українська еміграція: історія і сучасність. - Львів, 1992. - С. 264-270; Крупський I.В. Становлення української таборової преси. Основні тематичні напрями її дiяльностi / І.В. Крупський // Теоретичні та органiзацiйнi проблеми формування репертуару української книги та періодики. - Львiв, 1996. - С. 341-352; Романюк М. До історії становлення таборової преси, 1915-1917 рр. / Романюк М., Крупський І. // Третій міжнародний конгрес україністів. - Х., 1996. - Історія. Ч. 2. - С. 213-222.. Національно-культурній діяльності окремих діячів СВУ присвятили свої роботи Н. Антонюк, М. Білоус, Н. Білик, І. Гирич, Л. Грач, П. Ковалів, Л. Снісарчук, З. Терлак Антонюк Н. Сімович Василь / Н. Антонюк // Українська журналістика в іменах. - Львів, 1995. - Вип. 2. - С. 337; Білик Н. Богдан Лепкий. Життя та діяльність / Надія Білик. - Тернопіль : Джура, 2001. - 170 с.; Білоус М. Василь Сімович, 1880-1944 / Білоус М., Терлак З. - Львів : НТШ, 1995. - 179 с.; Гирич І. Андрій Жук: один із перших самостійників / Ігор Гирич // Історія в школах України. - 2004. - № 3. - С. 51-53; Грач Л. Діяльність Андрія Жука у таборах для українських полонених періоду Першої світової війни / Людмила Грач // Третій міжнародний конгрес україністів. - Х., 1996. - Історія. Ч. І. - С. 211-213; Ковалів П. Василь Сімович / П. Ковалів. - Вінніпег : Т-во „Просвіта” у форті Вільямі, 1953. - 43 с.; Сніцарчук Л.В. Сторінки творчого життя Андрія Жука / Л.В. Сніцарчук // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 1996 - 1997. - Вип. 3/4. - С. 400-410..

У ряді кандидатських дисертацій, захищених останніми роками, розкривається політична діяльність СВУ, ступінь розробки членами цієї організації ідеї державності, аналізується її місце в українському визвольному національному русі часів Першої світової війни. Серед них увагу дослідника привернули роботи: С. Адамовича, Б. Кривошини, П. Лепісевіча, Я. Погребенник, О. Шишка Адамович С.В. Наддніпрянська політична еміграція в суспільно-політичному житті західноукраїнських земель, 1914-1918 рр. : дис… канд. істор. наук / Адамович С.В. - Івано-Франківськ, 2002; Кривошина Б.М. Україна в Першій світовій війні: вітчизняна історіографія : автореф. дис… канд. істор. наук / Кривошина Б.М. - Львів, 2004; Лепісевіч П.М. Загальна Українська Рада: проблема консолідації національно демократичних сил, 1914-1916 рр. : автореф. дис…канд. істор. наук / Лепісевич П.М. - Львів, 2005; Погребенник Я.В. Творчість О. Кобця (Варавви): рух проблематики і поетики : автореф. дис... канд. філол. наук / Погребенник Я.В. - К., 2002; Шишко О.Г. Ідея державності в програмних та теоретичних документах українських політичних партій та організацій, 1900 р. - березень 1917 року : автореф. дис… канд. істор. наук / Шишко О.Г. - Одеса, 1998..

Слід відзначити, що значна кількість сучасних наукових досліджень розкривають ґенезу і політичний шлях СВУ, його дипломатичну і інформаційну діяльність, самостійницько-соборницькі ідеї СВУ, шляхи їх реалізації, зокрема вирішення українського питання на міжнародній арені. Частина робіт присвячена становленню преси як власне СВУ, так і таборових друкованих органів, окремим аспектам національно-освітньої праці в таборах. Підсумовуючи історіографічний огляд теми дисертації, доводиться констатувати, що питання національно-просвітньої діяльності СВУ в таборах військовополонених українців ще не стало предметом спеціального комплексного наукового дослідження.

Джерельну базу дисертаційного дослідження становить широке коло документів і матеріалів, які за походженням, змістом, формою та науковою цінністю умовно можуть бути поділені на сім груп: 1) архівні матеріали, 2) збірники документів і матеріалів, 3) офіційні документи і матеріали, 4) праці діячів СВУ, Просвітніх відділів СВУ та представників українських політичних партій, 5) матеріали періодичної преси, 6) видання СВУ, 7) мемуарна література. просвітній міжнаціональний полонений табір

За формальною ознакою джерела можна розділити на дві групи: неопубліковані та опубліковані. Першу групу складають документи і матеріали сконцентровані в архівних установах: Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України м. Київ, зокрема матеріали фондів 3533, 4382, 4404, 4405, 4406 відображають теоретичні й практичні засади діяльності СВУ, роботу Просвітніх відділів СВУ серед українських полонених. Документи фондів дають можливість ознайомитися зі станом культурно-просвітньої діяльності в таборах: Вецляр, Ганновер-Мюнден, Дунасердагелі, Зальцведель, Йозефштадт, Кніттельфельд, Раштат, Фрайштадт за 1914-1918 рр.

Певна кількість архівних матеріалів фондів Головних жандармських управлінь, що розкриває ставлення російських спецслужб до СВУ та його діяльності, зберігається в Центральному державному історичному архіві України м. Київ, які представлені у фондах 274, 313, 365, 385, 1335. У Центральному державному історичному архіві України м. Львів зберігається значний масив документів і матеріалів періоду Першої світової війни, серед яких виявлено цінні документи, пов'язані з культурно-освітньою роботою СВУ в таборах військовополонених і на окупованих українських землях (фф. 359, 360, 387, 395). Незначна частина архівних документів із досліджуваної проблеми зосереджена в Державному архіві Російської Федерації в Москві (фф. 102, Р-5325, Р-5889, Р-7050).

Використані в дисертації архівні джерела - це, головним чином, статутні документи, матеріали офіційного діловодства, документи таборових громад і товариств, джерела приватного характеру - листи, щоденники, неопубліковані публіцистичні твори. Матеріали архівів охоплюють весь хронологічний період, який досліджується, і розкривають ряд важливих аспектів роботи.

Серед опублікованих джерел багато цінної інформації з теми дисертації вилучено з власних видань СВУ, серед яких найбільш інформативні періодичні видання того часу. Значний інтерес становили публікації таборових газет: „Вільне Слово”, „Громадська Думка”, „Розсвіт”, „Розвага”, „Рідне Слово”, а також матеріали центрального друкованого органу СВУ - „Вістника Союза визволення України”, в 1918 р. „Вістник політики, літератури й життя”. На сторінках цих видань відображено національно-просвітню діяльність СВУ в таборах військовополонених і на окупованих українських територіях.

У дисертації широко використані також джерела мемуарного характеру, які можна поділити на дві групи. До першої варто віднести спогади діячів СВУ і членів таборових товариств про організацію культурно-освітньої роботи в таборах (О. Скоропис-Йолтуховський, В. Сімович, О. Кобець, М. Гаврилко, К. Даниленко та ін) Кобець О. Записки полоненого. Пригоди і вражіння учасника першої світової війни / О. Кобець. - К. : Глобус, 1993. - 336 с.; Сімович В. Перед двадцятьма роками: спогади з праці по таборах полонених у Німеччині / В. Сімович // Календар-альманах „Дніпро” на 1939 рік. - Львів, 1938. - С. 84-102; Скоропис-Йолтуховський О. „Мої злочини / О. Скоропис-Йолтуховський // Хліборобська Україна. - Відень, 1920-1921. - Кн. 2, зб. ІІ/ІV. - С. 191-237; Союз визволення України, 1914-1918 - Відень [спогади]. - Нью-Йорк : Червона калина, 1979. - 197 с.. До другої слід віднести спогади діячів, які брали участь у формуванні Сірої і Синьої дивізій (М. Бутович, Й. Манзенко, Т. Омельченко, В. Прохода, В. Куровський) Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимир-Волинському / М. Бутович // За державність : матеріали до історії війська українського. - Торонто, 1966. - Збірник ХІ. - С. 18-41; Куровський В. Зі споминів Синьожупанця / В. Куровський // Історичний календар-альманах Червоної калини на 1931 рік. - Львів, 1930. - С. 30-36; Манзенко Й. Сірожупанники / Й. Манзенко // За державність : матеріали до історії війська українського. - Торонто, 1966. - Збірник ХІ. - С. 5-17; Омельченко Т. Мої спогади про Синіх / Т. Омельченко // За державність: матеріали до історії війська українського. - Варшава, 1937. - Збірник 7. - С. 56-60; Прохода В. Записки до історії Сірих / В. Прохода // За державність : матеріали до історії війська українського. - Калиш, 1929. - Збірник 1. - С. 73-117..

Таким чином, усебічний аналіз джерел різного походження та видової ознаки дозволив з достатньою мірою достовірності вирішити поставлені завдання.

Методологічну основу дисертаційного дослідження склали, перш за все, принципи історизму та наукової об'єктивності, що ґрунтуються на пріоритетності документальної бази. Для досягнення поставленої мети були використані фундаментальні та спеціальні наукові методи. Загальнонауковий аналітичний метод залучено автором до аналізу опублікованих і неопублікованих джерел. Мета та завдання наукового пошуку визначили структуру роботи і зумовили застосування проблемно-хронологічного та історико-типологічного методів, які дали можливість виявити схожі за змістом і формою таборові організації, дослідити їх спільні риси та відмінності, а також чітку хронологічну послідовність їх еволюції, що проходила під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.

Застосування системного, конвергентного підходу полягає у комплексному дослідженні таборових інституцій як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. За допомогою методу аналогії досліджена мета, структура та різноманітність форм роботи таборових „Просвіт”. Використання системно-діяльнісного та аксіологічного підходів допомогло визначити результативність діяльності „Просвітніх відділів СВУ” у межах національного культурного феномену та еволюцію позитивних духовних цінностей полонених.

Комплексне застосування різних методів дослідження забезпечило можливість оптимально використати опубліковані джерела, архівні матеріали, спогади та інші.

Другий розділ - „Початок культурно-просвітньої роботи Союзу визволення України” - присвячений аналізові передумов розгортання просвітньої діяльності СВУ, створенню україномовного середовища шляхом видання газет і україномовної літератури, дослідженню започаткування національно-просвітньої діяльності в таборах військовополонених російської армії.

Одним із першочергових завдань СВУ в роки війни стало якомога ширше інформування світової спільноти про українську справу. Вирішити це питання можна було тільки створюючи ряд власних пресових представництв Союзу. 5 жовтня 1914 р. „Вістник Союза визволення України” (з 1918 року - „Вістник політики, літератури й життя”), офіційне пресове видання СВУ, знайомить європейську та світову спільноту з національно-політичною платформою СВУ, головною тезою якої стає державна самостійність України. У розділі аналізується зміст головних рубрик часопису. Уперше здійснено спробу дослідити зміст його бібліографічних публікацій та значення книжково-торговельної реклами на сторінках видання.

Для систематичного інформування західноєвропейського суспільства про українську справу СВУ видав масу цінних книг європейськими мовами. Серед періодичних видань: німецькою мовою „Ukrainische Nachrichten” („Українська хроніка”) (1914-1916 рр.) та франкомовний щомісячник „La Revue Ukrainienne” („Українське ревю”, 1915 р.).

Більшість власних видань СВУ безкоштовно розповсюджував у змішаних таборах військовополонених на території Австро-Угорщини й Німеччини, підтримуючи діалог із читачами через листування, створюючи за допомогою друкованого слова україномовне середовище, що з часом забезпечило перехід значної кількості полонених російської армії в українські табори.

З метою створення національних збройних формувань і підготовки пропагандистських кадрів для розгортання національного руху на українських землях, СВУ розпочав національно-просвітню роботу серед військовополонених російської армії зі створення окремих таборів: у Фрайштадті (Австрія), Раштаті, Зальцведелі та Вецлярі (Німеччина). У табори прибували не тільки полонені українці, а також і ті, хто підтримував ідею створення української самостійної держави. Встановлено, що представники СВУ забезпечили нормальні умови існування полонених, організували приміщення для розгортання культурно-просвітньої роботи. У розділі здійснений аналіз шляхів розв'язання релігійних і мовних проблем у таборах військовополонених. Вперше проілюстровано національно-культурне життя єврейської громади в українських таборах, розкриті питання взаємодії російських громад із українськими.

Українізація військовополонених російської армії почалася з листопада 1914 р. у таборі біля м. Фрайштадт. У таборі налічувалося до 60 тис. полонених. Витоки національно-просвітньої діяльності в таборі пов'язані зі становленням ряду гуртків. Незважаючи на протидію більшості полонених і малочисельність, вони мали чіткі програмні установи і стали осередками майбутніх масових рухів. Під час структурної модернізації таборових товариств до складу Української Громади входили: 1. Просвітній відділ СВУ. 2. Суспільно-просвітний гурток. 3. Видавниче товариство ім. І. Франка. 4. Драматичне товариство ім. І. Котляревського. 5. Товариство „Український хор” ім. М. Вербицького. 6. Товариство „Просвіта” ім. М. Драгоманова. 7. Кооперативна спілка „Власна Поміч”. 8. Фотографічне товариство „Світло”. 12 січня 1917 р. громада табору затвердила ідеологічно-політичну платформу СВУ та реорганізувала „Українську Громаду” в „Головну Українську Раду” (ГУР). Із організацією „ГУР” адміністративне та національно-політичне керівництво у „Фрайштадтській Республіці” повністю переходить до рук полонених.

Отримавши матеріальну та політичну підтримку німецьких військово-політичних кіл, активне сприяння Загальної Української Ради у справі залучення до співпраці галицької і буковинської інтелігенції, СВУ почав свою діяльність серед полонених українців російської армії на території Німеччини в таборах Раштат, Вецляр й Зальцведель, у яких на початку 1916 р. утримувалося більше 40 тис. осіб.

Просвітня діяльність в таборах Німеччини знаходилася під організаційним керівництвом Берлінської Централі СВУ, тому більшість форм і методів роботи в таборах має схожі риси. Керівна роль організаторів просвітніх справ, кращих лекторів та посередників залишалася за Просвітніми відділами СВУ. У розділі досліджені умови еволюції самоврядування полонених з переходом влади до Генеральної Старшини.

З проголошенням Української Народної Республіки СВУ передав справу інформаційного й дипломатичного представництва українського народу молодій українській державі, припинивши 30 червня 1918 р. свою діяльність.

У третьому розділі - „Система культурно-просвітньої роботи в таборах” - проаналізована національно-просвітня діяльність Просвітніх відділів СВУ в таборах військовополонених українців російської армії. Робота в таборах велася на зразок „Просвіт”, що діяли на західноукраїнських землях і охоплювала не тільки просвіту в головному її значенні - освіту рідною мовою, а також організацію видавничої діяльності, професійних курсів, національно-культурного життя. Головною метою діяльності таборових „Просвіт” стала ліквідація неписьменності серед полонених, надання їм можливості навчатися рідною мовою. У таборі Фрайштадт товариство „Просвіта” ім. М. Драгоманова опікувалося таборовою школою для неписьменних (близько 200 осіб), тематичними курсами (більше 500 осіб), таборовими загальними зборами та літературно-мистецькими вечорницями. На заходи „Просвіти” збиралось від 500 до 2000 чоловік. Товариство „Просвіта” опікувалося бібліотеками - загальною в таборі, у шпиталі, а також учительською. Вперше проведений аналіз читацьких смаків полонених і якісних показників кількості читачів та книговидачі. Кращий результат роботи загальної бібліотеки табору Фрайштадт припадає на липень 1915 р. За місяць 2000 читачів отримали 5739 книг.

Просвітня робота в таборі Фрайштадт стала зразком для таборів українських полонених у Німеччині. У таборі Раштат з вересня по грудень 1915 р. силами членів Просвітнього відділу СВУ було проведено близько 750 лекцій, на кожну з яких з'являлося до 700 чоловік. У кінці 1915 р. полонені відвідували курси німецької мови (180 чол.), арифметики і геометрії (75 чол.), школу грамоти (250 чол.) Найбільший успіх мали вечірні лекції, які проходили у великій залі з використанням діапозитивів. На початку січня 1916 р. у таборі відкрилися Народний університет і 6-класна Народна школа. Допомагала просвітній роботі бібліотечна справа. Книговидача таборової бібліотеки за перший квартал 1917 р. досягла 6346 примірників, з них 2148 - переслані на команди полонених, які працювали поза табором.

У вересні 1915 р. Просвітній відділ СВУ започаткував національно-просвітню роботу в таборі Вецляр, заснувавши таборову читальню та курси української та німецької мов, а також і для неписьменних. Щосуботи на загальнотаборових зборах розглядалися адміністративні питання, зачитувалися реферати політичного та освітнього змісту.

З лютого 1916 р. у таборі засновано Народний університет. Його програму складали курси історії України, державно-політичної науки, української літератури, кооперації, соціально-політичних питань, медицини, астрономії. Таборова 5-класна школа за два роки з перервами випустила 2323 учнів. У вересні 1915 р. у таборі почала діяти бібліотека з читальнею, за один місяць до неї записалися 2504 полонених. Тільки за січень-лютий 1917 р. видано читачам близько 2 тис. книжок і ще тисячу було відправлено до робітничих команд. З 1917 р. заходами „Просвіти” щовівторка у таборі й щонеділі у позатаборових командах починається перегляд кінофільмів. Демонстрацію кінофільмів об'єднували з загальними таборовими зборами з великою кількістю присутніх.

11 листопада 1915 р. почав свою діяльність „Національно-просвітній гурток” (далі Товариство „Просвіта” ім. Б. Грінченка) у таборі Зальцведель. У січні 1916 р. усі початкові курси грамоти були об'єднані в 6-класну Таборову народну школу грамоти ім. Б. Грінченка з 426 учнями. У школі викладалися: українська мова, історія України, українська література, географія, фізика, природознавство, сільське господарство, землеробство, німецька мова і спів. Для широкого загалу товариство „Просвіта” проводило народні дискусії.

Товариство „Просвіта” ім. Б. Грінченка заснувало три бібліотеки: загальну, учительську і в шпиталі. На 1 квітня 1917 р. у загальній бібліотеці табору налічувалося 1950 томів. Фонд шкільної бібліотеки складався з підручників числом у 1175 книг. За період з 9 березня по 9 серпня 1918 р. бібліотека зальцведельської „Просвіти” мала 1702 абонента, які за цей час отримали 15670 книжок. Послугами читальної зали користувалося 2530, а часописи замовляло - 5486 чоловік. Бібліотека табору Зальцведель обслуговувала робітничі команди.

З вибухом революції в Росії, робота в товариствах „Просвіта” поглибилася і поширилася. Кількість бажаючих навчатися на різних курсах значно збільшилася, особливо на курсах для неписьменних та українознавства.

Основою просвітньої роботи в таборах стало друковане слово. Всі таборові бібліотеки отримували українські газети, підручники, науково-популярну і художню літературу. Таборові часописи „Вільне Слово” (Зальцведель, 1917-1918 рр.), „Громадська Думка” (Вецляр, 1917-1918 рр.), „Розсвіт” (Раштат, 1916-1918 рр.), „Розвага” (Фрайштадт, 1915-1918 рр.), - стають доступні читачам в усіх таборах СВУ. Робітничі команди отримували таборові газети і „Вістник СВУ” безкоштовно. Крім видання часописів, книг, брошур, буклетів, відозв, афіш таборові видавничі товариства організовували професійні курси видавничої та журналістської справ, курси коректури. 6 травня 1917 р. при Видавничому товаристві ім. І. Франка табору Фрайштадт почало свою роботу Етнографічне товариство ім. В. Гнатюка, яке співпрацювало з НТШ у Львові.

Оскільки формування майбутніх українських військ було пов'язане зі становленням офіцерського корпусу, СВУ розпочав національно-просвітницьку роботу в таборах для старшин та офіцерів в Йозефштадт у Чехії та Ганновер-Мюнден у Німеччині. У таборах працювали національно-просвітні й мистецькі гуртки, виходили власні часописи.

У дисертаційному дослідженні розглянуті питання організації національно-мистецького життя полонених. Більшість полонених, які уникали участі в національно-просвітніх заходах у таборах, охоче відвідували музично-театральні вистави. Мистецьке життя позитивно позначилося на психологічній атмосфері в таборах, допомогло в'язням пережити важкі умови полону.

У таборі Фрайштадт на початку 1916 р. виникло товариство „Український хор імені М. Вербицького” до складу якого входили: хор, симфонічний та духовий оркестри; курси диригентів, нотної грамоти, вокалу й бандуристів (155 слухачів). Напрямки роботи товариства: церковний хор і оркестр на богослужіннях і панахидах; музичний супровід театральних вистав і гра в антрактах; участь у вечорницях, концертах та вправах січовиків. За три роки проведення „Вечорниць” товариством підготовлено 50 концертних програм. 16 жовтня 1916 р. при товаристві відкрився практичний курс українського національного театру з програмою: історія українського театру; теорія драми, декламація, пластика, фехтування й танці; теорія міміки, гриму, закони фарб; історія одягу; теорія співу й музики. Члени Драматичного товариства ім. І. Котляревського за весь час існування табору здійснили постановку 45 п'єс, усіх вистав відбулося 134. До театрального репертуару входили переважно п'єси українських драматургів, зокрема „Невільник” І. Кропивницького, „Украдене щастя” І. Франка, „Бурлака” І. Тобілевича та інші. Варто зазначити, що хорові співи стали одним із шляхів залучення людей до української культури, оскільки хористи першими в таборі почали спілкуватися досить літературною українською мовою.

Програма школи живопису складалася з теоретичних і практичних занять. Серед витворів майстрів табору: оформлення приміщення читальні й театральної зали, створення іконостасу для таборової церкви, постійна участь у виготовленні декорацій і бутафорії для театральних вистав та різних мистецьких заходів. Члени малярської секції брали участь у підготовці наочності для таборової школи і різноманітних просвітніх курсів.

У таборі Раштат склалися три організації, які опікувалися мистецтвом: Товариство ім. М. Лисенка, Артистична секція й Кустарна спілка. При товаристві ім. М. Лисенка працювали музичні курси. Курсантам читалися лекції з теорії музики, проходили практичні заняття. Духовий оркестр, репертуар якого складався зі світової та української музичної класики, регулярно давав концерти.

До проявів культурно-мистецького життя в таборі Вецляр треба віднести діяльність майстрів товариства „Кустарня” (з 1916 р. „Мистецтво”). „Товариство співаків і музикантів” мало завданням ширити в таборі українські народні й патріотичні пісні та народну музику. Заходами товариства влаштовувалися недільні концерти українських пісень, у перервах читалися українські поезії, що також сприяло поступовому зростанню національної самосвідомості полонених.

З квітня 1915 р. в таборах розпочали роботу кооперативні курси. В усіх таборах лекції читалися за єдиною програмою, зміст якою знайомив курсантів з головними засадами кооперації. Оволодівши теоретичними знаннями, полонені перейшли до практичного втілення отриманих знань створивши ряд кооперативів. Серед них увагу дослідника привернула діяльність чайних, прибутки яких поступали до загальнотаборових кас.

При товаристві „Світло” табору Фрайштадт працювали курси фотографії. Товариство крім надання приватних послуг, виготовило знімки, що фіксували діяльність таборових товариств і побут полонених, а також багато негативів для вироблення кліше і значну кількість діапозитивів для освітніх цілей.

Курси сільського господарства знайомили з теоретичною й практичною частиною хліборобства, тваринництва, садівництва та пасічництва. Практичним доробком курсів в усіх таборах стало як отримання полоненими теоретичних та практичних знань з агрономічної науки, так і покращення харчування у зв'язку з тим, що врожай безкоштовно передавався до таборових їдалень.

У четвертому розділі - „Роль Союзу визволення України у формуванні та розвитку національної свідомості полонених українців” - розкрита діяльність Просвітніх відділів СВУ по залученню полонених до національно-політичної справи, в результаті якої були сформовані українські дивізії.

У таборі Фрайштадт національно-політичні питання виносилися на загальнодоступні читання Соціального гуртка і на засідання „Інституту народного віча”. Головні теми, що обговорювалися: національно-історичні, соціально-економічні, суспільно-політичні та наукові. У таборі Раштат Національна секція Суспільно-просвітнього гуртка взяла на себе організаційні питання в таборі, призначення блокових та баракових старшин, читання по бараках. На середину 1916 р. вона стала найвпливовішою організацією: з 1324 полонених табору 840 стали членами секції. У таборі Вецляр Соціальний гурток реорганізували в товариство „Воля”, завданням якого стало громадсько-національне виховання полонених. У кінці 1916 р. у Вецлярі постало товариство „Самостійна Україна”, яке прагнуло до налагодження культурно-просвітньої роботи у робітничих командах.

У таборі Зальцведель національно-політичні питання стали змістом діяльності Національного товариства ім. Т. Шевченка (824 члена). Щотижня товариство проводило таборові мітинги у присутності більш ніж тисячі полонених, змістом яких ставали вісті з українського та російського життя, воєнні і світові події та ставилися питання з таборових справ. Національно-просвітню роботу в таборі вели: Соціальне товариство ім. М. Драгоманова, „Історично-матеріалістичний гурток” (товариство „Праця”), товариство „Село” ім. Т. Шевченка. Свідченням високої національної самосвідомості полонених у таборах стало заснування ряду благодійних фондів, кошти яких йшли на загальноукраїнські цілі.

У таборі Фрайштадт січовий рух почався 14 липня 1917 р. За короткий час у Товаристві „Січ” ім. гетьмана П. Дорошенка згуртувався весь активний і національно-свідомий контингент табору. Крім щоденних фізичних вправ влаштовувалися читання з української історії, літератури, географії, з військової історії, з польової військової служби і тактики, фортифікації тощо. Процеси формування „Січей” у таборах СВУ в Німеччині виявилися схожими. 2 листопада 1916 р. у Вецлярі постало товариство „Січ”. На кінець листопада 1917 р. у складі 12 сотень нараховувалося 1173 чоловіка. Січові Ради, як правило, після рішення адміністративних справ, закінчувалися співами січових пісень у супроводі таборового оркестру. 12 січня 1917 р. у таборі Зальцведель було створено гімнастичне товариство „Запорізька Січ”. У вересні 1917 р. склад „Січі” нараховував 354 чоловіки. 27 квітня 1916 р. у таборі Раштат постала „Запорозька Січ” („Перший Запорізький полк ім. Тараса Шевченка”).