Професійні спілки України (1997–2002 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійні спілки України (1997-2002 рр.)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Широкий міжнародний досвід свідчить, що сильні профспілки є ознакою демократичності держави. Немає жодної країни розвиненої демократії, де б профспілки не відігравали своєї особливої ролі у стабілізації суспільства.

Після проголошення незалежності України профспілки відразу відчули зміну ситуації, умов для своєї діяльності: створювалася нова держава і зі зміною політичного курсу в економічне життя прийшли роздержавлення й приватизація, з'явилися такі негативні явища, як зупинення і розвал виробництва, погіршення умов праці, безробіття, постійні затримки виплат заробітної плати та соціальної допомоги, висока інфляція, зниження життєвого півня населення.

Проте у вирішенні цих проблем важко переоцінити роль незалежних і дієздатних профспілок, які захищають права й свободи громадян у сфері трудових відносин. Ця роль профспілок набуває особливо важливого значення за умов становлення демократії та ринкової економіки в Україні. У зв'язку з цим дослідження діяльності профспілок є не лише актуальним, але й перспективним і дає можливість сучасним профспілкам уникнути помилок минулого.

Створення потужних впливових профспілок, здатних ефективно відстоювати інтереси працівників - невід'ємний атрибут цивілізованої держави. Саме професійні спілки є найактивнішою суспільною силою у боротьбі за достойну, вільну і соціально захищену працю, за повну й продуктивну зайнятість працездатних, достатній рівень соціального захисту, проти всіх форм дискримінації у праці та її оплаті. Зрештою, практично немає таких прав і свобод людини, за які не зобов'язані стояти горою профспілки.

У другій половині 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. суспільне життя України зазнало суттєвих змін як у політичній, так і в економічній сферах: було прийнято Конституцію України, в якій закріплювалося право громадян на участь у професійних спілках, продовжувала зростати заборгованість із заробітної плати, широко розгорнулась приватизація, яка призвела до переходу у приватний сектор економіки значної кількості найманих працівників. Відсутність продуманої та виваженої концепції структурної перебудови економіки призвела до непослідовності у прийнятті рішень законодавчою і виконавчою владою, зокрема, у питаннях цінової, інвестиційної політики, політики на ринку праці. Наслідком цього було поглиблення економічної кризи, згортання вітчизняного виробництва, скорочення кількості робочих місць.

Отже, масштабні зміни, що стались у політичній і соціально-економічній сферах України у другій половині 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст., не могли не позначитися і на діяльності профспілкових об'єднань та організацій. Загальна економічна нестабільність в державі, недосконалість існуючого законодавства, нехтування ним з боку органів влади та роботодавців не сприяли ефективному виконанню профспілками своїх основних функцій та завдань, ускладнювали роботу профспілкових органів та організацій. Водночас зовнішні процеси - глобалізація економіки, експансія транснаціональних компаній, наміри України вступити до Світової організації торгівлі, що поряд з позитивними змінами породжували і низку проблем, - спонукали профспілки до освоєння нових форм роботи і міжнародного досвіду захисту національного виробництва, внутрішнього ринку, трудових прав працівників і гарантій діяльності профспілок.

Сповнені складної діалектики стосунки профспілок з державою, політичними партіями, роботодавцями, взаємні контакти і спільні дії, пошук соціального консенсусу - ці та інші проблеми вимагають прискіпливого, неупередженого аналізу та кваліфікованого, об'єктивного висвітлення.

Актуальність обраної теми пояснюється також організаційними, структурними, кількісними змінами профспілок у другій половині 90-х років ХХ - початку ХХІ ст., необхідністю наукового вивчення їх стратегії і тактики за умов приватизації, багатоукладності економіки, багатопартійності на політичній арені, соціальної напруги, безробіття тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах комплексної теми кафедри історії України Донецького національного університету «Актуальні проблеми історії України: регіональні аспекти» (Г-05/18; № державної реєстрації 0105U004466). Обраний дисертантом напрям дослідження органічно доповнює наукову тему «Соціальна держава: історичний досвід та реалії України», яка розробляється в Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (протокол №5 вченої ради від 13.02.2003).

Об'єктом дослідження є Федерація профспілок України (ФПУ), її членські організації, оскільки серед усіх існуючих в Україні професійних організацій, саме воно було найпотужнішим та найвпливовішим громадським об'єднанням, носієм профспілкового досвіду та традицій.

Предметом вивчення є основні напрями, форми та методи діяльності Федерації профспілок України, її членських організацій.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1997-2002 рр. Початок періоду пов'язаний з ІІІ з'їздом Федерації профспілок України, на якому відповідно до нових економічних, соціальних і політичних умов, що склалися в Україні, була визначена власна політика профспілкових організацій у соціальній, економічній, суспільній і духовній сферах держави, стратегія і тактика дій ФПУ на майбутні п'ять років. Кінцева дата обумовлена IV з'їздом Федерації профспілок України, на якому були підведені підсумки роботи, проаналізовані основні досягнення та прорахунки у діяльності профспілкових організацій. Отже, обраний для дослідження період дозволяє проаналізувати трансформацію українських профспілок відповідно до суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень у державі.

Географічні межі дослідження охоплюють територію сучасної України.

Мета дослідження полягає у з'ясуванні пріоритетних напрямів діяльності профспілок України, їх форм та методів роботи, місця і ролі профспілкового руху в суспільно-політичному та соціально-економічному житті держави упродовж 1997-2002 рр.

Для досягнення поставленої мети передбачається розв'язання таких наукових завдань:

– з'ясувати ступінь наукової розробленості проблеми, визначити особливості джерельної бази та охарактеризувати історико-методологічні засади та методи дослідження;

– визначити місце і роль профспілок у суспільно-політичному житті України упродовж 1997-2002 рр.;

– простежити зміни стратегії і тактики профспілок України відповідно до політичної та соціально-економічної ситуації у нашій країні;

– розкрити участь профспілок у створенні правових основ своєї діяльності;

– дати аналіз політичній діяльності профспілкових організацій в Україні;

– виявити і узагальнити форми та методи роботи профспілок України, спрямовані на захист соціально-економічних прав найманих працівників;

– розглянути основні тенденції розвитку профспілкового руху в Україні, його організаційні, структурні та кількісні зміни;

– визначити вплив профспілок на створення системи соціального партнерства в Україні;

– дати характеристику взаємовідносинам профспілок з державою та роботодавцями;

– проаналізувати вплив профспілок на економічну політику держави;

– дослідити вплив профспілок на підвищення рівня соціальної захищеності людей найманої праці та членів їх сімей;

– охарактеризувати позицію профспілок щодо глобалізаційних процесів в Україні;

– надати практичні рекомендації профспілковим організаціям щодо покращення їх роботи та підвищення рівня довіри до них з боку працівників.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що вона є однією з перших спроб комплексного наукового дослідження діяльності професійних спілок упродовж 1997-2002 рр. Вона також зумовлюється:

– залученням і аналізом широкого кола літератури та джерел, зокрема, великої кількості документів профспілкових організацій, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу;

– новизною підходів до розв'язання наукової проблеми, що виявляється в історичному аналізі політичних, економічних і соціальних чинників, які обумовили коригування стратегії та тактики дій профспілок упродовж 1997-2002 рр., конкретизацію їхніх функцій, удосконалення форм та методів роботи;

– авторською оцінкою ролі та значення профспілкового руху упродовж 1997-2002 рр.

Окрім того, нами зібрано, опрацьовано та подано у вигляді додатків до основного тексту дисертації інформацію, матеріали статистичних даних, що унаочнюють виклад конкретного матеріалу і дають змогу краще уявити загальний перебіг подій, про які йдеться у дисертаційному дослідженні.

Вперше детально проаналізовано такі напрями діяльності профспілок, як: коригування стратегії і тактики діяльності профспілок; організаційна будова та фінансова основа діяльності профспілок та їх об'єднань; вплив профспілок на створення системи соціального партнерства в Україні; участь профспілок у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів); відстоювання профспілками прав та інтересів працівників при реформуванні власності; вплив профспілок на прийняття соціальних законопроектів Верховною Радою України; позиція профспілок щодо глобалізаційних процесів в Україні; роль профспілок у сфері пенсійного забезпечення працівників; соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; роль профспілок у сфері охорони праці.

Проведене дослідження дає можливість:

– об'єктивно оцінити стан профспілкового руху в Україні упродовж 1997-2002 рр.;

– визначити найбільш суттєві проблеми профспілок у другій половині 90-х рр. ХХ ст. - на початку ХХІ ст.;

– з'ясувати роль і значення профспілкового руху у суспільно-політичному та соціально-економічному житті держави.

Залучення значного масиву оригінальних джерел, ознайомлення з новітніми здобутками вітчизняної історіографії дозволило вийти на авторські теоретичні міркування, узагальнення, сформулювати аргументовані висновки.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Висновки, отримані у ході теоретичного дослідження дають цілісне уявлення про розвиток та основні напрями діяльності українських профспілок упродовж 1997-2002 рр. Вони мають важливе значення для подальшої розробки проблем сучасного профспілкового руху в Україні, його стратегії і тактики, у повсякденній роботі профспілкових працівників, а також для написання історії галузевих та регіональних професійних об'єднань. Матеріали дисертації можуть допомогти профспілкам уникнути помилок і правильно визначити пріоритети своєї діяльності у майбутньому, зосередити свою увагу на найбільш важливих питаннях соціально-економічного захисту працівників.

Основні положення дослідження, його багатий фактичний матеріал і висновки можуть бути використані при підготовці колективних та монографічних праць з української історії, історії держави та права України, політології, при розробці та читанні загальних і спеціальних лекційних курсів для студентів вищих навчальних закладів освіти. Результати роботи можуть бути використані як матеріал для подальшого наукового вивчення даної проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, її результати та висновки були викладені автором і обговорювалися на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін та профспілкового руху Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України м. Києва, кафедри історії України Донецького національного університету, в авторських лекційних курсах «Теорія та політика профспілкового руху», «Теорія, історія та практика профспілкового руху в Україні», «Глобалізація економіки та профспілки», «Профспілки у громадянському суспільстві» для студентів економічного, юридичного факультету та факультету соціального управління названого вузу, доповідалися й обговорювалися на міжнародних, національних і внутрішньовузівських наукових та науково-практичних конференціях: Національній науково-практичній конференції «Сучасний профспілковий рух в Україні та проблеми його консолідації» (Київ, жовтень 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Дії соціальних партнерів щодо адаптації економіки України до членства в СОТ та упередження негативних соціальних наслідків» (Київ, листопад 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю профспілкового руху Білорусі (Мінськ, квітень 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі» (Бердянськ, травень-червень 2007 р.) та ін.

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дослідження викладено у 33 публікаціях автора загальним обсягом 43 друк. арк., у тому числі у 1 монографії, 1 книзі, 20 статтях у фахових виданнях ВАК України, навчально-методичних виданнях та статтях і матеріалах виступів в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та науковими завданнями дослідження, логікою викладу її основних положень. Вона складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів (20 підрозділів), висновків, посилань, списку джерел і літератури (43 с.; 471 назва) та додатків (8 с.; 4 назв). Загальний обсяг дисертації становить 476 сторінок, з них 366 - основного тексту.

Основний зміст дисертації

професійний спілка суспільний глобалізаційний

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, хронологічні та географічні межі, характеризується наукова новизна одержаних результатів праці, розкривається її зв'язок з науковими програмами, формулюються положення, що виносяться на захист, визначається практичне значення дисертації, наводяться дані про апробацію результатів дослідження та публікації.

У першому розділі - «Історіографія, джерельна база та методологія дослідження» - опрацьовано наукову літературу з проблеми діяльності професійних спілок в Україні, проаналізовано джерельну базу наукового пошуку, визначено методологію дослідження.

Проблема ролі та місця профспілок, їх участі в соціально-економічному та суспільно-політичному житті держави, попри значну кількість літератури про профспілки, залишається малодослідженою. Відсутні скільки-небудь серйозні монографічні праці де б профспілкові проблеми комплексно висвітлювались. На нашу думку, це пов'язано зі складнощами процесів трансформації профспілкового руху в Україні. Основний обсяг дослідної роботи припадає на частку конкретних проблем, пов'язаних з виконанням профспілками їхніх функцій: соціальне партнерство, соціальний захист, колективно-договірний процес, охорона праці, організаційно-масова діяльність та ін. Це зумовлює водночас і велику складність предмету дослідження, і його наукову актуальність та значущість.

Серед історичних праць, присвячених проблемам сучасного профспілкового руху в Україні, автор виділив три групи.

До першої групи належать наукові доробки, в яких дано загальну характеристику стану сучасного профспілкового руху в Україні. Так, оригінальною за задумом та тематикою стала книга колективу авторів за редакцією Ю. Вишневського «Роль профспілок в Україні удавана і справжня». У ній проаналізовано роль сучасних профспілок в Україні порівняно з профспілковими об'єднаннями країн Заходу і колишнім СРСР. Розглянуто функції профспілок на різних рівнях: виробничої ланки, підприємства, населеного пункту, регіону, галузі, країни у цілому. У дослідженні використано вітчизняні та закордонні наукові розвідки, чимало архівних матеріалів, результати соціологічних досліджень, повідомлення засобів масової інформації, власні відомості дослідників. Авторам притаманне досить критичне ставлення як до кожної з українських профспілок, так і до їхніх партнерів чи опонентів серед політичних сил і структур влади. У даному дослідженні переконливо аргументується необхідність дотримання соціального партнерства як єдиної альтернативи взаємній ворожнечі різних суспільних верств. На думку дисертанта, ця точка зору дослідників у будь-якому разі заслуговує на врахування і органами державної влади, і політичними партіями, і самими профспілками. Але не з усіма твердженнями і висновками, яких дійшли автори, можна погодитися. Наприклад, ми не можемо погодитися з поглядами науковців, що керівництво Федерації профспілок України не змогло виробити програми дій, яка б відповідала докорінним інтересам рядових членів профспілок. Суперечливим, на нашу думку, є також висновок дослідників, що впливовість традиційних профспілок того самого порядку, що й у альтернативних. Разом з тим, ця книга є першим ґрунтовним дослідженням такого роду, підготовленим на гідному професійному рівні.

Помітною подією став вихід фундаментального видання «Нариси історії професійних спілок України», один з розділів якого присвячено аналізу сучасної історії профспілок. У ньому дається змістовна характеристика стану та розвитку профспілкових організацій з часу їх відмови від доктрини «школи комунізму» та подано детальний аналіз майже всіх головних аспектів їхньої діяльності на сучасному етапі.

На шляху переходу до ринку з усією гостротою постали питання про місце і роль професійних спілок у політичній системі незалежної Української держави. У цьому контексті заслуговує на увагу монографія О. Стояна, присвячена одному з найважливіших напрямів діяльності профспілок - боротьбі проти незабезпечення державою конституційного права людини - своєчасного одержання заробітної плати.

Помітною подією у наукових колах став вихід у світ монографії В. Цвиха «Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика». В ній досліджується місце і роль профспілок у громадянському суспільстві як одного із провідних його інститутів на прикладі профспілок Заходу та України. Тому, на жаль, у праці мало уваги приділяється саме українським профспілкам, їх діяльності за сучасних умов. До того ж, дослідження має філософсько-політологічну спрямованість, адже в ньому розкриваються основні методологічні та теоретичні засади наукового осмислення громадянського суспільства та його інститутів, зокрема профспілок. Безперечною заслугою автора є те, що він проаналізував причини кризи сучасного профспілкового руху, модернізацію профспілок за умов глобалізації, розкрив засади функціонування, основні напрями та особливості захисної функції сучасних профспілок, участь у системі соціального партнерства.

Другу групу літератури становлять монографії і статті, в яких висвітлюються ті чи інші аспекти діяльності профспілок України.

Про визначення нової соціальної ролі профспілок і пошук оптимальної для них моделі організаційних структур йдеться в окремих публікаціях М. Головка, М. Дубровського, Л. Чернявського, Є. Кравця, М. Непомнящого.

Так, М. Головко одним з перших зробив спробу дати класифікацію сучасних профспілкових об'єднань в Україні, а також окреслив коло основних проблем, з якими зіткнулися профспілки за умов незалежності України. У статті М. Дубровського дається порівняльний аналіз стану сучасного профспілкового руху в країнах східного блоку, і на тлі загальних умов розвитку профспілкового руху характеризуються профспілкові об'єднання України. Є. Кравець у своїй праці зупинився на проблемах профспілкового руху за нових політичних та економічних умов, реформування в профспілках, особливостях організаційної роботи, фінансової політики і питаннях організаційного зміцнення профспілок.

Проблемою функціонування профспілок у період утвердження незалежності України займався перший заступник Голови Федерації профспілок України Г. Осовий. У його статтях розглядається стан профспілкового руху в Україні у 90-х - на початку 2000-х років та визначаються основні пріоритетні напрями діяльності профспілок, шляхи їх консолідації. Аналізуються питання профспілкового будівництва як у світі, так і в Україні. Вивчаються перспективи розвитку профспілок у контексті змін, які відбуваються у сфері праці під впливом глобалізації, а також ринкових перетворень.

Деякі аспекти діяльності сучасних профспілок висвітлюються у дослідженнях М. Зими, В. Кулика, К. Двірної, В. Докашенка, Н. Бута та ін. У них уперше в Україні здійснена спроба у систематизованій формі схематично сформулювати нові концептуальні підходи до профспілок як «реальної сили суспільства», які включають з'ясування їх соціальної ролі і місця в системі політичної організації суспільства, характеру взаємовідносин профспілок з державою, принципів організаційної побудови профспілок, функцій профспілок як організації, форм профспілкової роботи, методів їх діяльності, кадрів профспілкового руху, профспілкової преси та видавничої діяльності.

Безпосередньо аналіз практики захисту профспілками соціально-економічних і трудових прав найманих працівників здійснюється у наукових публікаціях Г. Голеусової, Ю. Головко, Г. Гончарової, В. Максимчука, І. Новака, М. Плахотнікової та ін. У них піднімаються питання про участь профспілок у захисті заробітної плати, зайнятості, пенсійного забезпечення, а також прав працівників при банкротстві й приватизації підприємств, правовому регулюванні трудових відносин, забезпеченні охорони праці і здоров'я найманих працівників, виробничого та навколишнього середовища тощо.

Серед численних публікацій вигідно вирізняються ті, в яких автори намагаються проаналізувати сутність соціального партнерства. Зокрема, участь профспілок у соціальному партнерстві стала предметом дослідження таких вчених, як М. Дубровський, І. Дубровський, А. Андрущенко, В. Жуков, Г. Осовий, А. Садовенко, С. Українець, О. Стоян, І. Новак та ін. У працях зазначених авторів аналізуються об'єктивні передумови і суб'єктивні фактори становлення соціального партнерства, участь профспілок у формуванні його сторін і цільових функцій, виробленні ідеології і правової бази соціального партнерства, становленні органів і механізмів соціального партнерства, системи вирішення колективних трудових конфліктів, визначенні рівнів і критеріїв ефективності соціального партнерства. Названі вчені відзначають позитивний вплив соціального партнерства на трудові відносини, розвиток творчого ставлення до праці, вироблення і здійснення соціальної політики, врегулювання трудових конфліктів, ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів.

Серед узагальнюючих праць, які присвячені проблемам соціального партнерства в Україні, слід виділити навчальний посібник «Соціально-трудові відносини: питання теорії та практики в Україні». У ньому висвітлено теоретичні й практичні питання формування та регулювання соціально-трудових відносин, розкрито роль держави, профспілок і роботодавців у соціальному діалозі, їх вплив на вдосконалення відносин у сфері праці. Значна увага приділяється колективно-договірному регулюванню соціально-трудових відносин та механізму вирішення трудових спорів, зарубіжному досвіду оптимізації відносин між працею і капіталом.

У межах тематики соціального партнерства великого значення в дослідженнях вітчизняних авторів надавалося колективно-договірному регулюванню соціально-трудових відносин. Йдеться про визначення профспілками змісту колективних договорів і угод, аналіз об'єктивних та суб'єктивних чинників, що їх обумовлюють, умови розширення змісту і рамок колдоговорів і угод, місце та роль колективних договорів і угод у системі соціального партнерства. Цим аспектам присвячені праці В.І. Жукова, А.М. Колота та ін.

Отже, за останні роки в історичній літературі з'явилися праці, в яких розкривається сутність соціального партнерства, аналізуються умови, необхідні для його розвитку. На жаль, залишається не розробленим теоретичне підґрунтя цього явища.

Особливе місце в історіографії сучасного розвитку профспілкового руху в Україні займає аналітичний звіт за результатами фокус-групового дослідження «Участь профспілок у політичному житті України», проведеного Українським незалежним центром політичних досліджень. Результати цього дослідження дають можливість у цілому визначити місце профспілкового руху в політичному житті України та особливості його законодавчого забезпечення, з'ясувати причини, які спонукали профспілки активно займатися політичною діяльністю і надати оцінку створенню профспілковими організаціями власної політичної партії.

Для побудови адекватної для України концепції місця та ролі профспілок у суспільстві особливе значення буде мати ознайомлення з історією становлення, одержавлення і відродження незалежного профспілкового руху в Україні, адже знання національної специфіки профспілкового руху є неодмінною передумовою ефективної діяльності профспілок на сучасному етапі. У цьому відчутну допомогу можуть надати фундаментальні наукові дослідження і публікації Б. Андрусишина, Р. Береста, В. Докашенка, М. Зими, О. Мовчан, О. Реєнта, А. Русначенка, П. Чернеги, В. Капелюшного та ін..

Останнім часом з'явилося кілька змістовних праць з теорії й методології історії та сучасної діяльності регіонального профспілкового руху. Насамперед слід виділити «Очерки истории профсоюзов Харьковщины», які перервали тривалу паузу у вивченні досвіду діяльності профспілок промислових областей. Під час дослідження діяльності регіональних профспілкових організацій може стати в нагоді видання «Социальный щит. Профсоюзы Донбасса», яке було підготовлене вченими, журналістами, фахівцями, досвідченими профспілковими діячами. Ця книга - своєрідний літопис 80-річної історії одного з найбільших регіональних профспілкових об'єднань. Особливо цікавим є розділ, присвячений сучасній стратегії та тактиці Донецької обласної ради профспілок, проблемам та шляхам їхньої реалізації, механізмам досягнення поставлених цілей. Цінність цього видання полягає також у його історизмі та свідоцтвах безпосередніх учасників подій, що дало можливість досліднику сформувати власну точку зору та зробити неупереджені висновки. Аналізу історії та сучасного розвитку Федерації профспілок Хмельницької області присвячена стаття Г.П. Харковського.

Третю групу літератури складають матеріали наукових конференцій. Серед них помітним явищем у вивченні даної проблеми став вихід ювілейного збірника матеріалів наукової конференції «90 років виникнення масового профспілкового руху в Україні», яка проходила в Києві 24 листопада 1995 р. На цій конференції були представлені дослідження понад 50 авторів. Їх тематика охоплювала не тільки 90-літній історичний проміжок, а й значну гаму специфічних аспектів діяльності профспілок.

Вагомим внеском у вивчення практики та перспектив діяльності профспілкових організацій України став збірник матеріалів Національної науково-практичної конференції «Сучасний профспілковий рух в Україні та проблеми його консолідації», яка проходила у Києві в Академії праці і соціальних відносин. У ньому вміщено матеріали, в яких порушуються найактуальніші проблеми профспілкового руху, а саме: консолідація профспілок за сучасних умов; функції, форми та методи їх діяльності; місце і роль профспілок у системі соціального партнерства; правові засади функціонування профспілок; головні тенденції розвитку міжнародного профспілкового руху та його зв'язок з профспілковим рухом в Україні.

Надзвичайно актуальній проблемі - упередженню негативних соціальних наслідків під час вступу України до СОТ була присвячена міжнародна науково-практична конференція, яка відбулась у листопаді 2003 р. у Києві. У ході конференції були розглянуті проблеми глобалізації економічних відносин та її соціальні наслідки для України; вплив вступу України до СОТ на зайнятість населення та проблеми соціально-економічної захищеності ринку праці; підвищення конкурентоспроможності робочої сили за умов глобалізації. Слід зазначити, що матеріали цієї конференції містять багато фактичного матеріалу відносно позиції профспілок України щодо вступу до СОТ, соціальних наслідків глобалізації.

Заслуговує на увагу збірник матеріалів науково-практичної конференції, яка проходила в Харкові у листопаді 2003 р. і була присвячена стану та проблемам колективно-договірної практики за сучасних умов розвитку українського суспільства. Матеріали цієї конференції дають уявлення про діяльність та досвід профспілок Харківщини у сфері колдоговірної роботи.

Таким чином, аналіз опублікованої літератури, в якій розглядаються проблеми сучасного профспілкового руху в Україні, дозволяє зробити висновок про відсутність ґрунтовних досліджень щодо діяльності найбільш масової та впливової профспілкової організації. У жодному разі не применшуючи роль та значущість досліджень вищеназваних авторів, можна говорити лише про перші намагання наукового обґрунтування проблеми, що й спонукало автора обрати для дисертаційного дослідження саме цю тему.

Відповідно до мети і завдань дослідження добиралися та аналізувалися джерельні матеріали, які можна класифікувати за їх походженням. На нашу думку, вони можуть бути поділені на п'ять умовних груп:

- документи державних органів влади та управління;

- документи професійних спілок;

- матеріали офіційної статистики та результати соціологічних досліджень;

- виступи Президента України, лідерів держави, профспілок під час з'їздів, конгресів, пленумів, урочистих зборів та інших заходів, пов'язаних з діяльністю профспілок;

- періодичні видання.

Така класифікація джерельної бази видається нам цілком логічною і виправданою, оскільки максимально враховує характер документообігу, об'єкт та предмет дослідження. До того ж, класифікація за принципом походження джерел дозволяє надати їм об'єктивну змістовну оцінку, що, на нашу думку, також впливає на об'єктивність дослідження. Для цього розглянемо кожну групу окремо, встановлюючи їх значимість для даного дослідження.

Першу групу джерел складають законодавчі акти, документи та матеріали вищих органів державної влади, серед яких: закони та постанови, ухвалені та затверджені Верховною Радою України, Урядом України, Президентом. Серед них: 3 проекти Конституції України, Декларація про Державний суверенітет України, Конституція УРСР 1978 року, Конституція України 1996 року, Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Конвенції Міжнародної організації праці. Ці джерела дають змогу проаналізувати наміри держави відносно профспілок. Вони містять також підсумок взаємодій профспілок та керівництва держави у законотворчому процесі та визначають правові засади функціонування профспілок.

Другу групу становлять документи Федерації профспілок України, її членських організацій. В роботі проаналізовано три Програми Федерації профспілок України, три Статути Федерації профспілок України, статути членських організацій. Ці документи - підсумок теоретичної діяльності Федерації профспілок України, тому що прийняття Програми та Статуту створило основу для подальшої практичної діяльності цієї громадської організації. Цінність цих документів полягає не тільки в тому, що вони дозволяють ретельно вивчити цілі, стратегію та методи діяльності профспілкових організацій, а й простежити вплив останніх на розвиток історичних подій в країні, у тому числі соціально-економічних та політичних.

Найважливіше місце у масиві джерел щодо досліджуваної теми займають постанови, резолюції конгресів ФПУ та Ради ФПУ; документи, постанови засідань Президії ФПУ, матеріали пленумів регіональних та галузевих профспілкових організацій; листи, заяви, звернення керівництва ФП України та її членських організацій, в яких відображена реалізація Програми, постанов і резолюцій з'їзду, засідань Ради, визначена позиція Федерації профспілок у суспільно-політичних і організаційних питаннях діяльності профспілок у поточній соціально-економічній ситуації. Документи Президії ФП України дають можливість розглянути, які проекти законів чи пропозицій вносилися профспілками до органів законодавчої та виконавчої влади, які рішення були прийняті.

Змістовними та важливими для нашого дослідження виявилися інформаційні повідомлення прес-служби Федерації профспілок України. В них висвітлюються найрізноманітніші питання профспілкового життя - рішення конгресів, президії Федерації профспілок України, профспілкові акції, хід переговорного процесу з питань укладення тарифних угод; матеріали засідань «круглих столів», роботи семінарів, міжнародних конференцій та інші численні заходи, а також найважливіші події у житті членських організацій Федерації профспілок - пленуми, засідання виборних органів галузевих профспілок і регіональних профоб'єднань, первинних організацій та ін.

Корисними для дослідника стали різноманітні збірники інформаційно-методичних матеріалів, в яких висвітлюються повсякденні аспекти роботи профспілок, рекомендації для використання їх у практичній роботі.

Третя група - це матеріали офіційної статистики Державного комітету статистики України, результати соціологічних досліджень, які проводились Інститутом економіки промисловості Національної академії України і Федерацією профспілок України, Інститутом соціології Національної академії наук України. Критичне використання цих джерел дозволяє більш об'єктивно та глибоко проаналізувати місце та роль профспілок, їх вплив у суспільстві.

Аналіз результатів соціологічних досліджень дозволив нам визначитись у дискусійних питаннях, зокрема, у проблемі причин та ефективності використання страйкового методу боротьби, рівня довіри населення до профспілок, необхідності участі профспілок у політиці та ін.

Окрему невелику, але надзвичайно важливу джерельну групу, становить четверта група джерел, в якій об'єднано виступи Президента України, лідерів держави, профспілок під час з'їздів, конгресів, пленумів, урочистих зборів та інших заходів, пов'язаних з діяльністю профспілок. Їх аналіз дав змогу автору ознайомитися з поглядами керівництва профспілок та держави щодо їх бачення ролі і місця профспілок у суспільстві, а також перспектив подальшого розвитку.

Репрезентативною та органічною частиною джерельної бази з вказаної проблеми є періодичні видання, які становлять п'яту групу джерел. Газети становлять особливу цінність на етапі вивчення, стадії обговорення різних проблем профспілкового життя. Зважаючи на те, що значна кількість думок та пропозицій, насамперед профспілкових діячів, висловлювалась у ході їх інтерв'ю засобам масової інформації й не набувала характеру офіційних публікацій, важливого значення набувають опубліковані в газетах інтерв'ю, прес-конференції, коментарі тощо. З цих джерел також можна отримати інформацію про роботу регіональних і галузевих профспілок, первинних організацій, внутріспілкове життя і вирішення профспілками назрілих питань.

Під час роботи над дослідженням автор використав свої думки і враження від перебування на ІІІ та ІV з'їздах Федерації профспілок України, матеріали власного інтерв'ю з профспілковими лідерами та рядовими членами профспілок.

Сучасний характер проблеми обумовив потребу використання інформаційних ресурсів Інтернету. Серед них найбільшу цінність для дослідника становить сайт Федерації профспілок України, де вміщена інформація щодо основних напрямків діяльності Федерації профспілок України, поточні документи, хроніка подій, сайт Державного комітету статистики України та ін.

Отже, викладене вище дає підстави стверджувати, що з досліджуваної проблеми існує досить репрезентативна джерельна база, яка дозволяє об'єктивно і достовірно розкрити зміст теми дисертації. Однак вона недостатньо залучена до наукового обігу, що визначає завдання, а в окремих випадках і наукову новизну дослідження. Аналіз та вивчення масиву джерел з історії сучасного профспілкового руху переконує, що у сукупності названі документи надають дослідникам важливу й корисну інформацію, допомагають простежити процеси розвитку профспілок у 1997-2002 рр.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є система наукових принципів та методів, які спираються на діалектику та спрямовані на об'єктивне висвітлення подій. Спираючись на діалектику, дисертант при вивченні розвитку профспілкового руху у 1997-2002 рр. намагалася проаналізувати досліджувані події та явища різнобічно та у системному розвитку. Такі підходи дозволили зрозуміти суперечливий характер розвитку державної системи за часів незалежності країни та визначити її внутрішні суперечності.

Основоположними принципами дослідження є принципи об'єктивності та історизму. Спираючись на принцип об'єктивності дослідження, ми намагались максимально позбутися щонайменшої упередженості, починаючи від аналізу документів, закінчуючи висновками та рекомендаціями. Опора на принцип історизму дала можливість автору повною мірою використати конкретно-історичний підхід до оцінки суспільно-політичних процесів, на послідовне викладення історико-політичного матеріалу, що, у свою чергу, дозволило проаналізувати не лише вже існуючі різноманітні концепції вчених з поставленої проблеми, а й на підставі аналізу явних історичних документів цієї масової громадської організації сформувати власне бачення процесу. Залучення до дослідження проблемно-хронологічного методу дозволило автору абстрагуватись від поточних подій і дати наскрізний аналіз 5-річної історії розвитку профспілкового руху в незалежній Україні.

У дисертаційній роботі використовуються цивілізаційний і формаційний підходи до аналізу суспільних подій. Перший враховує те загальне, що притаманне профспілкам усіх країн, приміром, їх функція соціального захисту найманих працівників. Другий - особливості, які зумовлені суспільним ладом даної країни. Сучасним профспілковим організаціям України довелося працювати за умов утвердження незалежності держави, економічної і політичної суспільної кризи, переходу до нових форм власності та розповсюдження процесів глобалізації.

Для аналізу ролі і місця профспілок у суспільстві, їх впливу на соціально-економічну політику держави нами використано досить широкий набір методів дослідження, які, на нашу думку, могли найбільш повно сприяти реалізації поставленої мети та завдань. Із загальнонаукових методів у дисертації використовуються аналіз, синтез, методи формальної логіки. За допомогою аналізу матеріалу вдалося визначити найголовніші функції та напрями діяльності профспілкових організацій, визначити їх вплив на перебіг тих чи інших процесів. Синтез накопичення інформації дав можливість відтворити загальну картину діяльності українських профспілок у досліджуваний період. Особливе значення при вивченні проблеми мали спеціальні історичні методи дослідження: історико-порівняльний, історико-проблемний, історико-системний та метод історичного інтерв'ювання. Крім спеціально-історичних методів дослідження, у дисертації досить широко використовуються міждисциплінарні методи.

У глибокому пізнанні історичних процесів особливої ваги набуває використання статистично-аналітичного методу. Визначення динаміки, структури та результативності діяльності профспілок неможливе без використання кількісних показників, статистичних даних, які є необхідною умовою для досягнення об'єктивності при висвітленні цієї проблеми. А отримані результати - це важливий аргумент зроблених висновків.

Другий розділ дисертації - «Визначення профспілками місця і ролі у суспільно-політичному житті України» - присвячений аналізу місця та ролі профспілок у суспільно-політичному житті України у 1997-2002 рр., коригуванню їхньої стратегії і тактики роботи у зв'язку зі змінами, що відбувалися у соціально-економічній та політичній сферах нашої держави у другій пол. 90-х рр., участі профспілок у створенні правових основ для своєї діяльності, політичній діяльності профспілкових організацій, організаційній будові та фінансовій основі діяльності профспілок та їх об'єднань.

У другій половині 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. суспільне життя України зазнало суттєвих змін як у політичній, так і в економічній сферах: було прийнято Конституцію України, в якій закріплювалося право громадян на участь у професійних спілках, продовжувала зростати заборгованість із заробітної плати, широко розгорнулась приватизація, яка призвела до переходу у приватний сектор економіки значної кількості найманих працівників, глобалізація економіки вимагала від профспілок освоєння нових форм роботи у сфері захисту трудових прав працівників і гарантій діяльності профспілок. У дисертації стверджується, що за умов, коли соціальний захист в Україні не відповідав гарантованим Основним законом і стандартам, оплата праці та пенсійне забезпечення знаходилися на низькому рівні, мінімальна заробітна плата була нижчою за прожитковий мінімум, соціально не захищені сім'ї з дітьми, інваліди, напруженою була ситуація з працевлаштуванням, профспілки були вимушені відповідно до цих складних економічних, соціальних і політичних умов визначити свою нову стратегію і тактику дій на майбутній період.

Тому у 1997 р. на ІІІ з'їзді було прийнято нову редакцію Програми профспілок, яка відкоригувала стратегію й тактику діяльності професійних спілок у нових суспільно-політичних та соціально-економічних умовах, внесено зміни до Статуту. У новій Програмі, як і у попередній, визначалися роль і місце профспілок у суспільстві, їх взаємовідносини із законодавчою, судовою і виконавчою владою, з підприємцями, політичними партіями, рухами, громадськими організаціями, іншими профспілками; визначалися відповідна стратегія і тактика, форми і методи роботи, політика у міжнародному профспілковому русі. Але на відміну від першої Програми, яка була зорієнтована на зміну місця профспілок у суспільстві, вироблення нової моделі їх діяльності, друга Програма задекларувала їх власну політику в соціальній, економічній, суспільній і духовній сферах демократичної України. В ній профспілки більш конкретно визначилися щодо своїх пріоритетних завдань у соціально-економічній сфері, визначили свою стратегію при здійсненні економічних реформ. Програму було доповнено розділами про взаємовідносини професійних спілок і суспільства, профспілок і роботодавців, виділено пріоритетні завдання профспілок.

У листопаді - грудні 2002 р. відбувся ІV з'їзд Федерації профспілок України, на якому були визначені пріоритетні напрями розвитку Федерації профспілок України, затверджена Програма дій ФПУ на 2002-2007 рр. Аналіз нової Програми дій ФПУ засвідчив, що в ній профспілки визначили свою стратегію і тактику дій щодо підвищення життєвого рівня населення, посилення захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів, духовних потреб членів профспілок і їхніх сімей, більш активного впливу профспілок на формування громадянського суспільства, зміцнення позицій ФПУ в міжнародному профспілковому русі, вдосконалення механізмів внутріспілкової роботи і взаємодії членських організацій. Крім того, в ній однозначно визначено, що Федерація профспілок України виступала за розбудову в Україні економічно сильного, соціально орієнтованого, політично зрілого, демократичного суспільства, в якому на першому плані буде людина з її різноманітними запитами і проблемами.

У дослідженні доведено, що Програми, які були прийняті ІІІ та ІУ з'їздами Федерації профспілок України, визначали політику профспілок у трудовій, соціальній, економічній і духовній сферах та у міжнародному профспілковому русі. Безперечно, вони відіграли свою позитивну роль у розвитку профспілкового руху в Україні. У процесі їх реалізації було конкретизовано функції профспілок у суспільстві, їх взаємовідносини із законодавчою та виконавчою владою, об'єднаннями роботодавців, політичними партіями, громадськими організаціями, іншими профспілками, вироблено стратегію й тактику, вдосконалено форми й методи роботи для досягнення поставлених цілей.

У дисертації акцентується увага на роботі галузевих та регіональних профспілок по визначенню власної стратегії й тактики щодо соціально-економічного захисту працівників.

На підставі проведеного аналізу дисертант стверджує, що у період 1997-2002 рр. профспілки України постійно коригували стратегію й тактику своєї діяльності відповідно до політичних та соціально-економічних змін, що відбувалися в державі. Її складовими частинами стало: визнання їх як організації захисту соціально-економічних інтересів найманих працівників; розвиток соціального партнерства; конструктивної та жорсткої опозиції структурам влади і роботодавцям; нове політичне самовизначення їх у суспільстві; співробітництво з політичними партіями, рухами, об'єднаннями та організаціями лише з конкретних питань соціально-економічного захисту інтересів людини праці або блокування з ними на період виборчих кампаній; визнання плюралізму у профспілковому русі України, пошук спільних форм роботи різних профспілкових об'єднань. На думку дослідника, той факт, що профспілки постійно коригували власну стратегію й тактику діяльності у відповідності до змін у країні, сприяло тому, що держава визнала їх повноважними представниками найманих працівників, головними захисниками їхніх соціально-економічних прав та інтересів.

Автор дійшла висновку, що упродовж досліджуваного періоду профспілки України, незважаючи на те, що були позбавлені права законодавчої ініціативи, зуміли через своїх «профспілкових» депутатів створити певну правову базу для своєї діяльності. Важливою подією для українських профспілок стало прийняття у 1999 р. Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», адже саме цей нормативно-правовий акт визначив роль, структуру, місце, співвідношення, призначення профспілок, які спільно з державою, партіями та іншими суспільними об'єднаннями утворювали політичну систему. Він став базовим законом, яким регулювалися права профспілок, і практично увібрав у себе найважливіші норми, встановлені іншими законами стосовно профспілок. Цим законом значно зросли позиції профспілок як повноважних представників і захисників трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників. Необхідно відзначити, що важливим було закріплення у цьому законі незалежності профспілок від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій. Безперечно, незалежність профспілок розширювала їх можливості впливати на соціальну політику. Так, відповідно до ст. 23 наведеного вище закону, профспілки, їх об'єднання брали участь у визначенні головних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробленні соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя людини та її соціальний захист. На нашу думку, деякі норми цього закону підвищували роль профспілок як соціального партнера. Окремими законами України регулювалися права профспілок: щодо їх діяльності у певних галузях економіки, зокрема, в транспортній, у сфері культури, в релігійних організаціях тощо; у регулюванні деяких видів соціально-трудових відносин, зокрема, у сфері оплати та охорони праці, соціального страхування, визначення мінімальних соціальних стандартів тощо. Однак, незважаючи на розвинутість законодавчої бази діяльності профспілок упродовж досліджуваного періоду, вона була недосконалою і мала прогалини. Зокрема, не були визначені права профспілок на активну захисну діяльність під час приватизації підприємств, їх реструктуризації і банкрутства. Не було врегульоване питання спадковості заборгованості у випадку реструктуризації або приватизації підприємств. Не були також визначені механізми соціального партнерства, права, обв'язки та відповідальність сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань, оскільки Закон України «Про соціальне партнерство» так і не був прийнятий. Також законодавством 1990-х років була ускладнена легалізація та проведення страйків. Дискусійним залишалося питання позбавлення профспілок права законодавчої ініціативи. Крім того, протягом 90-х років було прийнято також кілька нормативно-правових актів, що обмежили вплив профспілок на формування соціально-трудових відносин. Спочатку профспілки були позбавлені права законодавчої ініціативи, яким вони користувалися до 1991 р. Пізніше профспілки втратили право контролю за виконанням трудового законодавства, далі - функції контролю за станом охорони праці та безпеки виробництва, управління засобами соціального страхування. Крім того, чинне на той час законодавство, яким регламентувались права профспілок, або не завжди спрацьовувало, або порушувалося.

У дисертації визначаються причини, які спонукали профспілки України брати активну участь у політичному житті держави та практична робота «профспілкових» депутатів у Верховній Раді України ІІІ та ІУ скликань. Дослідник стверджує, що якщо у суспільстві не спрацьовують законодавчі механізми, якщо відсутні прозорі способи прийняття рішень, якщо громадяни пасивні, то профспілки вимушені йти у політику. Крім того, суттєвою перешкодою для досягнень профспілками своїх цілей було те, що вони не мали права законодавчої ініціативи, а могли лише звертатися до таких суб'єктів з пропозиціями про внесення змін у чинне законодавство.

Проаналізувавши досвід участі профспілок України у політичних процесах, автор стверджує, що від політичної нейтральності, характерної для початкового етапу профспілкового руху в Україні, профспілки перейшли до більш активної участі у політичному житті. Результатом досвіду профспілок, отриманого під час виборчих кампаній 1998 та 2002 рр., стала зміна їх політичної тактики. Від спроб створення власних політичних структур профспілки перейшли до блокування із впливовими політичними партіями, поєднуючи його з підтримкою кандидатів у мажоритарних округах. Обов'язковою умовою блокування стало укладання угоди з чітко визначеними зобов'язаннями сторін: підтримка профспілки в обмін на місце (місця) у прохідній частині партійного виборчого списку, захист інтересів профспілок у новообраному Парламенті. Водночас про цілісну, послідовну концепцію участі профспілок у виборчій кампанії, їх стосунків з політичними партіями говорити, на жаль, не можна.