Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

ОРГАНИ ВЛАДИ УКРАЇНИ У СПРАВАХ РЕЛІГІЙ: СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ (1921-1930 рр.)

07.00.01 -- історія України

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Овчаренко Володимир Павлович

УДК 94(477) «1921/1930»:261.7

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Харківського національного

педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Білоцерківський Василь Якович,

Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С.Сковороди,

професор кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Лантух Валерій Васильович,

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна,

професор кафедри історії Росії

кандидат історичних наук

Фесенко Андрій Миколайович,

Державний університет інформатики

і штучного інтелекту, м. Донецьк,

доцент кафедри українознавства

Захист відбудеться „13” листопада 2009 р. о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4 (ауд. V-58).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077 м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий „12” жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П.Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна переживає новий етап історичного розвитку -- становлення незалежної держави. Цей процес супроводжується кардинальними змінами в сфері суспільних відносин, у тому числі таких специфічних, як державно-конфесійні. Ці відносини мають базуватися на послідовному дотриманні загальновизнаних і зафіксованих вітчизняним законодавством принципів відокремлення церкви від держави та невтручання у внутрішні справи релігійних організацій. Держава всіляко повинна сприяти налагодженню і поглибленню міжконфесійного порозуміння, пошуку ефективних механізмів співпраці, особливо в гуманітарній сфері. Наслідками такого співробітництва має стати зміцнення суспільного порозуміння, подолання міжрелігійного протистояння, забезпечення захисту прав релігійних організацій, утвердження толерантності у громадянській свідомості по відношенню до представників різних конфесій

Конституція України, Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» визначили основні засади, на яких формуються відносини держави та релігійних організацій. Розуміння їх сучасної суті актуалізує звернення до накопиченого у попередній період досвіду, зокрема, 1921 -- 1930-х років, коли складалась нова система державно-конфесійних відносин, що характеризувалась впровадженням політики витіснення релігійних організацій із життя суспільства через руйнацію їх матеріальної бази, розкольницьку діяльність в релігійному середовищі, легальне існування лише лояльних до влади релігійних громад, прямими масовими переслідуваннями й репресіями щодо релігійного активу та віруючих.

Необхідність вивчення поставленої проблеми обумовлюється відсутністю комплексних наукових досліджень, де як об'єкт розглядались органи державної влади у справах релігії.

Критичне осмислення й узагальнення набутого негативного досвіду сприятиме уникненню помилок в процесі формування політико-правових засад діяльності державних органів влади у справах релігій, стане запорукою недопущення руйнування духовної сфери нашого суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана в рамках наукової теми кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди „Історія України: проблеми суспільного, політичного, культурного, економічного розвитку”.

Об'єктом дослідження виступають державно-конфесійні відносини УСРР у 1921-1930 рр.

Предметом дослідження є формування та діяльність державних органів влади у справах релігії.

Територіальні межі роботи охоплюють УСРР відповідно до тогочасного адміністративно-територіального поділу.

Хронологічні рамки дисертації визначаються формуванням та діяльністю органів влади у справах релігії в системі правоохоронних і репресивно-каральних органів республіки, що охоплює період 1921-1930 рр. Нижня межа означена створенням ліквідаційного відділу з відокремлення церкви від держави в НКЮ УСРР. Верхня межа обумовлена виведенням відділу (інспектури) культів із структури правоохоронних органів у зв'язку з ліквідацією республіканського НКВС.

Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні політико-правових засад та основних напрямків діяльності органів влади у справах релігій та пов'язаних з цим змін у релігійному середовищі. Досягнення поставленої мети пов'язане з вирішенням таких завдань:

-- вивчити, проаналізувати і систематизувати існуючу наукову літературу з обраної теми дослідження та виявити й дослідити наявні історичні джерела;

-- проаналізувати процес формування політико-правових засад радянської системи державно-конфесійних відносин, зокрема, особливість взаємодії законоположень із підзаконними правовими актами;

-- простежити процес розбудови органів влади у справах релігій у республіці, визначити їх структуру, кадровий склад, мету діяльності, розкрити їх форми та методи;

-- з'ясувати зміст взаємодії органів влади у справах релігій та компартійних структур республіки у справі обмеження діяльності релігійних організацій;

-- проаналізувати зміни, що відбулися в релігійному середовищі республіки у досліджуваний період під впливом радянської релігійної політики;

-- сформулювати практичні рекомендації щодо удосконалення діяльності органів влади у справах релігій в сучасних суспільно-політичних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вказана тема вперше використана як предмет спеціального комплексного історичного дослідження:

-- показано, що на початку 1920-х років формування органів державної влади у справах релігії було обумовлено розгортанням радянського державотворення в Україні та необхідністю правового оформлення відокремлення церкви від держави;

-- висвітлено організацію системи контролю над релігійним середовищем. З'ясовано основні етапи та особливості антирелігійної політики владних структур, а також їхній взаємозв'язок із процесами формування тоталітарної системи в СРСР;

-- доведено, що радянська релігійна політика в досліджуваний період була орієнтована на витіснення релігійних організацій із суспільно-політичного життя. В період 1921-1930 рр. змінювались лише форми і методи, а суть залишалася незмінною. Більшовицька партія таким чином намагалася підпорядкувати собі суспільство і встановити за ним тотальний контроль;

-- розглянуто становище релігійних організацій, у тому числі сектантських релігійних об'єднань та неправославних конфесій;

-- показано, що діяльність органів влади у справах релігії по відношенню до діючих конфесій була різноплановою і диктувалася конкретно політичними інтересами більшовиків;

-- акцентовано, що антирелігійна політика в Україні будувалась за російським радянським зразком, проте була більш жорсткою.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані науковцями в подальших розвідках з історії релігій в Україні, а також спеціалістами-практиками державних органів влади у справах релігій. Фактологічна база роботи може бути застосована в загальному лекційному курсі, спецкурсах з історії України.

Апробація основних положень і результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, методологічному семінарі викладачів історичного факультету, були оприлюднені в доповідях і повідомленнях на кількох наукових конференціях: міжнародних -- «Науково-теоретичні здобутки Слобідської України: філософія, релігія, культура. (Досвід ретроспективного аналізу)» 2-3 червня 1999 р. у м. Харкові; «Краєзнавство і учитель -- 2007» 28 лютого 2007 р.; «Краєзнавство і учитель -- 2009» 27 лютого 2009 р. м. Харків; регіональних: Першій міській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених м. Харкова» 19 грудня 1997 р., м. Харків; «Харкову -- 350 років: історичні аспекти та погляд на сучасні проблеми», 20 квітня 2004 р., м. Харків. Результати дисертаційного дослідження викладено в 16 публікаціях, з них 14 одноосібних, 10 статей опубліковано у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура та обсяг дисертаційного дослідження. У відповідності до поставленої мети та завдань дисертація побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, трьох розділів (8 підрозділів), висновків, додатків і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 266 сторінок, з них 192 сторінки основного тексту, 14 сторінок додатків та 59 сторінок списку використаних джерел та літератури (639 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено зв'язок дисертації з науковою програмою, з'ясовано об'єкт та предмет, територіальні межі й хронологічні рамки роботи, визначено мету і завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію основних положень і результатів дисертації та стисло охарактеризовано структуру роботи.

У першому розділі «Історіографія, джерела, методологія і методика дослідження» проаналізовано стан наукової розробки теми дисертації й охарактеризовано джерельну базу, обґрунтовано використання методологічних принципів дослідження. У хронологічному аспекті історіографія історії взаємин влади і релігійних організацій в Україні поділяється на два етапи: перший етап охоплює дослідження радянських часів (1917-1991 рр.), другий етап -- сучасна історіографія (1991-2009 рр.).

Основна спрямованість перших робіт представників більшовицького режиму Альвера, Н. Лукіна (І. Антонова), В. Бонч-Бруєвича, В. Леніна, М. Бухаріна і Є. Преображенського, М. Рейснера. полягала у пропаганді політичних програмових установок більшовиків на визначення ролі і місця релігій в радянському суспільстві. В них головне місце відводиться розкриттю принципу відокремлення церкви від держави та змісту більшовицького розуміння релігійної політики держави Альвер. Социал-демократия и христианство / Альвер. - М.: Изд-во Всерос. ЦИКа, 1919. - 16 с.; Лукин Н.М. Церковь и государство / Н.М.Лукин. - М.-Птг: «Коммунист», 1919. - 40 с.; Бонч-Бруевич В.Д. О религии и религиозном сектантстве и церкви. / Избранные сочинения / В.Д Бонч-Бруевич. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - 412 с.; К 120-летию со дня рождения В.И.Ленина. / Новые документы В.И. Ленина (1920-1922 гг.) // Известия ЦК КПСС, 1990. - № 4. - С. 174-197. Бухарин Н., Преображенский Е. Азбука коммунизма: Популярное изложение программы РКП(б) / Н.Бухарин, Е.Преображенский.- Одесса: Б.и, 1921.- 320 с.; Рейснер М. Нужно ли нам верить в бога /О вере, церкви и государстве / М. Рейснер. - М.: «Московский рабочий», 1922. - 90 с..

До активної участі у процесі обґрунтування та висвітлення основних засад релігійної політики влади були залучені перші керівники ліквідаційних відділів із відокремлення церкви від держави НКЮ в РСФРР -- П. Красиков, а з 1921 року в УСРР -- І. Сухоплюєв Красиков П.А. Голод и христианство / П.А. Красиков //Деятели Октября о религии и церкви (Статьи. Речи. Беседы. Воспоминания). - М.: «Мысль», 1968. - С. 103-112.; Красиков П.А. На церковных фронтах (1918-1923) / П.А. Красиков. - М.: Юрид. изд-во Нарком'юста, 1923.- 112 с.; Сухоплюев И. Отделение церкви от государства / И.Сухоплюев // Вестник советской юстиции на Украине. - 1922. - № 5-7. - С. 336-342.. У роботах дослідників активно обстоювалася позиція про ворожість церкви. Цим самим намагалися виправдати проведення жорстких адміністративних заходів щодо релігії Булатов И. К расколу в Русской Православной церкви / И.Булатов. - Вологда, 1922 - 69 с.; Введенский А.И. Церковь и государство. Очерк взаимоотношений церкви и государства в России (1918-1922 гг.) / А.И. Введенский - М.: Б.и., 1923. - 253 с.

Мобілізація адміністративного апарату на вивчення внутрішнього стану релігійного середовища приводить до появи публікацій щодо результатів та оцінки діяльності органів влади на сторінках відомчих видань -- «Бюллетень НКВД», «Адміністративний вісник». Їх авторами виступають як працівник ЦК КП(б)У Вікторія (Уласевич), так і працівники підвідділу культів НКВС К. Гольберт, Ю. Любинський та П.Фадєєв Виктория (Уласевич). Рационалистическое сектантство //Адміністративний вісник. - 1925. - № 3-4. - С. 10-12.; Виктория (Уласевич). Рационалистическое сектантство //Адміністративний вісник. - 1925. - № 5-6. - С. 8-12.; Гольберт К. Мистическое сектантство / К.Гольберт //Адміністративний вісник. - 1925. - № 7-8. - С. 12-14.; Гольберт К. О первом Всеукраинском съезде баптистов / К.Гольберт //Адміністративний вісник. - 1925. - № 1-2. - С. 12-14.; Гольберт К. Предварительные итоги выборочного обследования религиозного движения на Украине / К.Гольберт //Адміністративний вісник. - 1926. - № 2-3. - С. 16-18.; Любинський Ю. Мова цифр і фактів (Сучасний стан релігійного руху) / Ю.Любинський //Адміністративний вісник. - 1926. - № 8. - С. 11-12.; Фадеев П. О необходимости укрепления законности в действиях административных органов по отделению церкви от государства / П.Фадеев //Адміністративний вісник. - 1926. - № 4-5. - С. 15-17.. Публікації керівників спілки безвірників -- В. ЛівановаЛиванов В. Антирелигиозная пропаганда на Украине / В.Ливанов //Антирелигиозник, 1926. - № 5. - С. 39-47.; Ліванов В. Суть сучасного сектантства / В.Ливанов //Безвірник. - 1926. - № 3. - С. 2-6 , Д. Ігнатюка Ігнатюк Дм. До характеристики релігійних рухів на Україні / Дм. Ігнатюк // Безвірник. - 1928. - № 1. - С. 67-77.; Ігнатюк Дм. До характеристики релігійних рухів на Україні / Дм. Ігнатюк // Безвірник. - 1928. - № 2. - С. 67-73.; Ігнатюк Дм. До характеристики релігійних рухів на Україні / Дм. Ігнатюк //Безвірник. - 1928. - № 3. - С. 61-74. написані з позицій войовничого атеїзму.

Поряд з цим в дозволених владою православних релігійних виданнях «Український православний благовісник» (орган українських обновленців-синодалів), «Церква й життя» (орган УАПЦ), «Церковне життя» (Видання Всеукраїнського церковного братства «Діяльно-христова Церква») з'являється ряд публікацій як редакційного походження, так і окремих авторів -- релігійних діячів, де увага приділяється стану взаємин влади й релігій. Зокрема, це статті архієпископів УАПЦ К. Кротевича та М. Пивоварова, де увага зосереджується на ставленні церкви до її відокремлення від держави. Заслуговує на увагу оцінка релігійної ситуації, викладена у виданні обновленців-синодалів протоієреєм цієї церкви А. Коренєвим Кротевич К., архієпископ. До ідеології УАПЦ //Церква й життя: орган УАПЦ. - 1928. - № 1. - С. 14-24.; Пивоваров М. Церква в державі та їх відокремленість //Церква і життя. - 1928. - № 1. - С. 25-31.; Коренев А., протоиерей «Сети прорываются» (к вопросу об активизации пастырства) // Український православний благовісник. - 1927. - № 7.- С. 1-4..

Черговий наступ на релігійні організації, започаткований на ХV з'їзді ВКП(б), поряд із забороною релігійних видань, обумовлює огульно-критиканський характер антирелігійних публікацій. Спільною основою, на якій базувались наступні публікації антирелігійного характеру, стає теза про контрреволюційність усіх релігій, боротьба з релігією розглядалась як головна складова боротьби за соціалізм. Принципи науковості, об'єктивності висвітлення подій, елементи яких мали місце в публікаціях першої половини 1920-х рр., трансформувалися в «наклеювання ярликів» та політичні доноси. Такий стиль стає характерним для робіт М. Амосова, М. Галактіонова, Н. Дайрі, Б. Кандидова, М. Кривохатського, Ф. Олещука, В. Чернявського та інших Амосов Н.К. Борьба за социализм и религия / Н.К. Амосов. - М.: Гудок, 1932. - 48 с.; Галактионов М. По-большевистски развернуть борьбу с религией / М. Галактионов //Антирелигиозник.- 1930. - № 1. - С. 64-70.; Дайрі Н. Контрреволюційна роль релігії в СРСР / Н.Дайрі. - Х.: Радянська школа, 1934. - 110 с.; Дайрі Н. Куркуль, піп, сектант - вороги колективізації. Релігія - їхня зброя / Н.Дайрі. - Х.: Книгоспілка, 1930. - 24 c.; Кандидов Б. Вредительство, интервенция и церковь / Б Кандидов. -М.: Безбожник, 1931. - 72 с.; Кривохатський М. Соціалізм знищує релігію. - Харків: Український робітник, 1932 - 42 с.; Олещук Ф. Хто такі сектанти / Ф.Олещук. - Харків: Український робітник, 1930. - 56 с. Чернявський В. Баптисти - агенти світової буржуазії / В.Чернявський //Безвірник. - 1929. - № 18. - С. 37-39. та інші.. Очевидно, цим самим намагались виправдати жорсткі заходи органів влади та контрольованих громадських організацій з витіснення релігії із життя суспільства. У той же час, очевидно, з пропагандистською метою виходить низка робіт, що продовжували пропагувати «досягнення» режиму в галузі забезпечення свободи совісті та діяльності релігійних організацій Бажанов М. Декрет про відокремлення церкви від держави (до 10-ї річниці) / М. Бажанов //Безвірник. - 1928. - № 2. - С. 7-11.; Бородина Э. Религиозные объединения / Э.Бородина //Административный вестник, 1929. - № 5. - С. 55-62.; Кривохатський М. Відокремлення церкви від держави / М. Кривохатський. - Х.: Юрвидав, 1931. - 56 с.; ХХ-летие отделения церкви от государства. - М. ОГИЗ-ГАИЗ, 1938. - 96 с.; Путинцев Ф.М. О свободе совести. - М.: ГАИЗ, 1939. - 60 с. та інші..

Характерною особливістю робіт з питань взаємин влади і релігійних організацій 1950-х -- середини 1980 рр. є пропаганда діяльності комуністичної партії і радянської влади в утвердженні наукового атеїзму в суспільстві. Лише окремі публікації виходили на суворо дозоване висвітлення проблем взаємин влади і релігійних організацій у 1920-х роках. Зокрема, це робота голови Ради у справах релігій при Раді міністрів СРСР В. Куроєдова Куроедов В.А. Религия и церковь в советском обществе / В.А. Куроедов. - 2-е изд., доп. - М.: Политиздат, 1984. - 256 с. та його українського колеги М. Колесника Колесник Н.А. Социалистическая свобода совести [Полит.-правов. аспект] / Н.А.Колесник. - К.: Вища школа, 1983. - 76 с.. Погоджуючись з атеїстичною направленістю державної влади, В. Куроєдов уперше в радянській історії порушує питання про особливий статус керованого ним органу влади у справах релігії. Безпосередня діяльність влади, насамперед, компартійних структур, знаходить відображення у статті В. Єленського Єленський В.Є Здійснення в УСРР декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» в перші роки соціалістичного будівництва» / В.Є. Єленський // Український історичний журнал. - 1988. - № 3. - С. 121-129., яка присвячена здійсненню в УСРР декрету «Про відокремлення церкви від держави і школи від церкви» на початку 1920-х років.

Офіційні видання РПЦ «Журнал Московской Патриархии» та її Київського екзархату «Православний вісник» і Всесоюзної ради євангельських християн-баптистів «Братский вестник» утримувались від оцінки стану державно-релігійних стосунків 1920-х років. Поява незареєстрованих релігійних громад приводить до розповсюдження їх власної непідцензурної друкованої продукції. Автори статей неодноразово звертаються до оцінки стосунків їх конфесій із владою у 1920-ті рокиЦерковь призвана быть свободной! // Братский листок, 1985.- №5-6.-С. 3-4.; Открытое письмо № 13.- Б.м.: Издательство «Верный свидетель», 1980.- 20 с..

Певна частина робіт з історії релігій, що в СРСР перебували під забороною і друкувались через «Самвидав», була опублікована на Заході. Зокрема, це доповідь представника Комітету з прав людини про становище релігій в СРСР І. Шафаревича Шафаревич И.Р. Законодательство о религии в СССР. Доклад Комитету прав Человека / И.Р. Шафаревич. - Париж: УМСА-Пресс, 1973. - 81 с.. У ній не лише жорстко критикувалось становище релігії в країні, але і аналізувались причини, що спонукали до цього. Вказувалась їх невідповідність вимогам цивілізованого світу. Значну увагу вивченню становища релігій в СРСР і УСРР, зокрема, у 1920-ті роки надавав Л. Регельсон Регельсон Л. Трагедия Русской церкви 1917-1945 / Л.Регельсон.- Париж: YMKA-Press, 1977.- 629 с.. Він і запропонував основну хронологію подій та опублікував найважливіші документи з 1917 по 1945 роки.

Із початком перебудови в СРСР, розвитком політики гласності і внесенням елементів плюралізму думок відбувається наукова переоцінка минулого у взаєминах влади і релігій. Однією з перших узагальнюючих робіт стає монографія В. Алексєєва Алексеев В.А. Иллюзии и догмы / В.А. Алексеев - М.: Политиздат, 1991. - 400 с., у якій на основі залучення широкого кола архівних джерел була зроблена вдала, на наш погляд, спроба оцінити взаємини влади і релігійних організацій у радянському суспільстві та показати основні етапи розбудови і діяльності органів влади з проведення релігійної політики держави. З'являється перша публікація О. Ігнатуші та Ф. Турченка Турченко Ф., Ігнатуша О. Українська автокефальна / Ф.Турченко, О.Ігнатуша //Вітчизна, 1989. - № 12. - С. 166-175., де з урахуванням нових підходів висвітлюється місце релігії як у суспільному житті 1920-х років, так і у взаєминах із владою. Антирелігійна діяльність владних структур, розкриття форм і методів їх роботи стає предметом уваги А. Зінченка Зінченко А. «Це влада не від Бога, а від дракона»/ А.Л. Зінченко //Вітчизна, 1991. - № 4. - С. 157-161.; Зінченко А.Л. Чи була відокремлена церква від держави у 20-ті роки? / А.Л. Зінченко //Український історичний журнал, 1992. - № 1. - С. 104-114.. Виходить у світ і перше узагальнююче дослідження з історії державно-церковних взаємин в Україні В. Єленського Єленський В.Є. Державно-церковні взаємини на Україні (1917-1990) / В.Є.Єленський. - К.: «Знання» , 1991.- 72 с..

Із набуттям Україною державної незалежності, початком роботи комісії з розробки архівів ВУНК-ДПУ-НКВС-КДБ з'являється можливість для об'єктивного висвітлення взаємин влади і релігійних організацій. Одним із перших, реалізує нові можливості В. Пащенко Пащенко В. Дітище ДПУ: до витоків обновленського руху в Україні / В.Пащенко //З архівів ВУНК - ГПУ - НКВД - КГБ. 1994. - № 1.- С. 51-58.; Пащенко В. Обновленський рух 20-х років в його українському варіанті / В.Пащенко //Історія релігій в Україні. - Київ-Львів, 1993. - С. 96-98.; Пащенко В.О. Свобода совісті в Україні: міфи і факти 20-30-х років. / В.О.Пащенко. - К.,1994. - 252 с.. Серед фундаментальних досліджень слід виділити монографію В. Силантьєва Силантьев В.И. Большевики и православная церковь на Украине в 20-е годы / В.И. Силантьев. - Харьков., 1998 - 360 с.. Проблеми формування та діяльності органів влади у справах релігій розглядаються С. Білоконем Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917-1941 рр.): Джерелознавче дослідження / С. Білокінь. - К., 1999. - 448 с.; Білокінь С.І. Нові студії з історії большевизму І-VIII [Текст] / Сергій Білокінь; Нац. Акад. наук України, центр культурол. студій ін.-ту історії України. - К.: Ін-т історії України, 2007.- 411 с.. Проблеми політичних репресій щодо релігій перебували в центрі уваги В. Ченцова Ченцов В.В. Політичні репресії в радянській Україні в 20-ті роки /В.В. Ченцов. - Тернопіль: «Збруч», 2000. - 482 с.; Ченцов В. «Табу на думку, заборона - на слово». За матеріалами роботи політконтролю НК-ДПУ у 20-ті роки / В.Ченцов //З архівів ВУНК - ГПУ - НКВД - КГБ.- 1994. - № 1.- С. 12-22., В. Нікольського Нікольський В.М. «Особлива папка політбюро ЦК КПУ»: документи надзвичайної секретності / В.М. Нікольський // Схід. Аналітично-інформаційний журнал 1997. № 4. С. 38-40.; Його ж. «Особлива папка політбюро ЦК КПУ»: документи надзвичайної секретності / В.М. Нікольський // Схід. Аналітично-інформаційний журнал 1997. № 6 (13).- С.48-51..

На початку 2000-х років до справи наукового опрацювання проблеми державно-церковних стосунків в радянській Україні 1920-30-х рр. активно підключилась А. Киридон Киридон А Еволюція політики партійно-державного керівництва радянської України щодо релігій та церкви (1917-1930 рр.) / А. Киридон// Історичний журнал.- 2004.- № 6-7.- С. 20-31.; Киридон А Міжконфесійні відносини в радянській Україні (20-30-ті роки) / А. Киридон// Історичний журнал.- 2005.-№6.- С. 15-26.; Киридон А.М. Українська православна церква (1930-1936 рр.) / А. Киридон // Український історичний журнал. - 2005. - №3. - c.143-159.. Творче поєднання зусиль В. Пащенка та А. Киридон привело до появи ґрунтовного узагальнюючого дослідження з проблеми взаємин більшовицької держави і православної церкви в Україні періоду 1917-1930 рр., в якому в окремий розділ виділено питання організаційно-правового забезпечення діяльності влади Пащенко В., Киридон А Більшовицька держава і православна церква в Україні: 1917-1930-ті роки / В.Пащенко, А.Киридон. - Полтава., 2004.- 336с. У 2006 р. виходить узагальнююче дослідження з проблеми правового регулювання свободи совісті, віросповідання і діяльності релігійних організацій у радянській Україні (1919-1929 роки), підготовлене Г. ЛаврикЛаврик Г.В. Правове регулювання свободи совісті: віросповідання і діяльності релігійних організацій у радянській Україні (1919-1929 роки) / Г.В. Лаврик.- Полтава: АСМІ, 2006.- 367 с..

Серед праць представників української діаспори виділяється фундаментальне 4-томне дослідження І. Власовського, де ґрунтовно показано взаємини влади та УАПЦ Власовський І. Нарис історії Української православної церкви. Книга (т) 4 (ХХ ст.). Ч. І. Видавн. Укр. правосл. Церкви в США / І.Власовський. - Нью-Йорк, 1961. - К.: Либідь, 1998. - 384 с., а також роботи канадського дослідника українського походження Б. Боцюрківа Боцюрків Б. Вибрані проблеми наукових досліджень релігії та церкви в Україні в ХХ ст./ Б. Боцюрків // Вісник руху.- 1990. - № 6. - C. 51-57.; Боцюрків Б. Головні тенденції та етапи радянської релігійної політики / Б.Боцюрків //»Ювілейний збірник Укр. Вільн. Ак. наук в Канаді». Віннінег: Вид. УВАН, 1976. - С. 139-153.; Боцюрків Б. Знищення Української Православної церкви в Радянському Союзі у 1929-1936 роках / Б.Боцюрків // Сучасність. - 1990. - Ч. 11. - С. 82-91., що вирізняються оригінальністю висновків.

У галузі досліджень стану державно-релігійних стосунків, оцінки окремих релігійних діячів та конфесій заслуговують на увагу наукові розробки російських дослідників: Д. Поспеловського, О. Васильєвої, М. Востришева, Л. Мітрохіна, М Одінцова і, особливо, А. Кашеварова Поспеловский Д.В. Русская православная церковь в ХХ веке / Д.В. Поспеловский. - М.: Республика, 1995. - 511 с.; Васильева О.Ю. Русская православная церковь и советская власть в 1917-1927 годах / О.Ю. Васильева // Вопросы истории.- 1993. - № 8. - С. 40-54.; Васильева О.Ю. Русская православная церковь в 1927-1943 годах / О.Ю. Васильева //Вопросы истории.- 1994. - № 4. - С. 40-52. Вострышев М.И. Патриарх Тихон / М.И. Вострышев. - М.: Молодая гвардия,1997. - 302 с.; Митрохин Л.Н. Баптизм: история и современность / Л.Н. Митрохин. - СПб. РХГИ, 1997. - 480 с.; Одинцов М.И. Государственно-церковные отношения в истории Советского общества / М.И. Одинцов // Религия, общество и государство в ХХ веке. Материалы конференции. - М., 22-25 октября 1991 г. - М., 1991. - С. 51-57.; Одинцов М.И. Государство и церковь. [История взаимоотношений, 1917-1938 гг.] / М.И. Одинцов.- М.: Знание, 1991. - 63 с.; Одинцов М.И. Государство и церковь в России, ХХ век / М.И.Одинцов. - М.: Луч, 1993. - 171 с.; Кашеваров А.Н. Церковь и власть: Русская православная церковь в первые годы Советской власти / А.Н. Кашеваров.- СПб: Изд-во СПбГТУ. - 1999. - 327 с..

Різні аспекти взаємин влади і релігійних організацій знаходять своє відображення в низці докторських дисертацій, захищених у роки незалежності України. Серед них необхідно виділити дисертації В. Пащенка Пащенко В.О. Політика Радянської держави щодо православної церкви в Україні. 20-30-ті роки ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра іст. наук у формі наук. доповіді: спец. 07.00.01 «Історія України» / В.О.Пащенко. - К., 1993. - 80 с., В. Силантьєва Силантьєв В.І. Влада і православна церква в Україні (1917 - 1930 рр.): дис. д-ра іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В. І. Силантьєв.- Х., 2005. - 461 с. і А. Киридон Киридон А.М. Державно-церковні відносини в радянській Україні (1917 - 1930-ті роки): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. д-ра іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / А.М. Киридон; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2006. - 34 c.. Дисертація В. Пащенка підготовлена у формі наукової доповіді на основі значної кількості опублікованих статей, виступів на наукових конференціях та монографій. Узагальнюючою монографією виступає «Свобода совісті в Україні, міфи і факти 20-30 рр.». Будучи членом комісії з розробки архівів ВУНК-ДПУ-НКВС-КДБ В. Пащенко в основу своїх наукових розробок поклав матеріали архівних справ республіканського та обласних архівів СБУ та фондів колишніх партійних архівів. Діяльність державних органів у справах релігій розглядається побіжно. В. Силантьєв головну увагу зосереджує на висвітленні внутрішніх процесів розвитку в українському православ'ї. Діяльність органів державної влади у справах релігій розглядається лише в обсязі, необхідному для розкриття теми, натомість значна увага приділяється радянським органам антирелігійної пропаганди. Дисертаційне дослідження А. Киридон на сьогодні є найбільш близьким до обраної нами теми дослідження. Дослідницею відтворено та проаналізовано процес формування більшовицької політико-правової моделі реалізації державно-церковних взаємин, вказана роль партійних, радянських і репресивно-каральних органів як основних складників механізму регулювання державно-церковних відносин, але лише щодо православних конфесій.

Кандидатське дисертаційне дослідження О. Ігнатуші стало першою в республіці науковою роботою, де без ідеологічної зашореності розглядається як історія УАПЦ, так і дається максимально об'єктивна оцінка діям владних структур у відношенні до цієї релігійної організації. В інших захищених кандидатських дисертаціях -- Т. Лаврик, Є. Слободянюк, Р. Сітарчука, Н. Рубльової, Т. Грушової, Р. Бєлоглазова, Т. Бобко, О. Галамай, Л. Демидович, А. Фесенка досліджується організаційна взаємодія органів державної влади і конкретних релігійних організацій з обраної як об'єкт дослідження конфесії Ігнатуша О.М. УАПЦ (1917-1930 рр.): дис. канд. іст. наук: спец.070002 «Історія України» / О.М. Ігнатуша. - Х., 1993. - 255 с.; Лаврик Г.В. Політика Радянської держави щодо православної церкви в Україні (1917-1923 рр.): історико-економічний аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Г.В.Лаврик.- Запор. держ. університет. - Запоріжжя, 1996. - 16 с.; Слободянюк Е.П. Православ'я на Україні у 20-х - середині 30-х років ХХ ст.: дис. канд. іст. наук: 07.00.01 «Історія України» / Е.П. Слободянюк .- Львів, 1996. - 162 с.; Сітарчук Р.А. Діяльність протестантських конфесій у Радянській Україні в контексті її державної політики (20-30 рр. ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 09.00.11 «Релігієзнавство» / Р.А. Сітарчук. - К., 2001. - 18 с.; Рубльова Н.С. Політика радянської влади щодо Римо-католицької церкви в Україні, 20-30-ті роки ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Н С. Рубльова.- Київ,1999.- 20 c.; Грушова Т.В. Радянська держава та секта п'ятидесятників в Україні (поч. 1920-х - 1991 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. спец. 07.00.01 «Історія України» / Т.В.Грушова.- Запоріжжя: 2000. - 19 c.; Бєлоглазов Р.М. Політика радянської влади щодо релігійних конфесій у 1920-і роки (За матеріалами Кримської АСРР): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Р.М. Бєлоглазов.- Харків, 2002.-20 c.; Бобко Т.Г. Православне духовенство в суспільному житті України 20-30-х рр. ХХ ст.: автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Т.Г. Бобко; Запоріз. нац. ун-т. - Запоріжжя, 2005. - 20 с.; Галамай О.М. Особливості радянської модернізації релігійного життя на Поділлі у 20-х рр.. ХХ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / О.М. Галамай - Київ, 2006.- 20 c.; Демидович Л.С. Політика радянської влади щодо Православної церкви в Україні в період НЕПу (1921-1928рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Л.С.Демидович.- Київ, 2005.-20 c.; Фесенко А.М. Православна церква в політиці радянської влади 20-х років ХХ ст.: На матеріалах Донеччини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / А.М. Фесенко.- Харків, 2007.-20 c..

Підсумовуючи, слід відзначити, що, незважаючи на наявність значної кількості робіт з історії взаємин влади і релігійних організацій, тема «Органи влади України у справах релігій: становлення та діяльність (1921-1930 рр.)» як окрема наукова проблема не була предметом комплексного дослідження. Це й зумовило вибір теми дисертації.

Джерельна база дослідження взаємин влади і релігійних організацій досить різноманітна й складається як з опублікованих документів, так і з архівних матеріалів. Опубліковані джерела умовно поділяються на вісім груп.

Перша -- законодавчі акти радянського керівництва щодо забезпечення свободи совісті та діяльності релігійних організацій в республіці. Тематичною систематизацією законодавства щодо релігії, функцій та повноважень органів влади всіх рівнів по відношенню до релігійних організацій займався колишній професор церковного права П. Гідулянов Гидулянов П.В. Отделение церкви от государства в СССР. Полный сборник декретов, ведомственных распоряжений и определений Верхсуда РСФСР и других Советских Социалистических Республик: УССР, БССР, ЗСФСР, Узбекской и РСФСР. М.:- 1926. - 712 с.. Систематизацією українського радянського законодавства щодо релігії одним із перших почав займатись перший завідуючий ліквідаційним відділом з відокремлення церкви від держави НКЮ УСРР І. Сухоплюєв Сухоплюєв І.В. Відокремлення церкви від держави: Зб. законоположень СРСР і УСРР, інструкцій, обіжників і пояснень Наркомвнусправ УСРР (з передмовою В.А.Балицького). - Х.:, Юрид. вид-во, 1929. - 165 с..

Друга група -- циркуляри (обіжники), постанови, інструкції, резолюції, пояснення, листи уповноважених державних органів з ведення релігійної політики держави в Радянській Україні. За нашими підрахунками, в 1922-26 рр. лише на сторінках «Бюллетеня НКВД»-«Адміністративного вісника» було опубліковано близько 70 нормативно-розпорядчих документів щодо організації діяльності органів влади у справах релігій.

Третю групу складають звіти про діяльність ліквідаційних комісій з відокремлення церкви від держави -- відділів культів як в центрі, так і на місцях, огляд яких систематично публікувався на сторінках «Бюллетеня НКВД» та «Адміністративного вісника».

Четвертою групою джерел є опубліковані раніше секретні документи вищого партійного і державного керівництва, репресивно-каральних органів та їх місцевих установ, що характеризують реальну релігійну політику держави.

П'ятою групою джерел є опубліковані збірки документів церковного походження.

Шоста група джерел представлена опублікованими інформаційними та аналітичними виступами державних службовців, партійних діячів 1920-х років, зайнятих проведенням релігійної політики.

Сьомою групою опублікованих джерел є матеріали періодичної преси.

Восьмою групою є опубліковані спогади свідків тогочасних подій, насамперед, представників релігійного середовища

Важливим комплексом неопублікованих історичних джерел, покладених в основу дисертаційного дослідження, стали архівні матеріали. Архівні матеріали за походженням поділяються на такі групи.

Перша група -- документи ЦК КП(б)У, що стосувались антирелігійної політики партії і складались протягом означеного досліджуваного періоду. Інформаційна насиченість, конфіденційність цих документів роблять їх одними із найбільш інформативних джерел вивчення взаємин влади і релігійних організацій.

Другу групу архівних джерел становлять постанови, декрети, рішення та матеріали до них ВУЦВКу та РНК УСРР, що стосувались правового оформлення та нагляду за проведенням державної релігійної політики в Україні.

Третьою групою є документи ліквідаційного відділу з відокремлення церкви від держави НКЮ-НКВС з 1924 р., підвідділу культів НКВС. Комплекс документів є найбільш інформативним.

Четверта група -- документи місцевих органів державної влади з проведення релігійної політики -- ліквідаційних комісій, відділень культів. Особливістю групи є те, що через жорстку централізацію релігійної політики документи в значній мірі концентрувались в центральних відомствах в оригіналах або копіях чи навпаки.

П'яту групу неопублікованих джерел становлять документи конфесійного походження, сконцентровані як в названих спеціалізованих фондах архівосховищ, так і розпорошені по фондах відповідних відомств. Це листи, звернення, протоколи з'їздів, різного роду інформаційні матеріали.

Документи вищих органів влади зосереджені у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (ЦДАВО України), зокрема використано фонди: 1 -- «Всеукраїнський центральний виконавчий комітет», 2 -- «Рада народних комісарів УСРР, 8 -- «Народний комісаріат юстиції» та 5 -- «Народний комісаріат внутрішніх справ»та інші

Комплекс документів, зосереджений у фонді 5 -- НКВС -- є найбільш репрезентативним як за кількістю зосереджених одиниць зберігання, так і за часом відкладення джерел з реальної релігійної політики держави. Якщо комплекс документів, що відображає проведення релігійної політики НКЮ містить 8 одиниць зберігання, то в архівному фонді НКВС за 1922-1930 роки зосереджено 743 одиниці зберігання. Найбільше припадає на 1925-1927 рр. -- 451, що відображає процес встановлення жорсткого адміністративного контролю за діяльністю релігійних організацій.

Вагомою частиною неопублікованих історичних джерел є документи, зосереджені у фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України) -- Ф. 1. Оп. 16, 20. Архівосховище містить унікальні за складом і тематичним змістом комплекси історичних джерел, які відбивають хід та наслідки антирелігійної діяльності режиму.

Матеріали фондів Галузевого державного архіву Служби Безпеки України (ГДА СБ України) переважно стосуються репресивної діяльності радянської влади проти священиків, ієрархів церкви, релігійного активу. Матеріали цього фонду мають велике значення для доповнення розуміння способів тиску на релігійні організації з метою формування бажаної для режиму релігійної ситуації.

Для порівняння релігійної політики і більш глибокого дослідження процесів у релігійному середовищі задіяні Ф. 127 -- «Київська духовна консисторія» Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА України).

Діяльність місцевих партійних та державних органів влади з ведення релігійної політики документально відображена у фондах Державного архіву Харківської області (ДАХО). Невелика кількість джерел з антирелігійної діяльності губернської (окружної) партійної організації зосереджена у Ф. 1 -- Харківський губком (окружком) КП(б)У. Більш насиченими є фонди органів державної влади на Харківщині: Ф. Р-203 -- Харківський губернський виконавчий комітет, Ф. Р-845 -- Харківський окружний виконавчий комітет, Ф. Р-92 -- Харківський повітовий виконавчий комітет та Р-498 -- Старомерчанський волосний виконавчий комітет Харківської губернії. Вагомим доповненням для об'єктивного відтворення подій є документи фонду Р-230 -- Харківське єпархіальне управління та Ф. 40 -- «Харківська духовна консисторія». Важливим джерелом також виступають матеріали фонду П-6452 -- «Кримінальні справи репресованих громадян м. Харкова і Харківської області», особливо в частині перевірки з архівно-слідчих справ.

Таким чином, джерельна база -- репрезентативна, достовірна й різноманітна, що надає можливість детально досліджувати обрану нами тему «Органи влади України у справах релігій: становлення та діяльність (1921-1930 рр.)».

Методологічна база дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму та об'єктивності, які в сукупності дали можливість неупереджено охарактеризувати державно-конфесійні відносини в УСРР у досліджуваний період. При підготовці дисертації були використані загальнонаукові, спеціально-історичні та міждисциплінарні методи. Зокрема, до загальнонаукових методів належать логічний та історичний. Логічний розкриває рух об'єкта переважно в просторі, а історичний показує рух об'єкта в інтервалах часу. Отже, органи влади України у справах релігій було розглянуто в динаміці, а саме -- становлення та модернізації під конкретно-політичні вимоги, що допомогло виявити якісні зміни у впливі держави на релігійне середовище. Конкретно-історичні методи: історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-типологічний дали змогу ретельніше осмислити суть становлення та діяльності органів влади України у справах релігій. Серед міждисциплінарних методів були задіяні соціально-психологічний, синхронний, релігійно-естетичний, статистичний, математичний. Поєднання обраних методів дослідження сприяло вивченню маловідомих аспектів проблеми, подоланню усталених стереотипів, реалізації нових підходів при аналізі й інтерпретації тогочасних державно-конфесійних взаємин.

Другий розділ дисертації -- «Політико-правові умови забезпечення взаємин влади і релігійних організацій в період розбудови радянської державності в Україні» розкриває процес формування правових засад державно-релігійних стосунків в республіці.

У підрозділі 2.1. «Ідейно-політичні витоки та особливості формування основ українського радянського законодавства про взаємини влади і релігійних організацій» обґрунтовується політична необхідність вироблення власної правової бази, аналізуються основні правові акти та підзаконні рішення, розкривається реально діючий механізм їх застосування.

Система органів державної влади у справах релігій та межі їх повноважень законодавчо не були визначені. Вони діяли на підставі положень міжвідомчої інструкції та внутрішньовідомчих положень НКЮ та НКВС. Законодавчо не окреслені функції органів влади у справах релігій були орієнтовані на прийняття рішень в інтересах КП(б)У та ВУНК-ДПУ. Впроваджений 1 листопада 1922 року принцип обов'язкової реєстрації статутів релігійних організацій приводить до легального існування лише дозволених владою. У цілому, пряма дія законоположень підміняється їх підзаконним тлумаченням в різного роду інструкціях та обіжниках, що дозволяли пряме втручання у канонічну діяльність релігійних організацій. Навіть окремі демократичні починання, зокрема, принцип більшості при оформленні передачі церковних споруд громадам УАПЦ та РПЦ, звільнення від військового обов'язку за релігійними переконаннями на практиці реалізувати було важко.

У підрозділі 2.2. «Посилення правової регламентації дій влади і обмеження правового поля діяльності релігійних організацій республіки в 1925-1930 рр.» простежується процес удосконалення законодавчої бази щодо діяльності релігійних організацій в інтересах правлячого режиму. Визначені та проаналізовані три його основні напрямки:

по-перше, доповнення діючих правових актів з метою посилення обліку та контролю за станом та змінами в релігійному середовищі. Головна увага зверталась на створення правового механізму виявлення всіх діючих в республіці релігійних громад;

по-друге, систематизація існуючої нормативно-правової бази щодо діяльності релігійних організацій з метою вироблення інструкції та збірників -- практичних посібників з його застосування;

по-третє, робота зі створення нового законодавства про релігійні організації. Зокрема, підготовка Адміністративного Кодексу УСРР, один із розділів якого містив «Правила про культи». Доведено, що з суто політичних завдань -- посилення тоталітарного характеру влади в країні, правової монополізації, поширення лише комуністичної ідеології -- вносились зміни до Конституції УСРР. З травня 1929 року вся діяльність релігійних організацій зводиться лише до богослужінь у дозволених владою місцях.

У третьому розділі «Утворення, взаємодія та основні напрямки діяльності державно-партійних структур з проведення релігійної політики в УСРР» досліджено процес формування та діяльності органів влади з проведення релігійної політики в республіці. Автор акцентує увагу на особливості складання та функціонування прихованого механізму державно-політичного контролю над релігійним середовищем.

У підрозділі 3.1 «Формування та діяльність органів влади з проведення релігійної політики в 1921-1924 роках» дисертант звертає увагу на особливості їх утворення в УСРР, коли початково набувають розвитку місцеві структури -- ліквідаційні відділи з відокремлення церкви від держави при повітових та губернських відділах юстиції. Проте, конкретно-релігійна ситуація, що складалась в радянській Україні в 1921 році, активізація антирелігійної діяльності влади, приводять до утворення спеціальних органів влади у справах релігій в центральному апараті НКЮ. Одночасно з утворенням державних органів проходить формування компартійних організаційних структур для забезпечення контролю за діяльністю релігійних організацій і релігійними настроями населення.

Процес складання та діяльності цих органів в 1921-1924 рр. умовно поділяється на три етапи: 1921 -- вересень 1922 р. -- офіційне зосередження релігійної політики в наркоматі юстиції; вересень 1922 р. -- середина 1923 р. -- передача повноважень з ведення релігійної політики в НКВС з визначальною роллю ДПУ; середина 1923 р. -- кінець 1924 р. -- відмова від крайніх форм антирелігійної діяльності влади і вироблення умов для розгортання системи контролю над релігійним середовищем.

Показано, що правлячий більшовицький режим в Україні при формуванні органів державної влади з ведення релігійної політики опирався на досвід Радянської Росії. З самого початку створення в травні 1921 року відділу з відокремлення церкви від держави при наркоматі юстиції УСРР він виступає слухняним знаряддям монопартійної диктатури в галузі релігійної політики. Законодавчо не обґрунтований процес відокремлення церкви від держави з самого початку надавав можливість органам державної влади втручатись у внутрішні справи релігійних організацій. Показано, що в 1921-1924-му роках релігійна політика в Україні була набагато жорстокішою, ніж в Радянській Росії. Зокрема, темпи зачинення та відбирання молитовних приміщень були набагато вищими. Порівняння опрацьованих нами даних показує, що це складає: по православ'ю -- 4,5 рази; по римо-католикам -- 1,7 рази; іудеям -- 2,7 рази; лютеранам -- 1,5 разів; іншим (іслам та сектантство) -- 8,5 разів.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення системи державно-політичного контролю над релігійним середовищем в середині 1920-х років» відзначено, що у середині 1920-х років органи влади у справах релігій вступають в складний, суперечливий за своїм характером період діяльності. З одного боку публічне засудження попередньої релігійної політики, зроблене вищими партійними інстанціями, а з іншого -- розвиток тоталітарного характеру влади вимагав посилення контролю над усіма сторонами життя суспільства, зокрема, релігійними конфесіями.

Встановлено, що протягом другої половини 1920-х років майже всі релігійні конфесії України охоплюються щільною мережею таємних інформаторів. Їх діяльність дозволяла не лише отримувати необхідну інформацію, але і впливати на діяльність релігійних організацій. Відділ культів НКВС, його місцеві відділення були лише технічним апаратом для обслуговування інтересів керівництва КП(б)У та ДПУ. Через відділ культів НКВС, його місцеві органи йшов збір необхідної інформації, удосконалювалась система нагляду за служниками культу.

У підрозділі 3.3 «Компанія витіснення релігії із життя суспільства (1928-1930 рр.)» відзначено, що вона була складовою тогочасної радянської релігійної політики і інспірувалася особисто Й. Сталіним. Її принциповим моментом стає віднесення всіх релігійних організацій до табору контрреволюційних сил.

Доведено, що антирелігійна компанія опиралась на вже випробуваний і відпрацьований в ході вилучення церковних цінностей початку 1920-х рр. сценарій. Масове зачинення і відбирання молитовних будинків та майна усіх культів проходило в умовах, коли головну роль відігравала спілка войовничих безвірників. Офіційні органи влади мали лише узаконювати результати її діяльності. В порівнянні з Радянської Росією релігійна політика в Україні продовжувала бути більш жорсткою. На нашу думку, це пояснювалось тим, що заплановане знищення задекларовано ворожої УАПЦ вело до аналогічного відношення і до інших конфесій та їх керівництва. У цілому владі було не до віросповідних переконань її громадян, головним чинником залишалось утвердження комуністичної ідеології, складовою частиною якої був атеїзм.

На підставі опрацьованих документів та літератури дисертант дійшов висновків, які дозволяють скласти цілісне уявлення про процес формування системи органів влади України у справах релігій в 1921-1930 роках та надати практичні рекомендації щодо удосконалення взаємин влади і релігійних організацій в умовах сучасного українського державотворення.

Відзначено, що з остаточним утвердженням більшовицької влади в УССР в практику її державного будівництва впроваджується радянська модель управління. Одним із ключових положень розбудови держави проголошувалось відокремлення церкви від держави. Для реалізації цього принципу було підготовлено відповідну законодавчу базу. Принциповим моментом стає введення обов'язкової реєстрації статутів релігійних організацій з 1 листопада 1922 року як необхідної умови їх діяльності. Подальше розширення принципу реєстрації, перенесення його на служителів культів і членів релігійних громад в умовах недемократичного характеру влади відкривало широкі можливості режиму для маніпулювання релігійним середовищем.