Політична цензура друкованих видань в УСРР - УРСР: становлення, технологія, еволюція 1919-1990 років

Наголошено на тому, що радянська політична цензура, яка виникла одразу ж після жовтневого перевороту 1917 р., негайно стала реалізовувати на практиці контроль друкованого слова, заборонивши випуск опозиційних газет.

В Україні ж події української революції 1917 - 1919 рр. і проголошення УНР зняли всі обмеження з українських видань. Саме тоді побачило світ чимало книг українською мовою. Але вказаний підйом невдовзі змінився скороченням тепер уже радянською владою тиражу українських книг, оскільки вже у січні 1919 р. радянські війська окупували Харків. Почався процес запровадження контролю РРФСР над українським суспільством. Україна отримала нову назву - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).

Період 1919 - 1922 рр. позначився відомчим характером здійснення ідеологічного нагляду (військової цензури - Реввійськрадою республіки, пізніше ВЧК; адміністративної цензури - НКО, Держвидавом, Головполітосвітою) тощо. Початкові спроби цензурної діяльності з контролю творів друку, що знайшли вираження у реквізиції бібліотек, архівів тощо, опечатанні літератури, заклали підґрунтя для створення радянських спецфондів друкованої продукції.

Як підкреслено авторкою, зважаючи на відсутність централізації в цій діяльності та з метою звести всі існуючі напрями в межах однієї установи, 1922 р. був створений Головліт, що природно продовжив розпочатий більшовицькою владою контроль інтелектуальних надбань суспільства. Надалі, протягом 1922 - 1930 рр. в УСРР тривала організація та становлення цензурної системи в контексті формування тоталітарної держави. Відтоді були окреслені превалюючі види роботи цензорських установ з нагляду за бібліотечною й книготорговельною галуззю, ввозом літератури з-за кордону, збереженням державної таємниці в пресі тощо; організовано спецфонди заборонених видань, розпочато масові кампанії із ідеологічного очищення масивів друкованої продукції. Констатовано, що внаслідок означених перевірок книжковим запасам республіки було завдано непоправної шкоди, оскільки вони скоротилися на 60%.

Другий підрозділ - “Контроль видань в процесі удосконалення інститутів цензури в 1930 - 1940 рр.” - відтворює особливості реалізації цензурної політики протягом означеної доби.

Вказано, що поступова поява величезної кількості партійних і державних структур з паралельними цензурно-контролюючими функціями, призвела до створення наприкінці 30-х рр. потужної системи, яка виробила конкретні механізми і форми управління творчими та інформаційними процесами. До найбільш ефективних форм авторкою віднесені ідеологічне керівництво та контроль, що були основою політичної цензури. За таких умов духовне життя суспільства опинилося під тотальним тиском. Аналогічно, всіх форм ідеологічної цензури зазнала і сфера друкованого слова. Політика ідеологічного терору спричинила появу нових видів діяльності органів контролю, як-от: складання проскрипційних матеріалів, до яких заносилися твори багаточисельних “ворогів” радянської держави; підготовка зведень із викреслень попередньої та наступної цензури; рецензування творів друку, масові бібліотечні чистки. Сформувалася мережа спецфондів, наповнення та режим існування яких надалі принципово не змінювалися, а лише піддавалися тимчасовому поповненню й корегуванню. У 1939 - 1940 рр. остаточно склалася система партійно-державного керівництва країною та завершилося оформлення інститутів радянської цензури. За допомогою створеної політичної системи влада достатньо вдало контролювала духовну царину життя українського народу, застосовуючи форми і методи ідеологічного насилля.

Обґрунтовано висновок, що проваджувані у сфері друкованого слова регулярні кампанії з очищення книжкових фондів, заборона творів та їх знищення призвели до істотного скорочення запасів друкованої продукції, породивши невтішні наслідки інтелектуального геноциду українців у вигляді цілеспрямованої руйнації культурно-історичної пам'яті нації.

У четвертому розділі - “Цензура творів друку в 1941 - жовтні 1953 рр.”, першому підрозділі - “Друкована продукція під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 рр.” - досліджено роботу органів цензури з контролю друкованих видань в умовах подальшої стагнації політичної влади.

Шляхом аналізу використаних архівних джерел встановлено, що під час Великої Вітчизняної війни союзні та республіканські органи цензури перебудували свою діяльність у напрямках посилення нагляду за системою збереження державної таємниці в пресі, а також матеріалами, підготовленими для передання у радіоефір, що безпосередньо диктувалося потребами воєнного становища та дисциплінарною відповідальністю. З'ясовано, що цензурні вимоги цього періоду характеризуються чіткістю формулювання та суворістю застосування каральних заходів у разі їх порушення.

Надалі, у ході звільнення окупованих територій, в Україні поступово були відроджені традиційні види контролю бібліотечної й книготорговельної сфери. Органами цензури було також поновлено планові рейди з очистки фондів від ідеологічно шкідливої літератури.

Визначено, що першочергово вилучалися друковані видання за авторством тих осіб, які співробітничали з німцями. Відповідно ставилося питання про підготовку проскрипційних списків щодо творів таких діячів. Активно виявлялася зарубіжна література та матеріали окупаційного періоду. Паралельно відтворювалася бібліотечна мережа республіки.

У другому підрозділі - “Основні напрями цензури творів друку в післявоєнний період 1945 - жовтень 1953 рр.” - показано характерні тенденції діяльності цензорських установ із відстеження друкованих видань упродовж вказаної доби.

Встановлено, що по закінченні воєнних дій цензорські установи вступили в нову фазу свого розвитку. Поступово цензура перетворюється на потужну індустрію, стає більш диференційованою. У Головліту з'являється принципово новий напрям діяльності, пов'язаний з опрацюванням трофейної літератури. Окрім того, органи цензури з підвищеною увагою пильнують за збереженням державної таємниці, вишукуючи факти її розголошення навіть в матеріалах виставок та експозиціях музеїв.

Чергові чистки бібліотечної та книготорговельної мережі від усіх типів небажаних видань, зарубіжної літератури, букіністики (також новий напрям роботи) перетворюються на повну вакханалію за інтенсивністю їх проведення. На цьому етапі під керівництвом Головліту УРСР починають складатися зведені покажчики заборонених творів, що надалі стає традиційним видом його діяльності. Подальшого вдосконалення та перевірок зазнає мережа спецфондів, розробка режиму функціонування якого відтепер підіймається на якісно новий рівень.

Загалом підсумовано, що упродовж вказаного періоду політична цензура творів друку зазнала істотних змін, пов'язаних з розширенням та диференціацією напрямів діяльності, інтенсифікацією форм і методів контролю, в результаті чого перетворилася на потужне ідеологічне виробництво.

У п'ятому розділі - “Еволюція цензури друкованих видань у 1953 - 1990 рр.”, першому підрозділі - “Відстеження творів друку в добу тимчасової “лібералізації” 1953 - 1966 рр.” - вивчено стан діяльності інститутів радянської цензури в УРСР у ході хрущовської “відлиги”.

Зазначається, що тимчасова лібералізація - жовтень 1953 - 1966 рр. - мала поверховий характер, а певне зниження статусу Головліту в 1964 - 1966 рр., що перетворився на одну з управлінських частин в структурі Державного комітету по пресі, було занадто короткотривалим, щоб істотно змінити ситуацію. Ці спроби були викликані корегуванням загальної стратегії партії, яка намагалася здійснити певну модернізацію системи управління суспільством, намагаючись відійти від “сталінської моделі”, з одного боку, проте не бажаючи втрачати свої керівні функції в культурі - з іншого.

Дисертанткою доведено, що цензура творів друку в УРСР протягом згаданої доби продовжувала реалізовуватися в двох координатах, що взаємовиключали одна одну. На фоні реабілітаційних процесів тривав перегляд творів репресованих осіб, які за рішенням вищих інстанцій були виправдані. Втім, це не заважало органам цензури здійснювати традиційні заборони видань й складати нові проскрипційні списки та покажчики на вилучення чергової партії “небажаної” літератури.

Показано, що під час подальшого відходу від демократичних тенденцій та зміни періоду “відлиги” подальшими “приморозками”, цензорські установи УРСР посилили діяльність за збереженням державної таємниці в пресі, активізували роботу з очистки бібліотечних фондів і книготорговельної мережі від “шкідливих” творів, а також розпочали новий напрям роботи із відстеження української літератури, що надходила з-за кордону.

У другому підрозділі - “Цензурна політика щодо друкованої продукції в 1967 - 1984 рр.” - проаналізовано особливості цензурного контролю творів друку протягом “брежнєвського” правління. Зауважується, що “застійний” період 1966 - 1984 рр. можна розглядати як добу бюрократичного затишшя, під час якого принципово не змінювалися роль і місце Головліту в політичній системі суспільства.

Традиційним видом діяльності цензорських установ залишалося виявлення “націоналістичних” творів у бібліотечній та книготорговельній мережі. Вказано, що під означену дефініцію підпадали усі категорії видань, в яких підіймалися проблеми збереження національно-культурних, мовних традицій українського народу. Поступове згортання демократичних завоювань відбилося на змістовному наповненні діяльності органів радянської цензури. Посилився нагляд за збереженням державної таємниці в пресі.

Авторкою наголошено на тому, що інтенсивний наступ на свободи людини обумовив підвищену увагу контролюючих інститутів до виявлення української зарубіжної літератури, на сторінках якої обговорювалися події в СРСР загалом та в УРСР, зокрема, а також важливі питання, пов'язані з порушенням прав членів суспільства.

Надзвичайно важливим напрямом роботи Головліту став також пошук продукції “самвидаву”. За таких умов органи цензури допомагали установам політконтролю стежити за творчістю авторів - дисидентів і політичних емігрантів та своєчасно поповнювати їх працями чергові проскрипційні списки й покажчики заборонених видань.

У третьому підрозділі - “Контроль друкованого слова в умовах “адаптації” та скасування системи радянської цензури (1985 - 1990 рр.)” - доведено, що згаданий період можна трактувати як останню рефлексію системи, спрямовану на виживання, у процесі якої неодноразово за умов демократії й гласності робилися спроби реформувати Головліт та зберегти його позиції, підлаштувавшись до нової ситуації. Це істотно вплинуло на хід реалізації цензурної політики.

Як встановлено у дослідженні, означені тенденції йшли вже на фоні послаблення “залізної завіси”, зростаючого впливу міжнародної громадськості, що обумовило виконання Головлітом допоміжної функції та втрату в певній мірі попередньої ідеологічної могутності. Основними напрямами його діяльності залишався контроль збереження державної таємниці в пресі, а також нагляд за бібліотечною та книготорговельною мережею. Паралельно на предмет наявності “політичних дефектів” відстежувалася не тільки література, випущена на терені України, а й закордонна, яка надходила по різних каналах у республіку.

Підкреслено, що одночасно з процесом повернення до відкритих фондів заборонених ще учора творів, продовжувалася підготовка нових проскрипційних матеріалів, причому ініціатива стосовно їх складання виявлялася як “зверху”, так і “знизу”. Втім, запущений механізм демократичних перетворень оголив усі протиріччя політичної системи, розпад та деградацію якої вже важко було прикрити навіть заховуванням чергових “шкідливих” видань у бібліотечні спецфонди. Констатовано, що скасування інститутів радянської цензури стало логічним завершенням їх діяльності на фоні саморуйнації моделі радянського суспільства. Для ілюстрації наслідків функціонування комуністичної цензури авторкою наведено перелік основних проскрипційних матеріалів, підготовлених республіканським та союзним Головлітом за весь період його функціонування. Дисертанткою також доведено факт наявності політичної цензури друкованих видань в пострадянській Україні. Розгляд ситуації на сучасному тлі свідчить про те, що свобода слова, зміцнена правовими гарантіями, існує в умовах боротьби всіх гілок влади за канали інформації, які з моменту їх захоплення перетворюються на потужні пропагандистські засоби. Тому фактична ліквідація державного інституту цензури ще не означає скасування самої політичної цензури.

ВИСНОВКИ

У висновках підбито основні підсумки дослідження, сформульовані рекомендації щодо подальших перспектив вивчення історії цензури творів друку.

Розробка окресленої проблеми дозволила сформулювати ряд ґрунтовних положень:

1) Історіографічний аналіз тематики довів, що питання цензури друкованих видань у комуністичну добу привертає увагу істориків, політологів, культурологів тощо. Радянська історіографія будувалася переважно на обмеженій джерельній базі й розглядала проблеми цензури однобічно із замовчуванням багатьох явищ, пов'язаних із виданням, розповсюдженням та використанням творів друку. Дослідження сучасних українських і зарубіжних науковців, що ґрунтуються на новій джерельній базі, висвітлюють деякі аспекти, засоби та форми прояву, соціальну значимість складного історичного явища, яким була цензура в Україні протягом 1919 - 1990 рр. Проте історіографія окресленої проблеми на сьогоднішній день презентована переважно фрагментарними дослідженнями певних періодів, що не в змозі відтворити цілісну картину еволюції радянської цензури творів друку. Поодинокі узагальнюючі роботи, головним чином, містять хронологічну фіксацію певних явищ. Фактично не вивченою з точки зору розкриття вказаного питання залишається доба Великої Вітчизняної війни. Так само не висвітлена й історія цензури на етапі 1970 - 1980-х рр.

2) Результати дослідження джерельної бази засвідчили її репрезентативність для реалізації поставлених завдань. Її сформували різнопланові матеріали різного типу походження, як опубліковані, так і неопубліковані. Значну частину неопублікованих джерел склали архівні документи, що безпосередньо відбивають структуру радянської політичної системи. З того приводу наукове поєднання державних, цензурних, партійних і громадських джерел, розпорошених по фондах різних архівних установ м. Києва дало можливість підійти до реконструкції всього комплексу документів.

Відтворення означеного масиву джерел з історії цензури друкованих видань є одним з основних методів наукового дослідження теми, що дозволив синтетично поєднати різні архівні фонди, класифікувати та здійснити видовий джерелознавчий аналіз. Важливість застосованого підходу полягає також у тому, що він допоміг заповнити наявні лакуни в архівних фондах та з'ясувати реальні масштаби втрат у національній друкованій продукції, вилученій за радянської доби із фондів відкритого користування.

Наголошено, що суттєву допомогу під час реалізації вказаного завдання надали саме цензурні джерела: перелікові списки; цензорські викреслення попереднього й наступного контролю; списки творів, які підлягали вилученню з широкого користування або знищенню; різні види робіт після фрагментарних правок; довідки-висновки цензорів або рецензентів щодо ідеологічно невитриманих видань; цензорські вказівки тощо. Переважну більшість матеріалів означеної джерельної групи вперше введено у науковий обіг.

3) Вивчення питання еволюції цензури у світовій та вітчизняній практиці показала, що не було в історії ще суспільства, держави без конкретного цензурного режиму та його організації в тій чи іншій мірі. Наслідки вивчення історичного досвіду людства дають підстави стверджувати про залежність між типом державного устрою та властивостями інституту цензури. Ступінь залежності визначається не наявністю або відсутністю цього інституту, а розвиненістю основ його діяльності та виконавчих норм. Весь хід еволюції цивілізації переконує в тому, що будь-яка влада здійснювала свої охоронно-каральні функції поперед усе по відношенню до духовної сфери життя суспільства, першочерговим об'єктом якої завжди виступала рукописна й друкована книга.

Отже, приклади цензурної діяльності спостерігаються не тільки у вітчизняній, а й у світовій історії. Перші випадки цензурних заборон пов'язані з появою писемності. Церковнослужителі з давніх часів цензурували, забороняли й знищували неугодні їм богословські, наукові й літературні твори. З появою друкованих книг виникла світська цензура з метою недопущення або обмеження інформації, небажаної для пануючої влади, що обумовило появу спеціальних цензурних закладів. Почала оформлюватися система попереднього й наступного контролю. Специфіка прояву цензурного законодавства Російської імперії щодо української культури проявлялася в тому, що в списках літератури, призначеної для вилучення або заборони, переважали україномовні книги. Радянська цензура творів друку відрізнялася від царської, незважаючи не певну спорідненість, відсутністю законодавчої бази, що дозволило їй на практиці окрім традиційних реалізовувати маніпуляційну, контрольно-заборонну, репресивно-каральну функції.

Світовий історичний досвід доводить, що цензура є необхідним елементом існування того або іншого типу влади, не пов'язаним з наявністю цензорських інститутів і не обмеженим їх функціями. Як явище давнє, цензура історично виникла значно раніше появи перших цензурних установ і як соціокультурний феномен окреслюється набагато ширшим спектром проявів, ніж лише діяльність органів цензури (наприклад, самоцензура за радянських часів). У тому переконує й специфіка прояву цензури друкованих видань в Україні на сучасному етапі, що існує і після ліквідації інститутів радянської політичної цензури.

4) Результати системного аналізу досвіду радянської політичної системи з контролю творів друку доводять, що лише подібний підхід, що включає вивчення структури, змісту та механізмів політичної цензури як важливішої складової політичної системи, дозволяє вийти на новий рівень знань з історії України в складі СРСР, а також розкрити форми та методи контролю за культурним надбанням українського народу у вигляді друкованої продукції. Відтворена в процесі застосування системного аналізу й інституційного підходу модель політичної цензури дозволяє провадити порівняльні дослідження й розглядати цей феномен по відношенню не тільки до сфери друкованого слова, а й до інших підконтрольних зон впливу органів цензури в УРСР.

5) Вивчення досвіду вітчизняної та зарубіжної історіографії дозволило розробити та запропонувати періодизацію історії політичної цензури в Україні, що має не лише пізнавальне, а й практичне значення. Згадана періодизація ґрунтується на основній функції політичної цензури як складової частини радянської держави. Така структурна властивість обумовлена загальними закономірностями й внутрішніми протиріччями еволюції державної й політичної системи, суспільного та культурного життя, а також особливостями динаміки існування та функціонування цензурних органів. Виходячи з того, наведена авторкою періодизація являє собою синтез усіх підходів у поєднанні з регіональною хронологією.

6) Аналіз діяльності радянської системи політичної цензури доводить, що цензурний контроль реалізовувався не тільки партійно-державними органами, а й створеними ними галузевими структурами, які взаємозалежно допомагали партійно-державному апарату ще більш ефективно провадити ідеологічне керівництво та цензурно-контролюючу роботу у сфері друкованої продукції. В основі цієї підпорядкованості діяли чітко налагоджені механізми функціонування, які виключали будь-яку можливість процесуального збою та передбачали мобільність зворотного реагування, поступовість та ініціацію за схемою “верхи-низи” та “низи-верхи”.

7) Дослідження теми шляхом міждисциплінарного підходу дало можливість виявити основні закономірності еволюції цензури творів друку в УСРР - УРСР та сформулювати такі тези:

- цензура творів друку в Радянській Україні протягом усього періоду її становлення та розвитку є результатом діяльності політичної системи у вигляді партійно-державних органів контролю;

- означений вид цензури має чітко виражений політичний характер, оскільки реалізовувався політичною системою, визначальним фактором існування якої було втілення в усі сфери життя радянського суспільства комуністичної ідеології;

- історичний розвиток цензури творів друку за радянської доби безпосередньо пов'язаний з процесом формування органів контролю, їх наступним оформленням та перетворенням на цензорські інститути;

- досвід дослідження основних етапів еволюції цензури друкованих видань дозволяє стверджувати, що упродовж комуністичного панування вона пройшла шлях від цензури відомчої до централізованої (проваджувалася спеціальними структурами); позначилася тенденціями подальшого перетворення на потужну систему цензурної індустрії із усталеним режимом функціонування, принциповою незмінністю (епізодичне розширення функцій), поступовою деградацією із намаганням пристосуватися до демократичних змін і паралельно повернути втрачені позиції на фінальному етапі і, як слідством того, - логічним колапсом;

- наслідки роботи свідчать про те, що пріоритетними напрямами реалізації цензури творів друку за радянської доби виступали: нагляд за бібліотечною та книготорговельною сферою, контроль музейних фондів, збереження державної таємниці в пресі, відстеження ввозу зарубіжної літератури;

- форми реалізації цензури творів друку (організація спецфондів, здійснення бібліотечних чисток, перегляд музейних експозицій, обстеження установ тощо) дають підстави констатувати: цей вид цензури втілювався у життя за допомогою методу революційного терору та насилля (повна відсутність законності) як над особистістю, так і над суспільством.

На підставі вивчення означених тенденцій розвитку цензури друкованих видань дисертанткою обґрунтовано висновок, що її роль в Україні за радянської доби є цілком негативною, оскільки правляча верхівка, використовуючи різні напрями цензури з політичною метою, нав'язала нації як норму ідеологічну одноманітність.

8) Проведена робота сприяла з'ясуванню місця друкованої продукції, втраченої внаслідок діяльності органів радянської цензури, у духовній спадщині українського народу. Запровадження різних видів комуністичної цензури обумовило вилучення з відкритих фондів майже половини всіх творів друку, виданих в Україні протягом радянського періоду. Значну частину їх склали цінні видання з різних галузей знань. Цілеспрямоване знищення друкованих видань та розробка системи спецзберігання забороненої літератури призвели до втрати для декількох поколінь українців значного пласту національної та світової культури. Штучне утворення інформаційного вакууму, або забезпечення користувачів винятково творами в офіційному ідеологічному контексті свідчить про ідеологічне насилля над національною свідомістю.

У цілому за результатами дослідження зроблено узагальнюючий висновок, що без систематизованих знань про механізм функціонування політичної цензури як сукупності ідеологічних принципів і норм не можна здійснити повноцінне висвітлення закономірностей та особливостей розвитку духовної сфери українського суспільства за радянської доби, зокрема у вигляді ідеологічного контролю друкованої продукції. Саме в цьому полягає важливість результатів дослідження, що дозволяють вточнити ряд усталених понять, і перш за все, однобічне уявлення про цензуру.

Наукове осмислення наслідків функціонування політичної цензури творів друку протягом радянської доби дозволило висловити низку пропозицій. Подальші перспективи вивчення проблеми базуються на більш широкому використанні матеріалу; введенні до наукового обігу нових видів специфічних цензурних джерел; збільшенні об'єктів та предметів дослідження; розширенні сюжетних ліній; запровадженні інституційного підходу; переході від локальних досліджень до комплексних; виокремленні основного об'єкта розгляду як диференційованого явища, пов'язаного з іншими явищами.

За результатами опрацювання наявних джерел дисертанткою окреслено певні рекомендації щодо можливостей застосування джерельної бази, яка ґрунтується на відмінностях самих документів. Подальший їх аналіз, на думку авторки, повинен проходити у двох напрямках. Перший пов'язаний з визначенням видів та виявленням специфічних особливостей ступеня інформативності та значущості нових для джерелознавства соціальних джерел інформації. Другий напрям викликаний необхідністю відтворити достовірну картину минулого, що відображає події та факти, викликані діями апарату насилля й цензури. Останнє дозволить розкрити особливості становлення культури в УРСР, що безпосередньо формувалася під впливом цього апарату та, відповідно, більш глибоко висвітлити специфіку розвитку цензури друкованих видань на певних історичних етапах. Отже, завданням подальшої діяльності повинно стати нарощування фактичного матеріалу, створення не тільки реконструктивної картини історії, а й теоретичного дослідження, в якому необхідно вказати на типи, етапи і форми різноманітних проявів цензури та її впливу на духовну сферу життя українців.

Вивчення історичних і сучасних аспектів становлення та розвитку політичної цензури друкованої продукції в Україні у перспективі не можуть розвиватися ізольовано, без урахування світового цензурного досвіду, частиною якого вона виступає.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальна монографія:

1. Федотова О. О. Політична цензура друкованих видань в УСРР - УРСР (1917 - 1990 рр.): монографія / О. О. Федотова . - К.: Парламентське вид-во, 2009. - 352 с.

2. Рецензії:

3. Ковальчук Г. Друковане слово під радянською цензурою / Г. Ковальчук // Вісник Книжкової палати. - 2009. - № 2. - С. 10 - 11.

4. Рафальський О. Федотова О. О. Політична цензура друкованих видань в УСРР - УРСР (1917 - 1990 рр.) / О. Рафальський // Український історичний журнал. - 2009. - № 2. - С. 226 - 228.

Статті у наукових фахових виданнях:

5. Федотова О. До історії підготовки багатотомного бібліографічного покажчика “Українська радянська книга. 1917 - 1972” / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 1999. - № 8. - С. 33 - 36. (у співавторстві з П. Сенько).

6. Федотова О. Спецфонд Книжкової палати України: передумови створення, шляхи еволюції та характеристика з позицій сьогодення / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 1999. - № 11. - С. 28 - 32.

7. Федотова О. Аналіз документального масиву видань спецфонду Книжкової палати України періоду 1917-1921 рр. / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2000. - № 7. -С. 26 - 29.

8. Федотова О. Діяльність кабінету літератури громадянської війни у складі Книжкової палати України / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2000. - № 9. - С. 23 - 25.

9. Федотова О. Справа українського бібліографа Івана Калиновича / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2000. - № 1. - С. 34 - 36.

10. Федотова О. Відділ спецфондів у структурі Книжкової палати України ( 1944 - 1956 рр.) / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 4. - С. 28 - 29.

11. Федотова О. До характеристики нового ретроспективного науково-допоміжного бібліографічного покажчика “Спецфонд Книжкової палати України 1917 - 1921. Додатковий випуск” / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 8. - С. 4.

12. Федотова О. Книга як об'єкт цензурної політики / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 6. - С. 30 - 36.

13. Федотова О. Особливості підготовки й характеристика нового бібліографічного покажчика “Спецфонд Книжкової палати України (1917 - 1921)” / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 1. - С. 10 - 11.

14. Федотова О. Стан і основні напрями роботи з підготовки бібліографічних покажчиків “Спецфонд Книжкової палати України” / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2002. - № 7. - С. 13.

15. Федотова О. Демократичні зміни та зворотні тенденції хрущовської “відлиги”: нарис з історії цензури друкованих видань у 1954 - 1959 роках (за матеріалами Центрального Державного архіву громадських об'єднань України) / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 9. - С. 34 - 36; № 10. - С. 40 - 43.

16. Федотова О. Доля дитячої казки в Україні в більшовицьку добу (за матеріалами “Бюлетеня НКО” 1925 - 1933) / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 12. - С. 35 - 37.

17. Цензура друкованих видань в Україні на останньому етапі свого існування (1985 - 1990) / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 11. - С. 37 - 39.

18. Федотова О. Контроль букіністичних магазинів як напрям діяльності органів цензури у 1945 - 1947 рр.: джерелознавчий аналіз проблеми / Оксана Федотова // Людина і політика. - 2004. - № 5. - С. 36 - 41.

19. Федотова О. Контроль зарубіжної літератури українською мовою як напрям роботи органів цензури у 1958 році: джерелознавчий аспект / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2004. - № 2. - С. 45 - 47.

20. Федотова О. Перевірки фондів університетських бібліотек у 1950 - 1953 роках (За матеріалами Центрального державного архіву громадських об'єднань в Києві) / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2004. - № 6. - С. 33 - 35.

21. Федотова О. Політика та контроль музейних фондів друкованих видань в УРСР у 1947 - 1953 роках / О. Федотова // Культура і мистецтво у сучасному світі: зб. наук. праць. - К.: КНУКІМ, 2004. - Вип. 5. - С. 173 - 180.

22. Федотова О. Спецфонди друкованих видань як форма обмеження інтелектуальної свободи суспільства: до історії створення у 20-х роках ХХ ст. / Оксана Федотова // Людина і політика. - 2004. - № 3. - С. 83 - 92.

23. Федотова О. Цензурні джерела з контролю за музейними фондами друкованих видань в УРСР у 1947 - 1952 роках / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2004. - № 3. - С. 38 - 40.

24. Федотова О. Ідеологічний контроль бібліографічної продукції в Україні на початку 70-х років ХХ століття / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2005. - № 3. - С. 34 - 36.

25. Федотова О. Нормативна й виконавча документація органів державного управління 20 - 30-х років ХХ ст. як джерело з історії цензури друкованих видань в Україні / Оксана Федотова // Бібліотечний вісник. - 2005. - № 2. - С. 36 - 38.

26. Федотова О. О. Цензура друкованих видань в Україні в 60-х роках ХХ століття: джерелознавчий аналіз проблеми / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2005. - Т. VII. - С. 309 - 317.

27. Федотова О. О. Цензура друкованих видань в Україні у 80-х роках ХХ століття: (За матеріалами Центрального державного архіву громадських об'єднань України у місті Києві) / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2005. - Т. ІV. - С. 338 - 350.

28. Федотова О. Цензура друкованих видань в Україні під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років / О. Федотова // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2006. - № 87 - 88. - С. 57 - 60.

29. Федотова О. Дитяча література України під цензурними заборонами 20 - 30-х рр. ХХ ст. / Оксана Федотова // Українознавство. - 2007. - № 1. - С. 94 - 96.

30. Федотова О. О. До специфіки реалізації державної політики в сфері функціонування української мови на початку ХХ ст. (за матеріалами колишнього спецфонду Книжкової палати України) / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2007. - Т. ХV. - С. 335 - 342.

31. Федотова О. Друковані видання під контролем органів цензури України в 70-х рр. ХХ століття / О. Федотова // Науковий вісник Українського університету в Москві. - М., 2007. - Т. ХІІ. - С. 43-52.

32. Федотова О. О. Друковані видання під контролем радянської цензури в післявоєнній Україні (1945 - 1953 рр.) / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2007. - Т. ХІV. - С. 442 - 457.

33. Федотова О. Особливості джерельної бази дослідження цензури друкованих видань в підрадянській Україні (1917 - 1990) / Оксана Федотова // Українознавство. - 2007. - № 3. - С. 77 - 82.

34. Федотова О. О. Цензурні обмеження інтелектуального надбання українського народу в дожовтневу добу / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2007. - Т. ХVIII. - С. 303 - 310.

35. Федотова О. О. Інформаційний простір пострадянської України та практика контролю друкованих видань / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2008. - Т. ХХІІ. - С. 154 - 163.

36. Федотова О. О. Карпатське населення під кутом зору радянської цензури (70-ті рр. ХХ ст.) / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2008. - Т. ХХ. - С. 397 - 401.

37. Федотова О. Контроль друкованої продукції в Україні під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років / Оксана Федотова // Українознавство. - 2008. - № 1. - С. 116 - 120.

38. Федотова О. О. Українознавчий контент історіографії проблеми контролю за друкованою продукцією в УСРР-УРСР / О. О. Федотова // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2008. - Т. ХІХ. - С. 409 - 426.

39. Федотова О. Обмеження друкованого слова в Україні у тридцятих роках ХХ століття / Оксана Федотова // Вісник Книжкової палати. - 2009. - № 3. - С. 32 - 38.

Тези та матеріали виступів на міжнародних, національних та регіональних конференціях:

40. Федотова О. Контроль за ввозом зарубіжної літератури, як напрям роботи органів цензури в Україні в 20-х роках ХХ століття / О. Федотова // Знаки питання в історії України: Українська історія у європейському контексті: зб. матеріалів ІІ Міжнар. конф. - Ніжин: Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя, 2005. - С. 93 - 96.

41. Федотова О. Контроль за друкованими виданнями як форма обмеження інтелектуальної свободи суспільства в 20 - 30-х роках ХХ століття / Оксана Федотова // Українська культура: Питання історії, теорії, методики: зб. матеріалів Всеукр. наук. конф. студентів і молодих учених. - Херсон., 2005. - С. 52 - 56.

42. Федотова О. О. Основні закономірності розвитку політичної цензури друкованих видань в УСРР-УРСР (1917 - 1990 рр.) / О. О. Федотова // Україна: від самобутності до соборності: зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф., (Київ, 22 - 23 травня 2008 р.). - К.: ДАКККіМ, 2008. - С. 276 - 278.

43. Федотова О. О. Проблема виховання громадянина України в умовах подальшої глобалізації інформаційних процесів / Оксана Олегівна Федотова // Українська освіта у світовому часопросторі: матеріали Другого Міжнародного конгресу (м. Київ, 25 - 27 жовтня 2007 р.). Кн.1. - К.: Українське агентство інформації та друку “Рада”, 2007. - С. 508 - 509.

44. Федотова О. Стан бібліотечного фонду України в ході радянсько-німецької війни 1941 - 1945 років: втрати та наслідки / О. Федотова // Документознавство. Бібліографознавство. Інформаційна діяльність: Пробл. науки, освіти, практики: зб. матеріалів ІІ Міжнар. наук.- практ. конф., (Київ, 17 - 18 трав. 2005 р.). Ч. 2. - К: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2005. - С. 55 - 58.

Інші публікації:

Бібліографічні посібники:

45. Видавнича справа в Україні 1991 - 1996: держ. бібліогр. покажч. / [уклад. та авт. вступ. ст. Федотова О.; ред. А. Косюк]. - К.: Кн. палата України, 1996. - 32 с.

Праці в співавторстві:

Науково-методичні посібники:

46. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки ретроспективних науково-допоміжних бібліографічних покажчиків спецфонду Книжкової палати України / [авт.-укладачі: Федотова О., Сенько П.]. - К.: Кн. палата України, 2000. - 32 с.

Бібліографічні покажчики:

47. Спецфонд Книжкової палати України (1917 - 1921 рр.): наук.-доп. бібліогр.покажч. / [уклад.: Федотова О., Устіннікова О., Сенько П.]. - К.: Кн. палата України, 2003. - 360 с.

48. Спецфонд Книжкової палати України (1917 - 1921рр.).: Додатковий вип.: наук.-доп. бібліогр. покажч. / [уклад.: Федотова О., Устіннікова О., Сенько П.]. - К.: Кн. палата України, 2003. - 60 с.



АНОТАЦІЯ

Федотова О. О. Політична цензура друкованих видань в УСРР - УРСР: становлення, технологія, еволюція. 1919 - 1990 рр. - Рукопис (430 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». - Переяслав-Хмельницький, 2009.

Дисертація присвячена історії політичної цензури друкованих видань в Радянській Україні. У роботі вперше у межах всеохоплюючої системи політичної цензури розкрите багатоманіття форм і методів ідеологічного контролю за духовним надбанням українського народу у вигляді творів друку, що здійснювався партійно-державними органами та інститутами цензури протягом 1919 - 1990 рр.

Уперше досліджено витоки цензури друкованої продукції у світовій та вітчизняній історичній практиці, а також сутність політичної цензури як явища та її понятійний апарат.

Автором розглянуто основні напрями цензурної діяльності з контролю бібліотечної, музейної та книготорговельної сфери, ввозу літератури з-за кордону, збереження державної таємниці в пресі. Висвітлено функції цензури у вигляді різних форм обмеження друкованих видань, зокрема цензорських втручань у текстові матеріали на етапі попереднього та наступного контролю, здійснення бібліотечних чисток, складання проскрипційних матеріалів тощо. Шляхом введення в науковий обіг значної частини архівних джерел (партійних, цензурних, державних, громадських) з фондів державних архівних зібрань та використання широкого масиву опублікованих документів прослідковано особливості реалізації політичної цензури в Україні на різних етапах її еволюції протягом радянської доби.

Запропоноване дослідження вбачається актуальним, оскільки ґрунтується на гострій потребі осмислення стану національної культури та її ролі в сучасному інформаційному просторі.

Ключові слова: Радянська Україна, політична цензура, друковані видання, ідеологічний контроль, бібліотечна, музейна та книготорговельна сфера, ввіз літератури з-за кордону, збереження державної таємниці в пресі, проскрипційні матеріали.



АННОТАЦИЯ

Федотова О. О. Политическая цензура печатных изданий в УССР: становление, технология, эволюция. 1919 - 1990 гг. - Рукопись (430 стр.).

Диссертация на соискание учёной степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Государственное высшее учебное заведение «Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды». - Переяслав-Хмельницкий, 2009.

Диссертация посвящена истории политической цензуры печатных изданий в Советской Украине. В работе впервые в пределах всеохватывающей системы политической цензуры раскрыто разнообразие форм и методов идеологического контроля над духовным достоянием украинского народа в виде произведений печати, который осуществлялся партийно-государственными органами и институтами цензуры в 1919 - 1990 гг.

Впервые исследованы истоки цензуры печатной продукции в мировой и отечественной исторической практике, сущность политической цензуры как явления, а также ее понятийный аппарат.

Автором рассмотрены основные направления цензурной деятельности по контролю за библиотечной, музейной и книготорговой сферой, ввозом литературы из-за границы, сохранением государственной тайны в печати. Проанализированы функции цензуры в виде различных форм ограничения печатных изданий, в частности, в виде предварительного та последующего контроля на этапе подготовки текстовых материалов, осуществления “библиотечных чисток”, разработки проскрипционных материалов и т.п. Путем введения в научный оборот значительной части архивных источников (партийных, цензурных, государственных, общественных) из фондов государственных архивных собраний и использования широкого массива опубликованных документов, прослеживаются особенности реализации цензурной политики в Украине на разных этапах ее развития на протяжении советского периода.

Необходимость исследования объясняется острой потребностью осмысления состояния национальной культуры и ее роли в современном информационном пространстве.

Впервые на основе междисциплинарного подхода прослеживается история цензуры печатных изданий в УССР. Использование нового фактического материала позволило диссертантке комплексно рассмотреть проблему с учётом основных закономерностей формирования как системы советской политической цензуры в целом, так и особенностей становления и развития союзных и республиканских органов цензуры, в частности. На основе выделения региональных особенностей, автором предложена периодизация истории политической цензуры печатных изданий в УССР. Уточнено ряд терминов и понятий, что обусловлено характером исследования.

Приняв во внимание специфику изучаемой проблемы, предпринято попытку выяснить реальные масштабы потерь национальной печатной продукции вследствие коммунистического террора 1919 - 1990 гг. и обозначить её место в культурно-историческом наследии украинского народа.

Главным выводом выступает тезис о том, что без систематизированных знаний о механизме функционирования политической цензуры как совокупности идеологических принципов и норм, нельзя осуществить полноценное и объективное освещение закономерностей и особенностей развития духовной сферы украинского общества в условиях тоталитаризма, в частности, в виде идеологического контроля печатной продукции. Именно в этом состоит особая значимость для отечественной исторической науки результатов исследования, что позволяют уточнить и расширить ряд устоявшихся понятий в историографии, и, прежде всего, однобокое представление о цензуре. Однозначно негативной является её роль в Украине при советской власти, поскольку, используя цензуру в тоталитарном государстве с политической целью, небольшая группа людей навязала нации как норму идеологическое однообразие.

Теоретическое значение диссертации состоит в том, что выводы и тезисы, сделанные на основе воссоздания истории цензуры печатных изданий в Украине, смогут использоваться с целью осуществления фундаментальных исследований в области истории, политологии, культурологии и смежных наук.

Практическое значение заключается в том, что результаты исследования возможно использовать в учебном процессе гуманитарных учебных заведений и в практической источниковедческой, книговедческой, фондоведческой, научно-библиографической деятельности.

Подытоживается, что задания дальнейшей работы предполагают увеличение фактического материала, создание не только реконструктивной картины истории цензуры, но и теоретического исследования, в котором необходимо раскрыть типы, этапы и формы разнообразных проявлений цензуры произведений печати, а также её воздействия на духовную сферу украинцев.

Как отмечено автором, изучение исторических и современных аспектов становления и развития политической цензуры в Украине, в перспективе не могут развиваться изолированно, без учёта мировой цензурной практики, частью которой она выступает. Новая мировая экономика способствовала формированию нового общества, по законам существования которого место традиционной культуры заняла культура виртуальной реальности. В этом информационном пространстве массовые коммуникации стали ареной борьбы политиков, где современный украинец может выжить только путём сохранения собственной национально-духовной идентичности, важной составляющей которой является печатное наследие, что позволит ему противостоять культу сомнительных культурных ценностей и не превратиться в социально-угнетённое существо.

Ключевые слова: Советская Украина, политическая цензура, печатные издания, идеологический контроль, библиотечная, музейная и книготорговая сфера, ввоз литературы из-за границы, сохранение государственной тайны в печати, проскрипционные материалы, цензурная политика.



SUMMARY

Fedotova O.O. The politic censorship of the printed issues in Soviet Ukraine: formation, technology, evolution. 1919 - 1990. - Manuscript. - 430 р.

Doctor of historical studies thesis in specialization 07.00.01 - history of Ukraine. Pereyaslav- Khmelnytsky State G. S. Skovoroda Pedagogical Institute. - Pereyaslav- Khmelnytsky, 2009.

The dissertation is dedicated to histories of the political censorship of the printed issues in Soviet Ukraine. For the first time the variety of form and methods of ideological and political control over printed works are shown in this research. Ideological control was realized by state organs, censorship institutions during the period of 1919 - 1990.

The author considers the main directions of censorship activity on checking for library, museum and book trade spheres, the import of literature from abroad, conservation of the state secret in the press. The analyzed functions of the censorship in the manner of prohibitions of the printed works, censorship interference, “library cleaning”, development of proscription materials are presented in the work.

The peculiarities of realization of censorship policy in Ukraine on different stages are tracked by the way of introduction into scientific use a number of archival sources (party, censorship, state, public) from funds of the state archive collections.

Proposed research may be considered us actual because it is dictated by the sharp need of the comprehension of the modern of national culture and its role in up-to-day information space.

The keywords: Soviet Ukraine, political censorship, printed issues, ideology checking; library, museum and book trade spheres, import the literature from abroad, conservation of the state secret in the press, proscription materials, censorship policy.

Размещено на Allbest.ru

...