Історико-культурний розвиток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в Х-ХІV ст.

На території Сірето-Дністровського межиріччя також існувала розгалужена мережа сухопутних доріг. Тут проходив транзитний “Берладський” шлях з Галича до Берладі в Подунав'ї. Він у ХІІ ст. зв'язував Галич з Візантією і дунайськими містами, в обхід половецького “дикого поля”. Цей шлях як “Чернівецький” згадується в документах ХV - ХVІІ ст.

Існували дороги, які йшли через досліджувану територію вздовж обох берегів Дністра. Першою у 1230 р. скористався королевич Бела під час відступу з-під Галича. Вона йшла вздовж лівого берега. У районі Василева була переправа. Далі вона прямувала до Ленківців на Пруті, де перехрещувалася з Галицьким торговельним шляхом. По цьому шляху, очевидно, пройшли війська хана Бучека в 1241 р., коли рухалися на Угорщину. Другий сухопутний шлях проходив уздовж правого берега і про нього згадується в літописі під 1213 р.

В останній чверті ХІV ст. на противагу “татарському шляху”, що об'єднував північні міста Ганзи через Поділля з Кафою, починає розвиватися новий “молдавський шлях”. До середини ХІV ст. відноситься освоєння його відгалуження, що проходило вздовж Сірету на південь у Валахію.

4.5. Духовна культура

Вона формувалася й розвивалася в загальному руслі європейської. З прийняттям християнства з'являється культова архітектура. На території Сірето-Дністровського межиріччя досліджено залишки трьох дерев'яних церков. Немаловажне значення мало й кам'яне будівництво. У Василеві досліджено білокам'яний храм, аналіз усіх компонентів якого дає змогу стверджувати, що він збудований зодчими галицької архітектурної школи.

На досліджуваних теренах існували печерні монастирі, які досліджені у Василеві, Кучелмині. Але тут у цей час ще продовжували функціонувати кілька язичницьких городищ-святилищ.

У зазначений період серед місцевого населення продовжували побутувати елементи синкретичного світосприймання. Як пережиток від давніх епох є ритуальні ями, розкопані на території могильників у с. Ошихліби та Василеві. Із язичництвом можна пов'язати сліди тризни. У окремих похованнях простежується попільно-вугільна підсипка дна могильної ями, що пов'язано, можливо, з культом вогню. Відгуком давніх вірувань є посипання покійника зерном, наявність на християнському кладовищі в Ярівці дволикого язичницького ідола. З пережитками поганських вірувань пов'язаний обряд влаштування похорону неодружених, як весілля, що не відбулося.

У традиційній народній культурі українців непересічним феноменом є переслідування осіб, запідозрених у магії чи чаклунстві. На розглянутій території відомі приклади боротьби людей з померлими чаклунами навіями-упирями. Зберігся на досліджуваних теренах у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. і стародавній язичницький обряд “будівничої жертви”.

Синкретизм вірувань яскраво простежується в прикрасах. Усі вони розміщувалися в певному порядку і мали відповідне смислове навантаження. Серед підвісок магічне значення, набули поширення лунниці, в яких відображався культ шанування Місяця. Підвіски-бубонці вважалися громовими символами Перуна і тому служили оберегами від блискавки. З культом Перуна також пов'язані амулети у вигляді предметів побуту та мініатюрної зброї (невелика залізна сокирка з Чорнівського городища). Очевидно, підвіскою-амулетом була бронзова ложечка (Василів), яка означала ситність і благополуччя молодої сім'ї.

Одним з показників культурного рівня давньоруського населення краю є знахідки предметів, що говорять про поширення писемності. Найважливішими серед них є писала. Про поширення писемності серед місцевого давньоруського населення дають змогу судити написи на побутових предметах, стінках амфор, денцях горщиків. Про поширення книгочитання свідчать знахідки двопетельчастих застібок книжок, стержнів для фіксації застібок та оббивочних цвяхів й накладних бляшок від обкладинки.

РОЗДІЛ 5

РІВЕНЬ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

5.1. Демографічний розвиток населення

Одним з нових напрямків археології, який здатний вивести її на якісно вищий рівень, є історична демографія. П.П.Толочко розробив методику палеодемографічних розрахунків стосовно середньовічних міст і при цьому зазначав, що наявний досвід свідчить про перспективність історико-демографічних досліджень на рівні окремих мікрорегіонів та регіонів.

Із соціальної типології міських поселень відомо, що вони складалися з двох укріплених частин: дитинця і ремісничого посаду, площа яких виражається співвідношенням 1:8. Загальна площа міст регіону в Х - ХІV ст. виглядала таким чином: ранньослов'янське місто Ревне Х ст. сягало 40 га, міста ХІІ - першої половини ХІІІ ст., відповідно, мали: Ленківці на Пруті - 21 га, літописний Василів - 50 га, Кучелмин - 35 га. Серед міст другої половини ХІІІ - ХІV ст. можна визначити площу лише посаду Хотина, яка становила 20 га. Але не вся площа була щільно заселена. Торгова площа, культові споруди, вулиці займали близько 40% міської площі. Середньостатистична площа садиби міщанина становила 0,03 га. Використавши коефіцієнт щільності міської забудови - 60%, ми можемо дізнатися кількість садиб, які могли існувати одночасно на зазначеній площі (Ревне - 800 садиб, Ленківці - 420, Василів - 1000, Кучелмин - 700, Хотин - 400). Якщо прийняти думку більшості науковців, що середньосімейний коефіцієнт становить 6 осіб, то у ранньослов'янському місті Х ст. Ревне населення становило близько 4800 осіб. Міста ХІІ - першої половини ХІІІ ст., налічували: Ленківці на Пруті - 2520, Василів - 6000., Кучелмин - трохи більше 4000 осіб. У Хотині в другій половині ХІІІ - ХІV ст. мешкало майже 2500 міщан. Зрозуміло, що запропоновані розрахунки не можуть вважатися абсолютними, тим більше, що в них не врахована кількість населення, яке проживало в приміській зоні, дитинцях тощо. Розглянуті міста Сірето-Дністровського межиріччя відносяться до середніх і малих центрів Південно-Західної Русі. Такі міста з чисельністю мешканців від 2 до 10 тис. домінували як на теренах Давньоруської держави, так і в Західній Європі. Середня щільність міського населення Сірето-Дністровського межиріччя становила приблизно 120 осіб на гектар площі.

Виходячи з розрахунків стосовно динаміки появи відкритих поселень на теренах регіону, видно, що тут також постійно відбувалося збільшення чисельності сільського населення. Площа, яку можна було визначити на відомих відкритих сільських поселеннях Х ст. у межиріччі Сірету та Дністра, становить 318,7 га. Але це площа лише 86 поселень із 166. Якщо взяти до уваги, що 80 неврахованих поселень становлять 58% від загальної кількості, то їхня площа могла б становити 614,7 га. Відомо, що на відкритих поселеннях периферійні ділянки не мали житлової забудови. Тому при розрахунку кількості мешканців відкритих поселень, слід брати до уваги лише половину площі поселень. Таким чином, селітебною площею на відкритих поселеннях Сірето-Дністровського межиріччя у Х ст. можна вважати 307,35 га. Але дані цифри відносні і претендують лише на припущення.

Визначено, що площа середньостатистичної селянської садиби на неукріплених поселеннях становила приблизно 0,20-0,25 га, на поселеннях при замках - 0,12-0,13 га. Тому на 307,35 га відкритих поселень може припадати близько 1536,75 садиб. До складу однієї садиби могло входити, в середньому, 2-5 жител. Звичайно, не всі вони існували водночас протягом століття, але не менше як 2 житла в одній хронологічній фазі. Таким чином, на 1536,75 садибах могло одночасно розміщуватися 3073,5 житлових споруд. Отже кількість населення у Х ст., нараховувало близько 18441 чоловік, а разом з міським 23241 особу, що в середньому становило 4,9 чоловіка на км2. Насправді ця цифра повинна бути дещо меншою, оскільки вона взята для ідеальних умов. У реальній дійсності був постійний відтік населення, епідемії, голодомори, війни.

У Х - ХІ ст., загальна площа, яка визначалася на окремих поселеннях становила 198,1 га (17 поселень). Невизначеними залишилися 15 поселень. Їхня сумарна площа, якщо врахувати, що на середньостатистичну садибу припадало 3,7 га, могла становити 55,5 га. Таким чином загальна площа всіх поселень Сірето-Дністровського межиріччя в Х - ХІ ст. сягала 244,6 га, а селітебними були - 122,3 га. На цій площі розміщувалися принаймні 611,5 садиб, на яких одночасно могло побутувати 1223 житла. Виходячи з кількості членів однієї сім'ї, на досліджуваній території в Х - ХІ ст. могло мешкати 7338 жителів, а щільність населення становила 1,5 чоловіка на км2. Як видно, кількість населення у порівнянні з попереднім періодом скоротилося майже на 40%, а щільність на 26%.

Із входженням краю у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. до складу Галицького князівств картина корінним чином змінюється. У цей час виникає 196 нових поселень і на 13 продовжується життя з попереднього періоду. Загальна їхня площа становила 514,3 га і, відповідно, селітебна - 257,15 га. На зазначеній площі могло розміщуватися 1285,75 садиб, на яких, ймовірно, одночасно функціонувало 2571,5 жител. Відповідно загальна кількість населення становила 15429 осіб, а разом з міським ? 30549 мешканців. Щільність сільського населення при цьому відповідала - 3,3 чоловіка на км2.

У наступний період, у другій половині ХІІІ - ХІV ст., картина розселення дещо змінюється. Площа, яку можна було визначити на відомих відкритих сільських поселеннях, становить 104,5 га. Але це площа лише 42 поселень із 58. Якщо взяти до уваги те, що 16 неврахованих поселень становлять 72% від загальної кількості, то їхня загальна площа могла б мати 170,7 га., а заселеними було лише 85,35 га, з них 56,45 га у Пруто-Сіретському межиріччі і 28,9 га у Пруто-Дністровському. На цій площі розміщувалося приблизно 426,75 садиб (282,25 і 144,5), у яких мешкало близько 5121 (3387 і 1743) чоловік, а разом з міським ? 7521 особа. Це, в середньому, становило в Пруто-Сіретському межиріччі, з площею приблизно 1600 км2 ? 2,1 чоловіка на км2, а в Пруто-Дністровському межиріччі - 0,6 чоловіка на 1 км2. Таке зменшення кількості населення у другій половині ХІІІ - ХІV ст. (залишилося 33% від попереднього періоду) може пояснюватися негативним впливом монголо-татарського нашестя. Середній приріст населення, якщо порівняти динаміку появи відкритих поселень у регіоні в різні хронологічні періоди, становив приблизно 0,2%.

5.2. Основні етапи історичного розвитку населення регіону

У першій половині Х ст. на теренах Сірето-Дністровського межиріччя розвивалися племінні княжіння тиверців та хорватів. Вони зберігали власну самостійність відносно київських князів, хоча, очевидно, сплачували їм данину і зобов'язані були брати участь у військових походах.

У ХІ ст. на території Прикарпаття поступово утверджуються князі-ізгої Рюрик, Володар та Василько Ростиславичі і починають вести незалежну від Києва політику. Завдяки діяльності Василька досліджувана територія починає активно розвиватися. Після його смерті у 1124 р., Володимир Володарович (Володимирко) у 1141 р., за допомогою бояр, зумів об'єднати волості братів у єдине Галицьке князівство. Після смерті у 1153 р. він залишив своєму синові Ярославу в спадщину багату і добре організовану землю. За Ярослава зросла кількість феодальних володінь, сільських поселень, поглиблюється розвиток ремесла, покращується побут місцевого населення. По смерті цього князя у Галицькому князівстві починається боротьба між боярськими партіями. Завдяки енергійній діяльності волинського князя Романа Мстиславовича вдалося побороти розбрат і в 1199 р. об'єднати Галичину й Волинь в одне Галицько-Волинське князівство.

Остаточно об'єднав Галицько-Волинське князівство Данило Романович у 1238 р. Це був період важкого випробування для Галицького князівства, коли Данило мав протистояти загарбницьким прагненням Польщі, Угорщини, навалам Батиєвих орд.

Монголо-татарська навала негативно вплинула на господарський устрій, становище населення Сірето-Дністровського межиріччя та його демографічну ситуацію. Після того, як цією територією пройшли загони хана Бучека, більшість населення, рятуючись від ординців, переселилася на правий берег р. Прут під захист гір, ярів та лісу. Щільність та кількість населення значно знизилися. За 150 років після татаро-монгольського нашестя на досліджуваній території або прилеглих до неї землях більше 50-ти років відбувалися військові зіткнення, що не могло не відобразитися на демографічній ситуації регіону. Молдавські літописи говорять про запустіння земель Східного Прикарпаття у другій половині XIII ? XIV ст.

Окрім військових походів, значних втрат населення зазнавало від природних катаклізмів. Те, що пощадили татарські мечі і вогонь, стало здобиччю “глада и мора”. Разом із чумними роками продовжувалися й військові походи. У цей час у боротьбу включаються й поляки. У червні 1359 р. польські війська вступили на територію “Шипинської землі”, але в битві в “Полонинському” лісі зазнали нищівної поразки від молдавських загонів. Після цієї поразки влада молдавських господарів поширюється до гирла Черемошу.

ВИСНОВКИ

Аналіз археологічних джерел та порівняння їх з писемними документами дозволяють висвітлити історію населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра протягом тривалого відтинку часу ? з Х по ХІV ст.

1. У результаті досліджень поступово вимальовується складна і динамічна картина розвитку відкритих поселень, яка послідовно відображає три основні етапи їхнього розвитку. Перший період в історії сільських поселень досліджуваних теренів датується Х ст. Більшість їх концентрується в місцевостях з розвиненою гідросіткою. Другий період датується ХІ ? першою половиною ХІІІ ст. У цей час загальна кількість поселень збільшується, що пов'язано з освоєнням нових земель. Третій період історії сільських поселень охоплює період другої половини ХІІІ ? кінець ХІV ст. Ситуація різко змінюється, коли на значній частині поселень життя припиняється. Як наслідок Пруто-Дністровське межиріччя фактично залишається пусткою і більшість населення переміщується на територію Сірето-Прутського межиріччя. У цей час поселення зменшуються, переважають малодвірні. Відновлюється життя на зазначеній території з входженням її до складу Молдавського воєводства.

2. На досліджуваних теренах протягом Х ? ХІV ст. відомо 32 городища. Тут продовжувало розвиватися військово-оборонне зодчество, наслідуючи традиції більш ранніх епох. У залежності від соціального значення укріпленого поселення змінювалася і система конструкцій оборонних валів і ровів. У верхніх частинах зрубних стін влаштовувалися заборола. Ворота споруджувалися у вигляді проїзду у валах, на вершині яких була надворітна вежа. Для вилазок інколи робилися патерни, які виходили у рів. Для спостереження за оточуючою місцевістю і захисту підходу до міських воріт в укріпленнях споруджувалися сторожові вежі. У ХІІІ - ХІV ст. на досліджуваних теренах з'являється кам'яне будівництво у формі донжонів і кам'яних стін з баштами.

3. Важливе значення в історії місцевого населення відігравали міста, формування яких починається на досліджуваній території наприкінці Х ст.

4. Вивчення жител на розглянутій території показує, що в їх історії можна простежити чітко виражений процес зміни типів, конструкції, планувальної організації. У Х ? ХІV ст. значного поширення набули напівземлянкові та наземні житла. Пперші поділяються на каркасно-сповпові та зрубні, з піччю-кам'янкою в одному з кутів. Всі наземні житла були зрубними, серед яких виділялися однокамерні, п'ятистінки, з підвалом, житла-кліті оборонних споруд, житлово-господарські зруби, пов'язані з конструкцією оборонних ліній, житла-вежі.

5. Місцеве населення до кінця Х ст. дотримувалося тілопального обряду поховань на ґрунтових могильниках. Тут з'являється новий вид поховань: тілопокладення на давній поверхні під курганними насипами. Такі некрополі засвідчують присутність тут києво-руських дружинників і членів їхніх сімей. З утворенням могутньої Давньоруської держави широкого розмаху набув процес християнізації, феодалізації і соціальної стратифікації місцевого населення. Всі досліджені кладовища і окремі поховання були християнськими.

6. На досліджуваних теренах на високому рівні розвитку знаходилося сільське господарство. Тоді сформувався передовий комплекс зернового господарства, який сягнув саме найвищого рівня хліборобства за доби розвиненого феодалізму.

7. Ремісниче виробництво являло собою складний багатогранний процес, який включав у себе як технологічні, так і соціальні ознаки. Гончарна справа на теренах краю репрезентована горнами одно- та двоярусної конструкції. Металургія представлена ямними горнами та сиродутними печами. Крім цих видів ремесел, на теренах Сірето-Дністровського межиріччя успішно функціонували традиційні ремісничі промисли: косторізний, деревообробний, ткацький, каменерізний, шкіряний тощо.

8. Арсенал бойових засобів, виявлений на теренах краю, представлений майже всіма відомими на той час предметами озброєння. З огляду на географічне розташування регіону, багато зразків виявленого тут озброєння носили інтернаціональний характер, тобто були запозичені у сусідніх народів. Тут зустрічаються західні мечі і східні шаблі, європейські списи і кочівницькі піки, близькосхідні булави і центральноєвропейські втульчасті наконечники, каролінгські шпори тощо. Крім ручної метальної зброї населення регіону в середині ХІV ст. використовувало каменеметальну техніку та вогнепальну зброю.

9. Аналізуючи торгівлю, варто відзначити, що в межиріччі Верхнього Сірету та Середнього Дністра існував внутрішній ринок, який базувався на обміні продуктів землеробства, тваринництва на вироби ремісників. Розвинута була й міжрегіональна торгівля, яка засвідчена виробами з Галича, Києва й інших міст.

10. Духовне життя місцевого населення X - XIV ст. розвивалось у загальному руслі давньоруської культури і йому притаманні ті ж самі риси. Серед культових об'єктів християнського напрямку виділяються монастирські комплекси, у тому числі й печерні, які були пов'язані з візантійськими чернечими традиціями. Незважаючи на це, тут продовжували існувати об'єкти язичницького культу.

11. Абсолютна більшість предметів з поселень регіону знаходить близькі або повні аналогії серед одночасових речей, виявлених у розкопах багатьох поселень давньоруської доби. Подібність матеріальної культури місцевого населення до культури інших слов'янських територій Східної Європи дозволяє з упевненістю стверджувати, що Сірето-Дністровське межиріччя заселяло слов'яно-руське населення.

12. Монголо-татарська навала негативно вплинула на економічний розвиток території Сірето-Дністровського межиріччя. Відродження життя, господарства, духовної культури відбувається в регіоні з входженням його до складу Молдавського воєводства.

ЛІТЕРАТУРА

Монографії

Возний І.П. Чорнівська феодальна укріплена садиба ХІІ - ХІІІ ст. / Возний І.П. ? Чернівці: Рута, 1998. ? 154 с.

Возний І.П. Поселення Х - ХІV ст. у межиріччя Верхнього Сирету та Середнього Дністра. Частина І. Укріплені поселення та давньоруські міста / Возний І.П. ? Чернівці: Золоті Литаври, 2005. ? 256 с.

Статті

Возний І.П. Топографія, розміри та фортифікаційні споруди городищ Північної Буковини ХІІ ? ХІІІ ст. / І.П. Возний // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. ? Чернівці, 1999. ? Т.2. ? С. 174 - 188.

Возний І.П. Реміснича майстерня другої половини ХІІ ? першої половини ХІІІ ст. з Ленківецького поселення / І.П. Возний // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. ? Чернівці, 2000. ? Т.1. ? С. 91 - 108.

Возний І.П. Територія Середнього Подністров'я та Верхнього Попруття як південне порубіжжя Галицької Русі ХІІ ? ХІІІ ст. / І.П. Возний // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. ? Тернопіль, 2000. ? С. 34 - 40.

Возний І.П. Поширення писемності на теренах Північної Буковини у ХІІ ? ХІІІ ст. / І.П. Возний // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. ? Чернівці: Золоті литаври, 2000. ? Т.3. ? С. 205 - 216.

Возний І.П. Ленковецьке поселення ХІІ ? ХІІІ ст. за археологічними даними / І.П. Возний // Питання історії України: Збірник наукових статей. ? Чернівці: Золоті литаври, 2000. ? Т.4. ? С. 213 - 221.

Возний І.П. До проблеми генезису торгово-ремісничих посадів давньоруських міст / І.П. Возний // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький: Золоті литаври, 2000. - Вип.11. ? С. 35 - 46.

Возний І.П. Скотарство та полювання населення Північної Буковини ХІІ - ХІІІ ст. / І.П. Возний // Науковий вісник Чернівецького університету. Серія історія. - Чернівці: Рута, 2000. ? Вип. 96-97. ? С. 112 - 122.

Возний І.П. Вироби з кості і рогу ХІІ - ХІІІ ст. з території Північної Буковини / І.П. Возний // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. ? Чернівці: Золоті литаври, 2001. ? Т.1. ? С. 223 - 237.

Возний І.П. До питання про забудову відкритих поселень ХІІ - ХІV ст. у межиріччі Верхнього Пруту та Середнього Дністра / І.П. Возний // УІЖ. - 2003. ? №3. ? С. 30 - 34.

Возний І.П. Пережитки язичницьких вірувань у побуті давньоруського населення Північної Буковини (за археологічними матеріалами) / І.П. Возний // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. - Тернопіль: ТДПУ, 2004. - Вип.1. ? С. 4 - 12.

Возний І.П. Топографія та типологія відкритих поселень ХІІ - ХІV ст. Пруто-Дністровського межиріччя / І.П. Возний // Археологія. - 2004. ? №2. ? С. 48 - 67.

Возний І.П. Хронологічна класифікація та динаміка розвитку відкритих поселень Х ? ХІV ст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра / І.П. Возний // Сумська старовина. Науковий журнал з історії та культури України. - 2004. ? № ХІІІ - ХІV. ? С. 248 - 259.

Возний І.П. Історія досліджень та етапи формування давньоруських міст Х - ХІІІ ст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра / І.П. Возний // МДАПВ. - 2005. - Вип. 9. ? С. 297 - 323.

Возний І.П. Еволюція гнізд-поселень межиріччя Верхнього Сирету та Середнього Дністра у VІІІ - ХІІІ ст. / І.П. Возний // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2005. - Вип.6. ? С. 3 - 9.

Возний І.П. Соціальна типологія городищ ХІІ - ХІV ст. межиріччя Верхнього Сирету та Середнього Дністра / І.П. Возний // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових статей. ? Чернівці: Прут. - 2005. - Т.2.(20). ? С. 38 - 54.

Возний І.П. До проблеми історіографії, походження назви та часу появи літописного Василева / І.П. Возний // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - Вип.16. ? С.252 - 258.

Возний І.П. Типологічна класифікація городищ Х ? ХІV ст. межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра / І.П. Возний // Питання історії України: Збірник наукових статей. - Чернівці: Зелена Буковина, 2005. - Т.8. ? С. 207 ? 212.

Возний І. П. Середньовічний Хотин у вітчизняній та зарубіжній історіографії // УІЖ. ? 2005. ? № 3. ? С. 168 ? 174.

Возний І.П. Хронологія давньоруських укріплених поселень Х - першої половини ХІІІ ст. Сирето-Дністровського межиріччя / І.П. Возний // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип.323-324. ? С. 115 - 124.

Возний І.П. Класифікація городищ Х - ХІV ст. Сирето-Дністровського межиріччя за плануванням оборонних споруд / І.П. Возний // Держава та армія. Зб. наук. праць. - Львів: Вид-во нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2006. - №571. ? С. 113 - 118.

Тези і матеріали конференцій

Возний І.П. Чорнівське городище ХІІ - ХІІІ ст. у контексті вивчення давньоруських феодальних садиб / І.П. Возний // Тези доповідей української делегації на VІ Міжнародному конгресі слов'янської археології (Новгород, Росія, 1996 р.). ? К., 1996 ? С. 72 ? 74.

Возний І.П. Житлові споруди населення Північної Буковини в ХІІ - ХІV ст. (за матеріалами археологічних досліджень) / І.П. Возний // Українська історична наука на порозі ХХІ століття. Доповіді та повідомлення Міжнародного наукового конгресу. - Чернівці: Рута, 2001. - Т.3. ? С. 374 - 379.

Возний І.П. Finding of Writibg Objekts of the 12th - 13th Centuries in the Area of Northern Bukovyna / І.П. Возний // Interakademia. II - III Comissions nixtes d'historie, d'arche, d'etnographie et de folklore de l'Academie Roumanie et de l'Arademie Nationale des Sciences de l'Ukraine. - Bucureєti, 2001. ? С. 168 ? 172.

Возний І.П. Розвиток торгових відносин Галицької землі з країнами Західної та Центральної Європи / І.П. Возний // Русь на перехресті світів (міжнародні впливи на формування давньоруської держави ІХ ? ХІ ст.): Матеріали міжнародного польового археологічного семінару (Чернігів-Шестовиця, 20-23 липня 2006 р). - Чернігів: Сіверянська думка, 2006. ? С. 44 - 50.

Возний І.П. Економічний розвиток та побут давньоруського села Пруто-Дністровського межиріччя у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. / І.П. Возний // Українська історична наука на сучасному етапі розвитку. Матеріали ІІ міжнародного наукового конгресу українських істориків. - Кам'янець-Подільський-Київ-Нью Йорк-Острог, 2006. - Т.2. ? С. 352 - 360.

Возний І.П. Формування сільської округи давньоруських міст ХІІ - ХІV ст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра / І.П. Возний // ІІІ Міжнародний конгрес українських істориків “Українська історична наука на шляху творчого поступу”. Луцьк, 17-19 травня 2006 р.: Доповіді та повідомлення: В 3-х т. ? Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. ? Т.2. ? С. 19 - 25.

АНОТАЦІЇ

Возний І.П. Історико-культурний розвиток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в Х ? ХІV ст. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 ? археологія. ? Інститут археології НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному вивченню історико-культурного розвитку населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в Х ? ХІV ст. Проведена соціально-типологічна класифікація неукріплених поселень, городищ та міст. На підставі аналізу археологічних даних, етнографічних спостережень та повідомлень писемних джерел проведено узагальнююче дослідження матеріальної культури та військової справи. На основі широкої джерельної бази відтворена картина еволюції духовної культури місцевого населення. Простежено розвиток торгівлі, її характер та напрямки. Досліджена демографічна ситуація в регіоні протягом трьох хронологічних періодів а саме: часу входження зазначеної території до складу Давньоруської держави, Галицько-Волинського князівства та Молдавського воєводства. На основі поєднання і взаємоаналізу писемних і археологічних джерел простежено історію розвитку місцевого населення.

Ключові слова: неукріплені поселення, городища, місто, матеріальна культура, духовна культура, торгівля, демографія, військова справа.

культура матеріальний дністровський межиріччя

Возный И.П. Историко-культурное развитие населения междуречья Верхнего Сирета и Среднего Днестра в Х ? ХІV вв. ? Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.04 ? археология. ? Институт археологии НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному изучению историко-культурного развития населения междуречья Верхнего Сирета и Среднего Днестра в Х ? ХІV вв. Всесторонне изучены все категории поселений региона. Прослежено развитие социально-типологической структуры неукрепленных поселений. Выяснены их планирование, характер застройки и развитие на протяжении разных хронологических периодов. Прослежена динамика формирования отрытых поселений и городищ. Проведена социально-типологическая классификация городищ. Прослежена эволюция оборонительных сооружений, отмечены их локальные особенности. Определены пути формирования древнерусских городов и исследовано их составные части. Собрано археологические артефакты, которые отображают уровень развития материальной и духовной культуры местного населения. Проведена хронологическая классификация достопримечательностей региона и определена их этническая принадлежность. На основе широкого анализа закрытых керамических комплексов разработана типология керамики, определены ее локальные варианты. Проведена типология гончарных клейм. На основании анализа археологических данных, этнографических наблюдений и сообщений письменных источников проведено обобщающее исследование полеводства, животноводства и сельскохозяйственных промыслов. Охарактеризованы сельскохозяйственные орудия труда за их функциональным назначением. Прослежен процесс изменения типов, конструкции, планировочной организации жилищ и выделены их типологические особенности. Исследовано разные типы хозяйственных сооружений. На основе широкой источниковой базы исследовано разные виды ремесел и промыслов и проведен сравнительный анализ с соответствующими видами производства сельских поселений, городищ и древнерусских городов. Определенно место ремесленного производства в хозяйстве местного населения. Показана эволюция военного дела на исследуемой территории. С широким привлечением сравнительного материала из других территорий проанализирован арсенал боевых средств, а именно: оружие дистанционного и ближнего боя, доспехов снаряжения всадника и боевого коня, рассмотрена проблема проникновения и использования местным населением камнеметательного и огнестрельного оружия. Проведен сравнительный анализ материальной культуры региона с аналогичными достопримечательностями на соседних славянских землях. На основе привлечения широкого сравнительного материала охарактеризованы женские украшения. На основе имеющегося археологического материала изучено распространение письменности и грамотности среди местного населения. Прослежено развитие торговли, ее характер и направления. Отмечены категории импортных и экспортных товаров. Определены и охарактеризованы сухопутные и водные торговые пути. В диссертации на основе комплексного анализа археологических, этнографических и письменных источников воспроизведенная картина эволюции духовной культуры местного населения. Показано, что духовная жизнь местного населения развивалась в общем русле древнерусской культуры и ей присущие те же черты. Всесторонне исследованы языческие и христианские культовые сооружения. Изучены могильники, которые свидетельствуют о постепенном переходе от языческого к христианскому обряду захоронений. Определенно конструктивные типы могил, прослежена их этническая принадлежность. Значительное внимание уделено анализу обрядов захоронений, проявлениям синкретических религиозных верований у местного населения. Исследована демографическая ситуация в регионе на протяжении трех хронологических периодов а именно: времени включения отмеченной территории в состав Древнерусского государства, Галицко-Волынского княжества и Молдавского воеводства. На основе сочетания и взаимоанализа письменных и археологических источников прослежена история развития местного населения. Определены периоды его упадка и подъема. На основе сравнительного анализа местных артефактов с аналогичными материалами из других территорий расселения восточных славян прослежено единство материальной культуры и духовной жизни древнего населения Руси при наличии определенных локальных особенностей этнографического характера.

Ключевые слова: неукрепленные поселения, городища, город, материальная культура, духовная культура, торговля, демография, военное дело.

Voznyi I.P. Historical and Cultural Development of Population of the Upper Siret and the Middle Dniester River Area in the X - XIY centuries. - Manuscript.

The dissertation for conferring the scientific degree of Doctor of Sciences (History), speciality 07.00.04 - archeology. - Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation deals with the complex study of historical and cultural development of the population of the Upper Siret and the Middle Dniester River Area in the X - XIY centuries. The social and typological classification of not fortified settlements and towns has been carried out. The comprehensive research of material culture and warfare has been conducted on the basis of the analysis of the archeological data, ethnographic observation and written monuments. The profound source data enable to recreate the evolution of spiritual culture of the local population. The development of trade, its character and directions have been traced. The demographic situation in the area within the three chronological periods, namely: the time the area was a part of Old Rus State, Halych- Volyn Kingdom and Moldova Principality has been analyzed. The history of the development of the local population has been studied on the basis of the analysis of written and archeological data.

Key words: not fortified settlements, ancient settlements, town, material culture, spiritual culture, trade, demography, warfare.

Размещено на Allbest.ru