Еволюція Державної ради в системі російської монархії (1905-1917 рр.)
Еволюційні зміни розвитку Державної ради (1905-1917 рр.): в устрої, повноваженнях, комплектуванні особовим складом, функціонуванні, політичному представництві, фракційних об'єднаннях та їх програмних настановах, практичних спробах реалізації останніх.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2015 |
| Размер файла | 51,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У підрозділі 6.1. “Партійне представництво державних радників” досліджується процес виникнення різних груп державних радників відповідно до їхньої політичної орієнтації. Показано, що уже на початку першої сесії Державної ради в ній вирізнилися три напрямки фракційного розподілу: ліві прогресисти, центристи і праві. Останні сягали третини особового складу установи, переслідували мету повернення до абсолютизму, не припускали навіть думки щодо поступок революції і ігнорували законодавчу діяльність палати. Лівих було дванадцять осіб, які входили до кадетської партії. Їх головним завданням була різка критика Державної ради, як реакційної, на їх переконання, установи, і підтримка з її трибуни кадетської фракції Державної думи. Найчисельнішу групу складали центристи: 102 із 196 радників. Вони усвідомлювали необхідність певних поступок революції у вигляді політичних і соціально-економічних реформ. Саме тому протягом першої сесії центристи прагнули до співпраці з лівими прогресистами і з нижньою палатою, у якій панували кадети. Влітку 1906 р. проводились переговори центристів, кадетів і представників влади з питання про утворення відповідального перед Думою уряду. Вони залишились безрезультатними, але виявились прецедентом для створення у майбутньому “прогресивного блоку” з представників Думи і Ради.
У підрозділі 6.2. “Формування “чорного блоку” у Державній раді” розкриваються особливості перетворення групи правих Державної ради на “чорний блок”, що виходив за рамки палат народного представництва. Доведено, що десятки державних радників взяли участь у створенні “Російських зборів”, “Союзу російського народу”, у підготовці та керівництві їх з'їздів, у їх діяльності, у створенні та з'їздах “Російської монархічної партії”, у керівництві чисельними чорносотенними виданнями. Усі ці організації, за активною участю державних радників, вимагали перетворення палат народного представництва на дорадчі установи. Саме під тиском цих обставин Микола ІІ розпустив дві перші Думи. Після поразки першої російської революції праві сили консолідувалися у Державній раді. Виникнення у серпні 1915 р. міжпарламентського “прогресивного блоку” підірвало вплив правої групи в палаті. На противагу “прогресивному блоку” було утворено “чорний блок” з представників Думи та Ради. Окрім народних обранців до складу “чорного блоку” входили представники придворних кіл та об'єднаного дворянства. За межами парламенту і в міжсесійні часи “чорний блок” вирішував програмні та тактично-стратегічні питання у гуртку А.А.Римського-Корсакова та у політичному салоні Б.В.Штюрмера, які справляли рішучий вплив на “об'єднане дворянство” та на інші організації, спираючись на фінансову підтримку з боку уряду.
Реакційно-шовіністична і відверто радикальна діяльність очолюваних правими державними радниками масових організацій, удавання в умовах війни до “міністерської чехарди”, призначення на найвищі державні посади бездар, кар'єристів, пристосуванців, распутінщина, прояви германофільства дискредитували систему російської монархії, що спиралася на означені формування у боротьбі проти революції і всіляко їх підтримувала. Отже, суб'єктивно переслідуючи мету захисту і збереження монархічної системи, очолюваний державними радниками “чорний блок” об'єктивно підривав її підвалини і сприяв прискореному наближенню соціально-політичних потрясінь, що обернулися падінням монархії і розвалом Російської імперії.
Підрозділ 6.3. “Верхня палата та виникнення “прогресивного блоку” присвячено висвітленню процесу його утворення, сутності та діяльності. Доводиться, що “прогресивний блок” був народжений прагненням російської громадськості добитися перемоги у війні і запобігти революційних потрясінь, спрямовувався на утворення відповідального перед палатами уряду. Ідею блоку запропонував державний радник О.В.Кривошеїн. Вона знайшла підтримку громадських організацій. Кадети запропонували палатам свою програму вирішення питання, що складалася з чотирьох частин: амністія засуджених за політичні та релігійні злочини осіб, повернення с.-д. депутатів; докорінні зміни заходів управління; законодавча програма організації країни для перемоги; заходи з підтримки соціального миру. На спільних засіданнях представників Думи та Ради у серпні 1915 р. було ухвалено програму “прогресивного блоку”. Завдяки державним радникам було затверджено саме радикальний варіант програми, який полягав у цілковитій заміні уряду. Одночасно Державна рада 24 серпня 1915 р. ухвалила власну додаткову постанову про приєднання палати до програми блоку. Уряд обговорював програму блоку і більшість міністрів наполягала на необхідності домовитись із об'єднанням народних обранців. 3 вересня 1915 р. Микола ІІ розпустив Думу та Раду і звільнив міністрів, що наполягали на необхідності угоди з блоком.
20 жовтня 1916 р. “прогресивний блок” ухвалив чергову декларацію, яка звинувачувала уряд у бездіяльності і небажанні забезпечити перемогу у війні та вирішення економічних питань. 26 листопада 1916 р. Державна рада більшістю голосів (94 проти 34) ухвалила заяву, у якій підкреслювалась необхідність рішучого усунення впливу на державні справи “прихованих безвідповідальних сил” (Г.Распутіна та цариці) і утворення відповідального уряду на основі програми “прогресивного блоку”. Цю заяву підтримали чисельні громадські організації робітників, інтелігенції, ліберального і навіть радикального спрямування, а також з'їзд “об'єднаного дворянства”, який рік тому рішуче виступав проти блоку. Останнім актом державних радників виявилась надіслана 28 лютого 1917 р. телеграма Миколі ІІ з наполяганням на утворенні “уряду довіри”. Конкретним результатом діяльності “прогресивного блоку” виявився склад Тимчасового уряду весною 1917 р. та його програма. Фактично вимоги відповідального перед народним представництвом “уряду довіри” спрямовувалось на перехід державного устрою Росії від конституційної монархії дуалістичного типу до системи “парламентського правління”.
Значення боротьби “прогресивного блоку” за прихід до влади набувало двоїстого характеру. З одного боку, вона складала важливий чинник можливого подальшого розвитку російського парламентаризму, перемоги у війні і уникнення небажаних революційних потрясінь. З іншого ж боку, “прогресивний блок” послаблював систему монархічної влади, оскільки він, поряд з правдивими фактами, яких зовсім не бракувало, удавався до особистої критики, наклепів, інсинуацій, а також закликів до повалення цієї влади. Така тактика фактично не відрізнялась від тактики революційних екстремістів і більшовики з успіхом використали розпропагандовані лібералами широкі народні маси у досягненні своїх цілей.
У підрозділі 6.4. “Державні радники і Лютнева революція” обґрунтовано, що державні радники брали участь у підготовці і здійсненні перевороту з метою усунення Миколи ІІ з трону. Цим процесом керував голова ІІІ Думи і державний радник з 1915 р. О.І.Гучков. При генеральному штабі існував гурток під керівництвом державного радника В.Й.Гурко, до якого входили генерали - державні радники О.Ф.Редігер, О.О.Поліванов та інші генерали і офіцери. Цей гурток і опрацював план перевороту. Державні радники О.І.Гучков, В.Й.Гурко, І.К.Григорович, М.В.Рузський брали участь в організації зречення Миколи ІІ. Однак через низку обставин цей план призвів до падіння монархічної системи.
ВИСНОВКИ
У Висновках зазначено, що в історії Державної ради 1905-1917 рр. спостерігалися еволюційні зміни структурного і орієнтаційного характеру.
У 1801 р. було започатковано, а у 1810 р. завершено утворення дорадчої Державної ради. Її найважливішою особливістю виявились два принципово важливі застереження: обов'язкове застосування монархом у виданні законодавчих актів формулювання “Прислухавшись до ухвали Державної ради...” та що усі законопроекти пропонуються і розглядаються лише у Державній раді. Микола І усунув їх у 1842 р. Окремі структурні зміни відбулися у 1861, 1866, 1874 рр., які лише деталізували устрій Державної ради.
Визначальну ознаку процесу реформування Державної ради складало успадкування специфіки абсолютистського законодавства у сутності та обсягах її повноважень.
Головну особливість оновленої Державної ради складала її побудова за принципом, що частина дорівнює цілому: департаменти та особливі присутствія входили до складу Ради, але розглянуті ними справи надходили на монарше затвердження поза загальними зборами. Депутати Думи і Ради підлягали суду департаменту, а не палати, членами якої вони були.
Еволюційні зміни у системі формування особового складу оновленої Державної ради полягали у перенесенні положень із запровадження дорадчих установ до устрою законодавчих, що обернулося цілою низкою її недоліків: приголомшлива перевага у ній дворянства, цілковита відсутність представників міського самоврядування, неправославних конфесій, занадто високий майновий ценз у земській курії, куріально-станова багатоступенева система виборів, щорічне свавільне усунення призначуваних радників, обмеження повноважень обираних радників позбавленням їх права участі у роботі департаментів, особливих присутствій та державної канцелярії, бути призначеними на посади міністрів, голів Ради міністрів та Державної ради. Вплив абсолютистського законодавства віддзеркалювався і у не передбаченому законами розпуску палат народного представництва на підставі завчасного надання голові Ради міністрів підписаних монархом порожніх бланків.
Повноваження Державної ради у конституційній монархії полягали у законодавчій ініціативі, бюджетному праві та праві нагляду за законністю дій уряду. Право законодавчої ініціативи носило залишковий характер: лише у разі відмови міністра від укладання законопроекту Державна рада могла виконати цю роботу, процедура якої мала надзвичайно складний характер. Їй був властивий подвійний процес - коли міністр підтримував “пропозицію” і коли не підтримував. Це право обмежувалось і правом монарха самостійно видавати закони у порядку верховного управління та у надзвичайному порядку. Уряд використовував і різні двозначності у формулюванні законів. Бюджетні повноваження також успадкували особливості формування бюджету абсолютистської доби, визначаючись не законом, а кошторисними правилами 1862 р., доповненнями до них 1890-х років та правилами від 8 березня 1906 р., які готувалися для повноважень Булигінської Думи. Вони надавали Державній раді право не опрацювання, не внесення “проекту” і не його ухвалення як законодавчого акту, а “розгляду” чи “обговорення”. Саме тому бюджетне право щодо цілої низки кошторисних асигнувань носило лише номінальний характер. Обмеженим у порівнянні з західноєвропейськими конституціями виявилось і право нагляду за законністю дій уряду. Оновлене законодавство успадкувало і особливості функціонування дорадчої Державної ради. Воно обмежило права державних радників і позбавило палату права самостійно скликати депутатів на сесію, переривати її і розпускати. Це право належало виключно монарху, який використовував його, разом з нечітким формулюванням поняття “сесії”, для ухвали законів та постанов проти волі палат у надзвичайному порядку.
Зміни характеру законодавчої діяльності Державної ради віддзеркалились у її трьох етапах, на першому з яких визначальною була боротьба проти думського радикалізму, на другому - співпраця, на третьому - розмежування особового складу на два непримиренні блоки - “чорний” та “прогресивний”, а також зміни характеру правового контролю Державною радою уряду проурядового запиту до антиурядового.
Орієнтаційні зміни в цілому полягали у радикальній зміні настроїв державних радників, їх поглядів на політику монархічного уряду, співвідношення сил ліберального та правого спрямування у середовищі особового складу Державної ради. Еволюційному процесу Державної ради у системі російської монархії були властиві дві чітко виражені тенденції: по-перше, прогресуюче зменшення кількісного складу правих сил і їхнього впливу на ухвалення рішень та формування в країні громадської думки і, по-друге, разюче зростання впливу ліберальної групи верхньої палати. Праві державні радники пройшли шлях від створення правих, монархічних і чорносотенних формувань та “чорного блоку” до підтримки у 1916 р. висунутих “прогресивним блоком” вимог навіть тими дворянськими та правими організаціями, які ще за рік до того вимагали повернення до абсолютизму та дорадчих палат. Упродовж еволюційного процесу змінилося відношення більшості членів Державної ради до монарха Миколи ІІ від підтримки його політики до прагнення замінити його на троні спадкоємцем. Цей процес обернувся зникненням політичних суперечностей у середовищі обираних державних радників, що відбилося у висуненні ними імператору вимог нагального формування відповідального перед народним представництвом “уряду довіри”, а також виникненням опозиційних сил і серед призначуваних членів палати. Суттєво змінився і характер стосунків Державної ради з Державною думою від виконання ролі “законодавчої пробки” до спільного створення з нею “прогресивного блоку”, програма діяльності якого перетворилася після падіння системи монархії на програму Тимчасового уряду. Ці зміни підтверджуються тим фактом, що саме призначувані державні радники брали участь у підготовці державного перевороту і у процесі примусу монарха до зречення престолу.
Еволюція партійних інтересів державних радників полягала в ініціюванні ними правого та чорносотенного руху в Росії на початку ХХ ст. Саме державні радники відіграли вирішальну роль у створенні чорносотенно-монархічних формувань у процесі революції 1905-1907 рр., у керівництві ними та ідейно-теоретичному спрямуванні їхньої діяльності. Головним програмним гаслом створених державними радниками означених формувань було збереження, а потім і відновлення абсолютизму, перетворення законодавчих установ на дорадчі. З іншого боку, саме державні радники відіграли значну роль в утворенні і особливо в опрацюванні програмних документів “прогресивного блоку”.
Найважливішим наслідком орієнтаційних змін виявився розкол депутатського корпусу палат народного представництва на два непримиренні блоки. Останні у своїй боротьбі за владу в умовах війни і неспроможності уряду адекватно реагувати на гострі виклики доби допустилися серйозних тактичних помилок, які долучилися до інших чинників краху монархічної системи. Імператор Микола ІІ усуненням палат народного представництва від вирішення життєво важливих задач за надзвичайних воєнних обставин певною мірою обумовив тактичні помилки “чорного” та “прогресивного” блоків.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Зінченко О.В. Державна рада Російської імперії 1906-1916 років: [Монографія] / О.В.Зінченко. - Харків: Колорит, 2005. - 308 стор.
Рецензії. Непомнящий А. Нове дослідження з історії організації влади в Російській імперії / А. Непомнящий // Культура народов Причерноморья. -- 2005. -- № 67. -- С.151-152.; Кащенко С.Г. Рецензія на монографію Зінченко Олени Володимирівни “Державна рада Російської імперії 1906-1916 років” / С.Г.Кащенко, О.В.Тимощук // Ученые записки Таврического национального ун-та им. В.И.Вернадского. Научный журнал. Серия «Юридические науки». - Т. 19 (58). - Симферополь, 2006. - № 1. - С.262-264.
2. Зінченко О.В. Еволюція проекту Державних Законів Російської імперії 23 квітня 1906 року / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2003.- № 43. - С.173-176.
3. Зінченко О.В. Попередники законодавчої Державної ради Російської імперії / О.В.Зінченко // Збірник наукових праць ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Історія та географія” - Харків, 2003. - Вип.14-15. - С.16-22.
4. Зінченко О.В. Право запиту Державної ради Російської імперії 1906- 1916 рр./ О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2004. - № 51. - Июль 2004. - С.102-104.
5. Зінченко О.В. Запровадження Державної ради Російської імперії 1801-1810 рр. / О.В.Зінченко // Збірник наукових праць ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Історія та географія”. - Харків, 2004. - Вип.16. - С.33-38.
6. Зінченко О.В. Устрій Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр./ О.В.Зінченко // Збірник наукових праць ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Історія та географія”. - Харків, 2004. - Вип.17. - С.36-41.
7. Зінченко О.В. Походження права законодавчої ініціативи Державної ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2004. - № 52. - Т.1. - Август 2004. - С.23-27.
8. Зінченко О.В. Бюджетні повноваження Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2004. - № 54. - Октябрь 2004. - С.305-307.
9. Зінченко О.В. Права державних радників Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. -Симферополь, 2004. - № 55. - Т.2. - Ноябрь 2004. - С.15-17.
10. Зінченко О.В. Законодавча ініціатива Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Сіверянський літопис. Всеукраїнський науковий журнал. - Чернігів, 2005. - Січень - лютий 2005. - № 1 (61). - С.43-46.
11. Зінченко О.В. Походження поняття “сесії” Державної ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В.Зінченко // Збірник наукових праць ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Історія та географія”. - Харків, 2005. - Вип.18. - С.51- 56.
12. Зінченко О.В. Порядок розгляду справ та діловодство Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2005. - № 57. - Т.2. - С.66 -68.
13. Зінченко О.В. Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2005. - № 61. - Май 2005. - С.84-87.
14. Зінченко О.В. Формування Загальних Зборів Державної Ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В.Зінченко // Вісник ХДАК. - Харків, 2005. - Вип. 16. - С.60-66.
15. Зінченко О.В. Російські державні радники і “Прогресивний блок” (серпень 1915 - лютий 1917 рр.) / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2005. - № 63. - Червень 2005. - С.108-112.
16. Зінченко О.В. “Чорний блок” Державної ради Російської імперії 1915- 1917 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2005. - № 65. - С.63-66.
17. Зінченко О.В. Комісії Державної ради Російської імперії 1906 - 1916 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. -Симферополь, 2005. - № 66. - С.21-24.
18. Зінченко О.В. Державні радники Російської імперії після падіння царизму / О.В.Зінченко // Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Історія та географія”. - Харків, 2005. - Вип.19-20. - С.14-21.
19. Зінченко О. Таємний засіб розпуску Державної думи та Державної ради Російської імперії 1906-1917 років / О.Зінченко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: Історичні науки. - Чернігів, 2006. - Вип. 33. - № 3. - С.189-193.
20. Зінченко О.В. Законодавча діяльність Державної ради Російської імперії у роки першої світової війни / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2006. - № 69. - С.213-216.
21. Зінченко О.В. Законодавство Державної ради Російської імперії між революцією 1905-1907 рр. і війною 1914-1917 рр. / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2006. - № 74. - С.160-163.
22. Зінченко О.В. Законодавча діяльність Державної ради Російської імперії до виникнення третьочервневої системи / О.В.Зінченко // Культура народов Причерноморья. Научный журнал. - Симферополь, 2006. - № 79. - С.77-79.
23. Зінченко О.В. “Прогресивний блок” Державної ради та Думи у радянській історіографії / О.В.Зінченко // Збірник наукових праць ХНПУ ім. Г.С.Сковороди. Серія “Історія і географія”. - Харків, 2007. - Вип.27. - С.63-71.
24.О. Зінченко. Теорія та практика лібералізації Російської імперії (друга половина ХІХ - початок ХХ століть). / О. Зінченко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія “Історичні науки”. - Чернігів, 2008. - Вип. 52. - № 5. - С.192-197.
25. Зінченко О.В. До столітнього ювілею запровадження Державної ради Російської імперії (Історичний досвід електоральної культури) / О.В.Зінченко // Проблеми формування електоральної культури населення. Збірник наукових статей. - Харків, 2005. - С.34-35.
26. Зінченко О.В. Польське питання в Державній раді Росії 1908-1914 рр. / О.В.Зінченко // Матеріали Круглого столу “Висвітлення історії національних меншин в курсах історії України та Росії”. - Харків, 2006. - С.90-98.
27. Зінченко О.В. Компетенція Державної ради Російської імперії 1810- 1905 рр. / О.В.Зінченко // Матеріали 7 Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта - 2004”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 50: Право. - С.16-17.
28. Зінченко О.В. Структура Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр./ О.В.Зінченко // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень - 2004”. Т. 4.: Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.8-9.
29. Зінченко О.В. Походження права законодавчої ініціативи Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр./ О.В.Зінченко // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу - 2004”. Т.48.: Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.11-12.
30. Зінченко О.В. Законодавча ініціатива Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Матеріали VІІІ Міжнародної науково- практичної конференції “Наука і освіта - 2005”. Т. 44.: Історія держави та права. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.27-28.
31. Зінченко О.В. Бюджетні повноваження Державної Ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В.Зінченко // Матеріали ІV міжнародної науково - практичної конференції “Динаміка наукових досліджень - 2005”. Т. 41.: Історія держави та права. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.35-36.
32. Зінченко О.В. Нагляд Державної ради Російської імперії 1906-1917 рр. за законністю управління державою/ О.В.Зінченко // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Наука та інновації - 2005”. - Т.5. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.83-85.
33. Зінченко О.В. Державні радники в революції та контрреволюції / О.В. Зінченко // Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції “Освіта і наука без кордонів - 2005”. Т. 29.: Історія. - Дніпропетровськ -Перемишль - Прага, 2005. - С.55-57.
34. Зінченко О.В. Законодавча діяльність Державної ради Російської імперії у 1906-1907 рр./ О.В.Зінченко // Матеріали ІІ Міжнародної науково- практичної конференції “Сучасні наукові дослідження - 2006”. Т. 2.: Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.46-48.
35. Зінченко О.В. “Мирний” період законодавчої діяльності Державної ради Російської імперії (1908-1913 рр.) / О.В.Зінченко // Материалы 1 международной научно-практической конференции «Наука и технологии: шаг в будущее - 2006 - Т. 4.: История. - Белгород: Роснаучкнига, 2006. - С.45-46.
36. Зінченко О.В. Законодавча діяльність Державної ради Російської імперії на її останньому етапі (1914-1917 рр.) / О.В.Зінченко // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Дні науки - 2006”. Т. 21.: Історія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С.46-48.
37. Зінченко О.В. Державна рада і праві формування Російської імперії 1900-1917 рр. / О.В.Зінченко // Суспільство і політичні інститути в умовах трансформації та реформ: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції. - Харків, 2008. - С.87-90.
38. Зінченко О.В. Захист прав державних радників Російської імперії 1906- 1917 років / О.В.Зінченко // Материалы ІІ международной научно-практической конференции “Современные научные достижения”. Том 3.: История. - Днепропетровск: “Наука и образование”, 2007. - С.20-22.
39. Зінченко О.В. Державна рада і конституціоналізм в Росії 1906-1917 років / О.В.Зінченко // Конституційно-політичний процес в Україні: ідеї, досвід, проблеми. Збірник тез. (За матеріалами ХVІІІ Харківських політологічних читань). - Харків, 2006. - С.52-53.
40. Зінченко О.В. Державна рада Росії у боротьбі за конкурентноздатність економіки на світовому ринку (історичний досвід започаткування глобалізації) / О.В.Зінченко // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України. Збірник тез (за матеріалами ХІХ Харківських політологічних читань). - Харків, 2007. - С.65-67.
41. Зінченко О.В. Представники України в Державній раді Російської імперії 1906 р. / О.В.Зінченко // Збірник тез доповідей ХL науково-практичної конференції, науково-педагогічних працівників, науковців, аспірантів та співробітників УІПА. - Частина 5. - Харків: УІПА, 2007. - С.9.
42. Зинченко Е.В. Политическое представительство в Государственном Совете Российской империи в 1906-1916 гг./ Е.В.Зинченко // ІХ политологические чтения “Социально - правовой механизм правотворчества”. - Харків, 1999. - С.6-7.
43. Зінченко О.В. Формування особового складу Державної ради Російської імперії 1906-1916 рр. / О.В.Зінченко // Матеріали науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень - 2003”. - Дніпропетровськ - Одеса - Львів, 2003. - Т. 2.: Право. - С.13-15.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Криза влади в царській Росії. Основний закон Російської Імперії про сутність самодержавної влади та царські маніфести 1905 року. Ценз і система подвійних виборів до Державної Думи. Державно-правові реформи, обумовлені подіями першої російської революції.
реферат [20,7 K], добавлен 27.10.2010Дослідження напрямків та форм діяльності уряду Центральної Ради, керівних та місцевих земельних органів, через які велося втілення аграрної політики. Характеристика стану земельних відносин в українському селі напередодні лютневої революції 1917 року.
магистерская работа [91,0 K], добавлен 11.08.2013Основные исторические и социальные причины первой русской революции 1905–1907 гг., ход и основные события, оценка результатов и последствия. Февральская революция 1917 года: предпосылки и основные события, анализ роли и значения в российской истории.
контрольная работа [34,1 K], добавлен 11.12.2013Історія створення в 1917 році Центральної Ради, яка започаткувала новий етап активного державотворення в Україні, що мало на меті перетворення її на істинно незалежну та демократичну державу. Ліквідація колишніх місцевих управ. Судова реформа 1917 року.
реферат [44,8 K], добавлен 23.03.2015Становище в Україні після повалення царизму. Три табори влади в Україні: місцеві органи влади Тимчасового уряду; Українська Центральна Рада; Ради робітничих солдатських та селянських депутатів. Взаємовідношення Центральної Ради та Тимчасового Уряду.
контрольная работа [35,0 K], добавлен 07.03.2009Деятельность мусульманских депутатов Государственной Думы 1-4 созывов и либеральное движение в Башкирии в 1905-1907 годах. История становления и формирование башкирского национально-освободительного движения. Первые башкирские съезды и их решения.
дипломная работа [83,4 K], добавлен 23.12.2009Лютнева революція в Росії та початок державного відродження України. Утворення Центральної Ради та I Універсал. Проголошення Української Народної Республіки. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності. Гетьманський переворот, директорія УНР.
реферат [31,4 K], добавлен 25.11.2010Аналіз ставлення конституційно-демократичної партії до Українського національно-визвольного руху в період березня-липня 1917 р. Саме заперечення кадетами автономії України зумовило липневу урядову кризу.
статья [22,3 K], добавлен 15.07.2007Революція в Росії 1905-1907 роки - перша демократична революція у Російській імперії. Початок революції поклали події 9(22).1.1905 у Петербурзі. Маніфест 17.10.1905 сприятливо позначився на розвитку українського національно-визвольного руху.
реферат [16,2 K], добавлен 07.12.2008Судьба крестьянства, его положение в России в начале ХХ века. Российская империя представляла собой абсолютную монархию. В России сохранялось общинное землевладение. Крестьянское движение в 1905-1907 годах. Столыпинская земельная реформа. Кооперация.
автореферат [34,4 K], добавлен 10.03.2009Причины революции в 1905-1907 гг. в Беларуси. Этапы развития революционного процесса, его итоги. Политика и тактика царизма, общероссийских и национальных партий в период спада революции. Экономическое и политическое развитие Беларуси в 1907-1917 гг.
реферат [47,4 K], добавлен 30.04.2016Революция 9 января 1905 г. (буржуазно-демократическая революция). Февральская революция 1917 г. (буржуазно-демократическая революция). Октябрьская революция 1917 г. (социалистическая революция).
доклад [10,6 K], добавлен 22.01.2004Історичні передумови утворення Центральної Ради України. Значення та характеристика I і ІІ Універсалів Центральної Ради й реакція на них Тимчасового уряду. Домагання автономії у складі демократичної Росії - головний зміст стратегії Центральної ради.
реферат [27,0 K], добавлен 22.09.2010Общенациональная оппозиция авторитарному режиму и ее легализация. Либеральные партии на путях реформистской альтернативы. Леворадикальные партии и оппозиция в годы первой мировой войны. Революция 1917 г. как результат социально-экономических противоречий.
дипломная работа [114,1 K], добавлен 12.08.2015Умови і причини жовтневої революції 1917 року. Лютнева революція 1917 року та можливі варіанти її розвитку. Соціалістична революція, її причини та головні наслідки, етапи розвитку та підсумки. Відношення російської інтелігенції до революційних подій.
контрольная работа [41,6 K], добавлен 20.05.2011Петиция рабочих и жителей Петербурга для подачи Николаю II. Основные этапы первой революции 1905-1907 гг. Кровавое воскресенье 9 января 1905 г. Экономическая забастовка печатников. Высочайший манифест от 17 октября 1905 г. Политические партии в революции.
презентация [7,0 M], добавлен 14.09.2012Загальна характеристика Центральної Ради – крайового органу влади. Основні особливості партійного складу Центральної Ради. Значення права Української держави на заснування консульства в багатьох містах Росії. Зовнішня політика Центральної Ради та причини
реферат [32,6 K], добавлен 24.12.2011Утворення Української Центральної Ради. Досягнення та прорахунки Центральної Ради. Місцеві органи управління. Органи влади Української Народної Республіки. Проблеми відношення і побудування української державності. Падіння Української Центральної Ради.
курсовая работа [43,0 K], добавлен 04.06.2014Причины, задачи, итоги и движущие силы революций. Особенности первой русской революции: революционно-демократический и буржуазно-либеральный потоки. Превращение России в результате февральской революции 1917 года в одну из наиболее демократичных стран.
реферат [28,9 K], добавлен 14.10.2009Условия труда и быта рабочих. Отношения рабочих с администрацией мастерских. Становление рабочего класса в г. Красноярске в 1898 – 1917 гг. и 1917 – 1928 гг. Появление профсоюза, его деятельность в 1905-1928 гг.
курсовая работа [103,6 K], добавлен 02.07.2009
