Повсякденне життя студентської молоді України (1950–1960 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут історії України

УДК 3718;378.18(477)“1950/1960”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Повсякденне життя студентської молоді України (1950 - 1960-ті рр.)

07.00.01 - історія України

Хоменко Наталія Михайлівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис студентський соціальний девіація

Робота виконана у відділі історії України другої половини Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник

доктор історичних наук, професор, Член-кореспондент НАН України Даниленко Віктор Михайлович, Інститут історії України НАН, завідувач відділу історії України другої половини ХХ ст.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор, Удод Олександр Андрійович, Інститут історії України НАН, завідувач відділу української історіографії

кандидат історичних наук, доцент, Коляструк Ольга Анатолівна, докторант Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова

Захист відбудеться 26.12.2008 р. о "14.00" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 при Інституті історії України НАН України (адреса: 01001, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту історії України НАН України (адреса: 01001, Київ-1, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий 25.11. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор історичних наук, професор Гуржій О.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Період незалежності України став новим витком розвитку не тільки українського суспільства, а й її історії. Вітчизняні дослідники прагнуть об'єктивно переосмислити минуле нашого народу, активно вивчати ті сфери життя людини, які для неї є звичними, щоденними та необхідними, до проблем людського буття і діяльності конкретних людей, - тобто все те, чого вузько і заполітизовано лише іноді торкалися радянські історики. Відстежуючи певні тенденції у змінах поведінки, побуту, настроїв, які безпосередньо залежали від соціально-економічної та політичної ситуації в країні, сучасні дослідники мають узагальнити та осмислити досвід минулого, аби їх нащадки не повторювали таких самих помилок в майбутньому.

Дослідження історії у народознавчих традиціях сприятиме гуманізації суспільства та надасть можливість науці розвиватися у світовому історичному просторі. Українські вчені мають наповнити фонд праць з історії повсякденності новими розвідками, підняти загальнотеоретичний та концептуальний рівень української історичної науки.

Вибір теми “Повсякденне життя студентської молоді України (1950-1960-ті рр.)” визначається тим, що на сьогоднішній день в історичній науці не існує комплексних праць, присвячених аналізу соціального феномену студентства 1950-1960-х рр., хоча саме в студентські роки формується світогляд, переконання, характер, які визначають шлях людини практично на все подальше життя. Дослідження ролі і місця студентства в суспільній структурі, специфіки його світогляду, становлення особистості надає можливість простежити і проаналізувати деякі особливості розвитку радянського суспільства зазначеного періоду.

Вивчення повсякденності дозволяє дослідити не тільки матеріально-предметний простір людини, а також її внутрішній світ, звички, умови формування світогляду, життєвих позицій, принципів, норм поведінки, морально-психологічні особливості, взаємовідносини з іншими соціальними групами. Студентство - як молода соціально-демографічна група - найбільш відкрите до суспільних новацій, знаходилося у постійному внутрішньому пошуку, в процесі якого формувався світогляд, визначалися духовні, політичні та ін. переконання, цілі, інтереси, мотивації, життєві пріоритети. Зважаючи на тоталітарний режим, що панував в країні, саме тому поколінню було найскладніше визначитися із своїми переконаннями, дати оцінку зовнішнім та внутрішньополітичним подіям у країні та світі, розібратися у собі, у своїх симпатіях чи антипатіях.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконано у відділі історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України НАН України й узгоджено з плановою темою відділу “Повсякденне життя в Україні у повоєнний період (друга половина 40-х - середина 50-х рр. ХХ ст.)” (державний реєстраційний номер 0104U003495).

Об'єктом дослідження є радянська повсякденність і рівень життя населення України у 1950-1960-х рр. ХХ ст.

Предметом дослідження є повсякденне життя студентської молоді України як окремої соціальної групи в умовах радянської системи 1950-1960-х рр. Увага зосереджена на аналізі особливостей фінансово-побутових умов, ставлення до навчання, умов формування світогляду, життєвих цінностей; настроїв та реагування на політичні і соціально-економічні заходи держави, релігійної поведінки, проявів соціальних девіацій у середовищі студентської молоді, участі студентства у громадському житті ВНЗ та особливостей використання вільного від навчання часу.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1950-1960 рр., тобто три відносно завершені та цілісні етапи історичного розвитку СРСР: останні роки правління Й.Сталіна, роки хрущовської “відлиги” та період розгортання брежнєвського “застою”. Динаміка змін у повсякденному житті студентства максимально проглядається при урахуванні саме цих трьох послідовних періодів, позначених передусім особистістю керівника країни. Увагу зосереджено переважно на перших двох періодах, де особливий інтерес викликають події 1953 та 1956 рр., які суттєво вплинули на світогляд та спосіб життя багатьох громадян УРСР.

Територіальні межі дослідження визначаються кордонами Української РСР вказаного періоду.

Мета дослідження: на основі комплексного аналізу джерел об'єктивно проаналізувати особливості повсякденного життя студентської молоді України перших повоєнних десятиліть.

Відповідно до поставленої мети визначені такі завдання:

Ш схарактеризувати джерельну базу та стан наукової розробки теми;

Ш дослідити умови студентського побуту та рівень матеріального забезпечення;

Ш простежити ставлення студентства до навчання, до суспільно-політичних дисциплін та визначити вплив навчальних предметів, індивідуальності викладачів на формування світогляду студентів;

Ш з'ясувати умови формування суспільно-політичних настроїв у студентському середовищі;

Ш виявити, які настрої та судження щодо релігії побутували серед студентів;

Ш проаналізувати специфіку соціальних девіацій у повсякденному житті студентства;

Ш дослідити особливості, форми та якість студентського відпочинку.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що до цього часу заявлена тема не була виділена як предмет спеціального дослідження. Дана дисертація, присвячена повсякденному студентському життю 1950-1960-х рр., є однією з перших у вітчизняній науці. Робота є комплексною, що проявляється у всебічному вивченні повсякденного студентського життя: фінансово-побутових умов (житлові проблеми, харчування, одяг, медичне забезпечення) та його соціально-культурних аспектів (суспільно-політичні настрої, соціальна поведінка, ставлення до навчання, дозвілля). До наукового обігу залучено значну кількість нових матеріалів із 5 архівів України та 2 архівосховищ Російської Федерації. В роботі використано метод усної історії, завдяки чому було суттєво доповнено загальну картину студентського повсякдення.

Показано житлові та побутові умови життя, фінансову забезпеченість (стипендії та додаткові підробітки). З'ясовано, яке ставлення до навчальних дисциплін побутувало у студентському середовищі; вивчено місце і роль особистості викладача у навчально-виховному процесі та у формуванні світогляду молодих людей. Проаналізовано вплив політичних подій в СРСР та світі на життя студентів та досліджено, які суспільні, політичні, культурно-релігійні настрої та переконання існували у студентському середовищі; досліджено умови їх формування та способи висловлення. Виявлено специфічні риси у сприйнятті західноукраїнським студентством політики держави, їхнє ставлення до релігії. Проаналізовано соціальні девіації та причини їх появи в студентському середовищі. Висвітлено особливості студентського дозвілля, яке умовно можна поділити на офіційний (державний) та неофіційний (індивідуальний) відпочинок.

Практичне значення дисертації. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані при викладанні основних та спеціальних курсів з історії України ХХ століття, з історії повсякденності, у написанні узагальнюючих наукових праць, навчальних посібників із соціальної історії.

Апробація результатів. Основні положення та висновки дослідження відображені в доповідях і повідомленнях автора на міжнародних наукових конференціях: ІІ Міжнародній науковій конференції “Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХІХ - ХХ століттях” (Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського, 26-27 жовтня 2006 р.); Міжнародній науковій конференції “Каразінські читання” (Харківський національний університет ім. В.Каразіна, 20 квітня 2007 р.); ІІІ Міжнародних “Гуржіївських читаннях” (Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, 20-21 вересня 2007 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Шевченківська весна” (Київський національний університет імені Т.Шевченка, 20-21 березня 2008 р.).

За матеріалами дисертації опубліковано 7 статей у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, загальним обсягом 5,3 др. арк.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв'язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (584) і списку вживаних скорочень. Загальний обсяг дисертації - 203 с.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його хронологічні рамки, розкрито наукову новизну та практичне значення, подаються відомості про апробацію дисертаційної роботи.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” проаналізовано стан наукової розробки теми, подано загальну характеристику джерел та літератури, обґрунтовано методологію. В історіографічному процесі досліджуваної проблеми можна умовно виділити два етапи. І - 1950-1980-х рр. - представлений працями радянських вчених, ІІ - поч. 1990 рр. - поч. ХХІ століття - розробками зарубіжних та вітчизняних істориків. Обидва етапи включають праці дослідників з української діаспори.

На 1950-1980-ті рр. припадає значна кількість різнопланових узагальнюючих праць, які не дивлячись на закономірну заідеологізованість, фрагментарно аналізували культурні та освітні, навчальні і виховні, правові, дозвіллєві та матеріальні проблеми студентів Молодёж твои права и обязаности / А.Безуглов, А.Ярко, А.Первушин. - М.: Юридическая литература, 1968, - 279 с.; Лопата П.П. Студент і соціалістичне суспільство (конспект лекцій) / ред. С.Брудний. - Одеса: Одеський політехнічний інститут, 1969. - 30 с.; Студентські будні. - К.: Молодь, 1958. - 107 с.; Курылёв Б. Некоторые впросы учёбы, быта, и отдыха студентов. - К.: Киевский Ордена Ленина та фізичне виховання та побут студентів. Матеріали першого Республіканського зльоту студентів активістів / Відп. ред. В.К.Логвиненко. - К.: Видавництов Київського університету, 1970. - 134 с.; Логунова М.М., Чирков С.М. Молоді господарі країни: історично-соціологічний нарис. - Київ: Політвидав України, 1981. - 119 с..

Питання комуністичного, патріотичного, інтернаціонального та атеїстичного виховання студентів висвітлені у розробках Б.Кучменка, І.Шкурка, В.Косташа, Г.Пономаренко, Є.Зайцевої. Залучення студентів до виробництва аналізував Ю.Борисенко, участь студентства у наукових товариствах - М.Кравець. Проблемам вищої педагогічної школи присвячено розвідки В.Браницького, М.Головка, вищої технічної освіти - І.Кривого, М.Марущака, О.Пучка. В основному дослідники підкреслювали позитивні зрушення, які відбулися в освітній галузі тих років.

Специфіку розвитку вищої школи на Західній Україні вивчали А.Ігнатенко, В.Боролюк, Д.Юхнович. Вагомою працею з історії становлення вищої школи цього регіону у повоєнний період стала монографія Р.Ростикуса Ростикус Р.П. Розвиток і зміцнення вищої школи в західних областях України в післявоєнний період. - Чернівці: Вид-во ЧДУ, 1957. - 218 с..

Значний фактичний матеріал з історії функціонування вищої школи УРСР узагальнено у працях Ю.Даденкова, В.Пітова, В.Єлютіна, Г.Єфименка. Зокрема, розглянуто кількісні та якісні показники зростання студентського контингенту та розкрито стан матеріально-навчального забезпечення ВНЗ УРСР Єфименко Г.П. Важлива державна справа. - К.: Вища школа, 1959. - 79 с.; Вища школа на новому етапі / З досвіду перебудови вищої школи на Україні // В.І. Пітов, В.М.Попов, І.С.Дзюбко / Під ред. М.М.Артинова. - К.: Держполітвидав УРСР, 1961. - 230 с.; Даденков Ю.М. Перспективы развития высшей школы на Украине. - К.: Радянська школа, 1962. - 126 с.; Высшая школа СССР за 50 лет (1917 - 1967) / Под ред. Елютина В.П. - М.: Высшая школа, 1967. - 272 с.; Вища школа Української РСР за 50 років / Під ред. Пітова. В.І. - Ч.2. - К.: Видавництво Київського університету, 1968. - 539 с..

До наукових праць 1950-1980-х рр., які частково висвітлювали життя студентської молоді у контексті історії окремих ВНЗ, можна віднести праці В.Здоровеги, О.Довганича, І.Кобилянського та ювілейні збірники Здоровега В. Львівський ордена Леніна Державний університет імені І.Франка. - Львів: Видавництво Львівського університету, 1973. - 40 с.; Кобилянський І.Ю. Чернівецький університет. - Ужгород: Карпати, 1975. - 33 с.; Довганич О.Д. Ужгородський державний університет. - Ужгород: Карпати, 1984. - 78 с.; Чернівецький університет. (Нарис) / В.К.Боролюк (відп. ред.) - Львів: Вища школа; Видавництво при Львівському ДУ, 1975. - 192 с. тощо..

Радянські соціологічні комплексні та колективні дослідження проблем студентської молоді починають рясніше з'являтися з 1960-х-1970-х рр. Увага цих праць в основному зосереджувалася на проблемах формування особистості студента, виховання, підготовки до участі в соціальних процесах, його інтересів, моральних та естетичних потреб Рубин Б., Колесников Ю. Студент глазами социолога. [Социологические проблеми воспитания]. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовського ун-та, 1968. - 277 с.; Лисовский В.Т. Советское студенчество: социологический очерк. - М.: Высшая школа, 1976. - 304 с.. Студентське дозвілля досліджувалося у працях Г.Науменка, А.Орлова, Б.Грушина та ін. Грушин Б.А., Чикин В.В. Лицо поколения. Результаты последнего опроса. “Институт общественного мнения”. - М.: Правда,1961. - 64 с.; Иконникова С.Н., Лисовский В.Г. Молодёж о себе, о своих сверстниках (соц. исследования). - Л.: Лениздат, 1969. - 134 с.; Науменко Г., Орлов А. Дозвілля молоді. - К.: Молодь, 1973. - 98 с.; в основному ці праці надавали рекомендації щодо раціонального використання студентами вільного часу.

Цікавими для наукового аналізу є праці вчених діаспори України. І.Коляска присвятив функціонуванню освіти в радянській Україні монографію, в якій звернув увагу на інтенсивну русифікацію та дискримінацію у сфері фінансування цієї галузі Коляска І.В. Освіта в Радянській Україні: Пер. з англ. - Toronto: Martin, 1970. - 246 с. . Г.Костюк проаналізував особливості тоталітарної системи та її вплив на соціально-економічні, культурні процеси в Україні Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки). -К.: Смолоскип, 1995. - 508 с..

Науковці радянського історіографічного періоду накопичили значний фактичний матеріал, але проаналізували лише окремі аспекти цієї проблеми. Однак дослідження радянського часу характеризуються надмірною ідеологізацією та перевищенням ролі партії у житті вищої школи, тому весь наявний фактаж потребує об'єктивного переосмислення. Роботи вчених, які вивчали повсякденне життя студентів відсутні, чим і обумовлене звернення автора до студіювання цієї теми.

Наступний історіографічний період - від 1990-тих рр. до сьогодення - умовно можна поділити на такі проблемні блоки:

1) До першого можна віднести дисертаційні дослідження, безпосередньо присвячені становленню та діяльності ВНЗ в Україні 1950-1960-х рр. і розвитку науки, в яких проаналізовано вплив тоталітаризму на навчальний процес у ВНЗ, однак побічно висвітлені окремі епізоди повсякденного життя студентства Легун Ю.В. Розвиток науки в Україні у 60-х роках ХХ століття: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Легун Юрій Вікторович. - К., 1995. - 204 с.; Мельник К.М. Розвиток науки в Україні у 1950-х роках ХХ століття: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Мельник Катерина Миколаївна. - К., 1999. - 204 с.; Сергійчук О.М. Вища школа України в умовах лібералізації суспільного життя 1953 - 1964 рр.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Сергійчук Олена Миколаївна. - К., 2002. - 229 с.; Домбровська С.М. Розвиток вищої школи в Харкові у період тимчасової лібералізації тоталітарної системи (друга половина 50-х - перша половина 60-х років ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук: спец. 07.00.01 “Історія України” / С.М.Домбровська. - Харків, 2006. - 21 с.; Куцаєва Т.О. Розвиток вищої освіти в УРСР (1965 - 1985 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Куцаєва Тамара Олександрівна. - К., 2007. - 208 с. . Важливе значення для розуміння даної проблеми мають праці О.Завальнюка, О.Комарніцького, А.Климова, В.Курила, А.Пархоменка та матеріали ювілейних збірників, присвячені історії окремих ВНЗ Завальнюк О.М., Комарніцький О.Б. Кам'янець-Подільський державний університет. - К-П: Абетка-НОВА, 2003. - 108 с.; Історичний факультет Київського національного університету імені Т.Шевченка: минуле й сьогодення (1834 - 2004 рр.) / Від. ред. Г.Д.Казьмирчук. - К.: Прайм-М, 2004. - 354 с.; Під покровительством музи Кліо. Історичному факультету Ужгородського університету - 60 років / М.Волошин та ін. (упор.). - Ужгород: Вид-цтво УНУ, 2005. - 280 с. та ін..

2) До другого блоку відносимо праці, присвячені історії інтелігенції, де проблематика із даної дисертаційної теми висвітлюється досить побіжно, але в той же час надає можливість вивчити роль та місце молоді у культурному житті країни. Зокрема, у працях О.Рубльова та Ю.Черченка, Р.Попп проаналізовано взаємовідносини західноукраїнської інтелігенції з режимом повоєнного періоду Рубльов С.О., Черченко Ю. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції (20 - 40 роки ХХ ст.) - К.: Наукова думка, 1994. - 350 с.; Попп Р. Інтелігенція Львова в 1944-1953 роках (історико-соціологічний аспект): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец: 07.00.01 “Історія України” / Р.Попп. - Львів, 2003. - 18 с.. Впливу тоталітаризму на культурну сферу присвячено працю В.Юрчука Юрчук В.І. Культурне життя в Україні у повоєнні роки: світло і тіні. - Київ: Асоціація “Україно”, 1995. - 80 с.. Формуванню національної свідомості української молоді у другій половині ХХ ст. приділено увагу в монографіях М.Багмета та Ж.Шевчук Багмет М.О. Молодь і відродження національної свідомості. - К.: Либідь, 1992. - 162 с.; Шевчук Ж.А. Інтелігенція України у формуванні національної свідомості, духовності, розвитку української мови (історичний нарис). - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2006. - 248 с..

3) На даному етапі розвитку історичної науки інтерес багатьох дослідників прикутий до проблем молодіжного (Д.Табачник, В.Головенько, О.Корніївський, Т.Пашиніна)Табачник Д.В., Головенько В.А., Корніївський О.А. Чорні роки комсомолу. - К.: Молодь, 1990. - 139 с.; Пашиніна Т.С. Молодіжний рух в Україні в другій половині 50 - 80-х рр. ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец: 07.00.01 “Історія України” / Т.С.Пашиніна. - Київ, 2004. - 19 с., національно-визвольного руху (А.Русначенко, Р.Ковалюк) Русначенко А.М. Національно-визвольний рух в Україні: середина 50-х - початок 1990-х років. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1998. - 720 с.; Ковалюк Р. Український студентський рух на західних землях, ХІХ - ХХ століття. - Львів: Інститут українознавства імені І.Крип'якевича, НАН України, 2001. - 420 с., інакодумства та дисидентства в УРСР 1940-1980-х рр., не останню роль в яких відіграла студентська молодь (Ю.Курносов, Г.Касьянов, Ю.Данилюк, О.Бажан, Б.Захаров) Курносов Ю.О. Інакомислення в Україні (60-ті - І половина 80-х рр. ХХ століття). - К.: Інститут історії України, 1990. - 222 с.; Касьянов Г.В. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960 - 80-х роках. - К.: Либідь, 1996. - 224 с.; Данилюк Ю.З., Бажан О.Г. Опозиція в Україні (II половина 50-х - 80-х років XX століття). - К.: Рідний край, 2000. - 616 с.; Захаров Б.Є. Нарис історії дисидентського руху в Укріїні (1957 - 1987). (Харківська правозахисна група). - Х.: Фоліо, 2003. - 144 с.. Вченими цієї історіографічної підгрупи фрагментарно відображено суспільно-політичні настрої молоді (в період “сталінщини”, хрущовських реформ та в період їх згортання) Марусик Т. Західноукраїнська гуманітарна інтелігенція: реалії життя та діяльність (40 - 50-х рр.). - Чернівці: Видавництво “Рута” ЧНУ, 2002. - 463 с.; Генега Р.Я. Студентство міста Львова в українському національному русі (1944 - 1953): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец: 07.00.01 “Історія України” / Р.Я.Генега - Львів, 2007. - 20 с.. Тематика руху опору студентів ВНЗ Західної України розробляється В.Трофимовичем.

4) Виникнення напряму “історія повсякденності” у світовій та вітчизняній історіографії є предметом досліджень ряду зарубіжних та російських дослідників, які намагаються з'ясувати що є джерельною базою, предметом та методами дослідження даного напрямку Тош Дж. Стремление к истине. Как овладеть мастерством историка / Пер. с анг. Коробочкина М. - М.: Весь мир, 2000. - 296 с.; Кром М. Историческая антропология. Пособие к лекционному курсу. - СПб., Издательство Европейского университета, 2000. - 162 с.; Поляков Ю. Человек в повседневности (исторические аспекты) // Отечественная история. - 2000. - № 3. - С. 125-132; Пушкарёва Н.Л. Предмет и методы изучения повседневности // Этнографическое обозрение. - 2004. - № 1. - С. 3-19.. Російська історіографія з історії повсякденності містить чималу кількість дисертаційних та монографічних робіт, в яких перевага надається дослідженню певних соціальних груп, життя міст і сіл у різні історичні епохи Антипина В.А. Повседневная жизнь советских писателей в 1930 - начало1950-х гг.: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 / Антипина В.А. - Москва, 2005. - 252 с.; Абрегова Ж.О. Повседневная жизнь сельского населения Кубани: конец XIX - первая треть XX вв.: дис. ... канд. ист. наук: 07.00.02 / Абрегова Ж.О. - Майкоп, 2004. - 196 с.; Кушнерева Ю.В. 1960-е: иллюзии и разочарования. - Москва: МИРОС, 1999. - 167 с.; Токарев С.В. Повседневная жизнь провинции в период обсуждения, принятии и реализации Конституции СССР 1936 года. - Курск: ЮМЭК, 2002. - 59 с. тощо.. На особливу увагу заслуговує дослідження О.Зубкової Зубкова Е.Э. Послевоенное советское общество: политика и повседневность. 1945 - 1954 гг. - М.: РОССПЭН, 1999. - 229 с., висвітлено повсякденне життя радянських людей у післявоєнний період.

Важливе методологічне значення для дослідження повсякденності мають праці українських дослідників: О.Удода, О.Коляструк, О.Стяжкіної, В.Головка Удод О. Історія і духовність. - К.: Генеза, 1999. - 148 с.; Його ж. Про історію повсякденності // Бористен. - 2000. - № 4 (106). - С. 9-10; Його ж. Історія повсякденності як методологічна проблема. За людинознавчу історію України (про актуальність історії повсякденності) //http://www.novadoba.org.ua/data/metod/udod.ttml; Коляструк О. Предмет історії повсякденності: історіографічний огляд його становлення у зарубіжній та вітчизняній історичній науці // УІЖ. - 2007. - № 1. - С. 174-184; Коляструк О.А. Історія повсякденності як об'єкт історичного дослідження: історіографічний та методологічний аспекти. - Х.: Курсор, 2008. - 122 с.; Головко В. “Риба та м'ясо” історії повсякденності: теоретичні засади напряму // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. - К.: Інститут історії України НАН України, 2007. - Вип. 17. - С. 87-101.. Останнім часом було накопичено чимало публікацій з історії повсякденності радянського періоду в збірниках Інституту історії України НАНУ “Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика” (2004-2008); з'явилася низка дисертацій українських вчених, увага яких зосереджена на вивченні особи, людських спільнот, їх цінностей та проблем тощо (Ю.Ніколайця, В.Кононенка, О.Ісайкіної, М.Лободи, О.Лукашевича, М.Герасимової, О.Прохоренко Ніколаєць Ю.О. Морально-політичний стан населення та воїнів Червоної армії в перший період Великої вітчизняної війни (на матеріалах України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец: 07.00.01 “Історія України” / Ю.О.Ніколаєць. - Київ, 1999. - 19 с.; Кононенко В.В. Суспільно-політичні настрої та моральний стан населення України в повоєнний період (1945 - 1953 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Кононенко Валерій Васильович. - Вінниця, 2004. - 231 с.; Ісайкіна О.М. Побут та дозвілля міського населення України в повоєнний період (1945 - 1955 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец: 07.00.01 “Історія України” / О.М.Ісайкіна. - Київ, 2006. - 20 с.; Лукашевич О.М. Побут та дозвілля сільського населення України (1920-1930 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец: 07.00.01 “Історія України” / О.М.Лукашевич. - Київ, 2006. - 19 с.; Лобода М.К. Використання трудових ресурсів у відбудові важкої промисловості України (1943 - 1950 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Лобода Марина Костянтинівна. - К., 2007. - 233 с.; Герасимова М.С. Повсякденне життя населення Донбасу в 1945 - 1953 рр.: дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / Герасимова Марина Сергіївна. - Донецьк, 2007. - 280 с.). Це свідчить про актуальність та перспективу розвитку історії повсякденності в Україні.

5) Слід відзначити історіографічну підгрупу, до якої належать дослідження сучасних соціологів, в якій проаналізовано суспільно-політичну активність, проблеми дозвілля студентства 1960-1980 рр. Социальный облик молодёжи (на материалах Украинской ССР) / А.И.Вишняк, Н.Н.Чурилова, С.А.Макеев/ АН УССР институт философии. - К.: Наукова думка, 1990. - 216 с.; Победа Н. Молодёжная субкультура. - Одесса: Астроринт, 1999. - 282 с..

6) До шостого блоку умовно відносимо узагальнюючі праці вітчизняних, діаспорних та зарубіжних вчених, що характеризують досліджуваний період. Даної тематики побіжно торкався автор праць з історії України ХХ століття В.Баран. Зокрема, у його роботах проаналізовано політику русифікації ВНЗ в 1960-ті рр. Баран В.К. Україна після Сталіна. Нарис історії 1953 - 1985 рр. - Львів: МП “Свобода”, 1992. - 123 с.;

Баран В. Україна 1950 - 1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. - Львів: Інститут українознавства ім. І.Крипякевича НАН України,1996. - 448 с.. У спільній праці В.Даниленка та В.Барана на основі нових концептуальних засад переосмислено культурний, політичний та соціально-економічний розвиток радянського суспільства Україна крізь віки: В 15 т. / Під ред. Смолія В.А. - Т.13. Україна в умовах системної кризи (1946 - 1980 рр.) / В.К.Баран, В.М.Даниленко. - К.: Альтернативи, 1999. - 303 с..

Л.Ковпак у своїх дослідженнях у контексті загальних суспільно-політичних подій приділяє увагу соціально-побутовим умовам життя населення України в період 1945-2000 рр. Ковпак Л.В. Соціально-побутові умови життя населення України ХХ ст. (1945 - 2000 рр.). - НАН України. Інститут історії України. - К., 2003. - 250 с.; Ковпак Л.В. Найближча історія: Україна 1945-2000 рр. - К.: Наш час, 2007. - 248 с..

Серед узагальнюючих праць, в яких історики намагаються проаналізувати події досліджуваного періоду, що відбувалися в різних сферах життя України, слід відзначити дослідження українських закордонних вчених Т.Гунчака, О.Субтельного та Б.Кравченка. Останній значну увагу приділив формуванню національної свідомості та динаміці соціальних змін у житті українців у ХХ ст. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: нариси політичної історії. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.; Субтельний О. Україна: історія. - К.: Либідь, 1994. - 736 с.; Кравченко Б. Соціальні зміни та національна свідомість в Україні ХХ століття. - К.: Основи, 1997. - 423 с..

Політичні та соціальні настрої населення Радянського Союзу у зазначений період є предметом досліджень багатьох російських вчених, зокрема Ю.Аксютина, О.Пижикова, Р.Піхої та ін. Опенкин Л.А. Оттепель: как это было (1953 - 1955 гг.). - Москва: Знание, 1991. - 64 с.; Пихоя Р.Г. Советский Союз: история власти. 1945 - 1991. - Новосибирск: Сибирский хронограф, 2000. - 678 с.; Пыжиков А.В. Хрущёвкая “оттепель”. - Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - 511 с.; Аксютин Ю. “Хрущовская оттепель” и общественные настроения в СССР в 1953 - 1964 гг. - М.: РОССПЭН, 2004. - 488 с.. Настрої та особливості повсякденного життя радянського студентства післявоєнних років висвітлено у монографії О.Сіліної Силина Л.В. Настроения советского студенчества. 1945 - 1964 гг. - Москва: Русский мир, 2004. - 236 с.. Дисидентство, інакомислення та шестидесятництво з 1990-х рр. стало предметом зацікавлень російських вчених - Л.Алексєєвої, С.Голдирга, О.Безбородова Алексеева Л.М. История инакомыслия в СССР. Новейший период. Вильнюс - Москва: Весть, 1992. - 352 с.; Алексеева Л.М., Голдырг С.П. Поколение оттепели: Воспоминания. - М.: Захаров, 2006. - 432 с.; Безбородов А.Б. Феномен академического диссиденства в СССР. [Учебное пособие по спецкурсу]. - Москва: Российский госсударственный университет, 1998. - 73 с..

Повоєнний період історії УРСР та СРСР все більше привертає увагу зарубіжних істориків Дж.Боффа та Дж.Хоскінга, які зробили спробу охарактеризувати всі етапи розвитку Радянського Союзу (1917-1991) Боффа Дж. От СССР к России. История неоконченного кризиса. Ч. ІІ. 1964 - 1994: Пер. Хаустовой Л.Ю. - М.: Международные отношения, 1996. - 320 с.; Хоскинг Дж. История Советского Союза. 1917 - 1991 / Пер. с англ. П.Куценкова. - Смоленськ: Русич, 2001. - 496 с.. Німецька дослідниця Е.Ноель-Норман у своїй праці приділяє увагу питанню суспільної думки в СРСР, яка формувалася на основі настроїв різних соціальних груп Ноэль-Нойман Є. Общественное мнение: открытые спирали молчания. - М.: Пресс-Академия, 1996. 351 с..

Таким чином проаналізований масив наукової літератури засвідчує відсутність в українській історіографії праць, де предметом окремого дослідження було б виділено основні аспекти повсякденного життя студентів УРСР в 1950-1960-х рр., тому актуальність у вивченні даного питання є очевидною. Ряд вчених торкається питань ідеологізації навчального процесу ВНЗ; у окремих працях побічно аналізуються настрої студентів. Автори загальних праць життєдіяльність цієї соціально-демографічної групи частіше досліджують у контексті певних соціально-політичних та культурних процесів країни, тому тема потребує всебічного та комплексного дослідження.

Джерельна база дослідження представлена комплексом документів і матеріалів, які умовно можна поділити на кілька груп: 1) неопубліковані архівні документи і матеріали офіційного та особового походження (документи комуністичної партії, комсомолу, матеріали окремих ВНЗ, Міністерства вищої освіти УРСР; 2) опубліковані законодавчі акти; 3) мемуарна література; 4) усні свідчення; 5) періодична преса.

Опрацьовані архівні матеріали, більшість з яких вводиться до наукового обігу вперше, можна умовно поділити на три групи:

1. Документи державних та партійних органів зберігаються у наступних фондах: Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України) - “Центральний Комітет КП України” (Ф. 1, Оп. 24, 31, 41); фонди обласних архівів - Державного архіву Вінницької області - “Вінницький міський комітет КП (б) України” (Ф. 87, Оп. 3) та “Вінницький обласний комітет КП України” (Ф. 136, Оп. 49); фонди Російської Федерації - Російського державного архіву новітньої історії (РДАНІ) - “Центральний комітет КПРС (апарат ЦК КПРС)” (Ф. 5, Оп. 30, 33, 35); Російського державного архіву соціально-політичної історії (РДАСПІ) - “Центральний комітет ВКП (б) СРСР” (відділ науки та вузів) (Ф. 17, Оп. 133). В цій категорії документів зосереджена значна кількість інформації про суспільно-політичні настрої студентів; довідки про антирадянські прояви серед студентської молоді; листи-скарги від студентів ВНЗ до ЦК КП України; інформації про роботу вищих навчальних закладів УРСР та їх первинних парторганізацій, звіти, доповіді про стан атеїстичної пропаганди серед студентства; матеріали обласних та міських управлінь освіти про науково-дослідну роботу вищих навчальних закладів та виробничу практику студентів; накази ректорів, звіти вузів про фінансування, навчально-матеріальне та матеріально-побутове забезпечення ВНЗ і студентів. У архівосховищах Російської Федерації сконцентровані рішення, листи, звіти ЦК союзних республік, Міністерства вищої освіти СРСР, ЦК ВЛКСМ, державних університетів щодо житлово-побутових умов студентів, про стан політико-виховної роботи в УРСР тощо.

2. Документи та матеріали фондів молодіжних організацій - “Центрального Комітету Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України”, що знаходиться у ЦДАГО України (Ф. 7, Оп. 9, 17, 20) та “Центрального Комітету Всесоюзного Ленінського Комуністичного Союзу Молоді” (Росія) (Ф.М.-1, Оп. 46) (на даний момент входить до складу РДАСПІ, тому далі будемо називати цей архів РДАСПІ. Ф. М.-1) - містять інформації та довідки про навчально-виховний процес, ідеологічне виховання, організацію відпочинку в період канікул, громадсько-корисну роботу, діяльність комсомольських організацій і наукових студентських гуртків, інформації про атеїстичну пропаганду, антирадянські настрої тощо.

3. Документація окремих ВНЗ УРСР міститься в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВУ України) - “Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти” (Ф. Р.-4621, Оп. 1, 6, 7, 8, 11; Ф. 166, Оп. 15; Ф. 2605, Оп. 8) (здебільшого така інформація стосувалася студентів ВНЗ УРСР, підпорядкованих МВССО УРСР), місцевих - Державному архіві м. Києва (ДАК) - Ф. Р.-1246, Оп. 2 (Київський державний університет імені Т.Шевченка), обласних - Державному архіві Вінницької області (ДАВО) - Ф. Р.-3822, Оп. 3, 4, 5, 6, 7 (Вінницький державний медичний інститут), Р.-5050, Оп. 1 (Вінницький державний педагогічний інститут імені М.Островського), Державному архіві Харківської області (ДАХО) - Ф. Р.-2792, Оп. 7, 8, 19 (Харківський державний університет), Ф. Р.-4293, Оп. 1, 1-МК, 2, 3, 4 (Харківський державний педагогічний інститут), Ф. Р.-4634, Оп. 2 (Харківський юридичний інститут); Ф. Р.-3934, Оп. 2 (Харківський інженерно-будівельний інститут). У них зосереджені статистичні дані про рух та чисельність студентів, накази, вказівки та листи із МВССО УРСР, результати екзаменаційних сесій, зведені кошториси витрат ВНЗ УРСР, матеріали про роботу з іноземними студентами, довідки, доповіді, інформації про стан навчально-виховної роботи тощо.

Окрему групу склали опубліковані джерела радянського періоду, що визначали основні напрямки державної політики щодо функціонування вищої школи Высшая школа. Основные постановления, приказы и инструкции / Л.И.Карпов и В.А.Северцев (ред.), Е.И.Войтенко и др. (сост.). - Москва: Советская наука, 1957. - 656 с.; Советская высшая школа на новом этапе. Сборн. основ. мат. / Сост. Е.И.Войленко. - М.: Высшая школа, 1961. - 230 с.; Труд и быт студентов высших учебных заведений. Краткий сборник законодательных актов документов / Ответ. ред. И.Н.Адаскин. - М.: Наука, 1969. - 117 с. .

До сучасних опублікованих джерел належать збірники документів, впорядковані істориками незалежної України та збірники документів стосовно радянської повсякденності 1940-1950-х рр., створені вченими Російської Академії наукКультурне життя в Україні. Західні землі. Документи та матеріали. Т.ІІ. 1953 - 1965 / Г.Галайчак та ін. (упоряд.). - Київ: Наукова думка, 1996. - 919 с.; Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади / Під. Редакцією Я.Лялька, Ю.Сливка та ін. - Львів: Просвіта, 1993. Кн. 1. - 944 с; Сергійчук В. Десять буремних літ. Західноукраїнські землі у 1944-1954 рр. Нові документи та матеріали. - К.: Видавництво художньої літератури Дніпро, 1998. - 944 с.; Советская жизнь. 1945 -1953 гг. / Составители Е.Ю.Зубкова, Л.П.Кошелева и др. - М: РОССПЭН, 2003. - 720 с..

До третьої групи відносимо спогади та щоденники, які є невід'ємним джерелом даного дослідження (у роботі використано 48 друкованих спогадів). Зокрема, варто відзначити ювілейну збірку випускників 1960-х рр. фізико-технічного факультету Дніпропетровського університету, в якій зібрані спогади 340 колишніх студентів цього навчального закладу Физтех-60. Люди и судьбы / В.И.Луценко (сост. и отв. ред.) - Днепропетровск: Издательство Днепр. ун-та, 2000. - 420 с.. Саме у мемуарній літературі найбільш повно розкриваються питання, які цікавлять автора.

Автор даної дисертації вдалася до самостійного створення джерел (7), інтерв'ювавши колишніх студентів ВНЗ 1950-1960-х рр., живі усні враження яких доповнюють друковані спогади з даної теми.

У науковому дослідженні використано матеріали центральних періодичних видань (“Радянська освіта”, “Вечірній Київ”, “Культура і життя”), республіканської молодіжної преси (“Молодь України”, “Молода гвардія”), обласної молодіжної періодики (“Львівська правда”, “Ленінська зміна”, “Комсомольське плем'я”) та ін.

Таким чином, завдяки поєднанню різноманітних за характером даних із різних типів джерел можна дійти висновку, що джерельна база є достатньою для дослідження запропонованої теми.

Методологічну основу дослідження складають: загально-історичні принципи історизму, об'єктивності, системності, антропоцентризму, керуючись якими автор прагне об'єктивно відтворити повсякденне життя студентської молоді ВНЗ УРСР. При дослідженні теми поєднано загальні, спеціальні історичні методи та методи, які використовуються вченими суміжних наук: кліометрики (статистичні та кількісні), методи історичної герменевтики, культурної антропології та усної історії. Історико-генетичний метод використано при аналізі суспільних настроїв студентства, з'ясовано, що лояльність або нетерпимість студентства 1950-1960-х рр. до державних заходів формувалася через світосприйняття та виховання батьків. Історико-порівняльний метод допоміг з'ясувати стан житлового та фінансового забезпечення. Історико-типологічний метод дозволив виявити існування двох типів студентської поведінки, соціальну неоднорідність у середовищі студентської молоді. Метод комплексного підходу полягає у застосуванні різних засобів історичного дослідження, міждисциплінарних зв'язків при доборі та аналізі джерел. Аналітико-логічний та хронологічний методи дозволили вибудувати фактичний матеріал у хронологічній та логічній послідовності, прослідкувати динаміку певних змін та виявити особливості, які притаманні лише предмету дослідження. Метод кліометрики (статистичний метод та метод кількісного аналізу) дозволяє опрацювати статистичні дані, що використовуються у дисертації, простежити динаміку змін у побутових умовах студентів, у сфері дозвілля. Завдяки методу культурної антропології вдалося з'ясувати, які цінності, традиції, погляди, настрої, судження були притаманні студентству 1950-1960-х рр. Герменевтичний метод сприяв тлумаченню архівних матеріалів та спогадів, вникати у контекст прочитаного. Методом усної історії (інтерв'ювання) розширено джерельну базу.

У другому розділі “Матеріально-фінансове становище студентської молоді” досліджуються умови студентського побуту та рівень матеріального забезпечення життя студентів.

Повсякденне життя значної частини студентів (а саме приїжджих) характеризувалося хронічною перевантаженістю студентських гуртожитків, яке обумовлювалося постійним збільшенням молоді у ВНЗ та повільними темпами зросту житлової площі. Якщо на поч. 1950-х рр. у ВНЗ УРСР навчалося 153 тис. студентів стаціонару, то наприкінці 1960-х рр. їх кількість зросла майже у двічі. Житлове питання студентів не вирішувалося впродовж багатьох років, тому значна частина молоді була вимушена винаймати “кутки”, що загострювало фінансові проблеми. В свою чергу керівництво ВНЗ намагалося вирішувати дану проблему, виділяючи щомісячно на оренду квартир гроші (на одного студента асигнувалося 300 руб. на рік). Однак, як вдалося виявити, в основному ці кошти студентами витрачалися на життя.

Особливо гостро питання житла стояло на початку 1950-х рр., тому в кінці 1950-х рр. МВССО УРСР скоротило прийом до ВНЗ, але це повністю так і не вирішило житлової проблеми. У дослідженні з'ясовано, що у невеликих та непромислових містах житлове питання не стояли так гостро, а побутові умови були навіть кращі.

Дисертантом з'ясовано, що в окремих гуртожитках були створені всі необхідні умови для життя та навчання: працювали ізолятори для хворих, кімнати відпочинку, “побутівки”, де готувалася гаряча їжа, комори для зберігання особистих речей і продуктів, приміщення для прання, було створено нормальне електроосвітлення та оптимальні температурні умови. Поряд з тим у окремих ВНЗ спостерігалося протилежна картина.

Особливе значення для студентства мали місця особистої гігієни. Зокрема, студентство 1950-х користувалися послугами міських лазень, до кінця 1960-рр. деякі ВНЗ в гуртожитках налагодили систему постачання теплої води.

Медичне забезпечення студентства поступово покращувалося, про що свідчить збільшення кількості студентських поліклінік та профілакторіїв, разом з тим студентів обслуговували і міські поліклініки.

У дослідженні виявлено, що нерідко антисанітарії сприяли самі студенти. Самообслуговування, введене у гуртожитках 1958 р., покращило санітарний стан кімнат. Таким чином, у кінці 1950-х рр. велику роль у поліпшенні побутових умов відігравали самі студенти.

Поряд із громадським харчуванням у студентських їдальнях існувало ще й індивідуальне набагато дешевше. Їжа в основному самостійно готувалася студентами із продуктів, привезених з дому. Регулярність та якість харчування в основному залежала від статків молоді, тому, зважаючи на маленьку стипендію, деякі студенти харчувалися незадовільно. Від статків залежав і зовнішній вигляд молодих людей, тому одягом виділялися лише діти забезпечених батьків. З'ясовано, що середньостатистичний студент купував уцінений одяг у комісійних магазинах, на базарах, перешивав старий або шив з сукна новий.

Основним джерелом бюджету переважної більшості студентів були державні стипендії. Механізм призначення та виплати стипендій студентству досліджуваного періоду мав такі особливості: стипендія призначалася у всіх ВНЗ інститутською (факультетською) стипендіальною комісією. При нарахуванні бралася до уваги успішність студента, його матеріальне становище та участь у громадсько-політичній роботі.

Особливістю стипендіальної системи України було те, що стипендія у студентів зростала з кожним наступним переведенням на старший курс. Значно відрізнялися стипендії у гуманітарних (від 220 руб. до 290 руб.), технічних (від 290 до 395 руб.) та хімічно-гірничих ВНЗ (від 395 до 480 руб.), - їхній розмір визначався складністю та небезпечністю обраних студентами спеціальностей. Стимулювала навчання 25% надбавка підвищеної стипендії, яка нараховувалася студентам-відмінникам. Для підтримки та заохочення відмінникам призначали численні іменні або персональні стипендії, які додавалися до основної та суттєво її перевищували (іноді еквівалент таких стипендій становив місячну зарплату деяких категорій працівників). Після грошової реформи, за якою масштаби цін і виплат змінилися у співвідношенні 10:1, середній розмір стипендії становив 30 руб. Згодом матеріальний добробут студентів покращили виробнича практика, яка оплачувалася підприємствами, та поїздки на цілину.

Фінансове забезпечення переважної більшості студентської молоді залишалося все ж складним. Стипендія не давала можливостей для забезпечення реальних потреб студента, тому переважна частина розраховувала на підтримку батьків, або мусила вдаватися до додаткових підробітків, що в окремих випадках призводило до зниження якості навчання, фізичного та психологічного виснаження. У особливо складних фінансових умовах перебували студенти-сироти, сімейні студенти та студенти-діти колгоспників. Слід зауважити, що матеріальний стан міських студентів, навіть не беручи до уваги статки їх родин, був набагато кращим, аніж приїжджих через фінансову підтримку батьків, які їх одягали, харчували, а також оплачували житло.

Матеріально-побутове становище молоді частково покращилося з кінця 1950-х рр., коли вдалося подолати наслідки повоєнної розрухи. ВНЗ УРСР вводять в експлуатацію ряд нових гуртожитків, покращують побутове забезпечення старих, налагоджуються медичне обслуговування, система громадського харчування, у деяких студентських їдальнях урізноманітнюється та стає якіснішим раціон харчування, однак повністю вирішити матеріально-фінансові проблеми студентства не вдалося.

У третьому розділі “Академічне життя та громадська активність” розглянуто психологічне наповнення навчального процесу, ставлення до окремих предметів, до викладачів, умови, в яких формувалася особистість та світогляд молоді. У 1950-х рр. інтерес до вищої освіти у молоді зріс, поповнення післявоєнного студентського контингенту відбувалося значною мірою за рахунок демобілізованих, а з кінця 1950-х рр. - осіб, які мали 2-річний стаж роботи. Студентський склад значно омолодився лише в кінці 1960-х рр., коли до ВНЗ почала переважно приходити молодь безпосередньо зі шкіл.

Крім вікової між студентами існувала і соціальна різниця, яка перш за все виявлялася у матеріальній та культурній перевазі міських студентів над іногородніми. Останні, щоб її зменшити, активно відвідували громадсько-культурні заходи.

Виявлено, що перших стресів окремі студенти зазнавали під час вступу у ВНЗ, коли вони зустрічалися з хабарництвом. Морально-психологічний дискомфорт посилювала політична система країни, комплекс великого міста і нерозуміння на початкових етапах навчання специфіки навчання у ВНЗ. Матеріально-побутові негаразди призводили до того, що недавні школярі-відмінники після перших екзаменаційних сесій отримували незадовільні оцінки, а це позбавляло їх можливості отримувати стипендії. У навчальному процесі використовували практику шефства старшокурсників над першокурсниками; існувало також шефство студентів-відмінників над невстигаючими студентами.

Певна частина студентів-першокурсників, яка не розчарувалася у навчанні, активно приймала участь у всіх громадських заходах, виконувала доручення комітетів комсомолу тощо і була цілком задоволена своїм академічним життям.

Загальною нелюбов'ю серед студентів користувалися суспільно-політичні дисципліни, через відсутність зв'язку навчального матеріалу із реальним життям, через великі витрати часу на систематичне опрацьовування та конспектування першоджерел марксизму-ленінізму. Небажання відвідувати лекції із суспільно-політичних дисциплін особливо зросло в період “відлиги”. У 1956-1957 н. р. їх відвідувало не більше 60% вузівської молоді СРСР.

Особливе місце в навчальній діяльності молоді займали практичні заняття, заліки та іспити. Ступінь успішності сесії залежав від індивідуального ставлення кожного студента до навчального процесу, способів підготовки до іспитів. Серед студентів були поширені прикмети, приказки, ритуали, які, на їх думку, мали сприяти успішному складанню екзаменів, та використання шпаргалок.

Виявлено, що погана навчальна дисципліна та неякісні знання у окремих ВНЗ ліквідовувалася шляхом виклику батьків до навчального закладу або листування із батьками студентів; поширеною була організація змагань між студентськими колективами за звання кращої групи ВНЗ тощо.

Після закінчення ВНЗ кожний студент отримував призначення на роботу, але суттєвою проблемою більшості випускників було те, що не завжди враховувалися їх інтереси та можливості. Право вибору було лише у тих студентів, які мали дипломи із відзнакою. Встановлено, що у середньому 25-30% випускників українських ВНЗ направлялося за межі республіки. Найбільше фактів невиїзду за призначенням спостерігалося серед студентів, які проживали разом із батьками. Студентам-випускникам, в разі самовільного або таємного влаштовування на роботу не за призначенням погрожували жорсткі бесіди, виключення із лав комсомолу, позбавлення диплому, передача справи до прокуратури.

Студенти початку 1950-х рр., на відміну від студентів середини 1950-х рр., до навчання ставилися сумлінніше. Водночас кількість бажаючих навчатися в університетах збільшувалася, про що свідчать великі конкурси при вступі. Отриманню якісних знань та ставлення до навчання у ВНЗ сприяла і школа, яка закладала фундамент для отримання нових знань. Велику роль у формуванні світогляду студентів відігравала особистість викладача. Саме завдяки професіоналізму викладацько-професорського складу створювалося особливе світосприйняття, розширювався науковий кругозір, вироблялося ставлення до майбутньої професії; від цього залежала і якість отриманих знань.

В досліджуваний період спостерігається розчарування у навчальному процесі студентів, більшості яких становила західноукраїнська молодь. Воно обумовлювалося специфікою політичної системи в країні. Вона постійно намагалася втручатися в академічне життя студентства і створювала морально-психологічний дискомфорт. Поряд з тим домінувало прагнення отримати вищу освіту задля майбутнього, адже вища освіта відкривала у перспективі більше життєвих можливостей.

У четвертому розділі “Політичні настрої та поведінка” досліджено умови, в яких формувалися суспільні настрої студентства, з'ясовано, який вплив мали політичні події на повсякденне життя студентства та встановлено типи студентської поведінки; проаналізовано ставлення студентів до релігії; вивчено характер девіацій в студентському середовищі.

ВНЗ України були “кузнями” нових комуністичних кадрів, тому студенти перебували під особливим ідеологічним контролем влади. Не зважаючи на такий чинник реальні суспільно-політичні настрої студентської молоді являли собою різноманітний спектр поглядів, ідей, прагнень, які формувалися через надходження потоку інформації з офіційних джерел і “джерел-табу”. Невід'ємними факторами впливу на формування свідомості та громадянської позиції студентства 1950-1960-х рр. були як внутрішньополітичні чинники, так і зовнішньополітичні.

У дисертації проаналізована динаміка змін політичної активності студентства 1950-1960-х рр. Періодом студентської громадянської активності, коли переважали критичні настрої щодо політики держави, можна назвати 1950-1953 рр. Роками відносного спокою були 1954-1955 рр.