Повсякденне життя студентської молоді України (1950–1960 рр.)

У роботі показано, що переосмислення студентами дійсності почалося ще з другої половини 1940-х рр., чому активно сприяла інформація про краще життя в країнах Західної Європи від студентів-фронтовиків, частина яких влилася до студентських лав. Початок 1950-х рр. характеризується найбільшим неприйняттям молоддю внутрішньої політики КПРС. Наявний джерельний матеріал свідчить про існування в цей час великої кількості підпільних студентських осередків. Зокрема, утворення опозиційних студентських груп на території Західної України безпосередньо було пов'язано із державним курсом СРСР на інтенсивну колективізацію та русифікацію; обурення викликали часом необґрунтовані звинувачення молоді в “українському буржуазному націоналізмі”, що супроводжувалися масовими виключеннями та арештами студентів ВНЗ. Як наслідок серед основної маси студентів Західної України породжувалися страх, розчарування, ненависть, і врешті решт вимушена покора.

У дисертаційному дослідженні з'ясовано, що реакція на суспільно-політичні події сучасності залежала від рівня поінформованості студентів про них. Студенти, які мали змогу і бажання знайомитися з іноземними джерелами інформації (через радіопередачі “Голосу Америки”, “Бі-бі-сі”, “Вільної Європи”, “самвидав”), в основному критично ставилися до внутрішньої і зовнішньої політики радянського уряду. І навпаки, студенти, що знайомилися лише з вітчизняною пропагандистською пресою, або ж взагалі її не читали, переважно сприймали всі державні заходи “за чисту монету”.

Значну увагу в дисертації приділено настроям та реакціям студентів на смерть Й.Сталіна 5 березня 1953 р. та на події, які сталися після XX з'їзду КПРС 1956 р., і зроблено висновок, що ті події сколихнули все суспільство та значно змінили суспільно-політичний світогляд і відобразилися на морально-психологічному стані українського студентства. В роботі з'ясовано, що розвінчання культу особи Й.Сталіна зруйнувало звичні для багатьох юнаків та дівчат погляди та переконання. У деякої частини лояльно налаштованої молоді з'явилися песимістичні та аполітичні настрої, сумніви у правильності політики партії, які вона почала висловлювати у своєму вузькому колі. Поряд з тим виявлено, що авторитет Й.Сталіна серед частини студентства залишився беззаперечним, особливо для тих, юність яких пройшла в тяжкі роки війни.

Злочини Й.Сталіна не були несподіванкою для деякої частини студентів Східної України, родини яких пережили голод та репресії 1930-х рр. Саме ця категорія без сумнівів і стресу сприйняла інформацію про події початку і середини 1950-х рр., чекаючи на позитивні трансформації в суспільстві.

Розгортання лібералізаційних процесів за правління М.Хрущова в основному були позитивно сприйняті та підтримані студентською молоддю про що свідчить поява в 1958-1967 рр. серед студентів різних регіонів України значної кількості антидержавних, легальних та нелегальних альтернативних студентських груп, різних за характером (політичних, культурних, економічних).

На основі проаналізованого матеріалу підкреслено, що в студентському середовищі в умовах тоталітаризму паралельно існували лояльно налаштовані студенти, які сприймали суспільні процеси як правильні і закономірні, та “дволикі” (у свідомості таких студентів уживалися як офіційні, так і неформальні настрої). “Дволикість” була запорукою життя, адже на інакодумців чекало виключення із комсомолу і ВНЗ, арешти, публічне принизливе покаяння та ін.

Автор приходить до висновку, що під посилений ідеологічний контроль підпадали студенти ВНЗ Львова та Києва, адже у них фіксується найбільша кількість антирадянських утворень, критичних висловлювань відносно політики радянського режиму.

Поряд з тим проаналізований масив джерел та літератури свідчить, що питання політичного характеру в житті студентів були другорядними, більшість турбували соціально-економічні негаразди в країні, що були спричинені згаданими вище подіями.

З'ясовано, що в період згортання лібералізаційних процесів студентство незадоволене тоталітарним режимом все частіше висловлювало бажання покинути межі СРСР.

Антирелігійне виховання молоді здійснювалося у двох площинах: офіційній (пропаганда антирелігійних знань) та неофіційній. Неофіційний характер мав психологічний та адміністративний тиск на студентів - на відміну від Центрально-Східної України, він поширено застосовувався у Західному регіоні УРСР. Визначено, що переважна більшість студентів Центрально-Східної України 1950-1960-х рр. була невіруючою. Однак, серед студентів-атеїстів існувало двояке ставлення до віри: вони не сприймали її як певну духовну потребу, проте окремі релігійні свята святкували і вважали їх даниною віковим традиціям. Поряд з тим інша категорія студентів-атеїстів їх не відзначала і вважала релігію пережитком минулого. Релігійність здебільшого була притаманна населенню Західної України, адже вона увійшла до складу СРСР лише у 1939 р. Не дивлячись на відкриту антирелігійну кампанію, у світогляді багатьох західноукраїнських студентів поєднувалися вдавана комуністична спрямованість і віра в Бога, тобто йдеться про вимушене “роздвоєння особистості”. Частина молоді, вивчаючи марксистсько-ленінську теорію, яка заперечувала існування Бога, потай, а іноді відкрито відвідувала церкву, шанувала великі релігійні свята.

У дисертації встановлено, що під пильний контроль керівництва ВНЗ та комсомолу підпадали студенти, які мали причетність до діяльності християн-баптистів, свідків Єгови, адвентистів тощо. Для відрахування з ВНЗ цієї категорії студентства іноді вистачало навіть підозри у причетності до таких деномінацій. Платою за поновлення в рядах студентів було вимушене публічне відречення від своїх релігійних переконань. У 1960-х рр. значно зменшується кількість молоді у релігійних громадах різних конфесій.

Проаналізований масив матеріалів дає підстави говорити про існування в студентському середовищі соціальних девіацій, що проявлялися у епізодичних пиятиках, скандалах, бійках. Нерідко тяжкі побутові умови породжували крадіжки у гуртожитках. За систематичне пияцтво, хуліганство, злодійство існувала певна система покарань: виключення з інституту, з комсомолу, догана, адміністративні стягнення, обговорення на партійних зборах, критика і висміювання в інститутських стіннівках.. Злочинність серед студентської молоді у порівнянні з іншими соціальними групами була епізодичною. Проаналізований масив матеріалу надає можливість констатувати, що порівняно низький ступінь злочинності серед студентства перш за все пояснюється достатнім рівнем культури.

У п'ятому розділі “Форми та якість відпочинку” розглядаються особливості проведення відпочинку українськими студентами, залежні від їх інтелектуального та духовного світу, що формувався в умовах тоталітарного режиму.

На основі аналізу широкого кола матеріалів виявлено значну кількість різноманітних способів та форм відпочинку, які користувалися надзвичайною популярністю серед студентства. Умовно дозвілля студентів можна розподілити на офіційне (державне): художня самодіяльність, участь у спортивних секціях та студентських наукових товариствах, тематичні вечори тощо. Видами неофіційного студентського відпочинку можна назвати: індивідуальне відвідування театрів, кінотеатрів, філармоній, музеїв, танцмайданчиків, читання різнопланової літератури, прогулянки, в зимовий період - катання на ковзанах та лижах тощо. Офіційне дозвілля студентів планувалося і контролювалося державою; індивідуальне залежало від матеріального забезпечення та інтересів кожного студента.

Комітети комсомолу докладали усіх зусиль аби індивідуальний відпочинок перетворити на колективний, тому практикувалися студентські культпоходи до театрів, кінотеатрів, музеїв, з подальшим їх обговоренням побаченого у групах. Молодь надавала перевагу неофіційному (індивідуальному або гуртовому) перегляду кінокартин та вистав. Відвідування кіно було чи не найулюбленішим способом відпочинку. Повоєнна молодь виховувалася на радянських фільмах часів Великої Вітчизняної війни та на фільмах “трофейного” фонду. Не меншою популярністю користувався театр, куди квитки були відносно недорогі.

Іншим розповсюдженим видом відпочинку серед молоді були танці: вони зазвичай проводилися після курсових, факультетських, інститутських вечорів, у гуртожитках (кожної суботи та неділі). Популярними серед студентства були прогулянки вечірнім містом, розмови за келихом пива та зустрічі з дівчатами. Досить розповсюджена в гуртожитках була гра в карти (“кінг”, преферанс); частина студентства захоплювалася більярдом.

Студентська молодь залюбки читала різноманітну літературу, зокрема, зарубіжну та вітчизняну класику, твори українських письменників. З'ясовано, що події 1956 р. відкрили для молоді багато заборонених творів, на той час вони друкуватися лише в журналах, тому в кінці 1950-х рр. великим попитом користувався саме цей вид періодики. В кінці значна частина студентів 1960-х рр. захоплювалася детективами і джазом. Більшість студентів користувалася послугами бібліотек та громадськими книгозбірнями у гуртожитках.

До традиційних студентських свят належали: посвята першокурсників у студенти, День студента (17 листопада), успішне складання іспитів, студентське (комсомольське) весілля, активно відзначалися загальнодержавні свята - Новий рік, 8 Березня, а також травневі та жовтневі дні, що супроводжувалися мітингами та демонстраціями.

На особливу увагу заслуговує участь студентства у художній самодіяльності ВНЗ. Однак, на початку 1950-х рр. у деяких ВНЗ цей вид дозвілля був недостатньо організований, тому популярності серед студентів не мав. Робота художньої самодіяльності поступово налагодилася. Популярними стають хорові та сольні гуртки, інструментальні та вокальні ансамблі, студентські театри, аматорські кіногуртки, хореографічні колективи. Деякі гуртки згодом досягли професійного рівня, численні студентські колективи постійно гастролювали по всій Україні, окремі з них ставали відомими і за її межами.

Інтереси студентської аудиторії були надзвичайно різноманітними, гуртки ВНЗ задовольняли потреби найвибагливіших, пропонували широкий діапазон занять, що сприяли максимально цікавому та корисному проведенню вільного часу молоді, надавали можливість студентам отримати другу професію. Однак, поряд з тим, офіційне дозвілля було своєрідним елементом системи загальнодержавного контролю за життям студентства. Саме тому популярністю серед молоді користувався неофіційний відпочинок.

У процесі розв'язання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань автор дійшла наступних висновків та положень, які виносяться на захист:

1. Аналіз стану наукової розробки теми показує, що вона досі не була предметом спеціального дослідження в історичній науці, чим і зумовлена актуальність її вивчення.

2. Життєдіяльність будь-якої людини залежить від рівня її матеріального забезпечення. Повсякденне життя студентської молоді було сповнене постійними матеріально-побутовим негараздами (житлова невлаштованість, фінансова незабезпеченість). В окремих випадках це викликало невдоволення серед студентів, проте такі умови в основному сприймалися як тимчасові, адже всі вірили у краще майбутнє; ця надія спонукала молодь отримувати вищу освіту. Відсутність необхідної житлової площі в гуртожитках зумовлювалося відставанням темпів житлового будівництва від росту студентського контингенту ВНЗ недостатність фінансування МВССО УРСР. На кінець досліджуваного періоду повністю поліпшити житлово-побуті умови та матеріальний добробут студентів державі не вдалося.

3. Комплекс великого міста і нерозуміння на початкових етапах навчання у ВНЗ специфіки лекцій та практичних занять, матеріально-побутові негаразди, окремі випадки хабарництва при вступі - саме такі обставини породжували у студентства розчарування у навчальному процесі. Ускладнювала повсякденне життя студентів та викликала певний морально-психологічний дискомфорт його надмірна ідеологізація: численні політінформації, виконання різних громадських доручень, вивчення суспільно-політичних дисциплін студентів, основні теоретичні постулати яких разюче відрізнялися від реалій радянської дійсності тощо. Недовіра до радянської системи освіти спостерігалася у середовищі західноукраїнського студентства через невмотивовані репресії та арешти. Однак, до перерахованих вище умов в основному студентство призвичаїлося, пріоритетами у житті студентів залишалися знання та культурно-духовний розвиток. На відміну від сучасного періоду вона в той час була безкоштовною і доступною для всіх прошарків населення. Кожній молодій людині надавався шанс вступити до ВНЗ, отримати ґрунтовні знання, після закінчення - призначення на роботу з гарантією прав молодого спеціаліста.

Навчальний процес з часів Радянського Союзу до сьогодення (лекції, семінари, практичні заняття, сесії) практично не зазнав істотних змін, однак ставлення до знань суттєво різниться. Якщо в основному маса студентів досліджуваного періоду прагнула знань, значна частина сучасних студентів - лише дипломів.

4. Невід'ємною частиною життя населення України 1950-1960-х рр. був надмірний ідеологічний контроль над усіма сферами людського буття, що безпосередньо впливало на думки, настрої, поведінку, переконання, вчинки студентства. З одного боку атмосфера тоталітарного режиму викликала критику у молоді, яка шукала пояснення тому, що відбувається у країні, бо бачила явну невідповідність між багатьма проголошуваними владою марксистсько-ленінськими постулатами і реальним життям. Студентів, які мали мужність відкрито виступати з критикою (навіть конструктивною) окремих недоліків соціалістичної системи (відсутність свободи слова, віросповідання, доступу до інформаційних джерел капіталістичних країн, неефективність колгоспної системи т. д.), чекали адміністративні та політичні покарання. З іншого боку молоді, яка приймала правила життя у комуністичному суспільстві, гарантувалася освіта, працевлаштування, відпочинок, оздоровлення тощо. Тобто, від позитивного (щирого чи вдаваного) сприйняття кожною особистістю реалій радянської дійсності цілковито залежало її майбутнє і добробут. Тому в умовах тоталітаризму існували три типи студентів: лояльно налаштованих до влади, “дволиких” та критично мислячих.

5. Антирелігійне виховання молоді здійснювалося шляхом психологічного та адміністративного тиску на студентів (бесіди, виключення), що широко застосовувався у Західному регіоні УРСР. Переважна більшість студентів Центрально-Східної України 1950-1960-х рр. була невіруючою, однак у їх середовищі існувало двояке ставлення до віри: лояльність та критичність. У світогляді багатьох віруючих західноукраїнських студентів поєднувалися комуністична спрямованість і віра в Бога (вимушене “роздвоєння особистості”). Таким чином, задля зміцнення своїх позицій держава свідомо порушувала норму конституції про право на вільне віросповідання. Поряд з прихованою антиконституційною боротьбою держави проти релігії, яка негативно відображалася на психологічному стані віруючих студентів, молоді прищеплювали альтернативні морально-світоглядні принципи інтернаціоналізму, колективізму, гуманізму, взаємодопомоги тощо, які по своїй суті були притаманні і християнській ідеології та сприяли вихованню повноцінної особистості.

6. Проаналізований масив матеріалів дає підстави говорити про існування в студентському середовищі соціальних девіацій: пиятик, скандалів та бійок. Складні побутові умови породжували вимушене злодійство у гуртожитках. За подібні дії карали виключенням з інституту, з комсомолу, оголошували догани, застосовували адміністративні стягнення, критикували і висміювали в інститутських стіннівках. Соціальні девіації серед студентської молоді на фоні інших соціальних груп виглядали епізодичними, що пояснюється достатнім культурним рівнем розвитку.

7. У 1950-1960-х рр. у ВНЗ функціонувала розгалужена мережа галузей офіційного відпочинку (художня самодіяльність, спортивні секції, бібліотеки та ін.), яке одночасно воно було своєрідним елементом системи загальнодержавного контролю за життям студентства. Саме тому більшою популярністю серед молоді користувався неофіційний відпочинок: кіно, театр, танці, читання різноманітної літератури, пляж та ін.

Традиційні студентські свята - посвята першокурсників у студенти, День студента (17 листопада), закінчення сесії, студентське (комсомольське) весілля та загальнодержавні - Новий рік, 8 Березня, травневі, жовтневі свята, мали ідеологічний підтекст і були однією з форм комуністичного виховання, проте у таких заходах основна маса студентства брала участь залюбки, адже в їх процесі відбувалося активне спілкування, весело проводився час.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства держава має приділяти більшу увагу морально-психологічним і матеріальним умовам формування майбутнього нації, а саме студентства України. Знання, духовність, інтереси держави залишаються для більшості молоді на другому плані; в свою чергу, і нагальні проблеми студентів залишаються другорядними для держави. Тому сучасні політики мають об'єднати громадян країни під егідою національної ідеї, де б одним з її принципів стала турбота держави про своїх громадян та громадян - про державу. Держава не повинна ігнорувати досвід радянського періоду, - адже із будь-якої епохи необхідно брати корисне і побудовче - тому поліпшення повсякденного життя студентства сучасності потребує зміцнення матеріально-технічної бази, економічного підґрунтя; поряд з тим вона має пропагувати цінність знань, відродити практику забезпечення випускників робочими місцями не тільки державних, а й в приватних ВНЗ.

Основні положення та висновки дисертації викладені в таких наукових публікаціях автора

1. Житлові проблеми студентської молоді в УРСР (1950 - середина 1960-х рр.) // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: історія: Збірник наукових праць. - Вінниця, 2006. - Вип. XI. - С. 286.

2. Студентське дозвілля в Українській РСР у період літніх канікул (50-60 рр. XX ст.) // Український історичний збірник. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - Вип. 9. - С. 271-281.

3. Матеріально-побутове становище студентів вузів Української РСР в 50-60 рр. // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. -К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - Вип. 10. - С. 415-433.

4. Суспільно-політичні настрої студентства 1950-х рр. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету. Серія: історія: Збірник наукових праць. - Вінниця, 2007. - Вип. XIІ. - С. 140-145.

5. Ставлення студентства УРСР до навчально-виховного процесу у ВНЗ (1950-1960 рр.) // Гуржіївські історичні читання: Зб. наук. праць. - Черкаси, 2007. - С. 477-480.

6. Студентство у навчальному процесі: повсякденний вимір (1950-60 ті рр.) // Український історичний збірник. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - Вип. 10. - С. 214-228.

7. Дозвілля студентів ВНЗ під час навчального року (кін. 1940-х - 1960-ті рр.) // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. -К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - Вип. 13. - С.

Анотація

Хоменко Н.М. Повсякденне життя студентської молоді України (1950 - 1960-ті рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2008.

У дисертації досліджено аспекти повсякденного життя студентської молоді ВНЗ України в 1950 - 1960-ті рр. Вперше у вітчизняній історичній науці на основі широкого кола джерел показано житлові та побутові умови життя, фінансову забезпеченість студентської молоді. З'ясовано їх ставлення до окремих навчальних дисциплін. Проаналізовано вплив суспільно-політичних подій в СРСР та світі на життя студентів і їх настрої. Виявлено, ставлення студентської молоді до релігії. Проаналізовано соціальні девіації та причини їх появи в студентському середовищі. Вивчено форми і якість студентського дозвілля.

У роботі з'ясовано, що факторами негативного впливу на повсякденне студентське життя являлися складні матеріально-побутові умови та ідеологічний контроль з боку комсомольських та партійних організацій.

Ключові слова: студентська молодь, повсякденне життя, житлові умови, фінансова забезпеченість, політичні події, настрої, соціальні девіації, дозвілля.

Аннотация

Хоменко Н.M. Повседневная жизнь студенческой молодежи Украины (1950 - 1960-ые гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2008.

В диссертации исследована повседневная жизнь студенческой молодежи Украины в 1950 - 1960-ые гг. Впервые в отечественной исторической науке на основе широкого круга источников показаны жилищные и бытовые условия жизни, финансовая необеспеченность студенческой молодежи. Выяснено их отношение к отдельным учебным дисциплинам. Проанализировано влияние общественно-политических событий в СССР и мире на жизнь студентов и определено, какие типы политических убеждений существовали в студенческой среде. Проанализированы социальные девиации и причины их появления в среде студентов. Изучены формы и качество студенческого досуга.

В диссертации выяснено, что повседневная жизнь значительной части студентов прежде всего характеризовалась существованием хронической жилищной проблемы, которая обусловливалась постоянным увеличением студентов в вузах и медленными темпами роста жилой площади. Наведены данные о фактическом уровне обеспеченности жильем и финансовом благосостоянии студентов. Уставлено, что стипендия не давала возможностей для обеспечения реальных потребностей студента, в связи с чем подавляющая часть рассчитывала на поддержку родителей и дополнительные подработки. Выделено существование социальной неоднородности в среде студенческой молодежи, которая определялась уровнем материальной обеспеченности родителей.

Диссертационное исследование позволило выяснить, что с конца 1950-х гг. материально-бытовое положение молодежи все же частично улучшилось, наладилось медицинское обслуживание, система общепита, однако основная масса студентов предпочитала индивидуальное питание.

В работе выяснено, что с каждым годом получить высшее образование становилось сложнее для молодых людей, которые только что закончили школу. Контингент студенчества начала 1950-х гг. отчасти пополнялся демобилизованными, с конца 1950-х гг. - за счет лиц, имевших двухлетний производственный стаж, поэтому школьники, имевшие более фундаментальную подготовку, зачастую оставались “за бортом” из-за существования определенного лимита.

В исследовании установлено, что иногда грубо нарушались правила приема из-за явлений кумовства и взяточничества, однако с ними велась борьба. Отмечено, что общей нелюбовью пользовались общественно-политические дисциплины (в основном из-за больших расходов времени на систематическую проработку и конспектирование первоисточников марксизма-ленинизма).

Определено, что на становление студенческого политического мировосприятия влияло воспитание родителей, а также уровень осведомленности молодежи о тех или иных событиях. Подчёркнуто, что в условиях тоталитаризма существовали три типа студентов: лояльно и критически настроенные, “двуликие”.

Рассмотрены официальные и неофициальные методы антирелигиозного воспитания. Неофициальный заключался в психологическом и административном давлении на студентов особенно в западном регионе УССР, где преобладали верующие студенты. Определено, что подавляющее большинство студентов Центрально-Восточной Украины 1950-1960-х гг. было атеистами. Установлено, что в мировоззрении многих западноукраинских студентов уживались видимая приверженность коммунистическим идеалам и вера в Бога, т. е. речь идет о вынужденном “раздвоении личности”. Обнаружено, что под особым контролем руководства вузов находились студенты, которые имели отношение к религиозным деноминациями.

Проанализированный массив материалов дает основания говорить о существовании в студенческой среде эпизодических девиаций (попоек, скандалов, драк, воровства в общежитиях), которые наказывались исключением из учебного заведения, из комсомола, выговорами, административными взысканиями, обсуждениями на партийных и комсомольских собраниях, критикой и осмеянием в институтских стенгазетах.

Рассмотрены основные формы досуга студенчества. Среди них: чтение газет, книг; посещение кинотеатров, театров, музеев, выставок; танцы; участие в работе кружков художественной самодеятельности, спортивных секциях, научных кружках. Установлено, что интересы студенческой аудитории были чрезвычайно разнообразны, кружки предполагали широкий диапазон занятий по интересам, которые способствовали максимально интересному и полезному времяпровождению молодежи, предоставляли возможность студентам получить вторую профессию. Однако, вместе с тем официальный досуг был своеобразным элементом системы общегосударственного контроля над жизнью студенчества. Именно поэтому популярностью среди молодежи пользовался неофициальный отдых.

Ключевые слова: студенческая молодежь, повседневная жизнь, жилищные условия, финансовая обеспеченность, политические события, настроения, социальные девиации, досуг.

Annotation

Homenko N. Everyday student's youth life in Ukraine (1950 -1960 th.). - Manuscript.

Master's thesis for gaining the science degree of candidate of history science on the specialization 07.00.01 - The History of Ukraine - The institute of the history of Ukraine of National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2008.

This Master's thesis has researched different points of student's youth everyday life at the higher educational establishments in Ukraine in 1950 -1960. For the first time in Ukrainian historical science it is shown the living conditions and the financial situation of student's youth. It was analysed student's attitude to some educational subjects. It was cleaned up the influence of the social-politic events in the USSR and in the world at the student's life. It was analysed the student's attitude to the religion.

The social deviations were seen and the reasons of their appearance in student's society. It was learnt how did the student's spend their free time. Thesis shout us that difficult life conditions and ideological control from komsomol and party organizations had made a great negative influence at everyday's students life.

The key words: student's youth, etveryday life, life conditions, financial supply, the political events, moods, social deviations, a leasurse time.

Размещено на Allbest.ru