Розвиток дослідної справи в агрогрунтознавстві України (30-ті роки ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ"

УДК 001.8:631.4(477)"1930"

07.00.07 - історія науки і техніки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

РОЗВИТОК ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ В АГРОГРУНТОЗНАВСТВІ УКРАЇНИ (30-ті РОКИ ХХ СТ.)

Пильтяй Оксана Миколаївна

Переяслав-Хмельницький - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"

Науковий керівник:

доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України Вергунов Віктор Анатолійович, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, директор

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Онопрієнко Валентин Іванович, Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України, завідувач відділу методології і соціології науки

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Коваленко Світлана Дмитрівна вчений секретар Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Української академії аграрних наук

Захист відбудеться 14 листопада 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.053.01 у ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" (08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30, зал В.О. Сухомлинського)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" (08401, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Сухомлинського, 30).

Автореферат розісланий 14 жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат історичних наук, доцент О.Ф. Глоба

Анотації

Пильтяй О.М. Розвиток дослідної справи в агрогрунтознавстві України (30-ті роки ХХ ст.) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний вищий навчальний заклад "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди". - Переяслав-Хмельницький, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню розвитку дослідної справи в агрогрунтознавстві України (30-ті роки ХХ ст.). Визначено та проаналізовано особливу роль у розвитку агрогрунтознавчої науки Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, простежено історію становлення та діяльність визнаних науково-дослідних установ у галузі агрогрунтознавства, проведено детальний аналіз зміни їх керівного складу.

Проаналізовано наукову, методологічну і дослідну роботу з агрогрунтознавства в досліджуваний період. За результатами аналізу запропоновано періодизацію в межах інститутизації та визначено основні напрями розвитку сільськогосподарської дослідної справи з питань агрогрунтознавства України у 30-х роках ХХ ст. Обґрунтовано внесок окремих вчених у розвиток агроґрунтознавчої науки.

Ключові слова: агрогрунтознавство, науково-дослідна робота, дослідження ґрунтів, сільське господарство.

Пильтяй О.Н. Развитие опытного дела в агропочвоведении Украины (30-е годы ХХ в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 - история науки и техники. - Государственное высшее учебное заведение "Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды". - Переяслав-Хмельницкий, 2008.

Диссертация является первым комплексным исследованием развития исследовательской работы в агропочвоведении Украины (30-е годы ХХ в.).

Работа состоит из вступления, трех разделов, выводов, списка использованных источников, приложений.

Во вступлении обоснована актуальность проблемы, определены объект, предмет, цель и задачи исследования, раскрыты научная новизна и практическое значение полученных результатов.

В первом разделе "Состояние научной разработки проблемы, методологическая и источниковая база исследования" аргументирована степень неразработанности проблемы, определены направления, требующие дальнейшего изучения. Отмечено, что формирование исследовательской работы в агропочвоведении Украины в 30-х годах ХХ в. не было предметом комплексного научного исследования. Исторический обзор убедительно показывает, что избранная научная проблема освещалась предыдущими исследователями только фрагментарно.

Во втором разделе "Развитие исследовательской работы по агропочвоведению в научно-исследовательских учреждениях и образовательных заведениях Украины" отображена историко-научная картина организации Всеукраинской академии сельскохозяйственных наук (ВУАСХН), Всеукраинского научно-исследовательского института агропочвоведения и химизации сельского хозяйства (ВУНИИАХ), Украинского научно-исследовательского института социалистического земледелия (УНИИСОЗ), проанализированы тематические планы и исследовательская работа по вопросам почвоведения других научно-исследовательских учреждений и образовательных заведений Украины.

Сетью Академии, а также сектором агропочвоведения и удобрений, лабораторией физико-химии почв при ВУАСХН было проведено землеустройство колхозов и исследование свойств почв; комплексное изучение явлений засухи и борьбы с ней; определены нормы и способы внесения удобрений и наиболее целесообразные способы улучшения и использования малопригодных для плодородия почв.

Доказано, что Украинский научно-исследовательский институт социалистического земледелия (г. Киев) создан в 1935 г. на базе Всеукраинского научно-исследовательского института агропочвоведения и химизации сельского хозяйства.

Выяснено, что в 1934 г. именно в Украине начали создаваться и разворачивать свою опытную деятельность хаты-лаборатории. ВУНИИАХ активно участвовал в подготовке и воспитании кадров-исследователей хат-лабораторий, заложил твердую основу во многих хатах-лабораториях для последующего развертывания методически обоснованной опытной работы с хозяйственной целенаправленностью, с целью подъема производительности всех отраслей колхозного хозяйства. Обнаружено, что с хатами-лабораториями работали агрохимлаборатории.

Диссертанткой исследовано, что популяризационная деятельность в Украине по вопросам агропочвоведения проводилась благодаря функционированию музеев, проведению конгрессов, всеукраинских и международных конференций, совещаний, съездов, изданию отраслевой литературы. сільськогосподарський агрогрунтознавство дослідний

В третьем разделе "Научно-методологические и концептуальные основы исследования почв на территории Украины в 30-х годах ХХ века" отражены и проанализированы основные направления научно-исследовательских работ в агропочвоведении исследуемого периода. Определен вклад ученых в развитие агропочвоведения.

Доказано, что агроинвентаризационные исследования почв Украины были проведены в 1932-1933 годах под методическим руководством ВУНИИАХ. Общее научно-техническое руководство работами осуществлялось профессором Г.Г. Маховым, а на исходе работ перешло к профессору Д.Г. Виленскому.

Установлено, что за 1934-1937 гг. исследовано почвы и составлены грунтово-агрохимические карты для машинно-тракторных станций (МТС) зоны свеклосеяния. Благодаря проведенным работам все колхозы каждой МТС получили карты почв своей территории и планы эффективности применения удобрений с рекомендациями к ним.

Прослежено, что в 1935 г. окончательно завершилась работа над составлением карты почв Украины в масштабе 1:1000000 под редакцией А.Н. Соколовского. В ее составлении приняли участие Н.Б. Вернандер, Г.С. Гринь, Н.К. Крупский, Е.М. Лавренко, С.С. Соболев, С.М. Муравлянский, И.П. Хитушко. Карта была высоко оценена наиболее авторитетными научными организациями: АН УССР - 1934, Всесоюзным научно-исследовательским институтом почвоведения им. В.В. Докучаева АН СССР - 1935 г.

Предложена условная периодизация в пределах институтизации, в результате которой выделено основные направления в сельскохозяйственной исследовательской работе по вопросам агропочвоведения в 30-х годах ХХ в.

Ключевые слова: агропочвоведение, научно-исследовательская работа, исследование почв, сельское хозяйство.

Pyl'tiay O. M. Development of the research work in agro soil history of Ukraine (the 30-th of the XX-th century) - Manuscript.

Dissertation is done to obtain the scientific degree of the Candidate of Historical Sciences, speciality 07.00.07 - History of Science and Techniques. - State higher educational establishment "Pereyaslav-Khmelnytskyi state pedagogical university named after Hryhoriy Skovoroda". - Pereyaslav-Khmelnytskyi, 2008.

Dissertation is dedicated to the investigation of the development of research work in agro soil history of Ukraine (the 30-th of the XX-th century). Particular role in the development of agro soil historical science of All Ukrainian Academy of Agricultural Sciences was determined and analyzed, the history of becoming and activity of recognized scientific and research establishments in the sphere of agro soil history was observed, the detail analysis in head staff changing was done.

The scientific, methodological and research work in history of agro soil during the period under investigation was analyzed. On the ground of this analysis was done the division into periods within institutization and were determined the main directions in agricultural research work on the problems of agro soil history of Ukraine in the 30-th of the XX-th century. The contribution of individual scientists in the development of agro soil history was substantiated.

Key words: agro soil history, scientific and research work, soil analysis, agriculture.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Державне та національно-культурне відродження українського народу пробудило інтерес у науковців і широких верств населення до історичного минулого України. Лише завдяки глибоким знанням минулого нація може усвідомити своє місце у світовому просторі та часі й визначити поступ у майбутнє. Нині, у процесі демократичного державотворення і розвитку суспільно-політичного життя, дослідники звертаються до практичних надбань теоретико-методологічних здобутків різних галузей. Одним з актуальних питань освоєння творчої спадщини України є вивчення історії розвитку сільськогосподарської дослідної справи в агрогрунтознавстві у 30-х роках ХХ століття, аналіз якої дає змогу з'ясувати багато питань сьогодення сільського господарства та організації його наукового забезпечення. До того ж на сучасному етапі новітні економічні підходи, що спираються на засади реформування аграрних відносин, потребують обов'язкового врахування в повному обсязі необхідної інформації про ґрунти, їх бонітети, яке неможливе без попереднього історичного аналізу.

Виявлена нами галузева література не дає достовірного й вичерпного уявлення про всі етапи історичного розвитку аграрної науки в Україні. У цьому контексті постає державна потреба у відтворенні цілісної історії становлення Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук - сучасної Української академії аграрних наук, а також Всеукраїнського науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства - предтечі теперішнього Національного наукового центру "Інститут землеробства" УААН на підставі вивчення документальних джерел. Саме в період 30-х років минулого століття, а особливо в період діяльності Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (ВУАСГН) (1931-1935рр.), здійснено надзвичайно великий обсяг широкомасштабних спеціальних робіт з питань агрогрунтознавства, зокрема з агроінвентаризації та картографування ґрунтів України, що дозволило згодом скласти карту ґрунтів УРСР в масштабі 1:1000000. Отже, не викликає сумніву необхідність активізації вивчення історії вітчизняної сільськогосподарської науки та творчого внеску видатних українських вчених, які були не тільки організаторами й методологами функціонування наукових установ та їх діяльності, а й відіграли важливу роль у розвитку агрогрунтознавства в Україні у досліджуваний період.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" з виконання теми "Історія природознавства Київщини: біографії і події. XVIII-XX ст." (номер державної реєстрації 0107U002971).

Мета і завдання дослідження. Мета полягає у здійсненні цілісного історико-наукового аналізу розвитку агрогрунтознавства, як науки та одного з напрямів діяльності Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, з'ясуванні передумов виникнення і динаміки розвитку науково-дослідних установ з питань вивчення агрогрунтознавства у 30-х роках ХХ століття, тематики досліджень і значення одержаних результатів для сільського господарства та його наукового забезпечення.

У відповідності з поставленою метою визначено основні завдання дослідження:

- з'ясувати стан розробки проблеми та її джерельну базу;

- висвітлити вплив урядової політики на розвиток аграрної науки в Україні;

- дослідити історію розвитку сільськогосподарської дослідної справи в агрогрунтознавстві у період координуючої діяльності Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (1931-1935 рр.);

- простежити тенденції становлення спеціалізованих науково-дослідних установ, зокрема Всеукраїнського науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства і Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства (Київ), здійснити історико-науковий аналіз діяльності цих інституцій;

- проаналізувати наукову, методологічну і дослідну роботу науково-дослідних установ, що займалися проблемами вітчизняного агрогрунтознавства, висвітлити внесок окремих учених у його розвиток;

- розробити періодизацію та визначити основні напрями розвитку сільськогосподарської дослідної справи з агрогрунтознавства в досліджуваний період.

Об'єктом дослідження є історія розвитку сільськогосподарської науки в Україні.

Предмет дослідження - науково-практичні та методологічно-організаційні засади функціонування сільськогосподарської дослідної справи в агрогрунтознавстві України впродовж 30-х років ХХ століття.

Хронологічні межі дослідження окреслені 30-ми роками ХХ ст., які обумовлені створенням у 1930 р. Українського інституту ґрунтознавства та завершенням у 1939 р. дослідження ґрунтів сортодільниць України, хоча при висвітленні багатьох аспектів було неминучим звернення до попередніх і наступних років.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історизму, об'єктивності, системності, які передбачають об'єктивний опис і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного осмислення й використання різноманітних джерел. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати досліджувану проблему. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування логічно-аналітичного і предметно-хронологічного методів, які сприяли комплексному аналізу предмета дослідження; порівняльно-історичний, ретроспективний, описовий методи дали змогу висвітлити особливості розвитку дослідної справи в агрогрунтознавстві зазначеного періоду.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

– вперше за допомогою історико-наукового аналізу здійснено комплексне дослідження становлення та розвитку агрогрунтознавства в Україні у 30-х роках ХХ століття;

– виявлено, проаналізовано і вперше введено до наукового обігу широке коло історичних документальних матеріалів та офіційних документів, які певною мірою висвітлюють стан агрогрунтознавства в Україні у досліджуваний період;

– простежено історію становлення та діяльність науково-дослідних установ у галузі агрогрунтознавства, здійснено періодизацію й виділено основні напрями ґрунтознавчих досліджень у згаданий період;

– детально проаналізовано і висвітлено історію створення класифікації та номенклатури українських ґрунтів, їх картографування, визначено внесок окремих вітчизняних вчених у розвиток агрогрунтознавчої науки;

– удосконалено деталізацію накопичених знань з досліджуваної проблеми;

– дістав подальшого розвитку напрям наукової роботи щодо внеску вчених у розвиток вітчизняної агрогрунтознавчої науки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що систематизований матеріал заповнює прогалини в історії розвитку аграрної науки стосовно становлення й діяльності науково-дослідних установ у галузі агрогрунтознавства. Результати дослідження можуть бути використані при подальших розробках пріоритетних напрямів розвитку наукових досліджень з найважливіших проблем агрогрунтознавства, у вищих навчальних закладах під час викладання спецкурсів "Історія науки і техніки", "Ґрунтознавство", "Історія ґрунтознавства", "Картографія ґрунтів", "Сільське господарство", "Історія сільськогосподарських наук".

Особистий внесок здобувача. Наукові результати та висновки, що викладені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися й обговорювалися на: ІІ конференції молодих учених та спеціалістів "Історія освіти, науки і техніки в Україні" (27-28 травня 2004 р., м. Київ); ІІІ конференції молодих вчених та спеціалістів "Історія освіти, науки і техніки в Україні" (26-27 травня 2006 р., м. Київ); V Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні питання історії техніки" (19-20 жовтня 2006 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих учених "Екологізація сталого розвитку агросфери і ноосферна перспектива інформаційного суспільства" (3-5 жовтня 2007 р., м. Харків); шостій Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні питання історії науки і техніки" (11-12 жовтня 2007 р., м. Полтава); ІV конференції молодих учених та спеціалістів "Історія освіти, науки і техніки в Україні" (29 січня 2008 р., м. Київ); на засіданнях кафедри історії та культури України ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" (2006-2008).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 публікаціях. Серед них 5 статей, опублікованих у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків і списку використаних джерел, який налічує 331 найменування та 5 додатків. Обсяг основного тексту становить 186 сторінок. Загальний обсяг дисертації 222 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження; встановлено його хронологічні межі; розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація дисертації та її структура.

У першому розділі "Стан наукової розробки проблеми, методологічні та джерелознавчі засади дослідження" аналізується стан наукової розробки теми, здійснено історіографічний аналіз праць за темою дисертації, подано характеристику джерел, використаних у процесі виконання дисертаційної роботи, та окреслено методологічну основу дослідження.

Проаналізовані праці, присвячені досліджуваній проблемі, можна умовно поділити на два періоди: радянська історіографія 30-80-х років ХХ ст. і сучасна українська історіографія.

У процесі аналізу галузевої літератури радянського періоду, виявлено, що розвиток сільськогосподарської дослідної справи в агрогрунтознавстві на початку 30-х років ХХ ст. багато в чому пов'язаний з ім'ям професора Г.Г. Махова Махов Г.Г. Ґрунти України / Г.Г. Махов. - Х. : Рад. селянин, 1930. - 332 с. ; Махов Г.Г. Досягнення агрономічного ґрунтознавства УРСР за 1917-1937 рр. / Г.Г. Махов // Зернове господарство. - 1937. - № 11 (14). - С. 76-81. ; Махов Г.Г. Дослідження ґрунтів колгоспів хатами-лабораторіями / Г.Г. Махов, О.М. Питулько. - К.-Х., 1937. - 77 с. і характеризується появою його фундаментальної монографії "Ґрунти України", яка узагальнила все, що було зроблено в справі вивчення ґрунтів України, а також ряду статей, присвячених історії дослідної справи в агрогрунтознавстві, яким також приділяли увагу в досліджуваний період О.Н. Соколовський, Д.Г. Віленський, О.Т. Калачиков Соколовський О. Науку ґрунтознавства України - на службу соціалістичному будівництву / О. Соколовський // За соціалістичну перебудову. - 1931, 1 лютого. - С. 4. ; Соколовський О.Н. Наукова робота нашої лабораторії / О.Н. Соколовський // Зернове господарство. - 1938. - № 3. - С. 67-71. Виленский Д.Г. Советская наука о почве к ХVІІ партийному съезду / Д.Г. Виленский // Почвоведение. - 1934. - № 1. - С. 5-28.; Калачиков А.Т. В.В. Докучаев и его творческое наследство в советской Украине / А.Т. Калачиков // Почвоведение. - 1939. - № 1. - С. 58-65. та ряд інших вчених.

Слід віддати належне "Трудам" Українського інституту ґрунтознавства Труди науково-дослідної кафедри ґрунтознавства / [за ред. О.Н. Соколовського]. - Х., 1930. - Т. І. - 223 с. ; Труди Українського інституту ґрунтознавства / [за ред. О.Н. Соколовського; перекл. на англ. мову О.О. Плещеєвої, О.О. Абрамова]. - Х. : Держсільгоспвидав, 1931. - Т. ІІІ. - 201 с. за редакцією О.Н. Соколовського та Всеукраїнському науково-дослідному інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства Труди Науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хемізації сільського господарства. - К.-Х. : Держ. вид-во колгоспної і радгоспної літератури УСРР, 1936. - Т. І. - 235 с. ; Труди Науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хемізації сільського господарства: [зб. наук. праць з агрохемії та фізико-хемії ґрунту]. - Київ-Полтава: Держ. вид-во колгоспної і радгоспної літератури УСРР, 1936. - Т. ІІ. - 143 с., в яких частина напрацювань, вміщених в "Трудах", певною мірою висвітлювали й основні питання, що стояли перед науково-дослідними установами в досліджуваний період. Авторами праць були Н. Вернандер, Є. Лавренко, Д. Сідері, Г. Висоцький, М. Годлін, О. Калачиков, О. Вишинський, О. Душечкін та інші.

Простежено, що починаючи з 50-х років минулого століття, короткі екскурси в історію вітчизняної науки про агрогрунтознавство роблять відомі вчені О.Н. Соколовський, П.А. Власюк, Г.С. Гринь, а в 1994 р. їх фактично узагальнює О.М. Грінченко Соколовський О.Н. Основні напрями розвитку вітчизняної науки про ґрунт (історико-критичний нарис) / О.Н. Соколовський // Питання підвищення родючості ґрунтів: наукові праці лабораторії ґрунтознавства. - К. : Академія наук Української РСР, 1953. - Т. 1. - С. 5-31 ; Власюк П.А. Розвиток агрономічної хімії та ґрунтознавства нашої Вітчизни / Власюк П.А. - К. : Київський державний університет, 1954. - 46 с. ; Гринь Г.С. З історії територіальних ґрунтових досліджень на Україні / Г.С. Гринь // Агрохімія і ґрунтознавство. - К. : Урожай, 1970. - № 15. - С. 3-16. ; Гринченко А.М. Кафедра почвоведения Харьковского государственного аграрного университета им. В.В. Докучаєва: исторический очерк (1894-1979 гг.) / Гринченко А.М. - Х., 1994. - 35 с..

У період незалежності України, особливо наприкінці 90-х років ХХ ст., дедалі більше уваги починають приділяти питанням історії аграрної науки та її окремим галузям. Питання історії розвитку агрогрунтознавства та оцінки наукової діяльності вчених, які відіграли важливу роль у його розвитку, висвітлюють у своїх працях В. І. Канівець Канівець В. І. Ще раз про витоки Харківської школи ґрунтознавців / В. І. Канівець // Вісн. Харк. нац. аграр. ун-ту ім. В.В. Докучаєва. - 2004. - № 1. - С. 9-13. ; Канівець В. І. Незабутні біографії / В. І. Канівець // Агрохімія і ґрунтознавство. - Х., 2003. - № 64. - С. 106-111., Д. І. Ковалишин Ковалишин Д. Наталія Вернандер - видатна постать в українському ґрунтознавстві / Деонізія Ковалишин // Історія української географії. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. - Вип. 1 (13). - С. 23-25., В.Ф. Сайко Сайко В.Ф. Становлення Інституту землеробства Української академії аграрних наук / В.Ф. Сайко // Землеробство: міжвід. темат. наук. зб. [спецвипуск]. - К. : Нора-Прінт, 1999. - № 73. - С. 3-19., Е.Г. Дегодюк Дегодюк Е.Г. Шляхи поступу агрохімічної науки в Україні - у вимірі часу інституту землеробства / Е.Г. Дегодюк // Землеробство: міжвід. темат. наук. зб. [спецвипуск]. - К. : Нора-Прінт, 1999. - № 73. - С. 19-27., Г.А. Мазур Мазур Г.А. Науковий доробок ґрунтознавців / Г.А. Мазур // Землеробство: міжвід. темат. наук. зб. [спецвипуск]. - К. : Нора-Прінт, 1999. - № 73. - С. 101-111., Д.Г. Тихоненко Історія грунтово-картографічних досліджень в Україні / Д.Г. Тихоненко, А.О. Георгі, М.А. Щуковський [та ін.] // Вісник ХДАУ - 2001. - № 3. - С. 3-14., В.І. Онопрієнко Онопрієнко В. І. Історія української науки ХІХ-ХХ століття / В. І. Онопрієнко. - К. : Либідь, 1998. - 304 с. та ін.

Нами встановлено, що аналіз історії дослідної справи в агрогрунтознавстві, заснування й розвитку науково-дослідних установ є недостатньо систематизованим, йому бракує повноти та системності. В окремих публікаціях, зокрема В.Ф. Сайка, Г.А. Мазура, Е.Г. Дегодюка та інших дослідників, нами виявлено лише деякі фрагменти історії діяльності Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства - теперішнього ННЦ "Інститут землеробства" УААН, але й вони містять низку суттєвих недоречностей.

З'ясовано, що найбільше видань про вчених-грунтознавців і взагалі історії розвитку ґрунтознавства в Україні, його інститутизації побачило світ у період з 2004 по 2008 роки в межах діяльності Центру історії аграрної науки ДНСГБ УААН. Так, у серії ДНСГБ УААН "Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії" вийшла книга "Агрогрунтознавство в Україні (1930-1941 рр.): Частина І (1930-1935 рр.)" Агрогрунтознавство в Україні (1930-1941). Ч. 1 (1930-1935) : збірник документів і матеріалів / [уклад. : В.А. Вергунов, О.М. Пильтяй; за ред. В.А. Вергунова]. - К., 2007. - 200 с. ; - (Історико-бібліографічна серія "Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії". - Кн. 18). співукладачем якої є дисертантка. У книзі подано документи та архівні матеріали з розвитку агрогрунтознавства в Україні за період 1930-1935 років. У науковий обіг вперше введено невідомі та маловідомі урядові й офіційні документи, матеріали періодичних галузевих видань, які певною мірою висвітлюють стан агрогрунтознавства в досліджуваний період.

Висвітленню питань життя і діяльності вчених-грунтознавців, історії створення науково-дослідних установ з даного напрямку приділяє значну увагу у своїх працях В.А. Вергунов Вергунов В.А. Історія ґрунтознавства в Україні : проблеми і методологія шляхів вирішення / В.А. Вергунов // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва. - 2006. - № 7. - С. 20-37 ; Вергунов В.А. І. С. Жуков - директор Всеукраїнського науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства (1932-1933) / В.А. Вергунов // Історичні записки: зб. наук. праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2006. - Вип. 10 (спеціальний). - С. 39-51 ; Вергунов В. Флагман української науки, або чому ми не святкуємо 75-річчя ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" / В. Вергунов // Історія української науки на межі тисячоліть: зб. наук. праць. - К., 2005. - Вип. 21. - С. 33-41 ; Вергунов В.А. Українське ґрунтознавство: історія становлення та розвитку у наукових школах, інститутизації і періодизації / В.А. Вергунов // Історія української науки на межі тисячоліть. - К., 2006. - Вип. 24. - С. 46-79 ; Вергунов В.А. Нариси історії аграрної науки, освіти та техніки / В.А. Вергунов. - К. : Аграрна наука, 2006. - 492 с. - (Історико-бібліографічна серія "Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії". - Кн. 12) ; Вергунов В.А. Нариси історії аграрної науки, освіти та техніки / В.А. Вергунов. - К. : Аграрна наука, 2008. - Ч. 2. - 568 с. - (Історико-бібліографічна серія "Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії". - Кн. 24).. Його дослідження спрямовані, передусім, на визначення нових напрямів наукового пошуку, окреслення малодосліджених або взагалі недосліджених аспектів дослідної справи в агрономії. У праці "Українське ґрунтознавство: історія становлення та розвитку у наукових школах, інститутизації і періодизації" автор вперше виділив етапи становлення й розвитку Українського наукового ґрунтознавства як основоположної складової започаткування і становлення сільськогосподарської дослідної справи у вітчизняній агрономії.

Останнім часом видано кілька колективних праць, присвячених аналізу вітчизняного ґрунтознавства: І. І. Назаренка, М. І. Лактіонова, Д.Г. Тихоненка, О.Ф. Гнатенка, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко, С.В. Вітвицького Назаренко І. І. Історія і методологія ґрунтознавства: [навч. посіб.] / Назаренко І. І. - Чернівці : Рута, 2000. - 68 с.; Лактіонов М. І. Агрогрунтознавство: [навч. посіб.] / Лактіонов М. І. - Х. : Видавець Шуст А. І., 2001. - 156 с.; Ґрунтознавство: підручник / [Тихоненко, Горін М. О., Лактіонов М. І., Канівець В. І. та ін.] ; за ред. Д.Г. Тихоненка. - К. : Вища освіта, 2005. - 703 с.; Ґрунтознавство з основами екології : [навч. посіб.] / О.Ф. Гнатенко, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко, С.В. Вітвицький. - К. : Оранта, 2005. - 648 с.. Автори цих праць роблять спробу неупереджено донести до читача історію становлення та розвитку ґрунтознавства в Україні.

Вихідними даними для висвітлення наукової проблеми, її джерельної бази були архівні матеріали. У процесі дисертаційного дослідження ретельно вивчалися справи, що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України), Архіві Президії Національної Академії наук України, Архіві ННЦ "Інститут землеробства УААН", Рівненському обласному державному архіві.

Групу неопублікованих джерел, які аналізувалися, склали документи ЦДАВО України. Це, насамперед, річні звіти про науково-дослідну роботу Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, Всеукраїнського науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства, Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства, їх проблемно-тематичні плани, протоколи, накази, телеграми, листування між науково-дослідними установами та їх керівниками, доповідні записки.

Особливою увагою користувалися річні звіти ВУАСГН, УНДІАГ, УНДІСОЗ (Ф. 1055. - Оп. 1. - Спр. 242. - Арк. 1-23; Спр. 1326. - Арк.23; Спр. 615. - Арк. 96-97; Спр. 327. - Арк. 2-6; Ф. 4759. - Оп. 1. - Спр. 6. - 59 арк.), та їх проблемно-тематичні плани, які допомогли об'єктивно висвітлити стан і розвиток дослідної справи в агрогрунтознавстві України в досліджуваний період - Ф. 1055. - Оп. 1. - Спр. 1636. - Арк. 28, 32-34; Ф. 1055.- Оп.1. - Спр. 841. - Арк. 54-59, 70-76; Спр. 1326. - Арк. 14-15; Спр. 1641. - Арк. 4-5; Спр. 1331. - Арк. 11; Спр.793. - Арк. 58; Ф.1.- Оп. 20. - Спр. 6446. - Арк. 12-16, "Основні настановлення роботи УіагГ" автором документа є О.Н. Соколовський - Ф.1055. - Оп.1. - Спр. 93. - Арк.1-13. Також цінним документом є "Матеріали бригади ВУАСГН по самоперевірці Всеукр. н/д Ін-ту Агрогрунтознавства та Хімізації с. г." - Ф. 1055. - Оп.1. - Спр. 1320. - Арк. 2-17.

Нами виявлено, проаналізовано й висвітлено матеріали фондів Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАНУ, Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського; Фундаментальної бібліотеки Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г. Короленка.

Історичний аналіз літературних джерел свідчить, що незважаючи на значний поступ, досягнутий українськими вченими в галузі історії агрогрунтознавчої науки, наукові дослідження з цього питання здебільшого мають несистематичний, фрагментарний, інколи статистичний характер, що вказує на відсутність комплексного дослідження розвитку агрогрунтознавчої науки України в 30-х роках ХХ ст. Виявлені нами джерела, їх систематизація та науковий аналіз у поєднанні з творчим критичним осмисленням певного доробку своїх попередників дозволили здійснити комплексне дослідження даної проблеми.

У другому розділі "Розвиток дослідної справи з агрогрунтознавства в науково-дослідних установах і освітніх закладах України" відтворено історико-наукову картину організації Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук (ВУАСГН), Всеукраїнського науково-дослідного інституту агрогрунтознавства та хімізації сільського господарства (ВУНДІАХ), Українського науково-дослідного інституту соціалістичного землеробства (УНДІСОЗ); проаналізовано тематичні плани та дослідну роботу з питань агрогрунтознавства інших науково-дослідних установ і освітніх закладів України.

Упродовж 20-30-х років ХХ ст. радянська влада проводила пошуки оптимальної форми координації наукових досліджень в аграрній сфері, зокрема в агрогрунтознавстві. Адже багато проблем, що стояли перед сільським господарством України, вимагали якнайбільшої уваги до ґрунтів та їх вивчення, які в своїй надзвичайній різноманітності давали реальну базу для розвитку сільськогосподарської промисловості. 3 квітня 1930 р. на засіданні РНК УСРР було прийняте рішення про створення Інституту ґрунтознавства (м. Харків) на базі Харківської науково-дослідної кафедри ґрунтознавства при НКО, передавши її у підпорядкування НКЗС та приєднавши відділ ґрунтознавства Центральної агрохімічної лабораторії (ЦАХЛ). До того ж, у 1929 р. на базі ЦАХЛ був створений Інститут хімізації сільського господарства (Київ). З'ясовано, що їх наукова робота деякою мірою здійснювалася паралельно, дублюючи одна одну, об'єкти для досліджень були практично одні і ті ж. Як наслідок, восени 1930 р. при перегляді мережі науково-дослідних установ НКЗС було констатовано, що Український інститут ґрунтознавства та Інститут хімізації сільського господарства повинні бути об'єднані в одну науково-дослідну установу з завданнями, що мали розв'язувати питання ґрунтознавства у зв'язку з розгорнутою хімізацією сільського господарства. Як результат, 7 квітня 1931 р. було створено Всеукраїнський науково-дослідний інститут сільськогосподарського ґрунтознавства. Інститут очолив видатний ґрунтознавець, академік О.Н. Соколовський. У цьому ж році, з відкриттям 22 травня ВУАСГН, О.Н. Соколовського призначають президентом Академії, якій в науково-організаційному та адміністративному відношенні підпорядковувався й інститут. У травні 1932 р. інститут переїхав до Києва і був перейменований у ВУНДІАХ. З 1.03.1932-06.1933 рр. директором інституту працював І. С. Жуков. Незважаючи на нетривале керівництво ВУНДІАХ, він зробив досить вагомий внесок у його становлення й розгортання наукової діяльності. Практично відразу за активної участі І. С. Жукова було розроблено і затверджено Президією ВУАСГН п'ятирічний проблемно-тематичний план діяльності інституту. Він безпосередньо брав участь у розробленні структури інституту та забезпеченні його діяльності відповідними фахівцями. Це - Д.Г. Віленський, М.М. Годлін, В.А. Акімцев, О. І. Душечкін, Г.Г. Махов та інші.

Дисертанткою прослідковано, що після звільнення І. С. Жукова, обов'язки директора ВУНДІАХ виконував професор Д.Г. Віленський. Цей факт є невідомим у сучасній офіційній історії ННЦ "Інститут землеробства" УААН. З початку 1934 р. і до перепрофілювання інституту посаду директора обіймав І. С. Подвиг.

Вивчення архівних матеріалів дозволило встановити, що основними завданнями ВУНДІАХ передбачалося розв'язання таких питань: а) підвищення родючості ґрунтів; б) проведення агрогрунтових досліджень, пов'язаних із зрошенням; в) участь у вирішенні питань, пов'язаних з хімізацією сільськогосподарського виробництва; г) методологічні питання стосовно вивчення родючості ґрунтів.

Створення Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук дало новий поштовх розгортанню галузевої науково-дослідної роботи більш організовано й послідовно, а також сприяло подальшому розвитку аграрної науки та агрогрунтознавства зокрема. Сектором агрогрунтознавства і добрив, лабораторією фізико-хімії ґрунтів при Академії, а також її мережею було проведено землевпорядкування колгоспів і дослідження властивостей ґрунтів; комплексне вивчення явищ посухи та боротьби з нею; визначено норми й способи внесення добрив і найдоцільніші способи поліпшення та використання малопридатних за родючістю ґрунтів. З'ясовано, що жахлива сторінка історії України - голодомор 1932-1933 рр. - позначилася і на діяльності ВУАСГН, особливо це стосувалося її керівництва, яке, крім президента, було репресовано. Із самого початку Академію було втягнуто до політичних процесів, які відбувалися на той час у країні. Це була не тільки пряма участь її керівництва у сфабрикованих наукових процесах, а й "наукові звіти" про проведені "чистки" в установах Академії стосовно "ворожих" елементів серед науковців.

Встановлено, що Український науково-дослідний інститут соціалістичного землеробства був створений у 1935 р. на базі ВУНДІАХ. Тематика інституту розширилася, але профілюючими залишилися дослідження з питань агрогрунтознавства й агрохімії. Дослідження ґрунтів сортодільниць зернових культур у 1938-1939 рр. дали можливість раціоналізувати роботу з районування сортомережі й уточнення системи удобрень, їх результати сприяли глибшому пізнанню ґрунтового покриву в зональному та регіональному аспектах.

Простежено, що крім визнаних науково-дослідних установ над питаннями агрогрунтознавства працював ряд інших установ і відомств України: Академія наук УСРР, Український науково-дослідний інститут меліорації, Південний інститут плодоягідного господарства, Харківський, Одеський, Луганський, Херсонський, Львівський сільськогосподарські інститути, хати-лабораторії, агрохімлабораторії, НКО УСРР, НКЗС УСРР, НК шляхів УСРР та інші. Детально проаналізувавши процес розвитку кафедри ґрунтознавства Київського інженерно-меліоративного інституту, який у 1934 р. був перейменований у Київський гідромеліоративний інститут, нами виявлено, що висока ефективність наукової діяльності кафедри для потреб України була досягнута завдяки її керівникам - Д.Г. Віленському, В.К. Залізняку, К.С. Божку. У складних умовах різного характеру вони проводили й керували науково-дослідною роботою з питань агрогрунтознавства (класифікації ґрунтів, методики польових і лабораторних досліджень).

З'ясовано, що у 1934 р. саме в Україні почали створюватися й розгортати свою дослідну діяльність хати-лабораторії. Перша хата-лабораторія була організована О.А. Курносенком у колгоспі ім. Петровського (с. Червонознамінка) Кременчуцького району. ВУНДІАХ взяв активну участь у підготовці та вихованні кадрів-дослідників для хат-лабораторій, заклав теоретичну основу в багатьох хатах-лабораторіях для подальшого розгортання методично обґрунтованої дослідної роботи з господарчою цілеспрямованістю з метою піднесення продуктивності всіх галузей колгоспного господарства. Виявлено, що з хатами-лабораторіями працювали агрохімлабораторії, оскільки поглиблене вивчення специфічних питань з агрогрунтознавства, хімізації та агротехніки різних сільськогосподарських культур здійснювали ефективніше завдяки співпраці агрохімлабораторій з хатами-лабораторіями колгоспів.

Дисертанткою простежено, що успішна популяризаційна діяльність в Україні з питань агрогрунтознавства проводилася завдяки функціонуванню мережі музеїв, скликанню конгресів, всеукраїнських і міжнародних конференцій, нарад, з'їздів, виданню галузевої літератури.

У третьому розділі "Науково-методологічні та концептуальні основи дослідження ґрунтів на території України в 30-х роках ХХ століття" висвітлено та проаналізовано основні напрями науково-дослідних робіт в агрогрунтознавсті досліджуваного періоду. Визначено внесок окремих вчених у розвиток агрогрунтознавства в Україні.

Даючи оцінку методологічним засадам проблемно-тематичного плану ВУНДІАХ М.К. Крупський звернув увагу на взаємну боротьбу основних методологічних напрямів, що існували в ґрунтознавстві на той час: географічний і агрокультурхімічний, агрономічне ґрунтознавство, і так звана школа Гедройца-Соколовського.

В комплексі агротехнічних заходів щодо збільшення врожайності у 30-х роках ХХ ст. значне місце посідала хімізація сільського господарства у формі внесення в ґрунт мінеральних добрив. Роботами науково-дослідних установ і виробничою практикою колгоспів та радгоспів було доведено, що ефективність різних мінеральних добрив залежно від грунтово-кліматичних умов значно змінюється. Дослідження, проведені УНДІСОЗ з 1934 по 1936 р. у різних районах і на різних ґрунтах (переважно з цукровими буряками), показали, що змінюючи глибину внесення добрив, можна різко підвищити врожайність, впливаючи водночас і на поліпшення якості буряків. Подібні досліди проводили і з іншими культурами, в результаті виявилося, що найефективніше підвищення врожаїв відбувається при глибині внесення добрив до 30 см, подальше поглиблене внесення добрив, даючи збільшення абсолютної цифри врожаю, знижує коефіцієнт їх ефективності. Особливу увагу вивченню цього питання приділяв у своїй творчій спадщині О.І. Душечкін.

Питаннями хімічної меліорації займався ряд науково-дослідних установ, зокрема УНДІСОЗ, ВНДІЦП, Лабораторія хімії ґрунту НКЗС. З цієї проблеми основними завданнями були дослідження вапнування та мергелювання ґрунтів, поліпшення піщаних, солонцюватих ґрунтів, а також солонців та осушених боліт; вплив вапнування на підвищення ефективності внесення добрив.

Враховуючи специфіку солонців академік О.Н. Соколовський розгорнув роботи з дослідження такого типу ґрунтів у різних природних зонах республіки. Учні та послідовники О.Н. Соколовського - О.М. Можейко, О.М. Грінченко, Г.С. Гринь, Г.М. Самбур, М.К. Крупський - виявилися першими ентузіастами, які почали розробляти питання походження солей в ґрунтах України й утворення солонців.

Серед здобутків агрогрунтознавства досліджуваного періоду слід виділити розв'язання проблем хімічної меліорації ґрунтів на Поліссі - мергелюванням і в Лісостепу - вапнуванням, що підвищило врожайність буряку на 20-50 центнерів з гектара. Всупереч усталеним поглядам доведено позитивний вплив калійних добрив на врожайність цукрового буряку. Винайдено способи часткової стерилізації ґрунту, що дало змогу управляти мікробіологічним процесом ґрунту, знищувати шкідників і бур'яни, стимулюючи одночасно ріст культурної рослинності.

Агроінвентаризація ґрунтів республіки (1932-1933 рр.) була великомасштабною і першою за обсягом стосовно України ґрунтознавчою роботою на замовлення держави. З метою ведення найбільш чіткого та якісного обліку земельного фонду країни, його агровиробничої характеристики відповідно до потреб соціалістичної реконструкції сільського господарства, згідно з постановою № 233 Колегії НКЗС УСРР від 9 грудня 1931 р. "Про розгортання робіт виробничої інвентаризації сільськогосподарської території" було ухвалено з 1932 року провести виробничу інвентаризацію всієї сільськогосподарської території України.

Відповідальність за проведення виробничої інвентаризації ґрунтів покладалася на ВУНДІАХ. На агрономічну інвентаризацію ґрунтів було виділено 1112000 крб., в той час, як інститут мав по держбюджету на всі види фінансування 400000 крб.

Керування роботами, особливо дотримуючись чітких вказівок їх виконання, ускладнювалось через відсутність досвіду і великі масштаби. Г.Г. Махов - як відповідальний керівник за ці дослідження, з ряду причин не зміг повністю виконати покладені на нього обов'язки і був звільнений з роботи у грудні 1932 р. Подальшим ходом агроінвентаризаційних досліджень, які майже закінчувалися, керував Д.Г. Віленський. В результаті проведених робіт було зроблено: 1) агрогрунтову карту районів та окремих господарств у масштабі 1:25000 або 1:10000 із занесенням на неї розподілу ґрунтів з виробничо-генетичною класифікацією і зазначенням виробничих показників ґрунтів; 2) фізико-хімічну характеристику ґрунтів, зокрема їх показники, щодо потреб у добривах та опору механізованому обробітку; 3) агровиробничу характеристику ґрунтів, відповідно до виробничого напрямку господарств і спеціалізації; 4) обґрунтування потреби та доцільності сільськогосподарської меліорації на різних ґрунтах; 5) обґрунтування доцільності переведення окремих ґрунтових масивів з одного виду господарчого користування до іншого та зазначення способу використання виведених з обробітку земель; 6) повну інвентаризацію природних кормових займищ із зазначенням системи заходів щодо їх найдоцільнішого використання та підвищення їх продуктивності; 7) виробничу інвентаризацію торфовищ із зазначенням способу їх найраціональнішого використання; 8) матеріали для проектування сівозмін районів і виробничих напрямків сільськогосподарських підприємств; 9) план хімізації й перелік агротехнічних заходів для районів та окремих сільськогосподарських підприємств. Основні результати всього комплексу наукових досліджень у 1933 р. Д.Г. Віленський виклав на Міжнародній конференції в Копенгагені.

Виявлено, що саме на початку 30-х років ХХ століття, в добу розгортання суцільного колгоспно-радгоспного будівництва в країні, серед заходів щодо підвищення продуктивності сільгоспугідь важливе значення мало збільшення врожайності цукрового буряку, виробництво якого було покладено на машинно-тракторні станції (МТС). Надзвичайно великого значення набувають складання грунтово-агрохімічних карт і планів, а також застосування добрив для МТС, оскільки організація раціонального використання ґрунтів можлива тільки на основі глибокого вивчення їх різних виробничих особливостей. Згідно з постановою №107 НКЗС УСРР від 13 березня 1934 р. "Про обстеження 35 бурякових МТС", доручено Буряковому управлінню, ВУНДІАХ разом із ВУАСГН провести роботи з метою складання грунтово-агрохімічної карти МТС та планів раціонального використання добрив у цих МТС, які в комплексі з усіма агротехнічними заходами забезпечили б високі врожаї бурякових сівозмін і збереження та підвищення родючості ґрунтів.

Для здійснення оперативного та методичного керівництва зазначеними роботами було призначено керуючу групу у складі: Г.М. Самбур, О.М. Вишинський, О.І. Душечкін, М.М. Годлін, Н.Б. Вернандер. Інспектування робіт на місцях крім зазначеної групи, проводив П.А. Костюченко. Керівництво групою було доручено Г.М. Самбуру, його замісником призначено О.М. Вишинського. Загальне керівництво роботами покладено на професора О.Т. Калачикова.

Масштаб, прийнятий у роботах МТС 1934 року, був здебільшого 1:25000, а там, де був більш простіший ґрунтовий покрив, - масштаб 1:50000. Цінність проведених робіт по складанню ґрунтових агрохімічних карт полягає насамперед у тому, що вони дали основу для подальших наукових досліджень. Ця робота спонукала до перегляду й уточнення цілого ряду вже твердо встановлених положень теоретичного ґрунтознавства, агрохімії та дослідної справи, призвела до вирішення низки питань як у теоретичному, так і у виробничому відношенні, а також стала фундаментальною основою для поглибленої наукової діяльності в галузі агрогрунтознавства та агрохімії. У 1935 р. цими дослідженнями було охоплено ще 11 бурякових МТС, а в 1936-1937 рр. 64 МТС по 5-ти областях УРСР: Київська, Одеська, Вінницька, Харківська, Чернігівська та МАРСР.

Важливим моментом раціоналізації ґрунтознавчих робіт МТС за 1936-1937 рр. була спроба широкого залучення в ці роботи агроперсоналу МТС. У 1937 р. обласні дослідні станції УРСР проводили складання грунтово-агрохімічних карт наполовину своїми силами, і наполовину силами МТС під керівництвом станцій. Досліджена у 1936 р. площа ґрунтів становила 1498996 га, що перевищила сумарну площу 1934-1935 рр. - 1484997 га, а загальна площа досліджуваної території дорівнювала 2983993 га.

З'ясовано, що на початку 30-х років минулого століття на підставі широких територіальних досліджень було запропоновано низку різних класифікацій українських ґрунтів: ВУНДІАХ, Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрової промисловості (м. Київ) (ВНДІЦП), Всесоюзного науково-дослідного інституту ґрунтознавства ім. В.В. Докучаєва Академії наук СРСР та Всесоюзного інституту удобрення агротехніки і агрогрунтознавства (ВІУАА). Спільним у їх класифікаціях було те, що вони базувалися на великому експериментальному й аналітичному матеріалові кожної з перелічених профільних установ, а відмінні між собою підходом до визначення класифікаційних і номенклатурних одиниць. Опрацьована УНДІСОЗ класифікація і номенклатура ґрунтів УРСР у процесі проведення широких агрогрунтознавчих робіт по МТС у другій половині 30-х років швидко стала надбанням агрономів і колгоспного активу в повсякденній практичній роботі. Запропонована М.М. Годліним класифікація ґрунтів по механічному складу з 1938 р. була застосована у працях УНДІСОЗ, а також представлена в Москві (січень, 1938 р.) на нараді ґрунтознавців по дослідженню ґрунтів сортодільниць. Класифікацією і номенклатурою ґрунтів УРСР, опрацьованою УНДІСОЗ із постійними вдосконаленнями (1939), користувалися до 1958 року, оскільки вона виявилась найбільш вдалою і в принципових моментах була погоджена з агрогрунтознавчими установами СРСР.

Простежено, що остаточно робота над складанням карти ґрунтів України в масштабі 1:1000000 була закінчена у 1935 році завдяки бригаді при ВУАСГН у складі: Н.Б. Вернандер (Полісся), Г.С. Гринь (Лісостеп), М.К. Крупський та Є.М. Лавренко (Донбас і південний степ), С.С. Соболєв (бригадир і автор північного степу) та картограф-ґрунтознавець І. П. Хітушко. Механічний склад додатково опрацювала група в складі О.М. Грінченка, М.К. Крупського та С.М. Муравлянського (керівник групи). Редагування карти було здійснено редакційною колегією у складі: Д.Г. Віленський, Є.М. Лавренко, С.С. Соболєв і академік О.Н. Соколовський, він був і відповідальним редактором.

У карті при значній деталізації ґрунтового покриву Лісостепу і Степу були відзначені такі важливі теоретичні та практичні моменти, як ґрунтоутворюючі породи, структурність ґрунтів, характер і інтенсивність засолення, комплексність ґрунтового покриву, характер луків і боліт. Карта дістала високу оцінку в найбільш авторитетних наукових організаціях (АН УРСР - 1934 р., Всесоюзний науково-дослідний інститут ґрунтознавства ім. В.В. Докучаєва Академії наук СРСР - 1935 р.). Карта ґрунтів України в масштабі 1:1000000 була видана лише в 1957 р., до того ж у меншому масштабі - 1:750000 Українським науково-дослідним інститутом землеробства (Київ) Наркомзему УРСР під редакцією професора М.М. Годліна. У 1936 р. УНДІСОЗ закінчив складання зведеної грунтово-агрохімічної карти Полісся та Лісостепу (цукрово-бурякової зони УРСР) у масштабі 1:400000 під загальною редакцією професора О.Т. Калачикова. Ця карта містила агрономічну характеристику ґрунтів чотирьох областей: Київської, Вінницької, Харківської та Чернігівської.