Селянство в уявленнях української інтелігенції 60–80-х років ХІХ століття

Український рух ХІХ ст. поділяв загальноросійську ідейну динаміку, проте мав і питомі особливості. 60-і роки ХІХ ст. в історіографії вважають поворотними для української думки, коли від зацікавлення козацьким минулим увага освічених людей звернулася до тогочасного народного побуту. Селянство, його побут і культура стали провідними темами інтелектуальних рефлексій.

Уявлення представників українського руху про селянство формувалися в суперечливих інтелектуальних умовах. З одного боку, поділяючи настанову більшості національних рухів - краще вивчити селянство, аби ефективніше працювати на його користь, його представники як ніколи часто писали про необхідність пізнати селянина таким, яким він є, відмовитися від втішних ілюзій на користь об'єктивного знання. У 70-і роки ХІХ ст. виразною стала властива усім східноєвропейським національним рухам тенденція переходу від відстороненої ідеалізації селянства як носія народного духу і моральних чеснот до реалістичнішого його бачення, з поширенням гасла роботи «на рідній ниві» і «на народну користь». Водночас, на формування цих уявлень вирішальний вплив справляли не так матеріали конкретних досліджень селянського світу, як ідеологічні побудови та моральні цінності освіченого загалу. Для інтелігенції, яка декларувала «служіння народу» як сенс свого існування, мотивувала власну діяльність народними потребами, а тексти присвячувала «народній користі», припис позитивного ставлення і писання про селянина був вирішальним при сприйнятті відомостей про селянський світ.

Специфіку ставлення освіченого українства до селянства значною мірою зумовила центральна роль селянського компоненту у кодифікації українського національного наративу. В його основу було покладене уявлення про українців як про «сільську націю» та про селянство як єдиного носія національних начал. Український рух заявив своє право на існування іменем саме цього соціального прошарку і потребою захисту його прав, зокрема національних. Подібно до більшості національних рухів Центральної та Східної Європи, українська національна ідеологія робила наголос на спадкоємності від традиційної селянської культури, а своїми символами обрала народну мову і звичаї. Як наслідок, український національний проект був побудований на основі селянської культури і культу народу, і це було єдиним можливим варіантом.

Потреби обґрунтування національної окремішності зумовили і специфіку зображення української національної вдачі. Саме опис селянина був тотожним описові українця, а національна вдача окреслювалася через зображення простолюду. Друга половина ХІХ ст. стала часом остаточного оформлення уявлень про демократичного, волелюбного, музично обдарованого і поетичного українського селянина-індивідуаліста, успішно інтегрованого до національного міфу.

Негативні риси селянської вдачі українські дописувачі воліли не замовчувати, а пояснити зовнішнім впливом несприятливих історичних умов та соціально-економічних обставин. Можна говорити про існування своєрідного ментального дуалізму, коли в текстах одного автора присутні і свідома міфологізація народних чеснот, і некомпліментарні щодо селян спостереження, а звеличення абстрактного «народу» співіснувало з доволі критичним ставленням до конкретного селянина.

Одним з найнагальніших питань для української думки другої половини ХІХ ст. став опис глибоких і невідворотніх змін, які переживав селянський світ після 1861 р. Позитивні очікування перших пореформених років швидко заступила собою критика нових соціально-економічних умов. Зовнішній, інтелігентський погляд на село, підживлений уявленнями про соціальну справедливість, сприяв певному перенаголошенню трагічності сільського економічного становлення. Дописи української інтелігенції представляють селянина безпомічним заручником нових для нього соціально-економічних умов, стражденною жертвою всебічної експлуатації. Картини сільської ідилії першої половини ХІХ ст. змінилися панорамами суцільного лиха, а мотив селянського зубожіння та селянина як злиденної особи став часткою національного міфу.

Особливе занепокоєння українських інтелектуалів викликав розпад традиційної селянської культури, розселянення, втрата за десятиріччя традиції, що підтримувалася століттями. Вони усвідомлювали і писали про парадокс - що саме завдяки консерватизму і закритості для стороннього впливу українське селянство зберегло національні ознаки, і сприймали модернізаційні виклики, трансльовані через військову службу, сільську освіту, засвоєння селянами елементів міської культури як вирішальну загрозу українській етнічній ідентичності. Одним з головних таких викликів була проблема національно-культурної асиміляції, оскільки соціальна успішність для вихідця з селянського етносу вимагала засвоєння панівної в Російській імперії мови і культури. Негативне сприйняття українськими інтелектуалами перетворень підтверджує тезу про український рух як опосередковану реакцію на модернізацію, коли інтелігенція вважає власним обов'язком законсервувати і підтримати традицію, яку селянство почало втрачати.

Для українського руху другої половини ХІХ ст. селянство слугувало об'єктом просвітницьких зусиль, джерелом матеріалу для творення національної культури, потенційним адресатом та провідним героєм створених його діячами мистецьких творів і, зрештою, головною надією. Спосіб бачення і зображення селянина мав виняткове значення для самовизначення і окреслення перспектив українського руху: значною мірою відповідь на запитання про те, яким є селянин, визначала відповідь на запитання, яким буде майбутнє українства. Хоча безпосередньо на українське селянство ці уявлення справили мінімальний вплив, вони зумовили формування напрямків та пріоритетів наукового вивчення цього соціального прошарку, а також масових стереотипів, що успішно функціонували у ХХ ст. і частково зберігаються дотепер.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. «Киевский телеграф» проти «Киевлянина»: селянське питання на сторінках преси 1870-х років // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Історія та археологія. - Д., 2006. - № 6. - С. 19-23.

2. Підбурювати і просвіщати: нелегальні пропагандистські книжки для селянства 1870-х років в Україні // Український селянин. - Черкаси, 2006. - Вип. 10. - С. 124-126.

3. Українське селянство в системі уявлень національно-свідомої інтелігенції (друга половина ХІХ ст.) // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. - Д.: Вид-во ДНУ, 2007. - С. 176-183.

4. Економічне становище і соціальна структура пореформенного села очима української інтелігенції (друга половина ХІХ ст.) // Грані. - 2008. - № 1. - С. 22-25.

Статті, тези доповідей:

5. Село і селянство очима міських мешканців: особливості рецепції другої половини ХІХ - початку ХХ ст. // Історія і культура Придніпров'я. Невідомі та маловідомі сторінки. - Д., 2006. - Вип. 3. - С. 181-184.

6. Тема «любові до народу» в українській суспільній думці ХІХ ст. // Шевченківська весна. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячена 15-й річниці незалежності України. - К., 2006. - Вип. IV. - Ч. 3. Історія. - С. 77-79.

7. У кривому дзеркалі: тексти української інтелігенції про селянство ХІХ ст. // Питання аграрної історії України та Росії. Матеріали Шостих наукових читань, присвячених пам'яті професора Д. П. Пойди. - Д., 2007. - С. 56-59.

АНОТАЦІЯ

Портнова Т. В. Селянство в уявленнях української інтелігенції 60-80-х років ХІХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2008.

У дисертації відтворено загальну систему уявлень української інтелігенції 60-80-х років ХІХ ст. про селянство, що функціонувала в суспільній свідомості і значною мірою визначила розвиток української національної ідеології та української модерної культури. Особливу увагу приділено інтелектуальним умовам, в яких вони сформувалися, підставам і внутрішнім мотиваціям оформлення саме такого бачення селянства. Визначено місце народної культури та селянина як головного постачальника етнічного матеріалу та потенційного головного об'єкту впливу у складанні українського національного проекту. Реконструйовано комплекс уявлень про народну вдачу, риси народного характеру. Розкрито специфіку сприйняття українською інтелігенцією модернізаційних змін, які пережило селянство у другій половини ХІХ ст.

Ключові слова: образ селянства, українська інтелігенція, український національний рух, українське народництво, національна ідеологія, селянство, реформа 1861 р.

Портнова Т. В. Крестьянство в представлениях украинской интеллигенции 60-80-х гг. ХІХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2008.

В диссертации реконструирована общая система представлений украинской интеллигенции 60-80-х гг. ХІХ в. о крестьянстве, функционировавшая в общественном сознании и во многом определившая развитие украинской национальной идеологии и украинской модерной культуры. Особое внимание уделено интеллектуальным условиям, в которых формировались эти представления, основаниям и внутренним мотивациям оформления именно такого видения крестьянства.

Представления о крестьянстве в украинской мысли складывались в противоречивых интеллектуальных условиях. С одной стороны, в 60 - 70-ые годы ХІХ в. доминирующей стала тенденция перехода от отстраненной идеализации крестьянства как носителя народного духа и нравственных достоинств к более реалистичному его видению, с распространением призывов работы «на родной почве» и «для народного блага». С другой стороны, решающее влияние продолжали оказывать не так материалы конкретного изучения крестьянского мира, как идеологические конструкции и ожидания образованного общества, нравственные и социально-этические нормы, предписывающие позитивное отношение к крестьянству.

Определено место народной культуры и крестьянина как главного поставщика этнического материала и потенциального главного объекта влияния в формировании украинского национального проекта. Подобно большинству национальных движений Центральной и Восточной Европы, украинская национальная идеология акцентировала внимание на преемственности от традиционной крестьянской культуры, а своими символами избрала народный язык и обычаи. Как следствие, украинский национальный проект был сформулирован на основе крестьянской культуры и культа народа, и это стало единственно возможным вариантом.

В диссертации реконструирован комплекс представлений украинской интеллигенции о народном характере. Во второй половине ХІХ в. окончательно формируются представления о демократичном, свободолюбивом, талантливом и поэтичном украинском крестьянине-индивидуалисте, которые были успешно интегрированы в национальную мифологию. При этом негативные черты крестьянства преимущественно представлялись как следствие неблагоприятных исторических условий развития и социально-экономических обстоятельств. В текстах украинской интеллигенции можно проследить своеобразный ментальный дуализм, когда перу одного автора принадлежат и сознательная мифологизация народных достоинств, и некомплиментарные суждения о крестьянах, а в представлениях вознесение абстрактного «народа» сосуществовало с довольно критическим отношением к конкретному крестьянину.

Раскрыта специфика восприятия украинской интеллигенцией модернизационных изменений, переживаемых крестьянством во второй половине ХIХ в. При описании социально-экономической ситуации, складывающейся на селе после реформы 1861 р., доминировали указания на бедственное положение крестьянства, которое представлялось беспомощным заложником новых для него обстоятельств и жертвой всесторонней эксплуатации. В текстах 60-80-х годов ХІХ в. идиллические картины, свойственные изображению села в предыдущей интеллектуальной традиции, сменились образами тотального народного бедствования, а мотив крестьянского обнищания и крестьянина как социальной жертвы стали частью национального мифа.

Ключевые слова: образ крестьянства, украинская интеллигенция, украинское национальное движение, украинское народничество, национальная идеология, крестьянство, реформа 1861 г.

Portnova T. V. Peasantry in the Notions of Ukrainian Intelligentsia in 1860-80-ies. - Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of Sciences (History). Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Dnipropetrovsk National University. - Dnipropetrovsk, 2008.

The dissertation is devoted to the system of notions concerning peasantry in the Ukrainian thought of 1860-1889, which influenced public opinion and in many respects determined the development of the Ukrainian national ideology and Ukrainian modern culture. Special attention is paid to the intellectual context of their formation, grounds and inner motivations of their creation. The place of popular culture and of the peasant as the main provider of ethnic material and potentially the main object of influence is defined. The complex of notions concerning the features of the Ukrainian popular character is reconstructed. The special way of describing of modernization's impact on peasantry is analyzed.

Key words: Ukrainian intelligentsia, Ukrainian national movement, Ukrainian populism, national ideology, peasantry, Emancipation reform of 1861.

Размещено на Allbest.ru