Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Російський самодержавний аппарат та українські політичні партії (1900-1917 рр.)

07.00.01 - історія України

Сарнацький Олександр Петрович

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться "11" 06 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.14 в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Шевченка, 1, Палац студентів, ауд. 30.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий "10" травня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, доцент І.О. Кривий

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена посиленням наукового і суспільного інтересу до вітчизняної історії, досвіду попередніх поколінь українців та важких уроків минулого в умовах становлення та розвитку сучасної незалежної Української держави.

Одними з найбільш дискусійних наукових проблем є питання, пов'язані з розглядом суспільно-політичного життя в Наддніпрянській Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст., яка на той час входила до складу Російської імперії. Дослідження їх неможливе без всебічного показу й аналізу діяльності тих сил, що покликані були захищати самодержавний лад та всіляко боротися проти будь-яких посягань на нього, в тому числі й національно-визвольного характеру.

Останнім часом відбувається істотне накопичення значного масиву історичних знань про розвиток українського національно-визвольного руху на початку ХХ ст., утворення та діяльність українських партій Наддніпрянщини, що його очолили. Це дає можливість здійснити комплексне наукове дослідження цієї проблематики. Її складовою є політика російського самодержавного апарату в останні роки його існування, спрямована на обмеження і придушення українського руху, в тому числі і його емігрантських кіл та їх симпатиків у роки Першої світової війни на західноукраїнських землях, тимчасово окупованих Росією. У вітчизняній історіографії такого плану комплексні наукові розробки відсутні.

Подібне дослідження є необхідною умовою для подальшого наукового розроблення зазначеної проблеми. Воно зорієнтує зусилля істориків на поглиблене вивчення інших складових визвольно-революційної хвилі в Україні на початку ХХ ст. та ставлення до них царизму.

Зв'язок роботи з планами наукових робіт установи. Дисертацію виконано в межах науково-дослідних тем історичного факультету Запорізького національного університету "Українське націотворення в контексті європейського відродження ХІХ - на початку ХХ ст." (номер державної реєстрації - 0100У001734) та "Модернізаційний процес в Україні в другій половині ХІХ ст. - першій половині ХХ ст." (номер державної реєстрації - 0103У000731). Особистим внеском дисертанта в розроблення теми є комплексне дослідження ставлення та дій владних структур царизму відносно громадсько-політичної діяльності представників та прихильників українських політичних партій на початку ХХ ст.

Об'єктом дослідження є суспільно-політичне життя в Україні на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є політика російського самодержавного апарату стосовно українських політичних партій Наддніпрянщини в зазначений період, а також щодо емігрантських кіл цих партій на західноукраїнських землях у роки Першої світової війни в умовах тимчасової окупації цих територій російськими військами.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1900 р., з яким традиційно пов'язують момент появи в Наддніпрянщині першої української політичної партії - РУП, і до Лютневої революції в Росії 1917 р.

Географічні межі дисертаційного дослідження охоплюють Наддніпрянську Україну, яка в період, що розглядається, входила до складу Російської імперії. Дослідженням частково охоплено і діяльність самодержавної влади в обох столичних містах імперії - Петербурзі та Москві, де мешкали й досить активно діяли представники та прихильники українських партій, а також у Галичині, що була на певний час окупована Росією під час Першої світової війни. Тут емігрантські кола українських партій Наддніпрянщини продовжували свою громадсько-політичну діяльність разом із представниками українських галицьких партій.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі здобутків історичної науки, залучення архівних джерел та інших документальних матеріалів об'єктивно і в комплексі висвітлити ті заходи, до яких вдавалися органи самодержавної влади з метою запобігання та припинення діяльності українських політичних партій Наддніпрянщини та їх емігрантських кіл на західноукраїнських землях у роки Першої світової війни, тимчасово окупованих Росією, та тих діячів і прихильників українських галицьких партій, з якими вони співпрацювали заради майбутньої соборної України.

Відповідно до вказаної мети дисертантом поставлені такі дослідницькі завдання:

- проаналізувати стан розроблення зазначеної проблеми в історіографії та охарактеризувати джерельну базу дослідження;

- висвітлити політику царської адміністрації в Україні стосовно діяльності представників та прихильників українських політичних партій;

- показати систему заходів поліцейсько-жандармських органів самодержавної влади стосовно членів зазначених партій;

- простежити дії царської цензури у справі перешкоджання поширенню легальних видань указаних партій;

- дослідити діяльність імперської судової системи, що була пов'язана з репресіями проти діячів та прихильників цих партій за скоєні ними "державні злочини";

- з'ясувати рівень співпраці між місцевою виконавчою та судовою гілками самодержавної влади стосовно представників та прихильників українських партій;

- уточнити, наскільки тісними були взаємозв'язки та відносини між представниками центральних органів самодержавної влади та місцевих установ у справі координації їх зусиль для протидії українському національно-визвольному рухові;

- виявити загальне та особливе в антиукраїнській політиці самодержавної влади в Галичині в період її тимчасової окупації російськими військами в роки Першої світової війни відносно емігрантських кіл зазначених партій, а також представників та прихильників українських галицьких партій.

самодержавний українська політична партія

Методологія дослідження являє собою сукупність теоретико-методологічних принципів, наукових підходів та методів. Основоположне значення мають принципи об'єктивності та історизму, дотримання яких дало можливість дослідити політику російського самодержавного апарату щодо діяльності українських політичних партій Наддніпрянщини на початку ХХ ст., показати засади такої політики і висвітлити здійснення її владою на місцях. Застосування загальнонаукових (аналітичного, синтетичного, логічного), загальноісторичних (порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, синхронного, діахронного, ретроспективного), джерелознавчих (текстологічного, атрибутивного) методів дозволило дисертанту розкрити досліджувану проблему та запропонувати власні висновки та рекомендації з відповідною аргументацією.

Наукова новизна дисертації визначається, насамперед, самою постановкою та розробленням теми як цілісної наукової проблеми. Докладніше розглядається взаємодія головних відгалужень виконавчої влади царизму в боротьбі проти українських партій Наддніпрянщини. З'ясовано, що співпраця виконавчої та судової гілок влади щодо них була завжди ефективною, а при певних ускладненнях адміністративна влада підпорядковувала собі при цьому владу судову, виступаючи головною складовою в діях усього самодержавного апарату. Виявлено і систематизовано значний масив архівних підтверджень невідомих раніше фактів розшукової та іншої діяльності царської поліції відносно представників українських партій. Більш докладно простежено дії царської цензури щодо легальних видань зазначених партій та зроблено висновок про упереджений характер таких заходів. Засвідчено, що царський суд у справі покарання діячів та прихильників цих партій за їх діяльність проти існуючого ладу вправно виконував покладені на нього функції. Комплексно відтворена політика самодержавної влади в Західній Україні під час її тимчасової окупації російськими військами, що була спрямована проти емігрантських кіл наддніпрянських партій та українських галицьких партій. Ця діяльність була певним чином диференційована, але незмінним залишався її антиукраїнський характер. Переглянуто існуючу в історіографії точку зору про відсутність реакції з боку царської влади на спрямовану проти неї критику навіть з боку союзників Росії у війні за ту політику, яку вона здійснювала відносно галицьких українців. Створення царизмом Особливої комісії при воєнному генерал-губернаторові Галичини підтверджує існування такої реакції. Вперше у дисертації наводяться матеріали про спробу царської влади розпочати на західноукраїнських теренах діяльність російських загальноцивільних судів замість австрійських, яка не була здійснена лише через вимушений відступ російських військ із Галичини навесні та влітку 1915 р.

Досягнутий рівень попередніх досліджень, а також наведений у дисертації фактичний матеріал з різноманітних джерел надає можливість дисертантові запропонувати власну концепцію політики самодержавства щодо українства. Ця політика мала дуалістичний характер.

Її перший напрям ґрунтувався на формальній відсутності в російському законодавстві правових обмежень за національною ознакою для малоросів, які до того ще й офіційно вважалися частиною загальноросійської нації, мали єдину православну конфесію з росіянами тощо. Демократичні свободи, оголошені Маніфестом 17 жовтня 1905 р., надали можливість прихильникам українства офіційно започаткувати українську пресу в державі, заснувати національні культурно-просвітницькі установи, створити українські думські фракції в І та ІІ Державних думах та інше. Але це не змінило засади принципів політики щодо українців.

Що ж стосується другого напряму цієї політики, то слід зазначити, що українські партії Наддніпрянщини з моменту їх появи і до повалення самодержавства ніколи не існували легально, оскільки їх програмні положення містили в собі вимоги припинення існування абсолютної монархії в Росії. У деяких з них обґрунтовувалася необхідність революції. Тому коли їх представники заявляли, що вони українці, заперечуючи тим самим так звану "російську єдність", або якимось іншим чином у своїй діяльності (літературній, культурно-просвітницькій, громадсько-політичній та ін.) виходили за межі чинного в Росії законодавства, тоді їх починали вважати відступниками і злочинцями. Подібна позиція діячів українського руху сприймалася російською державною верхівкою як внутрішньополітична диверсія та загроза цілісності усієї Російської імперії. Це передбачало встановлення досить ретельного нагляду за ними та їх діяльністю. При подальших її проявах влада відразу ж починала вдаватися до адміністративно-заборонних та репресивних заходів стосовно них. Вироблена концепція є теоретичною складовою проблеми, що досліджується.

Наукове значення дисертації полягає у формуванні концептуального погляду на політику органів царської влади відносно діяльності українських партій Наддніпрянщини як, по суті, репресивної політики. Дисертаційна робота пояснює та унаочнює розуміння того, як діяло самодержавство та його владні структури відносно однієї з національних складових визвольного руху в Росії у зазначений період.

Практичне значення дисертації. Робота збагачує сукупний доробок вітчизняних науковців шляхом усунення окремих історіографічних стереотипів. Вона сприяє подальшим дослідженням політики царизму відносно інших національних складових загальноросійського визвольного руху проти царизму на початку ХХ ст. Результати дослідження можуть бути використані для створення узагальнювальних праць із соціально-політичної історії України, підручників та навчальних посібників, при підготовці нормативних і спеціальних курсів із вітчизняної історії.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійній постановці й вирішенні всього комплексу завдань дисертаційного дослідження. У працях, виданих у співавторстві, внесок автора полягає в опрацюванні матеріалу й написанні тексту.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження оприлюднені на трьох всеукраїнських, міжнародній та вузівських науково-практичній і науково-методичній конференціях: науково-методичній конференції "Актуальні проблеми історії України та методика їх вивчення у вузі" (Запоріжжя, 1992 р.), міжвузівській науково-практичній конференції "Місце України у світовій історії та особливості вивчення даної проблеми у педагогічному вузі" (Київ, 1992 р.), всеукраїнській науковій конференції "Українська державність: історія і сучасність" (Київ, 1993 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції "Либерализм: история и современность" (Донецк-Запорожье, 1993 г.), міжнародній науково-практичній конференції "Жінки України: сучасний статус і перспективи" (Одеса, 1995 р.), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції "Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України" (Запоріжжя, 2005 р.), VII Всеукраїнській науково-практичній конференції "Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України" (Запоріжжя, 2007 р.), у доповідях на засіданнях кафедр українознавства та міжнародних економічних відносин Запорізького національного технічного університету, новітньої історії України Запорізького національного університету.

Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на засіданні кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження побачили світ у 32 публікаціях автора загальним обсягом 59,1 др. арк., серед яких одна індивідуальна монографія (38,5 др. арк.), розділи у двох навчальних посібниках з історії України, 23 наукові статті в періодичних фахових виданнях, 6 публікацій матеріалів і тез наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та головними напрямками дослідження, його методологічною, теоретичною основою та джерельною базою. Вона складається зі вступу, п'яти розділів, які поділено на підрозділи, висновків, додатків (12 позицій), списку використаних джерел і літератури (887 назв). Загальний обсяг дисертації становить 501 сторінку машинописного тексту, з них основного тексту - 396 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність, наукову новизну дослідження, визначено його територіальні та хронологічні рамки, об'єкт, предмет, мету, дослідницькі завдання, теоретичне та практичне значення дисертації. Охарактеризовано рівень апробації результатів досліджень.

У першому розділі, який має назву "Теоретико-методологічні засади, історіографія і джерельна база дослідження проблеми", здійснено історіографічний і джерелознавчий аналіз проблеми, викладено теоретичні основи і методи дослідження, їх специфіку, реалізовані та потенційні можливості дослідження.

У підрозділі 1.1 "Методологічна база дослідження" зазначається, що неодмінною умовою продуктивного наукового пошуку є застосування адекватних дослідницьким завданням методологічних засад. При цьому автор цілком усвідомлює релятивізм будь-якої методології, а відтак і певну відносність, умовність та суб'єктивність пізнання сутності історичних процесів, явищ і подій.

Методологічну основу дисертації становлять базові принципи історизму та об'єктивності, які реалізуються за допомогою широкого спектру загальнонаукових, загальноісторичних, спеціально-історичних та інших методів. Їх органічне поєднання зумовлене самою темою, різним ступенем наукової розробки окремих її аспектів, чітко визначеним хронологічним діапазоном, певною джерельною базою та концептуальною стратегією підготовки комплексного дослідження.

Дисертант спирається на системний, конвергентний підхід до вивчення минулого України, суть якого полягає в дослідженні процесів і явищ у їх взаємодії і взаємозалежності, висвітлення окремих фактів на тлі суспільно значимих подій.

В основу роботи покладено універсальні загальнонаукові методи - аналітичний, синтетичний, логічний. Серед загальноісторичних - історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, синхронний, діахронний. З методів історичного джерелознавства застосовувалися текстологічний, атрибутивний та інші, які дають можливість точно ідентифікувати походження авторства, зміст, зокрема архівних джерел.

У підрозділі 1.2 "Історіографія проблеми" аналізуються історичні праці із зазначеної проблематики, з'ясовано ступінь висвітлення теми в науковій літературі. Підкреслено відсутність комплексних праць з проблеми, хоча в багатьох роботах охарактеризовано окремі її аспекти.

Дореволюційний етап репрезентував публікації, в яких відображено загальні нормативно-правові основи діяльності царських органів влади. Про це, зокрема, можна дізнатися з праць І. Блінова та В. Гессена Блинов И. Губернаторы. Историко-юридический очерк / Блинов И. - СПб., 1905. ? 366 с.; Гессен В. Губернатор как орган надзора / Гессен В. - Бм., бг. ? 156 с. та ін. . Дуже умовно до такого роду публікацій можна віднести й окремі видання, що з'явилися за кордоном, які висвітлювали методи діяльності царської поліції під час здійснення нею політичного розшуку А.Б. За кулисами охранного отделения / А.Б. - Берлин, 1910. ? 347 с. та ін. .

Зазначений етап представлений також працями, що були пов'язані з загостренням у державі на той час так званого "питання про інородців". Одні автори або підтримували урядову політику вирішення цього питання повністю, або сприймали її із незначними застереженнями Смирнов А. Обрусение инородцев и задачи обрусительной политики / А. Смирнов // Исторический вестник. - 1892. - март. - Т. XLVIII. - С. 762-765.; Алекторов А. Инородцы в России / Алекторов А. - СПб.: Типография И.В. Леонтьева, 1906. ? 134 с.; Будилович А.С. Может ли Россия отдать инородцам свои окраины? / Будилович А.С. - СПб.: Типография А.В. Суворина, 1907. - 75 с.; Щеголев С.Н. Украинское движение, как современный этап южнорусского сепаратизма / Щеголев С.Н. - К.: Типогр. Т-ва И.Н. Кушнарев и Ко, 1912. - 578 с. та ін. . Інші праці належали тим представникам, які, дотримуючись інтересів національної єдності та цілісності Росії, все ж бачили її по-іншому, ніж уряд, пропонуючи йому свої варіанти для вирішення цього питання Ковалевский М. Национальный вопрос и равенство подданных перед законом / Ковалевський М. - Варшава: Книгоиздательство,, Правда”, 1906. - 16 с.; Евреинов Г.А. Национальные вопросы на инородческих окраинах России / Евреинов Г.А. - СПб.: Типография А. Бенке, 1908. - 130 с.; Гредескул Н.А. Россия и ее народы. "Великая" Россия как программа разрешения национального вопроса в России / Гредескул Н.А. - Петроград, 1916. - 79 с. та ін. .

Поряд з цим громадську думку тодішнього російського суспільства формували й праці діячів українського визвольного руху. В них знаходили висвітлення характеристика та критика дій уряду, в більшості випадків езопівською мовою, стосовно "українського питання" Грушевский М.С. Украинство в России, его запросы и нужды / Грушевский М.С. - СПб.: Общественная польза, 1906. - 48 с.; Петлюра С. З українського життя / С. Петлюра // Україна. - 1907. - Т. 2. - Кн. 2. - С. 193-197.; Єфремов С. З громадського життя на Україні / Єфремов С. - К.: Вік, 1909. - 77 с.; Його ж. Благородный осведомитель / С. Ефремов // Украинская жизнь. - 1913. - № 2. - С. 85-98.; Залізняк М. Українці, Росія й війна (Замітки і матеріали) / Залізняк М. - Б. М., 1915. - 40 с. та ін. . Розглядали діяльність українських партій і представники жандармерії.О. Спиридович у своїй праці присвятив декілька сторінок діяльності української "Спілки", вважаючи її складовою РСДРП в українських губерніях, що мала відповідне національне забарвлення на кшталт соціал-демократії Польщі та Литви Спиридович А. Революционное движение в России: в 2 т. / Спиридович А. - Т. 1. - СПб., 1914. - 250 с. .

Другий історіографічний етап у вивченні проблеми охоплює період від Лютневої революції 1917 р. в Росії до початку 30_х рр. Уже в добу національно-визвольних змагань в Україні побачили світ праці відомих діячів українських партій різних спрямувань, у яких зверталась увага й на те, як реагувала самодержавна влада (переважно адміністрація і таємна поліція) на існування таких партій Порш М. Автономія України і соціяльдемократія / Порш М. - К.: Друкарня Акц. Т-ва,, Петро Барський в Києві”, 1917. - 80 с.; Степанюк В. З історії українського соціяль-демократичного руху / В. Степанюк, Я. Довбищенко - Х.: Кооперативна друкарня. Видавництво Харьк. Ком.С. - Д. Роб. Партії, 1918. - 32 с.; Стебницький П. (Смуток П.). Поміж двох революцій. Нариси політичного життя за рр. 1907-1918 / Стебницький П. - К.: Видання Т-ва,, Час”, 1918. - 288 с.; Винниченко В. Відродження нації: в 2 ч. / Винниченко В. - К.: Дзвін, 1920-. - Ч. 1. - 1920. - 348 с. та ін. . У 20_х рр. з'явилися публікації представників та прихильників зазначених партій. У них також знайшла певне висвітлення антиукраїнська діяльність самодержавної влади в особі адміністрації, поліції та суду Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні: Революційна Українська Партія (РУП) / Гермайзе О. - Х.: Книгоспілка, 1926. - Т. 1. - 389 с.; Риш А. Очерки из истории Украинской соц. - дем. "Спілки” / Риш А. - Х.: Пролетарий, 1926. - 142 с.; Ткачуков І.П. Репресії на Україні за царату. Полтавщина / Ткачуков І.П. - Х.: Шляхи революції, 1926. - 32 с. та ін. . Представники радянської історіографії того часу практично розпочали вивчення цієї проблеми, звернувши увагу й на діяльність російської влади та військ у Галичині під час Першої світової війни, а також суспільно-політичну ситуацію в тодішній Україні Гермайзе О. Противоєнні прокламації часів світової війни / О. Гермайзе // Україна. - 1924. - Кн. 3. - С. 123-145.; Єфремов С. До історії "Галицької Руїни" 1914-1915 рр. (в жандармському освітленні) / С. Єфремов // Україна. - 1924. - № 4. - С. 127-144. та ін. .

За кордонами Радянської держави в 20-х рр. з'явилися праці українських емігрантів. Їх автори поряд з висвітленням різноманітної діяльності партій як головної мети досліджень, одночасно з цим епізодично звертали увагу й на дії виконавчої та судової гілок самодержавної влади відносно них Дорошенко В. Революційна українська партія (РУП) (1900-1905 рр.) Нарис з історії укр. с. - д. партії / Дорошенко В. - Львів. - Київ: Видання ЦК УС-ДРП, 1921. - 40 с.; Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 / Дорошенко Д. - Ужгород: Видавець Іван Тиктор, 1932. - 458 с.; Славинський М. Історія України / Славинський М. - Подєбради, 1934. - 175 с. та ін. .

Паралельно з працями радянських істориків та представників української еміграції питаннями діяльності самодержавної влади в Галичині під час Першої світової війни займались і західноукраїнські дослідники, які зосереджувалися на питаннях боротьби українців за державну незалежність і соборність. Загальні моменти в діях російської влади та армії щодо українства можна простежити в колективних працях, що були написані та побачили світ на цих землях у середині 30_х рр. Історія українського війська / [І. Крип'якевич, Б. Гнатович, З. Стефанів та ін.]. - Львів: Світ, 1992. - 702 с.; Велика історія України від найдавніших часів: у 2 т. / [під ред.І. Крип'якевича]. - К.: Глобус, 1993-. - Т. 2. - 1993. - 400 с. та ін. .

Наступний історіографічний етап охоплює період з кінця 20_х - початку 30_х рр. і до початку 90_х рр., у межах якого істотних напрацювань з проблематики, що досліджується, не спостерігалося. Це було пов'язано з обумовленим ідеологічними пріоритетами послабленням уваги до вивчення історії українських політичних партій, які характеризувались як буржуазно-націоналістичні або просто націоналістичні Волін М. Історія КП (б) У в стислому нарисі / Волін М. - Х.: Пролетарій, 1930. - 189 с.; Рубач М. Проти ревізії більшовицької схеми рушійних сил та характеру революції 1917 р. на Україні / М. Рубач // Літопис революції. - 1930. - № 5. - С. 5-38. та ін. . Згідно з такими трактовками, й антиукраїнська політика самодержавної влади відходила в "тінь", а вивчення зазначеної проблеми загалом на довгий час було призупинено. Разом з тим, радянська історична наука, досліджуючи питання визвольного руху в Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст., приділяла увагу і вивченню діяльності дрібнобуржуазних та непролетарських партій, що можна вважати певним специфічним доробком у проблематику дисертаційного дослідження Спирин Л.М. Крушение помещичьих и буржуазных партий в России (начало ХХ в. - 1920 г.) / Спирин Л.М. - М.: Мысль, 1977. - 366 с.; Дякин В.С. Самодержавие, буржуазия и дворянство в 1907-1911 гг. / Дякин В.С. - Л.: Наука, 1978. - 246 с.; Непролетарские партии в России: Урок истории / [редкол.: К.В. Гусев и др.; под. общ. ред.И. И. Минца]. - М.: Мысль, 1984. - 566 с.; Аврех А.Я. Распад третьеиюньской системы / Аврех А.Я. - М.: Наука, 1985. - 260 с. та ін. .

Ставлення представницької законодавчої інституції Російської імперії - Державної думи ? до "українського питання" також знайшло в радянській історіографії доволі повне висвітлення з панівних на той час методологічних позицій Как выбирали Государственную Думу / [отв. ред. Левман В.]. - Л.: Леноблиздат, 1938. - 135 с.; Горовський Ф.Я. Більшовики і українське національне питання в IV Державній думі / Ф.Я. Горовський // Український історичний журнал. - 1958. - № 2. - С. 3-20.; Краткая история СССР: в 2 ч. / [ответ. ред. Носов Н. Е.]. - Л.: Наука, 1978-. - Ч. 1. - 1978. - 455 с. та ін. .

Поряд з цим у радянській історіографії висвітлювалися дії виконавчої та судової гілок самодержавної влади наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Основна увага в таких публікаціях приділялась, як правило, діяльності їх центральних органів. Лише окремі з них стосувалися дій їхніх установ і підрозділів в Україні. Разом з тим, дослідження цього напряму також сприяло вивченню проблеми, що розглядається Полянский Н.Н. Царские военные суды в борьбе с революцией 1905-1917 гг. / Полянский Н.Н. - М.: Изд-во МГУ, 1958. - 240 с.; Виленский Б.В. Лекции по истории государства и права СССР / Виленский Б.В. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1985. - 221 с.; Овсієнко О.Ф. Крах зубатовщини на Україні / Овсієнко О.Ф. - К.: Наук. думка, 1987. - 139с.; Щербак М.Г. Царська охранка у боротьбі проти революційного руху на Україні / М.Г. Щербак // Український історичний журнал. - 1990. - № 2. - С. 41-50. та ін. .

Представники української діаспори, а також зарубіжні дослідники після Другої світової війни у своїх працях продовжували те, що було започатковано їх попередниками в 20_х - 30_х рр. Феденко П. Український рух у 20 столітті / Феденко П. - Лондон: Наше слово, 1959. ? 269 с.; Мірчук П. Микола Міхновський: Апостол української державності / Мірчук П. - Філядельфія, 1960. ? 136 с.; Дорошенко Д. Нарис історії України: в 2 т. / Дорошенко Д. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. ? Т. ІІ. - 349 с.; Книш З. Загранична "охрана” та українці / З. Книш // Самостійна Україна. - 1976. - Ч. 3-4. - С. 27-33. та ін. .

Після проголошення в 1991 р. незалежності України розпочався сучасний етап історіографії, який позначився істотним підвищенням рівня досліджень як з історії появи, розвитку та діяльності українських громадсько-політичних сил, так і дій самодержавної влади в Україні на початку ХХ ст. Варто виокремити дослідження П. Шморгуна, І. Кураса, В. Солдатенка, М. Козицького, Ф. Турченка, В. Головченка та інших. Перший з них знайшов досить повне висвітлення в численних статтях та наукових розвідках із суспільно-політичної та партійної проблематики на сторінках різних збірників та журналів Шморгун П.М. Політичні партії України на початку ХХст.: соціальний склад, чисельність, типологія / П.М. Шморгун // Наукові праці з питань політичної історії. - К., 1992. - Вип. 172. - С. 14-25.; Курас І.Ф., Турченко Ф.Г., Геращенко Т.С. М.І. Міхновський: постать на тлі епохи / І.Ф. Курас, Ф.Г. Турченко, Т.С. Геращенко // Український історичний журнал. - 1992. - № 9. - С. 76-91.; № 10-11. - С. 63-79.; Лавров Ю.П. Про ідейні та організаційні засади Союзу визволення України / Ю.П. Лавров // Український історичний журнал. - 1996. - № 6. - С. 79-80.; Солдатенко В., Кривошея В. Революційна Українська Партія / В. Солдатенко, В. Кривошея // Віче. - 1998. - № 1. - С. 128-140.; Гусев В.И. К 100-летию основания Революционной украинской партии / В.И. Гусев // Політологічний вісник. - 2001. - Вип. 8. - С. 78-86. та ін. , у дисертаційних дослідженнях Геращенко Т.С. Місце і роль самостійників в українському національному русі (кінець ХІХ ? початок 1918 р.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07. 00. 01,,Історія України" / Т.С. Геращенко. ? Запоріжжя, 1993. ? 22 с.; Доморослий В.І. Діяльність української парламентської громади в І та ІІ Державних думах (1906 ? 1907): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. іст. наук: спец. 07. 00. 01,,Історія України" / В.І. Доморослий. ?К., 1994. ? 24 с.; Павко А.І. Становлення та діяльність політичних партій та організацій в Україні наприкінці ХІХ ? початку ХХ ст.: дис. … доктора іст. наук: 07. 00. 01 / Павко Анатолій Іванович. - Донецьк., 2001. ? 516 с. та ін. , наукових та науково-популярних монографіях Головченко В.І. Від "Самостійної України" до Союзу визволення України: нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. / Головченко В.І. - Х.: Майдан, 1996. ? 190 с.; Голуб А.І. Європейські обрії української соціал-демократії (кінець ХІХ - перша половина ХХ ст.) / Голуб А.І. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1998. ? 156 с.; Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, організація, діяльність (кінець ХІХ століття - 1939 рік) / Стрілець В.В. - К.: ВПЦ,, Київський університет”, 2002. ? 361 с.; Турченко Ф.Г. Микола Міхновський: Життя і Слово / Турченко Ф.Г. - К.: Ґенеза, 2006. ? 320 с.; Наумов С.О. Український політичний рух на Лівобережжі (90-і рр. ХІХ ст. ? лютий 1917 р.) / Наумов С.О. ? Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. ? 344 с. та ін. та в колективному фундаментальному виданні, підготовленому співробітниками Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАНУ Політична історія України ХХ століття: у 6 т. / редкол.: Курас І.Ф. (голова) [та ін.]). - К.: Ґенеза, 2002-2003. - Т. 1 / [Левенець Ю.А. (кер.) та ін.]. - 2002. - 424 с. , а другий розглядався ними лише опосередковано.

Як безперечний позитив сучасних досліджень з історії України треба відзначити повернення науковців Інституту історії України НАНУ до більш глибокого розкриття ними змісту так званого "українського питання" в колишній Російській імперії Нариси з історії українського національного руху / [за ред.В.Г. Сарбея]. - К.: Ін-т історії України НАН України, 1994. - 190 с.; "Українське питання" в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / Колект. наук. моногр.: у 3 ч. / відп. ред. : Сарбей В. Г.). - К.: Ін-т історії України НАН України, 1999; Реєнт О.П. Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.) / Реєнт О.П. - К.: Інститут історії України НАН України, 2003. - 340 с. та ін. . Автори одного з академічних видань частково приділили увагу цій проблемі Овсієнко О.Ф. Антиукраїнська цензурна політика // "Українське питання" в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - К.: Ін-т історії України НАН України, 1999-. - Ч. 1. - 1999. - С. 172-203; Його ж. Каральні органи царизму // Там само. - Ч. 3. - 1999. - С. 3-68; Лавров Ю.П. Виникнення і діяльність українських політичних партій // Там само. - Ч. 2. - 1999. - С. 248-444. . Реакція царської влади на діяльність українських політичних партій Наддніпрянщини також певною мірою висвітлена в новітній колективній праці Інституту історії України НАНУ Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси: в 3 т. / відп. ред. : Смолій В. А.): НАН України. Інститут історії України. - К.: Наукова думка. - Т. 1 / [Верстюк В.Ф., Горобець В.М., Толочко О. П.]. - 2004. - 501 с. .

Питанням ролі губернаторів у державному механізмі Російської імперії та політики царизму в національному питанні, яку вони проводили в Україні, присвячені праці В. Шандри, Н. Щербак та інші Грицак В.С. Губернатор в державному механізмі російської імперії в другій половині ХІХ ст. (на матеріалах Харківської губернії): історико-правове дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 01,, Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень" / В.С. Грицак. - Одеса, 1999. - 21с.; Шандра В.С. Генерал-губернаторства в Україні: ХІХ - початок ХХ ст. / Шандра В.С. - К.: Інститут історії України НАН України, 2005. - 427 с.; Щербак Н.О. Національне питання в політиці царизму у Правобережній Україні (кінець XVIII - початок ХХ століття) / Щербак Н.О. - К.: ПЦ,,Ризографіка”, 2005. - 616 с. та ін. . У них опосередковано висвітлюється і проблематика, що розглядається в дисертації.

Останнім часом побачили світ науково-публіцистичні статті, присвячені висвітленню діяльності на межі ХІХ-ХХ ст. генерал-губернатора Південно-Західного краю М. Драгомирова, який з розумінням ставився до представників так званого "українофільства" - В. Антоновича, П. Житецького та ін. Матвієнко А. Генерал Михайло Драгомиров / А. Матвієнко // Пам'ять століть. - 1998. - № 4. - С. 99-104.; Його ж. Генерал Драгомиров: повернення пам'яті // Дві Русі. - К.: Факт, 2003. - С. 194-197.

Політиці самодержавної влади на українських землях під час Першої світової війни в загальному плані присвячені праці В. Литвина, О. Реєнта та О. Сердюка, П. Кралюка, в яких узагальнено деякі нові документальні та статистичні джерела Литвин В.М. Україна: доба війн і революцій (1914-1920) / Литвин В.М. - К.: Видавничий Дім,, Альтернативи”, 2003. - 488 с.; Кралюк П. Між молотом і ковадлом. Галичина під час Першої світової війни // Дві Русі. - К.: Факт, 2003. - С. 208-209; Реєнт О. Перша світова війна і Україна / Реєнт О., Сердюк О. - К.: Генеза, 2004. - 480 с. та ін. .

Вітчизняними науковцями було продовжено дослідження проблем, які стосувалися головним чином загальної діяльності виконавчої та судової гілок самодержавної влади в Україні наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. Щербак М.Г., Овсієнко О.Ф. Жандармсько-поліцейські органи на Україні на початку ХХ ст. та основні напрями їх діяльності / М.Г. Щербак, О.Ф. Овсієнко // Вісник Київського університету. - 1992. - № 5. - С. 23-28.; Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно… Административно-полицейский аппарат и органы политического сыска на Украине в конце XIX - начале ХХ веков / Ярмыш А.Н. - К.: Юринформ, 1992. - 186 с.; Чайковський А.С. За законом і над законом: З історії адм. органів і поліц. - жандарм. системи в Україні (ІХ - поч. ХХ ст.) / А.С. Чайковський, М.Г. Щербак. - К.: Україна, 1996. - 269 с.; Кухарук А. Не в Петербурге, не в Москве, а в Киеве и Цареграде... / А. Кухарук // Родина. - 1999. - № 8. - С. 83-84.; Ченцов В. Політичний розшук у царській Росії. Жандармерія і охранка / В. Ченцов // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2001. - № 2 (17). - С. 5-280.; Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. / Ярмиш О.Н. - Х.: Консум, 2001. - 284 с. та ін. .

Позитивним моментом у вітчизняній історіографії стала поява кандидатської дисертації Л. Стромилюк про боротьбу таємної поліції імперії проти українських політичних партій. У висновках її автор наголошує, що український рух все ж не був нею паралізований, бо через масовість його неможливо було контролювати. Разом з тим, у дисертації не розглянуті координація дій жандармерії з представниками адміністрації та судової влади стосовно зазначених партій, а також боротьба таємної поліції з ними під час Першої світової війни Стромилюк Л.В. Боротьба таємної поліції Російської імперії проти українських політичних партій (1900-1914 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07. 00. 01,,Історія України" / Л.В. Стромилюк. - К., 2007. - 16 с. .

Сучасні зарубіжні західні дослідники, як і їх попередники, не оминають у своїх працях, присвячених відносинам між імперським центром та Україною у зазначений період, питання про різноманітні утиски представників та прихильників українських партій різного спрямування з боку самодержавної влади, а також висвітлюють специфіку російського колоніалізму, вказують на зародження націоналістичної тенденції в російській імперській національній політиці та вивчають еволюцію останньої Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії / Гунчак Т. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.; Демкович-Добрянський М. Україна і Росія. Історичні нариси на теми російського імперіалізму / Демкович-Добрянський М. - Львів. - Краків. - Париж: Просвіта, 1993. - 205 с.; Полвинен Т. Держава и окраина.Н.И. Бобриков - генерал-губернатор Финляндии 1898-1904 гг. / Полвинен Т. - СПб.:,, Европейский дом”, 1997. - 320 с.; Хаген М., фон. Держава, нація та національна свідомість: російсько-українські відносини в першій половині ХХ ст. / Хаген М., фон. // Український історичний журнал. - 1998. - № 1. - С. 122-131.; Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1863-1914 / Бовуа Д. - К.: Критика, 1998. - 334 с.; Каппелер А. Россия - многонациональная империя. Возникновение. История. Распад / Каппелер А. - М.: Прогресс-Традиция: Традиция, 2000. - 344 с.; Дейли Дж. Пресса и государство в России (1906-1917 гг.) / Дейли Дж. // Вопросы истории. - 2001. - № 10. - С. 25-45.; Когут З. Коріння ідентичності: Студії ранньомодерної та модерної історії України / Когут З. - К.: Критика, 2004. - 351 с. та ін. .

Українському питанню в Російській імперії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. присвятили свої праці й сучасні російські науковці Дякин В.С. Национальный вопрос во внутренней политике царизма (XIX - начало ХХ вв.) / Дякин В.С. - СПб.: Лисс, 1998. - 1000 с.; Миллер А.И. "Украинский вопрос” в политике властей и русском общественном мнении (втор. пол. XIX в.) / Миллер А.И. - СПб.: Алтея, 2000. - 281 с.; Михутина И.В. Украинский вопрос в России (конец ХІХ - начало ХХ века) / Михутина И.В. - М.: Інститут славяноведения РАН, 2003. - 288 с. та ін. . У наукових розвідках вони також у загальному плані розглядають політику, яку здійснювала самодержавна влада в Західній Україні під час її тимчасової окупації Росією в роки Першої світової війни Бахтурина А.Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны / Бахтурина А.Ю. - М.: АИРО ?? ХХ, 2000. ? 264 с.; Савченко В.Н. Восточная Галиция в 1914-1915 годах (национально-политическая ситуация и политика российской администрации) / В.Н. Савченко // Отечественная история. - 2002. - № 5. - С. 76-89.; Романовский Ю.Д. Украинский сепаратизм и Германия / Ю.Д. Романовский // Русский мир. - 2004. - январь-февраль-март. - С. 187-203 та ін. .

Сучасна російська історіографія продовжила розгляд діяльності поліцейсько-жандармської системи Росії, а також форм, методів та засобів, які вона використовувала Лурье Ф.М. Полицейские и провокаторы: политический сыск в России / Лурье Ф.М. - М.: ТЕРРА, 1998. ? 351 с.; Перегудова З.И. Политический сыск в России (1880-1917 гг.) / Перегудова З.И. - М.: РОССПЭН, 2000. ? 431 с.; Измозик В. Черный кабинет / В. Измозик // Родина. - 2000. - № 10. - С. 48-54.; Брачев В.С. Заграничная агентура Департамента полиции (1883-1917) / Брачев В.С. - СПб.: Нева., 2001. ? 184 с.; Агафонов В.К. Парижские тайны царской охранки / Общество изучения истории отечественных спецслужб / Агафонов В.К. - М.: Русь, 2004. ? 415 с. та ін. . У ній відображені в загальному плані і дії царської цензури на початку ХХ ст. Цензура в царской России и Советском Союзе: материалы конф., (Москва, 24-27 мая 1993 г.). - М.: Рудомино, 1995. ? 175 с.; Патрушева Н.Г. Цензурный аппарат России во второй половине XIX - начале ХХ в. // Памяти Ю.Д. Марголиса. Письма, документы, научные работы, воспоминания: статьи / Н.Г. Патрушева. - СПб., 2000. - С. 669-678.; Цензура и доступ к информации: история и современность: междунар. науч. конф., 16-18 мар. 2005 г.: тезисы докл. - СПб., 2005. ? 126 с. та ін.

Підсумовуючи історіографічний огляд теми дисертації, доводиться констатувати, що поза увагою істориків залишилися дії царської адміністрації відносно українських політичних партій незалежно від їх спрямування. Попри досить великий масив історичної літератури, в якій розглядається діяльність поліцейського апарату самодержавства, все ж недостатньо розробленими залишаються питання, що пов'язані з політичним розшуком та іншими діями таємної поліції щодо діячів і прихильників зазначених партій. Недостатньо простежено дії царської цензури, в тому числі і місцевої, що були направлені на припинення друку легальних видань вказаних партій та заборону їх поширення. Залишається малодослідженою діяльність царського суду відносно членів цих партій та їх прихильників. Фактично не розглянута політика царизму, яку він здійснював на західноукраїнських землях під час їх тимчасової окупації російськими військами в роки Першої світової війни стосовно емігрантських кіл українських партій Наддніпрянщини та представників українських галицьких партій, з якими вони співпрацювали. Фактично відсутнє цілісне дослідження, яке висвітлювало б ставлення та дії самодержавного апарату до українських партій Наддніпрянської України. Не сформульована також концепція, яка б пояснювала таку політику.

У підрозділі 1.3 "Джерельна база дослідження та її структура" охарактеризовано стан, специфіку, перспективи включення до наукового обігу нових джерел з метою дослідження конкретної історичної проблеми.

Зміст джерельної бази дослідження зумовлений дослідницьким планом. Весь обсяг використаних джерел відноситься до писемних. З урахуванням найбільш поширеного їх поділу на види, їх походження й особливостей у розрізі цієї проблематики використані джерела умовно можна поділити на п'ять груп.

Першу становлять архівні матеріали 43 фондів 9 архівів України та Росії. Основний масив матеріалів почерпнуто з Центрального державного історичного архіву в м. Києві. Науково-інформаційну цінність мають насамперед фонди Канцелярії генерал-губернатора Південно-Західного краю (ф.442), жандармських управлінь та охоронних відділень (ф.274, 275, 276, 278, 304, 313, 320, 336, 385, 705 та ін.), місцевих цензурних установ (ф.293, 294, 1680 та ін.), судової гілки влади самодержавства (ф.316, 317, 318, 347, 348 та ін.), які надали можливість відобразити ставлення та дії російського самодержавного апарату до діяльності українських партій.

З Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України залучено матеріали з фонду "Колекції документальних матеріалів українських еміграційних установ, організацій і осіб" (ф.4465), які допомогли висвітлити дії російської влади стосовно діячів та прихильників українських партій на західноукраїнських землях під час Першої світової війни. З Державного архіву Служби безпеки України було залучено матеріали справи "Спілки визволення України" (67098ФП).

Ряд важливих документів, що суттєво доповнили джерельну базу дослідження, було залучено з фондів Державного архіву Російської Федерації, державних архівів Запорізької, Одеської, Полтавської, Харківської та Херсонської областей.

Другу групу джерел утворюють публікації матеріалів офіційного характеру. Це чинне законодавство та судові статути Російської імперії Судебные уставы императора Александра ІІ с законодательными мотивами и разъяснениями С.Г. Щегловитова. - [9_е изд., испр. и дополн. по 15^ое февраля 1907 г.]. - Неофиц. изд. - СПб., 1907. ? 998 с.; Полный свод законов Российской Империи: в 2 кн. / гл. ред.А. А. Добровольский. - СПб.: Изд. кн. магазина И.И. Зубкова под фирмою,, Законоведение”, 1911-. - Кн. 1: Т. І-VІІІ. ? 1911. - 3522 с.; Кн. 2: Т. ІХ-ХVІ. ? 1911. - 4680 с. та ін. , стенографічні звіти Державної думи Государственная Дума (Первая). Стенографические отчеты. 1906 г. Сессия первая. Том I-й. Заседания 1-18 (с 27 апреля по 30 мая). - Офиц. изд. - СПб.: Гос. типогр., 1906. ? 866 стб.; Государственная Дума. Четвертый созыв. Стенографические отчеты. 1914 г. Сессия вторая. Часть III-я. Заседания 53-75 (с 21 марта по 5 мая 1914 г.). - Офиц. изд. - СПб.: Гос. типогр., 1914. ? 2047 стб. та ін. , а також окремі документи центральних і місцевих органів влади стосовно зазначених партій, які опубліковані в наукових збірниках і хрестоматіях "Вся его работа проникнута враждой по отношению к России..." Документы, письма, свидетельства современников об униатском митрополите Галицком Андрее Шептицком // Исторический архив. - 2002. - № 2. - С. 103-122.; № 3. - С. 41-92.; Історія українських політичних партій. Кінець ХІХ ст. - 1917 р.: Хрестоматія-посібник / упоряд.: Б. Корольов, І. Михальський. - К.: Видавництво Європейського університету, 2004. - Ч. 1. - 561 с. та ін. .

Третя група об'єднує публікації неофіційного походження - програмні документи, статути, листівки українських політичних партій Українська суспільно-політична думка в ХХ ст.: док. і мат. - Б.М. ? Сучасність, 1983. - Т. 1. - 510 с..; Самостійна Україна: зб. програм українських політичних партій початку ХХ ст. / [упоряд., авт. пер. і прим.О. Федьков]. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі, 1991. - 84 с.; Листівки українських політичних партій та організацій між двома революціями (червень 1907 - початок 1917 рр.): зб. док. та матер. / упоряд.: Б. Корольов, І. Михальський). - Луганськ: Вид-во Східноукраїнського держ. ун-ту, 1999. - 163 с. та ін. .

До четвертої групи джерел належать матеріали періодичних видань, що походять як із самодержавного табору ("Правительственный вестник", "Киевлянин" та ін.), так і легальні видання українських партій у межах Російської імперії ("Хлібороб", "Громадська думка", "Рада", "Слово", "Украинская жизнь" та ін.).

П'яту групу джерел становлять наративні. Вони представлені щоденниками, спогадами, листами тощо. Одні з них - це спогади представників самодержавного табору Сухомлинов. Воспоминания Сухомлинова.. / Сухомлинов. - М. - Л.: Госиздат, 1926. - 268 с.; Спиридович А. Записки жандарма / Спиридович А. - Х.: Пролетарий, 1930. - 264 с.; Витте С.Ю. Воспоминания: в 3 т. / Витте С.Ю. - М.: Соцэкгиз, 1960. - . - Т. 2. - 1960. - 639 с. та ін. , інші - активних членів та прихильників українських політичних партій Дорошенко Д. Мої спогади про недавнє-минуле (1914-1918) / Дорошенко Д. - Львів: Червона калина, 1923-. - Ч. 1. - 1923. - 131 с.; Хоткевич Г. Спомини з революції 1905 року / Хоткевич Г. - Х.: Книгоспілка, 1926. - 214 с.; Андрієвський В. Три громади. Спогади з 1889 - 1917 рр. / Андрієвський В. - Львів: Видавець Іван Тиктор, 1938-. - Ч. 1. - 1938. - 126 с.; Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спогади, враження, рефлексії / Ковалевський М. - Іннсбрук, 1960. - 720 с. та ін. . Використовуючи їх, дисертант враховував і відомий такого роду джерелам суб'єктивізм. До останніх можна віднести (хоча їх слід розглядати окремо) й спогади діячів опозиційних до уряду загальноросійських партій різного спрямування, що також можуть пролити світло на ставлення самодержавства до діяльності українських політичних партій Щеголев П.Е. Провокатор: Воспоминания и документы о разоблачении Азефа / Щеголев П.Е. - Л.: СПРУ Фонда возрождения Ленинграда, 1991. - 348 с.; Милюков П.Н. Воспоминания (1859-1917): в 2 т. / Мілюков П.Н. - М.: Современник, 1990-. - Т. 2. - 1990. - 448 с. та ін. .

Загальний аналіз джерельної бази свідчить про те, що вона є достатньою для вирішення завдань дослідження. Актуалізована її частина дозволяє висвітлити й охарактеризувати ті заходи, які здійснювалися представниками російського самодержавного апарату стосовно українських партій Наддніпрянщини у визначеному хронологічному діапазоні, та забезпечує і підтверджує їх відповідними історичними фактами.

У другому розділі, який має назву "Ставлення адміністративного апарату царизму до діяльності українських політичних партій", проаналізовано його дії відносно них.