Херсонес Таврійський: просторовий розвиток держави за античної доби

Важливою суспільною спорудою в Херсонесі був театр. Спостереження над планувальними особливостями театру дали змогу встановити, що місце для нього було передбачене під час планування міста і оборонних мурів, проте будівництво цієї споруди відбулося після спорудження кріпосної стіни. Місцеположення театру відповідало всім необхідним умовам, знаходилося поза межами житлової зони, біля стін, звернене чашею театрона на південний схід. Додаткові обміри дали можливість поточнити низку суперечних питань планування, зокрема підпірних стін, що його оперізували. Донедавна ці стіни вважалися ранніми оборонними спорудами, натомість запропоновано вважати їх огорожею від несанкціонованого проникнення до театру. Ще одним дискусійним моментом є так званий німфей під орхестрою, який інтерпретовано як частину дренажу раннього некрополя, що був перекритий театром. Встановлено геометричний центр театру, запропоновано нову реконструкцію його плану з сімома секторами. Місткість театру відповідала розрахунковій кількості громадянського населення поліса із врахуванням жителів позаміських садиб.

Загалом наявна інформація про суспільні споруди Херсонеса, які з'явилися разом із його містобудівним планом, свідчать про їх повну відповідність основним принципам забудови регулярного міста.

РОЗДІЛ 7

ПОХОВАЛЬНІ СПОРУДИ І ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ХЕРСОНЕСЬКОГО МІСЬКОГО НЕКРОПОЛЯ

В підрозділі 7.1. Типологія поховальних споруд з урахуванням існуючої типології споруд херсонеського міського некрополя запропоновано нову, розширену і більш відповідну сучасному стану вивчення цієї категорії пам'яток. Типологія виконана на підставі їх конструктивного аналізу. Найчисленнішим типом, як і в некрополі раннього поселення, були ямні ґрунтові і вирубні в скелі могили, які належали індивідуальним похованням. Як похідні типи можна розглядати ґрунтові могили із череп'яною обкладкою, прямокутні або трикутні в перетині, і плитові могили. Окремим типом є підстінний склеп № 1012, синхронний часу спорудження міської стіни. Незважаючи на свою унікальність, конструктивно він відрізняється від інших поховальних споруд означеного часу, містив сімейні поховання.

До третього типу відносяться курганні поховання. Дотепер переважає точка зору про їх відсутність у поховальній практиці херсонеситів. Шверинський курган за 2 км від міських мурів вважається єдиним винятком. Здійснений аналіз архітектурних деталей дозволив виявити декілька, які за своїми конструктивними особливостями могли походити лише з підземних поховальних склепів. Це фрагмент полотна кам'яних дверей та розписне перекриття дверей, які мають найближчі аналогії у склепах македонського типу. Не випадковою є поява в херсонеській колекції надгробків поховального наїска у вигляді фасаду македонського склепу, що свідчить про безумовний вплив македонської поховальної практики на розвиток поховальної традиції Херсонеса у другій половині IV ст. до н. е. Кургани з архітектурно облаштованими склепами, яких не могло бути багато, наймовірніше, розташовувалися на південно-східній ділянці некрополя, і були демонтовані впродовж нівелювальних робіт, пов'язаних із будівництвом цитаделі і влаштуванням нових під'їздів до цієї частини Херсонеса. Такі споруди в безпосередній близькості до міста могли правити за героони.

В підрозділі 7.2. Хронологія надгробних пам'ятників на підставі розробленої типології надгробних пам'ятників міського некрополя пізньокласичного - елліністичного часу, що включала стели на базах - підставках, наїски, пам'ятники - огорожі, антропоморфні надгробки, поховальну скульптуру, а також поховальні периболи, на які ці пам'ятники встановлювалися, здійснена спроба встановлення хронології цих пам'ятників. Спостереження над характером вторинного використання пам'яток дозволили встановити, що мармурові довізні наїски передували декільком типам вапнякових пам'ятників, які мали серійне виробництво. Основна кількість мармурових пам'ятників - наїсків і поховальної скульптури і стел, про наявність яких свідчать мармурові акротерії, доставлялись до Херсонеса впродовж другої половини IV ст. до н. е. і навряд чи переходила у початок ІІІ ст. до н. е. Така пропозиція узгоджується з початком масового виробництва місцевих пам'ятників, що сталося саме за ранньоелліністичного часу, коли масовий попит на цю продукцію став перевищувати можливості імпорту. Мармурові складові наїски перестали використовуватися майже одночасно з їх вапняковими репліками, водночас монолітні наїски спрощених форм існували протягом всього ІІІ ст. до н. е. Найпоширенішим типом стали вертикальні стели, масове виробництво яких фіксується від другої половини IV ст. до н. е., і антропоморфні мініатюрні надгробки. Існування цих пам'яток фіксується впродовж майже всього елліністичного часу, причому формується не лише місцевий херсонеський тип скульптурних антропоморфних надгробків, але й не менш специфічний тип антропоморфного надгробку в мініатюрному наїску. Поширення і розквіт місцевого виробництва всіх типів пам'ятників корелюється із часом існування поховальних периболів.

В підрозділі 7.3. Просторова організація ділянок міського некрополя проаналізовані закономірності, за якими розвивалася територія міського некрополя. Встановлено, що периболи, витягнуті у вигляді терас завдовжки до декількох десятків метрів, фланкували вулиці, які вели до міських воріт, як це зафіксовано на південно-східній ділянці. Поховальні периболи у вигляді коротких огорож також відомі, вони були інкорпоровані до території, на якій розміщувалися і індивідуальні поховання, що маркувалися стелами або антропоморфними надгробками. Всі периболи пов'язані з організацією сімейних поховань, яких, як вважалося дотепер, в міському некрополі цих часів налічувалися одиниці. Загалом, простежена система просторової організації некрополя Херсонеса свідчить про точне дотримання характерних для некрополів материкової Греції принципів просторового розвитку і використання майже всіх відомих типів надгробних пам'ятників.

В підрозділі 7.4. Про своєрідність херсонеського некрополя на підставі проведеного дослідження зроблено спробу з'ясувати, чому міський некрополь Херсонеса несхожий на інші античні некрополі Північного Причорномор'я, що є аксіомою, проте, ще й досі нерозкритою. Запропоновано вважати, що специфіка херсонеського некрополя зумовлена декількома факторами, серед яких визначальною насамперед є його чітка просторова організація з вулицями, що були огороджені периболами із репрезентативними мармуровими і вапняковими розписними надгробками. Ці поховання окреслювали сімейні ділянки, і їх організація відбувалася згідно розроблених в Греції принципів облаштування під'їздів до міста саме у пізньокласичний час. Крім того, спостереження над типологією поховальних пам'ятників дали можливість відкоригувати і висновок про загальну бідність херсонеського некрополя, за винятком поховань з підстінного склепу № 1012. Очевидно, що майновий рівень похованих визначався не кількістю покладених до могил посудин і іншого супроводжуючого інвентарю, а надгробком, привезеним з Греції чи виготовленим на місці. Ще однією ознакою своєрідності херсонеського міського некрополя є вплив македонської поховальної практики, яка проявилася в будівництві підкурганних кам'яних склепів македонського типу.

РОЗДІЛ 8

ОСОБЛИВОСТІ ПРОСТОРОВОГО РОЗВИТКУ І ЗАБУДОВИ ХЕРСОНЕСА В ПЕРШІ СТОРІЧЧЯ Н. Е. І В ПІЗНЬОАНТИЧНИЙ ПЕРІОД

В підрозділі 8.1. Містобудівництво проаналізовано загальні питання містобудівельного розвитку Херсонеса після рубежу н. е. Основна тенденція його просторового розвитку визначалася повною спадкоємністю міського планування, порівняно з попереднім часом. Була збережена інфраструктура міста, його житлові і суспільні зони. Перебудови торкнулися лише оборонних мурів в Південному і Південно-Східному районах і на території цитаделі, де проживали командний склад і солдати римської залоги. Це значить, що в Херсонесі були дотримані ті ж самі принципові механізми провінційно-римської будівельної політики, у відповідності з якими контролювалася забудова «старих» грецьких міст в межах всієї Римської імперії. Цим були забезпечені діяльність міської громадянської общини і функціонування римської військової адміністрації. Критично переглянута пропозиція щодо існування в Херсонесі перших сторіч н. е. двох головних вулиць, які перехрещувалися на зразок cardo i decumanus в Південному районі міста. Запропоновано вважати, що ця система планування не могла бути характерною для такого міста як Херсонес, оскільки його планування наслідувало систему не з двома, а з декількома головними вулицями.

В підрозділі 8.2. Житлові будинки наголошено, що житлове будівництво велося в межах існуючих раніше кварталів. Вони повторювали периметр старої забудови, тому може йтися не про нове будівництво, а про повну або часткову перебудову будинків, що вже існували. Основні зміни торкнулися внутрішньої квартальної забудови та благоустрою, перебудови і збільшення кількості приміщень в окремих будинках. Для житлової забудови Херсонеса цього часу типовою є поява виробничих комплексів. Простежено масове влаштування цистерн для соління та зберігання риби, які вирубалися в скалі під приміщеннями. Крім приміщень для соління риби, в межах житлових будинків відкрито чотири виноробних комплекси. Сказане свідчить про значний функціональний перерозподіл приміщень в житлових будинках Херсонеса перших сторіч н. е. та їх перебудову, які відбулися без змін планувальної структури міста.

В підрозділі 8.3. Суспільні споруди проаналізовані відомості про споруди суспільного призначення. Це культові споруди, будівництво яких мало вестися на тих самих культових ділянках, які дісталися місту від попередніх часів. Інформацію про них додають епіграфічні джерела та архітектурні деталі великих розмірів. Немає сумнівів, що в Херсонесі перших сторіч н. е. мав існувати храм Партенос, оскільки вона, як і в попередній час, очолювала міський пантеон. Другий храм з відомих був присвячений Афродіті. Ймовірність припущень зумовлена тим, що фундаменти жодної з цих споруд у Херсонесі дотепер не відомі. Значна кількість мармурових деталей дозволяє дійти висновку, що Херсонес був залучений до імператорської торгівлі мармуром, яка процвітала від ІІ ст. н.е., оскільки виробництво ордерного декору для суспільних споруд цього часу носило стандартизований характер.

Окрему увагу приділено театру, проаналізовано перебудови, зокрема, ліквідацію перших рядів театрону і появу бар'єру. Критично переглянуті пропозиція про будівництво другого ярусу та суттєве збільшення його місткості, планування проскенія, пародів тощо. Сумнівною здається пропозиція про наявність гладіаторських боїв у херсонеському театрі, оскільки зміни в плануванні були зумовлені потребами нової організації потоку глядачів, а не військовими іграми, для яких бар'єр, що з'явився в перші сторіччя н. е., не був перешкодою. Новим типом суспільної споруди у Херсонесі стало зерносховище. План будівлі із контрфорсами вздовж зовнішнього периметра і кладка стін на вапняковому розчині дозволили знайти йому аналогії серед специфічних споруд, які будувалися в римських військових таборах та використовувалися для зберігання зерна із стратегічною метою. Дотепер винятків з цього правила не було невідомо. Появу такої споруди в місті, серед громадської забудови зафіксовано вперше і може пояснюватися як необхідністю зберігання запасів для римського військового контингенту, так і для мешканців міста. З огляду на збережене регулярне планування, не випадковим видається його будівництво на місці, вільному від щільної міської забудови саме на Північному березі.

Суспільне призначення мав комплекс будівель у Південному районі. Дотепер неузгодженими лишалися початок його будівництва і функціональна інтерпретація основних складових, серед яких немає сумнівів лише у призначенні цистерни - водосховища. Запропоновано приєднатися до тих дослідників, які відносять його появу до пізньоантичного часу, оскільки один з основних аргументів пізнішого терміну будівництва - кладка opus mixtum - не є для Херсонеса індикатором лише ранньосередньовічного будівництва. Виходячи з планувальних особливостей, найвірогіднішим здається його використання принаймні на ранньому етапі як комплексу терм (південно-західні приміщення) з цистерною (центральна частина) та туалетом (південно-східна частина). В основу планування покладено типову для римських таборів і провінційно-римських міст структуру. Ще одну цистерну, меншу за розмірами, раніш за часом, збудовано біля західних воріт. Суспільні споруди в місті перших сторіч н. е. і до пізньоантичного часу будувалися на місцях, вільних від міської забудови, в чому слід вбачати особливість забудови Херсонеса в цей час.

В підрозділі 8.4. Цитадель проаналізовано планувальні особливості римської цитаделі, критично переглянуто ідею її загального планування відповідно до типової структури римського військового табору. Запропоновано приєднатися до альтернативної точки зору про обґрунтовану відсутність таких прямих планувальних співставлень. Тому може йтися про використання лише окремих типів споруд, таких як терми, казарми або піч для виготовлення будівельних матеріалів, у внутрішній забудові цитаделі. У плануванні цитаделі було простежено чітке дотримання принципу регулярності. Наявність останнього можна розглядати як запозичення з військової будівельної практики або як продовження типових для регулярного міста традицій планування і його внутрішньої забудови.

Підрозділ 8.5. Поховальні споруди міського некрополя. Типологія присвячено критичному перегляду типології цих споруд. Оскільки за основу було взято конструктивний принцип, вона й дотепер не потребує значних коректив, а лише уточнень з огляду на сучасний стан вивчення цієї категорії пам'яток. Тому серед існуючих типів - ґрунтові могили, підбійні могили, гробниці із кам'яних плит, ступінчасті гробниці, склепи із двосхилим перекриттями і нішами для урн, склепи, вирубані в скалі - слід деталізувати два останніх і додати лише один новий. Склепи з двосхилим перекриттям і урнами точніше трактувати як колумбарії. Такі споруди в Римі правили для масових поховань громадянського населення, а в провінціях слугували для сімейних поховань представників міської верхівки, лояльної до римської адміністрації або пов'язаної з нею. Окрім наземних, херсонеський міський некрополь дає ще й приклади підземних склепів-колумбаріїв, ґенеза яких ще й дотепер не узгоджена. На їх появі могли відбитися місцеві традиції влаштування заглиблених в скалу поховальних споруд, або таку традицію могли запозичити з Малої Азії чи західних провінцій, де такі типи набули поширення. Мармурові монолітні саркофаги слід вважати єдиним новим типом поховальних споруд у Херсонесі, які одночасно правили і надгробними пам'ятниками. Вони належать імпортам з проконеських майстерень, відносяться до найпоширеніших типів саркофагів.

Всі типи поховальних споруд Херсонеса перших сторіч н. е., крім індивідуальних ґрунтових могил, змінили ті, що існували раніше. З огляду на існуючу типологію надгробних пам'ятників, до якої ми приєдналися, незначним чином її уточнивши, слід вважати, що херсонеський міський некрополь у перші сторіччя н. е. і до того часу, коли небіжчиків почали ховати у місті, розвивався за загальними законами просторового розвитку, що були закладені у попередній час. Репрезентативні поховальні споруди з багатими надгробними пам'ятниками влаштовувалися вздовж доріг, які вели до міста, в безпосередній близькості від міських воріт.

В підрозділі 8.6. Будівельна діяльність на території сільської округи систематизовано відомості про динаміку будівництва на аграрній території Херсонеса, яка обмежувалася Гераклейським півостровом. Значна чистина садиб у планувальному відношенні розвивала закладені у попередній час принципи, тобто зберегла основне функціональне використання системи земельних ділянок і садиб, а також садибних приміщень, часто із збереженням домінуючої ролі башт. Новобудови змінили розміри садиб, проте не головний принцип блокування приміщень відносно внутрішніх подвір'їв. Стосовно земельних ділянок, можна додати, що їх головний принцип розмежування з системою доріг і сполученням з містом працював вже не по всій території Гераклейского півострова. Проте там, де він зберігся, був простежений практично незмінно впродовж перших сторіч н. е. Терасування схилів та їх активне використання дало змогу говорити і про збереженість основних агротехнічних засобів ведення господарства.

ВИСНОВКИ

Здійснений комплексний аналіз різних категорій археологічних джерел, що мають відношення до організації міського простору, довів існування двох різних поселенських і урбаністичних структур на місці Херсонеса. Обидві ці структури, виходячи з наявності оборонних мурів, внутрішньої забудови та некрополів, слід трактувати як міські. Раннє місто виявилося перекритим пізнім, для чого знадобилися демонтаж всіх наземних споруд і проведення суцільного нівелювання скали. Незважаючи на лімітовану інформаційну базу, наявність ям серед залишків жител дозволяє дійти висновку про відсутність суцільної забудови та її регламентованого характеру у ранньої поселенської структури. Рубежем існування раннього міста і нового, Херсонеса Таврійського, збудованого відповідно єдиного регулярного плану, є друга чверть - середина IV ст. до н. е. З цим містом і запропоновано пов'язати повідомлення Псевдо-Скімна [Ps.-Skymn., 826 - 831 Diller, 822 - 827 Mьller] про заснування колонії гераклеотами разом з делосцями. Його заснування виявилося породженим внутрішньою ситуацією в Гераклеї Понтійській в цей час. Будівництво нового міста і організація його оточення виявилися добре підготованими, мали цілеспрямований характер.

Заснування регулярного міста відбулося за ретельно відпрацьованою в Середземномор'ї моделлю освоєння довколишнього простору. Ця модель була розрахована на побудову компактного поліса в межах міста і хори, територія якої була окреслена одразу, вона була спрямованою на швидку адаптацію та успішне виживання поліса в нових умовах. Таку роботу можна було виконати лише за умови швидкого та уніфікованого будівництва, для чого й був пристосований план регулярного Гіпподамового міста та виконана за тим же принципом загальна схема розмежування сільської території. Херсонес був розрахований на приблизно півтисячі домоволодінь, забудований будинками великої площі, найбільшими серед відомих дотепер в містах з Гіпподамовим плануванням. Всі будинки належали до пастадного типу із двостороннім перистилем, мали типову схему побудови, один наземний поверх і подекуди підземні поверхи. Такі особливості дають змогу виділити їх в окремий, херсонеський, тип будинків типової планувальної структури. Типові будинки меншої площі того ж пастадного типу також відомі в Херсонесі і за його межами, в Калос Лимені і почасти в Керкінітіді.

Садиби на Гераклейському півострові ілюструють один з найголовніших принципів античної системи розселення - за рівнем комфорту вони відповідали міським будинкам. В таких садибах наймовірніше мала проживати частина громадянського населення, якій не вистачило місця в місті, оскільки місткість театру була розрахована приблизно на 1000 місць. Встановлено існування майже всіх відомих типів садиб, характерних для полісних територій Греції, а також появу нових, типових лише для херсонеської хори. Це садиба, побудована за принципом блокування двох міських кварталів. Ревізія даних про хронологію садибного будівництва дала змогу дійти висновку, що протягом життя першого покоління колоністів, тобто в межах третьої чверті IV ст. до н.е. основні будівельні роботи було виконано. Дотримання херсонеської будівельної традиції простежене протягом майже всього елліністичного часу.

Із даними про типовість будівельних схем у місті і на хорі корелюються свідчення про організацію херсонеського міського некрополя. Будівництво його поховальних споруд, які маркувалися надгробними пам'ятниками, відбувалося у повній відповідності з аналогічними процесами в материковій Греції. Звідти ж були запозичені всі, крім антропоморфних надгробків, типи пам'ятників. Спочатку вони були представлені імпортованими формами, наразі швидко замінені їх серійним місцевим виробництвом.

Для перших сторіч н. е. найхарактернішою ознакою розвитку Херсонеса і сільської округи на Гераклейському півострові була повна адаптація закладеної напередодні схеми планування і інфраструктури. Культові споруди будували в межах тих ділянок, які існували раніше - такий висновок витікає із наявності повністю збережених житлових зон міста. Перебудови жител і культових споруд відбувалися лише в межах існуючих раніше кварталів. Інновації, пов'язані із провінційно-римським впливом, торкнулися переважно споруд санітарно-гігієнічного призначення та тими, які забезпечували існування римської залоги. Натомість, у міському некрополі зафіксована майже повна зміна типів поховальних споруд і надгробних пам'ятників. Позаміське будівництво на території, лімітованій вже тільки Гераклейським півостровом, велося в меншій кількості та на місці тих садиб, що вже існували. Незважаючи на відсутність дотримання типових планувальних схем, у їх забудові було збережено головний принцип розташування житлових і господарських приміщень. Лише частково збереглася система земельного розмежування, відтепер на Гераклейському півострові влаштовувалися ділянки некрополів.

Неперевершене значення Херсонеса Таврійського в руслі дослідження загальних проблем грецької колонізації і організації поселенського соціуму полягає в доказі реальності існування програми просторової побудови поліса - міста і його сільської території. Реалізація такої програми відбувалася за Гіпподамовою схемою регулярного планування, що була розрахована на довготривале існування. Використання цієї системи зробило Херсонес унікальною пам'яткою не лише для Причорноморського регіону, але й для всієї античної Ойкумени.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

За темою дисертації видано 53 друковані роботи. Головні положення викладені в таких:

Монографії:

1. Буйских А. В. Пространственное развитие Херсонеса Таврического в античную эпоху / А. В. Буйских. Ї Симферополь: КФ ИВ НАНУ, 2008. Ї 424 с. Ї (МАИЭТ. Ї Suppl. 5).

2. Буйских А. В. Градостроительство и архитектура / А. В. Буйских // Херсонес Таврический в третьей четверти VI - середине I вв. до н. э. Очерки истории и культуры / [В. М. Зубарь, А. В. Буйских, Э. А. Кравченко, М. В. Русяева]. Ї К. : Академпериодика, 2005. Ї С. 307Ї344.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Золотарев М. И. Теменос античного Херсонеса. Опыт архитектурной реконструкции / Золотарев М. И., Буйских А. В. // Вестник древней истории. - 1994. Ї№ 3. Ї С. 78Ї101.

4. Буйських А. В. Декоративні мотиви в античній архітектурі Ольвії та Херсонеса / А. В. Буйських // Археологія. Ї 1994. Ї № 3. Ї С. 32Ї40.

5. Буйских А. В. Некоторые проблемы изучения дорического ордера Херсонеса / А. В. Буйських // Херсонесский сборник. Ї 1996. Ї Вып. 7. Ї С. 49Ї60.

6. Буйських А. В. Аттичний ордер в архітектурі античних міст Північного Причорномор'я / А. В. Буйських // Археологія. Ї 1997. Ї № 4. Ї С. 97Ї104.

7. Буйских А. В. Ионический ордер в архитектуре Херсонеса IV - II вв. до н. э. / А. В. Буйских // Херсонесский сборник. Ї 1998. Ї Вып. 9. Ї С. 47Ї58.

8. Буйских А. В. Еще раз о херсонесском гекаторюге / А. В. Буйских // Российская археология. Ї 1998. Ї № 1. Ї С. 65Ї70.

9. Буйских А. В. Жилые дома на северном берегу Херсонеса / А. В. Буйских // Херсонесский сборник. Ї 1999. Ї Вып. 10. Ї С. 23Ї30.

10. Буйских А. В. Градостроительный план Херсонеса Таврического / А. В. Буйских, М. И. Золотарев // Вестник древней истории. Ї 2001. Ї № 1. Ї С. 111Ї132.

11. Буйских А. В. К изучению стилей в монументальной архитектуре Херсонеса Таврического первых веков н. э. / А. В. Буйских // Херсонесский сборник. - 2001. - Вып. 11. - С. 13Ї33.

12. Буйских А. В. Ранневизантийские архитектурные детали из Херсонеса / А. В. Буйских // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Ї2003. ЇВып. 10. ЇС. 90Ї97.

13. Буйських А. В. Про один маловідомий тип надмогильних пам'ятників некрополя Херсонеса Таврійського IV - III ст. до н. е. / А. В. Буйських // Археологія. Ї 2005. Ї № 1. Ї С. 47Ї58.

14. Буйских А. В. К хронологии и атрибуции сооружений у юго-восточных ворот Херсонеса Таврического / А. В. Буйских // Боспорские исследования. Ї 2005. Ї Вып. 9. Ї С. 138Ї158.

15. Буйських А. В. До проблеми підземних склепів в некрополі Херсонеса Таврійського IV - III ст. до н. е. / А. В. Буйських // Археологія. Ї 2005. Ї № 3. Ї С. 18Ї23.

16. Буйских А. В. К типологии надгробных памятников некрополя Херсонеса Таврического IV - I вв. до н. э. / Буйских А. В. // Старожитності степового Причорномор'я і Криму. Ї 2005. Ї Вип. 12. Ї С. 190Ї201.

17. Буйских А. В. О пространственной организации некрополя на Северном берегу Херсонеса / А. В. Буйских // Херсонесский сборник. Ї 2005. Ї Вып. 14. Ї С. 59Ї70.

18. Буйських А. В. До питання про час заснування Херсонеса Таврійського / А. В. Буйських // Археологія. 2006. Ї № 3. Ї С. 35Ї44.

19. Буйских А. В. Sofa-капители из Херсонеса: к проблеме стилистических заимствований / А. В. Буйских // Боспорские исследования. Ї 2006. Ї Вып. 11. Ї С. 127Ї145.

20. Буйських А. В. До типології та інтерпретації антропоморфних надгробків Херсонеса Таврійського / А. В. Буйських, В. М. Зубар // Археологія. Ї 2006. Ї № 2. Ї С. 12Ї23.

21. Зубарь В. М. По поводу интерпретации памятников Маячного полуострова / В. М. Зубарь, А. В. Буйских // Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии. Ї 2006. Ї Вып. 12, 1. Ї С. 7Ї42.

22. Буйских А. В. К проблеме объемного решения античных жилых домов в Северном Причерноморье (на примере Херсонеса) / А. В. Буйских // Боспорские исследования. Ї 2007. Ї Вып. 17. Ї С. 58Ї77.

23. Буйських А. В. З приводу теменоса античного поселення на західному березі Козачої бухти в околицях Херсонеса / А. В. Буйських, В. М. Зубар // Археологія. Ї 2007. Ї № 3. Ї С. 14Ї24.

24. Буйських А. В. До вивчення планувальної структури житлового будинку в VII кварталі Херсонеса / А. В. Буйських // Археологія. Ї 2007. Ї № 4. Ї С. 38Ї46.

25. Буйских А. В. К изучению «монетного двора» в Херсонесе / Буйских А. В. // Старожитності степового Причорномор'я і Криму. Ї 2007. Ї Вип. 14. Ї С. 126Ї138.

26. Буйских А. В. Дом во ІІ квартале Херсонеса и проблемы его планировочной организации / А. В. Буйских // Боспорские исследования. - 2008. Ї Вып. 19. Ї С. 83Ї102.

27. Зубар В. М. Ще раз про мармурові саркофаги Херсонеса Таврійського / В. М. Зубар, А. В. Буйських // Археологія. Ї 2008. Ї № 2. Ї С. 13Ї21.

Збірки наукових праць:

28. Буйских А. В. Архитектурные ордера в Ольвии и Херсонесе в VI - IV вв. до н. э. / А. В. Буйских // Античные полисы и местное население Причерноморья: материалы международной научной конференции «Межполисные взаимоотношения в Причерноморье в доримскую эпоху. Экономика, политика, культура». - Севастополь: КФ ИА НАНУ [и др.], 1995. Ї С. 56Ї60.

29. Буйских А. В. О стандартах линейных мер в строительно-камнетесном деле Херсонеса IV - II вв. до н. э. / А. В. Буйских // Античный мир и археология. Ї 1999. Ї Вып. 10. Ї С. 95Ї100.

30. Буйских А. В. О местной архитектурной школе в Северном Причерноморье / А. В. Буйских // Северное Причерноморье в античное время. -- К. : Корвин Пресс, 2002. ЇС. 87Ї98.

31. Буйских А. В. Капители коринфского ордера из Северного Причерноморья и некоторые вопросы развития архитектурных форм / А. В. Буйских // Северное Причерноморье в эпоху античности и средневековья. -- М. : ГИМ, 2006. Ї С. 168Ї183. Ї ( Тр. ГИМ. Ї Вып. 159).

32. Буйских А. В. Зернохранилище на Северном берегу Херсонеса Таврического / А. В. Буйских // Древности Северного Причерноморья в античное время. - Симферополь: КФ ИВ НАНУ, 2007. Ї С. 90Ї100 (МАИЭТ. Ї Suppl. 3).

АНОТАЦІЇ

Буйських А. В. Херсонес Таврійський: просторовий розвиток держави за античної доби. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена вивченню просторового розвитку Херсонеської держави. Систематизація археологічних джерел дозволила переглянути існуючу картину виникнення і розвитку Херсонеса - міста і держави. Запропонована гіпотеза створення Херсонеського поліса в кінці другої чверті - середині IV ст. до н. е. як результату колонізаційної діяльності Гераклеї Понтійської. Херсонес був заснований на місці знівельованого урбаністичного поселення, яке виникло у першій половині V ст. до н. е. і мало ознаки міста, - внутрішню забудову, оборонні мури, міський некрополь. Нове місто, розплановане за Гіпподамовою системою, включало типові будинки, міський некрополь із стандартним набором надгробних пам'ятників і ділянки на хорі з використанням типових садибних комплексів. Встановлено херсонеський тип стандартного пастадного будинку великої площі з новим об'ємним рішенням. Використання Гіпподамової схеми призвело до збереження міської структури впродовж античної доби з появою споруд, типових для провінційно-римських міст. Доведено побудову Херсонеського поліса з використанням програми освоєння довколишнього простору, відпрацьованої в Середземномор'ї і розрахованої на довготривале використання.

Ключові слова: Херсонес Таврійський, античність, хронологія, поліс, хора, містобудівництво.

Буйских А. В. Херсонес Таврический: пространственное развитие государства в античную эпоху. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена изучению пространственного развития Херсонесского государства на протяжении всей античной эпохи. Критический анализ историографии и систематизация археологических источников позволили пересмотреть существующую картину возникновения и развития Херсонеса Таврического -- города и государства. Результаты исследования позволили разделить две поселенческие структуры на мысу в северной оконечности Гераклейского полуострова в Юго-Западной Таврике. До основания Херсонеса в позднеклассический период здесь существовала урбанистическая структура, основанная в первой половине V в. до н. э., а не во второй половине VI в. до н. э., как принято было считать. Несмотря на ее практически полную нивелировку перед строительством Херсонеса по регулярной системе планировки, сохранились отдельные строительные остатки. Основные показатели материальной культуры - наличие куртин оборонительных стен, слегка заглубленных в скалу котлованов регулярных и нерегулярных в плане сооружений и ям, а также погребений раннего некрополя за пределами стен, позволяют интерпретировать эту поселенческую структуру как город. Очевидно, что он не имел сплошной внутренней квартальной застройки и регулярной организации пространства.

Основание Херсонеса Таврического во второй четверти IV в. до н.э. было инспирировано внутренними событиями в Гераклее Понтийской - установлением в 365 г. до н. э. диктатуры Клеарха. Выселение жителей в новую колонию носило организованный характер, а идея пространственного обустройства территории полиса была заложена при его организации изначально. Построение полиса проходило в соответствии с отработанной в Средиземноморском регионе моделью его организации одновременно в рамках города и сельской территории - хоры. Такая модель представляла собой целостную, продуманную и отработанную в деталях, программу, рассчитанную на быструю адаптацию поселенческой структуры к новым условиям и построения обычной для греков среды обитания в пределах жизни первого поколения колонистов. Эта задача была достигнута благодаря использованию Гипподамовой системы городской планировки с типовыми жилыми домами и аналогичной по своей структуре регулярной размежевке территории хоры. Город был изначально рассчитан примерно на 1000 граждан, чему соответствовало количество мест в театре.

Херсонес, в силу специфики климатических условий оказался застроенным домами типовой планировки и большой площади в 514 мІ, наибольшими из известных в настоящее время среди домов средиземноморского типа этого времени. Их количество на плане города не превышало 500, что и вызвало массовое появление усадеб разного планировочного типа на территории Гераклейского полуострова, принадлежавших гражданскому населению. Исследование планировочной структуры домов большой площади позволило отнести их к домам пастадного типа с двусторонними перистилями, обладавшими типовой планировкой и новым, неизвестным в Средиземноморье, объемным решением с подвальными этажами и коридорами. Кроме домов большой площади, в Херсонесе известны и дома пастадного типа малой площади в 153 мІ, строительство которых велось только на окраинных территориях. Дома малой площади того же типа строились также в Калос Лимене и в Керкинитиде времени ее вхождения в состав Херсонеса. Планировочные и объемные особенности херсонесских домов большой позволили выделить их в отдельный, херсонесский тип стандартного греческого жилого дома классического времени.

Загородное строительство имело столь же унифицированный характер с использованием принятых в Греции основных планировочных типов усадеб. Приспособление типовых планов на месте позволило выработать и херсонесский вариант усадьбы, сблокированной по принципу городского квартала. Дома - башни и башенные комплексы, как и в Средиземноморье, изначально имели первоочередное жилое и хозяйственное назначение. Очевидно, что в Херсонесе была реализована цельная программа, рассчитанная на адаптацию и выживание полиса на несколько столетий вперед. Успешное применение этой программы и определяет специфику дорийской колонизации Западной Таврики и ее уникальность в пределах Северного Причерноморья.

В первые века н. э. и в течение всего позднеантичного периода Херсонес сохранился в заданных пределах. Инфраструктура регулярного города, его жилые и общественные зоны были полностью адаптированы городом, развивавшимся с учетом новых жизненных стандартов, принятых повсеместно на территории Римской империи. Инновации коснулись строительства общественных санитарно-гигиенических сооружений и ряда других, как например, зернохранилища, в свободных от жилой застройки местах.

Результатом исследования является доказательство существования программного развития античного полиса в условиях колонии, рассчитанного на длительное существование по отработанной модели. Она включала город и территорию хоры, распланированные по Гипподамовой системе, строительство типовых жилых домов, организованного по регулярному принципу городского некрополя, строительство типовых усадебных комплексов.

Ключевые слова: Херсонес Таврический, античность, хронология, полис, хора, градостроительство.

Bujskikh A. V. Chersonesos Taurica: Spatial development of a state in antiquity. - A manuscript.

The thesis of dissertation for the academic degree of Doctor in history, speciality 07.00.06 - archaeology. - Institute of archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

This dissertation studies the spatial development of the Chersonesos state. The systematization of archeological sources allowed for reexamination of the origins and expansion of Chersonesos. The hypothesis proposed is that the Chersonesos polis was created from the end of the second quarter to the middle of the 4th century BC as a result of colonization from Heracleia Pontica. Chersonesos Taurika was founded in the place of an urban settlement, can be attributed like a city, that was founded near the Quarantine bay in the first half of the 5th century BC. The role of Olbia in the colonization of West Taurica and the general model of Doric colonization in the context of the territorial Chersonesos state are reexamined. Proof is found that the Chersonesos polis emerged from the same system of spatial development common in the Eastern Mediterranean in the classical period. This includes the city, planned according to the regular Hippodamic system of city-planning, typical dwellings, a necropolis and regular land plots with typical farm houses on chora. This system was designed to quickly adapt to new conditions and to ensure the survival of the polis for centuries to come.

Key words: Chersonesos Taurica, antiquity, chronology, polis, chora, city-planning.

Размещено на Allbest.ru