Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

Спеціальність 09.00.05 - історія філософії

Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз)

Власова Тетяна Іванівна

Дніпропетровськ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор філософських наук, професор, член кореспондент Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України Гнатенко Петро Іванович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Ярошовець Володимир Іванович Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії філософії,

доктор філософських наук, професор Дуйкін Василь Романович Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького професор кафедри філософії,

доктор філософських наук, доцент Шабанова Юлія Олександрівна Національний гірничний університет, завідувач кафедри філософії.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філософських наук, професор В.Б. Окороков.

Анотація

гендерний стереотип феміністський

Власова Т.І. Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності 09.00.05 - історія філософії. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2007. Дисертація являє собою історико-філософське дослідження формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії. У роботі проаналізовано специфіку формування уявлень про маскулінне і фемінінне у концепціях філософів античності, середньовіччя, Ренесансу, Модерну, ірраціоналізму, постмодерну. Визначено понятійний ряд, який відображає зміст маскулінного і фемінінного в концепціях мислителів різних епох.

Проводиться аналіз чоловічого і жіночого в якості контрарних категорій культури. При цьому зазначається, що ця контрарність заснована на протиставленні таких якостей, як незалежність - залежність, агресивність - м'якість, брутальність - ніжність, раціональність - емоційність, серйозність - поверховість, урівноваженість - схвильованість, сила - слабкість, жорстокість - доброта, ініціативність - боязкість тощо. Аналіз, проведений у дисертації, довів: історія західноєвропейської філософської думки демонструє, що метафізичне мислення формулювало ідеї, опираючись на такі опозиції, у яких завжди одна сторона визначала чисте, справжнє, гарне, а інша - нечисте, несправжнє, погане. У такому контексті вибудовувалася і дихотомія чоловічого й жіночого в класичній метафізиці.

У сучасній західноєвропейській культурі опозиція чоловічого і жіночого втрачає біологічні риси, есенціалістський підхід, що витлумачує статеве як біологічне, себе майже вичерпав. Акцент перенесено на розкриття соціальних механізмів формування гендерної асиметрії в культурі.Традиційна нерівність гендерних статусів, що і досі існує в суспільстві, не має онтологічного підґрунтя. Сьогодні цілком очевидно, що історія нашого інтелектуального розвитку і наші соціальні інститути - гендерні. Вся наша культура й діяльність закодовані відповідно до приписів маскулінних та фемінінних взірців, що функціонують усередині системи гендерно-владних відносин. Проблематика, пов'язана з дослідженням гендерних стереотипів, досить обширна, динамічно розвивається й охоплює багато сфер життєдіяльності сучасних суспільств. Однак це лише початок багатогранної наукової праці по вивченню процесів формування й функціонування гендерних стереотипів у культурах різних країн і епох.

Ключові слова: гендер, гендерний підхід, стать, метафізика статі, гендерний стереотип, маскулінне, фемінінне, есенціалізм, конструктивізм, фемінізм, феміністична критика, соціокультурний конструкт, гендерна ідентифікація.

Аннотация

Власова Т.И. Формирование гендерных стереотипов в западноевропейской философии (историко-философский анализ). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора философских наук по специальности 09.00.05 - история философии. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2007. Диссертация представляет собой историко-философское исследование формирования гендерных стереотипов в классическом и постклассическом философском дискурсе.

В работе анализируется процесс становления и развития представлений о фемининном и маскулинном на различных этапах культурного развития человечества, а также специфика философского отражения этих представлений в концепциях мыслителей эпохи античности, средневековья, Ренессанса, Модерна, иррационализма, постмодерна. Диссертантом определен понятийный ряд, который отражает содержание маскулинного и фемининного в концепциях мыслителей разных культурных эпох.

Проведен анализ мужского и женского как контрарных категорий культуры. При этом отмечается, что эта контрарность основана на противопоставлении таких качеств, как независимость - зависимость, агрессивность - мягкость, брутальность - нежность, рациональность - эмоциональность, серьезность - поверхностность, уравновешенность - эмоциональность, сила - слабость, жестокость - доброта, инициативность - боязливость и т.д. В современной западноевропейской культуре оппозиция мужского и женского теряет биологические черты, эссенциалистский подход, который истолковывает половое как биологическое, себя почти исчерпал. Акцент перенесено на раскрытие социальных механизмов формирования гендерной асимметрии в культуре. Западная культура идентифицирует маскулинность с ценностями индивидуализма, самодостаточности, соревновательности, отделенности, формальным равенством прав. В то же время фемининность ассоциируется с коллективностью, заботливостью, ориентированностью на взаимопомощь и кооперацию. Традиционное неравенство гендерных статусов, которое и до сих пор существует в обществе, не имеет онтологического основания. Анализ, проведенный в диссертации, показал: история западноевропейской философской мысли демонстрирует, что метафизическое мышление формулировало идеи, опираясь на такие оппозиции, в которых одна сторона всегда определяла чистое, истинное, настоящее, хорошее, а другая - нечистое, ложное, ненастоящее, плохое. В таком контексте выстраивалась дихотомия мужского и женского в классической метафизике.

Сегодня вполне очевидно, что история нашего интеллектуального развития и наши социальные институты - гендерные. Вся наша культура и деятельность закодированы в соответствии с предписаниями маскулинных и фемининных образцов, функционирующих в системе гендерно-властных отношений. Заявленная в диссертации проблематика динамично развивается и охватывает различные сферы жизнедеятельности современных обществ. Это начало многогранной научной работы по исследованию гендерных феноменов и их влияния на жизнь сообществ.

Ключевые слова: гендер, гендерный подход, пол, метафизика пола, гендерный стереотип, маскулинное, фемининное, эссенциализм, конструктивизм, феминизм, феминистическая критика, социокультурный конструкт, гендерная идентификация.

Annotation

T.I. Vlasova. The Formation of the Gender Stereotypes in the Western European Culture (historical and philosophical analysis). Manuscript.

The dissertation thesis for the scientific degree of the Doctor of Philosophic Sciences in Speciality 09.00.05. - The History of Philosophy. - Dniepropetrovsk National University. Dniepropetrovsk, 2007. The dissertation thesis represents a research into the history and philosophy of the gender stereotypes formation in the classic and post-classic philosophic discourses. The process of formation and development of the feminine and masculine concepts is analysed at the different stages of the mankind's culture. The specific features of the philosophic reflexion of these concepts are investigated in the works of the thinkers of Ancient world, Middle ages, Renaissance, Modern period, irrationalism, postmodern time.

The author defines the notions which reflect the content of the feminine and masculine in the conceptions of the philosophers of different cultural epochs. The analysis is given concerning the feminine and masculine as the contrary culture categories. It is shown that these contrary categories are based on such oppositions as independence - dependence, aggression - mildness, brutality - tenderness, rationalism - emotions, seriousness - shallowness, strength - weakness, cruelty - kindness, dynamics - statiec, etc. The author argues that in the modern Western culture the opposition of masculinity and feminity has lost its biological features; now the “essence” approach is not considered valid; the focus is on the social mechanisms of forming gender asymmetry in people's lives.

It is shown that Western culture identifies masculinity with the value of individualism, competitiveness, formal equality. At the same time femininity is associated with the values of community, cooperation, mutual help; so the traditional gender inequality has no ontological basis. The analysis given in the dissertation thesis proves that the metaphical thinking has formed concepts and ideas relying on the oppositions in which one party embodies the pure, the true, the good; and the other one represents, the impure, the false the untrue, the evil. And this is the context of the dichotomy “masculine/feminine” in the classical metaphysics. At present it is quite evident that the history of our intellectional evolution as well as our social institutions is gendered. Both our culture and our work are coded in accordance with the prescribed masculine or feminine patterns which function in the system of gender domination in the societies. The range of problems researched in the dissertation thesis is being dynamically developed and it covers different spheres of the modern societies. In our country this work has manifested the beginning of the multifaceted scientific investigation into the nature of gender phenomena and their impact on the lives in the societies.

Key words: gender, gender approaches, sex, gender stereotypes, feminine, masculine, essentialism, feminism, socio-cultured construct, gender identity, feminist criticism.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Основні тенденції розвитку культури третього тисячоліття обумовлені фундаментальними проблемами, що виникли у сфері соціальних та індивідуально-особистісних відносин, притаманних сучасним суспільствам. Серед найгостріших виокремлюється проблема соціокультурної стереотипізації гендерних відносин. Характер та особливості функціонування гендерних стереотипів, що відображають превалюючі способи соціалізації статі, свідчать про гендерну нерівність, яка продовжує існувати у більшості сучасних соціумів.

Українська держава, підписавши Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок, поставила завдання позбавити суспільство проявів дискримінації за статевою приналежністю. Поки що культура України несе на собі значний вантаж патріархату, із властивими йому владними відносинами. Сформульований у 1990-х роках гендерний підхід до розвитку суспільства є методологічним принципом, який покладено нині в основу державного регулювання всіх сфер життя. Відкритість гендерної політики, увага до гендерних інтересів - це шлях до реалізації індивідуальних можливостей кожної особистості, до зняття соціальної напруженості за рахунок розв'язання конфліктів у стосунках між індивідами різної статі.

Обумовлена не стільки природно-біологічними, скільки соціально-культурними факторами, гендерна асиметрія у сучасних соціумах змусила світову науково-гуманітарну думку досліджувати історичні причини, що призвели до формування гендерно-непаритетних культур. Нині очевидно, що гендерні стереотипи мають глибинні онтологічні корені, а не виникають як результат мізогінії окремих представників певної статевої групи по відношенню до іншої. Їх зміст і характер не можуть бути простою оманою у сфері соціальної думки. Вони складають серйозну наукову і філософську проблему. У цьому контексті представлений у дисертації метафізичний підхід до дослідження зазначеної проблеми набуває особливого значення, оскільки виявляє причини виникнення гендерних стереотипів і специфіку їхнього відображення у самосвідомості класичної та посткласичної західноєвропейської культури, а також особливості розвитку уявлень про несправедливість соціального устрою, що витіснив половину людства на маргінес соціального буття. Стосовно стану наукової розробки проблеми слід зазначити, що історико-філософський контекст формування гендерних стереотипів не знайшов відображення у якості окремого наукового дослідження у вітчизняній літературі. Ця проблема також не висвітлювалася в окремих західних наукових розробках і не стала предметом дослідження в окремих монографіях західних філософських видань.

Вітчизняна і російська науково-гуманітарна думка в основному сконцентрувала свою увагу на визначенні предмета гендерних досліджень, дефінуванні самого поняття „гендер”, становленні теорії гендера та основних напрямках сучасних гендерних досліджень. Цьому присвячені роботи В. Агеєвої, В. Близнюк, И. Головашенко, С. Павличко, Н. Лавриненко, О. Луценко, Л. Малес, Т. Мірошник, М. Скорик, В. Сукуватої, Н. Чухим, О. Фоменко та ін. Аналіз різних інтерпретацій поняття „гендер” і використання гендерних підходів у різних сферах гуманітарних досліджень представлений у роботах В. Агеєвої, І. Жерєбкіної, О. Тємкіної, О. Вороніної, О. Шабурової.

С. Жерєбкін так само, як і російська дослідниця Г.Брандт, присвятив свої міркування з'ясуванню природи жінки. Н. Чухим запропонувала теоретичне осмислення філософської традиції з позиції її гендерного аналізу. Т. Гундорова займається літературознавчою критикою у світлі сучасних постфеміністських теорій. Українські дослідники, торкаючись питань статі й гендера, в основному працюють виходити з позиції ліберальної нейтральності, визнаючи при цьому відсутність в Україні розвинутої світоглядної і соціокультурної бази для розвитку альтернативної стосовно патріархатної системи уявлень. Цьому, зокрема, присвячені міркування С. Оксамитної. Проблеми, пов'язані з розвитком системи гендерної освіти у нашій вищій школі та освітніх закладах загалом розглядаються у статтях Л. Смоляр. Розробка методологічних підходів до аналізу гендерних явищ представлена у дослідженнях І. Грабовської, Н. Гундорової, С. Павличко, Т. Дороніної та ін. Основні положення теорії соціального конструювання гендера виділені Н. Кутовою.

Філософський фундамент для розвитку гендерної теорії і розуміння сутності та специфіки функціонування гендерних стереотипів у культурі закладений у концепціях представників класичної та посткласичної філософії. У роботах філософів зазначена проблематика, як правило, не розглядається у якості основного предмета дослідження. Серед філософів і діячів культури, які у своїх міркуваннях так чи інакше торкалися проблеми гендерних стереотипів, слід зазначити П. Абеляра, С. Авєрінцева, Арістотеля, Ф. Бекона, П. Бергера, М. Вебера, О. Вейнінгера, Р. Гвардіні, Г.В. Гегеля, А. Гелена, М. Уоллстоункрафт, Дж. Остін, Р. Оуена, та ін. Важливими для розуміння взаємодії маскулінного і фемінінного у культурі є роботи посткласичних філософів і психологів Р. Барта, Дж. Батлер, С. Бенхабіб, М. Бубера, Ж. Бодрійяра, М. Гайдеггера, Ф. Гваттарі, К. Джилліган, Ж. Дерріда, Ж. Дельоза, Д. Діннерстайн, С. Жижека, Л. Ірігаре, Е. Еріксона, Л. Кольбера, Ю. Крістєвої, Ж. Лакана, Е. Левінаса, Г. Маркузе, Дж. Мітчел, А. Річ, К. Хорні, К. Юнга, М. Фуко, Е. Сіксу та ін.

Для розуміння специфіки формування паритетної демократії як невід'ємної частини громадянського суспільства та основи трансформаційних процесів у сучасних західних соціумах, формування ідентичності, комунікативних практик і етики автентичності є важливими роботи К.-О. Аппеля, Ю. Габермаса, Дж. Кіна, Дж. Коена, І. Копитофф, Дж. Флєкс, П. Козловскі, А. Турена, С. Пролєєва, Т. Ящук, А. Єрмоленко та ін. Гендерні стереотипи як частина ширшого кола соціальних стереотипів досліджені у роботах П. Бурдьє, М. Мід, Е. Тоффлер, Т. Де Лауретіс, И. Жерєбкіної. Західні теоретики гендера Дж. Батлер, Р. Брайдотті, К. Джилліган, Д. Діннерстайн, Л. Ніколсон, Н. Чодороу, Г. Співак і багато інших продемонстрували, у чому полягає специфіка культурного конструювання маскулінного та фемінінного. Гендер як система, що відтворює нерівність статей, аналізується у книгах К. Міллет, Дж. Мітчелл, С. Бем та ін. Розгляд феміністського впливу на теорію літератури представлено у роботах С. Джилберт, С. Губар, Э. Шоуолтер, Т. Мої та ін. Взаємовплив фемінізму та постмодернізму розглядається у працях Н. Фрейзер, Н. Хартсок, С. Бенхабіб, К. Ді Стефано, С. Бардо, Д. Харравей, С. Хардінг. Специфіці вирішення “жіночого питання” у рамках різних культурних епох присвячені міркування Г. Брандт, С. Кайдат, Н. Чухим, Е. Цимбаєвої, Н. Габріелян та ін.

Розкриваючи світоглядно-антропологічні підстави формування гендерних стереотипів у філософії різних епох, автор дисертаційного дослідження спирається на статті й монографії вітчизняних філософів М.Б огачевської-Хом'як, Е. Бистрицького, А. Бичко, І. Бичко, Т. Воропай, Т. Возняка, П. Гнатенка, В. Горянського, О. Гомілко, Н. Зборовської, С. Кримського, В. Окорокова, С. Павличко, В. Пронякіна, М. Поповича, Л. Смоляр, В. Табачковського, Н. Хамітова, В. Ярошовця та ін.

Вищенаведене спонукає до висновку, що дослідження процесу формування гендерних стереотипів у філософському західноєвропейському дискурсі відповідає актуальним потребам сучасності та зумовлене наступними факторами: необхідністю запровадження нових концептуальних засад у духовне життя нашого соціуму; потребою формування духовного та практичного підґрунтя для створення суспільства паритетної демократії; необхідністю формування ментальних та ідейно-концептуальних засад для євроінтеграційних процесів в Україні та розвитку демократичних соціальних інститутів; відсутністю фундаментальних досліджень у сфері вітчизняної та західної філософії з проблеми гендерних стереотипів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов'язаний з науково-дослідним завданням, що вирішується кафедрою філософії ДНУ в межах комплексної теми. Тема дисертації „Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико-філософський аналіз)” пов'язана з темою наукової роботи кафедри філософії Дніпропетровського національного університету „Філософія науки і духовна культура на рубежі тисячоліття” (реєстраційний номер 0199V001308).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз специфіки історико-філософської рефлексії гендерних стереотипів у західноєвропейській культурі.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:

- розробити філософсько-методологічну програму дослідження гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії;

- з'ясувати, як і чому в класичній філософії склався і набув виняткового значення есенціалістський підхід до розуміння й тлумачення сутності статі;

- дослідити специфіку розуміння маскулінного/фемінінного в античній філософії;

- проаналізувати особливості формування гендерних стереотипів у філософії середньовіччя й Ренесансу;

- дослідити, яким чином патріархальна культура перетворила жінку на “Іншого”, наділивши її статусом вторинності, у той час як за чоловіками закріпилася активна, домінуюча соціальна роль;

- з'ясувати, яким чином філософія раціоналізму вплинула на формування фундаменту для розвитку феміністських ідей і феміністського руху у культурі Модерну;

- розкрити особливості посткласичного філософського бачення маскулінного/фемінінного;

- встановити причини та наслідки виникнення гендерної свідомості й домінування у сучасній філософії конструктивістських методологій, що прийшли на зміну есенціалістському тлумаченню гендерних проблем.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є широкий історико-філософський контекст формування гендерних стереотипів у західноєвропейській культурі.

Предметом дисертаційного дослідження є гендерні стереотипи, що знайшли відображення у філософській рефлексії різних епох і варіюються залежно від соціокультурної специфіки інтерпретації маскулінного і фемінінного.

Методологічна основа і методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є історична спадщина та сучасні розробки західної, російської та вітчизняної філософської думки. У ході дослідження автором використані методи історизму, сходження від абстрактного до конкретного, метод феноменологічної редукції, компаративістський, метод співпадіння логічного та історичного. У якості основного методологічного принципу автор спирається на теорію соціокультурного конструювання гендера, розуміючи її сутність як ряд наступних методологічних положень: стать є соціокультурною, а не онтологічною категорією; дихотомія статей моделюється культурою; біологічні відмінності між статями не є визначальними в процесі соціалізації, більшу вагу має соціальний досвід функціонування чоловічого та жіночого у культурі; індивід засвоює певні правила поведінки й установки, які суспільство вважає відповідними гендерним ролям у процесі соціалізації; суспільство виробило певні структури, що змушують людину дотримуватися стереотипних уявлень і продукувати відповідні їм способи поведінки; статева сегрегація є результатом культурного розвитку, а не природного стану речей; есенціалістський підхід до розуміння статі повністю себе вичерпав як породження патріархальних культур; рівність чоловіків і жінок є основою для розвитку суспільств паритетної демократії.

Наукова новизна дисертації. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше в Україні здійснено цілісний аналіз сформованих у західноєвропейській філософії гендерних стереотипів. Науковий внесок даного дослідження полягає в наступному:

- розроблена історико-філософська програма дослідження гендерних стереотипів, в основі якої лежить методологія соціального конструювання, що дозволила виявити негативні й позитивні аспекти їх впливу на суспільну свідомість і стверджувати, що превалюючий у філософії есенціалістський підхід в інтерпретації маскулінного і фемінінного себе вичерпав;

- на основі історико-філософської ретроспекції доведено, що гендерні стереотипи як стійкі форми сприйняття й оцінки соціальних об'єктів і явищ, а також нормативних утворень групової і соціальної свідомості визначають характер формування соціокультурних стереотипів;

- встановлено, що зміст гендерних стереотипів варіюється відповідно до соціокультурної специфіки, але серед розпізнавальних бінарних опозицій виділяються наступні стійкі протиставлення, що характеризують протилежність чоловічого й жіночого: логічність - інтуїтивність; абстрактність - конкретність; інструментальність - експресивність; свідомість - несвідомість; владність - підпорядкування; порядок - хаос; незалежність - залежність, індивідуальність - колективність; імпульсивність, активність - статичність, пасивність; мінливість, невірність, радикалізм - сталість, вірність, консерватизм тощо;

- показано, що під впливом функціонуючих у суспільстві стереотипів усталилося кілька типів засвоєння соціальних норм: поступливість, інтерналізація, ідентифікація;

- встановлено, що різні форми культурної модифікації гендерних стереотипів відіграють винятково важливу роль як когнітивні схеми, що лежать в основі системи світоуявлення кожного культурного співтовариства;

- доведено, що символіка маскулінного і фемінінного складається вже в архаїчних культурах, але стереотипізація й закріплення протилежності чоловічого і жіночого відбувається тільки в патріархальних суспільствах;

- встановлено, що класична метафізика є відображенням есенціалістських положень про сутність статі і у якості домінуючої у ній функціонує стереотип маскулінності, в той час, як фемінінне представлене в якості маргіналізованого Іншого;

- проаналізована гендерна проблематика античності, заснована на метафізичній інтерпретації поняття субстанції, що вплинуло на визначення субстанційності жіночого й чоловічого як ейдетичного, божественного;

- встановлено, що вихідним у баченні особливостей чоловічого й жіночого у середньовічній філософії є властивий християнській антропології погляд на людину як природно-надприродну істоту, що поєднує у собі духовний і матеріальний початки;

- показано, що гуманісти Ренесансу помістили проблематику маскулінного і фемінінного у контекст космічної драми гріхопадіння й відродження людини;

- виявлено, що філософська рефлексія Модерну пройшла складний шлях до усвідомлення недоліків есенціалістського погляду на сутність чоловічого і жіночого; світоглядний раціоналізм і проблеми у сфері соціалізації статі призвели до виникнення феміністського дискурсу в культурі Модерну;

- встановлено, що філософія ірраціоналізму демонструє мізогіністську позицію в інтерпретації маскулінного і фемінінного;

- виявлено, що під впливом фрейдистстської парадигми і сьогодні найчастіше проблеми статі і гендерні проблеми розглядаються в одній біосоціальній площині, тим самим затушовується специфіка соціокультурного підходу;

- показано, що філософи-феміністи, спираючись на знамените положення С.де Бовуар „Жінкою не народжуються, нею стають” різко виступали проти есенціалізму, прагнучи поставити крапку у сексистських генералізаціях щодо жінок;

- виявлено, що філософії постмодерну властиве наступне переконання: традиційна культурна стереотипізація “чоловічого” й “жіночого” призводить до закріплення сегрегації за ознакою статі, що суперечить принципам громадянського суспільства;

- встановлено, що виникненню гендерної свідомості й домінуванню у сучасній філософії конструктивістських методологій сприяє той факт, що у сучасних суспільствах гендерні стереотипи яскравіше всього репрезентують гендерні відносини у специфічному політико-економічному й культурно-історичному контексті, у такий спосіб виступаючи найважливішим компонентом ідеології суспільства, а їхня репрезентація є частиною державного ідеологічного апарату.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у проведеному філософському аналізі сутності, соціальної ролі й історичних перспектив формування гендерних стереотипів як історико-філософського і соціокультурного феномена, визначенні сукупності причин, взаємодія яких привела до зародження у ХVIII-ХIХ ст. феміністського дискурсу, виявленні особливостей філософської легітимації гендерних бінарних опозицій у контексті західної культури, визначенні специфіки гендерних стереотипів в англійській жіночій прозі ХVIII-ХIХ ст. як найбільш яскравому відображенні процесу формування жіночого самоусвідомлення, виявленні характеру впливу досліджуваного феномена на розвиток суспільства і західноєвропейської культури епохи Модерну, встановленні наявності аналогічних соціокультурних факторів у посткласичному культурному просторі, а також виявленні їхнього впливу на ціннісні орієнтації особистості, трансформацію гендерного дискурсу у контексті західноєвропейських гендерних досліджень.

Автор вважає, що у світлі вирішення стратегічного для сучасної західної культури завдання утвердження гендерної рівноваги й гендерної демократії, звернення сучасної гуманітарної думки до особливостей функціонування категорій чоловічого і жіночого у культурі не є простою даниною моді, але представляє значний практичний інтерес для сфер гуманітарних досліджень і може бути основою для розробки гендерної стратегії розвитку нашого суспільства. Матеріали дисертації можуть бути використані як у соціально-практичному, так і філософсько-теоретичному планах: при розробці гендерних державних і регіональних програм, спрямованих на досягнення гендерного паритету у всіх сферах соціокультурного простору - науці, культурі, політиці, державному управлінні; у вищій школі - при розробці курсів і підготовці навчальних програм з питань гендерних досліджень у філософії, соціології, психології, політології, антропології, літературознавстві. У подальшому матеріали дисертаційного дослідження та висновки можуть слугувати основою для створення підручника з проблем гендеру у філософії, а також використовуватися філософами, соціологами, політологами для перспективного прогнозування й пошуку ефективних моделей суспільного розвитку.

Особистий внесок дисертанта. Дисертація має самостійний характер, усі положення і висновки належать автору дослідження. Всі публікації по темі дисертації підготовлені без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Тема дисертаційного дослідження обговорювалась на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії Дніпропетровського національного університету та кафедри філософії Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту.

Матеріали, ідеї, основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли застосування у науковій і педагогічній діяльності автора при викладанні курсів філософії і гуманітарних дисциплін на кафедрах філології й перекладу, філософії Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту. За матеріалами дисертації були розроблені спецкурси, проводилися спецсемінари для студентів-філологів вищезгаданого університету.

Основні ідеї дисертації обговорювалися і пройшли апробацію на наступних наукових конференціях міжнародного, республіканського й регіонального рівня: міжнародній конференції “Франція та Україна”. Виступ “Час і вічність Емілі Дікенсон” (Дніпропетровськ, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Нові горизонти та перспективи філологічної науки та педагогічної практики”. Виступ: “Gender knowledge integration” (Київ, 2004 р.); VI Шрейдерівських читаннях - Всеукраїнській науковій конференції “Функціонування літератури у культурному контексті епохи”. Доповідь: “Жінки-письменники у літературному процесі Британії” (Дніпропетровськ, 2004 р.); міжнародній науковій конференції “Срібний вік: проблеми особистості”. Виступ: “Чоловіче й жіноче у контексті андрогінної концепції М. Бердяєва” (Дрогобич, 2005 р.); LXV Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту”. Доповідь: “Проблеми шлюбу у романі Дж. Остен “Гордість й упередження” (Дніпропетровськ, 2005 р.); міжнародній конференції “Треті філософсько-богословські читання”. Виступ: “Гендерний дискурс у євангельських текстах Нового Заповіту” (Дніпропетровськ, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Антропологізм в освіті: джерела, досягнення та перспективи”. Виступ: “Антропологічні виміри культури Англії XVIII-XIX ст.” (Мелітополь, 2006 р.); міжнародній науковій конференції “Український досвід спільнотного згуртування”. Виступ: “Маскулінне та фемінінне у контексті соціокультурних трансформацій сучасного українського суспільства” (Київ, 2006 р.); міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту”. Виступ: “Деякі проблеми функціонування стереотипів і мова гендеру” (Дніпропетровськ, 2006 р.); LXVI Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й перспективи розвитку залізничного транспорту”. Виступ: “Гендерні ролі й стереотипи поведінки у сучасному постіндустріальному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2006 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання іноземних студентів”. Доповідь: “До проблеми формування стереотипів у вищій школі” (Дніпропетровськ, 2006 р.); міжнародній конференції “Гуманізм та освіта”. Доповідь: “Деякі філософські аспекти осмислення гендерних стереотипів в англійській жіночій літературі XVIII ст.” (Вінниця, 2006 р ); IV Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту”. Доповідь: “Відображення економічного статусу жінки в англійській літературі кінця XVIII-початку XIХ ст.” (Дніпропетровськ, 2006р.); Міжвузівській конференції “Проблеми системного підходу до вивчення термінологічної лексики у спеціалізованому вищому навчальному закладі”. Доповідь: “Гендерний підхід до комунікативних стилів” (Дніпропетровськ, 2007р. (ДДУВС)); Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання іноземних студентів”. Доповідь: “Гендер і проблеми творчості у сучасному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2007 р. (ДМА)); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Філософія освіти і сучасність”. Виступ: “Гендер і проблеми освіти у сучасному суспільстві” (Дніпропетровськ, 2007р. (ДНУ)); IV Міжнародній науковій конференції “Проблеми економіки транспорту”. Доповідь: “Економічні концепції марксизму у гендерній філософії” (Дніпропетровськ, 2007 р.); LXVII Міжнародній науково-теоретичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту” (Дніпропетровськ, 2007 р.)

Зміст дисертації знайшов відображення в індивідуальній монографії “Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії”, 36 статтях та тезах у спеціалізованих виданнях та збірках наукових праць, 22 з яких є статтями у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Мета й завдання дослідження, методологічні принципи та методи, логіка викладу проблеми визначили структуру та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких включає підрозділи й закінчується висновками. Робота завершується загальним висновком, що підсумовує отримані в кожному розділі результати, і списком цитованої у дослідженні літератури.

Повний обсяг роботи - 415 сторінок, з них - 388 сторінок основного тексту, 27 сторінок - список використаних джерел (400 найменувань, з них - 184 англійською мовою).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження, розкрито теоретико-методологічні засади, сформульовано одержані концептуальні положення, які відзначаються науковою новизною, встановлено теоретичне і практичне значення дослідження, подані форми апробації матеріалу. Перший розділ „Концептуально-методологічні основи дослідження” присвячений аналізу методологічних основ роботи та визначенню ступеня розробки проблеми у філософській літературі. У підрозділі 1.1 „Гендерні стереотипи як предмет історико-філософського аналізу” зазначено, що гендерні дослідження завдячують своєю появою феміністичним теоріям. Відкриття феміністичною теорією гендерного виміру дозволило виявити статеву асиметрію у філософському дослідженні людини й оприлюднити той факт, що половина людства завжди знаходилась на периферії суспільного розвитку.

Саме поняття „гендер” було введено до наукового обігу у 1968 році Р. Столєром для визначення соціальної статі на противагу біологічній. С. Бем, М. Кіммел розглядають гендер як сукупність соціальних і культурних норм. А. Шлегель, Р. Ледерман, И. Копитофф вважають, що це метод і спосіб, за допомогою якого дві статі осягаються і оцінюються, а також визначається їх очікувана поведінка. Гендерна проблематика останнім часом знаходить широке відображення у дослідженнях українських науковців. В. Агеєва, О. Забужко, Н. Зборовська, С. Павличко, Н. Чухим, І. Грабовська, Л. Смоляр, В. Чернецький та інші виявляють причини і глибинні онтологічні засади повороту філософської думки до гендерної проблематики.

На кінець ХХ-початок ХХІ ст. основною теоретичною структурою для пояснення стереотипів був так званий соціально-когнітивний підхід, відповідно до якого стереотипи - це система положень, що певним чином спрямовує засвоєння будь-якої інформації, у тому числі і гендерної. Розуміння того, що особистість створюється у процесі соціалізації, а не народжуєть разом з індивідом, дозволило заснувати гендерне розуміння співвідношення маскулінного і фемінінного на знаменитій сентенції С.де Бовуар, що жінкою не народжуються, - нею стають. Відповідно і чоловіком стають у процесі соціалізації. Слушними є погляди Ч. Кулі, У. Саймона, Г. Співак, М. Мід, які підкреслюють: специфіка гендерних стереотипів залежить від стану економічного розвитку та особливостей суспільного устрою. Автор особливо відзначає, що у західному суспільстві гендерна система утворювалась під впливом не лише філософського, але й літературного дискурсу.

Розробка соціальної ідентичності чоловіків і жінок сьогодні обов'язково враховує набутки психоаналізу. Після З. Фрейда є особлива заангажованість певного напрямку філософської думки проблемами чоловічої та жіночої ідентифікації через лібідозність і сексуальність. Дж. Батлєр, Е. Сіксу, Л. Ірігаре присвячують свої роботи гендерній сексуальності. Ж. Лакан доводить, що причина, яка спонукає ідентифікувати чоловіків із суспільними вигодами і владою, а жінок - із неповноцінністю і залежністю, - криється у лібідозності. Він пов'язує набуття індивідом гендерної ідентичності із звільненням від едіпового комплексу і входження у „символічний порядок” мови, знаків і соціальних дій. Зв'язок стереотипів з внутрішніми структурами мови прослідковується також у теоретиків Франкфуртської школи, зокрема Т. Адорно. Теорії О. Аппеля, Ю. Габермаса та інш. демонструють, якою важливою є роль гендерних стереотипів у виникненні комунікативних суспільних практик.

В останнє десятиліття на заході з'явилась значна кількість робіт, що досліджують „квір-теорії”. Зокрема Р. Коннел стверджує, що завдяки нетрадиційним практикам статевих стосунків принцип або/або уже не є превалюючим у розумінні взаємодії статей. Безліч соціально важливих рис особистості вважаються гендерно-нейтральними, або такими, що допускають соціально-групові й індивідуальні варіації. Узагальнюючи, слід зазначити, що уся західна культура являє собою історію створення гендерних стереотипів, які традиційно засновуються на амбівалентності чоловічого і жіночого, безпосередньо впливаючи на конструювання гендерної системи у суспільствах. У підрозділі 1.2 „Методологія історико-філософського дослідження гендерних стереотипів” представлено теоретико-методологічні засади дослідження, які розроблялися, виходячи з предмета, об'єкта, мети і завдань, що ставилися й вирішувалися автором дисертації в ході наукового аналізу. Одним із визначальних при виборі методології став той факт, що об'єктом дослідження є історична спадщина західної філософської, культурологічної, літературної, феміністської й гендерної думки, а також фактологічний, концептуальний і критичний матеріал, представлений у роботах сучасних закордонних і вітчизняних дослідників.

У якості фундаментального автор спирається на принцип системного аналізу історико-філософського процесу в цілому, акцентуючи увагу на особливостях рефлексивного відображення фемінінного і маскулінного у концепціях представників класичної та посткласичної західноєвропейської філософії. Базовим є також принцип співпадіння історичного і логічного, котрий вимагає постійно співвідносити аналіз історії становлення й розвитку гендерних стереотипів з логіко-теоретичним відображенням їх зрілих, розвинених форм.

Активно використовується і методологія феміністичної критики, заснована на ідеї, що різниця між статями не є природно запрограмованою, а виникає як результат маргіналізації жінок у культурі. У ході дослідження автор з необхідністю спирається на авторитетну думку представників феміністської критики, виділяючи особливо внесок у розробку її теоретико-концептуальних положень В. Агєєвої, Н. Гундорової, С. Павличко, Н. Чухим та інш. Не відкидаючи остаточно есенціалістську методологію, дисертант вважає більш продуктивною методологію соціального конструювання, використовуючи у якості концептуальних такі її ідеї: відмінність між чоловічим і жіночим є результатом соціокультурної детермінації статі; відмінність у психологічній, емоційній і перцептивній структурах чоловіків і жінок не можна вважати сутнісним вираженням статі; відмінність між чоловічим і жіночим не може спричиняти різну соціальну практику чоловіків і жінок; хибним є уявлення, що виключно жінка є носієм статевої стихії; чоловіча і жіноча особистості, їх соціальна роль не обумовлюється біологічною природою статей; символічний культурний ряд, у якому жіноче ототожнюється з природою, тілесністю, а чоловіче з культурою, раціональністю, духовністю, є результатом розвитку патріархатних уявлень, що не відбивають істину рівності статей; принцип: “Різні, але рівні!” повинен бути основою розуміння суті взаємодії і взаємозв'язку чоловічого й жіночого в культурі; концепція релігійної філософії, що стверджує, нібито чоловік і жінка створені як онтологічно відмінні сутності, не відповідає істині й духу євангельських текстів; визначення сутності чоловіка через виробничу діяльність, а жінки через материнство вимагає перегляду й уточнення; фемінінність і маскулінність, властиві конкретній культурі, не є настільки значимими характеристиками реальних чоловіків і жінок, щоб через них визначати сутність людського; важливо поєднати екзистенціальний і соціальний аспекти існування чоловіків і жінок у конкретній культурі.

Опора на теорію перформативної суб'єктивності, розроблену Дж. Батлер, дала можливість автору фіксувати особливості соціального “виробництва” жіночого в новій ситуації влади. Серед теоретиків цього напрямку варто назвати імена С. Жижека, Ю. Крістєвої, К. Джилліган, Д. Грімшоу, С. Макміллан, С. Файєрстоун, Е. Шоуолтер й ін., ідеї яких використані у якості методологічних положень дисертантом. Розробки у сфері метафізики тілесності, свого часу представлені у роботах Бахтіна і Лотмана, а нині у розробках вітчизняної дослідниці О. Гомілко, привели автора до висновку, що експансія гендерних відносин в усі сфери соціальної життєдіяльності робить принципово значимого у якості методологічного положення установку на важливість погодженості в життєдіяльності чоловіків і жінок духовно-ментальних і тілесно-емоційних процесів. Такий синтез значною мірою cпирається на методологію психоаналізу, розроблену в концепціях З. Фрейда, К. Юнга, Э. Фромма, К. Хорні й ін.

Віддаючи належне тому факту, що вирішальну роль у виникненні гендерного дискурсу зіграла концепція жіночої ідентичності С. де Бовуар, автор активно використовує екзистенціалістську методологію. Екзистенціалізм породив у розумінні чоловічого і жіночого парадокс, названий деякими дослідниками парадоксом бінарної логіки “другості” (“іншості”), що фіксує й конституює жіноче через його бінарну протилежність - чоловіче. Феноменологічна редукція, вводячи чоловіче й жіноче в контекст життєвого світу, дала можливість автору розгорнути цілісну панораму поетапного становлення категорій чоловічого й жіночого у самосвідомості західноєвропейської культури. Теоретико-методологічну значимість при розгляді гендерних стереотипів мають ідеї філософів-постмодерністів. Використання методології деконструктивістів М. Фуко, Ж. Дельоза, Ж. Дерріда, Ж. Бодрійяра, Ж.-Ф. Ліотара та інш. дозволяє зрозуміти, яким чином крах філософських метанаративів епохи Модерну призвів до цілого ряду нових методологічних установок у розумінні сутності соціальної нерівності взагалі й гендерної нерівності зокрема. Методологічні позиції автора відкривають шлях для дослідження процесу формування гендерних стереотипів у західноєвропейському філософському дискурсі.

У підрозділі 1.3 „Стан питання: огляд літератури по темі” зазначається, що на початку XXI ст. на розвиток гендерних досліджень суттєво впливає філософія постмодерну. У ХХ ст. початок цим дослідженням поклала феміністська філософія, розкривши гендерну природу історії, культури й суспільства. Важливу роль відігравала і продовжує відігравати феміністська літературна критика, яка репрезентує жіночу суб'єктивність в її відмінності від чоловічої, що виражається у специфічній практиці письма, а також підкреслює необхідність створення “жіночої” картини світу. Сучасна феміністська критика розвивається під впливом неофрейдистськи пофарбованого постструктуралізму у дусі ідей Ж. Дерріда, Ж. Лакана й М. Фуко.

Цей напрямок гендерних досліджень виник у 60-х рр.минулого століття, засвідчивши унікальність жіночої літературної свідомості, і отримав суттєвий розвиток у 80-х. С. Губар, С. Джилберт, А. Колодні, Е. Шоуолтер, М. Кейлен та ін. визначають жіноче письмо як палімпсестне, тобто таке, що ховає глибинні шари значень. Дж.П. Стенлі і С. Дж. Вольф твердять, що особливості жіночого сприйняття й розуміння вимагають літературного стилю, який відбивав би, передавав і втілював якість жіночого мислення. Н. Хартсок у середині 80-х років запропонувала теорію соціобіолокалізації жінки, що дозволяє бачити специфічні аспекти її життя у сучасному світі. Теорія “лінз культури” і більш рання теорія “гендерної схеми” С.Л. Бем присвячені аналізу специфіки отримання знань чоловіками і жінками.

Загалом теоретики гендеру Д. Діннерстайн, Н. Чодороу, К. Джилліган, Дж. Батлер, Л. Ніколсон, В. Мої й багато ін. показали, що гендерна теорія й сьогодні досить неоднозначна. Зокрема С. Ахмед, аналізуючи взаємозв'язок фемінізму й постмодерністської теорії, наполягає, що арсенал постмодерністської філософії був використаний феміністками насамперед для того, щоб покритикувати тенденцію універсалізації в розумінні фемінінного суб'єкта, характерну для феміністських теорій кінця 60-х-80-х рр., і спробувати концептуалізувати культурне різноманіття й історичну мінливість статі. Сучасні дослідники спираються на доробки М. Мід та С. де Бовуар, завдяки яким усталились прості та зрозумілі думки: протягом всієї історії людства жінки виступали в ролі об'єктів, “жінка” була сконструйована як “Інший” чоловіка, їй було відмовлено у праві на її власну суб'єктивність і відповідальність за свої дії, або користуючись екзистенціалістськими термінами, жінка представляє іманентність, а чоловік - трансцендентність.

Феміністське усвідомлення жіночої “другості”, прагнення покинути культурний маргінес представлено двома напрямками: матеріалістичним (Раддік, Хартсок, Річ й ін.) і психоаналітичним (Діннерстайн, Чодоров, Кристєва, Сіксу, Ірігаре). Кинувши виклик академічним дисциплінам і насамперед філософії, вони показали, що кожна позиція у культурі гендерно заангажована. А. Річ стверджує, що материнство також представлене в суспільній свідомості через стереотипи. Поняття “жінка” вона вважає ідеологічним конструктом у гендерній системі чоловічого домінування. Д. Спендер, Дж. Лорбер, С. Фарелл вважають, що гендерні відносини не дихотомічні, поскільки гендерна ідентичність детермінована безліччю факторів: сексуальністю, етнічною, расовою й класовою приналежністю. Гендерна проблематика як у Росії, так і в Україні перебуває останнім часом у центрі уваги численних конференцій, форумів, симпозіумів. Опубліковано цілий ряд робіт, пов'язаних з гендеристикою, історією й теорією фемінізму, захищені дисертації. Серед авторів - російські дослідники С.Айвазова, Г.А. Брандт, Н.М. Габріелян, Н.Л. Пушкарьова, П.С. Юліна, О.І. Трофімова. Серед українських дослідників на особливу увагу заслуговують роботи В. Агєєвої, Т. Гундорової, І. Грабовської, Л. Смоляр, О. Кісь, І. Жерєбкіної, С. Павличко, Н. Зборовської, О. Забужко, Н. Чухим, Л. Кобелянської.

У висновках до розділу 1 узагальнюються результати проведеної аналітичної роботи. Історико-філософський розгляд закономірностей формування й розвитку гендерних стереотипів демонструє, що історія західноєвропейської філософської думки демонструє, що класична метафізика створила велику кількість взаємовиключних опозицій: суб'єкт/об'єкт; розум/тіло; культура/природа; чоловіче/жіноче. Метафізичне мислення формулювало ідеї, спираючись на такі опозиції, у яких завжди одна сторона визначала чисте, справжнє, гарне, а інша - нечисте, несправжнє, погане. У такому контексті вибудовувалася і дихотомія чоловічого й жіночого в класичній метафізиці. Аналіз сучасної наукової літератури показує, що дослідники вважають: гендерні стереотипи пронизують всю культуру і є невід'ємною частиною суспільних стереотипів. Вони лежать в основі конструювання суспільних ідеалів, формування соціальних інституцій і ментальних духовних практик.

Стереотипізація “чоловічого” й “жіночого” і закріплення їх у культурі як заснованих на авторитеті попередніх епох, приводить до закріплення відносин домінування й підпорядкування, обмеження за статевими ознаками і є аналогією з расовим і всяким іншим соціальним гнобленням, а отже, не дозволяє сформувати суспільні умови, сприятливі для повної самореалізації людської особистості. На відміну від традиційної ієрархії суспільного устрою, сучасні теорії соціальної диференціації фокусують увагу на горизонтальній (латеральній) інтеграції, із чого випливає, що поскільки всі функціональні сфери однаково необхідні в життєдіяльності соціальної системи, вони соціально рівні і є рівноправними агентами, що беруть участь у підтриманні соціального порядку. Традиційна нерівність гендерних статусів, що і досі існує в суспільстві, не має онтологічного підґрунтя. Проблематика, пов'язана з дослідженням гендерних стереотипів, досить велика, динамічно розвивається й охоплює багато сфер життєдіяльності сучасних суспільств. Однак це лише початок багатогранної наукової праці по вивченню процесів формування й функціонування гендерних стереотипів у культурах різних країн і епох.

У розділі 2. „Метафізична концептуалізація гендерних стереотипів у класичній західноєвропейській культурі” відображається формування гендерних стереотипів у концепціях філософів античності, середньовіччя, Ренесансу, Модерну. У підрозділі 2.1 „Історико-філософський контекст кодифікації гендерних стереотипів у культурі античності й середньовіччя” акцентовано увагу на формуванні гендерних стереотипів у філософських роздумах представників античної та середньовічної філософії. Символіка маскулінного і фемінінного, що складається вже в архаїчних культурах, у межах античної філософії набуває свого рефлексивного узагальнення. Виробляється система бінарних розпізнавальних ознак. Серед бінарних опозицій виділяються наступні стереотипні протиставлення, що характеризують протилежність чоловічого й жіночого: логічність - інтуітивність; абстрактність - конкретність; інструментальність - експресивність; свідомість - несвідомість; влада - підпорядкування; порядок - хаос; незалежність, індивідуальність - близькість, колективність; імпульсивність, активність - статичність, пасивність; мінливість, невірність, радикалізм - сталість, вірність, консерватизм.

Найбільш яскраво результати античної філософської рефлексії проблеми статі представлені у концепціях Платона та Арістотеля. Зокрема Платон відносно жінок займав двоїсту позицію: з одного боку жінка виступає як перехідний етап на шляху від тварини до вищої людської істоти, тобто чоловіка (“Закони”), з іншого - декларується рівна цінність для суспільства чоловіків і жінок, які, як підкреслює філософ, не відрізняються за своєю сутнісною природою, отже, вони рівні перед законом (“Держава”). Скасування приватної власності й приватної форми родини з властивою їй субординацією дружин і виключенням жінок із політичного життя Платон вважав умовою їхньої участі в керівництві державою. Але дія його егалітаризму поширюється тільки на жінок вищого класу. Чоловіче, за Платоном, це “духовна вагітність”, а жіноче - “тілесна”. Якщо Ерот любові чоловіка до юнака “небесний”, то Ерот любові чоловіка до жінки - “вульгарний”. У міфі про андрогіна Платон прославляє чоловіків та їх “платонічну” любов. Сходження до істинно сущого стосується тільки чоловіка: жінка - земля.