Сербська і хорватська історіографія міжвоєнного періоду: дослідження проблем історії ХІХ століття

4. Виявлено важливі для істориків міжвоєнного періоду проблеми історії ХІХ ст.: Перше і Друге сербські повстання, доба Іллірійських провінцій, іллірійський рух, правління уставобранителів, процес створення і значення “Начертанія”, революція 1848-1849 р. у Воєводині та Хорватії, значення й оцінки хорватсько-угорської угоди 1868 р., дослідження громадсько-політичної позиції Анте Старчевича, Євгена Кватерника та Йосипа Юрая Штросмаєра в хорватській історіографії міжвоєнної доби, а також висвітлено проблему Раковіцького повстання, Східної кризи та наслідків Берлінського договору. Вивчення основних контроверсійних питань дозволило зробити висновки про трансформацію моделі історії, а у підсумку - виділити окремі напрямки у межах югославської науки міжвоєнного періоду.

5. Визначено основні напрями представлення у дослідженнях югославських істориків міжвоєнного періоду з історії ХІХ ст. Більшість написаних у той час історичних праць була орієнтована на підтримку югославської ідеї двох видів - югославізму, заснованого на визнанні рівності всіх націй, їх ролі в історії, що домінував у історіографії до 1929 р., і югославізму, в якому одній нації надавалося провідне значення в досягненні кінцевої мети (в утворенні держави південних слов'ян), чим виправдовувалося її право на домінування. У межах континуації попередньої наукової парадигми працювали представники національної історії. Окремі праці з'являються й у середовищі представників лівого руху, які намагалися показати можливості використання історико-матеріалістичного підходу до вивчення історії сербського і хорватського народів. Використання нових соціологічних методів у вивченні історії соціальних верств і економічних відносин можна простежити у дослідженнях представників селянського руху.

Виділено чотири основні історіографічні напрями в югославській історіографії дослідженого періоду: це національна історіографія, югославістська історіографія, історіописання представників лівого руху та соціальна історія.

6. Однією з основних тенденцій у вивченні історії ХІХ ст. сербськими і хорватськими вченими міжвоєнного періоду було поступове об'єднання основних складових моделі національної історії і югославської ідеології. Результатом цього стали хорватський і сербський югославістські напрями в історіографії. Суперечності, що проявилися у різних підходах до вирішення основних проблем історії ХІХ ст., мали національний характер, оскільки стосувалися питання території, зародження й поширення національної свідомості та процесів державотворення. При цьому збереглося невелике коло вчених, які хотіли бачити втілення югославської ідеї як ідеї цілковитої рівності всіх народів, що входили до складу новоутвореної держави (до 1929 р.).

Висновки, зроблені в дисертації, є актуальними, оскільки висвітлюють питання, які раніше не були розкриті українською історичною наукою. Складні процеси розвитку історичної науки сербів і хорватів після Першої світової війни розкриті по-новому, з позицій проблемно-тематичного аналізу історіографічних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНИЙ АВТОРОМ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Орел Ю. Революція 1848-1849 рр. у південнослов`янських народів в радянській історіографії / Юлія Орел // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. - Київ, 2003. - T. 21. - C. 61-67.

2. Орел Ю. До питання про сербську пресу першої половини ХІХ ст. // Магістеріум. Історичні студії / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. - Київ, 2004. - Вип. 17. - С. 58-64.

3. Орел Ю. Ідея відродження сербської державності в працях Стояна Новаковича / Юлія Орел // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. - Київ, 2004. - Т. 27. - С. 72-79.

4. Орел Ю. Васо Богданов: югославська історіографія в міжвоєнний період між комунізмом і націоналізмом / Юлія Орел // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. - Київ, 2005. - Т. 41. - С. 66-74.

5. Орел Ю. Захід і Схід в науково-публіцистичній спадщині Мілана Шуффлая / Юлія Орел // Наукові записки НаУКМА. Історичні науки / Національний університет “Києво-Могилянська Академія”. - Київ, 2006. - T. 52. - C. 42-47.

АНОТАЦІЯ

Орел Ю.В. Сербська і хорватська історіографія міжвоєнного періоду: дослідження проблем історії ХІХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

У дисертації вперше в українській історіографії у спеціальному дослідженні розкрито питання вивчення історії сербського та хорватського народів ХІХ ст. в міжвоєнній югославській історичній науці на тлі складної внутрішньополітичної і соціокультурної ситуації в країні. На підставі текстуального аналізу історіографічних джерел проводиться визначення головних підходів до вивчення періоду національного відродження обох народів, які склалися в національній історії в період до Першої світової війни. З'ясувавши основні засади концепції, що функціонувала в сербській і хорватській історіографії на початку ХХ ст., автор показала, як змінювалося висвітлення ключових проблем у міжвоєнний період і як поступово академічна спільнота істориків у своїх працях визначала своє ставлення до югославської ідеології. Вивчення ставлення наукової історіографії до югославської ідеї як основного детермінуючого поняття соціокультурної і політичної ситуації у країні в період між двома світовими війнами розкриває неоднозначну політику влади щодо запровадження югославської ідеології та браку єдиної і планомірної праці в цьому напрямку. Аналізується поступовий відступ від югославізму в історичній науці сербів і хорватів наприкінці 1930-х рр. і повернення до моделі національної історії як основної парадигми історичного викладу.

Ключові слова: історіографія, міжвоєнний період, Королівство сербів, хорватів і словенців, Королівство Югославія, югославізм.

АННОТАЦИЯ

Орел Ю.В. Сербская и хорватская историография межвоенного периода: исследование проблем истории ХІХ в. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06. - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

В диссертации впервые в украинской историографии в специальном исследовании раскрыт вопрос изучения сербской и хорватской истории ХIX века в межвоенной югославской исторической науке на фоне сложной внутриполитической и социокультурной ситуации в стране. Проанализированы главные подходы к истории периода национального возрождения на основе текстуального анализа историографических источников. Установив основные принципы концепции, которая функционировала в сербской и хорватской историографии вначале ХХ века, автор показала как изменялось освещение основных проблем в межвоенный период и как постепенно академическое сообщество историков в своих произведениях определялось в отношении к югославской идеологии. Изучение отношения историографии к югославской идее как основного детерминирующего понятия социокультурной и политической ситуации в стране в период между двумя мировыми войнами, раскрывает неоднозначную политику власти по введению югославской идеологии, отсутствие единой и планомерной работы в этом направлении. Анализируется постепенный отход от югославизма в исторической науке сербов и хорватов в конце 1930-х гг. и возврат к модели национальной истории как основополагающей парадигмы исторического изложения на примере освещения тем с истории ХIХ века.

В работе была предложена периодизация развития исторической науки в КСХС и Королевстве Югославия. Показано основные направления исследований сербских и хорватских ученых. Подчеркивается, что научная позиция историка нередко определялась его политической позицией, на что указывает взаимосвязь между изменением политический ситуации в стране и тенденциями в освещении главных проблем истории. Подробно раскрыто, как представителями разных историографических направлений были представлены основные темы истории ХІХ века. К важным темам истории были отнесены события, которые касались проблем формирования наций и образования государственности (австрославизм, федерализм, автохтонность и т.д.). Формируется тезис о постепенном сращивании модели национальной истории и югославской идеологии, о чем ясно свидетельствуют произведения первой половины 1930-х гг. В выводах подчеркивается значение наследия историков межвоенного времени, однако констатируется необходимость их критической оценки и элиминации конъюнктурных элементов, которые утратили свою актуальность.

Ключевые слова: историография, межвоенный период, Королевство сербов, хорватов и словенцев, Королевство Югославия, югославизм.

SUMMARY

Orel I. V. Interwar Serbian and Croatian historiography: research of XIX century history problems.

Thesis for Candidate of Historic Science Degree in specialty 07.00.06 - historiography, source study and special historical subjects. - Ivan Franko National University. - Lviv, 2009.

The Serbian and Croatian 19th century studies in the interwar Yugoslavia has been regarded for the first time in Ukrainian historiography. The issue has been analyzed in the context and interconnection with broad background of complicated political, social, and cultural situation in the country. The emphasis has been laid of the main approaches to the period of the national revival developed by the Yugoslav scholars before the First World War. The research is being conducted on the basis of the textual analysis of all available sources on historiography.

There were established basic principles of the historical concept dominating Serbian and Croatian historiography in early 20th century. Interpretations of the crucial issues during the interwar period were changed as the academic community has gradually defined their attitude to the Yugoslavian ideology. Our research of attitudes of scientific historiography to the Yugoslavian idea as a basic determining cultural concept in a domestic political situation between the World wars reveals both the ruling elites ambiguous attempt at implementation of the Yugoslavian ideology, and the lack of any uniform and systematic work in this direction.

The gradual withdrawal from Yugoslavism in a historical science of Serbs and Croats in late 1930s and their return to the model of national history as a basic paradigm of a historical science has been analyzed on an example of the 19th century history studies.

Key words: historiography, interwar period, Kingdom of Serbs, Croats and Slovenes, Kingdom of Yugoslavia, yugoslavism.

Размещено на Allbest.ru