Становлення і розвиток земської ветеринарної медицини Південно-Східної України (1864-1918 рр.)

· Специфічність умов і традицій ведення тваринницького господарства в Південно-Східній Україні, відсутність до 70-х років XIX століття постійної ветеринарної організації в регіоні звели практичну роботу, самостійні та колективні дослідження земських лікарів у ранг глобального наукового експерименту. Наслідком цього процесу став розвиток рівноцінного та взаємовигідного діалогу між земськими, академічними та урядовими структурами та їх діячами. Розпочався процес активного взаємопроникнення і наступного взаємовпливу ідейного та емпіричного змісту цих ветеринарних структур.

· Боротьба із хворобами тварин та людини, які не мали чіткого наукового визначення, стала чинником формування в земському середовищі особливого науково-ветеринарного мислення, що увібрало в себе ідеї науково-технічного прогресу і місцевих історичних, етнічних, господарських та культурних традицій. Його результатом було формування і становлення нової, тваринницької, а в подальшому соціокультурної традиції регіону, що знаходить своє відбиття у часових межах і після 1917 року.

· У процесі боротьби з епізоотіями земськими ветеринарними лікарями був накопичений значний фактологічний матеріал із ключових питань - від годівлі та розведення тварин, організації племінної справи та управління тваринницьким сектором. Узагальнювальний і статистичний аналіз цих даних зробив очевидною необхідність виділення цих питань в особливий, окремий від лікувально-профілактичного напряму, новий предмет вивчення для ветеринарних фахівців. У подальшому дедалі зростаюча спеціалізація ветеринарної діяльності зумовила остаточне виділення зі свого середовища нового науково-практичного напряму, що отримав назву "зоотехнія".

· Наслідком розвитку взаємин між академічною і земською ветеринарною медициною стало використання територіальної, економічної та професійної науково-практичної бази земських губерній Південно-Східної України в дослідженнях особливо небезпечних хвороб людини і тварин: сибірки і сапу, а також чуми рогатої худоби. Ставши батьківщиною ряду наукових відкриттів і практичної апробації методів профілактики зооантропонозів, цей регіон перетворився на невід'ємну ланку в системі всієї науково-практичної ветеринарії Російської імперії. На цьому етапі свого розвитку (хоч і незакінченому) земська ветеринарна медицина Південно-Східної України вийшла на новий рівень, з одного боку, онтологічно цілісний з усією її попередньою історією, а з іншого - який оформив її природну здатність синтезувати практичні завдання в науково-дослідне поле, одночасно екстраполюючи наукові досягнення у свою виробничу сферу.

· Суттєвим етапом у розвитку земської ветеринарії Південно-Східної України стало створення мережі ветеринарно-бактеріологічних лабораторій, що перетворились на неформальні філії Харківського ветеринарного інституту і тісно співпрацювали з ветеринарними структурами Імперії. Діяльність ветеринарно-бактеріологічних лабораторій забезпечила принципову можливість для становлення регіональної мікробіологічної науки.

· Еволюціонуючи, земське ветеринарне співтовариство виробило зовнішні форми, здатні забезпечувати всю різнорідну систему ветеринарної медицини механізмами обміну інформацією, приводити її до цілісності та когерентності понять, узгодженості дій, сприйняття ієрархії цілей і завдань. Вершинним рівнем реалізації цих потреб було проведення всеросійських з'їздів ветеринарних лікарів, рефлексія на які стала неформальним напрямним об'єднувальним вектором для ветеринарної спільноти.

· Ветеринарна служба в земствах, що здійснювалась в умовах важкої праці, фінансової незабезпеченості і ризику для здоров'я, в той же час стала грунтом для накопичення науково-практичного досвіду і професійної реалізації плеяди вітчизняних вчених. Імена І.Й. Гордзялковського, К.М. Хороманського, М.А. Міхіна, М.А. та В.А. Шадріних, Є.В. Теличенка та інших є свідченням ролі земської ветеринарної медицини як професійної школи високого рівня. Дослідження представників земської ветеринарії Південно-Східної України мали ключове значення для розвитку вітчизняної ветеринарної медицини і збагатили й світову ветеринарну думку.

· У науково-популяризаторській діяльності земських ветеринарних служб виділяються два напрями. Один з них стосувався неосвіченої частини селянства, був спрощений для сприйняття непідготовленою аудиторією і являв початковий етап санітарно-гігієнічної освіти. Інший напрям мав на меті викликати інтерес у середовищі землевласників та інтелігенції до проблем земської ветеринарії та народного "здравия".

Основний зміст та висновки викладені у публікаціях у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України

1. Вакулик В.В. Законодательное обеспечение и земская инициатива в становлении ветеринарного дела (на примере губерний юга Украины): 1860-1903 гг. / В.В. Вакулик // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Історія і філософія науки і техніки. - 2002. - Вип. 9. - С. 59-66.

2. Вакулик В.В. Скотарство у великих поміщицьких господарствах Наддніпрянщини (кінця ХIХ - початку ХХ століття) / В.В. Вакулик, В.С. Савчук // Наддніпрянська Україна: історичні процеси, події, постаті. - 2003. - Вип. 2. - С. 144-152.

3 Вакулик В.В. Еволюція внутрішніх взаємовідносин науково-практичної ветеринарії Наддніпрянщини в епоху розвитку капіталізму (кінець ХIХ - початок ХХ ст.) / В.В. Вакулик // Український селянин. - 2004. - Вип. 8. - С. 174-177.

4. Вакулик В.В. Історія ветеринарної медицини - як навчальна дисципліна та метод психопрофілактики кризи професійного навчання у студентів ветеринарно-медичних спеціальностей / В.В. Вакулик // Історія української науки на межі тисячоліть. - 2004. - Вип. 16. - С. 10-17.

5. Вакулик В.В. Хирургическая практика конца ХIХ - начала ХХ столетия и научные предпосылки ее развития в условиях земской ветеринарии Юго-Восточной Украины / В.В. Вакулик // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Історія і філософія науки і техніки. - 2005. - Вип. 12 (№1). - С. 97-103.

6. Вакулик В.В. Діяльність Катеринославської земської ветеринарно-бактеріологічної станції як новий етап у розвитку ветеринарії Наддніпрянщини (кінець XIX - початок XX століть) / В.В. Вакулик // Нариси з історії природознавства і техніки. - 2005. - №45. - С. 183-191.

7. Вакулик В.В. Перший досвід експериментального науково-практичного дослідження з імунопрофілактики інфекційної патології бактеріального походження у тваринництві Російської імперії / В.В. Вакулик // Вісник Дніпропетр. ун-ту. Історія і філософія науки і техніки. - 2008. - Т. 16 (№1/2). - С. 118-125.

Публікації, у яких додатково відображені результати дисертаційного дослідження

8. Вакулик В.В. Є.В. Теличенко та розвиток ветеринарної медицини Катеринославщини першої чверті ХХ-го століття / В.В. Вакулик // Наукові сільськогосподарські бібліотеки у ХХI столітті: Тези доп. наук.-практ. конф. - К.: Нора-Друк, 2002. - С. 12-14.

9. Вакулик В.В. Ветеринария Екатеринославщины в первые годы ХХ столетия. Борьба с эпизоотиями / В.В. Вакулик // "Історія освіти, науки та техніки в Україні": Тези доп. I конф. мол. вчених та спец. - К., 2002. - С. 22-25.

10. Вакулик В.В. Науково-практична діяльність Є.В. Теличенка та її вплив на розвиток ветеринарії Подніпрянщини на початку ХХ століття / В.В. Вакулик // Історія і культура Придніпров'я: Невідомі та маловідомі сторінки. - 2004. - Вип. 1. - С. 112-119.

11. Вакулик В.В. Популяризация ветеринарных знаний в Екатеринославской губернии начала ХХ столетия как метод борьбы с зооантропонозами / В.В. Вакулик // Питання аграрної історії України та Росії (Мат. п'ятих наук. читань, присвяч. пам'яті проф. Д.П. Пойди). - Дн-ськ. - 2004. - С. 82-86.

12. Вакулик В.В. Техническое сопровождение в ветеринарной медицине Украины конца ХIХ - начала ХХ столетия. / В.В. Вакулик // Питання аграрної історії України та Росії (Мат. шостих наук. читань, присвяч. пам'яті проф. Д.П. Пойди). -Дн-ськ. - 2007. - С. 78-82.

13. Вакулик В.В. Зооветеринарна культура скотарських поміщицьких господарств Катеринославщини (кінця ХIХ - початку ХХ ст.) / Вакулик В.В. // Наук. конф. проф.-виклад. складу і студентів ф-ту вет. медицини ДДАУ "Актуальні напрямки розвитку ветеринарної медицини на сучасному етапі науково-технічного прогресу": Тези доп. - Дн-ськ, 2005. - С. 6-7.

14. Вакулик В.В. Борьба с сибирской язвой как фактор становления микробиологической школы Харьковского ветеринарного института (конец ХIХ - начало ХХ ст.) / В.В. Вакулик // Тез. докл. 4-й науч. конф. "Медицинская профессура Российской империи". - М.: Издание ГОУ ВПО ММА им. И.М. Сеченова Росздрава, 2006. - С. 40-42.

15. Вакулик В.В. Ученые Харьковского ветеринарного института в системе земской ветеринарии: втор. пол. XIX - нач. XX ст. / В.В. Вакулик // Зб. Наук. праць за мат. Всеукр. наук.-метод. конф. "Історія науки і техніки у вищих навчальних закладах України". - Харків: НТУ "ХПІ", - 2007. - С. 86-91.

Размещено на Allbest.ru