Публікації. Основні положення роботи викладені в 6 публікаціях автора у фахових виданнях загальним обсягом 3,2 др. арк.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено її хронологічні межі, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрита наукова новизна та практична значення дисертації.

Перший розділ - “Історіографія теми та джерельна база дослідження” - складається з двох підрозділів, які присвячені аналізу досягнень історичної науки у процесі вивчення розвитку жіночої освіти в Україні в зазначений період, зокрема у м. Києві, та характеристиці джерел, а також висвітлені основні методологічні засади дослідження.

При вивченні спеціальної літератури з означеної теми було виділено три хронологічні періоди, обумовлені політичними змінами в Україні: 1) 60-і рр. ХІХ ст. - 1917 р., 2) 1917 - 1991 рр., 3) 1991 - 2005 рр.

Працям 60-х рр. - 1917 р. притаманне використання широкої джерельної бази, основу яких становили документи відомчих архівів. Слід виділити праці С. Рождественського, Є. Шумигорського. Вчені зібрали значний матеріал з історії управління та організації навчального процесу в інститутах шляхетних дівчат та маріїнських жіночих гімназіях. Узагальнюючими роботами з історії освіти є праці А. Бєлявського, С. Григор'єва, А. Клосовського. Ці автори висвітлюють загальні тенденції розвитку російської освітньої системи у другій половині ХІХ ст. Особливий науковий інтерес виявляють роботи, які безпосередньо присвячені жіночій освіті. Вони відрізняються глибиною висвітлення проблеми. Втім недоліком цих робіт є те, що їх автори майже не приділили уваги розвитку освіти неросійських народів, зокрема й українського.

Значний внесок у вивчення проблеми жіночої освіти в Російській імперії зробила праця М. Зінченка Зинченко Н. Женское образование в России. Исторический очерк. - СПб, 1902. - 46 с.. Ця праця дала можливість у загальному плані з'ясувати роль та місце жіночої освіти в історії імперії, ставлення суспільства до жінки та її виховання, природні особливості жіночого світосприйняття. Виняткове місце в історіографії освіти жінок посідає дослідницька праця історика й активної учасниці жіночого руху другої половини XIX ст. О. Лихачової Лихачева Е. Материалы для истории женского образования в России (1796-1828). - СПб., 1893. - 308 с.; Материалы для истории женского образования в России (1828-1856). - СПб., 1895. - 271 с.; Материалы для истории женского образования в России (1856-1880). - СПб., 1901. - 647 с. тощо.. Авторка зібрала й упорядкувала численні матеріали періодики, наукові розвідки, статистичні відомості, звіти урядових установ і окремих навчальних закладів, архівні справи Міністерства народної освіти (далі - МНО), Св. Синоду, Відомства Установ імператриці Марії (далі - ВУІМ). Щоправда, викладений матеріал не супроводжувався глибинними висновками й теоретичними узагальненнями. Це була перша спроба зібрати розрізнені окремі факти з історії жіночої освіти, опублікувати архівні матеріали. Більше уваги було присвячено подіям, які відбувалися у центральних губерніях Російської імперії. Розгляд освітніх процесів у сфері жіночої освіти на Україні носить фрагментарний характер. Так, О. Лихачова навела ряд фактів з історії українських жіночих навчальних закладів.

Власне історії окремих жіночих навчальних закладів м. Києва присвячені книги В. Александровича Александрович В.С. Двадцатипятилетие Киевской женской гимназии Министерства народного просвещения (Очерк состояния Киевской женской гимназии с 1870 г. по 1895 г.). - К., 1895. - 165 с., Г. Александровського Александровский Г. Историческая записка о состоянии Киево-Фундуклеевской женской гимназии в течение первого пятидесятилетия ее существования. 1860-1910. - К., 1910. - 156 с., В. Богородського Богородский В. К двадцатипятилетию 2-го Киевского женского училища духовного ведомства. - К., 1911. - 44 с., П. Копецького Копецкий П. Историческая записка о состоянии первого Киевского женского училища духовного ведомства, состоящего под Высочайшим покровительством Ее Императорского Величества Государыни Императрицы Марии Федоровны, в течение первого пятидесятилетия его существования (1861-1911). - К., 1911. - 174 с., М. Захарченко Захарченко М.М. История Киевского института благородных девиц (1838-1888). - К., 1889. - 163 с.. Ці роботи являють собою дослідження з історії жіночої освіти на прикладах конкретних гімназій, училищ, інституту шляхетних дівчат. Усім їм більшою чи меншою мірою притаманна суб'єктивність у висвітленні подій, що пояснюється тим, що автори цих нарисів були переважно викладачами тих самих закладів, про які вони писали.

Головним надбанням дореволюційної історіографії є накопичення фактичного матеріалу про заходи державних органів у галузі жіночої освіти, про історію розвитку окремих навчальних установ для дівчат, про зміни в характері та організації виховання жінок тощо. При цьому слід зазначити, що історія жіночих навчальних закладів не знайшла належного висвітлення на сторінках узагальнюючих історичних праць, тому більше відомостей ми можемо отримати в працях, присвячених лише освіті жіноцтва.

Радянський період в історіографії характеризується домінуванням комуністичної ідеології, яка впливала на всі суспільні процеси і визначала основні напрями наукових досліджень. Порівняно з першим періодом кількість опублікованих праць з даної теми зменшилася. У 20-х рр. ХХ ст. вийшла книга В. Щербини Щербина В.І. До історії жіночої освіти у Києві // Щербина В.І. Нові студії з історії Києва. - К., 1926. - С. 159-164., в якій один із підрозділів присвячений заснуванню першої загальностанової гімназії не лише в Києві, а і в Україні - Фундуклеївської жіночої гімназії. Автор у вигляді короткого нарису дослідив історію заснування середнього жіночого навчального закладу і водночас висвітлив реакцію громадськості з приводу відкриття нової жіночої школи. О. Назаревський Назаревський О.А. До історії вищої жіночої освіти на Україні (З життя Київських жіночих курсів 70-80 рр.) // Життя й революція. - 1927. - №4. - С. 111-118. у своїй науковій розвідці розкрив нелегкі умови діяльності Київських Вищих жіночих курсів (далі - КВЖК) у перші роки існування. Основний акцент у роботі було зроблено на реакцію уряду та громадськості з приводу діяльності цього жіночого навчального закладу.

У повоєнні роки вивчення історії розвитку жіночої освіти у другій половині XIX ст. стало предметом розгляду багатьох наукових праць. У монографіях М. Константинова, В. Смирнова, Р. Родіна розглядалися проблеми розвитку початкової і середньої освіти, підготовки освітніх реформ 60-х років XIX ст., з'ясовувалася роль урядових кіл і педагогічної громадськості у цьому процесі.

Безпосередньо освітньому питанню на території України у 60-90-х рр. XIX ст. була присвячена праця В. Борисенка Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60-90-х рр. XIX ст. - К., 1980. - 155 с.. Науковець зробив висновок, що тяжке матеріальне становище, національний гніт, заборона української мови в школах перешкоджали розвитку народної освіти і культури народу в цілому. Значний внесок у дослідження українського освітнього питання зробили М. Заволока Заволока Н.Г. Общеобразовательная школа Украины в конце XIX - начале XXвв.: Автореф. дис... канд. пед. Наук / КГУ им. Т.Г.Шевченка. - К., 1972. - 25 с. та С. Стельмах Стельмах С.П. Политика самодержавия в области народного образования на Украине в 60-90-е годы XIX в.: Автореф. дис... канд. ист. наук: 07.00.02 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. - К., 1991. - 19 с.. У своїх працях автори зосередили увагу на вивченні політики самодержавства щодо розвитку початкової школи.

У цих та інших працях радянських вчених діяльність київських жіночих закладів освіти розглядалася у контексті історії жіночої освіти в Україні. Виняток становить історіографія вищих жіночих курсів, історії розвитку яких присвячено ряд наукових розвідок Див., напр.: Малинко И.Г. Деятельность высших женских курсов на Украине (конец XIX - начало XX ст.) // Вопросы истории СССР. - X., 1984. - Вып. 29. - С. 121-127; Титова О.М. До питання про вищу жіночу освіту на Україні в другій половині XIX ст. // УІЖ. - 1971. - №10. - С. 85-91.. У них автори намагалися розкрити особливості процесу допуску жінок до вищих навчальних закладів країни.

Таким чином, радянські історики зробили помітний внесок у вивчення загальних проблем розвитку шкільної справи в Україні, як складової Російській імперії кінця ХІХ - початку ХХ ст. Щоправда, жіноча освітня проблематика розглядалася переважно у зв'язку з участю жінок у революційному русі. Радянська історіографія однозначно трактувала заходи урядових структур як такі, що гальмували поширення освіти серед населення, даючи тим самим негативно-критичні оцінки їхній діяльності. В цілому тема жіночої освіти у м. Києві не була предметом дослідження серед істориків даного періоду.

У новітній період історії України значний інтерес науковців викликають проблеми фемінізму. Про це свідчить значна кількість наукових робіт з цієї теми: від невеликих публікацій до кандидатських дисертацій та монографій, а також матеріали наукових конференцій. У контексті жіночого питання в Україні вивчався й розвиток освіти жіноцтва, з'ясовувалася роль російського царизму в цьому процесі.

Розгорнута характеристика жіночої освіти в Україні XIX - початку XX ст., роль громадськості та приватних осіб у створенні середніх навчальних закладів для жінок подана у дослідженнях Т. Сухенко Сухенко Т.В. Жіноча середня освіта в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.) // УІЖ. - 1998. - №5. - С. 63-74.. Авторка дослідила процес створення та розвитку системи середніх жіночих навчальних закладів України в ХІХ - на початку ХХ ст., політику уряду щодо жіночої освіти, реформу жіночої освіти та принципи організації навчально-виховного процесу. У дисертаційній роботі Г. Степаненко Степаненко Г.В. Освітня діяльність православного духовенства в Україні (ХІХ - початок ХХ ст.): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Інститут історії України НАН України. - К., 2002. - 23 с. проаналізовано діяльність православного духовенства у галузі народної і духовної освіти, починаючи від заснування церковних шкіл для освіти простого люду до створення духовних навчальних закладів нижчого та середнього ступенів. Наукова праця Т. Тронько Тронько Т.В. Діяльність органів державної влади в галузі жіночої середньої освіти в Наддніпрянській Україні другої половини ХІХ століття: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Зап. Держ. Ун-т. - Запоріжжя, 2001. - 19 с. присвячена вивченню політики владних інституцій царської Росії у сфері освіти загалом і в Україні зокрема. Розкривається діяльність вищих органів влади, центрального апарату імперії Романових, їх місцевих підрозділів щодо розвитку середньої освіти жіноцтва у Наддніпрянській Україні.

Спеціально історії жіночих навчальних закладів Києва присвячено розвідки К. Кобченко й А. Сукало Кобченко К. Слухачки Київських вищих жіночих курсів // Етнічна історія народів Європи. - К., 2001. - Вип. 12. - С. 49-54; Її ж. Вищі жіночі курси в Києві 1917-1920 рр. // Етнічна історія народів Європи. - К., 2002. - Вип.13. - С. 55-59; Сукало А.М. З історії створення та діяльності Вищих жіночих курсів у м. Києві // Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. - Серія. Історія. - 2000. - Вип.43. - С. 14-17.. Автори розглянули ряд аспектів, що стосуються діяльності першого вищого жіночого навчального закладу в Україні - КВЖК.

Отже, останнім часом вітчизняні вчені виявляють посилений інтерес до проблеми жіночої освіти в умовах російського панування в Україні у к. ХІХ - на поч. ХХ ст., що розглядається на матеріалах окремих регіонів, або у контексті загальнопедагогічних проблем. Однак історія жіночих навчальних закладів у Києві в цілому не досліджена.

Пов'язані з темою джерела можна поділити на такі групи: 1) неопубліковані документальні матеріали, які зберігаються в державних архівах Києва; 2) опубліковані документальні матеріали як-то: офіційні документи уряду дореволюційної Росії, звітні та статистичні матеріали, документи, що стосуються створення навчального закладу; 3) спогади учасників освітніх змін ХІХ ст.; 4) матеріали періодики, що мають джерельний характер.

Багато джерел з історії київських середніх закладів та вищих жіночих курсів міститься в Державному архіві міста Києва. Значний науковий інтерес для дослідження історії київських жіночих навчальних закладів, становлять Ф.90 “Київська Фундуклеївська жіноча гімназія”, Ф.144 “Київський інститут шляхетних дівчат”, Ф.146 “1-е Київське жіноче училище духовного відомства”, Ф.177 “2-е Київське жіноче училище духовного відомства”, Ф.244 “Київські вищі жіночі курси”. Вони містять річні звіти, протоколи засідань педагогічних рад, особисті справи вихованок, учителів, статути, накази, циркуляри вищого керівництва, справи про звільнення викладачів та вихованок, листування. За допомогою них ми можемо розглянути історію заснування та функціонування київських жіночих шкіл, з'ясувати обставини припинення їхньої діяльності. Ці документи дозволили відкрити завісу внутрішнього життя київських жіночих навчальних закладів, діяльність педагогічних рад.

Цінну інформацію містять фонди Центрального державного історичного архіву України (м. Київ): Ф.442 “Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора” та Ф.707 “Управління Київським навчальним округом”. Вони містять різні за своїм характером документи (листування, клопотання, звіти, статистичні відомості, протоколи засідань, циркулярні розпорядження тощо), які дозволяють з'ясувати усі аспекти діяльності відомств із організації системи середньої освіти жінок.

Авторка ознайомилася зі звітами попечителів Київського навчального округу та Київської міської училищної комісії, що становлять описово-статистичну групу джерел. Так звіт Київської міської училищної комісії Отчет Киевской городской училищной комисии за 1909 г. - К., 1911. - 250 с. містить цінні відомості про характер організації системи початкової освіти у м. Києві на початку ХХ ст.: кількісні показники розвитку чоловічих та жіночих шкіл, соціальний та релігійний склад учнів, характеристику викладацького складу шкіл та їх матеріальне забезпечення. Відповідні показники майнового, кількісного та соціального складу більш конкретніше подаються у звітах про стан окремих жіночих навчальних закладів. Про особливості організації та діяльності Київських вищих жіночих курсів дає відомості “Положение о высших женских курсах учрежденных в Киеве“ Положение о Высших женских курсах учрежденных в Киеве. - К., 1881. - 10 с..

При вивченні теми була залучена і мемуарна література. Спогади вчительки М. Виноградової Виноградова М. Первые шаги после гимназии (Из записок учительницы) // Образование. - 1894. - №7-8. - С. 91-103., колишніх вихованок В. Бикової Быкова В.П. Записки старой смолянки (императорского Воспитательного общества благородных девиц) 1858-1878. - Ч. 2. - СПб., 1899. - 393 с. , К. Андреєвої-Бальмонт Андреева-Бальмонт Е.А. Воспоминания. - М., 1997. - 560 с. дають неоднозначну оцінку атмосфері, що панувала у жіночих школах. Ці праці містять матеріал, який складається з їх особистих вражень, як очевидців подій. У таких роботах не відчувається впливу цензури і не спостерігається офіційно замовленого прикрашення дійсності. Спогади сучасників дають можливість відтворити обставини заснування та діяльності того чи іншого жіночого навчального закладу.