Історія Володимиро-Суздaльського князівства

У ряді міст і селищ здавна існувало шкіряне виробництво. Кожум'яки виробляли юхта і сап'ян (особливі сорти коров'ячої і цапиною шкіри), які йшли на виготовлення чобіт, більш грубі шкіри - на виробництво ременів, гаманців, личаків та інших необхідних у побуті речей. У Суздалі Н. Н. Вороніним були знайдені «тупики», тобто ребра корови, що вживаються для очищення шкір.

Жителям краю відомо було і косторізне майстерність. У розкопках зустрічаються численні вироби з кістки: голки, гребені, стріли, проколки і гудзики.

Широкий розвиток одержує ювелірна майстерність. У Володимирі, Суздалі та Ярополче знайдені ливарні майстерні мідників. Ювеліри використовували для своєї роботи до 60 ливарних форм. Особливу групу ювелірів становили златокузнеци. Про різноманітність продукції володимирських ювелірів говорять знахідки браслетів-запястьев, срібні намиста, колтів, бус, гудзиків та інших прикрас, виконаних у техніці золочення, гравірування, зерні та емалей.

Володимирським майстрам належало першість з техніки вогневого золочення і чернения. Російська майстер міг витягнути з одного грама срібла нитку в один кілометр.

4.3 Культура

Володимиро-Суздальське князівство, ядро майбутнього Московської держави XV в., - Яскрава сторінка російської історії, і не випадкові ті урочисті рядки, які присвячені йому в «Слові о полку Ігоревім».

Багатогранна культура Північно-Східної Русі цілком співзвучна цій чудовій поемі: білокам'яне зодчество, пройнята своєрідною середньовічної філософією скульптура, літописи, полемічна література, живопис і «узорочье» золотих і срібних справ майстрів, народні билини про місцеві і загальноруських богатирів.

В краю лісів, природно, розцвіли дерев'яне зодчество і дерев'яна скульптура. Від них нічого не залишилося, але мистецтво «древоделей» викликало захоплення сучасників.

Коли в 1160 пожежа знищила ростовську дерев'яну церкву, побудовану в кінці X ст., Літописець зазначав скрушно, що іншої такої чудової церкви не було і не буде. І це мистецтво виявилося, зрештою, сильніше пожеж, бо воно ожило в білокам'яній будівництві та в білокам'яній різьбі Володимиро-Суздальської Русі. Чи не характерно чи, що ще в 70-х роках XII в., Коли за Володимирці міцно зміцнилася слава каменярів, їх по-старому називали в той же час і «древоделей» ...

Розквіт зодчества у Володимирі спостерігався при князях Андрій Боголюбський і Всеволода III - у Володимирі будувалися храми і палац, які повинні були сприяти прославлянню столиці князівства. Володимирські різьбярі досконало володіли технікою обробки каменю, вміло використовували прийоми плоскою дерев'яної різьби.

У Володимирі була побудована чудова церква Успіння Богородиці, де поставив викрадену з Вишгорода ікону. Будівництво собору було розпочато в 1158 році, і потім, після пожежі, він був перебудований. Первісне будинок було оточено галереями, додані чотири глави, внесені і інші зміни. Розширений і перероблений собор отримав надзвичайно гармонійне, композиційно чітке, чудово пророблена у всіх деталях білокам'яне оформлення. Фасади собору розчленовані на окремі вертикальні поля, розмежовані тонкими напівколонками і завершення закомарами. Посередині висоти будинку проходить широка стрічка - колончатий пояс, що з маленьких колонок, з'єднаних арочками. Глави завершені шлемовіднимі покриттями. Мідний дах була спочатку позолочена. Всередині собор був розписаний фресками і містив дорогоцінну начиння.

Найцінніше твір володимиро-суздальського зодчества - Дмитрієвський собор (1194-1197), який служив придворні храмом. Споруда має кубічну форму, всередині його - чотири опорних стовпа, підтримують єдину главу. Зі східного боку - три апсиди. Це найбагатший по оздобленню храм.

У Боголюбове був споруджений палац князя Андрія Боголюбського, що знаходився в межах княжого замку. Палац безпосередньо був пов'язаний з придворним собором. Від цього комплексу до нашого часу дійшов лише невеликий фрагмент - двоповерхова сходова вежа з частиною переходу з вежі в собор. Характерно, що в сходовій башті застосовані ті ж мотиви, що й у майже одночасно створювалися храмах: аркатурних поясок з колонками на невеликих, вправлених в стіну кронштейнах. Це доводить, що світські споруди Давньої Русі володіли спільністю стилю з культовими спорудами.

Знаменитий своїм досконалістю храм Покрови на Нерлі (1165). Основні об'ємно-просторові форми тут ті ж, однак відсутні башти і збільшується число елементів романського характеру. Поверхня стін з білого тесаного каменю прикрашена багатим рельєфом, який став головним елементом, що виділяють Володимиро-Суздальських стиль. Входи і вікна вирішені так само, як у романських будівель.

Суздальський білокам'яний Різдвяний собор, прикрашений візерунчастою різьбленням, славиться на весь світ своїми Злата Врата. Це - вершина Володимиро-Суздальського декоративно-прикладного мистецтва. Кращі досягнення народної творчості, живої народної фантазії в поєднанні з закінченням майстерністю лягли в основу цього чудового пам'ятника російської художньої культури.

Разом з тим поширювалося і книжкове просвітництво. Правда книжкова освіченість оберталася тільки в обраному колі духовних, мало проникала в народну масу.

Висновок

Вивчаючи історію Суздальської землі з половини XII в. до смерті Всеволода III, ми на кожному кроці зустрічали все нові і несподівані факти. Ці факти, розвиваючись двома паралельними рядами, створювали Суздальській області небувале становище в Руській землі: одні з них змінювали її ставлення до інших російським областям, інші перебудовували її внутрішній склад. Перерахуємо ще раз ті й інші.

Спочатку князі Андрій і Всеволод намагаються відокремити звання великого князя від великокнязівського київського столу, а Суздальську землю перетворити на своє постійне володіння, виводячи її з кола земель, якими володіли по черзі старшинства; при цьому князь Андрій робить першу спробу замінити родинне полюбовне угоду князів обов'язковим підпорядкуванням молодших родючий, як подручников, старшому князю, як своєму государю-самовластцу.

По смерті Андрія в Суздальській землі падає політичне переважання старших міст і керівних класів місцевого товариства, князівської дружини і вічового громадянства, а одне з передмість, стольний місто великого князя Андрія, під час боротьби зі старшими містами встановлює у себе спадкове князювання.

За князювання Всеволода ця область набуває рішуча перевага над всією Руською землею, а її князь робить першу спробу насильницьким захопленням, крім усякої черги, приєднати до своєї отчині цілу чужу область. У той же час в суздальських князів та суспільстві разом з усвідомленням своєї сили виявляється зневага до Києву, відчуження від Київської Русі.

Це означає, що порвалися внутрішні зв'язки, якими перш з'єднувалася північно-східна околиця Руської землі зі старим земським центром, з Києвом. Всі ці факти суть прямі або непрямі наслідки російської колонізації Суздальської землі.

Володимиро-Суздальське князівство займає важливе місце в історії російського народу. Перенесення політичного центру Русі у Володимир зіграло велику роль в подальшому освіті великоруської народності і російської нації. У Північно-Східної Русі вперше була розпочата боротьба за об'єднання Русі під керівництвом князів володимирській династії.

У 1238 орди Батия розгромили Володимиро-Суздальське князівство, спустошили і спалили міста. Але монголо-татарське іго не змогло знищити високих культурних і політичних традицій Володимирській землі. Вони були збережені, сприйняті і розвинені в процесі "збирання Русі" Москвою в 14-15 ст.

Список використаних джерел

1. Століття А.В. Історія Росії з найдавніших часів до наших днів. - М.: Харвест, 2007. - 896с.

2. Володимирський-Буданов М. Ф. Огляд історії російського права. - СПб.: Територія майбутнього, 2005. - 800С.

3. Воронін М.М. Володимир, Боголюбово, Суздаль, Юр'єв-Польської. Книга-супутник по стародавніх містах Володимирській землі. - М.: Мистецтво, 1988. - 295с.

4. Ключевський В.О. Російська історія. - М.: Ексмо, 2006. - 912с.

5. Костомаров Н.І. Російська історія в життєписах її найголовніших діячів. - М.: Думка, 1993. - 431с.

6. Лимонов Ю.А. Володимиро-Суздальська Русь. - М.: Наука, 1987. - 217с.

7. Любимов Л. Д. Мистецтво Стародавньої Русі. -М.: Просвещение, 1996. - 143с.

8. Платонов С.Ф. Повний курс лекцій з російської історії. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1997. - 576с.

9. Рибаков Б.А. Народження Русі. - М.: АіФ Принт, 2003. - 447с.

10. Соловйов С.М. Історія Росії з найдавніших часів. Книга 2, т. 3. - М.: Харвест, 2009. - 531с.

11. Чистяков О.І. Історія вітчизняного держави і права. 3-е изд., - М.: МАУП, 2005. - 430с.

12. Данилов А. А. Історія Росії з найдавніших часів до наших днів у питаннях і відповідях: навч. посібник. - М.: Проспект, 2006. - 320с

13. Енциклопедія. Слово о полку Ігоревім. / Отв. ред. О. В. Творогов, Л. А. Дмитрієв, Д. С. Лихачов, С. А. семячку. - СПБ.: Рос. Акад. Наук, 1995. - 754с.

14. Енциклопедичний словник з історії Росії. - М.: Ексмо, Велика Російська енциклопедія, 2003. - 704с.

15. Костомаров М.І. Російська історія в життєписах її найголовніших діячів. - М.: Думка, 1993, с. 56.

16. Соловйов С.М. Історія Держави Російської, том 2, гл 6 - М.: Ексмо, 2004, с. 130.

17. Ключевський В.О. Російська історія. - М.: Ексмо, 2006, с. 108.

18. Енциклопедія. Слова о полку Ігоревім. / Отв. ред. О. В. Творогов, Л. А. Дмитрієв, Д. С. Лихачов, С. А. семячку. - СПБ.: Рос. Акад. Наук, 1995, с. 76-77.

19. Володимирський-Буданов М. Ф. Огляд історії російського права. - СПб.: Територія майбутнього, 2005, с. 543.

Размещено на Allbest.ru