Особливості розвитку історико-культурних ресурсів України

Карпатський регіон України -- своєрідний ареал збереження національної культури, духовності нашої держави, унікальний регіон, де збережені національні традиції, багата історико - культурна спадщина -- все це сприяє створенню потужної туристичної індустрії, що буде економічно вигідною галуззю для регіону, допоможе усунути бар'єри між людьми різних культур та національностей, сприятиме духовному зростанню шляхом засвоєння культурних цінностей. Це все створює хорошу базу для організації культурного туризму, закріпивши за Українськими Карпатами статус туристичного регіону міждержавного значення.

Українські Карпати зберегли багато цікавих народних звичаїв, традицій, легенд, які в урбанізованому суспільстві зовсім зникли. Центри народних промислів Карпатського регіону України теж акумулюють значний потенціал для розвитку культурного туризму, адже багато регіонів зберегли й до нині свою стилістику, свій художньо-декоративний образ. Зокрема, м. Львів є давнім центром зародження різноманітних мистецьких напрямків: тут виникли стародавні рецепти гутного скла, малярські школи; м. Коломия та м. Косів вважаються центрами Гуцульського етнографічного регіону, де найбільше збереглися самобутні традиції гуцульського народного мистецтва; с. Іза Хустського району вважають столицею лозоплетіння на Закарпатті. Мукачівщина популярна неповторною угорською вишивкою скатертин і рушників, Рахівщина презентує туристам дерев'яну коренепластику, вишивку тощо. Сучасні свята, чи то в селі, чи то в місті, відбуваються за участю народних майстрів, гончарів, килимарів, різьбярів, писанкарів, майстрів художнього ткацтва, обробки металу та шкіри, чим приваблюють туристів.Для урізноманітнення турів з відвіданням осередків народних промислів необхідно їх сполучати з освітньо-пізнавальними програмами по замках Закарпаття, по гірськолижних курортах Карпат та з санаторно-курортними програмами оздоровлення хворих осіб.Отож, використання центрів народних промислів у туристичній діяльності Карпатського регіону України потрібно зробити обов'язковим для всіх суб'єктів туризму.

Найбільш поширеними звичаями в Українських Карпатах є проводи на полонину, гуцульське весілля та релігійні календарні свята, зокрема Різдво з новорічно-різдвяними колядками та щедрівками (у тому числі «Василя», «Водохреща», «Малан - ки», гуцульська «Розколяда») і Великдень (Пасха) з великодніми гаївками. Вивчення та збереження традицій і звичаїв КРУ лежить в основі подальшого розвитку культурного туризму до-сліджуваного регіону.Багаті Українські Карпати й на проведення різного роду фестивалів, які також відіграють важливу роль у розвитку культурного туризму КРУ. Найстаршому з українських карпатських фестивалів 18 років -- це традиційний «Гуцульський фестиваль», який щороку відбувається в різних областях Українських Карпат, але неодмінно на території проживання етнічних гуцулів.Добре знаними є фестиваль «Гуцульські фестини», що проходить у м. Вижниця Чернівецької області, міжнародний багатожанровий фестиваль-конкурс «Танці з Карпатами у Львові», міжнародний фестиваль «Славське рок-фест», що проходить у с. Славське Сколівського району Львівської області під девізом «Я люблю Карпати». Метою фестивалів є популяризація національної культури, активний відпочинок серед молоді, привернення уваги молоді до проблем екології Карпатського регіону.

В досліджуваному регіоні зосереджена значна кількість історико-культурних пам'яток, які посідають важливе місце в культурному туризмі КРУ. Тут зареєстровано понад 7000 пам'яток архітектури, що складають найбільшу атрактивність як туристичні об'єкти. Місто Львів та Львівська область займають перше місце в Україні за кількістю історико - архітектурних пам'яток. Даний регіон обіймає історичні терени Галичини і представлений всіма типами будівель різних історичних періодів -- від «Княжої доби» до середини XX ст.

Івано-Франківська область також багата на історико - культурну спадщину. За кількістю пам'яток архітектури і містобудування область, одна з найменших за територією і населенням, займає друге місце в Україні. В даний час в області під охороною держави знаходиться 1360 пам'яток архітектури, в тому числі 87 пам'яток національного значення. Це насамперед церква Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом в Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські і бойківські храми відомі далеко за межами України. Чернівецька область -- одна з небагатьох областей України, яка володіє архітектурно-містобудівною спадщиною, вельми різноманітною як в етнічному, так і в хронологічному, стилістичному відношеннях. До найцінніших належать середньовічні фортеці, муровані та дерев'яні храми, окремі будівлі та їх комплекси. В області взято на державний облік 631 пам'ятку архітектури і містобудування, з яких близько 200 -- загально-державного значення. Закарпаття також унікальний в історичному і культурному аспекті край, адже на невеликому клаптику Української землі органічно переплітаються різні епохи і культура різних народів. Даний регіон багатий на археологічні, історичні, архітектурні й етнографічні пам'ятки. 553 пам'ятки історії та культури охороняються державою. Серед них особливе місце займають середньовічні замки (Ужгородський, Му-качівський, Хустський). Звичайно, що поєднання високої пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів з унікальними природними ресурсами створює сприятливі умови для розвитку всіх видів туризму.

Отже, вивчення традицій і звичаїв, історико-культурних ресурсів у КРУ дозволяє встановити основні напрями раціоналізації їх використання: розширення культурного туризму шляхом розробки та облаштування науково-пізнавальних маршрутів і освітньо-пізнавальних екскурсійних стежок; збільшення обсягів туристів, які будуть залучені у систему культурного туризму на всій території КРУ; розвиток екстремальних видів туризму -- водного, кінного та інших переважно у гірській місцевості; включення традиційних промислів у систему атрак - тивних об'єктів рекреації регіону.

Вважаємо за необхідне вживання таких заходів, здатних поліпшити становище культурної спадщини та культурного туризму в КРУ: зберігати національну культурну спадщину, турбуватися про подальший розвиток традиційної культури українців; відкривати та презентувати українську культурну спадщину світовому співтовариству; розвивати теорію та тех-нології туристичної освіти, активно включитися в діяльність ЮНЕСКО зі створення в університетах кафедр із проблем культурного туризму.

Висновки

У результаті дослідження історико- культурних ресурсів України можна зробити такі висновки.

1. Туристичні ресурси - сукупність природних і соціально-культурних комплексів та їх елементів, що сприяють задоволенню фізіологічних та соціальних потреб людини, відновленню її працездатності і які при сучасній та перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях, використовуються для прямого й опосередкованого споживання та виробництва туристичного продукту.

2. Україна має все необхідне для розвитку подорожей і оздоровлення: сприятливі природні умови, історико-культурні, матеріальні та людські ресурси. Туристично-рекреаційний потенціал створює можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів. Адміністративний поділ України не співпадає з її історико-географічним поділом. За цим останнім критерієм в Україні можна виділити такі історико-географічні області: Бессарабія, Буковина, Волинь, Галичина, Закарпаття, Київщина, Крим, Південна (Степова) Україна, Поділля, Полтавщина, Слобожанщина, Чернігівщина. У нашій державі історико-культурні об'єкти практично не оцінені як туристичні ресурси, більшість визначних пам'яток не включена у туристичні маршрути, що приводить до їх використання в обмежених масштабах. Все це відчутно впливає на вітчизняний туристичний бізнес, який, за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі може давати значний економічний і соціальний ефект. В Україні взято під охорону 70 тис. пам'яток історії та культури, в тому числі понад 12 тис. пам'яток архітектури з добре збереженими ансамблями - центральна частина Львова (наприкінці 1998 р. Львів увійшов до списку найцінніших в історико-культурному відношенні міст світу), Київ із спорудами доби Київської Русі, місто Жовква (Львівська область), Кам'янець-Подільський, який за кількістю пам'яток архітектури займає третє місце після Львова і Києва. Визначні пам'ятки архітектури знаходяться у Чернігові, Луцьку, Ужгороді, Білгород-Дністровському, Хусті та багатьох інших містах України. Високу історичну пізнавальну цінність мають руїни Херсонеса і Пантікапея в Криму, Ольвії в Миколаївській області. Чимало в Україні монастирських комплексів, які є центрами паломництва, палацово-паркових ансамблів та інших пам'яток історії та культури, які не віднесені до туристичних ресурсів, або мало використовуються з метою активізації і опинилися поза межами активного туристичного процесу в Україні. Пам'ятки історії та культури можуть бути предметом вивчення багатьма науковими дисциплінами. У більшості випадків під ними розуміють окремі споруди, предмети, пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, витвори матеріальної і духовної культури, які мають історичну, наукову, художню або якусь іншу культурну цінність. На наш погляд, історико-культурні пам'ятки, що входять і можуть увійти до складу туристичних ресурсів, необхідно розглядати не просто як окремі об'єкти з певною історичною або культурною цінністю, а як поєднання відповідних видів історико-культурних туристичних ресурсів, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення, місцевості, регіону. Пам'ятки історії та культури в Україні розміщені дуже нерівномірно. Основна їх кількість припадає на Київську, Хмельницьку, Вінницьку, Чернігівську, Сумську області та Республіку Крим. Однак кількісний показник цих пам'яток ще не дає уяви про рівень їх пізнавальної цінності і привабливості, а також про їх придатність для організації пізнавальних рекреаційних занять або включення у відповідні туристичні маршрути. Україна має все необхідне для розвитку подорожей і оздоровлення: сприятливі природні умови, історико-культурні, матеріальні та людські ресурси. Туристично-рекреаційний потенціал створює можливості для всебічного задоволення пізнавальних, оздоровчо-спортивних і духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів.

Список використаних джерел

1. Бейдик О.О. Тлумачний сник термінів з рекреаційної географії / О.О. Бейдик. - К.: Київ. - Київський університет, 1993.- 56 с.

2. Бородавка Л. Українські Карпати. Подорож / Л. Бородавака // Краєзнавство. Географія. Туризм. -- 2006. -- № 13. -- С. 8-15.

3. Бурдуланюк В. Б. Пам'ятки культури Івано-Франківщини /

B. П. Бурдуланюк. -- Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2001.-- 232 с.

4. Бобираєва О.В. «Становлення і розвиток сфери рекреаційних послуг як напрям інтеграції до світового господарства» /О.В. Бобираєва// Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка - Випуск 57, 2002Гетьман В. Туризм і збереження довкілля Українських Карпат / В. Гетьман // Географія та основи економіки в школі. -- 2010. -- № 3. -- С. 48-52.

5. Бобираєва О.В. «Рекреація в системі розширеного суспільного відтворення» /О.В. Бережна// Вісник Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка - Випуск 55, 2002

6. Василевська Я. В. «Факторний аналіз при дослідженні туристсько-рекреаційних ресурсів Херсонської області» / Я. В. Василевська // Наукові пошуки географічної громадськості: минуле, сьогодення, майбуття: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяченої 75-річчю утворення Луганської області (8-10 жовтня 2012 р., м. Луганськ) / відп. ред. Ю. О. Кисельов. - Луганськ: Вид-во «ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. - 316 с. - С.122-128.

7. Дімнич С. Закарпатські села запрошують на відпочинок /

C. Дімнич // Туристично-інформаційний довідник. -- Ужгород, 2005. -- С. 35-41.

8. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму/В.К. Євдокименко/ -- Чернівці: Прут, 1985. - 120 с.

9. Жученко В.А. «Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумови та перспективи» /В.А. Жученко// Регіональні перспективи - №1 (14), 2001/ 231 c.

10. Жученко В.А. «Перспективи формування в Україні вільних економічних зон туристсько-рекреаційного типу» /В.А. Жученко/ Регіональна економіка - №4, 2001

11. Памятники истории и культуры Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1987. -756 с.

12. Енциклопедія архітектурної спадщини України: тематичний словник. - К.: Українська Академія архітектури, 1985.- 366 с.

13. Завада В.Т. Архітектурна спадщина України як об'єкт туризму. Регіональний аспект /В.Т. Звада// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1. Частина друга. - К.: Інститут туризму. - С.23-28.

14. Іванов О. Замки і палаци Західної України: історія, культура, туризм (Історико-архітектурні пам'ятки замкового мистецтва) / О. Іванов. -- К.: Наш світ, 2004. -- 245 с.

15. Іванух Р.В. «Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України» /Р.В. Іванух// Економіка України - №1, 1997

16. Кузик С.П., Касянчук З.О. Оцінка туристичної придатності території Карпат // С.П. Кузик - К.:1993.-С. 100-103.

17. Лесик О. В. Замки і монастирі України / О. В. Лесик. -- Львів: Світ, 1993. -- 120 с.

18. Лесик О.В. Замки та монастирі України/ О. В. Лесик - Л.: Світ, 1993. - 173 с.

19. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України.//О.В. Мацола - Львів: Інститут регіональних досліджень НАНУ, 1997. - 259 с.

20. Памятники истории и культуры Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1987. -756 с.

21. Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей.- К.: ТОВ "ЧасПІК", 1997. - 264 с.

22. Падовська О. М. Традиційний промисел Карпат в контексті формування рекреаційного комплексу / О. М. Падовська // Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку. -- Трускавець,

2000. -- С. 215-217.

23. Полинова Н.Ф. Оценка необходимого и достаточного времени на осмотр зкскурсионньїх обьектов /Н.Ф. Полинова// Социально-географические проблемьі повьппения зффективноституристско-зкскурсионного обслуживания.- Минск: Из-во Беларуск. ун-та, 1978. - С.100-104.

24. Словник-довідник археології (За ред. Н.О.Гаврилова).- К.: Наукова думка, 1996.- 431 с.

25. Стецюк О. Історичний огляд туристичних об'єктів у Львівській області / О. Стецюк // Молодіжні ініціативи в історичній науці: Матеріали наук.-практ. конф. -- Львів, 2000. -- С. 15-18.

26. Українське народознавство: Навч. посібник (За ред. С.П. Павлкжа, Г.Й. Гориня, Р.Ф. Кирчіва).-Львів: Фенікс, 1994.- 608 с.

Размещено на Allbest.ru